Виховання толерантності та міжкультурної комунікації в учнів початкової школи на уроках іноземної мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИХОВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ ТА МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ В УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ НА УРОКАХ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Наталія БЕССАРАБ, аспірантка

Інституту проблем виховання НАПН України

Анотація

У статті актуалізовано проблему розвитку виховання толерантності та міжкультурної комунікації. Висвітлено й теоретично обґрунтовано необхідність виховання толерантної поведінки й міжкультурної комунікації в молодшому шкільному віці на уроках іноземної мови. Окреслено специфіку спілкування та взаємодії з дітьми.

Ключові слова: інтеграція, комунікативні вміння, культура толерантності, міжкультурне спілкування, іншомовна комунікативна компетенція, полікультурний простір, взаєморозуміння.

Аннотация

В статье актуализирована проблема развития воспитания толерантности и межкультурной коммуникации. Освещена и теоретически обоснована необходимость воспитания толерантного поведения и межкультурной коммуникации в младшем школьном возрасте на уроках иностранного языка. Выделена специфика общения и взаимодействия с детьми.

Ключевые слова: интеграция, коммуникативные умения, культура толерантности, межкультурное общение, иноязычная коммуникативная компетенция, поликультурное пространство, взаимопонимание.

Annotation

In the article, the problem of development of tolerance education and intercultural communication is actualized. In addition, the necessity of educating tolerant behavior and intercultural communication in primary school age in foreign language lessons is highlighted and theoretically substantiated. The specificity of communication and interaction with other children is outlined.

Key words: integration, communicative skills, culture of tolerance, intercultural communication, foreign language communicative competence, multicultural space, mutual understanding.

Постановка проблеми

Суспільство сьогодні переживає унікальний час творення української освіти в контексті сучасного розвитку України. Стратегічним питанням є становлення нової української школи. Якщо раніше освіта розглядалася насамперед як процес оволодіння знаннями, вміннями, навичками, то тепер пріоритетним стає формування в учнів ключових компетентностей шляхом реалізації особистісно орієнтованого навчання й виховання.

У сучасних умовах розвитку глобальної інформаційної, науково-технічної та освітньої взаємодії, інтеграції України у світовий та європейський простір сфера перетину культур різних народів зростає у зв'язку з появою спільного полікультурного освітнього простору. Вивчення іноземної мови надає педагогові величезну палітру засобів, завдяки яким він має можливість не лише розвивати освічену людину, а й виховувати особистість, якій притаманні загальнолюдські цінності, нове мислення, реалістичний погляд на сучасний світ.

Іноземна мова стає доступнішою для значного кола людей, а це посилює мотивацію до її вивчення, допомагає вільному спілкуванню із представниками інших країн. Таким чином, постає необхідність організації навчально-виховного процесу, спрямованого на використання учнями англійської мови в реальних життєвих ситуаціях, культурного надбання країни, що вивчається.

Однак нетерпимість, неповага до іншої культури та віросповідання, дискримінація й міжособистісні протистояння все більше пронизують сфери суспільного життя. Значні суперечності особливо позначаються на учнях молодшого шкільного віку, у свідомості й поведінці яких позитивні установки й мотиви, моральні ціннісні орієнтації лише формуються. За таких умов виховання в учнів толерантності, міжкультурної комунікації стає все більш актуальним, оскільки утвердження принципів і норм поведінки - необхідна умова взаємодії, злагоди та взаєморозуміння між людьми.

Аналіз наукових досліджень і публікацій

Проблемі розвитку виховання толерантності та міжкультурної комунікації присвячено значну кількість наукових досліджень із філософії, культурології, історії, соціології, психології, педагогіки. Так, до виховання взаємної поваги, співробітництва й толерантності закликали гуманісти Ф. Вольтер, А. Дістервег, Дж. Локк, А. Маслоу, П. Рікер, К. Роджерс, В. Сухомлинський та ін.

Проблемою толерантності займалися науковці О. Асмолов, Р. Бернс, В. Біблер, Б. Гершунський, В. Золотухін, А. Погодіна, Б. Ріердон, Г Солдатова, М. Уолцер.

Місце та роль толерантності в суспільному житті розкривали у своїх працях Р. Валітова, О. Газман, Б. Гершунський, О. Грива, В. Лекторський, М. Мчедлов, В. Тішков, В. Шалін. Аспектам виховання толерантності присвятили свої наукові дослідження вчені О. Асмолов, Л. Байбородова, Т. Білоус, О. Бурлак, Р. Валітова, О. Волошина, О. Грива, О. Клепцова, Е. Койкова, Ф. Малхозова, О. Матієнко, А. Погодіна, М. Рожков, Г Солдатова, Ю. Тодорцева, К. Фопель, Л. Шайгерова, О. Шарова, Г. Шеламова, А. Ширванян та ін.

Вирішення деяких аспектів означеної проблеми знаходимо в роботах О. Брянцевої, С. Герасимова, Л. Ільченко, Е. Койкової, О. Крушельницької, Матієнко, де дослідники звертають увагу на необхідність спрямованості особистісного розвитку вихованців у дусі терпимості та поваги до інших культур. толерантний виховання шкільний іноземний

Дослідженню особливостей розвитку міжкультурної компетенції на уроках англійської мови присвячено праці сучасних науковців: О. Бирюк, Закір'янової, Д. Іщенко, С.Шукліної, Р. Міловідової, Л. Мітіна, С. Зенкевича, Й. Пасова та ін. Саме комунікативному компонентові, який передбачає розуміння і використання соціальних правил поведінки та дотримання правил етикету спілкування, присвячена значна кількість досліджень у лінгвістиці (Ю. Кузьменкова, В. Ощепкова, С. Тер-Мінасова) та методиці навчання іноземних мов (Н. Бориско, О. Красковська, Н. Скляренко, О. Тарнопольський). Зокрема, відомий учений Й. Пасов, який розглядає питання теорії та методики комунікативного спілкування, зауважує, що суть комунікативного виховання учнів полягає у підготовці їх до вивчення іноземної мови й іншомовного спілкування.

Мета статті - висвітлити питання виховання толерантності, міжкультурної комунікації, формування таких якостей особистості молодших школярів, що сприяють їх безконфліктному спілкуванню та подальшій адаптації в соціумі.

Виклад основного матеріалу

Саме в молодшому шкільному віці закладаються перші установки ціннісних орієнтацій, формується зміст і структура мотиваційної сфери, самосвідомості, ставлення до оточення та взаємин, що впливають на все подальше життя людини. Виховання толерантності в дітей молодшого шкільного віку пояснюється початком їх соціалізації в мікросоціумі з представниками, які відрізняються іншим мисленням, а також іншими уявленнями й переконаннями (Л. Виготський, Л. Занков). Ми розглядаємо її у контексті ціннісного ставлення до людей, незалежно від раси, національності, соціального стану, політичної орієнтації, культурної приналежності.

У період становлення особистості учня, виховання основних рис його характеру, розвитку інтелекту, формування світогляду відбувається успішне засвоєння інформації, пов'язаної з особливостями регіональної культури. На нашу думку, толерантність - це повага, прийняття та визнання рівноправності людської особистості, культури, норм духовних цінностей, віросповідання та різноманіття їх виявлення; відмова від домінування та насильства. Толерантність передбачає готовність прийняти інших людей такими, які вони є, та взаємодіяти з ними на основі згоди. Виховання толерантності й міжкультурної комунікації в дітей - це шлях до гуманізації суспільства, партнерства, співпраці.

Із перших днів перебування дитини в навчальному закладі вчителі повинні виховувати в них толерантність, тобто: