Херсон - колиска морської освіти торгового флоту (кінець XVIII - початок ХІХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 377:656.6(09)»19/20»(043.3)

морський освіта херсонський училище

Аннотация

ХЕРСОН - КОЛЫБЕЛЬ МОРСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ ТОРГОВОГО ФЛОТА (КОНЕЦ XVIII - НАЧАЛО XIX ВЕКА)

В статье на основании многих обработанных исторических и архивных источников автором сделана попытка осветить движущие силы для возникновения морского образования на Херсонщине; охарактеризованы этапы развития Херсонского училища торгового мореплавания как учреждения, в деятельности которого реализовывался целостный подход к подготовке морских специалистов различного профиля. Исследование доказывает, что именно в Херсоне был оборудован первый порт и построена первая судостроительная верфь, а для управления Черноморским флотом основано адмиралтейство. Автор представляет биографические сведения про выпускников Херсонского кадетского корпуса имперской эпохи, которые свою деятельность посвятили развитию морской отрасли и постоянно повышали свой профессиональный уровень.

Annotation

KHERSON: THE CLUB OF MARITIME EDUCATION OF THE TRADE FLEET (END OF THE XVIII - THE BEGINNING OF THE XIX CENTURY)

In the article, on the basis of many worked out historical and archival sources, the author attempts to highlight the driving forces for the emergence of marine education in the Kherson region; The stages of development of the Kherson School of Commercial Shipping as an institution, in the course of which the holistic approach to the training of marine specialists of different profile was implemented, was described. The analysis of literature makes it possible to conclude that the Kherson Maritime Cadet Corps is recognized as the first marine institution in Kherson by historians. His successor, in the sense of developing marine education, can be called the Kherson Shipyard School. It is noted that both educational institutions trained specialists for the Navy, their graduates sometimes worked on merchant ships and participated in round-the-clock trips or scientific expeditions. Evidence of this can be the biographical information of individual seamen-graduates of the Kherson Cadet Corps of the imperial era, which are given in the article, which devoted their activities to the development of the maritime industry and constantly raised the professional level.

Україна, яка на своїй території має два моря і понад чотири тисячі річок понад 10 км довжиною та з них 117 - понад 100 км, завжди була і має бути великою водохідною країною. Поміж усіх сучасних процесів, спрямованих на відродження українського військового, торгового і промислового флотів, чільне місце посідає підготовка спеціалістів. До відродження національної системи морської освіти, що була започаткована саме в Херсоні наприкінці ХУШ століття, спонукають історичні традиції та економічні пріоритети країни.

Метою цієї статті є спроба висвітлити рушійні сили і схарактеризувати етапи розвитку Херсонського училища торгового мореплавства як закладу, в діяльності якого реалізовувався цілісний підхід до підготовки морських спеціалістів різного профілю.

Саме в Херсоні, заснованому 1778 року, було облаштовано перший порт і побудовано першу суднобудівну верф, для управління Чорноморським флотом засновано адміралтейство, тут зійшов зі стапелів перший військовий корабель «Слава Екатерины» (1783), тут було побудовано і перший торговий корабель (1825).

Одним із перших (кінець ХУІІІ століття) навчальних закладів на південноукраїнських територіях, в якому молоді люди отримували морські спеціальності, історики визнають Херсонський морський кадетський корпус. Його наступником, у сенсі розвитку морської освіти, можна назвати Херсонське училище корабельної архітектури. І хоча обидві освітні установи готували спеціалістів для воєнно- морського флоту, їх випускники іноді працювали на торгових суднах і брали участь у навколосвітніх подорожах чи наукових експедиціях. Доказом цього можуть бути біографічні відомості від окремих моряків. Так, Ф. Метаксу 1787 року було оформлено до Грецької гімназії кадетом, через два роки (1789) він вступив кадетом до Херсонського корпусу. 1790 року він підвищений до гардемарина, на судні «Навархия» вийшов у Чорне море. 1791 року на суднах «Богоявление» та «Князь Владимир» крейсував із флотом у Чорному морі, брав участь у битві на Каліакрі. 1792 року підвищений до мічмана. На бригантині «Святой Павел» плавав між Севастополем і Глибокою пристанню, потім між Севастополем і Константинополем, потім на бригантині «Благовещение» перейшов із Миколаєва на Корфу. 1798 року командував брандвахтенним канонерським човном № 2 на Овідіопольському рейді. 1799 року, командуючи лансоном «Федор», плавав у Чорному морі.

1800 року Ф. Метакса повернувся з Корфу до Миколаєва, був переведений на Балтійський флот та відряджений до Італії у свиті генерал-лейтенанта Шпрінгпортена.

1801 року знову призначений до Чорноморського флоту, де здійснював плавання на кораблі «Топольская Богородица». 1804 року на фрегаті «Крепкий» зробив перехід від Севастополя до Корфу і назад. Присвоєно звання лейтенанта 1799 року, капітан-лейтенанта - 1804 року. 1812 року його було звільнено зі служби.

Інший моряк - Х. Метакса - 1792 року вступив до кадетського корпусу, що пізніше був переведений до Миколаєва. Закінчив Чорноморський корпус. 1800 року підвищений до гардемарина. У 1800-1803 роках плавав у Чорному морі. 1803 року підвищений до мічмана. У 1804-1805 роках на фрегаті «Крепкий» перейшов з Севастополя до Корфу, на бригу «Бонасорте» крейсував в Архіпелазі та брав участь у кампанії на Трієстському рейді. 1810 року повернувся берегом з Трієста до Миколаєва і на кораблі «Дмитрий Донской» плавав біля берегів Варни. У цьому ж році отримав звання лейтенанта.

1812 року командував брандвахтенним бригом «Лаврентий» у Євпаторії. У 1814-1815 роках командував люгером «Экспедицион» у Чорному морі. У 18181821 роках - брандвахтенним канонерським човном № 3 в Євпаторії. 1821 року підвищений до капітан-лейтенанта, за 18 морських кампаній нагороджений орденом Святого Георгія 4-го класу. У 1822-1827 роках на суднах корабельного флоту крейсував у Чорному морі. 1827 року, командуючи фрегатом «Флора», крейсував біля абхазьких берегів і був нагороджений орденом Святого Владимира 4 ступеня. У цьому ж році його підвищено до звання капітана 2 рангу. 1828 року, командуючи тим же фрегатом, брав участь у взятті Анапи, за що був нагороджений золотою шаблею з написом «За храбрость». Потім двічі плавав з Імператором між Одесою і Варною та був нагороджений особисто орденом Святої Ганни 2-го ступеня.

1829 року переведений з Чорноморського до Балтійського флоту, командував новозбудованим кораблем «Полтава» при Санкт-Петербурзькому порту. 1830 року відряджений до Миколаєва, де командував кораблем «Императрица Екатерина II».

1831 року підвищений до звання капітана 1 рангу і призначений членом Тимчасового розпорядчого комітету в Головному управлінні Чорноморського флоту та портів.

1832 року призначений керівником кораблебудівної експедиції Чорноморського інтендантства, 1836 року - членом «Общего Присутствия Интендантства». 1837 року отримав звання генерал-майора, 1842 року нагороджений орденом Святого Володимира 3-го ступеня, 1847 року - орденом Святого Станіслава 1-го ступеня. 1851 року отримав звання генерал-лейтенанта. Помер 1852 року.

Д. Агіщев у січні 1791 році вступив кадетом до Херсонського морського корпусу. Гардемарин (1793), мічман (1796), офіцер Чорноморського флоту. Лейтенант флоту з 1804 року, капітан-лейтенант - з 1810 року, капітан 2-го рангу - з 1823 року, генерал- майор флоту - з 1837 року.

Плавав у Середземне море з ескадрою адмірала Ушакова (1798-1801). Учасник кампаній на Іонічних островах (Корфу) у 1806-1810 роках під час російсько-турецької війни 1806-1812 років. За вислугу 18-ти морських кампаній нагороджений орденом Святого Георгія 4-го класу (1807). З 1811 року - командир корвета «Евлампий», крейсував з флотом у Чорному морі. З 1812 року - ескадр-майор у Херсоні. З 1819 року - доглядач Херсонського канатного заводу. З 1823 року - начальник відділення Екіпажної експедиції. З 1837 року -командир 1-ої бригади ластових екіпажів Чорноморського флоту.

В. Бурхановський (1775-1849) 1791 року вступив до Херсонського кадетського корпусу. 1793 року підвищений до гардемарина, 1796 року - до мічмана. У 17981800 роках у складі ескадри Ф. Ушакова брав участь у Середземноморській експедиції, бився з французами при взятті о. Відо (біля Корфу). У 1800-1801 роках перебував у Неаполі. 1804 року отримав звання лейтенанта, 1823 року - капітана 2-го рангу. У 1805-1809 роках був на посту брандвахтера в Керчі. 1808 року нагороджений орденом Святого Георгія 4-го класу за 18 морських кампаній. 1810 року отримав звання капітан- лейтенанта. У 1810-1824 роках - начальник Керченського адміралтейства. 1823 року підвищений до звання капітана 2-го рангу. З 1824 року командував ластовими екіпажами [5].

Як бачимо, гордістю Херсонського кадетського корпусу імперської доби є його випускники, які свою діяльність присвятили розвитку морської галузі й постійно підвищували професійний рівень і просувалися по службі.

Закладом з підготовки спеціалістів виключно для громадянського флоту можна вважати Херсонське училище торгового мореплавства, засноване 1834 року.

Перші відомості про цей навчальний заклад можна знайти в подорожніх записках О. Афанасьєва-Чужбинського [1, с. 332], який відвідав училище 1857 року та описав історію його створення й сучасну на той час діяльність. Інформацію про училище наведено в збірнику статистичних матеріалів щодо Херсонської губернії, укладеному офіцером Генерального штабу О. Шмідтом [19]. Відомості статистичного характеру зустрічаються і в працях А. Небольсіна «Історико-статистичний нарис загальної і спеціальної освіти в Росії» (1883) [10], Ф. Веселага «Общий морской список» [6], К. Скальковського «Русский торговый флот и срочное пароходство на Черном и Азовском морях» (1887) [14], Х. Вальдемара «Разные сведения по мореходству» (1891) [4, с. 200-212.] та Ю. Руммеля «Торговый флот в экономической жизни страны и виды на его развитие в России» (1907) [13].

У радянські часи діяльності різних морських навчальних закладів присвятив своє дослідження «К истории мореходного образования в России» М. Барбашев [2], окремі відомості про морську галузь зустрічаються в праці О. Дружиніної «Южная Украина в период кризиса феодализма 1825-1861 гг.» [8] та в інших.

У період незалежності процеси виникнення й розвитку морської освіти на Півдні України потрапили в поле наукового пошуку Я. Нагрибельного [9, с. 36-40.], Н. Скрицького [15, с. 32-33.],В. Ходаковського [17],О. Чорного [18, с. 221-227], О. Шумея [20, с. 46-47] та інших дослідників.

Низку маловідомих фактів з історії Херсонських морських закладів можна зустріти у працях завідувача відділу історії Херсонського обласного краєзнавчого музею до 1917 року К. Чорної [3] та в огляді фондів працівника Державного архіву Херсонської області З. Орлової [11].

Зважаючи на зазначене можна констатувати: історія Херсонських освітніх закладів з підготовки спеціалістів для морської галузі (військової та громадянської) як першопрохідців викликала інтерес в імперську добу, була цікава науковцям і практикам радянських часів і залишається актуальною в період розбудови незалежної України.

З історичних джерел дізнаємось, що першим містом-портом на південних територіях, які захопила російська імперія наприкінці ХVШ століття, був Херсон (1778). Проте вже на початку ХІХ століття, з урахуванням подальшого просування російських військ уздовж чорноморського узбережжя, Херсон втрачає першість як в управлінні флотом, так і у підготовці морських спеціалістів, оскільки до Миколаєва, що має більш вигідне географічне розташування, разом із Чорноморським адміралтейством переводять навчальні заклади і багатьох суднобудівних фахівців.

Темпи військового і торгового суднобудування починають спадати, морська торгівля занепадає. З архівних матеріалів [7; 11; 19] відомо, що в період 1805-1812 років у Херсоні будували 50-60 торгових суден за рік, у 1813-1818 роках - 15-25, а вже в 18131822 роках - лише 1-3; за 1823 рік не побудовано жодного. Проблеми були і з комплектуванням корабельних команд - підготовлених спеціалістів не вистачало (за відсутності спеціалізованих закладів юнаків навчали прямо в порту), тому купці винаймали відставних військових матросів та іноземних моряків, які були переважно грецького походження [6, с. 374].

Бажання розвивати торгівлю морськими шляхами спонукало купецтво звертатися до генерал-губернаторів Новоросійського краю з проханням відкривати навчальні заклади з підготовки морських штурманів, лоцманів та шкіперів для торгового флоту. Починаючи з Г. Потьомкіна, герцога де Ришельє і закінчуючи М. Воронцовим, неодноразово надсилалися пропозиції та проекти про започаткування такого закладу, проте царський уряд із різних причин у різні роки вважав це недоречним.

Разом із цим, 1827 року при Міністерстві фінансів було створено особливий Комітет для сприяння купецькому кораблебудуванню і мореплавству, який, вивчивши стан торгового мореплавства, дійшов висновку, що однією з причин слабкого розвитку зазначеної галузі стала відсутність кваліфікованих спеціалістів. З 1829 року Міністерство розпочало роботу зі створення училищ такого профілю. Перше було створено в Санкт-Петербурзі шляхом реорганізації відкритого ще в 1808 році морехідного училища [6, с. 412]. Проте одне училище було не в змозі забезпечити кваліфікованими спеціалістами Балтійський та Азово-Чорноморський морські басейни, і тому було вирішено відкрити ще одне училище в Херсоні - місті з розвиненою корабельною інфраструктурою.

Ще на початку ХІХ ст. Олександр І підписав указ про надання дозволу на далекі плавання командам, шкіпер і половина екіпажу яких були росіяни. Оскільки навчених спеціалістів не вистачало, у січні 1834 року було засновано стан «вільних матросів» [5, с. 79], які мали заповнити прогалини в штатах торгового флоту. Родини вільних матросів звільнялися від податків, платежів за садибу і город, військового постою і рекрутчини, якщо юнаки служили на Чорноморському флоті впродовж 5 років. Пізніше, 1839 року, в Олешках, Бериславі та Голій Пристані були засновані товариства «вільних матросів», куди записувалися селяни, міщани та вільні люди у віці від 17 до 35 років.

Загальновідомо, що в лютому 1834 року імператор Микола І затвердив «Положення про Херсонське училище торгового мореплавства» [14, с. 223], в якому було зазначено, що училище має готувати молодих людей для служби штурманами і шкіперами на приватних купецьких морехідних суднах та для роботи будівниками комерційних суден на купецьких верфях [там само]. Засновано училище було Указом його імператорської величності в березні 1834 року.

Першим директором училища був С. Генбачов (1838) - колезький радник, відставний лейтенант Чорноморського флоту. Він виховувався в Чорноморській юнкерській роті, брав участь у Кримській війні, обороні Севастополя зокрема. У 18721874 роках - ад'ютант головного командира Чорноморського флоту і портів у Миколаєві. 1893 року отримав звання контр-адмірала [17, с. 92]. Заступником директора був І. Шведов, викладачами в училищі працювали священник Д. Діаковський, Д. Скрипницький, І. Котухно, В. Саридакі, І. Іванченко, М. Ковадьє та В. Орсі [11, с. 17].

Прийом до училища розпочався 15 серпня 1834 року. До закладу приймалися діти купців 3-ої гільдії, міщан та цехових майстрів (хлопці християнської віри 14-17 років) 3 південних міст, де існувала морська або річкова торгівля. Навчання здійснювалося за рахунок держави (24 учні) та за власні кошти (10 пансіонерів, кожен мав сплачувати 300 крб. на рік). З роками ця сума майже не змінювалася, проте батькам доводилося додатково сплачувати кошти для закупівлі підручників [7].

Набір здійснювався за конкурсом. У пункті 10 Положения о создании училищ торгового мореплавания було зазначено, що право обирати кандидатів для вступу надається міським думам, проте за такими квотами: від Херсона, Одеси і Таганрога - по 4 особи, від Миколаєва - 3, від Феодосії та Ізмаїла - по 2 особи, від Ростова, Керчі, Євпаторії та Акермана - по 1 особі. До кандидатів висувалися такі вимоги: міцна статура, відсутність тілесних вад, надійна моральність, уміння читати і писати російською, знання 4основних арифметичних дій. Перевага при вступі в училище надавалася тим, хто володів хоча б однією іноземною мовою [12, с. 116.].

Училище вважалося закладом «закритого типу», проте було дозволено навчання «вольноприходящим» (із власними навчальними підручниками). Вихованці училища розподілялися на дві групи за віком - молодшу і старшу, кожна з яких у свою чергу поділялася на два класи. Термін навчання складав чотири роки, тобто випускники закінчували 4 класи. Щоб стати інженером корабельної справи, потрібне було додаткове навчання впродовж одного року, за яке держава сплачувала 200 крб. за рік (на одного учня). На період навчання вихованці отримували спеціальну форму встановленого зразка, мало й училище зовнішні атрибути - прапор і відзнаки для вихованців. В училищі існували власні правила розпорядку: до занять не допускалися хворі та учні, які мали погану поведінку; за серйозні порушення вихованці могли нести навіть кримінальну відповідальність.

Навчальний план Херсонського училища торгового мореплавства складався з теоретичної та практичної частин. Теоретичний курс містив загальноосвітні предмети (каліграфія, малювання, арифметика, початкова геометрія, граматика, географія, історія, турецька, грецька та італійська мови, підготовчі морські та навігаційні науки, основи суднобудування) [8, с. 85], пізніше додалася медицина та цивільне право. Як і в інших училищах імперії, обов'язково вивчався Закон Божий. Значне місце в навчальному процесі відводилося практичним заняттям - астрономічним спостереженням, роботі з навігаційним обладнанням, огляду суден, практичним прийомам парусного оснащеннях, стрільбі з вогнепальної зброї та гармат, плаванню та греблі. Для проведення практичних занять із вивчення конструкції корабля на подвір'ї училища було збудовано спеціальне навчальне судно [13, с. 114]. Хто бажав стати інженером, приписувався до майстерень із будівництва суден, де вони одночасно навчалися і проходили практику. Плавальну практику вихованці училища проходили влітку (1,5-2 місяці) на кораблях Чорноморського флоту.

По закінченні строку навчання в училищі відбувалися випускні іспити, під час яких учні демонстрували отримані знання та набуті вміння. Нагородами за успіхи в навчанні були книги, морське та географічне обладнання, малі срібні медалі, за особливі успіхи нагороджували золотою медаллю «За успехи в учении и добронравие», з правом носіння на Аннінській стрічці в петлиці [16, с. 83.]. Окрім зовнішньої відзнаки успіхів, нагороджені випускники отримували ще й пільги. Відповідно до пункту 36 «Положения о создании училищ торгового мореплавания» за відмінне навчання і поведінку передбачалося виключення з подушного окладу, звільнення від рекрутства і тілесних покарань [11, с. 116.].

Випускники, які відмінно проходили кампанію на морі або річці, по закінченні училища отримували звання шкіпера. Вихованці, які, перебуваючи в молодших класах (1-му та 2-му), не виявили здібностей до наук, до старших класів не зараховувалися і поверталися додому батькам; ті, хто навчався за власний кошт, мали право на повторний курс навчання.

Щоб отримати роботу по закінченні навчання, вихованці направлялися на три роки для плавання на військових транспортних кораблях, після чого мали право працювати на комерційних суднах. Більшість випускників для отримання морської практики направлялися на Чорноморський флот, для набуття практичних навичок у будівництві кораблів - до Миколаївського адміралтейства. Вільні штурмани або штурманські помічники мали прослужити 24 навігаційні місяці на закордонних кораблях і, отримавши гарну атестацію від шкіперів, складали іспит на звання шкіпера [3]. Витримавши іспит, за присутності призначеного від флоту офіцера вони отримували патент (атестат) шкіпера [6, с. 486].

Незважаючи на велику потребу в морських спеціалістах, значна кількість випускників не могла влаштуватися на роботу на купецькі або каботажні закордонні кораблі. Основною причиною такої ситуації був низький рівень підготовки з точних і морських наук, низький рівень володіння іноземною мовою. Дійсно, складно було навчити всього вихованців, які при вступі вміли лише читати і знали 4 арифметичні дії. Ускладнював проблему й недостатній досвід мореплавання.

Таким чином, наприкінці XVm століття на південних територіях разом із Чорноморським флотом розвивалися морська справа й морська освіта - створювалися навчальні заклади, зокрема на Херсонщині, проводилася підготовка спеціалістів безпосередньо в портах - на той час осередках не лише суднобудування. Тому опрацьовані джерела становлять базу щодо подальшого вивчення глибинних процесів і причинно-наслідкових зв'язків у формуванні й розвитку морської освіти в Херсоні у другій половині ХІХ - ХХІ століттях, що і становить перспективи роботи в цьому напрямку.

Література

1. Афанасьев-Чужбинский А. Поездка по низовьям Днепра. Морской сборник. Т. 42. № 8. 1859. С. 332.

2. Барбашев М. К истории мореходного образования в России. М.: Изд-во АН СССР, 1959. 216 с.

3. Біля витоків херсонського краєзнавства - члени одеського товариства історії старожитностей. URL: http://mycity.kherson.ua/journal/konstanty12/kraeznav.html.

4. Вальдемар Х. Разные сведения по мореходству (1891). Известия Императорского общества для содействия русскому торговому мореходству. М., 1891. Выпуск XLII. C. 200-212.

5. Верещагин А. Путевые заметки по Черноморскому округу. Изд. Н. Н. Мамонтова. М.: Тип. А. И. Мамонтова. 1874. [4], XI. 203 с.

6. Веселаго Ф. Общий морской список. Часть 7. Царствование Александра I. Д-О. СПб.: Типография Морского министерства, 1893. 672 с.

7. Державний архів Херсонської області. Звіт про діяльність Херсонського училища торгового мореплавства. Ф. 212. Оп. 1. Спр. 45. Арк. 37-38.

8. Дружинина Е. Южная Украина в период кризиса феодализма 1825-1861 гг. М.: Наука, 1981. 281 с.

9. Нагрибельний Я. Підготовка фахівців для торгівельного флоту на Херсонщині в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Історичний архів. Випуск 17. 2016. С. 36-40.

10. Небольсин А. Историко-статистический очерк общего и специального образования в России. СПб.: Тип. В. Киргибаума, 1883. 258 с.

11. Орлова З. З історії морехідної освіти на Херсонщині (кінець ХІХ - початок ХХ с.): Огляд фондів №№ 18, 190, 213 / упор. О. І. Стукалова; відп. за випуск: В. О. Лебідь. Херсон: ДАХО, 2012. 35 с.

12. ПСЗРИ: Собрание второе. Печатано в тип-ии ІІ отделения собственной его величества канцелярии. Т. Хк 1835. № 6788. С. 116.

13. Руммель Ю. Торговый флот в экономической жизни страны и виды на его развитие в России. СП(б)., 1907. 132 с.

14. Скальковский К. Русский торговый флот и срочное пароходство на Черном и Азовском морях. СПб.: Суворин, 1887. XXV. 554 с.

15. Скрицкий Н. Первые черноморские морские училища. Морской флот. 2003. № 5. С. 32-33.

16. Собрание Русских медалей: изданное по Высочайшему повелению Археографическою комиссией. Выпуск IV - медали. Александр I. - Николай I. СПб.: Тип-ия экспедиции загатовительных государственных бумаг, 1843. С. 83.

17. Ходаковський В. Морський літопис (1834-2011): від училища торговельного мореплавання до Херсонської державної морської академії: нариси з історії. Херсон: ВНЗ «ХДМІ», 2011. 255 с.

18. Чорний О. Херсонський кадетський корпус. Наукові записки. Випуск 9. Історичні науки. С. 221-227.

19. Шмидт А. Материалы для георгафии и статистики России. Херсонская губерния. Часть первая. Санкт-Петербург: Военная типография, 1863. 611 с.

20. Шумей О. Діти лейтента Шмідта. Український тиждень. 2009. № 11. С. 46-47

Размещено на Allbest.ru