Емоційний розвиток підлітків у процесі сприймання творів барокової музики

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Ми живемо в технократичному світі, де домінує прагматизм, раціоналізм, економічна вигода. Чи завжди він буде таким? Чи зникнуть назавжди емоційно-почуттєві вектори життя: милосердя, здатність до співпереживання, усвідомлення, що «не хлібом єдиним живе людина»? Якими будуть ідеали особистості ХХІ століття? Ці питання сьогодні набувають загальнолюдського змісту, оскільки стосуються кожного. Відповіді на них характеризують психічний стан суспільства та його членів. Відомо, що душевне здоров'я особистості насамперед визначається її емоційним розвитком, який впливає на формування мотивації потужного двигуна людської діяльності.

Справжньою рушійною силою емоційного життя особистості є музика. Це мистецтво Л. Толстой називав «стенограмою емоцій», О. Сєров «мовою душі, сферою почуттів та настроїв», а великий Й.С. Бах стверджував, що «мета музики торкати серця». У практиці сучасного музичного виховання особлива увага педагога зазвичай приділяється технічним цілям, тобто грамотному відтворенню музичного тексту. Довгострокові ж завдання розвивального змісту, зокрема емоційного розвитку особистості, не даючи швидкого результату, залишаються осторонь навчального процесу.

Метою даної статті є аналіз методичних аспектів емоційного розвитку особистості підлітка, зокрема засобами барокової музики.

Аналіз наукових досліджень і публікацій. Емоційно-почуттєва сфера особистості перебуває в полі зору численних наукових досліджень другої половини ХХ початку ХХІ століть. Зокрема її сутнісно-процесуальні аспекти активно вивчає психологія (Б. Додонов, П. Екман, К. Ізард, Є. Ільїн, Г. Костюк, П. Якобсон та ін.). Результативність впливу музики на емоційну сферу людини отримала своє висвітлення в комплексних дослідженнях із музичної терапії (А. Дашак, В. Драганчук, В. Петрушин, С. Шабутін, І. Шабутіна, С. Хміль та ін.), у численних працях із вікової психології (М. Заброцький, Т. Кириленко, І. Кон, Р. Нємов) та музичної педагогіки (В. Остроменський, О. Ростовський, О. Рудницька, Г. Падалка та ін.). Неодноразово акцентується увага на особливому значенні емоційного розвитку підлітків, зокрема засобами музики, оскільки саме в цьому віці відбувається інтенсивне афективне становлення особистості. Саме музичне мистецтво вводить підлітка у світ людських почуттів, збагачуючи та вдосконалюючи механізми емоційного реагування.

Умовною «одиницею», «клітиною» емоційного розвитку особистості є емоція (від лат. emoveo хвилюю, збуджую) короткочасні ситуативні переживання. В Українському педагогічному словнику С. Гончаренка вони трактуються як «реакції людини на дію внутрішніх і зовнішніх подразників, що мають яскраво виражене суб'єктивне забарвлення і охоплюють усі види чутливості та переживань» [3, с. 116]. М. Дьяченко та Л. Кандибович наголошують на функційному аспекті змісту емоцій, визначаючи їх як форму безпосереднього психічного відображення об'єктів, явищ, ситуацій у їх сутнісній значимості для організму та особистості [6, с. 504]. Американський психолог К. Ізард доводить, що «емоція це те, що переживається як почуття (feeling), що мотивує, організовує і спрямовує сприйняття, мислення та дії». За К.Є. Ізардом, до фундаментальних емоцій, тобто таких, що мають свій власний механізм виникнення, виражаються ззовні особливими нервово-мімічними проявами і володіють особливими суб'єктивними переживаннями (феноменологічною якістю), належать цікавість, радість, здивування, страждання, гнів та ін. [8].

Психолог Б.І. Додонов, диференціюючи емоційний процес, визначає три моменти: оцінку порівняння на рівні неусвідомлюваного; фізіологічну реакцію результат емоційного процесу; переживання результат оцінювання на рівні свідомості [4, с. 55]. У контексті педагогіки музичного сприймання О. Рудницька виділяє три типи емоцій, співвідносячи їх із триступеневою структурою музичного сприймання: 1. Емоції вираження, в яких виявляється безоціночне недиференційоване ставлення до музичного мистецтва, яке ґрунтується на інтуїтивних відчуттях, що відповідають перцептивному сприйманню музичних звучань. 2. Емоції переживання усвідомлення особистісного смислу музичного твору, на основі якого здійснюється розуміння виразно-змістовного значення музики. 3. Емоції співпереживання, які характеризуються злиттям суб'єктивного переживання з позицією автора і виконавця, внаслідок чого формується естетична оцінка та інтерпретація емоційно-образного змісту музики [11, с. 79].

Таким чином, переживання є осмисленим емоційним станом, в якому виявляється зацікавлене ставлення людини до об'єкта свого переживання. Психолог Л.С. Виготський вважав переживання особливою інтегральною одиницею свідомості, в якій особистість представлена в соціальній ситуації розвитку [2, с. 383].

Концентровані прояви відповідних емоцій та переживань отримали назву почуттів стійких емоційних ставлень до значимого об'єкта [9, с. 291]. Вони являють собою продукт суспільного розвитку людини, оскільки виникають лише за наявності певного рівня розвитку інтелекту, відображають зв'язок предметів, явищ та вищих потреб, мотивів діяльності особистості, здійснюють саморегуляцію не організму, а особистості людини, впливаючи на її взаємодію із суспільством. Почуття одна із форм суб'єктивного, безпосередньо переживаного ставлення людини до предметів та явищ навколишньої дійсності, до самої себе і своїх дій, тобто до того, що вона пізнає та робить, що відбувається довкола.

Серед неабиякого розмаїття почуттів особливе місце відведено вищим, а саме: моральним, інтелектуальним, естетичним та праксичним. Моральні почуття (обов'язок, патріотизм, колективізм та ін.) стійкі ставлення людини до суспільних подій, до інших людей, до самої себе. Вони включають у себе моральну оцінку, адже є важливим об'єктом виховного процесу. Естетичні почуття виражають уявлення особистості про ідеал, розуміння краси [6, с. 486] у явищах природи, в праці, мистецтві; відображають ставлення людей до навколишнього світу через категорії прекрасного чи потворного, комічного чи трагічного. У педагогічному контексті важливо, що означені почуття стимулюють діяльність, зокрема художньостетичну, суттєво впливають на формування особистісних естетичних цінностей, смаку, світогляду в цілому. Інтелектуальні почуття (допитливість, здивування, упевненість або сумнів) відображають ставлення особистості до розумової, пізнавальної діяльності; виявляються в навчальних інтересах, пошуково-пізнавальній активності, навчальних і наукових зацікавленнях; стимулюють мислення, глибоке проникнення в сутність предмета чи явища. Праксичні почуття (від гр. praxis дія) це переживання людиною свого ставлення до діяльності, що виявляється в почуттях успіху чи поразки, захоплення діяльністю або у незадоволенні, радості чи байдужому ставленні до неї.

Учителям необхідно враховувати, що основними передумовами розвитку праксичних почуттів в учнів є їх знання про зміст, форми, процес, результат, цінність діяльності; якість організації та умови діяльності; її відповідність інтересам, здібностям людини. Їх розвиток стимулює творчий характер праці, поєднання праксичних почуттів із моральними [6, с. 486]. Таким чином, відзначаючи динамічність та різноманіття емоційної діяльності особистості, ми використовуємо термін «емоційний розвиток», під яким розуміємо процес удосконалення досвіду емоційно-почуттєвого реагування, збагачення емоційної сфери особистості.

Зазначимо, що особливо важливим є позитивний педагогічний вплив на емоційний розвиток школяра-підлітка, адже характер емоційних реакцій дитини цього віку визначається спілкуванням із ровесниками, особистісно значимим ставленням до інших. Це супроводжується формуванням емоційного еталону на основі особливостей конкретної людини. Також психологи доводять: у підлітковому віці розвиток емоційної сфери має бурхливий вияв, характеризується різкими перепадами збудження та спокою, радості та відчаю. Є.П. Ільїн відзначає суперечливість почуттів підлітка, його підвищену готовність до страху, неабияку тривожність, інтенсивні переживання, викликані самооцінкою та оцінкою дитини іншими [9, с. 403]. У розвитку високих моральних, естетичних, інтелектуальних почуттів спостерігається їх рух у бік тривалості та стійкості. М. Заброцький із цього приводу зазначає: «У підлітковому віці поступово відбувається перехід від ситуативного переживання краси явищ природи, музичних і літературних творів, творів живопису до стійких естетичних почуттів, які є наслідком систематичного виховання» [7, с. 88].

Провідним засобом розвитку емоційної сфери підлітка, на нашу думку, є барокова музика. Означений методичний підхід зумовлений особливою емоційною наповненістю цього мистецтва, адже воно було покликане «повчати вражати рухати» («docere, delectare, movere») сучасників. Сьогодні практика виявляє недостатність уваги до барокової музики в шкільному курсі «Музичне мистецтво», що пояснюється її «складністю і недоступністю» розумінню сучасного школяра. Водночас доба бароко, на думку В. Драганчук, це початок розвитку музично-терапевтичної наукової думки. А. Кірхер зі свого боку вважав, що, викликаючи фізичні та хімічні процеси в людському організмі, музика сприяє його оздоровленню [5, с. 123], тобто покращенню фізичного й емоційного стану людини. Нагадаємо також про те, що часто «рецепти» музичних терапевтів містять посилання на музичні барокові зразки як такі, що мають виключно позитивний вплив на психіку людини. Наприклад, музика Й. С. Баха добре активізує розумову діяльність, викликаючи багаті інтелектуальні почуття, а окремі концерти А. Вівальді бадьорять, підтримують оптимізм та радісний настрій. Музика бароко стимулює відчуття стабільності, спокою, безпеки, допомагає подолати відчуття невпевненості та ін. Бароковий композитор Г. Ф. Гендель зауважував, що не бажає розважати слухачів своєю музикою він прагне їх зробити кращими [1, с. 170].

Отже, звертаючись до музики бароко з метою емоційного розвитку підлітка, ми намагаємося вирішити такі завдання: сприяти усвідомленню підлітками власних емоційних реакцій (саморефлексії), їх адекватності музичній образності; розвивати особистісну здатність учнів до співпереживання (емпатії); активізувати емоційно-почуттєві реакції школярів на музичне мистецтво; формувати та збагачувати високі почуття (моральні, інтелектуальні, естетичні, праксичні); включити барокові твори в коло емоційно-ціннісних орієнтацій підлітків.

Пропонуємо ознайомитися з прикладами нашої роботи. Сприяючи розвитку високих почуттів учнів 6 класу (тема «Жанри камерно-інструментальної музики»), на одному з уроків ми запропонували їм розповідь про «дивне» мистецтво XVII першої третини XVIII століть, що творилося на замовлення католицької церкви і вражало сучасників своєю грандіозністю, пишністю, контрастністю. Воно називалося «бароко» (від португ. perrola barroca перлина неправильної форми). Це мистецтво було спрямоване на те, щоб вразити слухача, викликати піднесені релігійні почуття, розкривало велич та безмежність навколишньої дійсності, яка порівнювалася із велетенським механізмом; показувало людину-піщинку в буремному життєвому морі, яка намагається знайти своє місце у грандіозній світобудові. Яскравим бароковим композитором був Й. С. Бах.

Слухове сприймання фрагментів Токати та фуги ре мінор (пояснюємо значення нових термінів) налаштовує учнів на осмислення філософських питань життя. Аби активізувати та поглибити музичне спостереження й самоспостереження учнів, пропонуємо їм такі завдання:

1. Спробуйте зрозуміти почуття, які володіли композитором під час творення цієї музики. Чи співзвучні вони з вашими переживаннями?

2. Запропонуйте ідею відеокліпу «Токата та фуга ре-мінор Й. С. Баха».

3. Створіть або доберіть поетичний (образотворчий) епіграф до даного твору, за бажанням придумайте текст до початкової музичної фрази Токати чи до теми фуги.

4. Назвіть мистецькі твори, близькі за настроєм «Токаті та фузі ре-мінор» Й. С. Баха?

5. Які сторінки життєвого шляху композитора співзвучні з даним твором?

Зміст запропонованих завдань покликаний активізувати в учнів інтелектуальні (1-5), моральні (1, 5), естетичні (3, 4) та праксичні (2, 3) почуття. У процесі обговорення школярі стверджують, що композитор розглядає загальнолюдські проблеми життя і смерті, Землі та Всесвіту, намагається передати нам своє ставлення до них: віру у Божественну силу та мудрість; хвилювання за долю людей; мрію про щасливе майбуття; гордість за свій народ; любов до чесної праці та ін. Отже, даний твір асоціюється в учнів із широким спектром емоцій: альтруїстичних, комунікативних, романтичних, гностичних, естетичних тощо.

Емоційний світ Токати та фуги ре-мінор знайшов відображення в таких учнівських кліп-ідеях, як: безмежний і величний космос, в якому народжується життя; картина передранкової грози; кольорова фантазія, з якої виникає живописне полотно. Гармонійно вписалися в учнівську творчість фрагменти міфів різних народів про виникнення життя, яке постало з хаосу.

Отже, зміст Токати відтворює образ стихії, що панувала до початку виникнення світу, а фуга порядок, стрункість світобудови. В контексті барокового світогляду можливе також трактування Токати як картини жорстокого, невблаганного життя і голосу людини (тема фуги), яка роздумує над цим. Під час повторного слухання фуги з метою співучасті підлітків у творенні музичного образу учні графічно та пластично відтворюють проведення теми фуги. Цікаво, що емоційний зміст теми отримав відображення в засобах графічної та пластичної виразності: динаміка в широті, силі руху; регістр, тембр у висотному положенні малюнка, руки; штрихи в особливостях жесту та лінії.

Деякі відомості про драматичне життя Й.С. Баха викликали ще одну оригінальну паралель між даним інструментальним циклом і його біографією: токата це складне, сповнене поневірянь життя великого композитора, неприйняття і забуття його творчості сучасниками; фуга відродження імені та творчості митця, торжество його музичного генія в пам'яті наступних поколінь.

Після сприймання даного філософського твору пропозиція вчителя самостійно дослідити тему «Музична посмішка від Й. Баха» може видатися на перший погляд дивною, проте допитливість, пізнавальний інтерес, азарт у пошуках відповідних творів та інші інтелектуальні почуття приводять учнів до віднайдення цікавих бувальщин із життя композитора, іронічного «Капричіо на від'їзд улюбленого брата», граційного «Жарту» (Скерцо сі-мінор із «Сюїти для флейти і струнного оркестру № 2»), веселої, яскравої «Кавової» кантати, які доводять: бароко мистецтво яскравих контрастів.

Розкриваючи у 6 класі тему «Жанри хорової музики», ми звернулися до ораторії у творчості ГФ. Генделя. Пояснивши зміст даного терміна, запропонували учням порівняти музичні уривки григоріанського хоралу і частини з ораторії «Месія» Г.Ф. Генделя зі спільною назвою «Алілуя» (див. таблицю).

Таблиця 1