Основні підходи до періодизації природничо-математичної освіти дівчат в навчальних закладах України ХІХ – початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні підходи до періодизації природничо-математичної освіти дівчат в навчальних закладах України ХІХ - початку ХХ століття

Сьогодні система освіти України перебуває на етапі глобального реформування, переходу до нової освітньої парадигми, а тому особливої актуальності набуває звернення до історичної спадщини розвитку освітніх процесів, адже здобутки й недоліки минулого варто враховувати під час перебудові системи освіти. Варто зауважити, що серед основних тенденцій, які спостерігаються, є врахування гендерних особливостей навчання. Особливо це стосується природничо-математичної підготовки, яка довгий час уважалася «не жіночою справою».

У цьому контексті цікавим є період ХІХ - початку ХХ століття - час активного становлення та розвитку жіночої освіти. Проте протягом зазначеного часу природничо - математична підготовка дівчат не розвивалася стало. її розвиток багато в чому залежав від суспільно-політичних, культурологічних, регіональних факторів та ін., тому актуальним є визначення основних періодів розвитку цього процесу в навчальних закладах України досліджуваного періоду.

О. Сухомлинська відзначає важливість проблеми періодизації в освіті, особливо щодо гуманітарної сфери. Аналізуючи наявні періодизації розвитку освіти в Україні, можемо зробити висновок, що більшість із науковців виділяє етапи, які пов'язані переважно з розвитком історичної науки або соціально-економічним реформуванням © Кохановська О.В.

Ці періодизації мало стосуються соціокультурних і педагогічних чинників [7].

Серед сучасних науковців проблемам періодизації розвитку освіти приділяли увагу такі відомі науковці: Л. Березівська, Н. Гупан, В. Кравець, О. Сухомлинська. У дисертаційних дослідженнях із питань історії педагогіки також можемо спостерігати виділення основних етапів розвитку того чи іншого освітнього процесу.

Однак проблема періодизації розвитку природничо-математичної освіти дівчат у навчальних закладах України ХІХ - початку ХХ століття у вітчизняній історико - педагогічній науці окремо не розглядалась, тому саме це й стало предметом дослідження в нашій статті.

Мета статті полягає в тому, щоб шляхом аналізу історико-педагогічних концепцій та дискримінант виділити та обґрунтувати основні підходи вчених до періодизації розвитку жіночої природничо-математичної освіти в навчальних закладах України ХІХ - початку ХХ століття.

Під поняттям «періодизація» Н. Гупан визначає «логічне розмежування досліджуваного періоду відповідно до якісної характеристики його відносно самостійних окремих етапів. Така характеристика повинна відображати як загальні закономірності розвитку суспільного життя, так і специфічні, а також суттєві складники основних методів і форм ґенези проблеми» [1, с. 2].

Для виділення основних етапів розвитку природничо-математичної освіти дівчат XIX - початку ХХ століття проаналізуємо розроблені іншими науковцями періодизації різних педагогічних процесів.

О. Сухомлинська на основі культурно-антропологічного та цивілізаційного підходів обґрунтувала періодизацію національної педагогічної думки в Україні від IX ст. по теперішній час: 1) IX-XVI ст. - педагогічна думка Княжої доби; 2) 1569 - середина XVII ст. - педагогіка в контексті слов'янського Відродження; 3) друга половина ХУЇІ - ХУЇІІ ст. - педагогічна думка і школа Козацької доби; 4) XIX - 1905 - становлення модерної педагогічної думки; 5) 1905-1920 - педагогічна думка і школа в період визвольних змагань українського народу; 6) 1920-1991 - українська педагогічна думка за радянських часів; 7) 1991 - по теперішній час - розвиток педагогіки і школи в Українській державі [7, с. 65-66].

Як бачимо, етап ХІХ - початку ХХ століття вчена розділяє на два.

Проблема розвитку жіночої освіти вивчалася такими науковцями: О. Аніщенко, В. Добровольська, Л. Єршова, О. Мельник, Т. Сухенко, Т. Шушара та ін.

Л. Єршова, висвітлюючи розвиток жіночої освіти на Волині (кінець ХVШ - початок XIX століття), виділяє чотири основні етапи:

- 1773-1793 рр. - доба польсько-католицького панування у сфері жіночої освіти, початок її централізації та інституціоналізації, виявлення проблеми кадрового забезпечення жіночих освітніх закладів і потреби в спеціальній педагогічний освіті жіноцтва.

- 1793-1831 рр. - час польсько-російського освітянського двовладдя, розвиток освіти на Волині на основі польського освітнього законодавства, виникнення системи жіночих приватних пансіонів і контрольованої державою мережі парафіяльних шкіл, полонізація навчально-виховного процесу й занепад православних початкових шкіл.

- 1831-1917 рр. - період формування й розвитку системи жіночої освіти російсько-православного спрямування, розробка нової концепції освіти й виховання жінок південно-західного краю на основі встановлення російсько-православної культурно-освітньої домінанти; запровадження системи тотального державного контролю над усіма формами жіночої освіти й типами навчально-виховних закладів для жінок; виявлення національно-патріотичної активності волинських жінок-католичок; падіння освітнього рівня українських жінок та зниження їхнього соціального статусу.

- 1917-1919 рр. - інерційне існування системи жіночої освіти як альтернативної, ліквідація більшої частини жіночих навчально-виховних закладів радянською владою в 1919 році, збереження жіночих гімназій і прогімназій на Західній Волині аж до об'єднання українських земель у 1939-1940 рр. [3, с. 15]

Дослідження Т. Шушари присвячено проблемі розвитку жіночої освіти в Таврійській губернії в ХІХ - початку ХХ століття. Автор, базуючись на підходах відомих дослідників і науковців, архівних джерелах, виділяє чотири періоди розвитку жіночої освіти: 1802-1836 рр. - організаційна діяльність, що передувала створенню жіночих закладів освіти (започаткування Міністерства народної просвіти (1802 р.), реформа освіти 1802-1804 рр.); 1836-1866 рр. - відкрито перший великий навчальний заклад для жінок - Кушніковський дівочий інститут, м. Керч (1836 р.); 1866-1905 рр. - відкриваються жіночі навчальні заклади підвищеного типу, зокрема Феодосійська жіноча гімназія (1866 р.); національні жіночі навчальні заклади, упроваджуються й апробуються новітні форми навчання, при гімназіях започатковуються педагогічні класи («Положення щодо жіночих навчальних закладів» (1870 р.); 1905-1918 рр. - регулювання діяльності жіночих навчальних закладів положенням про «Значні помилки приватних жіночих гімназій Міністерства народної просвіти» (1905 р); рішенням Всеросійського жіночого з'їзду (26.12.1912 - 04.01.1913 рр.), де брали участь і жінки Таврійської губернії [8].

Аналізуючи дану періодизацію, можна сказати, що вона містить значний акцент на регіональних особливостях розвитку освіти. Уважаємо, що періодизація розвитку жіночої освіти й виховання має одночасно ґрунтуватись і на основних етапах суспільного розвитку, політичних процесах, особливостях культурного розвитку, розвитку жіночого руху, особливостях педагогічної думки й історико-педагогічної науки, своєрідності процесів розвитку освіти.

Питання розвитку природничо-математичної освіти протягом досліджуваного періоду різнобічно досліджували такі науковці: О. Барліт, Л. Гуцал, А. Мартін, А. Боярська-Хоменко, І. Шоробура та ін.

Л. Гуцал, характеризуючи розвиток природничої освіти на Правобережній Україні у другій половині ХІХ - початку ХХ століття, виділяє такі етапи:

- 1-й етап - 1852-1861 рр. - відновлення викладання природознавства в гімназіях урядом Миколи І у зв'язку з необхідністю вирішення економічних проблем у промисловості та в сільськогосподарському виробництві; початок створення програмно-методичної бази;

- 2-й - 1861-1871 рр. - розвиток природознавства як шкільного предмета, створення та діяльність різноманітних методичних об'єднань, розробка нових підручників, змісту і методів викладання;

- 3-й - 1871-1907 рр. - згортання природознавства через низку царських указів, що забороняли проведення досліджень та розробку нових методик із природознавства;

- 4-й 1907-1920 рр. - підтримки розвитку природознавства українською та російською інтелігенцією, активне створення нових підручників, методик, реалізація ідей гуманізації, гуманітаризації та педоцентричності природничої освіти [2, с. 8-9].

А. Мартін, аналізуючи зміст природничої освіти у ХІХ - початку ХХ століття, окреслює наступні етапи:

1- й - етап становлення шкільного природознавства (1800-1850 рр.). На початку ХІХ століття значна увага приділяється вивченню природничих дисциплін, а з 1828 року природознавство виключається з навчальних планів загальноосвітніх закладів.

2- й - етап розвитку шкільного природознавства (1850-1870 рр.). В Україні в середині ХІХ століття предмет «Природознавство» стає одним з основних предметів середньої школи. До його складу входять географія, біологія, математика, фізика, механіка, хімія.

3- й - етап занепаду природознавства (1870-1900 рр.). Незважаючи на прийняття перших державних навчальних програм (1872 р.), спостерігається обмеження вивчення природознавства в гімназіях, пов'язане із загрозою поширення матеріалістичного еволюційного вчення, проти якого було піднято справжній бунт письменниками й публіцистами реакційного спрямування. Скорочується кількість годин на вивчення географічного матеріалу. Ліквідувавши природознавство в гімназіях, царський уряд знову перетворив середню школу на класичну, що викликало невдоволення громадськості й змусило активізувати роботу Міністерства народної освіти з перегляду змісту природничої освіти наприкінці ХІХ ст.

4- й - етап відродження (1900-1905 рр.). Період подальшого реформування освіти.

5- й - етап пошуків (1905-1917 рр.). Пов'язаний із педагогічними пошуками та інноваціями в шкільній природничій освіті [4, с. 8-9].

Основними критеріями для розроблення вищеописаної періодизації виступили досягнення природничих наук, соціально-економічні умови розвитку освіти в цілому.

Ґрунтуючись на соціокультурних умовах, у яких відбувалось становлення змісту початкової математичної освіти в Україні, Н. Міськова виділяє наступні етапи:

- І-й (1861-1900 рр.) - формування змісту початкової шкільної математичної освіти в час буржуазних реформ, змін у соціально-економічній сфері;

- ІІ-й (1900-1917 рр.) - зміни в змісті початкової шкільної математичної освіти в умовах розвитку суспільних наук та національної самосвідомості;

- ІІІ-й (1917-1920 рр.) - розвиток змісту початкової шкільної математичної освіти в період відродження української державності й національної школи;

- ГУ-й (20-30-і роки ХХ ст.) - зміни в змісті початкової шкільної математичної освіти в умовах українізації суспільства й школи [5, с. 9].

Н. Слюсаренко, здійснюючи періодизацію трудової підготовки дівчат в школах України (кінець ХІХ - ХХ століття), на підґрунті вивчення й осмислення традицій, звичаїв, особливостей виховання молоді в різні історичні періоди виділяє такі періоди: 1) початковий: кінець ХІХ століття - 1917 р.; 2) реорганізації: перший підетап - 19171936 рр.; другий - 1937-1954 рр.; 3) відродження: 1955-1968 рр.; 4) модернізації: перший підетап - 1969-1984 рр.; другий -1985-1990 рр.; 5) пошуку шляхів оновлення: з 1991 року [6, с. 22].

У межах досліджуваного нами періоду знаходиться виділений дослідницею початковий етап кінця ХІХ століття - 1917 р.

Таким чином, ураховуючи всі вищезазначені періодизації та спираючись на особливості розвитку освіти взагалі та жіночої зокрема, особливостях суспільно - політичних і культурних процесах, а також державного реформування жіночої освіти, прогресивної діяльності громадських діячів, інтелігенції, розширення мережі жіночих навчальних закладів, зміни їхньої мети, завдань, змісту викладання природничо - математичних дисциплін, виділено три основні розвитку жіночої освіти в XIX - на початку XX століття.

- І період (1802-1851 рр.). 1802 року було створено Міністерство народної просвіти. Протягом 1802-1804 рр. проведено реформування освіти. Цей етап характеризується переважно початковою жіночою освітою, родинним вихованням. Початок ХІХ століття відзначається помітним розвитком освіти. 1802 року було створено Міністерство народної освіти, Головне управління училищ, на яке покладалися обов'язки організації освіти. 1804 року урядом Олександра І було видано шкільний статут, який відкривав широкі можливості у викладанні природничо-математичних дисциплін для дітей різних станів. Крім того, значно збільшувалась кількість годин для викладання предметів цього циклу. Важливим моментом у розвитку математики цього періоду також є обґрунтування математичного аналізу та розширення сфери його застосування до розв'язання нових задач із природознавства.

Проте 1828 року уряд Миколи І виключає природознавство з навчального плану шкіл і чверть століття цей напрямок був жорстко обмежений у викладанні, що вплинуло також і на рівень викладання математичних дисциплін, зробивши цей напрямок більш формалізованим. Провідні тенденції й особливості: піднесення зацікавленості та формування позитивного ставлення суспільства до навчання жінок; прагнення влади до авторитарно-релігійної спрямованості їхнього виховання та навчання; обмеження доступу жінок до навчання.

- ІІ період (1852-1906 рр.). Економічні проблеми розвитку промисловості та сільського господарства ставили питання про подальше реформування жіночої школи. Крім того, у 1852 році було відновлено викладання природознавства. Цей час відзначається роботою таких вчених як М. Пирогов, К. Ушинський та ін.

Починаючи з 1861 року, природничо-математичні науки зазначені у навчальних планах усіх закладів освіти, у тому числі й жіночих. Активно створюються різноманітні методичні об'єднання, розробляються нові підручники, оновлюється зміст і методи викладання.

Проте в 70-х роках ХІХ століття правлячі кола Росії всіх, хто займався природознавством, звинувачували у вільнодумстві та атеїзмі. Унаслідок цього 1871 року природознавство було виключено з викладання в молодших класах та перестало існувати як обов'язковий предмет. Офіційно воно було виключено із гімназій в 1890 році, проте частково воно продовжувало існувати в навчальних планах жіночих та військових гімназій, реальних та морських училищ. У цей період XIX ст. розпочався міжнародний рух за реформу шкільної природничо-математичної освіти. Крім того, цей період характеризується активним розвитком вищої жіночої освіти та пожвавленням суспільного руху в напрямку відстоювання прав жінок. Провідні тенденції й особливості - підвищення зацікавленості та позитивне ставлення суспільства до освіти жінок; обмеження доступу жінок до навчання; посилення протистояння в питаннях організації жіночої освіти між урядом та передовими колами суспільства; розширення знань та удосконалення методики викладання природничо-математичних дисциплін; боротьба за вищу жіночу освіту.

- ІІІ період (1907-1917 рр.). На початку ХХ століття (1907 рік) на постреволюційному просторі розвиток природничо-математичної освіти характеризувався більш лояльним ставленням влади до неї як до необхідної складової навчальних планів. Кількість годин на цей напрямок було збільшено. Крім того, саме з цього періоду починає простежуватися цілісний підхід до вивчення природничо - математичного циклу. З'являється велика кількість підручників, посібників, методичної літератури для жіночих навчальних закладів. Зміст навчання максимально наближується до чоловічих шкіл. Активно ведеться робота щодо кваліфікованого кадрового забезпечення жіночих закладів освіти щодо вивчення природничих та математичних дисциплін. Провідні тенденції й особливості - університетизація, спільне навчання чоловіків і жінок, розробка нових форм та методів навчання, залучення жінок до вищої природничо-математичної освіти.

Наведена вище періодизація показує, що протягом ХІХ - початку ХХ століття жіноча школа пройшла довгий шлях свого становлення та розвитку. Кожен із періодів мав свої особливі риси, які були пов'язані як із державно-політичною ситуацією в країні, так і особливостями розвитку жіночої освіти та галузі природничо - математичних наук.

Перспективи подальших досліджень полягають в аналізі розвитку початкової природничо-математичної підготовки дівчат в Україні в досліджуваний період.

Література

1. Гупан Н.М. Українська історіографія історії педагогіки. К.: А.П.Н., 2002. 224 с. 242

2. Єршова Л.М. Розвиток жіночої освіти на Волині (кінець XVIII - початок XX століття): автор. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки». К., 2002. 20 с.

3. Мартін А.М. Розвиток змісту природничої освіти у вітчизняній середній школі (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.): автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. пед. наук: 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. Кіровоград, 2008. 20 с.

4. Міськова Н.М. Становлення змісту шкільної початкової математичної освіти в Україні (60-і роки XIX - 30-і роки ХХ ст.): автореф. дис… канд. пед. наук. Житомир, 2005. 20 с.

5. Сухомлинська О.В. Історико-педагогічний процес: нові підходи до загальних проблем. К.: А.П.Н., 2003. 68 с.

6. Шушара Т.В. Розвиток жіночої освіти в Таврійській губернії (XIX - початок XX століття): автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.01. Київ: Б.в., 2006. 20 с.

Размещено на Allbest.ru