Професійна рефлексія як чинник ефективності професійної діяльності диспетчерів управління повітряним рухом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Професійна рефлексія як чинник ефективності професійної діяльності диспетчерів управління повітряним рухом

Лопатюк О.В.

Анотація

У статті розглянуто професійну діяльність диспетчерів управління повітряним рухом, оскільки саме вона визначає власне особливості фахової підготовки означених фахівців під час навчання в льотних навчальних закладах. Розкрито сутність понять «управління повітряним рухом», «диспетчер управління повітряним рухом» та «професійна діяльність диспетчера управління повітряним рухом». Описано етапи роботи диспетчера, визначено його функції та завдання. Висвітлено причини помилкових дій, що можуть призвести до авіаційних аварій та катастроф. Обґрунтовано місце і роль професійної рефлексії під час виконання авіаційним диспетчером професійних обов'язків.

Ключові слова: професійна рефлексія, диспетчер управління повітряним рухом, професійна підготовка, професіонал, рефлексивний підхід, освітній процес.

Аннотация

В статье рассмотрена профессиональная деятельность диспетчера управления воздушным движением, поскольку именно она определяет собственно особенности профессиональной подготовки таких специалистов во время обучения в летных учебных заведениях. Раскрыта сущность понятий «управление воздушным движением», «диспетчер управления воздушным движением» и «профессиональная деятельность диспетчера управления воздушным движением». Описаны все этапы работы диспетчера, определены его функции и задачи. Освещены причины ошибочных действий, которые могут привести к авиационным авариям и катастрофам. Обосновано место и роль профессиональной рефлексии при выполнении авиационным диспетчером профессиональных обязанностей.

Ключевые слова: профессиональная рефлексия, диспетчер управления воздушным движением, профессиональная подготовка, профессионал, рефлексивный подход, образовательный процесс.

Annotation

The article deals with professional activity of air traffic controllers, as this activity defines the peculiarities of professional training of mentioned above specialists while studying at the Flight educational establishments. The article explains the concept of notions «air traffic control», «air traffic controller», «professional activity of air traffic controllers». It describes all the stages of controller's work and determines his functions and objectives. It highlights the reasons for wrong doing, which can lead to emergency situations and crashes.

It gives proof of the place and the role of professional reflection while performing professional duties by the controllers. The controller's activity belongs to the professions which involve great emotional load and responsibility. That's why the representatives of this profession are endangered by «burnout syndrome»- emotional, mental and physical exhaustion caused by long emotional load. It's understandable that professional knowledge and skills are not enough for prevention of appearing such a syndrome. In such cases reflection is one of the most important methods of self-regulation. The ability to «go beyond» enables the air traffic controllers not only to analyze his internal state and correlate it with the behavioral reactions, but also to provide self-mobilization in crisis situation in order to save mental health. It is determined that the reflection favors the formation of professional culture of a specialist, ensures his personal and professional development, being the background for psychological maturity, and also favors the harmonization of the inner world and relationship in the professional environment.

Key words: professional activity, air traffic controller, professional reflection, self-regulation, professional culture, emotional load, burnout syndrome.

Професії, пов'язані з цивільною авіацією, вимагають від льотних навчальних закладів забезпечити своєчасне та чітке виконання майбутніми фахівцями своїх професійних обов'язків, що знизить рівень помилкових дій і зменшить кількість аварійних ситуацій і катастроф. Існує низка особливостей, які характеризують людину, від якої залежить безпека в авіації, а саме: чітке й оперативне прийняття рішень у різних ситуаціях; урахування та передбачення змін у процесі діяльності; контроль уваги, власних дій і реакцій на труднощі під час виконання основного виду діяльності; вольові зусилля при відчутті напруження та втоми тощо.

Саме рефлексія є одним із найважливіших механізмів саморегуляції. Здатність «вийти за межі самого себе» дозволяє диспетчеру управління повітряним рухом не лише проаналізувати свій внутрішній стан і співвіднести його з поведінковими реакціями, а й забезпечити самомобілізацію в кризових ситуаціях з метою збереження психічного здоров'я. професійний диспетчер повітряний рефлексія

Особливості професійної діяльності диспетчера управління повітряним рухом представлено лише описом технічних закономірностей функціонування такої особи (В. Харченко, Л. Немлій В. Колотуша, Є. Кміта, О. Петращук, Т. Шмельова, В. Чепіженко та інші). Щодо визначення психологічних якостей авіаційного диспетчера існують окремі фрагментарні дослідження (Р. Макаров, С. Луппо). Вивченням професійної рефлексії в авіаційній галузі займались Т. Плачинда, І. Цибулько. На сьогодні проблема формування професійної рефлексії в майбутніх диспетчерів управління повітряним рухом залишається актуальною.

Мета статті: обґрунтувати місце і роль професійної рефлексії під час виконання авіаційним диспетчером професійних обов'язків.

Професійна діяльність фахівця у сфері авіації є настільки специфічною й екстремальною, що напруженість, стрес, несприятливі умови стають для нього нормою життя. Професійне напруження впливає на поведінкову та особистісну активність фахівця.

Професії авіаційної сфери належать до системи «людина-техніка». Для визначення основних рис та особливостей функціонування фахівця в системі «людина-техніка» застосовується системний підхід. Виділено динамічну, цілеспрямовану, самоорганізуючу та адаптивну системи. Динамічна система характеризується складністю та різноманітністю елементів (людина, колектив, автомати, пристрої, машини, комплекси машин). В умовах цієї системи людина слідкує одночасно за перебігом всіх подій, а за умов відхилення від норми переводить управління в ручний режим. Суттєвою ознакою цілеспрямованої системи взаємодії людини і техніки є одночасне досягнення позитивних результатів як із боку людини, так і техніки. Цілеспрямованість і визначається тим, що в систему входить людина. Адаптивні системи пристосовуються до тих змін, які виникають внаслідок збоїв та непередбачуваності. Рівень адаптивності системи залежить від гнучкості та пластичності поведінки з боку людини, її прогностичних спроможностей. Також система «людина-техніка» може належати до класу самоорганізаційної системи, тобто тих систем, які здатні зменшувати невизначеність після виходу із стійкого стану внаслідок різноманітного впливу [7].

Управління повітряним рухом - система організаційних і технічних заходів, що забезпечує порядок і безпеку польотів повітряних суден (ПС) у повітряному просторі та обмін інформацією між авіаційними диспетчерами та екіпажами ПС.

Диспетчер УПР або авіаційний диспетчер - це наземний регулювальник руху ПС, головною функцією якого є підтримка безпечного, упорядкованого та прискореного потоку повітряного руху. До авіаційного диспетчера існують жорсткі вимоги як до вмінь, навичок, так і до рівня знань (повітряної навігації, авіаційної метеорології, нормативних документів, загальних технічних знань і володіння англійської мовою на рівні не нижче вимог Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO)). Кожен фахівець мусить скласти спеціальний психологічний тест на професійну придатність, а також проходити регулярні медичні обстеження та мати медичний сертифікат міжнародного типу JAR [3].

Головне завдання диспетчера - безперервний контроль за повітряною обстановкою та управління повітряним рухом у межах зони його відповідальності. Для виконання цього завдання диспетчер УПР використовує радіотехнічні засоби, засоби радіозв'язку з екіпажами повітряних суден, а також електрозв'язку із суміжними секторами та іншими фахівцями. Робоче місце диспетчера УПР обладнується моніторами відображення повітряної обстановки, метеостану, різними сигнальними табло, довідковою інформацією, засобами зв'язку тощо.

З погляду системного підходу професійну діяльність будь-якого фахівця слід розглядати в контексті цілісної життєдіяльності, в єдності діяльнісного й особистісного складників: як якісну характеристику суб'єкта діяльності, що свідчить про високу професійну кваліфікацію й компетентність, ефективні професійні навички й уміння, володіння сучасними й адекватними способами вирішення професійних завдань і проблем і дозволяє працювати на високому рівні продуктивності й постійно розвиватися. Більшість дослідників, аналізуючи психологічну структуру професійної діяльності, стверджують, що вона становить собою взаємозв'язок, систему й послідовність дій фахівця, спрямованих на досягнення поставлених цілей шляхом розв'язання професійних завдань.

Професійна діяльність диспетчера УПР - це діяльність, спрямована на забезпечення ешелонування, дотримання того, щоб ПС були на безпечній відстані або висоті одне від одного. Робота диспетчера - це передусім робота в команді, оскільки кожне ПС передається в напрямку від одного диспетчера до іншого.

Контроль за рухом ПС здійснюється від моменту покидання ним стоянки перед злетом на аеродромі та вильоту, до зарулювання на стоянку після посадки на аеродромі призначення. Для забезпечення ефективного контролю за рухом ПС аеродроми і повітряний простір діляться на райони відповідальності диспетчерських пунктів:

- диспетчер пункту «Delivery» видає дозвіл на політ ПС;

- диспетчер «Руління» контролює рух ПС пероном і руліжнимм доріжками, видає дозволи на буксирування, запуск двигунів, руління;

- диспетчер «Вишки» відповідає за зліт і посадку ПС;

- диспетчер «Підходу» керує рухом ПС у повітряному просторі, обмеженим висотами 2,6 км і видаленням від аеродрому 90-120 км; вирішує завдання з визначення черговості заходу на посадку, побудови необхідних інтервалів ешелонування;

- диспетчер «Районного Центру» взаємодіє тільки з тими екіпажами літаків, які вже виконують політ. Він інформує екіпажі про метеорологічну обстановку, регулює встановлені правилами польотів інтервали між повітряними суднами тощо.

Одним зі складних і найвідповідальніших етапів роботи диспетчера УПР є етап управління зльотом та посадкою ПС (диспетчер «Вишки»). Для забезпечення координації літаків у повітряному просторі диспетчеру необхідно отримати інформацію від «Аеродромного диспетчерського пункту» за кожним ПС на льотній смузі, установити радіозв'язок з екіпажами ПС і надати всю необхідну інформацію для зльоту. Надалі фахівець контролює рух згідно з визначеними схемами польотів, а у випадку відхилення інформує льотний екіпаж про зміну курсу направлення. Перед посадкою авіаційний диспетчер обов'язково узгоджує з диспетчером «Посадки» умови входу повітряного судна в зону посадки, дає вказівки на посадку та обов'язково перевіряє, чи правильно його зрозумів диспетчер.

Результатом роботи диспетчера УПР є безпечний та ефективний політ літака. Для досягнення цієї мети авіаційний диспетчер установлює безпечні інтервали між літаками та контролює їх витримування під час польоту. Це відбувається шляхом обмеження швидкості літака, установлення напрямку польоту, а також призначення безпечного рівня польоту. Мінімальна відстань між ПС, що прямують одним маршрутом та на одному рівні, становить 20 км. Інтервал між літаками, які прямують назустріч один одному, не має бути менший ніж 30 км.

На землі авіаційний диспетчер контролює рух літаків та аеродромно-транспортних засобів, щоб запобігти зіткненню між ними на злітно-посадковій смузі, руліжних доріжках і на пероні. В умовах інтенсивного повітряного руху під керівництвом одного авіаційного диспетчера може перебувати одночасно 10-20 ПС.

Фахівець, приступаючи вперше до професійної діяльності, зустрічається з низкою проблем, пов'язаних із відсутністю досвіду та невпевненістю у правильності власних дій, навичок використовувати набуті знання й досвід, неусвідомленістю психологічної готовності діяти в особливих умовах. Вищеозначені проблеми набувають особливої уваги з огляду на те, що від правильності та чіткості виконання авіаційним диспетчером професійних обов'язків залежить життя інших людей.

Безвідповідальне ставлення диспетчера УПР до своїх обов'язків, правил та вимог експлуатації технічних систем, низький рівень професіоналізму, відсутність теоретичних знань і практичного досвіду, недосконалість розвитку міжособистісних відносин і конфліктність у професійному колективі, перевтома та виснаженість можуть стати причиною помилкових дій, що можуть призвести до авіаційних аварій та катастроф.

Основним висновком психологічної теорії помилок є те, що види та частота помилкових дій залежать від структури конкретної професійної діяльності та особливостей перебігу психічних процесів (зокрема психологічних) фахівця [1]. До особистісних рис, що спричиняють професійні помилки та призводять до негативних подій, належать: легковажність, недисциплінованість, байдужість, бажання викликати захоплення в інших [2].

В. Колесюком було встановлено, що недостатня стійкість професійних навичок, занижена самооцінка своїх професійних якостей, схильність до хвилювання, звинувачення самого себе в найменших невдачах, втрата мотивації, напружені стосунки підлеглих зі своїми начальниками є причинами погіршеного виконання професійного завдання [5].

Варто зазначити, що основним алгоритмом прийняття рішень диспетчера УПР в умовах підвищеного ризику та відповідальності є отримання інформації та її оброблення; перевірка, зіставлення з еталоном; оцінювання повітряної обстановки; добір засобів для її зміни за умов невідповідності еталону; визначення необхідної послідовності дій для реалізації рішень; оцінювання ефективності прийнятого рішення. Виявлений алгоритм прийняття рішення дуже тісно переплітається з моделлю рефлексивності А. Карпова [4].

Визначимо місце й роль професійної рефлексії під час виконання авіаційним диспетчером професійних обов'язків. Особливістю цієї спеціальності є те, що упродовж виконання професійних обов'язків фахівець застосовує реактивне мислення, а в умовах підвищеного ризику та відповідальності актуальним буде прогностичне мислення.

Цей вид мислення, на нашу думку, має вагоме значення на етапі організації зльоту та посадки повітряних суден, особливо в умовах відхилення руху літаків від заданого напрямку, зміни погодних умов, виявлення технічних недоліків під час експлуатації. Більшість операцій фахівець має виконувати автоматично, не замислюючись, тобто на достатньому високому й неусвідомленому рівні виявляти професійно необхідні якості.

І.Цибулько вважає, що в процесі професійної діяльності диспетчерам УПР доводиться постійно аналізувати суперечності, долати труднощі, боротися з можливими стереотипами й консервативними поглядами. Це може стати причиною того, що вони будуть змушені звернутися до самоаналізу, перед ними постане потреба перебудови власної діяльності на основі процедур проблематизації й перенормування. Проте така перебудова може відбуватися по-різному. Наприклад, це може бути несвідоме пристосування до умов, вимушене віднайдення адекватних способів дії в конкретній ситуації (рівень вимушеної рефлексії). Вищий рівень передбачає свідомий вибір відповідних способів цієї діяльності, у чому й полягає сутність професіоналізму [8].

Діяльність диспетчера УПР належить до професій, які вимагають значного емоційного навантаження і відповідальності. Тому часто представникам цієї професії загрожує небезпека «синдрому згорання» - емоційного, розумового й фізичного виснаження внаслідок тривалого емоційного навантаження. Зрозуміло, що для попередження виникнення цього синдрому недостатньо лише професійних знань, умінь і навичок.

Рефлексія створює передумови для переосмислення й перетворення диспетчерами УПР своєї професійної діяльності та сформованих способів її реалізації; вона виявляє себе як провідний особистісний механізм становлення відносин суб'єктності та самореалізації фахівців як суб'єктів професійної діяльності.

Вивчення вітчизняного досвіду професійної діяльності диспетчерів УПР показує, що реальна практика вимагає від них процесу рефлексії. Водночас, як свідчать результати нашого дослідження, молоді фахівці недостатньо володіють навичками самоаналізу професійної діяльності, відчувають дефіцит супроводу рефлексії в процесі професійного самовдосконалення, залежні або від зовнішніх вимог, або від низького рівня власної культури.

Як стверджувала М. Романова, професійна рефлексія в діяльності майбутніх фахівців виконує такі функції:

- проектувальну, що полягає в моделюванні професійної діяльності;

- організаційну, що передбачає вибір і систематизацію найбільш ефективних способів взаємодії у професійній діяльності;

- смислову та творчу, за допомогою яких особистість розвиває вміння креативно обдумувати власні дії та поведінку;

- мотиваційну, що визначає вектор і спрямованість професійної діяльності на досягнення мети;

- корекційну, що спонукає до зміни та перебудови діяльності [6].

Таким чином, професійна рефлексія диспетчера УПР посідає вагоме місце в процесі професійного становлення фахівця, формуванні корпоративної культури, створенні позитивного іміджу для всієї авіаційної компанії, оскільки забезпечує:

- мінімізацію помилкових дій авіаційних диспетчерів;

- реальне прогнозування зміни руху літаків;

- просторову побудову образу повітряної обстановки;

- кваліфікаційну організацію зльоту та посадки літаків;

- координацію рухів і попередження зіткнення повітряних суден у повітряному просторі;виявлення рішучих стратегій поведінки в особливих умовах;

- швидке прийняття конструктивних рішень;

- достовірне передання інформації диспетчерами членам екіпажу;

- відповідальне ставлення при прийманні-переданні робочого місця на час чергування;

- виявлення особистішої відповідальності за життя інших людей.

Уважаємо, що рефлексія сприяє формуванню професійної культури фахівця, забезпечує його особистісний та професійний розвиток, є підґрунтям психологічної зрілості, сприяє гармонізації внутрішнього світу та відносин у виробничому колективі, а також є одним із чинників ефективності професійної діяльності диспетчерів управління повітряним рухом.

Подальших досліджень вимагають питання обґрунтування педагогічних умов та розроблення моделі формування професійної рефлексії майбутніх диспетчерів УПР у процесі фахової підготовки.

Література

1. Бодров В. А. Психология и надежность: человек в системе управления техникой. Москва: РАН Ин-т психологи, 1998. 285 с.

2. Ващенко І. В. Професійна успішність працівників правоохоронної сфери. URL: http://www.nbuv.gov.ua.

3. Денисов В. Г. Профессии авиаторов. Київ: Рад. шк., 1986. 102 с.

4. Карпов А. В. Рефлексия в структуре метакогнитивной организации субъекта. Рефлексивные процессы и управление. 2004. № 1. С. 99-109.

5. Колесюк В. С. Історичні аспекти проблеми управління психофізіологічним станом льотчика авіації збройних сил СРСР. Одеський медичний журнал. 2009. № 3. С. 69-72.

6. Романова Е. С. Психология профессионального становлення личности: дис. ... д-ра психол. наук: 19. 00. 05 / Моск. пед. гос. ун-т им. В.И. Ленина. Москва, 1991. 611 с.

7. Фугелова Т. А. Инженерная психология: учебник. ТюмГНГУ. Тюмень, 2010. 291 с.

8. Цибулько І. О. Психологічні чинники розвитку професійної рефлексії майбутніх фахівців авіаційної сфери: дис. ... канд. псих. наук: 19.00.07 / Київ. ун-т ім. Бориса Грінченка. Київ, 2014. 256 с.

Размещено на Allbest.ru