Ретроспектива педагогічних видань для фахівців закладів дошкільної освіти в руслі чинних програм навчання та виховання кінця ХХ – початку ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ретроспектива педагогічних видань для фахівців закладів дошкільної освіти в руслі чинних програм навчання та виховання кінця ХХ - початку ХХІ століття

Результати аналізу стану науково-методичного комплектування дошкільної освіти свідчать про його низький рівень забезпечення спеціальною методичною літературою нового покоління, яку створено на основі принципів науковості, деідеологізації, етнізації, гуманізації, цілісності, актуальності та логічності. Сучасні автори намагаються їх реалізувати шляхом розробки новітніх програм, посібників і рекомендацій. Однак значна кількість літератури, яка одержує гриф Міністерства освіти і науки України все ще не лише відповідає зазначеним критеріям, а й унаслідок нестачі коштів видається із запізненням, несвоєчасно, а до того занадто малим накладом. Відтак, неспроможна задовольняти потреби практиків.

Водночас окремі видавництва недержавної форми власності, користуючись ситуацією, активізували свою діяльність і заполонили ринок низькопробною літературою. її автори здебільшого не є фахівцями педагогічної галузі. Попри те, що вони подають матеріали досить неординарно, із сенсаційними заголовками, їхній зміст не відповідає сучасним вимогам дошкільної освіти. Таким чином, педагогам слід критично оцінювати вибір методичної літератури для роботи з дітьми дошкільного віку.

Становлення й розвиток науково-педагогічної преси розглянуто в низці наукових праць, які переважно віддзеркалюють їхні загальні тенденції в Україні: особливості діяльності окремих педагогічних журналів (І. Нефьодова, З. Полуяктова); проблеми освітньої галузі загалом та особливості повідомлень (А. Говорун, М. Кухта, І. Мельник); розвиток педагогічної преси на Закарпатті (20-30-і рр. ХХ ст.) (І. Добош); особливості становлення національної школи (І. Зайченко, С. Лаба); проблеми розвитку сільської школи в українській педагогічній пресі в 50-80-і рр. ХХ ст. (Г. Щука); своєрідність галицької періодики для дітей (на матеріалах часописів 20-х рр. XX ст.) (Ю. Стадницька); проблеми підготовки вчителя до професійної діяльності та формування його педагогічної творчості в українській педагогічній періодиці (С. Лобода, А. Пугач); вплив освітянської преси на становлення національної педагогіки (Л. Ничик) та ін.

Мета статті - на основі аналізу науково-методичних публікацій педагогічної преси розкрити значення фахових видань для фахівців дошкільної галузі під час впровадження програм навчання та виховання дітей дошкільного віку в освітній процес закладів дошкільної освіти.

Для розвитку педагогічної науки важливе значення має презентація та поширення науково-педагогічних результатів. Одним із актуальних шляхів такої діяльності є їхнє оприлюднення в науковій педагогічній періодиці. Вона посідає в загальній системі поінформування одне із чільних місць: саме їй надають перевагу науковці-педагоги та освітяни-практики для обговорення досягнутих наукових знахідок.

Наукова педагогічна періодика забезпечує користувачів оперативною інформацією щодо нових розробок в освітянській галузі; уможливлює аналіз за результатами досліджень, які ще тривають; стимулює до розвитку педагогічної науки та практики; сприяє впровадженню науково-педагогічних досліджень у широку освітньо - виховну практику. Науково-методичний журнал «Дошкільне виховання» як речник Міністерства освіти і науки України сумлінно виконує усі вищеозначені завдання періодичної преси уже понад 100-річчя.

Наявність різноманітних тематичних рубрик сприяє активному пошуку різними категоріями дошкільних працівників актуальних для них матеріалів, методичних порад тощо. Пріоритетні питання в руслі Закону «Про дошкільну освіту», Базового компонента дошкільної освіти, навчання дітей із шестирічного віку, реалізації наступності в роботі дошкільного закладу та школи, програмно-методичного забезпечення та ін. подаються своєчасно. Загалом це сприяє усвідомленню педагогами напрямів державної політики в галузі дошкільної освіти, формуванню власного ставлення до певних проблем і проявів ініціативності щодо їхнього розв'язання. Важливо, що кожну із зазначених проблем обговорюють у журналі досить різнобічно, за участю фахівців Міністерства освіти і науки України, провідних науковців, досвідчених практиків. Відповідно авторам надається право на обговорення власної позиції, що сприяє кращому засвоєнню авторських матеріалів та опануванню їхнім змістом, стимулює інваріативність форм [4].

Прагнення редакції не зупинятися на досягнутому, пошуки нових прогресивних форм роботи задля надання педагогам максимальної методичної допомоги, спонукало її до створення комплекту - «Дошкільне виховання» з додатками «Палітра педагога» та «Джміль» (Дітям: живопис, музика і література). Загалом, такий комплект став значущим надбанням українського дошкілля. Ці видання були задумані та реалізовані, як доповнення до основного змісту журналу «Дошкільне виховання» для кваліфікованої допомоги практикам в опануванні кращими освітніми технологіями, педагогічними інноваціями задля їх впровадження в роботу з дітьми і батьками. «Палітра педагога» та «Джміль» розкривають творчу лабораторію досвідчених майстрів дошкільної освіти, яка у своїй діяльності ґрунтується на даних сучасних наукових досліджень.

Неподільність трьох видань пояснюється тим, що науково-методичний журнал «Дошкільне виховання» порушує актуальні проблеми, ставить гострі питання, спрямовує на переосмислення усталених підходів, спонукає до відмови від застарілих форм роботи, закликає до творчості, запровадження нового. У журналі «Палітра педагога» подається тактика здійснення навчально-виховного впливу на дітей із використанням сучасних психолого-педагогічних ідей та принципів. На сторінках додатку «Палітра педагога» публікуються авторські програми, календарно-тематичні плани, методичні розробки, конспекти занять із усіх розділів програм, уроки та розваги, наочні посібники, добірки розвивальних завдань [4].

Зміст журналу «Джміль» - це оригінальна збірка веселих, цікавих інтегрованих занять та яскравої, кольорової наочності. Для розвитку зв'язного мовлення дитини на обкладинці подається дидактична картинка, а в журналі - фрагмент бесіди до неї. На центральному розвороті подається настільна гра з безпеки життєдіяльності, журнал містить репродукції творів українського живопису й конспекти занять-бесід до них, декоративні розписи й техніку їх виконання. Гарно ілюстрований із яскравими фрагментами ефективних технологій у деталізованому, готовому для роботи вигляді, тому його легко використовують не лише вихователі, а й батьки [там само].

Оскільки всі три журнали - «Дошкільне виховання», «Палітра педагога» та «Джміль» становлять єдиний цілісний комплект періодичних видань, спрямованих на методичне забезпечення сучасної дошкільної освіти, то вивчати їх та працювати з ними слід у тісному взаємозв'язку. Означені педагогічні видання допомагають фахівцям дошкільної галузі організовувати свою роботу відповідно до чинних програм України.

Із проголошенням незалежності України особливої актуальності набула організація забезпечення створення безперервної діяльності системи національного виховання. Вона покликана максимально задіяти інтелектуальний, духовно-творчий потенціал національних і загальнолюдських цінностей, забезпечити єдність, наступність і послідовність виховуючих впливів різних соціальних інститутів. Над означеними завданнями покликаний працювати національний дитячий садок - заклад дошкільної освіти, який забезпечує трансляцію культури народу, сприяє етнізації особистості, засвоєнню нею духовних надбань нації.

У 1993 році на Першому Всеукраїнському з'їзді працівників освіти було ухвалено Державну національну програму «Освіта (Україна XXI століття)». Редакція науково - методичного журналу «Дошкільне виховання» на сторінках часопису видрукувала статтю, дотичну до цього документа. Автори охарактеризували пріоритетні напрями програми: виведення освіти на світовий рівень, її гуманізація і гуманітаризація, виховання і навчання на національному ґрунті (народознавчий аспект), підняття престижу української мови й надання їй статусу державної [9].

У програмі «Освіта» в розділі «Дошкільне виховання» зазначено, що ця сходинка є першою вихідною ланкою освіти. Отож, необхідно створити єдину державну національну програму для дошкільних навчальних закладів.

Оновлення змісту, форм і методів дошкільного виховання з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей, розробка державних й авторських програм задля сприяння реалізації творчих здібностей кожної дитини спонукало вчених до створення в Україні у 1991-1993 рр. більш аніж 20 альтернативних програм виховання та навчання дітей дошкільного віку з опертям на принципи демократизації та гуманізації. Журнал «Дошкільне виховання» пильно аналізував усі зміни в програмах виховання і навчання в дошкільних закладах для надання своєчасної допомоги фахівцям у галузі дошкільної освіти наймолодших громадян України.

Перша програма «Малятко» на теренах самостійної держави була модернізованою, зосередженою на реалізації основних положень реформування освіти в Україні відповідно до змісту Державної програми «Освіта» (Україна XXI століття). На сторінках науково-методичного журналу «Дошкільне виховання» вищеозначену програму одразу проаналізувала З. Плохій - керівник авторського колективу програми виховання і навчання «Малятко» [6]. Авторка зазначила, що в програмі враховано сучасні досягнення вітчизняної, зарубіжної психології та педагогіки. її упорядники зосереджували увагу на взаємозв'язку між науковою та народною педагогікою; надбаннях класичної та сучасної літератури й музики, їхніх зв'язках із фольклором.

Набули подальшого розвитку принципи комплексності, цілісності, творчості в доборі форм, методів і прийомів, змісту програми. Вибір вихователями матеріально-технічного забезпечення узгоджувався з плануванням навчально-виховної роботи з дітьми дошкільного віку, орієнтуванням на зону їхнього найближчого розвитку, у тому числі - кожної дитини в її навчанні й вихованні.

У 1993 році вийшла друком програма «Дитина». її авторський колектив складали 22 фахівці в галузі дошкільної освіти під керівництвом кандидата психологічних наук, старшого наукового співробітника НДУ психології О. Проскури. Програму було побудовано з урахуванням особистісного орієнтованого підходу, за принципом «дитиноцентризму». Одним із принципів її побудови автори обрали «забезпечення зв'язку з традиціями народної педагогіки, фольклором, різними видами національного та світового мистецтва» [3].

Редакція журналу «Дошкільне виховання» започаткувала нову рубрику «Виховання і навчання: програма «Дитина». На її сторінках друкували наукові та практичні статті на допомогу кращому розумінню технології реалізації програми. У статті Г. Раратюк «За національною програмою» було охарактеризовано програму «Дитина» й означено, що її специфічні особливості виявляються в структурі та в змістових лініях. Зміст програми було розраховано, на відміну від попередніх, лише на дошкільні групи дітей від 3 до 7 років [8].

Репродуктивний аналіз програмотворення кінця XX ст. засвідчив, що етап, позначений 1995-1996 роками, став перехідним від реформування системи дошкільної освіти - до її модернізації й стандартизації. У цей період дошкільні навчальні заклади, що залишились, стабільно працювали згідно з затвердженими МОН України програмами «Малятко» й «Дитина». На сторінках журналів «Дошкільне виховання», «Палітра педагога» та інших висвітлювався досвід роботи кращих творчих вихователів дошкільних закладів із різних проблем дошкільної освіти.

У 1999 році вийшов із друку Базовий компонент дошкільної освіти (БКДО) - її стандарт. У БКДО було визначено зміст основних освітніх програм, обсяг навантаження, вимоги до рівня розвитку, виховання та навчання дитини семи (шести) років, а також елементарних теоретичних уявлень та життєво важливих практичних умінь [1].

Відповідно й редакція науково-методичного журналу «Дошкільне виховання» започаткувала нову рубрику «Базовий компонент: проблеми, пошуки, відкриття». На її сторінках публікувались теоретичні й практичні матеріали відповідно до державних стандартів дошкільної освіти, які вагомо впливали на практичну діяльність вихователів-практиків [1].

М. Грицан у статті «Стан і перспективи розвитку дошкільної освіти» зазначала, що Базовий компонент дошкільної освіти забезпечує право дитини на якісну освіту, її захист від впливу негативних явищ у суспільстві, є основою єдиного освітнього простору, гарантом його якості в дошкільних закладах. БКДО відображає тенденції її гуманізації, орієнтує на збалансоване співвідношення між розумовим, фізичним, соціальним розвитком дитини, виховання цілісної особистості, здатної до самовираження, передбачає засоби й шляхи підготовки дошкільника до життя в суспільстві, яке кардинально змінюється, інтегрується у світову спільноту, забезпечує умови для розкриття вікового потенціалу дитини, реалізації її права вибору та захисту її гідності [2].

Законом України «Про дошкільну освіту» визначалось, що дошкільна освіта в межах Базового компонента здійснюється за Державною базовою програмою, розробленою міністерством спільно з Академією педагогічних наук України та затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки, тобто Міністерством освіти і науки України. Проект Закону було оприлюднено в часописі «Дошкільне виховання» в 1998 році.

У 2008 році Міністерством освіти було затверджено Базову програму розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». її зміст істотно різнився від попередніх програм. Зауважимо, що на сторінках науково-методичного часопису з'явилися матеріали про затвердження означеної програми розвитку дитини дошкільного віку, а також було започатковано нову рубрику «Базова програма». На сторінках журналу друкували методичні рекомендації як супровід чинної програми [7].

Основна відмінність програми полягала в тому, що в її основу групування матеріалів було покладено ідею формування цілісного уявлення в дитини про природу, предметне довкілля, суспільство, людей, культуру; її було структуровано не за окремими роками життя, а за лініями розвитку відповідно до вікових етапів. Відповідно до програми традиційні заняття відійшли на другий план, оскільки під час їх проведення домінували зазвичай однотипні вказівки, завдання, зауваження, рівні вимоги до всіх дітей, оскільки регламентований час не давав змоги враховувати настрій, бажання, індивідуальний досвід кожної дитини.

Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» стала програмою відкритого типу, оскільки залишала можливість для подальшої розробки варіативної частини змісту й супроводжувалася Методичними аспектами її реалізації, у яких були розкриті сутність нових організаційно-педагогічних завдань і запропоновані педагогам конкретні шляхи їхнього ефективного розв'язання.

Істотні зміни, що відбувалися в освіті України, зумовили необхідність розуміння гармонії світу, законів моралі, досягнення рівня високого інтелектуального розвитку. Гуманізація навчально-виховного процесу в системі освіти потребувала перегляду її змісту, форм і методів формування морально-психологічних якостей особистості дитини, зміни стратегії виховання на особистісно зорієнтовану.

З урахуванням означених потреб створено нову програму навчання й виховання дітей у дошкільних навчальних закладах «Українське дошкілля». Програма ґрунтувалася на державних документах (Концепція дошкільного виховання в Україні, Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI століття), Закон України «Про дошкільну освіту», Базовий компонент дошкільної освіти в Україні); наукових засадах реалізації особистісно зорієнтованої моделі дошкільної освіти (забезпечення гармонійного та всебічного розвитку особистості, здійснення цілісного підходу до організації змісту дошкільної освіти, забезпечення наступності між дошкільною та початковою загальноосвітньою підготовкою); головних принципах побудови навчально-виховного процесу (гуманізація, єдність національного й загальнолюдського, розвивальне навчання, індивідуалізація навчально-виховного процесу, оптимізація, творчий розвиток); нових досягненнях теорії й передової практики дошкільної освіти.

У 2010 році було розроблено проект програми розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт». У ній відображено запити практиків із урахуванням кращих теоретичних і методичних рекомендацій, запропоновано орієнтири змістового наповнення освітньої роботи з дітьми, націлюючи педагогів і батьків на особистісний розвиток дітей за основними напрямами та окремо акцентовано на ігровій діяльності як провідному виді для всього дошкільного дитинства, а також незамінному засобі розвитку дітей.

На сторінках науково-методичного журналу «Дошкільне виховання» та в «Палітрі педагога» науковці й педагоги-практики видрукували низку матеріалів організації навчального процесу з дітьми старшого дошкільного віку відповідно вимог означеної програми. У рубриці «Офіційний відділ» було надруковано Наказ МОН України №1111 від 23.11.2010 р. Про впровадження Програми розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт», а також сама програма [5].

Відповідно до сучасних реалій розвитку дошкільної освіти, зокрема оновлення програм навчання та виховання в закладах дошкільної освіти, редакція часопису «Дошкільне виховання» актуалізує на сторінках новітні підходи до виховання дітейдошкільного віку, уміщує конспекти комплексних і нетрадиційних занять, анотації посібників, добірки дидактичних ігор та розвивальних завдань, репертуар сучасного музично-літературного наповнення ігор, дозвіль і свят дітей та ін.

Таким чином, наголошуємо на цінності кожного випуску науково-методичного комплекту «Дошкільне виховання», «Палітра педагога» та «Джміль», оскільки на їхніх сторінках опубліковано ґрунтовні й змістовно насичені наукові статті, зразки орієнтовного планування роботи за різними розділами програми, тематично-методичні розробки, добірки розвивальних ігор та завдань, які є незамінними під час підготовки педагога до роботи в закладі дошкільної освіти. Уважно вивчаючи вищеозначені часописи, педагог завжди обізнаний із новими офіційними настановами та новітніми досягненнями в науці й практиці.

Перспективу подальшого наукового пошуку вбачаємо в більш ретельному вивченні окремих складових вищезгаданого комплекту.

Література

1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. К.: Дошкільне виховання, 1999. 70 с.

2. Грицан М. Стан і перспективи розвитку дошкільної освіти. Дошкільне виховання. 1999. №4. С. 32-37.

3. Дитина. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. К.: Освіта, 1993. 272 с.

4. Лохвицкая Л. История «Дошкольного воспитания»: взгляд в сегодня. Дошкольное воспитание. 2011. №11. С. 22-24.

5. Про впровадження Програми розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт»: наказ МОН України №1111 від 23.11.2010 р. Палітра педагога. 2010. №6. С. 3-5.

6. Плохій З. Нова програма - нові орієнтири. Дошкільне виховання. 1992. №8. С. 21-24.

7. Про затвердження Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі»: рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 21.03.2008 р.; №3/2-2. Дошкільне виховання. 2008. №4. С. 2-6.

8. Раратюк Г. За національною програмою. Дошкільне виховання. 1993. №9. С. 10-13.

9. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ ст.). Дошкільне виховання. 1994. №2.С. 2-6.

Размещено на Allbest.ru