Стратегічне планування розвитку закладу загальної середньої освіти в умовах змін

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 373.3/.5.091(477)

Кудляк С.М.

Стратегічне планування розвитку закладу загальної середньої освіти в умовах змін

У статті розглядаються актуальність стратегічного планування розвитку навчального закладу в сучасних умовах та охарактеризовані риси найефективніших стратегічних планів.

Ключові слова: стратегічне управління, стратегічний менеджмент, стратегічне планування, модель стратегічного планування.

Kudlyak S. M.

STRATEGIC PLANNING OF DEVELOPMENT GENERAL BASIC EDUCATION IN CONDITIONS OF CHANGE

The article considers the relevance of strategic planning for the development of an educational institution in modern conditions and describes the features of the most effective strategic plans.

In the current conditions of innovation in education, constant updating of the information space, constant changes in society, economics, technology, information technologies, demographic, ecological, etc. the most urgent task is the constant development of the school as an open system in a social environment. Therefore, the solution to the problems that arise during the change is to develop a strategy for the development of the school, which will provide conditions for obtaining the desired results of all sections of the school's activity, reflection of these results and further development, taking into account constant changes, eliminating their destructive influence and ensuring competitiveness. school The tasks determined by solving the problems that arise in the development of a school - a general educational institution - in the conditions of change, is the task of a properly chosen strategy for this development, and hence - the strategic management of its development through the prism of "subject - object "Relations where the subjects of cooperation are the administration, psychologist, teachers, students and their parents, and the object is the constant development of the school in the context of this cooperation.

Modern education reforms from all planning methods require the use of strategic planning, formal forecasting offuture problems and opportunities.

Key words: strategic management, strategic management, strategic planning, strategic planning model.

Стаття надійшла до редакції 07.12.2017р.

Постановка проблеми. Сучасні реформи в освіті з усіх методів планування обумовлюють необхідність використання стратегічного планування, формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Хоча стратегічне планування само собою не забезпечує абсолютний успіх, тим не менше воно створює умови для виникнення ряду важливих суттєвих сприятливих факторів для розвитку навчальних закладів. Воно забезпечує керівництву засіб формування стратегічної поведінки на довготривалу перспективу і дає основу для прийняття виважених рішень.

Перехід України до ринкових відносин супроводжується радикальними змінами в управлінні різними сферами життєдіяльності суспільства. Все більшої актуальності набуває проблема освоєння основ стратегічного управління суб'єктами освітнього процесу, вибору обґрунтованих стратегічних орієнтирів і перспектив їхнього розвитку в ринкових умовах. Особливої ваги набуває реалізація стратегічного планування діяльності навчального закладу, спрямованого на забезпечення його розвитку в майбутньому, як суб'єкта ринку освітніх послуг, що функціонує в конкурентному освітньому середовищі.

Подальший розвиток освіти України неможливий без досягнення європейського рівня освітніх стандартів з урахуванням національних особливостей, що обумовлює необхідність модернізації, розширення функцій дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної освіти, її трансформації в професійну освіту і навчання.

Традиційна централізована система, особливо у сфері освіти, уже не може ефективно забезпечувати потреби сучасного ринку освітніх послуг. З метою модернізації освіти в Україні впроваджується нова парадигма її розвитку відповідно до завдань освітніх реформ. Така ситуація створює для навчальних закладів (НЗ) конкурентне середовище та спонукає змінювати підходи до управління закладом, орієнтуючись, передусім, на вимоги часу.

В умовах постійного оновлення інформаційного простору, постійних змін в соціумі, економіці, техніці, інформаційних технологіях, демографічних, екологічних тощо найактуальнішою є задача постійного розвитку школи як відкритої системи в соціальному оточенні. Тому, виходом з проблем, які виникають під час змін, архіважливим завданням стає розробка стратегії розвитку школи, що забезпечить створення умов для отримання бажаних результатів усіх ланок діяльності школи, рефлексії цих результатів та подальшого розвитку, враховуючи постійні зміни, усунення їх руйнівного впливу та забезпечення конкурентоздатності школи. Завдання, що визначаються з розв'язанням проблем, які виникають на шляху розвитку школи - закладу загальної середньої освіти - в умовах змін - це завдання правильно обраної стратегії цього розвитку, а звідси - стратегічного управління її розвитком через призму «суб'єкт - об'єктних» відносин, де суб'єктами співпраці є адміністрація, психолог, учителі, учні та їх батьки.

Натомість, сучасний керівник повинен володіти інноваційними механізмами стратегічного планування і завдяки цьому підвищити ефективність управлінської діяльності.

Метою статті є розкриття особливостей процесу стратегічного планування навчального закладу на сучасному етапі розвитку української школи.

Аналіз теоретичних досліджень. Теоретичні положення сутності стратегії, стратегічного управління функціональною організацією розглянуто в роботах відомих зарубіжних учених І. Ансоффа, Х. Віссеми, О. Віханського, Е. Гроува, В. Виноградової, К. Боумена, Р. Дафта, П. Дойля, П. Друкера, В. Кінга, Ф. Котлера, Ж.-Ж. Ламбена, М. Портер, А. Томпсона, А. Стрікленда, Дж. Еванса, Г. Мінцберга, М. Шифріна, М. Смирнова, О. Панова та ін. ВІСНИК № 150

Знайшли своє відображення розробки в галузі стратегічного менеджменту вітчизняних вчених А. Войчака, О. Скібіцького, В. Герасимчука, Г. Кіндрацької, В. Савчук, А. Старостіної, З. Шершньової, А. Міщенка, С. Оборської, В. Нємцова, Л. Довгань, Є. Величко. У дослідженнях Г. Дмитренка, Г. Єльникової, В. Колпакова, П. Третьякова, В. Лазарєва, В. Маслова, О. Мармази висвітлено ключові питання стратегічного менеджменту у системі освіти, а саме: концепції управління освітою за цілями й результатами; програмно-цільове управління закладами освіти; стратегічний кадровий менеджмент; проектна технологія; кваліметричний інструментарій; комплексно-цільові програми й проекти; професійно-особистісні якості керівника-лідера тощо.

У процесах модернізації, що визначають стратегії розвитку сучасних навчальних закладів зростають вимоги до керівництва ними. Радикальні зміни у розвитку суспільства й освіти вимагають від керівництва навчальних закладів переходу на нову парадигму їх функціонування в напрямку посилення стратегічного управління й оптимального забезпечення його важливої функції - стратегічного планування.

Історично поняття «стратегія» склалося у військовому лексиконі - це частина військового мистецтва, що визначає загальний характер озброєної боротьби з метою досягнення перемоги. Термін «стратегія» походить від старогрецьких слів «stratos» (армія) і «agein» (вести), об'єднані разом вони утворюють слово «srategia» (полководець) або «strategos» (воєначальник).

Використання стратегії в освіті має порівняно недавню історію і обмежується тимчасовим проміжком в декілька десятиліть. Проте, на думку А. Лапіна. є загальновизнаним, що визначення довгострокового успіху НЗ нерозривно пов'язане з компетентністю його керівництва в області стратегії.

У сучасній літературі можна виокремити дві основні концепції стратегії - філософську й організаційно - управлінську. Філософська концепція наголошує на загальному значенні стратегії для навчального закладу. З цієї позиції на думку О. Мармази «стратегію можна розглядати як філософію, якою повинна керуватись організація, що її має» [4]. У такий спосіб стратегія - це позиція, спосіб життя, що не дає зупинитися на досягнутому, а орієнтує на постійний розвиток; інтегральна частина менеджменту, що дозволяє усвідомити майбутнє; процес мислення; інтелектуальні вправи, які потребують спеціальної підготовки, навиків і процедур; відтворювана цінність, що дає змогу досягти найвищих результатів активізацією діяльності всього персоналу навчального закладу.

Організаційно-управлінська концепція пов'язана з такими факторами: внутрішня структура та рівні й ланки організаційної системи управління; розподіл ресурсів; планові засади перспективних дій; функціональні заходи, методи, прийоми й процедури управління стратегією; спрямованість на досягнення якісно нових цілей на підставі концентрації зусиль на певних пріоритетах; налагодження ефективної мотивації, контролю, обліку й аналізу як стандарту, який визначає успішний розвиток і результати діяльності навчального закладу.

О. Скібіцький стверджує, що «дослідження підходів щодо визначення стратегії вказує на ототожнення понять «стратегія» й «стратегічне управління», оскільки багатьма авторами стратегія визначається як комплексний план, сукупність норм, орієнтирів, напрямів, сфер, засобів, правил і прийомів діяльності. Означене складає основу реалізації стратегії, обраної керівництвом на довгострокову перспективу, тобто є процесом управління з досягнення стратегічних цілей багатоаспектної діяльності організації» [6].

Дана проблема є багатовекторною й досить складною, адже в системі освітнього менеджменту вона недостатньо повно розкрита вченими-педагогами й послідовно не реалізована управлінцями- практиками з урахуванням стратегічних цілей і завдань сучасного навчального закладу.

Сьогодні навчальні заклади стають повноправними суб'єктами ринкової економіки, отримують право самостійного визначення напрямків свого розвитку, цілей та методів реалізації їхньої місії. Поряд із цим підвищились вимоги до якості освіти, інтенсивно запроваджуються нові технології навчання, швидко змінюються організаційні та соціально-економічні умови діяльності навчального закладу, загострюється їх конкурентоздатність на ринку освітніх послуг. Змінюються вимоги замовників та користувачів освітніх послуг зі своїми запитами та претензіями. Зростання самостійності та особистої траєкторії розвитку навчальних закладів спричиняє зростання їхньої відповідальності та ефективності своєї діяльності. Ефективність і якість підготовки конкурентоспроможних випускників є основна мета стратегічного менеджменту в освіті.

Для ефективної реалізації основних завдань, які ставить перед закладом освіти система управління, стратегічне планування має виконувати такі функції:

- направляючу, тобто план повинен визначати конкретні напрямі й види діяльності установи;

- прогностичну, тобто план має безпосередньо відображати задум, представляти результати діяльності через конкретні дії учасників навчально-виховного процесу в навчальних закладах;

- координуючу, або організуючу, яка відображає взаємодію суб'єктів діяльності, визначає її місце і час, тобто відповідає на основні питання: хто, що, коли й де повинен робити; контролюючу: по-перше, користуючись планом, можна контролювати реалізацію поставлених цілей; по-друге, за планом легко перевірити, на скільки він відповідає дійсності; більше того, рівень і якість плану значною мірою свідчать про професійну компетентність як керівника так і підлеглих ;

- репродуктивну (відтворюючу), тобто через будь-який проміжок часу за планом можна відновити зміст і обсяг виконаної роботи.

Призначення планування як функції менеджменту, на думку Г. Дмитренка [3], позиціонується в прагненні завчасно врахувати усі внутрішні і зовнішні фактори, що забезпечують сприятливі умови для розвитку позитивного іміджу навчального закладу.

Для вирішення завдання із формування єдиного інформаційного освітнього простору, індивідуальної освітньої траєкторії сучасні навчальні заклади мають здійснювати стратегічне планування. Адже світова практика свідчить, що переважна більшість організацій, які досягли значних успіхів і високих результатів саме завдяки стратегічному плануванню і управлінню.

Виконання завдань стратегічного планування пов'язане з такими питаннями:

- Що чекає навчальний заклад в майбутньому і як це передбачити?

- Як визначити шляхи розвитку організації і розв'язання проблем, що виникають?

- Які результати навчальний заклад вважає справді важливішими?

- Якій навчальний заклад хочуть створити люди, що в ній працюють?

Стратегічне планування дає змогу створити «реалістичну» модель майбутніх результатів і адаптувати різні види стратегій у процесі досягнення цілей. Для нього характерне формування довгострокових планів, у яких зазначається: що й коли розробляти та впроваджувати в довгостроковій перспективі. У цьому випадку діяльність навчального закладу планується виходячи з того, чи буде внутрішнє середовище змінюватись, чи в ньому не будуть проходити якісні зміни, а саме розробка стратегічного плану має починатися з аналізу внутрішніх можливостей і ресурсів навчального закладу.

Серед численних опублікованих моделей стратегічного планування, найбільш ефективні стратегічні плани об'єднують наступні риси.

Зовнішня спрямованість

Чимало організацій при плануванні беруть до уваги тільки внутрішні чинники. Проте стратегічний план враховує вплив зовнішніх чинників та існуючі тенденції, що мають першочергове значення для їх клієнтів. Стратегічний план (на відміну від звичайного) розпоряджається ресурсами таким чином, щоб скористатися з тих можливостей та зменшити ті загрози, які ставлять перед організацією (навчальним закладом) зовнішні умови. Іншими словами, звичайний план детально описує, як змінюватиметься організація, тоді як стратегічний план також показує чому необхідно зробити зміни та як краще відповідати вимогам усіх учасників навчально-виховного процесу.

Зосередженість на результат

Метою стратегічного плану діяльності навчального закладу є вдосконалення освітніх послуг. В будь-якому випадку спостерігається відчутне покращення ефективності освіти , яку можна виміряти та проконтролювати. В межах стратегічного плану така схема моніторингу вимірює успіх плану. Моніторинг виконання плану є життєво важливим управлінським інструментом. На постійній основі, завдяки моніторингу ресурси навчального закладу спрямовуються на максимальне забезпечення потреб сучасного учнівського контингенту.

Пристосовуваність

Як вже було зазначено, стратегічний план не тільки готує зміни, але й надає логічне підґрунтя для модифікації існуючої в організації практики. Нові тенденції та проблеми з легкістю можуть витіснити її поточні пріоритети. Таким чином, стратегічний план повинен брати до уваги найменші зміни як у зовнішньому середовищі, так і впливи на нього у внутрішньому середовищі навчальних закладів. У зв'язку з цим стратегічний план повинен передбачати можливість вносити зміни для забезпечення максимальної ефективності, в першу чергу, беручи до уваги потреби споживачів освітніх послуг, що постійно змінюються. Тому завжди необхідно окремо зазначати, що план може змінюватися з урахуванням визначених завдань.

В сучасній літературі існує безліч моделей, в яких робиться спроба формалізувати процес стратегічного планування, однак всі вони засновані на одній теоретичній конструкції, розрізняючись в деталях, а не фундаментальних принципах розробки [1]. Базова модель стратегічного планування (Модель Гарвардської школи бізнесу) засновується на процедурі SWOT-аналізу і розглядає формування стратегічного плану як деяку точку, що знаходиться на перетині виявлених можливостей і загроз зовнішнього середовища, та сильних і слабких сторін внутрішнього ресурсного потенціалу підприємства.

Модель І. Ансоффа відрізняється від попередньої використанням формалізованих цілей на відміну від нечітко виражених цінностей керівництва, введенням зворотного зв'язку та спробами довести процес формування стратегічного плану до формалізованої блок-схеми. ВІСНИК № 150

У моделі Г. Стейнера здійснюються спроби поєднати дві вищенаведені моделі і вказується чіткий і однозначний зв'язок стратегічного планування (як довгострокового) з середньостроковим та тактичним. Всі інші існуючі моделі в своїй основі мають принципові підходи, викладені у цих моделях.

Розглянемо модель стратегічного планування, яка пропонує сім етапів, що дозволяють розробити та застосувати ефективний процес стратегічного планування розвитку навчальних закладів:

1. Організувати роботу групи зі стратегічного планування.

2. Чітко визначити місію навчального закладу.

3. Здійснити SWOT-аналіз діяльності навчального закладу.

4. Визначити пріоритети діяльності навчального закладу.

5. Визначити цілі та завдання діяльності навчального закладу.

6. Моніторинг виконання планів діяльності навчального закладу.

У процесі стратегічного планування його учасники повинні досягти результатів, представлених в табл. 1.

Таблиця 1