Постановка проблеми. Концепція "Нової української школи", розроблена Міністерством освіти й науки України в співпраці з експертами-науковцями та вчителями інноваційного мислення завбачає перехід від школи знань до школи компетентностей, де навчання має будуватися на засадах практичних дій та партнерства. Розробники концепції позначили ключові навички розвитку учня, якими є: вміння навчатися упродовж життя, ініціативність і підприємливість, критичне мислення та емоційний інтелект, тобто все те, що ідентифіковано експертами Світового економічного форуму як навички ХХІ століття.

Сьогодні економіка на глобальному та особистісному рівнях виконує вагому роль у зміні людського світогляду. Вона вчить орієнтуватись у складних соціально-економічних процесах на рівні споживача та виробника, держави й світового господарства. Глобалізація й загострення соціально - економічних, природно-ресурсних та інших проблем підвищують роль і значення економічної освіти. В умовах ринкової економіки дуже важливо точно знати економічну суть і зміст її категорій.

Щоб відбулися кардинальні зміни в економіці України, необхідно підготувати нових висококваліфікованих фахівців, глибоко й всебічно освічених, здатних адаптуватися до нових умов та активно включитися у соціально-економічні перетворення суспільства [4, с.37-40].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Компетентнісний підхід активно досліджується у вітчизняному та зарубіжному науково-педагогічному просторі. Загальні теоретичні положення щодо реалізації компетентнісного підходу в освіті розглянуто в роботах Н. Бібік, О. Бондаревської, І. Єрмакова, І. Зимньої, О. Локши - ної, О. Овчарук, О. Пометун, О. Савченко, Л. Сохань, О. Сухомлинської, С. Трубаче - вої [16, с.53-58], Л. Хоружої, А. Хуторського [18].

Окремі питання методики формування предметних компетентностей учнів розглянуто в працях К. Баханова, Л. Величко, Н. Голуб, Т. Засєкіної, О. Кучер, Т. Назаренко, А. Старєвої, І. Родигіної, С. Шишова [12].

Питання структури економічної компетентності відображено в дослідженнях фахівців В. Ісакової [7, с.33], Г. Ковтуна та О. Мартиненко [8], С. Лелеки [9, с.9].

У роботі В. Базелевича сутність економічної компетентності розкрито через характеристику переліку економічних якостей особистості [1].Л. Бляхман у своїх дослідженнях наголошує на важливості формування економічного мислення як процесу опосередкованого й узагальненого відображення у свідомості людей явищ і процесів економічного життя в їхньому логічному взаємозв'язку, необхідності усвідомлення закономірностей економічного розвитку суспільства, засвоєнні економічних знань та ефективному практичному їх застосуванні [3, с 27-32].

У дослідженнях Л. Фалевич визначено економічну компетентність як ступінь оволодіння економічними знаннями, вміннями та навичками, набором можливостей розв'язування та прогнозування економічних проблем на основі економічного мислення [17].

Під "економічною компетентністю" О. Ануфрієва вбачає "сукупність економічних знань та практичних умінь, досвіду, економічної культури та мислення, присутність стійкої потреби та інтересу до професійної компетентності" [6, с.87].

Наявність значної кількості наукових праць, однак, не дає змоги всебічно розкрити необхідність і проблему формування економічної компетентності учнів ліцею.

Формулювання цілей статті. Мета статті - актуалізувати й окреслити необхідність формування економічної компетентності в учнів ліцею через змістовий складник підручника. Нині в Україні проблема підвищення якості освіти є однією з найбільш актуальних. Її розв'язання пов'язане з модернізацією змісту освіти, оптимізацією способів і технологій організації освітнього процесу, тому ця стаття, є відповіддю на те, яким чином підручник може сформувати економічну компетентність в учнів ліцею під час навчання економіки.

Виклад основного матеріалу дослідження. Відповідно до нового Державного стандарту базової та повної загальної освіти основними завданнями шкільного предмета "Економіка" є: сформувати базові знання з економічної науки, ознайомити з основними тенденціями розвитку економіки (науки й господарства) на сучасному етапі, сприяти вибору професії. Вивчення цього курсу слід забезпечити так, щоб учні знали й розуміли сутність і структуру економіки та економічних відносин, економічної системи України, функціонування ринку праці, бюджетної, фінансової, податкової системи, сутність підприємництва, уміли аналізувати економічні відносини, використовуючи при цьому історичний підхід, критичне мислення та елементи логіки, добирати джерела економічної інформації та працювати з економічними даними, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між економічними подіями на міжнародній арені та в Україні, аналізувати та враховувати фінансові ризики, застосовувати набуті знання й вміння під час планування домашнього господарства та бюджету родини, формування власних професійних цілей та вибору шляхів їх досягнення, виявляти ставлення до власних економічних потреб та шляхів їх задоволення, оцінювати особливості сучасного ринку праці в Україні, наявні економічні ресурси, можливість розроблення та реалізації особистих економічних проектів, розуміти об'єктивні причини глобалізації [5].

В останній ланці навчання в закладі загальної середньої освіти економіка як базова дисципліна у 2017/2018 навчальному році викладається в 11-класах всіх профілів, окрім економічного (одна година на тиждень). У 2017/2018 навчальному році економіка викладається на профільному рівні у класах економічного профілю. Навчання здійснюється за програмами: "Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Економіка.11 класи. Рівень стандарту, академічний рівень. - 2010"; "Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Економіка.10-11 клас. Профільний рівень. 2010". (наказ МОН від 28.10.2010 № 102). Економіка у 2017/2018 навчальному році в загальноосвітніх навчальних закладах на рівні стандарту та академічному рівні вивчається у 11 класах, програму розраховано на 35 годин, що охоплюють години вивчення матеріалу на уроці, включно з тими, які призначено для виконання практичних робіт, та резервний час [11].

В умовах світової фінансової кризи, формування відповідного сучасного економічного мислення та економічної компетентності кожного члена суспільства, як фахівців так і пересічних громадян є одним із визначальних завдань педагогічної науки й практики, оскільки, з одного боку, ці знання та вміння є необхідними для прагматичної оцінки власного економічного стану та початку результативних дій, спрямованих на його покращення; з іншого боку, як суспільне явище, вони можуть бути рушійною силою для подолання наслідків економічної кризи українського суспільства в цілому.

Яким же чином навчити учнів ліцею орієнтуватись у складних процесах суспільства, що невимушено чи опосередковано їх стосуються? Частково, це покликаний зробити підручник з економіки, завдання якого не просто надати учням теоретичні знання з основ економіки, а й показати, як можна їх практично застосувати, навчити розуміти й аналізувати події, що відбуваються в економічному житті, знаходити власні шляхи у вирішенні певних економічних проблем тощо.

Для сучасного етапу економічного розвитку нашої країни необхідними є ініціативні, активні, енергійні, діяльні та економічно підготовлені фахівці для майбутнього, тому саме, формування економічної компетентності необхідно для покоління, що навчається, особливо в сучасних умовах, оскільки забезпечить їх певною сукупністю вмінь когнітивної діяльності. А для цього необхідно оволодіти вмінням оперувати економічними поняттями та визначати ознаки цих понять, вміло розбиратися в питаннях економічного життя країни, висвітлювати значимість економічних процесів та явищ, науково розцінювати суспільно-економічні явища, виказувати їх розбіжності, відкривати чинники піднесення й стагнації в економіці, синтезувати та підсумовувати економічні процеси, факти та явища економічного життя, формулювати основні економічні показники (продуктивність, собівартість тощо), вирізняти зв'язки (прямі й опосередковані) між економічною поведінкою людей, фізичним виробництвом й іншими напрямами соціального життя тощо.

Питанням формування економічної компетентності учнів цікавились багато фахівців, утім в педагогічній науці немає однозначного тлумачення самого наукового поняття "економічна компетентність". Науковці неоднаково акцентують її складники. Компетентність - це володіння відповідною компетенцією, що містить її особистісне ставлення до предмету діяльності. Людина може стати компетентнісною тільки після здобуття нею адекватної інформації, знань і практичного досвіду, а отже, саме освіта відіграє головну роль у формуванні компетентної особистості. До сутнісних характеристик компетенцій належать:

1) ефективне використання здібностей, що дає змогу плідно здійснювати навчальну діяльність згідно зі встановленими вимогами;

2) володіння знаннями, вміннями й досвідом, необхідними для виконання самостійної пізнавальної діяльності;

3) розвинута співпраця з іншими учнями в навчальному процесі;

4) інтегроване поєднання знань, здібностей і установок, оптимальних для виконання навчальної діяльності в освітньому середовищі;

5) здатність робити що-небудь ефективно в широкому форматі контекстів з високим ступенем саморегулювання, саморефлексії, самооцінки [15, с.35].

Формування економічної компетентності в учнів відбувається в процесі набуття різноманітних економічних знань, розвитку умінь та навичок, управління й розв'язання проблемних ситуацій, що виникають у навчальному процесі та житті учнів. Тому дуже важливим завданням сучасної освіти є формування економічної компетентності в учнів ліцею не лише через пояснення вчителя на уроці, а й через текстову структуру підручника, з яким учні працюють в школі та вдома [14].

У науковій літературі виділяють такі етапи формування економічної компетентності учнів ліцею: економічна підготовка учнів, передавання їм базових знань.

з економіки, підготовка їх до виробничо-економічної діяльності в умовах різних видів власності, різноманітність форм організації праці; поглиблена підготовка в закладах освіти конкретного складу учнів, що виявляють зацікавленість до фінансово-економічної сфери діяльності та які планують навчатися у закладах вищої освіти з економічною спрямованістю [13, с.39].

Економічна компетентність має власні складники: сукупність економічних знань, практичних умінь, досвіду, економічної культури та мислення, наявність стійкої потреби й інтересу до професійної економічної компоненти.

Текст підручника з економіки рясніє прикладами економічних явищ та їх взаємозв'язків, законами функціонування економіки, економічними процесами й закономірностями, безпосередньо пов'язаними із повсякденним життям окремої сім'ї, людини, місця її роботи тощо. Із сформованої економічної компетентності виникає економічна свідомість, що складається із базового рівня економічної грамотності, необхідного для соціальної адаптації учнів до змін, що відбуваються в українському суспільстві; з почуття господарської відповідальності за власне, колективне й суспільне майно; з виховання відповідального громадянина суспільства, який поважає закони держави, своєчасно сплачує податки, бере активну участь у громадському житті.

Основними шляхами формування економічно компетентної особистості учня, на думку Ю.В. Бицюри є: формування оптимального навчального плану (загальнодержавний компонент, варіативно-шкільний, індивідуально-учнівський), дотримання необхідного мінімального обсягу знань, умінь і навичок учнів, зазначених у "Концепції розвитку економічної освіти"; забезпечення освітнього процесу професійними кадрами та належною матеріально-технічною базою; інтеграція в міжнародну систему економічної освіти, вивчення та забезпечення учнів інформаційними ресурсами Internet з економічної освіти та економіки; використання активних форм та методів навчання; інтеграція елементів економічних знань з іншими навчальними дисциплінами (міжпредметні зв'язки); здійснення оцінювання навчальних досягнень учнів згідно з критеріями, встановленими Міністерством освіти й науки України; поповнення бібліотечного фонду необхідною навчально - методичною літературою; поєднання теоретичного навчального матеріалу з його практичним застосуванням та реальними умовами господарювання в Україні; створення груп із підготовки до олімпіад з економіки, участь в олімпіадах, бізнес - турнірах, економічних іграх [2, с.5].

Усі ці заходи та засоби створюють передумови формування економічної компетентності учнів, їхню допрофесійну підготовку.

Підручник є основним засобом реалізації змісту освіти, обсяг якого передбачений навчальною програмою. Він є також одним з основних джерел знань для роботи в класній та позакласній роботі, тому від якості підручника значно залежить успішність процесу навчання.

Серед основних вимог до сучасних підручників економіки виділяють такі: повна відповідність матеріалу навчальній програмі, адекватність глибини та складності змісту віковим особливостям учнів, підпорядкованість змісту навчального матеріалу цілям навчання, формуванню й розвитку відповідних умінь, чітке відображення основних знань, найважливіших досягнень економічної науки та практики, скорочення обсягів складного або другорядного матеріалу, доступний виклад матеріалу, що сприяє формуванню стійкого інтересу до предмету.

Наявність достатньої кількості компонентів змісту (тексти основний і додатковий, історичні довідки, статистичні матеріали, текстові таблиці, словник основних понять, схеми, інші зображення навчальної інформації), які розкривають економічну тему за допомогою різних підходів і забезпечують усі рівні її сприйняття.

Відповідний методичний апарат (рекомендації "як працювати з підручником", завдання для актуалізації опорних знань, для закріплення та поглибленого вивчення теми, самостійне опрацювання тексту, вправи й завдання різних рівнів складності тощо). Типова структура навчального матеріалу, послідовність викладу, що відображає логіку економічної науки. Як відомо, ефективність вивчення предмета значно залежить від того, наскільки добре учні вміють опрацьовувати матеріал підручника. Уміння працювати з підручником належить до найважливіших загально навчальних умінь учня, вони забезпечують засвоєння програмових знань і є основою для самонавчання в позаурочний час.

Цілеспрямована робота з підручником сприяє формуванню вмінь раціонально працювати з інформацією, сприяє підвищенню самостійності, створює умови для органічного зв'язку класної та домашньої роботи, приводить до зниження навчального навантаження.

У практиці навчання ефективними є такі види роботи з підручником: коментоване читання; складання плану; складання конспекту параграфу; переказування змісту підручника, виділення головного; самостійний відбір доказів і прикладів; структурування змісту питання або теми у вигляді таблиці; виконання завдань для актуалізації опорних знань, для закріплення й узагальнення вивченого; аналіз малюнків, фотографій, портретів вчених, схем; самостійна робота з завданнями; виділення логічних частин тексту, їхніх назв, визначення основної думки текстової частини; робота з додатками до підручника (наприклад, зорієнтуватися, знайти те, що відповідає темі, відібрати показники тощо). Всі ці ознаки створюють загальну навчальну картину, в процесі якої учні формують власну економічну компетентність, рівень якої оцінює вчитель та подальше побутове та професійне життя [10, с.185].

Таблиця 1 ілюструє прийоми роботи учнів з підручником та ознайомлює із навчальними вміннями, якими вони оволодіють згідно цих прийомів.

Таблиця 1.

Для того, щоб в учнів була сформована економічна компетентність недостатньо цей процес зводити тільки до роботи з підручником. Система економічної освіти ліцею містить інваріантний та варіативний складник, а також позакласну роботу (таблиця 2).

Таблиця 2

Специфіка змісту навчальної економіки полягає в тому, що її неможливо засвоїти без опори на історичні та статистичні матеріали, конкретні приклади й випадки виявів економічних явищ і закономірностей. Тому робота з підручником охоплює всі його компоненти - від текстових пояснень до статистичних додатків і словників.

Аналіз проведених уроків засвідчив, що економічна освіта учнів ліцею не тільки наближає їх до реального життя, навчаючи орієнтуватися в змісті підручника, а й у тому, що відбувається навколо, формуючи таким чином ділові якості особистості та власну економічну компетентність, якою вони будуть користуватися упродовж життя.

На завершення хотілося б відзначити, що який би навчальний предмет не викладався, головне, щоб освітній процес був пізнавальним для учнів, ставив перед ними конкретні завдання й допомагав знаходити розв'язок до них, давав простір для вияву творчої самостійності, що ґрунтується на предметних компетентностях.

Використані джерела