Класифікація джерельної бази дослідження теорії і практики соціального виховання дітей в інтернатних закладах освіти України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 37.013.42

Классификация источниковой базы исследования теории и практики социального воспитания детей в інтернатних заведениях образования Украины

Annotation

Sultanova N. V.

Classification of the source basis of the research theories and practices of children's social education in residential educational institutions of Ukraine

The author's classification of the source basis of the research of the theories and practice of children's social education in residential educational institutions of Ukraine has been represented in the article. The systematization of sources was carried out on the basis of the problem-thematic approach; according to this approach the author has identified four groups: 1) works covering the preconditions of the development of the system of children's social education in residential institutions of Ukraine; 2) works, that deal with the organization of boarding schools in the Ukrainian SSR and the methodological principles of children's social education; 3) works that provide the idea of the transformation of the content of children's social education during the studied period; 4) works, in which the necessity of reformation of boarding schools in Ukraine and the optimization of social education of orphans and children deprived of parental care have been proved.

Key words: a boarding school; social education; archival sources; reformation.

Необхідним методологічним підґрунтям для розв'язання будь-якого наукового завдання є вивчення та аналіз сукупності праць, які висвітлюють процес і результат дослідження проблеми. Адже об'єктивність її розгляду залежить від охоплення повною мірою джерельної бази дослідження певного питання та його історіографії. З приводу останньої О. Мисєчко зазначає, що «можна керуватися розумінням історіографічного аспекту досліджуваної проблеми як у широкому, так і у вузькому сенсі. Широке розуміння спонукає до аналізу великого масиву літератури, яка відображає розвиток як самого досліджуваного процесу чи явища, так і супутніх чинників цього розвитку, що породжують досліджувану проблемну ситуацію, тобто об'єкта наукового пізнання - широкого сегменту наукового знання, з яким дослідник має справу. У вузькому сенсі виділяються історикографічні праці, присвячені безпосередньо предмету наукового дослідження - конкретним ознакам досліджуваного процесу чи явища, які дослідник виокремлює із загального проблемного поля об'єкта свого дослідження» [1, с. 474].

Мета статті - представити авторську класифікацію джерельної бази дослідження теорії та практики соціального виховання дітей в інтернатних закладах освіти України.

Виходячи з потреби широкого аналізу джерельної бази дослідження проблеми соціального виховання дітей в інтернатних установах, з метою її об'єктивного наукового пізнання було використано проблемно-тематичний підхід, згідно з яким виділено чотири основні групи джерел:

1) праці, що висвітлюють передумови розвитку системи соціального виховання дітей в інтернатних закладах України;

2) праці, в яких розглядаються питання організації шкіл-інтернатів в УРСР і методологічні засади соціального виховання учнів;

3) праці, що надають уявлення про трансформацію змісту соціального виховання дітей упродовж досліджуваної доби;

4) праці, в яких обґрунтовано потребу реформування інтернатних закладів освіти в Україні та оптимізації соціального виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

З огляду на достатню тривалість процесу становлення й розвитку системи соціального виховання дітей в інтернатних закладах освіти в Україні, його узгоджену послідовність з певними історичними віхами, було також використано в межах вищеназваного проблемно-тематичного підходу до систематизації джерельної бази і хронологічний принцип їх розташування в кожній з виділених груп.

Усі групи містять подібні джерела, а саме:

- нормативно-правові акти загальнодержавного й місцевого рівнів, видані впродовж певного досліджуваного періоду (закони, накази, постанови, положення та ін.);

- архівні джерела, що містяться у фондах вітчизняних архівів і висвітлюють організаційні засади функціонування інтернатних закладів освіти, зміст, методи та форми їх соціально-виховної діяльності (офіційне листування, зведені звіти шкіл-інтернатів про навчально-виховну діяльність, довідки про інспектування, документи з питань народної освіти в УРСР, директивні вказівки та ін.);

- праці, які висвітлюють результати наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних учених з питань діяльності шкіл-інтернатів в Україні, організаційних засад соціального виховання в них учнів, проблем удосконалення змісту навчально-виховної роботи та пропозицій щодо реформування інтернатних установ, пошуку і впровадження альтернативних форм державного утримання й виховання дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

- наративні праці, що публікувалися в досліджуваний період та розкривали окремі питання соціального виховання дітей, історично та культурно обґрунтовуючи авторські позиції та досвід і стан функціонування інтернатних установ в Україні (публікації в журналах, пресі, інтернет-виданнях та ін.).

Отже, перша група джерел представлена працями, що висвітлюють передумови розвитку системи соціального виховання дітей в інтернатних закладах України. Важливе місце у цьому переліку займають Декларація Наркомосвіти УСРР «Про соціальне виховання» (1920); Порадник по соціальному вихованню дітей (упорядкував Ценсоцвих Наркомосвіти УСРС) (1921), у якому опубліковано інструкцію під назвою «Система соціального виховання дітей УРСР», обов'язкову для виконання всіма органами народної освіти на місцях; бюлетені офіційних розпоряджень Наркомосу УСРР (1920-1922), Керівництво по соціальному вихованню (1924) та ін.

Джерелами дослідження є законодавчі й директивні акти перших урядів УСРР та УРСР; документи Народного комісаріату освіти України, Міністерства освіти УРСР, а саме: «Збірники наказів і розпоряджень Народного Комісаріату освіти України»; «Бюлетені Народного Комісаріату освіти України», «Інформаційні збірники Міністерства освіти України»; матеріали з'їздів, конференцій, нарад, присвячених питанням інтернатної освіти в Україні

Важливе місце серед наукових розвідок, які висвітлюють та обґрунтовують, з огляду на суспільну потребу часу, розбудову системи соціального виховання в країні, є архівні джерела. Серед основних виділимо фонди Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України м. Києва, а саме справи з фонду (ф. 166), в якому зібрано декрети РНК УСРР у галузі освіти, щорічні звіти про діяльність Наркомосу УСРР та інші справи Міністерства освіти УРСР, що дотичні до проблеми дослідження; протоколи засідань і фонди Державного архіву Миколаївської області (Ф. Р - 2817), які сприяли відображенню змісту, форм і методів виховної діяльності інтернатних установ, особливостей втілення нормативних постанов безпосередньо в області; документи й матеріали Центрального державного історичного архіву; Центрального державного архіву громадських організацій України м. Києва; Центрального державного архіву Жовтневої революції України м. Києва; фонди відділів рідкісної книги та україністики Центральної наукової бібліотеки АН України імені В. Вернадського, науково-довідкової бібліотеки Центрального Державного історичного архіву м. Києва.

їхнє опрацювання дає можливість об'єктивно репрезентувати історію запровадження соціального виховання в країні.

У перші роки радянської влади у країні серед небагатьох робіт, присвячених проблематиці соціального виховання, слід виділити лекції «О социальном воспитании» Т. Дюшен (1919); праці В. Зеньківського «Про соціальне виховання» (1920); Я. Мамонтова «Право держави і право дитини / Соціальне виховання» (1922); В. Дурдуківського «Дитяче шкільне самоврядування» (1923), «З практики трудової школи» (1924); Я. Ряппо «Реформа высшей школы на Украине в годы революции 1920-1924» (у якій філософ, професор філософії наголосив на тому, що людина ніколи й ніде не розвивається ізольовано, замкнуто... Отже, метою соціального виховання він вважав розвиток соціальних сил у душі дитини, соціальної активності, «смаку» до соціальної діяльності, виховання духу солідарності, здатності підніматися над особистими, егоїстичними задумками), а також його працю «Народна освіта на Україні за десять років революції» (1927).

Серед науково-методичної літератури, що висвітлює передумови соціального виховання в Україні в інтернатних установах, цінними для нашого дослідження вважаємо також наукові розвідки М. Гриценко «Нариси з історії школи в Українській РСР» (1966), А. Бондаря (1967), які висвітлені в посібнику «Розвиток суспільного виховання в Українській РСР (1917-1967)»; С. Русової «Вибрані педагогічні твори» (1996); Н. Ярмаченко «Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні» (1991); колективну працю за ред. О. Сухомлинської «Нариси історії українського шкільництва (1905-1933)» (1996); дисертаційне дослідження В. Виноградова-Бондаренко «Виховання безпритульних дітей в Україні 20-х років ХХ століття»; монографію В. Покася «Становлення та розвиток інтернатних закладів освіти в Україні» (2005) та ін.

До джерелознавчих праць, що розкривають передумови соціального виховання дітей, ми відносимо також дисертаційні дослідження Л. Штефан «Становлення та розвиток соціальної педагогіки як науки в Україні (20-ті - 90-ті рр. ХХ ст.» (2003); Л. Цибулько «Соціальне виховання у вітчизняній педагогічній теорії і практиці 20-х - 30-х років ХХ століття» (2005 р.), А. Рижанової («Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті» 2005 р.) та ін.

Друга група джерел представлена працями, в яких розглядаються питання організації шкіл-інтернатів в УРСР та методологічні засади соціального виховання учнів. Поміж цих джерел особливу увагу зосереджуємо на тих, які відображують досліджувану нами добу (1956 р. -початок ХХІ ст.).

До нормативно-правових актів загальнодержавного та місцевого характеру, що регламентували діяльність інтернатних інституцій та спрямовували їхню соціально-виховну діяльність, нами віднесено Постанову Центрального Комітету КП України і Ради Міністрів Української РСР від 29 червня 1956 року «Про організацію шкіл-інтернатів в Українській РСР»; Наказ Міністерства освіти УРСР № 353 від 28 серпня 1957 року «Про підсумки роботи шкіл Української РСР за 1956-1957 н. р. і завдання шкіл на 1957-1958 н. р.», Наказ по Міністерству освіти УРСР № 329 від 2 серпня 1957 року «Про виконання постанови Ради Міністрів Української РСР від 23 липня 1957 року № 819 «Про дальше розширення мережі шкіл-інтернатів в Українській РСР»; Постанову Центрального Комітету КП України і Ради Міністрів Української РСР від 23 червня 1959 року № 955 «Про заходи по розвитку шкіл-інтернатів в Українській РСР на 19591965 рр.»; Постанову Центрального Комітету КПРС і Ради Міністрів СРСР от 2 червня 1959 року № 603 «Про розширення самообслуговування в загальноосвітніх школах, школах-інтернатах, дитячих будинках, професійно-технічних училищах, суворовських училищах, в середніх спеціальних і вищих навчальних закладах»; Закон Верховної Ради УРСР від 1959 року «Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР» та ін.

До джерельної бази було також віднесено інструктивні вказівки щодо контролю за організацією суспільно корисної праці учнів в школі, які вміщено на сторінках збірника наказів та інструкцій Міністерства освіти УРСР (1972).

Важливими для дослідження є архівні фонди цього періоду. Цінним джерелом інформації щодо виховної діяльності інтернатних установ є звіти (зокрема зведені), які надають можливість вичерпно й об'єктивно репрезентувати стан навчально-виховної роботи, а також проблемні питання імплементації декламованих постанов і пропонованих положень. Ці архівні матеріали (довідки про стан навчально-виховної роботи, щорічні звіти шкіл-інтернатів про свою діяльність, доповідні записки та довідки інспекторів про перевірку інтернатних установ) детально розкривають зміст, форми і методи соціального виховання дітей, кадрове забезпечення шкіл-інтернатів, умови, стан приміщень та інші, дотичні до проблеми функціонування шкіл-інтернатів, аспекти.

До цінних матеріалів для нашого дослідження відносимо справи № 20 (ДАМО Ф.Р. 2817) «Доповідь завідуючого обласним відділом народної освіти та сесії обласної Ради депутатів трудящих про стан навчально-виховної роботи в школах області у 1956-1957 н. р.», справи № 21, 49, 71, 161, 163, 191, 192, 221-231, 250-264 - річні звіти шкіл- інтернатів про навчально-виховну роботу, що відображають стан (1956-1962 рр.) та перспективи розвитку соціального виховання дітей. А також справи № 12, 19, 20, 21, 57, 58 (Ф. Р - 2817. Оп. 3), 72, 77, 78, 79, 81, 85 (Ф. Р - 2817. Оп. 4), описи 6, 7 Ф. Р 2817, в яких відображено стан навчально-виховної роботи в інтернатних закладах освіти у період з 1962 до 1966 рр.

Певний інтерес для нашого дослідження становлять праці Ю. Грицая «Деякі питання виховної роботи» (1957); З. Ілляшенко «Провідна сила педагогічних колективів шкіл-інтернатів» (1961); М. Ковальова «Светлый дом: о создании и развитии школ- интернатов на Херсонщине» (1963); О. Берещенко «Кабінетна система навчальних занять і вільна самопідготовка учнів» (1965); А. Бондаря «Навчально-виховна робота в школах- інтернатах і школах продовженого дня» (1966); Б. Мельниченка «Трудове виховання в школі-інтернаті» (1964); О. Киричук «Історії методів вивчення дитячих колективів на Україні (1968). Проте аналіз історико-педагогічних праць доби радянського періоду доводить, що накопичення й висвітлення діяльності й досягнень інтернатних установ відбувалися крізь призму марксистської ідеології, а тому припускаємо викривлення певних подій та історичних реалій.

Цінними вважаємо й публікації В. Покася «Становлення та розвиток загальноосвітніх шкіл-інтернатів в Україні (1956-1966 рр.)» (1999) та його монографію «Інтернатні заклади освіти: філософія, історія, стратегія розвитку» (2010), в яких докладно відображено організаційні засади відкриття шкіл-інтернатів в Україні та методологію виховного процесу; дисертаційне дослідження К. Чертової «Розвиток ідей соціального виховання школярів у вітчизняній педагогічній теорії та практиці (др. пол. ХХ ст.)» (2007), в якому авторка встановлює, що «розвиток теорії та практики соціального виховання школярів в Україні в другій половині ХХ століття зумовлювався не тільки іманентними причинами, а й процесами, що відбувались в економіці, політиці, галузях культури й освіти» [2, с. 8].

До третьої групи віднесено праці, що надають уявлення про трансформацію змісту соціального виховання дітей упродовж досліджуваної доби. Насамперед це нормативно-правові документи: Постанова колегії Міністерства освіти УРСР від 3 грудня 1962 року «Про стан виконання народногосподарського плану по школах-інтернатах»; Постанова Центрального Комітету КП України і Ради Міністрів Української РСР від 8 грудня 1966 року № 900 «Про заходи дальшого поліпшення роботи середньої загальноосвітньої школи в Українській РСР»; Постанова Ради Міністрів Української РСР від 14 лютого 1984 року № 83 «Про загальноосвітні школи-інтернати, дитячі будинки та інші інтернатні заклади»; Постанова Пленуму ЦК КПРС 10 квітня 1984 року «Про основні напрями реформи загальноосвітньої і професійної школи».

Певні відомості щодо процесів удосконалення змісту виховання дітей можна взяти з архівних джерел. Серед основних виділимо фонди ДАМО (Ф. Р - 2817. Оп. 10. Т. 1), спр. 24-25 «Листування з Міністерством освіти УРСР про заходи щодо поліпшення оборонно-масової роботи в школах, про попередження бездоглядності та правопорушень серед дітей» (1967-1970 рр.); (Ф. Р - 2817. Оп. 10 Т. 2.), спр. 30-35 «Листування з Міністерством освіти УРСР про заходи щодо ліквідації неписьменності серед населення, про попередження бездоглядності та правопорушень серед неповнолітніх та інших питаннях» (1971-1974 рр.); фонди ЦДАВОУ, Ф. 166. Оп. 15. Том ІІІ. Спр. 5007 «Інформації облвно та шкіл-інтернатів про стан навчально-виховної роботи за 1965-1966 н. р.», спр. 5441 «Інформації облвно про стан методичного обслуговування учнів і санітарно-гігієнічного режиму в загальноосвітніх школах та інтернатних установах республіки за 1967 р.», спр. 5489. «Довідки управління про стан навчально-виховної роботи інтернатних установ Української РСР за 1966-1967 н. р.»; Оп. 15. Том V. Спр. 7405. «Директивні вказівки Управління підвідомчими установами з питань роботи шкіл- інтернатів (10 лютого - 25 грудня 1970 р.)», спр. 8329 «Довідки відділу про підсумки перевірки стану справ в одній школі-інтернаті по кожній області Української РСР (жовтень 1972 р.)»; спр. 8577. «Директивні вказівки відділу з питань роботи шкіл- інтернатів (5 січня - 19 грудня 1973 р.)»; Оп. 15 Том VH. Спр. 8577-8950 «Накази Міністерства освіти УРСР по основній діяльності з 1976-1980 рр.».

У цей період виходять праці, у яких висвітлено результати наукових розвідок проблематики, що нас цікавить, а саме: Б. Кобзаря «Педагогічні проблеми розвитку шкіл-інтернатів і шкіл подовженого дня» (1968), «Навчально-виховна робота в школах-інтернатах і групах продовженого дня» (1985); М. Плоткіна «Зміст й організація виховної роботи в школі-інтернаті» (1982), дисертаційне дослідження В. Слюсаренка, у якому визначено соціально-педагогічні функції установ інтернатного і напівінтернатного типу й умови їх реалізації в Україні (1997); монографія Н. Слюсаренко «Становлення та розвиток трудової підготовки дівчат у школах України кінця ХІХ-ХХ століття» (2016) та ін.

Четверта група представлена працями, в яких обґрунтовано необхідність реформування інтернатних закладів освіти в Україні та оптимізації соціального виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Нормативно-правове забезпечення оновлення системи соціального виховання дітей в інтернатних закладах освіти та реформування останніх відображено в Законі України № 1060-ХІІ від 23 травня 1991 р. «Про освіту»; Наказі Міністерства освіти України № 138 від 13.05.1993 р. «Про загальноосвітній інтернатний заклад»; Постанові Кабінету Міністерств України від 5 квітня 1994 р. № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування»; Законі України № 2402-ІІІ від 26.04.2001 р. «Про охорону дитинства»; Постанові Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 565 «Про затвердження положення про прийомну сім'ю»; Постанові Кабінету Міністрів України від 26 квітні 2002 р. №564 «Про затвердження положення про дитячий будинок сімейного типу»; Наказі Міністерства освіти і науки України у справах сім'ї, дітей та молоді від 21.09.2004 р. № 747/460 «Про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування»; Законі України від 13.01.2005 № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»; Постанові Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 р. № 1242-2007-п «Про затвердження Державної цільової соціальної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»; Наказі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства соціальної політики України, № 995/557 від 10.09.2012 р. «Про затвердження Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»; Наказі Міністерства соціальної політики України № 995/557 від 10 вересня 2012 р. «Про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»; Наказі Міністерства освіти і науки України № 641 від 16 червня 2015 р. «Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей молоді та методичних рекомендацій щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах»; Розпорядженні Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2017 р. № 526-р «Про Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки та план заходів з реалізації її, І етап» та ін.

До науково-методичних праць, що сприятимуть розкриттю процесів модернізації державного утримання й виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, відносимо методичні рекомендації Б. Кобзаря «Організація суспільно корисної, продуктивної праці та професійної орієнтації учнів у школах-інтернатах для дітей, які потребують особливих умов виховання» (1995); колективну працю «Управління виховною роботою в школі-інтернаті» (Б. Кобзар, Є. Постовойтов, В. Слюсаренко) (1996); «Специфіка управління позаурочною виховною діяльністю шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без батьків» (Б. Кобзар, 1997), Л. Дробот «Основні шляхи формування соціальної відповідальності вихованців шкіл-інтернатів для дітей-сиріт» (1997); публікації результатів досліджень В. Вугрича «Дитячі будинки і школи-інтернати: спроба порівняльного аналізу» (2002), «Особливості виховної роботи в школах-інтернатах у контексті підготовки учнів до життя і діяльності у громадянському суспільстві» (2003), «Школи-інтернати і проблеми педагогічної реабілітації дітей» (2003); Навчальний посібник Ж. Петрочко, О. Безпалько, О. Денисюк та ін. «Вчимося жити самостійно» (2002); Р. Картер «Опіка над дітьми: сім'я і держава. Вплив інституційної форми виховання на розвиток дітей» (2005); О. Голуб «Система позаурочної виховної діяльності шкіл-інтернатів - важлива умова формування самостійності молодших школярів», методичні рекомендації для соціальних працівників, державних службовців щодо розвитку сімейних форм виховання М. Комарової, І. Пєши (2006); монографію Ж. Петрочко «Дитина у складних життєвих обставинах: соціально-педагогічне забезпечення прав» (2010); монографії Г. Бевз «Прийомна сім'я: соціально-психологічні виміри» (2010); Л. Канішевської «Виховання соціальної зрілості старшокласників загальноосвітніх шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності» (2011), А. Наточого «Виховання підлітків у загальноосвітніх школах-інтернатах України: теорія і практика» (2012), монографію О. Кузьміної «Методичні аспекти формування життєвої компетентності учнів старших класів загальноосвітніх шкіл-інтернатів» (2011); навчально-методичний посібник Л. Канішевської, Л. Кузьменко, С. Свириденко «Підготовка учнів інтернатних закладів до життєдіяльності у відкритому суспільстві» (2013) та ін.

Додатково зміст соціального виховання дітей в інтернатних установах, специфіку професійної діяльності соціально-педагогічних працівників шкіл-інтернатів, різних підходів щодо оновлення державного утримання й виховання дітей-сиріт висвітлено у фахових періодичних виданнях, наративних працях і методичних матеріалах, зокрема на офіційних інтернет-сайтах. Серед них необхідно виділити праці вітчизняних і зарубіжних дослідників (Л. Артюшкіна, Л. Байбородова, В. Гаврішко, М. Овчиннікова, В. Оржеховська, Н. Павлик, С. Пальчевський, Г. Покидавнов, М. Рябуха та ін.).

Чимало цікавої інформації містять статті щодо реформування інтернаних закладів освіти, розміщені на офіційних веб-порталах Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України; Державна статистична звітність Міністерства статистики України (Форма № 19), 1995, 1996, 1997, 1998, 1999 рр.; статистичний збірник Державної служби статистики України (2013); нормативно-законодавчі документи щодо діяльності центрів соціальних служб для молоді України кінця 90-х років ХХ - початку ХХІ століття та ін.

Проте проведений нами аналіз джерельної бази теорії і практики соціального виховання дітей в інтернатних закладах освіти Україні засвідчив відсутність стійкої традиції системного вивчення цієї проблеми. Отже, стан її науково-історичного розроблення суттєво відстає від сучасної суспільної потреби та потребує подальшого дослідження.