Загальна характеристика навчальних програм з англійської мови на Буковині (1872-1900 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК [373.016:811.111] (477.85)

Загальна характеристика навчальних програм з англійської мови на Буковині (1872-1900 рр.)

Тумак О.М.

У статті дається характеристика навчальних програм з англійської мови (АМ) для загальноосвітніх закладів Буковини в 1872-1900 рр. Здійснено огляд наукових праць із цієї тематики й обґрунтовано новизну та актуальність дослідження. Навчальні програми з АМ проаналізовані за критеріями, розробленими сучасними методистами та враховуючи специфіку історичних програмних документів. Здійснена спроба визначити метод навчання англійської мови (НАМ), що використовувався на Буковині в кінці ХІХ ст.

Установлено, що метою навчання англійської мови в 1872-1900 роках було знання граматичного матеріалу англійської мови, уміння читати та перекладати англомовні тексти. Структурно шкільна навчальна програма складалася з навчального плану, опису навчального матеріалу, цілей та змісту навчання АМ, розділу «Підручники» та вимог до річних іспитів. Подавався список методичної літератури, бібліотечного фонду, який складав педагогічні періодичні видання та художню літературу.

Навчальні програми з АМ в період дослідження відповідали типу навчального закладу, у якому вивчалася АМ. Вони були затверджені Крайовою шкільною радою, указували конкретні цілі, зміст та терміни навчання АМ. Деякі навчальні програми містили вказівки щодо організації навчального процесу, а також перелік підручників АМ, затверджених Міністерством віросповідань та освіти Австро-Угорщини.

Навчальні програми з АМ були переобтяжені граматичним матеріалом. Для них характерна зайва теоретизація та надмірне захоплення перекладними формами роботи, а також використання аналізу як елементу процесу мислення під час засвоєння АМ. Автори програм пропонують учителям АМ пояснювати граматичний матеріал АМ на основі порівняння структур АМ із німецькою та французькими мовами. Це дає підстави говорити про застосування перекладних методів навчання АМ на Буковині в кінці ХІХ ст.

Ключові слова: англійська мова, Буковина, навчальна програма, методика навчання англійської мови, критерії, граматичний матеріал, лексичний матеріал, читання, метод.

На сучасному етапі методика навчання англійської мови (МНАМ) стрімко розвивається, розробляються нові навчальні програми, укладаються підручники й упроваджуються ефективні методи навчання АМ. Водночас методисти й педагоги стикаються із чисельними викликами, пов'язаними із постійними суспільними процесами. У світлі сучасних тенденцій актуальними є дослідження витоків і першоджерел для кращого розуміння реформаційних процесів МНАМ та визначення векторів її подальшого руху.

Для дослідження обрано Буковину - край, який у минулому перебував під владою різних держав. Завдяки його специфічному географічному розташуванню та внаслідок історичних подій, населення краю стало поліетнічним і багатомовним. Це, безперечно, мало відбиток на розвитку освіти регіону. Цій темі присвячені праці І. В. Житарюка (досліджував математичну освіту і науку Буковини та Північної Бесарабії в міжвоєнний період (1918-1940 рр.)), О. І. Пенішкевич (проаналізувала розвиток українського шкільництва на Буковині XVIII - початок XX ст.), Л. І. Кобилянської (охарактеризувала становлення й розвиток українських народних шкіл на Буковині (70-ті роки ХІХ - початок XX ст.)), І. М. Петрюк (досліджувала становлення й розвиток загальної середньої освіти на Буковині (кінець VIII - початок XX ст.)), Н. О. Гнесь (проаналізувала стан і розвиток фізичного виховання учнів народних шкіл Буковини (1868-1918 рр.)) та ін. Тенденціям розвитку методики навчання іноземних мов у Західній Україні (друга половина X4X - перша половина XX ст.) присвячено праці Б. І. Лабінської. Однак немає комплексного дослідження навчальних програм з АМ на Буковині наприкінці X4X ст., саме тому метою статті є детальний аналіз вищезазначених програм у досліджуваний період.

Коли йде мова про програмні документи закладів освіти Буковини в кінці X!X ст., слід зауважити, що вони суттєво відрізняються від сучасних програм. Розглянемо визначення А. М. Щукіна, автора лінгводидактичного енциклопедичного словника: «Програма - це засіб навчання, інструктивно-методичний документ, який визначає зміст і обсяг знань, навичок, умінь, які слід засвоїти, а також зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання, що створюється на основі освітнього стандарту. Програма навчання супроводжується пояснювальною запискою, у якій розкриваються завдання навчання, характеризується структура програми навчання, послідовність вивчення матеріалу, організаційні форми навчання. Значне місце відводиться викладу навчального матеріалу (лексичного, граматичного, фонетичного, тем і ситуацій спілкування). У додатках до програми навчання надається список навчальних підручників і література для читання)» [5, с. 242]. Більшість компонентів є у віднайдених нами навчальних програмах з АМ.

Нами віднайдені тогочасні шкільні документи: «програми» (Programm), а також «річні звіти» (Jahresbericht), які за структурою й змістом нагадують сучасні програмні документи. Зауважимо, усі програми написані німецькою мовою як офіційною мовою Австро-Угорщини. Це журнали, у яких переважно однаковий зміст: спочатку йде передмова, у якій, зазвичай, міститься інформація про навчальний заклад; у деяких програмах знаходимо нариси з історії цього закладу. Далі подається викладацький склад школи з переліком дисциплін, які вони викладали, а також певною інформацією про регалії вчителів, більшість із яких на той час мали звання професорів. Далі розміщений навчальний план (Lehrplan), у якому у формі таблиці представлені обов'язкові дисципліни, розподілені за класами, і мережа годин. Після навчального плану бачимо розділ «Необов'язкові предмети», а далі - опис навчального матеріалу, цілей та змісту навчання кожної окремої дисципліни (обов'язкової й необов'язкової), розділ «Підручники», у якому зазначено назви й автори підручників для кожного предмета. Опісля надається інформація про вимоги до іспитів, де чітко вказані завдання, наприклад, сторінка з книги для перекладу (йдеться про англійську мову).

У цих програмах також знаходимо перелік методичної літератури з бібліотеки школи, і якою, очевидно, користувалися вчителі під час підготовки до занять. Окрім педагогічних журналів та газет, у цьому розділі описані й книги художньої літератури. Зокрема, ми зустрічали віршовані та прозові твори англомовних авторів.

У кінці звітів дається поіменний перелік учнів, де вказана певна особиста інформація про них, їхнє місце проживання, національність та рідна мова. Лабінська Б. І. зауважує, що ця риса характерна тільки для програмних документів Буковини (у порівнянні з іншими західноукраїнськими землями, які належали до Австро-Угорської імперії) [1, с. 55]. Також дослідниця зазначає, що кожна буковинська школа мала свої програми, надруковані їхньою дирекцією. За словами вченої, це були нормативно-правові документи, які були цілісною системою сформульованих цілей ІМ, структурований зміст навчання, навчальний план [там само, с. 53].

Для аналізу навчальних програм з АМ, укладених на Буковині (1872-1890 рр.), користуємося критеріями, розробленими Лабінською Б. І.: відповідність соціальному замовленню суспільства; схвалення відповідним державним освітнім органом; конкретність визначення цілей, змісту й терміну навчання іноземної мови (НІМ); наявність методичних рекомендацій щодо організації процесу НІМ; відповідність вимог типу навчального закладу залежно від його напряму; наявність навчального плану; наявність мовного й мовленнєвого матеріалу для кожного року навчання; рекомендації з використання засобів поточного й підсумкового контролю навчальних досягнень учнів з ІМ; наявність переліку дозволених для використання відповідним органом освіти підручників ІМ для різних типів шкіл [2, с. 13-14].

У процесі пошуку проаналізовано й вивчено річні звіти й програми різних типів шкіл Буковини досліджуваного періоду. Серед них річні звіти одно-, дво-, три- і чотирикласних народних шкіл, початкових шкіл, першої, другої та третьої державних гімназій, вищих гімназій, нижчих гімназій, міських ліцеїв Чернівців та Буковини, торгівельної школи м. Чернівці, сільськогосподарської школи. Однак, як було згадано вище, у цих школах не вивчали АМ в зазначений період, тому для детального вивчення беремо вищу реальну школу м. Чернівці.

Проаналізуємо програмні документи вищої реальної школи м. Чернівці, де зафіксовано факт вивчення АМ. Православна вища реальна школа (Православний чоловічий ліцей «Митрополит Сильвестру» м. Чернівці, Die griechisch-orientalische Oberrealschule in Czernowitz / Liceul ortodox de Ьгіеюі «Mitropolitul Silvestru» din Сегпгиюі) була відкрита 1863 р. в м. Чернівці утримувалася на кошти православного релігійного фонду Буковини; у 1870 р. реорганізована в семикласну й прирівнювалася до класичних восьмикласних гімназій. До 1918 р. школа підпорядковувалась Міністерству віросповідань і освіти (МВіО) Австро-Угорщини та Буковинській крайовій шкільній раді. Після входження Буковини до складу Румунії підпорядковувалась Міністерству освіти Румунії [4, с. 67].

О. Пенішкевич зазначає, що реальні школи були фактично новим типом навчальних закладів, який повинен був забезпечувати не тільки загальнокультурний розвиток учнів, а, в основному, - дати їм знання, потреба в яких зростала відповідно до розвитку промисловості, техніки, науки. Послідовники класичної освіти, побудованої на стародавній мові і культурі, з великим опором здавали свої позиції тим, хто бачив реальні потреби сучасності [3, с. 64].

Згідно зі статутом 1851 року, для реальних шкіл був запропонований навчальний план, який мав політехнічну та економічну спрямованість і містив обов'язковий і варіативний компоненти [3, с. 64]. Провідними рисами цього плану, порівняно з класичними гімназіями, є домінування практичних і математичних предметів. Пенішкевич О. помічає, що за реформою 1870 року МВіО увело нову структуру цього закладу, яка складалася з вищої і нижчої реальної школи із семирічним терміном навчанням. За новим навчальним планом кількість обов'язкових предметів було скорочено за рахунок вилучення дисциплін технічно-прикладного циклу. Збільшено кількість годин на вивчення математики, фізики, природописної історії. Більше уваги приділяється вивченню сучасних іноземних та крайових мов. Погоджуємося з думкою О. Пенішкевич, що нові модифікації в навчальних планах реальних шкіл ураховували мовно-етнічні особливості краю та передбачали посилення взаємозв'язків між природничо-математичними й гуманітарними циклами та їхню координацію в змісті освіти.

Отже, у 1872 році в навчальному плані реальної школи з'являється АМ. Вона стає обов'язковим предметом, як і інші шкільні предмети: релігія, німецька мова, друга регіональна мова, французька мова, географія та історія, математика, фізика, геометрія, природнича історія, креслення і каліграфія. Англійську починають вивчати у 5-му класі, продовжують у 6-му та 7-му по 3 год. на тиждень.

Таким чином, АМ починають вивчати, коли в учнів вже є знання з німецької і французькою мов. На нашу думку, у цьому є позитивний момент, адже доведено, що при вивченні ІМ в дитини формуються певні навички навчання, які вона потім застосовує під час вивчення іншої мови. Більше того, німецька й АМ належать до германської групи мов, у цих двох мовах дуже багато спільного з теоретичної точки зору, особливо, що стосується граматики. Французька мова, як відомо, принесла в англійську багато лексичних одиниць, що могло стати в нагоді під час вивчення слів. Тогочасні вчителі це добре розуміли й використовували ці знання. Знаходимо підтвердження цієї тези й у програмі. Наведемо фрагменти програм з АМ, укладених в період з 1872 по 1890 рр.

Мета навчання АМ - знання граматичного матеріалу, уміння читати й перекладати тексти з АМ на німецьку й навпаки. Отже, під час опису навчального матеріалу з АМ знаходимо такі рядки (предметний зміст переданий зі збереженням термінології і порядку, як він викладений в оригінальному тексті; переклад німецькомовних джерел наш -- О. Т.): «Читання й вивчення наголосу з постійним застосуванням законів пересуву звуків та проведенням аналогії з германськими та романськими елементами англійської мови; вправляння на численних уривках для читання. Вивчення форм за допомогою порівняння з німецькою та французькою граматиками. Читання розповідної та описової прози» [6, с. 71-72].

Як бачимо, у 1872 році, коли АМ була уведена в навчальні плани чернівецької вищої реальної школи, у програмі дуже коротко та в загальних рисах описується навчальний матеріал та стисло вказуються методи його викладу. Звідси можемо зробити висновок, що на заняттях АМ приділяли увагу, насамперед, читанню, фонетиці та граматиці, і саме читання служило основним засобом навчання. Зауважимо, що підручник АМ не вказаний.

Уже наступного року, 1873, спостерігається зміна кількості навчальних годин, зазначених у планах - у 5-му, 6-му та 7-му класах 3-2-2 години відповідно. Отже, простежується тенденція до скорочення годин, відведених на вивчення АМ. Опис матеріалу вже більш детальний, 5-й клас - за аналогією 1872-го року. 6-й клас: - «повторення морфології, ґрунтовніше опрацювання синтаксису, включаючи вивчення стану і часів. Знання найважливіших правил словотвору (деривації і складання основ). Письмові вправи. Читання» [там само]. Таким чином, відзначимо ускладнення навчального матеріалу, конкретизацію граматичних тем, поява письмових завдань, а також важливе місце відведено для повторення вже пройденого. Знову ж таки, підручник АМ не вказано. Тільки в 1875 році підручник АМ згадано в «Переліку навчальних книг вищої реальної школи в м. Чернівці». Це Т. Ґаспі «Англійська розмовна граматика для шкіл і приватних занять», видана в м. Гайдельбергу в 1874 р.

Розглянемо зміст навчальної програми семикласної вищої реальної школи в Чернівцях за 1880-1881 н. р. У навчальному плані вказано серед обов'язкових дисциплін 3 іноземні мови: німецька, французька й англійська, яку вивчають лише у 5-му класі (3 години на тиждень). Отже, основний матеріал: «Навчання читання і вимови на основі легких для розуміння правил звуків; інтонація із застосуванням знань про германське та романське походження слів; морфологія всіх частин мови з униканням застарілих або вузькоспеціальних випадків окремих форм; синтаксис простих речень; зв'язок між головним реченням і другорядними, оскільки ці знання є важливими під час розуміння уривків читання; усні та письмові переклади англійських речень на німецьку мову й навпаки, диктанти англійською мовою, що стосуються граматичного матеріалу та прочитаних творів. Усі 14 днів вид домашньої роботи - переклад великої кількості речень з АМ. У ІІ семестрі - читання легких прозових оповідань» [9, с. 93]. Указаний також підручник, що використовувався для вивчення АМ в цій школі, - «Граматика англійської мови Зонненбурга».

На 108-й сторінці знаходимо перелік книг англомовних авторів, закуплених для бібліотеки школи. Це свідчить про те, що вчителі та учні школи мали доступ до англомовної літератури, що давало їм змогу ближче ознайомитися із літературою й культурою країни, мова якої вивчається.

У 1882 році кількість годин, виділених на вивчення предмета «Англійська мова» збільшується: уводяться по три години щотижня у 5-му і 6-му класах. Отже, у 6-му класі «завершується вивчення морфології, ускладнення граматики, вивчення складних випадків множини, синтаксису, повторення частин мови, простих і складнопідрядних речень. Розглядаються базові правила словотвору, застосовуючи порівняння з німецькою та французькою мовами. Для практичних завдань рекомендуються великі за обсягом переклади прозових творів із німецької мови на АМ. Для перевірки рівня сформованості письмових навичок пропонуються диктанти, пов'язані з прочитаними творами. Розвиток англомовного читання відбувається на основі зразків розповідного, описового та епістолярного жанрів, а також нескладних історичних творів із підручників» [8, с. 38]. На с. 58 указуються підручники, за яким велося навчання: Г. Ґезеніус «Підручник англійської мови» й Е. Зееліґер «Книга для читання з англійської мови».

Прямуючи в напрямку збільшення класів для вивчення АМ, у 1883-1884-их роках ця дисципліна є обов'язковою у 5, 6 і 7 класах. Розглянемо програмні вимоги в 7-му класі: «завершення синтаксису, вивчення складних конструкцій з дієприкметниками і герундієм, еліптичні речення, пунктуація; переклади з мови викладання на англійську як домашнє завдання, а з часом - переклад складних розділів англомовних творів на мову викладання під час занять у класі; читання історичної, зображальної та ораторської прози, а також основних драматичних сцен із Шекспіра й завершених фрагментів класичних творів або дидактики; спроби усного переказу прочитаного англійською мовою» [7, с. 38]. У переліку підручників бачимо ті самі, що й у 1882 р.

У 1890-х роках АМ закріплює свої позиції в навчальних планах реальної школи, де для її вивчення виділено 3 тижневих години у 5, 6 і 7 класах. Отже, у 5-му класі програма пропонує спершу засвоєння вимови, далі йде вивчення морфології. Обов'язковим було заучування напам'ять уривків із прочитаних творів, вправи для практики усного мовлення й переказування. Значна увага приділена перекладам із німецької мови на англійську. Для перевірки знань учнів учителям рекомендувалося проводити диктанти в кінці кожної теми [10, с. 42].

В 6-му класі, згідно із програмою 1893-го року, відбувалося вивчення основних правил синтаксису. Пропонувалося багато читати творів розповідного та описового характеру, утворювати запитання та відповіді на основі прочитаного та переказувати основний зміст. Знову наголошується на заучуванні матеріалу напам'ять, використанні домашніх завдань, класних робіт і диктантів [10, с. 44].

Відповідно в 7-му класі матеріали для читання стають складнішими, серед яких - дидактична та історична проза, а також сучасна поезія. Для вправляння в усному мовленні практикували перекази творів і заучування їх напам'ять. Відбувалося повторення всієї граматики. Перевіркою слугувало написання перекладів із німецької мови на АМ, а також складання листів.

У розділі «Підручники» вказано книги авторів Надера і Вюрцнера «Початкова книга для вивчення АМ», «Граматика» (Nader und Wьrzner «Elementarbuch der englischen Sprache» (1890), «Grammatik»), а для читання - підручник тих самих авторів «Книга для читання» («Lesebuch» (1891)) [10, с. 51]. У 1895-1896 н. р. програма подає вже інші підручники. Для засвоєння граматичного матеріалу пропонується книга авторів Баудіша і Кельнера «Англійська граматика» (Baudisch und Kellner «Englische Grammatik»), а для читання - Надер і Вюрцнер «Англійська хрестоматія для вищих освітніх закладів» (Nader und Wwzner «Englische Lesebuch &r ^here Lehranstalten»).

Далі подаються завдання для іспиту зрілості з АМ: переклад уривка з твору У. Робертсона [10, с. 67].

Програми вищої реальної школи були затверджені КШР. Зауважимо, що віднайдені навчальні програми відповідали вимогам МВіО, що уважало важливими навичками читання іншомовних текстів (у нашому випадку - англомовних). Переклади з АМ на рідну, уміння вести письмову кореспонденцію АМ, а також знання англомовної літератури були ознакою високоосвіченої людини. У програмах досить конкретно сформульовані цілі навчання АМ та вказаний підручник як основний засіб навчання. Чітким є поділ на семестри, а семестрів - на тижні, що відображається в тексті програм. Це ілюструється в описах домашнього завдання, де вказується, скільки тижнів відводиться на формування навичок перекладу й письма. Важливим структурним елементом програми є наявність навчального плану, за допомогою якого маємо змогу оцінити місце предмета «Англійська мова» серед інших навчальних дисциплін. Особливо добре це показано в мережі тижневих годин, відведених на вивчення кожного предмета. Для навчальних планів характерні коливання обсягу годин у різні роки, що свідчить про те, що впровадження нової дисципліни мало неоднозначні думки й реакцію з боку дирекції школи, учнів та їхніх батьків.

Зважаючи на те, що вища реальна школа м. Чернівці була навчальним закладом загальноосвітнього спрямування, можна стверджувати, що програма з АМ в цій школі цілком відповідала такому типу начальних закладів: для вивчення пропонувалася загальновживана лексика. Мовний матеріал, що пропонувався для засвоєння, описаний детально, бачимо перелік граматичних тем, які подані за принципом «від простого до складного», простежується систематичність і послідовність у виборі тематики. Цей підхід спостерігається під час відбору літературного матеріалу, коли для читання пропонуються автентичні твори класиків: спочатку нескладні оповідання, а згодом - уривки з історії Великобританії, філософська проза чи драматургія Шекспіра. Однак матеріалів та завдань недостатньо для розвитку усного мовлення. Лише у 1882 році знаходимо вимогу усного переказу прочитаних творів. Вправа на переказ є репродуктивною, однак такий вид роботи недостатньо ефективний для формування розмовних навичок.

У навчальній програмі не вказувалися засоби поточного й підсумкового контролю навчальних досягнень учнів з АМ, що, на нашу думку, є негативним моментом, що не дає змогу побачити цілісну картину умов навчання АМ на Буковині в період із 1872 р. по 1900 р. Разом з тим позитивним моментом є наявність переліку підручників АМ, що пропонувалися для реальних шкіл у той період.

Таким чином, проаналізувавши програми з англійської мови 1972-1900 рр., можна констатувати, що вони були переобтяженими граматичним матеріалом. Очевидною є зайва теоретизація та надмірне захоплення перекладними формами роботи. Основна цільова настанова того часу - прагнення навчити учнів читати й перекладати найпростіші факти та думки англійською мовою, однак основна увага акцентувалася на засвоєнні граматичного матеріалу й читанні різножанрової літератури.

Нами не знайдено методичних рекомендацій щодо організації процесу навчання англійської мови, окрім поради пояснювати граматичний матеріал через порівняння з німецькою та французькою мовами й проведення відповідних аналогій. Отже, важливе місце відводилося аналізу як елементу процесу мислення під час засвоєння іноземної мови. Це дає нам право говорити про застосування перекладних методів навчання англійської мови, невід'ємною рисою яких є аналіз. Разом з тим це свідчить про домінування німецької як мови викладання на уроках АМ.

Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні підручників АМ даного історичного періоду для кращого розуміння особливостей розвитку методики НАМ на Буковині.

англійський навчальний буковина

Література

1. Лабінська Б. І. Історичні нариси з методики навчання іноземних мов на західноукраїнських землях (друга половина XIX - перша половина XX ст.): монографія. Київ: Вид. центр КНЛУ, 2013. 384 с.