Викладання літератури як мистецтва слова: концептуальні позиції Н.Й. Волошиної і сьогодення

- осмислення твору в контексті світової літератури, художньої культури?

У поданих пунктах є такі, що дають змогу виявити, в залежності від того, на яке місце учні винесуть художньо-виражальні засоби, розкриття метафоричного характеру образного світу художнього твору (підтекст художнього твору), чи вивчалася на уроках література як мистецтво слова.

Проведене анкетування серед учнів старших класів дало змогу визначити, які з вивчених творів українських письменників вони сприймають як твори мистецтва слова. Так, 36,3% учнів 10-11 класів твори Т. Шевченка сприймають як твори мистецтва слова; 27,9% - твори Лесі Українки; 17,9 % - "Кайдашеву сім'ю" І. Нечуя-Левицького; 9,5 % - твори І. Франка ("Сойчине крило", "Мойсей", "Украдене щастя", на жаль, без коментарів і пояснень); 9,5 % - твори О. Кобилянської("Земля", "У неділю рано зілля копала"); 6,1 % - новели В. Стефаника ("його твори захоплюють, інтригують та лякають, втім відірватися від них неможливо"); 6,1 % - "Чорну раду" П. Куліша ("Після прочитання творів мій світогляд змінився"); 3,9% - "Хіба ревуть воли..." Панаса Мирного.

На нашу думку, учнівські відповіді варто використати укладачам програм із навчального предмета для старших класів під час її змістового наповнення.

Серед пояснень і коментарів, чому названі твори учні вважають творами мистецтва слова, більшість стосувалася аналізу порушених у творах проблем, наприклад (цитуємо без виправлень): "<...> завдяки цим творам ми можемо дізнатися про тогочасні проблеми, які хвилювали народ і автора, про події, які відбувалися тоді", "ці твори знає вся Україна, вони цікаві і викликають багато різних емоцій"; "Для мене справжніми творами мистецтва є твори, в яких оспівується вірність своєму народові, залізна воля, рішучість; твори, які можуть виховувати з людини справжнього патріота своєї держави".

"Вірші Лесі Українки написані дуже гарно і просто, сенс дуже глибокий, художні засоби додають певного шарму", "...стиль написання"; "Вона, Ольга Кобилянська, неперевершений майстер психологічної прози"; "У творі чудово показано, як велике місто змінює людей", "Григорій Сковорода вмів влучно підібрати слова, його твори були сповнені глибоким змістом", "Автор описує усе з життєвим реалізмом, але видно художність, мальовничість. "Хіба ревуть воли, як ясла повні" - написано з реалізмом життя"; "Співпереживаємо емоційному стану героя, коли читаємо "Тіні забутих предків", "Лісову пісню "; "Кожен твір, який ми вивчаємо, є твором мистецтва слова, тому що кожен письменник має унікально цікавий стиль написання".

Як бачимо, відповідей (виділили курсивом), які хоч трохи виявляють розуміння проблеми, було дуже мало. Це змусило нас, на жаль, зробити невтішні висновки, оскільки важливим показником літературного розвитку учня, на думку вчених-методистів, є його здатність у розповіді, описі бачити прихований роздум, позицію автора, а значить сприймати і розуміти твір у його художньо-естетичній цілісності.

Стосувалося означеної проблеми й питання анкети: Під впливом яких творів українських письменників розвивалася Ваша уява і збагачувалися Ваші почуття, естетичні смаки?

Найбільше голосів учні віддали таким творам українських письменників: "Intermezzo", "Тіні забутих предків" Михайла Коцюбинського - 46,9%; "Лісова пісня", "Бояриня", "Contra spem spero", "Давня казка", поезія Лесі Українки - 31,3%; "Кобзар", "Наймичка", "Причинна", "Кавказ", "Катерина", "Мені однаково", "Гайдамаки", "Сон", поезія Тараса Шевченка - 26,8%; "Сойчине крило", "Украдене щастя", "Захар Беркут", "Перехресні стежки", "Каменярі", "Мойсей", "Зів'яле листя", поезія Івана Франка - 16,8%; "Земля", "Людина", "У неділю рано зілля копала" Ольги Кобилянської- 12,3%; "Єремія Вишневецький", "Кайдашева сім'я" Івана Нечуя-Левицького - 9,5 %.

Визначаючи характеристики, за якими може зацікавити той чи той твір у процесі вивчення художньої літератури, на перших 5 місць 75,9 % учнів ставили інтерес до художнього твору взагалі; 75,4% респондентів - сюжет художнього твору; 57,5 % - інтерес до автора; 43 % - авторську позицію, виражену у творі; 25,7 % учнів - художньо-виражальні засоби і 17,9 % учнів - розкриття метафоричного характеру образного світу художнього твору (підтекст художнього твору).

На жаль, художньо-виражальні засоби та розкриття метафоричного характеру образного художнього світу (підтекст художнього твору) старшокласники виносили на останні позиції в процесі вивчення художнього твору. Хоча з кінця 80-х у програмах з української літератури для шкіл з українською і російською мовами викладання декларується принцип " вивчення літератури як мистецтва слова". Учені наголошують, що саме мова цього мистецтва є мова художніх образів, мистецтво слова є мисленням в образах. "А отже, розуміти літературу як один із видів мистецтва, значить розуміти мову її образів[6, с.19]". І нині вивчення літератури в школі спрямоване на розв'язання одного з важливих завдань - забезпечити розуміння учнями літератури як мистецтва слова і як складової духовної культури людства. Таємниця духовно-збагачувального впливу художнього твору на читача зумовлена тим, що за зовнішньою легкістю розуміння образів літератури - складний процес виникнення почуттів: любові і ненависті, схвалення і осуду; здатності читача проникати в духовний світ героїв, " у проблеми, які спонукають автора взятися за перо"; проживаючи непомітно для себе життя героїв улюблених творів, читач "набирається досвіду пізнання людини, світу і себе в ньому [6, с. 20]".

Естетична природа художнього твору полягає у його красі, яку легше відчути, ніж з'ясувати її суть, основу. І. П. Безпечний зауважує, що краса визначається нашим духовним станом, який виникає у процесі сприймання явищ прекрасного. А завдання письменника, які б "речі, явища, ідеї не взяв поет чи артист" (за І. Франком), так використати і представити їх, щоб викликати з їх допомогою враження в душі читача. І щоб мистецтво було важливою справою, воно має впливати на реальний світ - у цьому визнання його справжньої краси [1, с. 19]". Естетична оцінка життя органічно входить у специфічність художнього образу, що, разом з життєвою конкретністю, відображає кожне явище в його відношенні до людини.

Розуміння старшокласниками образності як головної відмінності художньої літератури має стати виявом розвитку уміння сприймати літературний твір як явище мистецтва слова. Тільки емоційно - естетична природа літератури має збагачувальний вплив на читача. Ось чому вчені вважають закономірним розвиток літературно-естетичного сприйняття як необхідної умови для морального збагачення людини. "Якщо ж література у сприйманні учнів втрачає свої художньо-естетичні якості, вона не може виконувати і свою духовно-збагачувальну роль [6, с. 41]". Щоб викладання літератури як мистецтва слова не втрачало своєї духовно-збагачувальної ролі, діяльність суб'єктів має бути спрямована на такий характер навчального процесу з літератури, який виключав би відрив роботи над художнім твором від його естетичної природи.

Саме тому фахівці актуалізують нині проблему співтворчості як мети художнього сприймання. Вона визначається поняттям художня рецепція. Враховуючи естетичну природу літератури, вчені- методисти, науковці виділяють такі риси співтворчості, як діалог між автором і читачем, варіативність прочитання літературного твору, усвідомлення законів умовного вимислу, елементів гри у мистецтві слова; здатність перевтілюватися. Співтворчість визначається ними як індивідуальна інтерпретація художнього твору, як реалізація творчого потенціалу читача, що визначає сьогодні і шляхи інноваційних методик навчання художньої літератури в школі [2, с. 8].

Нам найбільше імпонують науково-методичні праці про зорієнтованість на естетичні основи викладання літератури Н. Й. Волошиної, С. О. Жили, А. М. Лісовського, Б. І. Степанишина, Н. М. Білоус, Л. М. Овдійчук. Їхнє бачення механізмів сприйняття художнього твору учнем-читачем розглядається як таке, що співзвучне сучасним науковим підходам, які ґрунтуються на особливостях читацької діяльності як виду естетичної рецепції. Компетентність визначається як набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що містить не лише знання й уміння, а й позитивну настанову, тобто готовність діяти. Найважливішими читацькими уміннями, які потрібно сформувати в учня-читача в процесі літературної освіти, методисти вважали такі: уміння мислити художніми образами, розуміти метафоричну мову літературного твору, відчувати асоціативне багатство слова, сприймати умовність художньої форми, поетичний домисел, проникати в підтекст. Наголос робиться на баченні ученими своєрідності художнього сприймання, проблеми його реалізації у діалогічній взаємодії свідомості реципієнта й об'єктивних якостей художнього тексту.

Б. І. Степанишин, зокрема, приділяв велику увагу єдності читання, сприймання й аналізу, бо "турбота про уникнення розриву між цими трьома аспектами має бути постійною, оскільки розрив першої ланки з другою чи другої - з третьою згубно позначиться на естетичному вихованні, не кажучи вже про літературну освіту". Шукаючи шляхи правильного сприймання учнем художнього слова, що веде до формування сучасного читача, учений радив долати "наївний реалістичний підхід, мислити образами, розуміти метафоричну мову літературного твору, функціональне значення художніх засобів, відчувати асоціативне багатство слова, сприймати умовність художньої форми, поетичний домисел" [12, с. 151].

Отже, щоб художній твір не став " примітивним замінником, сурогатом, протезом літератури" (А. Лісовський), осягнення предмета має виходити з мистецької природи літератури.

На нашу думку, важливими в цьому процесі стають вступні уроки, на яких розглядаються питання: "Образне слово - першоелемент літератури. <...> Художня література як мистецтво слова. Види мистецтва" (5 клас); "Художній твір як явище мистецтва. <...> Функції мистецтва" (7 клас); "<...> Багатозначність художнього образу. Різновиди образів (образ-персонаж, образ-символ, словесні, зорові, слухові образи та ін.) <...>" (8 клас); "<...>Художній твір - нова естетична дійсність, що "вбирає" свій час і є носієм загальнолюдських цінностей. <...> " (9 клас) [9, с. 106, 124, 132, 141]. Порушені проблеми мають поступово доводити, що мислення образами досить природне явище для людини, мислення образами для людини є основним, біологічним, видом розумової діяльності, що "література й на сьогодні залишається "королевою мистецтв" із широким спектром функцій, напрямів, пріоритетів як національна ідентифікація, патріотизм, мовленнєвий розвиток, риторична компетенція школяра, естетично-культурне виховання, розвиток образного мислення".

Література як мистецьке явище є й потужним джерелом духовності, людинотворення і людинознавства. Духовну сутність людини, її глибинні сутності естетичного і морального ставлення до життя розкриває образна мова - метафора як основа художньо-естетичного бачення людиною світу і себе в ньому, ціннісного ставлення до явищ життя - в ньому вона відкрила добро і зло, правду й кривду, прекрасне і потворне, величне і смішне, що в образах літератури кожного народу має свої національні особливості, зумовлені своєрідністю національної історії, побуту, звичаїв.

Особливо актуальними нині є думки науковців, учених (Т. Бабійчук, Т. і Ф. Бугайків, Н. Волошиної, С. Жили, Н. Диги, В. Іванишина, П. Іванишина, Є. Пасічника, Г. Токмань, В. Шуляра та ін.) про те, що весь курс літератури повинен бути пройнятий національною ідеєю, необхідністю зосереджувати особливу увагу на вихованні цінностей національного характеру, патріотичних почуттів. Школа повинна прищеплювати учням стійкий інтерес до історії народу, його традицій, ідеалів, моральних норм. Література покликана сприяти відродженню національних традицій, які нагромаджувалися віками, усвідомленню українського народного характеру, його менталітету. Повноцінне пізнання літературного твору поза національним контекстом неможливе, бо "у центрі літературного твору стоїть людини, але людина як національна істота" (за В. Іванишиним, П. Іванишиним). Учені доводять, що процес національного ототожнення відбувається і під час спілкування читача з літературним твором, коли проходить "підсвідомо-свідомий процес ототожнення індивідом себе з текстуальними суб'єктами та об'єктами як зразками, в результаті якого формується національна ідентичність цього індивіда". До текстуальних суб'єктів та об'єктів науковці відносять образи людей як втілення певних національно- психічних констант (національного менталітету), моральні принципи, національні цінності, мистецькі твори, фольклорну систему, міфологічні символи, місця рідної землі, характер родинних зв'язків, традицій народу, усі структурні елементи загальнонаціональної мови.

Українська ментальність, як відомо, виявляється в особливостях сприйняття навколишнього світу, у спілкуванні з природою та іншими людьми, що у свою чергу породжує певні риси характеру та поведінки. Мислення українського народу, шанобливе ставлення до землі, рідної природи, що породило надзвичайну працездатність і працелюбність українців, які й черпають життєві сили від постійного зв'язку з рідною землею; емоційно-поетичне сприйняття навколишньої дійсності знайшли своє яскраве відображення в народнопоетичній творчості, з якою національна література зберігає тісний зв'язок. Отже, особливості національного світосприймання розкриваються перед учнями у процесі вивчення рідної літератури.

Приємно відзначити, що твори українських письменників стали " орієнтирами духовного життя" для більшості (82,7%) старшокласників, які брали участь у констатувальному експерименті, а національна література - основою їхнього духовного розвитку.

Реалізуючи одне з основних завдань вивчення літератури в школі утвердженням естетичної функції мистецтва слова, увиразнюємо високу національну ідею, формуємо національну самосвідомість, почуття сучасного патріота України, який спроможний гідно представляти себе і свій народ у світовій цивілізації.

Вивчення та аналіз науково-методичних джерел відомих українських учених-фахівців дали змогу визначити одне з концептуальних положень про те, що зміст літературної освіти в старшій школі має визначатися літературними явищами і фактами, художніми творами, у процесі розкриття їх ідейно - естетичної своєрідності та значущості в історії української і світової культури, встановлення зв'язків між різними національними літературами, літературою і фольклором, літературою і міфологією, літературою і філософією, літературою та іншими видами мистецтва. Зміст літературної освіти має передбачати обсяг загальних теоретичних понять, необхідних для розуміння літератури як мистецтва слова, формування вмінь аналізувати та інтерпретувати художні твори в різних аспектах з урахуванням вікових особливостей учнів. Як відомо, у шкільному курсі літературної освіти учнями 10-11 класів вивчаються найкращі твори письменників-класиків ХІХ-ХХ століть, художня вартість яких перевірена часом. Більшість творів сучасних письменників (поч. ХХІ ст.) вивчатиметься на уроках позакласного читання, факультативних курсах, курсах за вибором. Якщо запровадиться 12-річна освіта, систематичний курс сучасної української літератури становитиме зміст предмета в 12 класі. Це важливо, оскільки не можна ігнорувати, зауважує Токмань Г. Л., "такий психологічний чинник звернення молоді до книги, як прагнення довірливо погомоніти із тим, хто тебе розуміє, бо такий самий, як ти, він є десь поруч, існує в тих самих обставинах, розв'язує подібні до твоїх проблеми" [14].

Враховуючи важливі думки вченого-літературознавця, методиста Г. Л. Токмань, варто наголосити і на змісті радіодискусій щодо масової літератури, яка має стати складовою сучасної літературної освіти як така, що відіграє важливу роль у сучасному літературному процесі в Україні і світі та користується широкою популярністю серед молоді, яка читає. А ще тому, що сьогодні неможливо, на думку літературознавців, чітко відмежувати масову та елітарну літератури, адже дедалі продуктивнішим стає взаємопроникнення стилів, поліфонія жанрових різновидів, тож у багатьох сучасних творах наявні ознаки як масового, так і високого мистецтва. Про це, зокрема, свідчать і результати щорічних конкурсів "Коронація слова", що відкривають молодих талановитих письменників. А міжнародна комісія конкурсу визначає кращих у номінації "Золоті письменники України". Цього року серед них - Т. Литовченко, Дора Корній - письменники-фантасти. До слова, їхні твори введені до програм факультативних курсів "Українська фантастична проза" (10-11 кл.) [8], "Сучасне українське фентезі" (8-9 кл.) [7]. З досвіду роботи можемо сказати, що внесені до програм твори учні читають з цікавістю, охочих відвідувати ці факультативні заняття з кожним роком зростає.

Отже, вивчення та аналіз науково-методичних праць відомих українських учених для вироблення концепції літературної освіти старшокласників у часи її реформування сприяли визначенню важливого положення, що Українська література в старшій школі вивчається як складова духовної культури людства і як один із видів мистецтва, який становить специфічну, художньо-образну форму відображення дійсності, духовно-практичного освоєння світу. Таємниця духовно-збагачувального впливу художнього твору на читача зумовлена складним процесом виникнення почуттів; здатності читача проникати в духовний світ героїв, у проблеми, що їх порушує автор; проживаючи непомітно для себе життя героїв улюблених творів, читач набирається досвіду пізнання людини, світу і себе в ньому.

З'ясування основних теоретичних засад щодо вивчення в школі літератури як мистецтва слова водночас порушує і проблему викладання літератури як мистецького явища. Це спонукає в подальшій роботі узагальнити і систематизувати найефективніші методи і форми, на їх основі вибудувати систему викладання літератури як мистецтва слова, щоб вона не втрачала своєї духовно-збагачувальної ролі, щоб робота над художнім твором не відривала б від його естетичної природи.

Використані джерела

1. Безпечний І. П. Теорія літератури /Іван Безпечний. - К.: Смолоскип, 2009. - 388 с.

2. Білоус Н. М. Підготовка студентів вузу до викладання літератури як мистецтва слова: автореферат дис. на здобуття наук. ступ. канд. пед. наук / Білоус Ніна Миколаївна. - К., 1998. - 16 с.

3. Бондаренко Ю. І Літературний канон і проблема програмо творення / Бондаренко Ю. І. // Наукові записки. Серія "Психолого-педагогічні науки" (Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя) / [за заг. ред. проф. Є. І. Коваленко]. - Ніжин: Видавництво НДУ імені Миколи Гоголя, 2011. - №5. - 210 с.

4. Концепція розвитку освіти України на період 2015 - 2025 років. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://rayvo-sl.at.ua/news/do_obgovorennja_koncepcija_rozvitku_osviti_ukrajini_na_period_2015_ 2025_ rokiv/2014-11-04-223

5. Лісовський А. М. Етюди з методики викладання літератури: Навч. посібник / А. М. Лісовський. - К.: Ленвіт, 2013. - 105 с.

6. Лісовський А. М. Морфологія художнього твору і вивчення літератури в школі / А.М. Лісовський. - Житомир: Полісся, 2004. - 132 с. [Науково-практичне видання].

7. Логвіненко Н. М. Сучасне українське фентезі. Навчальна програма курсу за вибором. 8-9 класи / Н. М. Логвіненко. - Українська література в загальноосвітній школі. - 2014. - №2. - С. 35-39.

8. Логвіненко Н. М. Українська фантастична проза. Програма факультативного курсу. 10-11 класи // Програми курсів за вибором і факультативів з української літератури. 8-11 класи / За заг. ред. К. В. Таранік-Ткачук. - К.: Грамота, 2011. - 312 с. - С.76-95.

9. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська мова, Українська література. 5-9 класи. - К.: Видавничий дім "Освіта", 2013. - 160 с.

10. Наукові основи методики літератури. Навчально-методичнийпосібник / За редакцією доктора педагогічних наук, професора, члена-кореспондента НАПН України Н.Й. Волошиної. - К.: Ленвіт, 2002. - 344 с.

11. Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти. Постанова КМУ №1392 від 23.11.11 року. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://osvita.ua/ legislation/ Ser_osv/28030/

12. Степанишин Б. І. Стратегія і тактика в літературній освіті учнів: роздуми старого словесника, або Від "альфи" до "омеги" у викладанні рідного письменства в школі: Навчальний посібник / Борис Степанишин. - К.: Веселка, Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2003. - 191 с.

13. Теорія і методика навчання української літератури: актуальні проблеми. Збірник наукових праць / Наук. редактор і упорядник Логвіненко Н. М. - К.: Педагогічна думка, 2015. - 380 с.

14. Токмань Г. Л. Методика викладання української літератури в старшій школі: екзистенціально- діалогічна концепція /Токмань Ганна Леонідівна. - К.: Міленіум, 2002. - 320 с. - [Монографія].

Размещено на Allbest.ru