Основні засади вищої освіти в Україні в умовах Болонського процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Основні засади вищої освіти в Україні в умовах Болонського процесу

2. Аналіз загальних положень Закону України «Про вищу освіту» в контексті Болонського процесу

Висновки

Список використаних джерел

болонський кредитний освіта

Вступ

Актуальність теми. Могутні інтеграційні процеси, все сильніше захоплюючи всі сфери суспільного життя, вимагають адекватних відповідей від вищої освіти, посилення організації підготовки сучасного фахівця, відповідного всім вимогам міжнародного співтовариства. Стрімкий розвиток України визначається в загальному контексті європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності західної культури: парламентаризм, свобода дії і слова, права людини, лібералізація та інші невід'ємні атрибути суспільного демократичного співтовариства, що додасть новий виток до розвитку особливостей українського суспільства, розвитку вищої освіти в країні, що має давні міцні традиції.

Для України в культурно-цивілізаційному аспекті європейська інтеграція - це входження в єдину сім'ю європейських народів, звернення до європейських культурних і політичних традицій. Як свідомий суспільний вибір перспектива європейської інтеграції - це істотний стимул до успіху політичної і економічної трансформації, що може стати основою національної консолідації.

Інтеграційний процес полягає у впровадженні європейських норм і стандартів в освіті і науці, розширенні власних культурних і наукових досягнень в ЄС. Дані кроки спрямовані на зміцнення в Україні європейської культурної ідентичності і посилення інтеграції в загальноєвропейське інтелектуально-освітнє середовище. Особливо важливим є виконання сумісних культурних, наукових і освітніх проектів, залучення українських педагогів, учених і фахівців до загальноєвропейських програм наукових і освітніх досліджень. Одним з напрямів розвитку європейської інтеграції є інтеграція в освітній і культурній сферах. Для цього необхідне впровадження європейських норм і стандартів перш за все в освіті, розповсюдження власних культурних розробок в Європейському Союзі.

Метою даного реферату є демонстрація того, що саме Болонський процес є могутнім стимулом для перегляду принципів контролю якості освіти за міжнародними стандартами, що дозволяє привернути до даної роботи іноземних експертів і позитивно впливає на якість підготовки студентів українських вузів, показати, як даний крок веде до підвищення в Україні культурної ідентичності й інтеграції в загальноєвропейське освітньо-інтелектуальне середовище, хоча йому і властиві деякі негативні особливості.

1. Основні засади вищої освіти в Україні в контексті Болонського процесу

Болонський процес був розпочатий в 1999 році в італійському місті Болонья, завдяки чому він і одержав свою назву, підписанням міністрами утворення європейських країн від імені своїх урядів документа, що одержав назву Болонська декларація. Цим актом більшість європейських країн-учасниць Болонського процесу проголосили створення єдиного європейського освітнього і наукового простору. У межах цього простору повинні були діяти єдині умови визнання дипломів про освіту, працевлаштування і мобільність громадян, що повинне було, на думку ідеологів Болонського процесу, значно підвищити конкурентоспроможність європейського ринку праці і освітніх послуг. Інтеграція в Болонський процес покликана сприяти європейській співпраці університетів і усуненню перешкод на шляху мобільності студентів і викладачів у межах країн Болонського процесу.

Болонський процес у ході свого розвитку пройшов ряд етапів, на кожному з яких розширювалося коло країн-учасниць процесу і декларувалися нові цілі.

Ще однією складовою Болонського процесу є так звана Велика Хартія університетів, яка була результатом пропозиції про створення співдружності університетів, з якою Болонський університет звернувся до провідних університетів Європи ще в 1986 році. У Хартії проголошується приналежність європейських університетів до академічної співдружності, що долає політичні і соціальні бар'єри і що формує принципи інтеграції Європи в єдине суспільство.

Передбачається, що це суспільство всім громадянам надає необхідні права і свободи, а також різноманітні адекватні послуги у сфері культури, науки і освіти.

Основними документами Болонського процесу є Велика Хартія університетів, Лісабонська конвенція, Сорбонська декларація і, що була підписана незабаром за нею, Болонська декларація.

Вивчення документів Болонського процесу дає можливість не тільки зрозуміти сенс ентузіазму європейських країн, але і припустити, навіщо потрібні реформи, які упроваджуються в освітній системі України [1: 42].

Для успішного впровадження принципів Болонського процесу в українські вищі навчальні заклади було введено три рівні навчання: бакалавр, магістр і аспірантура.

Впровадження рівня бакалавра стало одним з головних експериментів Болонського процесу. Цей експеримент був направлений на здешевлення масової вищої освіти і підготовку людей, що мають базові знання, до яких можна було б швидко приєднати в процесі навчання спеціальні знання, залежно від інтересів працедавців. Далі йде рівень магістра. У Лісабонській конвенції і Болонській декларації підкреслюється, що для навчання на цьому рівні студент повинен володіти кваліфікацією бакалавра. Проте спосіб, за допомогою якого людина стає магістрантом, визначається на національному рівні.

У колі діяльності Болонського процесу знаходиться і третій ступінь - аспірантура. Випускники аспірантури, що захистили дисертацію, іменуються докторами наук, проте у ряді країн, таких як Франція і Німеччина, є ступінь, що є аналогом доктора наук у радянській системі. Цей рівень вузівської підготовки не регулюється Болонським процесом. Болонський процес припускає і певну систему перевірки якості освіти, яка наочно засвідчує, що у вузі можна одержати необхідний мінімум знань.

У ході проведених нарад, зустрічей і конференцій в рамках Болонського процесу було сформульовано шість ключових принципів його роботи: введення двох циклів навчання, впровадження кредитної системи, контроль над якістю освіти, розширення мобільності, забезпечення працевлаштування випускників і привабливості європейської системи освіти [2:125].

Українська вища освіта відрізняється від європейської освіти. Сьогодні вищі навчальні заклади України приймають до навчання до 70% випускників шкіл, тобто в 7 разів більше, ніж дозволяє нормальний розподіл інтелекту.

Сьогодні наш диплом не визнається в Європі, наші фахівці без додаткового перенавчання не можуть влаштуватися на роботу за фахом. Більше всього не влаштовує закордонних працедавців у підготовці наших фахівців - низька дієвість знань. За європейським стандартом дипломований фахівець відразу займає робоче місце і виконує свої посадові обов'язки. Диплом гарантує високий рівень підготовки. Якщо фахівець не буде підготовлений належним чином, імідж університету, який він закінчив, може бути втрачений, його рейтинг відразу знижується [3: 149].

Змінилася в Україні і традиційна система оцінок. Зараз у залікових книжках студентів наших вузів можна побачити чотири види оцінок, від «незадовільно» до «відмінно», причому незадовільні оцінки в більшості випадків вимагають перездачі іспиту до позитивного результату. І хоча формально прийнята п'ятибальна система, фактично використовуються три позитивні оцінки.

Впровадження кредитної системи в наших вузах обумовлює кредитно-модульну організацію навчального процесу. За основу прийнята Європейська система перенарахування кредитів (ECTS). Ця система організації навчального процесу базується на поєднанні модульних технологій навчання і залікових освітніх одиниць. Дана організація навчального процесу зменшує навантаження на студентів. Переваги кредитно-модульної системи поля- гають у лібералізації навчального процесу, в його орієнтації на студента. Ця система стимулює розвиток інноваційних технологій і форм навчання у вузі, сприяє оптимальному плануванню змісту і методичному забезпеченню курсів з урахуванням кінцевих результатів навчання студентів.

Дана система включає постійний моніторинг і оцінку якості засвоєння освітніх програм з використанням сучасних методів діагностики, сприяє створенню в українських вузах якості освітніх послуг і підготовки фахівців, умов для навчання впродовж всього життя. Але одночасно з цим аналіз досвіду впровадження модульно-рейтингової системи в українських вузах свідчить про відсутність єдиного формату модуля і невідповідність даних модулів європейському формату.

Також до проблем впровадження кредитно-модульної системи в Україні відносяться недостатня забезпеченість студентів підручниками, інформаційними матеріалами, доступом до Інтернет-ресурсів.

Необхідно переглянути норми навантаження викладача з урахуванням збільшення об'єму методичної роботи, контролю над самостійною роботою студентів, організації індивідуально-консультативної роботи. Аналіз даної проблеми свідчить також про необхідність підготувати для викладача такі нормативно-правові положення, які б регулювали порядок і форми організації індивідуально-консультативної роботи зі студентами, а також комплексну систему оцінки знань студентів з переліком обов'язкових критеріїв, технологій оцінювання і розподілу балів [4:167].

Впровадження кредитно-модульної організації навчального процесу в Україні стало важливим чинником формування іміджу сучасного університету, який значною мірою залежить від того, наскільки актуальні та якісні університетські програми, щоб випускники наших вузів могли знайти роботу й адаптуватися до професійних і соціальних стандартів.

Процес інтеграції системи освіти до Європи сприймається громадськістю нашої країни не однозначно. Крім всіляких особливостей і відмінностей в європейській і українській системі освіти існують ще і традиції, які нелегко зламати. Модель підготовки фахівців в наших вузах не у всьому відповідає європейським стандартам. За кордоном в основному існує двоступінчата система підготовки майбутніх фахівців (бакалавр, магістр), а у нас - триступінчата (бакалавр, фахівець, магістр). Студенти займаються за кордоном за модульною системою, яка значною мірою відрізняється від нашої, що несе в собі особливості старої семестрової системи.

З одного боку, прийнявши європейську форму освіти, тобто креативний тип навчання, освіта студентів України набула творчого характеру. Форми контролю студентів у вузах нашої країни орієнтовані на творчу сторону діяльності свідомості, а не на сліпе зазубрювання навчального матеріалу.

Студент самостійно працює з джерелами, користується довідковим матеріалом, Інтернет-ресурсами, додатковою літературою в бібліотеках, що розвиває здатність аналізувати і систематизувати навчальний матеріал, досліджувати і впроваджувати нове в процесі навчання, а не просто відтворювати старий навчальний матеріал.

З іншого боку, тільки репродуктивний тип навчання, який був властивий старій сис- темі освіти, продовжує широко використовуватися у вузах, що має свої об'єктивні причини, такі як відсутність необхідних матеріальних фондів, грошових коштів, небажання педагогів старої школи підходити до процесу навчання творчо, проявляти ініціативу і розвивати у студентів бажання навчатися навичкам самостійної творчої роботи.

Слід зазначити, що до негативних моментів нової системи її супротивники зараховують те, що різноманітні форми контролю знань студента нівелюють його особу, студент навчається не ради отримання знань, а ради рейтингу або можливості отримання стипендії. Масовість набору в університети призводить до зниження творчих основ особистості, у студента пропадає стимул добре вчитися [5:189].

Вузьконаправлене навчання, що характерне для західної системи освіти, знижує кругозір і світогляд студента, перетворює його, за словами німецького філософа Герберта Маркузе, на «односторонню» людину, що не сприяє творчому розвитку особи [6:143].

У нашій сучасній педагогічній практиці метод навчання можна охарактеризувати як ілюстративно-відтворювальний метод викладання навчального матеріалу. Даний метод набув широкого поширення в системі утворення нашої країни. Основною функцією ілюстративно-відтворювального методу є засвоєння навчального матеріалу в ході практичних занять і лекцій з метою його подальшого відтворення і практичного закріплення на семінарах.

Кінцевою ж метою є іспит або залік, який виявляє ступінь засвоєння матеріалу студентом. Наукові експерименти показали низьку ефективність даного методу [7:215].

Інший метод - креативний або творчий, дає певну свободу, оскільки студент, що навчається, сам повинен ухвалювати рішення і створювати нове на основі одержаних від викладача навичок і знань. Цей метод навчання не набув в Україні широкого поширення через як об'єктивні чинники, так і суб'єктивні.

Обидва цих типи навчання - креативний і ілюстративно-відтворювальний - при всій своїй несхожості вимагають пошук їх єдності, якоїсь основи, яка могла б їх об'єднати [8:218].

Україна реформує систему освіти, адаптує методику викладання до західних стандартів у контексті руху всієї держави в Європейське співтовариство. На нашу думку це є не завжди правильно, оскільки Європа завжди орієнтувала свою освіту на соціальну сторону, яка служила ефективним інструментом згладжування соціальних конфліктів і суперечностей, тоді як в Україні завжди було пріоритетним питання якості. З цього можна зробити висновок, що Україна не повинна сліпо копіювати західні стандарти у сфері освіти, а ретельно відбираючи прийнятні методики, удосконалювати і покращувати свою систему освіти, диверсифікуючи європейські методики навчання для інтеграції в Європейський освітній простір.

2. Аналіз загальних положень Закону України «Про вищу освіту» в контексті Болонського процесу

Закон про вищу освіту був ухвалений парламентом 1 липня 2014 року. За відповідне рішення проголосувало 276 народних депутатів. Текст закону було оприлюднені у газеті "Голос України" від 6 серпня. Відповідно до перехідних положень закону він набуває чинності через місяць після опублікування, крім: абзацу третього частини другої статті 56 цього Закону, який набирає чинності з 1 вересня 2015 року та частини сьомої статті 44 та частини четвертої статті 72 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2016 року. В основі нового Закону України “Про вищу освіту” лежить ідея університетської автономії, насамперед, в академічній, організаційній та фінансовій сферах. Аналіз основних положень Закону України “Про вищу освіту” свідчить про наступне:

Протягом визначеного у законопроекті перехідного періоду із системи вищої освіти буде вилучено рівень молодшого спеціаліста та запроваджено ступінь молодшого бакалавра як скорочений здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Ступінь доктора філософії присуджується спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу або наукової установи в результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у спеціалізованій вченій раді.

Відповідно до частини 7 статті 5 Закону, доктор наук - це другий науковий ступінь, що здобувається особою на науковому рівні вищої освіти на основі ступеня доктора філософії і передбачає набуття найвищих компетентностей у галузі розроблення і впровадження методології дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, які забезпечують розв'язання важливої теоретичної або прикладної проблеми, мають загальнонаціональне або світове значення та опубліковані в наукових виданнях [9].

Суттєво буде посилено антиплагіатні норми і відповідальність за них (обов'язкове оприлюднення наукових робіт).

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону, система забезпечення вищими навчальними закладами якості освітньої діяльності та якості вищої освіти (система внутрішнього забезпечення якості) передбачає, зокрема, забезпечення ефективної системи запобігання та виявлення академічного плагіату у наукових працях працівників вищих навчальних закладів і здобувачів вищої освіти (пункт 8). Відтепер ознайомитися з текстами дисертацій, які розміщуватимуться на сайтах вищих навчальних закладів, буде легше.

Відповідно до статті 7 Закону, документ про вищу освіту (науковий ступінь) видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню (наукову) програму та пройшла атестацію. Законом встановлюються такі види документів про вищу освіту (наукові ступені) за відповідними ступенями:

- диплом молодшого бакалавра;

- диплом бакалавра;

- диплом магістра;

- диплом доктора філософії;

- диплом доктора наук.

Вимоги до системи навчання за новим Законом передаються від МОН, окремому органу - Національному агентству забезпечення якості освіти. Аналогом такого органу в Україні були Вища акредитаційна комісія (ВАК), а згодом Державна акредитаційна комісія (ДАК). Окрім формування вимог до системи навчання, Нацагентство контролюватиме якість освіти у вишах, формуватиме перелік спеціальностей, розроблятиме стандарти вищої освіти, акредитуватиме спеціальності, навчальні програми, спеціалізовані вчені ради та установи оцінювання якості освіти [10].

Також до сфери діяльності Агентства входить визначення критеріїв оцінювання якості освіти, які дозволять сформувати рейтинг вищих навчальних закладів. Згідно положень нового Закону, на основі розроблених критеріїв кожний навчальний заклад буде зообов'язаний довести рівень наданий ним якості освітніх послуг. Підсумки оцінювання якості освіти за кожною спеціальністю діятимуть 5 років, після чого ВНЗ може знову пройти акредитацію або втратити право навчати за цією спеціальністю.

Перший склад Агентства має бути обраний уже до кінця 2014 року. Статут нового органу має затвердити уряд, який також призначить із числа членів агентства його голову та заступника. Строк повноважень членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти становить три роки. Одна і та сама особа не може бути членом Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти більше двох строків. До складу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти не можуть входити керівники і заступники керівників Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, вищих навчальних закладів, наукових установ, засновники приватних вищих навчальних закладів.

Закон визначає новий механізм виборів ректорів вищих навчальних закладів . Окрім участі у цій процедурі всього викладацького складу, збільшено до 15% кількість студентів, які братимуть участь у голосуванні. Вибори відбуватимуться в один тур за системою “перехідного голосу”. Таким чином, трудовому колективу ВНЗ надається право самостійно обирати ректора, тоді як міністерство лише фіксуватиме факт вибору. Керівник вищого навчального закладу обирається шляхом таємного голосування строком на п'ять років у порядку, передбаченому цим Законом і статутом вищого навчального закладу.

Ректорів та деканів обиратимуть терміном на 5 років на прямих виборах викладацькі колективи, а також студенти, частка голосів яких збільшується до 15%. Міністерство має укласти контракт із тим керівником, який отримав на виборах понад 50% голосів[11:132].

Протягом 10 років з дня набрання чинності цим Законом педагогічні (науково- педагогічні) працівники із стажем педагогічної роботи у вищому навчальному закладі не менш як 10 років мають право брати участь у конкурсі на зайняття посади керівника коледжу, керівника факультету чи кафедри коледжу. Вимога щодо наявності вченого звання та наукового ступеня для кандидата на посаду керівника коледжу, керівника факультету чи кафедри коледжу починає діяти через п'ять років з дня набрання чинності цим Законом.

Зовнішнє незалежне оцінювання - це оцінювання результатів навчання, здобутих на певному освітньому рівні, яке здійснюється спеціально уповноваженою державою установою. Зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти, використовується для прийому до вищих навчальних закладів на конкурсній основі. Об'єктивність зовнішнього незалежного оцінювання забезпечується дотриманням єдиних вимог до процедур його проведення, підбором завдань відповідно до програм зовнішнього незалежного оцінювання. Особа, яка бажає здобувати вищу освіту ступеня молодшого бакалавра чи бакалавра (магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямувань) за державним замовленням, подає спеціально уповноваженій установі, що проводить зовнішнє незалежне оцінювання, заяву встановленого зразка із зазначенням спеціальностей, за якими вступник бажає здобувати вищу освіту, та переліком виставлених у пріоритетному для себе порядку вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців за кожною з обраних нею спеціальностей [10].

Відповідно до Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів вчена рада вищого навчального закладу затверджує Правила прийому до вищого навчального закладу, якими встановлюються:

1) перелік і кількість сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, вага кожного з яких має становити не менш як 20 відсотків конкурсного бала;

2) вага середнього бала документа про повну середню освіту, що має становити від 0 до 10 відсотків конкурсного бала;

3) вага бала за конкурс творчих або фізичних здібностей (у разі його проведення), що має становити не більш як 50 відсотків конкурсного бала;

4) вага бала за особливі успіхи (призерам IV етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових предметів; призерам III етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів - членів Малої академії наук України) та/або за успішне закінчення підготовчих курсів вищого навчального закладу для вступу до цього вищого навчального закладу.

З 2016 року запроваджуватиметься новий механізм електронного вступу до ВНЗ і автоматичного розміщення місць державного замовлення. Це нововведення може стати ефективним механізмом зменшення корупції на етапі вступу до ВНЗ (якщо до 2016 року до Закону не будуть внесені зміни).

Робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов'язків. Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону, максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищувати 600 годин на навчальний рік. Згідно з пунктом 1 розділу XV “Прикінцеві та перехідні положення”, згадане положення Закону набирає чинності з 1 вересня 2015 року. Створюватимуться умови для збільшення мобільності студентів і викладачів. Кількість навчальних дисциплін стане меншою, при цьому студенти будуть обирати 25% курсів[11].

Розмір мінімальної академічної та соціальної стипендій для здобувачів освітніх ступенів вищої освіти становитиме не менше, ніж розмір прожиткового мінімуму з розрахунку на одну особу на місяць, раніше мінімальний розмір ординарної (звичайної) стипендії становив 730 грн. Академічні стипендії виплачуються не менш як двом третинам студентів кожного курсу (крім першого семестру першого року навчання) за кожною спеціальністю, без урахування осіб, які отримують соціальні стипендії. Академічну стипендію отримують студенти, які згідно з рейтингом, складеним у вищому навчальному закладі за результатами семестрового контролю, здобули найкращі результати навчання.

Закон розширює автономію університетів та надає громадськості більше важелів для контролю за його діяльністю. Університети впроваджуватимуть внутрішній публічний моніторинг якості, його результати будуть розміщені на сайтах вузів [12:104].

Фінансування державних вищих навчальних закладів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Державні ВНЗ зможуть розміщувати власні надходження від своєї освітньої, наукової та навчально-виробничої діяльності на рахунках установ державних банків. Позитивне нововведення, спрямоване на розширення фінансової автономії навчальних закладів. Вищі навчальні заклади зможуть розпоряджатися заробленими грошима - наприклад, брати участь у закордонних наукових проектах і оплачувати витрати зі свого рахунку в держбанку без погодження з МОН, як це було потрібно раніше. [15:169].

Висновки

Інтеграційний процес полягає у впровадженні європейських норм і стандартів в освіті і науці, розширенні власних культурних і наукових досягнень в ЄС. Дані кроки спрямовані на зміцнення в Україні європейської культурної ідентичності і посилення інтеграції в загальноєвропейське інтелектуально-освітнє середовище. Особливо важливим є виконання сумісних культурних, наукових і освітніх проектів, залучення українських педагогів, учених і фахівців до загальноєвропейських програм наукових і освітніх досліджень. Одним з напрямів розвитку європейської інтеграції є інтеграція в освітній і культурній сферах. Для цього необхідне впровадження європейських норм і стандартів перш за все в освіті, розповсюдження власних культурних розробок в Європейському Союзі.

Саме Болонський процес є могутнім стимулом для перегляду принципів контролю якості освіти за міжнародними стандартами, що дозволяє привернути до даної роботи іноземних експертів і позитивно впливає на якість підготовки студентів українських вузів, показати, як даний крок веде до підвищення в Україні культурної ідентичності й інтеграції в загальноєвропейське освітньо-інтелектуальне середовище, хоча йому і властиві деякі негативні особливості.

Болонський процес став поштовхом для перегляду принципів і методології контролю якості освіти за міжнародними стандартами і позитивно впливає на якість підготовки студентів в українських вузах. Створення європейського простору вищої освіти сприятиме високій мобільності і конкурентоспроможності знань і умінь українських громадян.

Створення високоефективної і рентабельної освіти в Україні є, перш за все, вимогою сучасного часу і реальною потребою нашого суспільства. На сучасному етапі Україна досягла розширення доступу до отримання вищої освіти і досягнення рівня, відповідного світовим стандартам, що сприятиме найбільш повному задоволенню освітніх потреб наших громадян.

Прийняття нового Закону України «Про вищу освіту» у контексті Болонського процесу прогнозовано підвищить якість навчання, змінюючи “радянський” напрям освіти на європейський.

Список використаних джерел

1. Журавський В. Основні завдання вищої школи щодо реалізації в Україні принципів і завдань Болонського процесу / Віталій Журавський // Вища шк. - 2004. - № 1. - С. 42-44.

2. Журавльова О.І. Вища освіта і Болонський процес / О.І. Журавльова // Теорія і практика. - Донецьк: ДонДУУ, 2006.

3. Проблеми модернізації освіти України в контексті Болонського процесу: матеріали Першої Всеукр. наук.-практ. конф., м. Київ, 20-21 лютого 2004 р. / [Редкол.: І.І. Тимошенко (голова) та інші]. - К.: Вид-во Європи. ін-ту, 2004. - 197 с.

4. Воловіч В. Болонській процес і нова парадигма освіти в Україні / Володимир Воловіч // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2004. - № 4. - С. 189-199.

5. Поставна Т.А. Болонський процес в Україні / Т.А. Поставна - Донецьк: ДонНТУ, 2007.

6. Герберт Маркузе. Одновимірна людина / Маркузе Г. - М.: REFL - book, 1994. - 327 с.

7. Бабкіна О.А. Проблемі підвищення якості вищої освіти в Україні у контексті Болонських реформ / Ольга Бабкіна // Освіта і управління. - 2004. - 235 с.

8. Шевченко І. І вся Європа в гості до нас. Болонський процес / І. Шевченко // Донецький кряж. - 2005. - № 1860.

9. Коментар окремих положень Закону України “Про вищу освіту” від 1 липня 2014 р.” Навчально методичний центр НАВС

10. Закон “Про вищу освіту” від 01.07.2014 № 1556-VII

11. Роз'яснення МОН щодо деяких питань практичної реалізації положень нового Закону України “Про вищу освіту”

12. Кремень В. Модернізація вищої школи України в контексті принципів Болонської декларації / В. Кремень // Вища школа. - 2004.

13. Сікорський П.І. Кредитно-модульна технологія навчання: навч. посібник / П.І. Сікорський; за ред. З.І. Тимошенко. - К.: Видавництво Європейського університету, 2004.

14. Глобальна економіка: підручник / І.О. Бочан, І.Р. Михасюк // Розділ 10. Міжнародна освіта у ХХІ столітті: [болонський процес. Необхідність реформування системи освіти України]. - К., 2007.

15. Болонський процес і нова парадигма освіти в Україні / В. Волович // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2004.

Размещено на Allbest.ru