Модель формування готовності майбутніх військових пілотів до міжнародних миротворчих операцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ВІЙСЬКОВИХ ПІЛОТІВ ДО МІЖНАРОДНИХ МИРОТВОРЧИХ ОПЕРАЦІЙ

Алла Савицька

Постановка проблеми у загальному вигляді. Сьогодні процес миротворчості є важливим у контексті діяльності такої провідної міжнародної організації, як ООН. Україна має свої миротворчі здобутки та бере активну участь у миротворчих операціях ООН [2].

Важливою особливістю підготовки підрозділів ЗС до виконання миротворчих завдань ООН стало врахування багатонаціонального складу миротворчих підрозділів, де військовослужбовці різних країн виконують спільні завдання. Отже, на перший план виходить питання професіоналізму та взаємодії в багатомовному середовищі миротворців ООН.

Практика миротворчої діяльності засвідчила, що саме з питань сумісності фахівців та мови відбувається до половини усіх неузгодженостей у діях багатонаціонального контингенту. Тому це викликає потребу вдосконалення професійної підготовки та визначення моделі, за якою буде відбуватися формування готовності майбутніх військових льотчиків до міжнародних миротворчих операцій (ММО).

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми та на які опирається автор. Актуальними для нашого дослідження є історичні дослідження ММО (І. Козинець - участь ЗС України в миротворчій діяльності (1992-2006 рр.), педагогічні (Л. Галуза), правові (С. Білоцький, І. Коропатнік), психологічні дослідження ММО (Н. Агаєв - психологічні чинники адаптації військовослужбовців миротворчого контингенту до діяльності в особливих умовах, Т. Паронянц - виникнення та виявлення посттравматичних стресових розладів у працівників органів внутрішніх справ в умовах виконання миротворчої місії ООН, Д. Сохадзе - професійний психологічний відбір кандидатів для комплектування підрозділів миротворчих сил), медичні (Н. Пономаренко), управлінські (О. Мельник), та військові (О. Гуржій, А. Лега та ін.) аспекти ММО.

У вищій військовій освіті тривають пошуки нових підходів та технологій підготовки фахівців, розробляються методики поліпшення льотної підготовки майбутніх військових пілотів. Разом з тим сучасним теорії та практиці не вистачає досліджень з проблеми формування їх готовності до міжнародних миротворчих операцій.

Мета статті - спроектувати модель формування готовності майбутніх військових пілотів до міжнародних миротворчих операцій та визначити етапи 'їх підготовки у ВВНЗ.

Виклад основного матеріалу дослідження. Під час попередніх досліджень нами було встановлено, що готовність майбутнього військового пілота до виконання завдань ММО - це інтегральна властивість і складне утворення особистості військового пілота, що включає в себе ціннісно-мотиваційний, когнітивний, операційний, емоційно-вольовий компоненти, професійно важливі якості особистості, та інтегральний компонент (іншомовно-комунікативна складова для виконання завдань ММО). А така готовність повинна бути сформована у курсанта у стінах авіаційного ВВНЗ для успішної професійної діяльності в сучасних умовах та виконання завдань ММО.

Перший етап формування такої готовності майбутніх військових пілотів - етап адаптації до умов навчання у ВВНЗ, отримання масиву знань за загальновійськовою підготовкою. Другий етап - інтеграція тренажерної й інших видів підготовки, метою якої є формування у курсантів простих умінь та навичок пілотування на тренажерах, початкове формування іншомовної комунікативної компетентності, професійно важливих якостей, що необхідні під час виконання ММО. Третій етап - формування у курсантів навичок та складних умінь пілотування на літаках, здобуття досвіду польотів, складання індивідуальної програми подальших занять з кожним курсантом із використанням відповідних формувальних вправ, яка виконується в межах курсу навчально-льотної підготовки, створення психологічної напруженості у ході занять, що формують уявлення про характер впливу чинників міжнародної миротворчої операції на психіку людини. Четвертий етап - удосконалення набутих військово-професійних та спеціальних компетентностей, іншомовної комунікативної компетентності, їх закріплення та формування заданого еталона випускника, здатного до виконання завдань ММО.

Для повноцінної організації та здійснення підготовки курсантів до ММО необхідно мати обґрунтовану модель такого процесу під час їх навчання у ВВНЗ. Для цього ми розглянули концептуальні, логічні, функціональні та уявні моделі. Так, концептуальні моделі формуються у результаті спостереження та у процесі функціонування об'єкта. Уявні ж використовуються в наукових дослідженнях, у навчально-виховному процесі. Логічні моделі створені на основі апарату математичної логіки, що використовуються для змістовної інтерпретації. Кібернетичні моделі відображають досліджуване явище без розкриття його внутрішньої структури, а функціональні дозволяють імітувати способи поведінки конкретної системи.

Побудова загальної моделі підготовки передбачає встановлення вимог замовника, функціональної сутності фахівця, професіологічних характеристик, прогнозів розвитку цієї діяльності на найближчу та віддалену перспективу, схеми навчальних дисциплін, засобів моніторингу, результату підготовки.

На думку І. Грітченко [3, с. 13], модель слугує прототипом, що деякою мірою зручніший для вивчення або для засвоєння, дає змогу переносити отримані при цьому знання на вихідний об'єкт: моделі як зразки, що охоплюють систему ознак, притаманних ідеальному еталону; моделі як структура, дія, механізм, що забезпечує функціонування та розвиток створюваної системи. За В. Штоффом [7, с. 113], модель - це уявна або матеріально реалізована система, яка, відображаючи об'єкт дослідження, здатна замінювати його так, що її вивчення надає нову інформацію про цей об'єкт.

А. Алексюк [1] наголошує, що модель - це специфічний об'єкт, створений для отримання та або зберігання інформації у формі уявного образу, опису науковими засобами або матеріального предмета, що відображає властивості, характеристики та зв'язки об'єкта-оригінала довільної природи, які є суттєвими для розв'язання суб'єктом-людиною певного завдання. Конструктивними компонентами моделі є суб'єкт-людина; завдання, що розв'язує суб'єкт; об'єкт-ори- гінал (фрагмент реальної дійсності); мова опису або спосіб матеріального відтворення моделі.

Український науковець В. Хацановський зазначає, що методологічне обґрунтування методичної системи підготовки українських миротворців до миротворчої діяльності передбачає з'ясування таких основних психологічних і педагогічних проблем, які й повинні бути вирішеними у проектованій моделі [6]:

системно-ситуативного та суб'єктно-діяльнісного підходів до аналізу суті досліджуваної комплексної проблеми;

участі українських миротворців у ММО, з'ясування їх природи, впливу на стратегію і тактику застосування ЗС України та ролі особистості українського воїна у цих процесах;

сучасних підходів до визначення цілей, принципів і змісту військово-професійної підготовки миротворців у різних країнах до миротворчої діяльності;

психолого-педагогічних засад поведінки особи в складних, екстремальних умовах миротворчої діяльності;

психолого-педагогічну характеристику миротворчої діяльності українських воїнів на основі визначення її провідних функцій;

закономірних зв'язків у процесі розвитку українського миротворця в процесі військово-професійної підготовки до ММО та в ході реалізації миротворчих функцій тощо.

До моделі системи підготовки курсантів до ММО під час навчання у ВВНЗ, що виступає як існуючий навчально-виховний комплекс, який проектується, коригується і вдосконалюється на основі вимог соціального замовлення, керівних та нормативних документів віднесено такі компоненти: вимоги соціального замовлення, вимоги нормативних документів, об'єкти та суб'єкти впливу, основні блоки цієї системи: управління, умов, процесуальний блок, блок взаємодії курсантів та викладачів, результативний блок та відповідні взаємозв'язки між цими компонентами. Для функціонування такої моделі до змістового наповнення блоків повинні бути включені такі компоненти: блок управління (цільовий, функціональний та теоретичний компоненти), блок умов (психолого-педагогічні умови навчання курсантів у ВВНЗ), процесуальний блок (змістовий, організаційний та технологічний компонент), блок взаємодії (викладачі, інструктори, курсанти, взаємодія між ними), результативний блок (критерії оцінювання якості навчання курсантів).

Технологічний компонент розробленої моделі формування готовності курсантів до ММО повинен дозволити розв'язати такі головні завдання:

створити психолого-педагогічні умови для оптимального забезпечення формування готовності курсантів до ММО;

проектувати траєкторії розвитку курсантів до польотів під час ММО; забезпечити інтеграцію професійно-орієнтованих, природничих та спеціальних дисциплін;

забезпечити інтеграцію, диференціацію та індивідуалізацію навчання курсантів основам безпеки польотів під час льотної практики;

удосконалити методики іншомовного навчання курсантів для виконання завдань ММО;

оптимізувати міжпредметні зв'язки професійно орієнтованих дисциплін та іноземної мови за професійним спрямуванням;

сформувати способи рефлексивної діяльності для самоаналізу своєї готовності;

цілеспрямовано формувати професійно важливі якості курсантів, що необхідні для виконання миротворчих операцій.

Педагогічна технологія, що входить до складу розробленої моделі формування готовності курсантів до ММО, повинна мати інноваційний та випереджувальний характер, бути побудованою на основі системного, суб'єктно-діяльнісного, продуктивного, проблемного підходів, послідовно забезпечувати процес навчання курсантів та враховувати етапність підготовки майбутніх військових авіаторів.

Аналіз наукових праць та системи підготовки курсантів у ВВНЗ авіаційного профілю показав, що на першому етапі у ВВНЗ викладаються загальноосвітні, загальновійськові та загальноінженерні дисципліни; на другому етапі - теоретичні дисципліни прикладного характеру; на третьому - дисципліни, що сприяють формуванню професійних якостей, навичок та вмінь; на четвертому - набувається досвід професійної діяльності під час військового стажування та льотної практики у навчальних авіаційних бригадах.

Загальними цілями першого етапу є формування наукового світогляду на базі фундаментальних дисциплін, розвиток політехнічних знань та умінь, набуття загальновійськових знань, засвоєння правил статутної поведінки військовослужбовця; розвиток пізнавальних інтересів; розвиток навичок самоосвіти; формування льотної спрямованості до професійної діяльності.

На другому етапі відбувається набуття професійно важливих знань та умінь в ході спеціально-технічної підготовки, формуються професійно важливі якості майбутнього авіаційного фахівця. Розвивається мотиваційна сфера, цінності, ідеали, переконання щодо вірності обрання професії військового.

На третьому етапі відбувається формування спеціальних професійних якостей та стійких навичок і вмінь пілотування літака в різних умовах обстановки; зростає рівень спеціально-технічної підготовленості;

завершується важливий етап формування особистості майбутнього офіцера. Під час тренажерної підготовки закріплюються теоретичні знання, відпрацьовуються відповідні вправи та основні елементи роботи з обладнанням кабіни та різними системами, відпрацьовується визначена послідовність дій при виникненні нештатних ситуацій.

На четвертому етапі відпрацьовуються практичні навички та вміння під час військового стажування та льотної практики у навчальних авіаційних бригадах, де курсанти здобувають льотний досвід та базовий рівень підготовки. Для повноцінної підготовки курсантів до майбутніх ММО необхідно органічно поєднати зміст цих етапів навчання курсантів у ВВНЗ та етапів підготовки до самих ММО, що й повинно бути враховано у моделі, що нами пропонується.

Згідно зі світовим досвідом проведення ММО зазначимо, що особливої уваги при формуванні змісту навчання курсантів потребують такі питання підготовки миротворчих контингентів [2; 6]:

вивчення широкого кола документів з нормативно-правової бази здійснення ММО;

вивчення та професійне володіння іноземною мовою;

вивчення особливостей несення служби миротворчим персоналом в залежності від географії регіону та етнонаціональних характеристик.

визначення усього кола задач, до яких можуть бути залучені військові пілоти.

Отже, на основі проведеного наукового пошуку розв'язання проблеми проектування моделі підготовки курсантів до участі у ММО можна зробити такі висновки:

1. Для повноцінної організації та здійснення підготовки курсантів до ММО необхідно мати обґрунтовану модель такого процесу під час їх навчання у ВВНЗ.

2. Визначено етапи формування такої готовності майбутніх військових пілотів.

3. До моделі системи підготовки курсантів до ММО під час навчання у ВНЗ віднесено такі компоненти: вимоги соціального замовлення, вимоги нормативних документів, об'єкти та суб'єкти впливу, основні блоки цієї системи: управління, умови, процесуальний блок, блок взаємодії курсантів та викладачів, результативний блок та відповідні взаємозв'язки між цими компонентами.

4. Педагогічна технологія, що входить до складу розробленої моделі формування готовності курсантів до ММО, повинна мати інноваційний та випереджувальний характер, бути побудованою на основі системного, суб'єктно-діяльнісного, продуктивного, проблемного підходів, послідовно забезпечувати процес навчання курсантів та враховувати етапність підготовки майбутніх військових авіаторів.

Подальшим перспективним напрямком дослідження вважаємо розробку методики оцінювання рівнів сформованості готовності українських військових льотчиків до участі у ММО залежно від умов та варіантів їх застосування.

військовий пілот міжнародний миротворчий

Список використаної літератури

1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: підручник. К.: Либідь, 1998. 560 с.

2. Арсеньєва Н. Б. Методика навчання курсантів-вертолітників основам безпеки польотів у міжнародному повітряному просторі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.02. Харків, 2012. 20 с.

3. Грітченко І. А. Модель формування практично-діяльнісної компетентності майбутніх учителів іноземної мови засобами Інтернет-технологій. Вісник Черкаського національного ун-ту ім. Б. Хмельницького: зб. наук. праць. Серія: Педагогічні науки. Черкаси: вид. від. ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2014. Вип. 119. С. 12-17

4. Місія України при НАТО. URL: http://nato.mfa.gov.ua/ua/ukraine-nato/ contribution

5. Серветник Р. М. Моделювання підготовки військових фахівців як важлива проблема оптимального входження системи військової освіти у Болонський процес. Переяслав-Хмельницький, 2008. С. 274-283.

6. Хацановський В. С. Підготовки персоналу миротворчих контингентів Збройних Сил України як педагогічна проблема. Військова освіта: зб. наук. праць. Київ, 2005. № 2 (16). С. 58-66.

7. Штофф В. А. Моделирование и философия. Л.: Наука, 1966. 304 с.

Размещено на Allbest.ru