Філософські та специфічні принципи в контексті сучасної освітньої парадигми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля

Філософські та специфічні принципи в контексті сучасної освітньої парадигми

УДК: 378.1:101

І.В. Олійник, к.пед.н., доцент кафедри педагогіки та психології

Анотації

У статті визначено нові підходи до організації навчального процесу у виші, обґрунтовано необхідність оновлення принципів змісту професійної освіти. Здійснено аналіз філософських метапринципів та специфічних принципів, необхідних для забезпечення ефективності реалізації навчально-виховної мети при підготовці фахівців у межах освітнього простору.

Ключові слова: професійна освіта, висококваліфікований фахівець, вища школа, філософсько-методологічні принци, специфічні принципи.

В статье определены новые подходы к организации учебного процесса в вузе, обоснована необходимость обновления принципов содержания профессионального образования. Осуществлен анализ философских метапринципов и специфических принципов, необходимых для обеспечения эффективности реализации учебной цели при подготовке специалистов в рамках образовательного пространства.

Ключевые слова: профессиональное образование, высококвалифицированный специалист, высшая школа, философско-методологические принцы, специфические принципы.

The article deals with defining new approaches to the organization of educational process at higher educational establishments. The necessity of updating principles of professional education maintenance has been grounded. The analysis of philosophical methaprinciples and specific principles necessary for providing efficiency of educational purpose realization while preparating specialists within the frameworks of educational scope has been carried out.

Keywords: professional education, highly skilled specialist, higher school, philosophical and methodological principles, specific principles.

Вступ

Постановка проблеми. Підвищення якості вищої освіти є одним із провідних завдань соціально-економічної політики України.

У процесі реалізації реформ в системі сучасної освіти виявили дефіцит підходів, які б дозволили перейти від екстенсивних до інтенсивних механізмів такого реформування.

На даному етапі розвитку держави в умовах орієнтації на ринок праці і соціальне замовлення суспільства активно продовжується модернізація професійної освіти і створення єдиного освітнього простору.

У цьому контексті головною метою вищої освіти на сьогодні є підготовка висококваліфікованого фахівця, відповідного рівня і профілю, конкурентоздатного на ринку праці в сучасних умовах, відповідального, цілеспрямованого, здатного орієнтуватися у суміжних галузях знань, спроможного до ефективного здійснення професійної діяльності, готового до безперервного професійного зростання, соціальної та професійної мобільності.

Дана ситуація визначає нові орієнтири у здійсненні навчально-виховного процесу у виші, перегляду методів, прийомів та принципів організації навчання.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. До ретроспективного аналізу структури та змістовного наповнення принципів навчання зверталися такі дослідники, як С. Архангельський, Ю. Бабанський, О. Бондарчук, О. Золотарьов, І. Зязюн, М. Гарунов, Ч. Райкрофт, С. Сисоєва, В. Сластьонін, А. Сманцер, О. Федій, М. Фіцула та ін.)

Формулювання мети. Метою статті є визначення, систематизація та характеристика філософських і специфічних принципів змісту професійної освіти майбутніх викладачів.

Виклад основного матеріалу

У процесі університетської підготовки дотримання принципів є важливою передумовою її дидактичної ефективності. У педагогічній науці та практиці йде постійний пошук закономірностей навчання, відкриття нових принципів. Перевірені практикою одні входять до методичного арсеналу педагогів, інші ж - ефективні лише для конкретної методичної системи, вони допомагають досягати гарних результатів навчання тому, що враховують об'єктивні умови: рівень підготовки студентів, їх інтелектуальні здібності, концепції методичної системи і її завдання, засоби та методи навчання, що має педагог у своєму розпорядженні.

Усі принципи пов'язані між собою і поникають один в інший, тому вони можуть бути представлені як система, що складається зі змістових і організаційно-методичних принципів. Такий розподіл є умовним, оскільки значення кожного принципу не обмежується рамками своєї групи, але методично правомірно, бо дає можливість відповісти на два головні питання дидактики: чому і як вчити?

Із дидактичних принципів витікають правила навчання, які підпорядковуються принципу, конкретизують його, визначають характер окремих методичних прийомів, що використовує педагог, і ведуть до реалізації даного принципу. Принципи відображають сутність навчального процесу, а правила його окремі сторони.

У педагогічній науці є загально-дидактичні принципи організації змісту навчання, яких необхідно дотримуватися (науковості, розвиваючого характеру навчання, зв'язку теорії та практики, систематичності та послідовності, доступності тощо). Однак вони більше орієнтовані на ефективне засвоєння навчального матеріалу і лише таких принципів у процесі підготовки фахівця у сучасних умовах замало.

Сучасні умови висувають до випускників нові вимоги, пов'язані не стільки з їхньою фундаментальною підготовкою у певній професійній сфері, скільки з повною сформованістю у них професійної компетентності й готовності до інтелектуально місткої, творчої діяльності.

Саме тому постає необхідність до загально-дидактичних принципів додати філософські та специфічні.

Філософські методологічні принципи (метапринципи), що дозволяють вийти на новий рівень і з філософської точки зору побачити і осмислити сучасні проблеми педагогічної науки, по-новому побудувати і суттєво відкоригувати професійно-особистісну філософію викладача.

Специфічні принципи пов'язані зі змістом професійної освіти, направлені на специфіку професійної діяльності.

Принципи (від лат. ргіncipium - начало, основа) - основоположні ідеї, вихідні положення, які визначають зміст, форми й методи навчальної роботи відповідно до мети виховання та закономірностей процесу навчання. Принципи навчання виконують регулятивну функцію з погляду моделювання дидактичних теорій і способу регуляції практики навчання. На них ґрунтуються підходи до навчання усіх дисциплін, визначаючи певною мірою їх зміст, засоби й прийоми навчальної роботи [2].

У філософському словнику категорія «принцип» визначається як «першооснова, керівна ідея, основне правило поведінки» [4, c. 461].

Принципи навчання завжди відображають залежність між об'єктивними закономірностями навчального процесу і метою, завданнями, що стоять в освіті, тобто це методичне вираження законів і закономірностей, знання сутності, змісту, структури навчального процесу, що виявляється у формах, які дозволяють використовувати її у якості регулятивних норма педагогічної практики.

У сучасній педагогічній науці принципи організації навчальної діяльності розглядають, як рекомендації, що спрямовують педагогічну діяльність і навчальний процес в цілому, як шляхи досягнення педагогічних цілей з урахуванням закономірностей навчального процесу.

Основні принципи навчання були сформульовані чеським педагогом Я. Коменським у «Великій дидактиці: наочності, усвідомленості, поступовості, міцності й посильності [3]. На думку Г. Луковцевої, на сьогодні у педагогіці немає єдиного підходу у визначенні складу і системи принципів педагогічного процесу [3, с. 120], вона виділяє принципи науковості, творчої активності, міцності результатів навчання тощо. Поряд з класичними принципами навчання у професійній освіті існують свої обов'язкові правила навчання, ігнорування яких може призвести до викривлення кінцевого результату.

У контексті досліджуваної проблеми цікавими виявилися погляди І. Гербарта [1], який зазначав, що організація навчання і увесь лад у навчальному закладі повинні формувати морально сильну особистість.

До основних філософсько-методологічних принципів, які сприятимуть підвищенню рівня підготовки викладачів вишу відносимо такі:

- аксіологічний метапринцип (передбачає методологічний підхід до аналізу пріоритетних педагогічних цінностей в освітньому процесі; ціннісні орієнтації у процесі навчання повинні бути спрямовані на розвиток саморозвиток духовно-моральних якостей особистості, рівня її культури, інтелігентності);

- культурологічний метапринцип (сприяє підвищенню рівня саморозвитку студента, його культури, а саме: культури спілкування, професійної культури, моральної тощо; здатність до безперервної самоосвіти, самовиховання, саморозвитку та самореалізації);

- антропологічний метапринцип (дослідження здійснюється з урахуванням комлексу наук про людину і з метою отримання цілісного системного знання про особистість з метою розвитку освітніх систем; даний принцип вимагає синтезу та використання досягнень багатьох наук та мистецтв: дослідження в медицині, фізіології і освіті призводять до появи нової біосоціальної педагогіки);

- гуманістичний метапринцип (полягає у зверненні навчання і освітнього процесу в цілому до особистості, у створенні максимально сприятливих умов для оволодіння студентами накопиченим досвідом (зміст навчання), для освоєння обраної професії, розвитку і прояву творчої індивідуальності, що забезпечило б соціальну захищеність, безпечну і комфортну життєдіяльність; вимагає урахування пріоритетних цінностей особистості педагога та студентів, гармонізації їх поглядів, переконань, інтересів;

- синергетичний метапринип (даний принцип є базовим в теорії відкритої освіти; Г. Хакен назвав теорію самоорганізації синергетикою (теорія спільної дії), яка досліджує таку взаємодію систем, що призводять до виникнення просторово-часових структур у макроскопічних масштабах; з розвитком релятивістської механіки, генетичної біології почав розроблятися синергетичний підхід, в якому головний акцент ставиться на вивчення відкритих систем, що обмінюються енергією і речовиною з зовнішнім світом, де система розглядається з позиції самоуправління, самоорганізації, саморозвитку);

- герменевтичний метапринцип (герменевтика - роз'яснення, тлумачення; дотримання даного принципу повинно бути направлене на те, щоб студент розумів зміст навчального матеріалу; вимоги принципу актуалізуються у процесі Інтернет-навчання, в ході якого основні комунікації проходять у процесі невербального спілкування за допомогою електронної пошти чи соціальних мереж);

Функціонування освіти у вищій школі передбачає і принципи, що визначають його специфіку та спрямованість - це принципи професійного навчання:

Принцип оперативності, науковості та перспективності, що передбачає відповідність навчальних програм вимогам соціуму, сучасним теоріям педагогічної освіти, їх швидкому впровадженню в освітній процес з урахуванням можливості професійного зростання та самоосвіти. Для навчального процесу у виші суттєву роль відіграє ступінь науковості як міра оцінки значення наукових факторів, теорії та гіпотетичних положень.

Принцип оптимальності та достатності полягає у відповідності запропонованих теоретичних положень і практичних навичок необхідному і обов'язковому рівню професіоналізму.

Принцип мобільності виявляється у багатоманітності засобів, шляхів, організаційних форм системи безперервної освіти, їх гнучкості і готовності до швидкої перебудови у відповідності з потребами соціуму.

Принцип інтерактивності відображає закономірності суб'єкт-суб'єктної взаємодії у системі «викладач-студент» та «студент-студент», що підвищить інтенсивність процесу обміну інформацією.

Принцип аксіологізації (з грец. axis - цінний, logos - вчення, «вчення про цінності»), націлений на формування у студентів орієнтації на майбутню професію, усвідомленого ставлення до специфіки майбутньої професійної діяльності, оскільки кожна спеціальність характеризується загальними та специфічними ціннісними установками.

Принцип стандартизації регламентує обсяг, рівень і характеристику змісту навчальних предметів, що виражені у компетенціях у відповідності з державною нормативною документацією.

Принцип проблемності, що відображає закономірності зміни структури та змісту навчального матеріалу і поєднання методів навчання на основі логіко-гносеологічних протиріч освітнього процесу і характеризує шляхи реалізації цих закономірностей у відповідності з метою навчання, розвитку інтелектуальних здібностей.

Принцип професійної спрямованості навчання в умовах компетентнісної парадигми освіти набуває домінуючого характер, реалізуючись у розширенні кількості практик, проектів, навчально-дослідної роботи, в процесі насичення освітнього простору активними методами навчання (діловими, рольовими, імітаційними іграми, рейсовими завданнями та педагогічними ситуаціями тощо.), збільшення обсягу творчої самостійної роботи майбутніх фахівців.

Принцип рефлексивності є одним із базових у контексті гуманізації вищої професійної освіти, оскільки ефективна суб'єкт-суб'єктна взаємодія викладача і студента може відбуватися лише в умовах глибокого осмислення «Я» у на даний момент і в майбутньому; саме професійна рефлексія викладача і рефлексивний спосіб включення в процес особистої професійної підготовки студента визначають не лише оволодіння майбутнім педагогом необхідним набором знань і умінь, але і гарантує його розвиток як цілісної професійної особистості.

Принцип прогностичного характеру формування змісту освіти спираючись на наукове прогнозування, потребує більш швидкого і гнучкого розвитку, перебудови навчальних закладів і закладів системи безперервної освіти відносно потреб суспільної практики, мобільного оновлення їх діяльності. Даний принцип орієнтує на широке і активне використання нових форма, методів, засобів навчання і перепідготовки спеціалістів, на включення новаторських підходів до цього процесу.

Принцип фундаменталізації націлює на надання оптимуму (з лат. optimum - найкращий) ґрунтовних та універсальних знань з основоположних та спеціальних наукових областей; формування загальної культури і розвиток абстрактного мислення студентів на основі залучення цілісних, глобальних, об'єктивних даних з найкращих досліджень; фундаменталізація змісту професійної освіти вимагає усвідомлення студентів на основі залучення цілісних, глобальних, об'єктивних даних з наукових досліджень.

Принцип варіативності полягає у гнучкому поєднанні існуючих навчальних програм як обов'язкових, так і елективних, спеціалізованих курсів. Додаткові навчальні курси (за вибором студентів) дозволяють отримати глибокі професійно-орієнтовані знання у межах профілю на основі багатоманітності алгоритмів навчання у відповідності з індивідуальними можливостями та інтересами студентів, вільного вибору об'єму, темпів і форм навчальної діяльності.

Принцип зв'язку теорії з практикою має важливе значення у професійній підготовці, оскільки фахівець вищої кваліфікації, виходячи із завдань підготовки, вимагає високого рівня узгодженості теорії та практики. Зв'язок теорії та практики у вищій школі не лише об'єднує теоретичну і практичну підготовку студентів, вона вимагає лише взаємовпливу та взаємопосилення кожної зі складових. Тому одним із важливих умов єдності теорії та практики є також встановлення об'єктивних закономірностей цієї єдності, її розвитку та передбачення.

Принцип усвідомленості цей принцип розуміється як самостійне мислення і виправдані дії студентів. Усвідомлення розглядається як особисте переконання у процесі набуття знань, формуванні професійних компетенцій. Усвідомленість виражається через самодисципліну та організованість, які виражають такий ступінь внутрішньої інтелектуальної зібраності, коли вся навчальна діяльність виконується з інтересом, з мотивацією та легкістю.

Принцип безперервності освіти, відображає концепцію безперервної професійної освіти; поступальність характеризує сутність індивідуальної безперервної освіти, відображаючи зумовлений ним розвиток особистості передбачає продовження науково-дослідної діяльності у межах аспірантури та докторантури; безперервна освіта за переконанням П. Ленгранда втілює гуманістичну ідею: центром усіх освітніх начал є людина, для якої необхідно створювати умови для повного розвитку її здібностей упродовж усього життя. навчальний освіта виховний

Варто зазначити, що при наявності єдиного навчального змісту і принципів його відбору, рівень підготовки студентів виявляється різним. Це пояснюється наявністю залежності між індивідуальними особливостями, рівнем пізнавальної активності, матеріально-технічною забезпеченістю освітнього простору, особистісними характеристиками викладача тощо.

Ефективність реалізації наведених принципів буде забезпечена за умови засвоєння необхідного і достатнього змісту професійної освіти у вищій школі, урахування інноваційних тенденцій розвитку педагогічної освіти, орієнтація на освіту, що спрямована в майбутнє, заміна усталеного девізу «знання на все життя» на «знання через усе життя».

Висновки і перспективи подальших досліджень

Таким чином, професійна підготовка майбутніх викладачів повинна бути орієнтована на вище зазначені принципи, вибір яких обумовлений націленістю на подолання розриву між теоретичною і практичною підготовкою фахівців, на формування у них практичних умінь, затребуваних в системі сучасної освіти, а також розвиток професійної мотивації.

Слід зазначити, що про окремі принципи ми можемо говорити лише з великою часткою умовності, оскільки, як показує практика, в рамках реалізації конкретних навчальних програм вони тісно переплітаються і знаходять своє вираження в різних елементах процесу навчання.

У сукупності всі розглянуті принципи можуть становити єдину систему, на яку можна орієнтуватися при плануванні и удосконаленні навчального процесу у виші.

Список використаних джерел

1. Гербарт И.Ф. Избранные педагогические сочинения т. I. M.: Учпедгиз, 1940. 660 с.

2. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка у запитаннях і відповідях: Навч. посіб. К.: Знання, 2006. 311с.

3. Луковцева А.К. Психология и педагогика. Курс лекций. Учебное пособие для студентов вузов. М.: Издательство «Мир и Образование», 2008. 191 с.

4. Фролов И.Т. Философский словарь. М.: Республика, 2001. 719 с.

Reference

1. Herbart, Y.F. (1940). Yzbrannіe pedahohyиeskye soиynenyja [Favourites Pedagogical Works] т. I. Moscow, Uchpedgiz, 660 p. (In Rusian).

2. Kuzminskyj, A.I., Omeljanenko V.L. (2006). Pedahohika u zapytannjax i vidpovidjax [Pedagogy questions and answers] Navи. posib. Kyiv, Znannja. 311p. (In Ukrainian).

3. Lukovceva, A.K. (2006) Psyxolohyja y pedahohyka. {Psychology and pedagogy]. Kurs lekcyj. Uиebnoe posobye dlja studentov vuzov. Moscow, Yzdatelstvo «Myr y Obrazovanye», 2008. 191 p. (In Rusian).

4. Frolov, Y.T. (2001) Fylosofskyj slovar. [Philosophical Dictionary]. Moscow, Respublyka, 2001. 719 p. (In Rusian)

Размещено на Allbest.ru