Чинники, що впливають на реформування змісту університетської освіти сучасної Франції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чинники, що впливають на реформування змісту університетської освіти сучасної Франції

Шаповалова Л.В.

Анотації

У статті розглянуто соціально-економічні та політичні чинники, що впливають на реформування змісту університетської освіти сучасної Франції. Досліджено Закон "Про свободи і відповідальності університетів", схарактеризовано проблеми, які він порушує, визначено головні напрямки реформування французької університетської системи. Висвітлено, яким чином реформа зарахування знань дозволяє людині самостійно формувати зміст своєї освіти, і звідки походить поняття "гнучкий освітній курс". Визначено нагальну потребу поширення вищої освіти й дослідження її на сучасному етапі. З'ясовано особливість змісту освіти сучасної французької університетської системи. університетський освіта реформування

Ключові слова: університетська освіта, чинники, закон, контракт, автономія, децентралізація, знання, професійна діяльність.

Шаповалова Л.В.

ФАКТОРЫ, ВЛИЯЮЩИЕ НА РЕФОРМИРОВАНИЕ СОДЕРЖАНИЯ ОБРАЗОВАНИЯ СОВРЕМЕННОЙ ФРАНЦИИ

В статье рассмотрены социально-экономические и политические факторы, влияющие на реформирование содержания университетского образования современной Франции. Исследован Закон "О свободах и ответственности университетов", охарактеризованы проблемы, которые он поднимает, определены главные направления реформирования французской университетской системы. Отражено, каким образом реформа зачёта знаний позволяет человеку самостоятельно формировать содержание своего образования и откуда идёт понятие "гибкого образовательного курса". Определена насущная потребность для распространения высшего образования и исследования на современном этапе. Выяснена особенность содержания образования современной французской университетской системы.

Ключевые слова: университетское образование, факторы, закон, контракт, автономия, децентрализация, знания, профессиональная деятельность.

Shapovalova L. V.

FACTORS INFLUENCING THE REFORM OF EDUCATION CONTENT UNVERSITES MODERN FRANCE The article describes the socio-economic and political factors influencing the reform of the content of University education of modern France. Researched the law On "liberties and responsibilities of universities", describes the problems, which it violates, sets up the main directions of reforming the French University system.

The principle of enrollment of classes fixed in the Code of Education is considered. Reflected how the reform of the transfer of knowledge allows a person to independently form the content of his education, and whence comes the term "flexible educational course". The following factors that influence the reform of higher education in modern France were identified. These are: The Law "On the Freedom and Responsibility of Universities", adopted in 2007; Partnership; Triple contract (state, local staff, university); Creation of the GUUS - public institution of university cooperation (Etablissements publiques de cooperation universitaire); Autonomization of universities; Decentralization of universities; Regional political power; Reform of enrollment of knowledge gained during the professional activity; International cooperation. It is revealed that the feature of the French university system is the contract for studying on an alternative system. Clarified the feature of the content of education of the modern French University system. Revealed an urgent need for the dissemination of higher education and research at the present stage is international cooperation. It is stated that the process of changes in the content of the education of modern France may be useful for the formation of the content of education of modern Ukrainian universities.

Key words: university education, factors, law, contract, autonomy, decentralization, knowledge, professional activity.

Динаміка розвитку сучасного французького університету певною мірою може бути моделлю для українських університетів, які нині перебувають у процесі реформування свого змісту освіти відповідно до сучасних вимог українського і світового ринків праці та актуальних викликів українського та світового суспільства.

Аналіз реформування змісту університетської освіти сучасної Франції у ХХ столітті здійснювався французькими вченими C. Agulhon, P. Albertini, S. Berstein, L. Brockliss, G. Brucy, B. Caceres, P. Champagne, F. Cardi A. Chambon, C. Charle, P. Milza, J. Verger. Це питання досліджували також вітчизняні й російські вчені М. Владимирова, С. Головко, А. Джуринський, Л. Зязюн, Ф. Контрельов, К. Корсак, З. Малькова, Л. Макарова, А. Максименко, Д. Мартинель та інші.

Мета статті: дослідити окремі соціально-економічні та політичні чинники, що впливають на реформування змісту університетської освіти сучасної Франції.

На сьогодні відповідність змісту університетської освіти Франції потребам суспільства перебуває під впливом різних соціально-економічних і політичних чинників.

Важливим документом, який впливає на зміст університетської освіти, є Закон "Про свободи і відповідальність університетів", ухвалений 2007 року. Серйозною проблемою, що порушується в цьому Законі та впливає на зміст університетської освіти, є партнерство. У європейському масштабі французька університетська система дипломів є не зовсім зрозумілою; не всі університети однаково ефективні в усіх галузях. Отже, постає питання про необхідність партнерства між університетами на регіональному та інтернаціональному рівнях. Таке партнерство дозволить узгодити можливості університетів та підсилити їх роль у відносинах із державою та регіонами. Його необхідність спричинило виникнення проекту створення установ університетської співпраці, які дозволять університетам взаємно підсилитися завдяки їх співпраці на стратегічному та операційному рівнях.

Мета зазначеного Закону - зробити цю співпрацю регулярною, відповідно до рішень, прийнятих місцевими колективами, що будуть контролювати використання своїх інвестицій і поновлювати їх у разі необхідності. Різні форми можливого партнерства з місцевими колективами, державними підприємствами відповідають принципу громадськості університетської освіти. Щоб партнерство з місцевими колективами було плідним, університети мають самостійно розпоряджатися своїми ресурсами - це принцип функціональної автономії університетів. Партнерство з колективами плідно функціонує у професійній підготовці. Воно могло б прогресивно розвиватися в галузі студентського життя як необхідне для підтримки фундаментальних досліджень. Підтримка, що надається місцевими колективами та підприємствами неперервній освіті є основною. Кожен вид партнерства має існувати відповідно до закону й регулюватися контрактами.

Ідея про потрійний контракт (держава, місцевий колектив, університет) є одним із головних напрямків у реформі університетів. Проте відносини між різними видами установ мають бути скоординовані таким чином, щоб університети зберегли автономію в доборі педагогічних і наукових кадрів. Університети мають зберігати ексклюзивне право на присвоєння наукових ступенів, зокрема докторських [10].

Французькому уряду створення ГУУС - громадських установ університетської співпраці (Etablissements publiques de cooperation universitaire) - дозволило б оперувати бюджетними коштами. Як уважав Люк Феррі (міністр молоді, національної освіти та досліджень Франції), важливо, щоб університети узгодили свої дії та вживали спільних ефективних заходів для економії коштів.

Закон 2007 року продовжує автономізацію університетів. Останні все менше фінансуватимуться державою і все більше - регіонами та місцевими колективами. Факультети, розташовані в регіонах з динамічною економікою, будуть багатими, у той час як інші факультети задовольнятимуться мінімумом, який регіон їм надасть. Найкращі та найрентабельніші факультети будуть відзначені Вищою Агенцією з оцінювання (AERES), яка складається з представників адміністрації, університетських представників і представників підприємств: вона надасть їм званням "Полюс досконалості", яке забезпечить цим університетам найкраще фінансування. Пряма інтеграція підприємств в університети дозволяє підприємствам знаходити безкоштовну робочу силу - студентів, у яких немає іншого вибору, адже їм необхідні бали для отримання дипломів, ліцензій, призначених для вузькопрофесійної освіти, з обов'язковим стажуванням. Зацікавлені підприємства спільно визначатимуть освітні програми відповідно до своїх потреб; вони фінансуватимуть за власним бажанням і залежно від рентабельності стипендії лабораторії, бібліотеки, освітні цикли.

Закон "Про свободи і відповідальність університетів" уводить нову структуру, що визначає завдання освіти та генеральну політику освітніх закладів. Це рада стратегічної орієнтації. При цьому патронат регіонів бере участь у процедурі оцінювання дипломів. Присутність представників патронату в комісіях з оцінювання надає їм право спостерігати за змістом і організацією освіти. Звернення до приватних фондів з проханням фінансувати вищу освіту забезпечує право спостереження за її змістом.

Процес децентралізації університетської системи зумовлює визначення її нової мети, перегляд карти освітніх спеціальностей. Цей процес в окремому університеті відбувається при скасуванні відділу, який здійснював добір спеціальностей. Реформи ЛМД/ЄСНК (ліценціат, магістр доктор /Європейська система накопичуваних кредитів) адаптуються до кожного університету. Щоб уникнути суперечностей, які виникатимуть у процесі впровадження цих реформ, в університетах уводяться адміністративні ради й ради стратегічної орієнтації. Рішення, прийняті цими радами, виноситимуться на широкий загал. Це дозволить регіонам побачити свої переваги щодо університетів і збільшити фінансування.

Регіональна політична влада може також впливати на орієнтацію досліджень і перегляд карти освітніх спеціальностей у зв'язку з новими освітніми вимогами. Автономія - це в певному розумінні кінець незалежності університетів.

Децентралізація йде не в напрямку регіонів, а в напрямку самих університетів. При цьому компетенції держави щодо керівництва персоналом, добору кадрів доцільно передавати не регіонам, а безпосередньо університетам. Саме для такої децентралізації й необхідні громадські установи з університетської співпраці, які б мали достатню потужність, щоб забезпечити з технічного погляду керування персоналом. Наслідком цього стає підпорядкування персоналу університетів місцевій владі. Поряд з упровадженням глобального бюджету це спричиняє скорочення місць викладачів і трансформацію фінансування, що у свою чергу зумовлює зменшення кількості викладачів, які працюють в університетах після виходу на пенсію.

Звільнені від національних правил і гарантій, університети легко зможуть скористатися фінансовою підтримкою місцевих колективів. Освітня пропозиція університетів, порушена реформою ЛМД (ліценціат, магістр, доктор), зможе легко підпорядковуватися інтересам власників місцевих і регіональних підприємств усупереч інтересам студентів. Освіта й дослідження будуть обмежені потребами та інтересами місцевих підприємців.

Також Закон "Про свободи і відповідальність університетів" має на меті прискорити створення об'єднань громадських і приватних установ вищої освіти. Цей процес спричинений конкуренцією, у якій маленькі університети програють великим університетам. Перед тим як бути приватизованими, вони мають бути перегруповані.

Особливістю французької університетської системи є контракт на навчання за альтернативною системою [8], який дозволяє молоді у віці від 16 до 25 років укладати договір на навчання, яким зумовлено черговість підготовки на підприємстві і в освітній установі. При цьому студент застосовує у своєму навчанні теоретичний і практичний підходи. Крім того він готує дипломну роботу, отримуючи заробітну плату і користуючись усіма соціальними перевагами оплачуваного робітника (соціальні гарантії, відшкодування збитків по безробіттю, оплачувана відпустка тощо). Після отримання диплома набутий професійний досвід забезпечує певні переваги при прийомі на роботу.

Контракт на навчання за альтернативною системою підписується між студентом та підприємством терміном від 12 до 36 місяців відповідно до дипломної роботи, яка готується. При цьому студент користується статусом оплачуваного робітника з фіксованою винагородою, яка становить певний відсоток мінімальної заробітної плати, і працює під керівництвом майстра впродовж усього періоду навчання. Він має однакові з усіма робітниками зобов'язання. Останніми роками збільшилися можливості навчання за альтернативною системою. Десятки університетів пропонують сьогодні можливість отримати диплом інженера, майстра чи ДВСО (диплом вищої спеціалізованої освіти) на альтернативній основі [8].

Питання про співвідношення змісту університетської освіти і навчання за альтернативною системою можна звести до того, що, працюючи, студент отримує уміння, навички і компетенції як і при стажуванні, тільки в більшому обсязі, оскільки більше часу перебуває на робочому місці.

Важливою реформою, яка вносить зміни у традиційні принципи вищої освіти і впливає на її зміст, є реформа зарахування знань, отриманих протягом здійснення професійної діяльності. Ця реформа вводиться Законом "Про соціальну модернізацію", прийнятим 12 січня 2002 р., де зафіксовано зміни у "Трудовому кодексі" стосовно зарахування досягнень професійного досвіду [9]. Стаття L 900-1 Трудового кодексу зазначає, що кожна особа, яка працює, має право зарахувати досягнення свого професійного досвіду з метою отримання професійного диплома чи сертифіката про кваліфікацію, установленого національною комісією й зареєстрованого в національному переліку професійних сертифікацій [7].

Кожний оплачуваний робітник, який має професійний досвід не менше трьох років і може довести, що володіє компетенціями диплома, який хоче отримати, може вимагати, щоб університет йому видав такий диплом. Ця інновація є дестабілізаційною для викладацького складу. Ідеться про те, щоб присвоювати звання робітникам, які ніколи не відвідували занять і ніколи не стануть студентами.

Ця реформа спрямована на узагальнення зарахування у вищу освіту попереднього навчання студентів, здійсненого в установах вищої освіти, включаючи те, яке було здійснено за кордоном, а також знань, навичок і умінь, отриманих під час стажування чи впродовж професійної діяльності у Франції чи за її межами. Головна мета цього процесу - забезпечити оптимізацію отримання спеціальності, а також виявити в кожному конкретному випадку початкову підготовку і ту, яка відбувалася за нею.

Принцип зарахування занять зафіксовано в Кодексі освіти [6] і підтверджується Декретом від 16 квітня 2002 р. [5, с. 63]. Він поширює право на зарахування знань, отриманих за кордоном в установах громадського чи приватного сектору, залежно від прослуханих курсів та їх тривалості. Професійні дипломи чи звання можуть бути отримані в ході навчання в університеті, а також шляхом тривалої професійної підготовки або, частково чи повністю, через зарахування знань, отриманих під час професійної діяльності. Зарахування знань і умінь, отриманих під час професійної діяльності, дає такі ж результати, що й інші способи зарахування знань. Мінімальна тривалість професійної діяльності для подання документів на процедуру зарахування не може бути менше трьох років.

Унаслідок зарахування здобутків професійного досвіду видаються державні (національні) чи університетські дипломи. Створено національний перелік професійних сертифікацій. Професійні дипломи і звання там класифіковано за галузями і за рівнями. Отже, може бути отриманий диплом, а не тільки зарахована частина заліків, які ведуть до його отримання. При цьому йдеться не про автоматичне визнання права на диплом, а про визнання права, даного кожній особі, зараховувати свій досвід з метою отримання диплома. Слід зазначити, що дипломи поступово ставатимуть більш доступними через зарахування знань, отриманих під час професійної діяльності.

Через комбінацію цього принципу зарахування досягнень і модульної організації навчання виник намір зробити поняття "гнучкого освітнього курсу" конкретною реальністю. Визнання досвіду, отриманого завдяки мобільності (мобільності між професійним життям та освітою, мобільності на період навчання за кордоном), усе більше стосується кожного індивіда.

Реформа зарахування знань дозволяє людині самостійно формувати зміст своєї освіти. Звідси й поняття "гнучкого освітнього курсу". Проте для успішного проходження процедури зарахування потрібно, щоб до цього освітнього курсу обов'язково входили знання, які забезпечують освітньо-кваліфікаційний рівень за тією чи іншою спеціальністю.

Нагальною потребою для поширення вищої освіти і досліджень на сучасному етапі є міжнародна співпраця. Регламентарні зміни, спричинені динамікою процесу Сорбонна Болонья, дозволяють установам вищої освіти Франції долучитися до побудови простору вищої освіти в Європі.

У цьому контексті з метою заохочення установ вищої освіти, які працюють на контрактній основі, до розвитку міжнародної стратегії, яка була б складовою їх чотирирічного проекту, ММНОД (Міністерство молоді, національної освіти і досліджень - Ministere de la Jeunesse, de l'Education nationale et de la Recherche) змінило процедуру укладання контрактів. Проект розвитку установи з 2002 року серед стратегічних напрямків її діяльності має міжнародний напрямок, який конкретизується через декларацію міжнародної політики. Європейська орієнтація віднині займає центральне місце при укладанні контрактів на навчання з його відповідністю списку запропонованих спеціальностей у межах реформи ЛМД, уведеної процесом "Сорбонна Болонья".

Отже, в результаті проведеного аналізу виявлено такі чинники, під впливом яких перебуває реформування вищої освіти сучасної Франції:

1. Закон "Про свободи і відповідальність університетів", прийнятий 2007 року.

2. Партнерство.

3. Потрійний контракт (держава, місцевий колектив, університет).

4. Створення ГУУС - громадських установ університетської співпраці (Etablissements publiques de cooperation universitaire).

5. Автономізація університетів.

6. Децентралізація університетів.

7. Регіональна політична влада.

8. Реформа зарахування знань, отриманих протягом здійснення професійної діяльності.

9. Міжнародна співпраця.

З'ясовано, що особливістю французької університетської системи є контракт на навчання за альтернативною системою.

Подальші перспективи дослідження вбачаємо у продовженні вивчення процесу змін у змісті освіти сучасної Франції, що може бути корисним для формування змісту освіти сучасних українських вишів.

Література

1. Вдовенко В. Куда идет Французский университет? Советская педагогика. 1989. № 12. С. 136-138.

2. Захаров И., Ляхович Е., Ячперс К. Идея универстета в ХХ веке. Alma mater. 1993. № 6. С. 20-24.

3. Зязюн Л. Освітня система Франції. Педагогіка. 2001. № 4. С. 70-74.

4. Корсак К. Система освіти Франції: цілі, структура, досягнення і проблеми. Вища освіта України. 2001. № 1. С. 91-102.

5. Франція у європейському простору вищої освіти / упоряд. Г.Г. Крючков, В.Б. Бурбело. К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2005. 169 с.

6. Соёе de l'education. URL: www.education.gouv.fr/bo/2000/special7/som.htm.

7. Code du travail. URL: www.Code-du-Travail.Fr:com.

8. Le contrat en alternance. URL: www.eucation.gouv.fr/cid2768/le-contrat-en-alternance.htm.

9. Loi № 2002-73 du 17 janvier 2002 de modernisation sociale. URL: www.assemble- nationale.fr/dossier/modernisation.asp.

10. Loi № 2007- 1199 du 10 aoht 2007 relatives aux libertes et responsabilites des universites. URL: www.legifrance.gouv.fr.

Размещено на Allbest.ru