Особистісно-деонтологічний підхід у моральному вихованні дошкільників: сучасні виміри психологічної науки

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 159.923.2:[373.2.015.31:17.022.1

особистісно-деонтологічний підхід у моральному вихованні дошкільників: сучасні виміри психологічної науки

Л.В. Лохвицька

Стаття присвячена обґрунтуванню сутності психологічних засад особистісно-деонтологічного підходу (ОДП) у моральному вихованні особистості дошкільника. Здійснено аналіз специфіки кожного із структурних складників запропонованого підходу: «особистісно орієнтований» і «деонтологічний». Розкрито особливість синергизації особистісно орієнтованого і деонтологічного підходів для реалізації завдань морального виховання дошкільників, основні ознаки їх сумісності та спорідненості. Окреслено сутнісний зміст головних положень особистісно-деонтологічного підходу у моральному вихованні дошкільників. Доведено, що змістове наповнення обох підходів переплітається, а злиття (сумарність) окремих частин «особистісно орієнтована» і «деонтологічна» як співмірних ланок в єдину систему визначається семантично, а саме шляхом створення словосполучення «особистісно-деонтологічний» підхід. Як результат, запропоновано авторське формулювання особистісно-деонтолоічного підходу (ОДП), що вміщує емоційно-ціннісний, когнітивний та поведінково-діяльнісний компоненти. Узасаднено висновки про потребу побудови процесу морального виховання дошкільників у площині особистісно- деонтологічного підходу.

Ключові слова: особистісно-деонтологічний підхід, моральне виховання, моральний розвиток, особистість, дошкільний вік, емоційно-ціннісний компонент, когнітивний компонент, поведінково-діяльнісний компонент.

Ключевые слова: личностно-деонтологический подход, нравственное воспитание, нравственное развитие, личность, дошкольный возраст, эмоционально-ценностный компонент, когнитивный компонент, поведенческо-деятельностный компонент.

L. Lokhvytska. PERSONAL-DEONTOLOGICAL APPROACH TO MORAL EDUCATION OF PRESCHOOLERS: MODERN DETERMINATION OF PSYCHOLOGICAL SCIENCES.

Keywords: personal-deontological approach, moral education, moral development, personality, preschool age, emotional-value component, cognitive component, behavioral-activity component.

Постановка проблеми

Трансформаційні та реформаційні процеси, які відбуваються у сьогоденні, все більше загострюють проблему особистісного становлення зростаючого покоління, що супроводжується різноманітними складнощами та суперечностями в тому числі й у моральному розвитку і це має безпосередній зв'язок з результатами процесу морального виховання. Сучасний світ відзначається тим, що спостерігається тенденція до зміни ціннісних орієнтирів, прагматизм витісняє моральність. На тлі потоку постійно колажованої інформації відбувається підміна понять і зло почасти починає вирівнюватися з добром або навіть превалювати над ним, не відстежується конструктивне чи деструктивне бачення правди, гуманізму чи насильства. Початком зрушень має стати сповідування чистої моралі, поводження відповідно моральних чеснот, щоб дилема «добре для мене» чи «добре, бо морально» набула для кожного смисложиттєвого сенсу в бік другої позиції. Отже, моральне виховання має отримати своє деонтологічне осердя і на перше місце поставити закон внутрішнньо-моральний, який є основою людських прав і свобод, який не призведе до ігнорування чи модифікації моральних цінностей.

Суттєвою особливістю здійснення зазначеного вище закону виступає пошук нових наукових підходів та поділ всього того, що оточує особистість на світ наявного (реального) і світ належного - того, що передбачено вимогами моралі, ідеєю добра. Для морального виховання таке твердження має вирішальне значення, оскільки в повсякденній життєдіяльності наявне (те, що є) не завжди співпадає з належним (тим, що повинно бути), оскільки побутують умови подвійних моральних стандартів, частими є порушення моральних норм і правил, навіть тоді, коли про них знають. Звідси належне, тобто моральне, не втрачає своєї актуальності: воно є певним взірцем, орієнтиром, до якого потрібно прагнути і намагатися досягти моральної досконалості. З цього випливає, що сучасна психологічна наука приречена віднайти оптимальні шляхи і окреслити закономірності задля здійснення дієвого морального виховання дітей - майбутнього нації. Відповідно, такі намагання потребують наукового усвідомлення і осмислення необхідності виокремлення деонтологічної компоненти в процесі створення методологічного підґрунтя досліджуваного феномену. Саме це зумовлює потребу визначення сутності особистісно-деонтологічного підходу в моральному вихованні дошкільників.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Для сучасної наукової думки в контексті моральної психології класичне трактування деонтології як реалізації належного та виконання обов'язку з площини теоретичного аспекту набуває характеру цілком практичного, що зрештою і визначає наш інтерес до деонтології в обґрунтуванні концептуальної парадигми морального виховання дошкільників. У межах цих позицій знаходяться наукові погляди таких вітчизняних учених як І. Бех, Л. Божович, М. Боришевський, І. Булах, Є. Ільїн, О. Кононко, Г. Костюк, В. Котирло, С. Кулачківська, С. Ладивір, А. Матвійчук, Р. Павелків, Т. Піроженко, Ю. Приходько, М. Савчин та ін. Представлені дослідниками наукові позиції різних сторін морального розвитку та вимірів особистісного морального зростання особистості продовжені у роботах їх учнів і послідовників.

Наукове бажання здобути максимально глибоке уявлення про деонтологію, в її історичному та сучасному морально-філософському і морально-психологічному вимірах, зумовили необхідність звернення до праць зарубіжних авторів, що працюють у межах деонтологічної теорії, зокрема, Л. Александр і М. Мур (L. Alexander & M. Moore), Дж. Г аус (G. Gaus), Б. Герд (B. Gert), І. Кант, М. Кенігс з колегами (M. Koenigs et al.), П. Конвей і Б. Гавронський (P. Conway & B. Gawronski), М. Мартон, (M. Martone), Л. Скитка, К. Бауман і Е. Маллен (L. Skitka, C. Bauman & E. Mullen), В. Франкена (W. Frankena), С. Фріман (S. Freeman), Дж. Хайдт і С. Кесебир (J. Haidt & S. Kesebir), Л. Якобі (L. Jacoby) та ін., доробок яких заклав фундаментальну основу для окреслення авторського підходу.

Формулювання цілей статті

На основі теоретичного аналізу філософсько- психологічних підвалин морального виховання особистості окреслити резонність особистісно-деонтологічного підходу (ОДП); визначити сутнісний зміст такого цілісного конгломерату для розвитку вітчизняної психологічної науки та його репрезентацію; запропонувати авторське тлумачення шляхом здійснення опори на цілу низку фундаментальних класичних і новітніх поглядів у межах феномену, що вивчається, зокрема, концентрації уваги на особистісно орієнтованому підході до виховання та деонтологічному, що своїми коренями сягає в деонтологію (розділ етики, що вивчає проблеми моралі й моральності) та їх синергетизацію у розробці концептуальних засад психологічної парадигми морального виховання дошкільників. Метою публікації є виклад послідовних аргументованих наукових позицій, щоб вибудувати логічний ланцюжок від специфіки особистості дошкільника - до особистісного підходу, від нього до суміжного особистісно орієнтованого - далі до особливостей деонтологічного - і вінцем стане визначення особистісно-деонтологічного підходу (ОДП).

Виклад основного матеріалу дослідження

Висловлюючи одностайність до наукових позицій тих дослідників (C. Кулачківська, С. Ладивір та ін. [4]), які вивчали психологічні особливості дитини дошкільного віку, підкреслюємо, що в цей період вона стає суб'єктом власної життєдіяльності, починає усвідомлювати моральні цінності, підкорятися власним бажанням і прагненням, враховуючи вимоги інших; у неї формуються вміння оцінювати свої вчинки та вчинки інших людей, виникає супідрядність мотивів довільної поведінки, здатність до співпереживання, співчуття, що зумовлює засвоєння моральних еталонів поведінки. За логікою цієї системи суб'єкт має здатність не лише перетворювати буття, але й своїм пізнанням і діяльністю моделювати його, що таким чином сприяє перспективам для подальшого особистісного зростання. Твердження К. Платонова щодо сутності особистісного підходу вбачаються вченим як підхід до людської особистості з розумінням її як системи, що визначає всі інші психічні явища [5, с. 190]. Звідси робимо узагальнення: особистісний підхід стосовно до дітей дошкільного віку ґрунтується на визнанні дитини найвищою цінністю і спрямований на створення відповідних умов для забезпечення її особистісного морального зростання, як суб'єкта повноцінного життя, здатного до моральної самореалізації.

Досить закономірним видається той факт, що особистісний підхід визнається одним з пріоритетних, оскільки в ньому поєднуються цілеспрямований і планомірний процес, що генерує формування самоактивності особистості, включаючи її самодостатність, підвищення рівня домагань і самоактуалізованіть, інтенсивність розвитку емоційної, мотиваційно- вольової й діяльнісної сфер. До того ж цей підхід є своєрідним методологічним інструментарієм, в основі якого лежить головна теза - визнання унікальності індивідуальності особистості. Продовжуючи цю думку, варто відзначити, що набуття морального досвіду під час власної активної діяльності кожним суб'єктом формує в нього систему ставлень до оточення, стимулює до емоційно-мотиваційного розвитку, пізнання незвіданого та повноцінного життєвого функціонування. Необхідність здійснення морального виховання в межах особистісного підходу підкреслюється в ряді робіт зарубіжних психологів. Так, Т. Кітвуд (Т. Kitwood) стверджував, що в кожної людини має бути її етичний (моральний статус), а тому кожна індивідуальність потребує відповідного до неї ставлення, поваги і визнання її унікальною [10].

Суміжною до концепції особистісного підходу та дещо подібною за своїм змістом є особистісно орієнтована, яка започаткована у вченні К. Роджерса і розглядається ним в аспекті процесу життєтворчості людини [6]. Провідною ідеєю особистісно орієнтованого підходу є мотивація особистості до прискорення і поліпшення цілеспрямованого руху вперед з метою реалізації поставленої мети, забезпечивши її повноцінне функціонування.

Серед українських учених першість у розробці особистісно орієнтованого підходу у вихованні за новою освітньою філософією належить І. Беху [1]. Солідаризуюсь із положеннями, висловленими вченим, підкреслюємо, що для нинішнього етапу розвитку психолого-педагогічної науки ідеї особистісно орієнтованого виховання є найактуальнішими. Головний постулат полягає в тому, що такий підхід спрямований на досягнення особистісно розвивальної мети, бо в своїй основі домінантним вектором має бути усвідомлення вихованцем себе як неповторної особистості, спроможним на вільне і відповідальне самовираження. Звісно, що цього не можна досягти без поважливого, доброчинного ставлення до дитини значущих для неї дорослих (за І. Бехом) [1, с. 37], тобто за вимогами реалізації особистісно орієнтованого підходу дорослі (педагоги і батьки) мають запропонувати дитині відповідний спектр морально-змістової інформації для формування необхідного обсягу моральних знань, а дитина може вибирати з нього те, що відповідає її природі, нахилам та інтересам.

З позиції особистісно орієнтованого підходу в моральному вихованні особистості на різних етапах онтогенезу здійсненні значні наукові напрацювання сучасними українським психологом І. Булах [2]. Розглядаючи конструктивні засобами реалізації особистісно орієнтованого у площині педагогічної практики, вчена зауважує на «створенні нових психологічних механізмів виховання й моральної саморегуляції підростаючої особистості, які будуть активізувати закономірний процес її зростання» [2, с. 136].

Благодатним підґрунтям особистісно орієнтованого підходу у межах започаткованого нами дослідження видається те, що воно виходить із самоцінності особистості та розвитку її моральних засад. Його сутністю є формування моральних якостей особистості на основі набуття нею обізнаності про моральні цінності наявні в конкретному середовищі, прийняття їх на основі емоційного сприймання у свій внутрішній план для того, щоб послуговуватися ними, коли виникають егоцентричні бажання чи такі потреби, що їм суперечать. Такий підхід стимулює особистість до вільної діяльності і відповідних гідних вчинків. Безперечність використання особистісно орієнтованого підходу криється в тому, що ним передбачається розвиток у зростаючої особистості моральної самосвідомості, що робить його продуктивним стосовно до досліджуваного феномену.

Застосування особистісно орієнтованого підходу видається цілком логічним, оскільки центром морального виховання є особистість з її індивідуальними відмінностями, природними інтересами і потребами, переконаннями, ціннісними позиціями, яка прагне до активної життєдіяльності в соціумі. Узагальнюючи викладені вище позиції, окреслимо основні ідеї, що покладені в основу реалізації особистісно орієнтованого підходу: активізація соціальної природи особистості; позбавлення особистості від внутрішніх мотиваційних конфліктів; надання змоги особистості дитини виходити за межі своїх актуальних можливостей; забезпечення особистості дитини права на свободу вибору ціннісної позиції; стимулювання до розвитку у вихованця здатності якнайточніше розуміти власну внутрішню та зовнішню життєву ситуацію для вибору гуманної поведінкової тактики; створення виховних ситуацій, що забезпечують розвиток самосвідомості такого рівня, який спонукав би особистість дитини до самопізнання й самоактуалізації; забезпечення вихованцеві можливості повноцінно функціонувати як особистості.

Зазначене покладається як фундаментальна основа в обґрунтування особистісно- деонтологічного підходу в методології морального виховання дошкільників. Залишається з'ясувати сутнісний зміст другої компоненти - «деонтологічний» у заявленому підході.

Спираючись на доцільний синтез робіт, в яких моральність розглядається як специфічний засіб людської діяльності, що забезпечує прояви поведінки особистості відповідно до прийнятої у суспільстві ієрархізованої системи моральних цінностей, підкреслимо також її сутність як способу нормативного регулювання поводження як стосовно до інших, так і стосовно до себе. Постулювання німецьким філософом XVIII ст.

І. Кантом (Кант, 1785) сутності деонтології як науки про належне та феномену етики обов'язку є тим джерелом, з якого починається змістовий контекст поняття «деонтологічний». Саме І. Кантом був закладений фундамент деонтології, де чи не найбільш повно здійснено її експлікацію. У теорії І. Канта визначається сутність морального обов'язку, що базується на уявленнях про закон, моральних міркуваннях, мотивації і виступає визначальною основою моральних вчинків, а отже, моральності людини [3]. Його послідовники та дослідники деонтологічної проблематики (В. Франкена, 1977 (W. Frankena),

С. Фріман, 1994 (S. Freeman), М. Мартон, 1998 (M. Martone), Дж. Гаус, 2001 (G. Gaus), Л. Александр і М. Мур, 2008 (L. Alexander & M. Moore) тою чи іншою мірою спираються і застосовують теоретичні напрацювання німецького класика.

Зарубіжними науковцями моральної психології (Л. Якобі, 1991 (L. Jacoby), М. Кенігс з колегами, 2007 (M. Koenigs et al.), Л. Скитка, К. Бауман, Е. Маллен, 2008 (L. Skitka, C. Bauman & E. Mullen), Дж. Хайдт і С. Кесебир, 2010 (J. Haidt & S. Kesebir) [9; 11; 12; 8], доведено, що, за умови сформованості в особистості спрямованості до морально доцільної поведінки, вона може бути самостійно моральнісно змотивована до дій. Нормативні вимоги моралі та їх дотримання є основним змістом успішного входження зростаючої особистості в середовище. Вони визначають специфічний стан особистості, в якому виявляється її суб'єктивне ставлення до моральних обов'язків, її внутрішня установка щодо дотримання моральних норм, орієнтація і готовність реалізувати відповідну й належну моральну поведінку. Для представників американської моральної психології Л. Якобі (L. Jacoby, 1991), П. Конвей (P. Conway, 2013) [9; 7] та ін. характерне глибоке осмислення сутності деонтологічного підходу, що пояснюється так: мораль дії залежить від внутрішнього характеру дії (наприклад, заподіяння шкоди), що своєю чергою вирізняє і принцип утилітаризму: моральність дії визначається її наслідками. Проведені зарубіжні дослідження засвідчують на потребі врахування процесу дисоціації щодо індивідуальних відмінностей в моральному вихованні, що тісно пов'язано з емпатійними тенденціями. З цього вирізняється потребнісність у формуванні такого спектру моральних почуттів як почуття обов'язку, відповідальності, справедливості, честі і гідності, совісті і сорому тощо.

Науково принциповим для нас є той факт, що деонтологічні концепції загалом орієнтовані на моральну дію або, інакше, невід'ємною і важливою частиною предметного поля деонтології за великим рахунком є морально нормована дія, адже реалізація прав чи здійснення обов'язку, дотримання встановлених вимог, норм і правил моралі чи досягнення моральних цілей - усе це певні дії, а тому наявність такого діяльнісного аспекту надає деонтології потужного практичного характеру. Деонтологічна компонента у визначенні сутності особистісно-деонтологічного підходу в моральному вихованні дошкільників наповнює його предметно-спрямувальним змістом, оскільки сам по собі особистісно орієнтований підхід є широкоформатним і діє на всьому просторі виховного процесу.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок

Таким чином, переконливим є той факт, що особливістю особистісно орієнтованого і деонтологічного підходів для реалізації завдань морального виховання дошкільників є їх сумісність, а споріднена специфічність висвітлюється такими основними положеннями:

- визнання ціннісно-моральної сутності особистості;

- спрямування особистості на моральне самопізнання, самоактивність, самоствердження, самореалізацію та відповідальне моральне ставлення як до себе, так і оточуючих;

- набуття особистістю значущої психологічної моральної системи (цінності, емоції і почуття, переконання, необхідність дотримання норм і правил поводження), що допомагає їй визначити власні позиції стосовно до самої себе та інших;

- забезпечення повноцінного морального функціонування особистості в оточуючому її середовищі;

- стимулювання розвитку моральної самосвідомості особистості.

Така синергія положень пояснюється тим, що змістове наповнення обох підходів переплітається, а злиття (сумарність) окремих частин «особистісно орієнтована» і «деонтологічна» як співмірних ланок в єдину систему визначається семантично, а саме шляхом створення словосполучення «особистісно-деонтологічний» підхід. Вірогідно, що таке об'єднання ключових положень вище схарактеризованих підходів зможе глибше і по- новому розкрити як методологічні, так і технологічні аспекти моральної психології, зокрема, в сенсі морального виховання особистості дошкільного віку.

Отже, формулюємо визначення сутності особистісно-деонтологічного підходу (ОДП) у моральному вихованні дошкільників у такій редакції: прийняття кожної особистості як унікальної й неповторної, безумовне позитивне ставлення до неї (емоційно-ціннісний компонент); розуміння багатогранності її внутрішнього світу і моральної системи як структурного елемента (когнітивний компонент); визнання можливості на самовдосконалення і моральне функціонування в середовищі оточення (поведінково- діяльнісний компонент). Побудова процесу морального виховання дошкільників у площині особистісно-деонтологічного підходу має визначатися науковим розумінням динаміки психологічного і морального розвитку особистості в онтогенезі. Доцільність вибору особистісно-деонтологічного підходу (ОДП) у моральному вихованні дошкільників засвідчують проаналізовані теоретичні позиції стосовно до особистісно орієнтованого і деонтологічного підходів та їх синергія в авторській інтерпретації. Втілення особистісно- деонтологічного підходу в моральному вихованні дошкільників неминуче потребує його наукового обрамлення вихідними положеннями, що визначає перспективи подальшого наукового пошуку. Авторська наукова ідея щодо вирішення піднятої дослідженням проблеми у сенсі визначення основоположних принципів вбачається в тому, щоб по- новітньому здійснити осмислення психологічних особливостей процесу морального виховання дітей у дошкільному віці.

Список використаних джерел

1. Бех І. Д. Вибрані наукові праці. Виховання особистості / І. Д.Бех. - Чернівці : Букрек, 2015. - Т. 1. - 840 с.; Т. 2. - 640 с.

2. Булах І. С. Психологія особистісного зростання підлітків: реалії та перспективи : монографія / І. С. Булах. - Вінниця : ТОВ «Нілін-ЛТД», 2016. - 340 с.

3. Кант И. Лекции по этике / И. Кант. - М. : Республика, 2000. - 431 с.

4. Кулачківська С. Є. Я - дошкільник (вікові та індивідуальні аспекти психічного розвитку) / С. Є. Кулачківська, С. О. Ладивір. - К. : Нора-прінт, 1996. - 108 с.

5. Платонов К. К. Личностный подход как принцип психологии / К. К. Платонов ; [отв. ред. Е. В. Шорохова] // Методологические и теоретические проблемы психологии. - М., 1972. - С. 190-217.

6. Роджерс К. Р. Становление личности. Взгляд на психотерапию / К. Р. Роджерс ; [пер. с англ. М. Золотник]. - М. : ЭКСМО-Пресс, 2001. - 416 с.

7. Conway P. The Process Dissociation of Moral Judgments: Clarifying the Psychology of

8. Deontology and Utilitarianism [Electronic resource] / Paul Conway // Electronic Thesis and Dissertation Repository, 2013. - 142 р. - Access mode: http://ir.lib.uwo.ca/cgi/viewcontent.cgi?article=2830&context=etd

9. Haidt J. Morality / J. Haidt & S. Kesebir // Handbook of Social Psychology / S. Fiske, Gilbert, & G. Lindzey ^ds.). - 5-th edition. - Hobeken, NJ : Wiley, 2010. - P. 797832.

10. Jacoby L. L. A process dissociation framework: Separating automatic from intentional uses of memory / L. L. Jacoby // Journal of Memory and Language. - 1991. - № 30. - Р. 513-541.

11. Kitwood T. Psychotherapy, Postmodernism and Morality / Tom Kitwood // Journal of Moral Education. - 1990. - Vol. 19. - № 1. - P. 3-13.

12. Koenigs M. Damage to the prefrontal cortex increases utilitarian moral judgments / Koenigs M., Young L., Adolphs R., Tranel D., Cushman F., Hauser M. & Damasio A. // Nature. - 2007. - № 446. - Р. 908-911. doi:10.1038/nature05631

13. Skitka L. J. Morality and justice: An expanded theoretical perspective and review / L. J. Skitka, C. W. Bauman, & E. Mullen // Advances in Group Processes / K. A. Hedgvedt & J. Clay-Warner ^ds.). - Bingley, UK: Emerald Group Publishing Limited, 2008. - Vol. 25. - Р. 1-27.

References

1. Bex I. D. Vy'brani naukovi praci. Vy'xovannya osoby'stosti / Ivan Dmy'trovy'ch Bex. - Chernivci : Bukrek, 2015. - T. 1. - 840 s.; T. 2. - 640 s.

2. Bulax I. S. Psy'xologiya osoby'stisnogo zrostannya pidlitkiv: realiyi ta perspekty'vy' : monografiya / I. S. Bulax. - Vinny'cya : TOV «Nilin-LTD», 2016. - 340 s.

3. Kant I. Lekcii po ehtike / I. Kant. - M. : Respublika, 2000. - 431 s.

4. Kulachkivs'ka S. Ye. Ya - doshkil'ny'k (vikovi ta indy'vidual'ni aspekty' psy'xichnogo rozvy'tku) / S. Ye. Kulachkivs'ka, S. O. Lady'vir. - K. : Nora-print, 1996. - 108 s.

5. Platonov K. K. Lichnostnyj podhod kak princip psihologii / K. K. Platonov ; [otv. red. V. SHorohova] // Metodologicheskie i teoreticheskie problemy psihologii. - M., 1972. - S. 190-217.

6. Rodzhers K. R. Stanovlenie lichnosti. Vzglyad na psihoterapiyu / Karl Rehnsom Rodzhers ; [per. s angl. M. Zolotnik]. - M. : EHKSMO-Press, 2001. - 416 s.

7. Conway P. The Process Dissociation of Moral Judgments: Clarifying the Psychology of Deontology and Utilitarianism [Electronic resource] / Paul Conway // Electronic Thesis and Dissertation Repository, 2013. - 142 p. - Access mode: http://ir.lib.uwo.ca/cgi/viewcontent.cgi?article=2830&context=etd

8. Haidt J. Morality / J. Haidt & S. Kesebir // Handbook of Social Psychology / S. Fiske, D. Gilbert, & G. Lindzey (eds.). - 5-th edition. - Hobeken, NJ : Wiley, 2010. - P. 797832.

9. Jacoby L. L. A process dissociation framework: Separating automatic from intentional uses of memory / L. L. Jacoby // Journal of Memory and Language. - 1991. - № 30. - Р.513-541.

10. Kitwood T. Psychotherapy, Postmodernism and Morality / Tom Kitwood // Journal of Moral Education. - 1990. - Vol. 19. - № 1. - P. 3-13.

11. Koenigs M. Damage to the prefrontal cortex increases utilitarian moral judgments / Koenigs M., Young L., Adolphs R., Tranel D., Cushman F., Hauser M. & Damasio A. // Nature. - 2007. - № 446. - Р. 908-911. doi:10.1038/nature05631

12. Skitka L. J. Morality and justice: An expanded theoretical perspective and review / L. J. Skitka, C. W. Bauman, & E. Mullen // Advances in Group Processes / K. A. Hedgvedt & J. Clay-Warner (eds.). - Bingley, UK: Emerald Group Publishing Limited, 2008. - Vol. 25. - Р. 1-27.

Размещено на Allbest.ru