Феномен "професійна компетентність" в українській та європейській педагогічній теорії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Феномен «професійна компетентність» в українській та європейській педагогічній теорії

Тенденції розвитку сучасної вітчизняної професійної теорії та практики визначаються орієнтацією на міжнародні та європейські методологічні засади, що спричиняється активним міжнародним співробітництвом української держави в світовому економічно-політичному та соціально-педагогічному просторах. Пріоритетними напрямами професійної підготовки у світовому контексті є професійна компетентність, як необхідна для сучасної людини здатність якісно здійснювати свою професійну діяльність. Феномен професійної компетентності характеризується широтою тлумачень та полівекторністю підходів щодо його розуміння. Перші дискусії щодо підготовки компетентного фахівця у певній галузі, за дослідженням Н. Радіонової (2004), датуються 1984 роком, коли тлумачення терміна «компетентність» розгорнуто було представлено у книзі Дж. Равена «Компетентність у сучасному суспільстві». Під цим поняттям учений розумів певне явище, що складається з великої кількості компонентів, більшість з яких відносно незалежні один від одного. Деякі з них належать, швидше за все, до когнітивної сфери, інші - до емоційної; компоненти можуть замінювати один одного як складові ефективної поведінки (c. 180). За характеристикою Дж. Равена (2002), компетентності є мотивованими здібностями; вони включають якості психічних пізнавальних процесів (оригінальність, критичність мислення, звичка до абстрагування тощо), індивідуально-психологічні особливості особистості (самоконтроль, адаптивність, впевненість у собі, наполегливість, довірливість тощо), а також складові загальної освіченості людини (знання про навколишній світ тощо).

У вітчизняній та європейській науці і практиці термін «компетентність» не є новим, але і досі дискусійним залишається як його змістове потрактування, так і інтерпретація. Розвиток педагогічної науки, яка має випереджувальний відносно практики характер, зумовлюється розширенням наукового тезаурусу. Виникнення поняття «компетентність» це той випадок, коли природа поняття провокує не тільки активний розвиток теорії, але й розвиває інтенсивну наукову дискусію серед дослідників.

Широковживаність терміну «компетенція» пов'язане безпосередньо з актуалізацією компе - тентнісного підходу до організації освітнього процесу (Молчанов, 1998, с. 69). У більшості вітчизняних досліджень констатується, що у лексикон освітніх документів міцно увійшли нові терміни «компетенція» і «компетентність», а до сих пір єдиного й прийнятного для більшості в науковій та освітянській спільноті трактування не існує (Лозовецька, 2008, с. 102). Л. Пуховська (1998) в одній із своїх праць зазначає, що українськими вченими напрацьовано ряд суттєвих характеристик щодо компетентнісного підходу в педагогічній освіті і освіті в цілому. Дослідниця констатує, що науковці в усьому світі продовжують активно дискутувати щодо розведення таких термінів як «competence», «competences», «competency», «competencies», які вперше були розроблені у сфері менеджменту і використовувались як взаємозамінні.

І. Кубенко (2010) зазначає, що українська освіта тільки починає оперувати поняттям компетентності в тому сенсі, що пропонують європейські країни. І хоча в проекті освітніх стандартів є спроби закласти досягнення компетентностей, в освітніх галузях ще немає системного підходу до поняття компетентності. Це є лише постійним предметом дискусій, як у педагогічному середовищі, так і у вітчизняній літературі, як на міжнародному, так і національних рівнях різних країн.

О. Овчарук (2007) підкреслює, що життєві компетентності є також предметом обговорення в Україні, хоча наразі дискусія навколо цього поняття більшою мірою розвивається щодо кола професійних компетентностей як результату професійної підготовки, а також компетентностей, яких мають набувати під час навчання в школі діти-інваліди. Окрім того дослідниця відмічає, що останніми роками поняття компетентності викликало широку дискусію серед країн-учасників Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), де проводились дослідження з цієї проблематики в більшості європейських країн.

У колективній монографії «Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи (Бібліотека з освітньої політики)» (2004) Н. Бібік зауважує, що дискусія з питання потрактування понять «компетентність» та «компетенція» пов'язана із «запозиченням термінології з зарубіжних видань через неточності перекладу внесло безліч непорозумінь у з'ясування явищ, які за своєю суттю не є новими ні для української ні для європейської термінолексичної традиції, ні для педагогічної дійсності» (с. 46). Авторка вказує на те, що найбільші труднощі полягають у пошуку єдиної теоретичної основи для їх виділення ключових компетентностей. Зазначене є свідченням глибокої дискусії не лише в межах вітчизняного освітнього простору, але й європейського зокрема. Проте, на сучасному етапі дослідники дійшли певної уніфікації, диференціації та розуміння понять «компетенція», «компетентність». Водночас, не менш дискусійним залишається визначення сутності феномену «професійної компетентності», який як і в українському, так і в європейському вимірах підлягає дискусії.

Означене актуалізує необхідність здійснення аналізу поняття «професійної компетентності» у вітчизняному та європейському науковому вимірі, що становить мету даної статті, досягнення якої буде можливе за умови розв'язання двох завдань: аналіз тлумачення поняття в українській педагогічній науці, інтерпретація поняття в дослідженнях європейських вчених та компаративного співставлення, на основі якого можна буде визначити сутнісну відмінність чи спільність у підході до визначення досліджуваного феномену.

Дефініція професійної компетентності. Перш за все визначимось з розумінням понятійного словосполучення «професійна компетентність». Зауважимо, що під «професійною компетентністю» у роботі розуміємо поняття, що походить від лат. термінів «profession» - офіційно оголошене заняття; «compete» - досягати, відповідати, підходити) - інтегративну характеристику ділових і особистісних якостей фахівця, що відображає рівень знань, умінь, досвіду, достатніх для досягнення мети з певного виду професійної діяльності, а також моральну позицію фахівця» (Енциклопедія освіти, 2008, с. 722). В «Енциклопедії освіти» за редакцією В. Кременя (2008) подано і потрактування «компетентності» відносно професійної діяльності: під нею розуміється сукупність знань і умінь, необхідних фахівцю для здійснення ефективної професійної діяльності: вміння аналізувати і прогнозувати результати праці, використовувати сучасну інформацію щодо певної галузі виробництва (с. 722). Поняття «компетентність» застосовується до різних категорій фахівців, характер праці яких пов'язаний з прийняттям відповідних рішень, тобто тих, котрі уповноваженні вирішувати (управлінці, експерти, діагности), це фахівці з ґрунтовними глибокими знаннями у певній галузі (вчені, викладачі, мистецтвознавці) (Вишнякова, 1999, с. 146).

Проблема професійної компетентності в психо - лого-педагогічній літературі, як і питання визначення понять «компетентність» та «компетенція», є комплексною і розглядається у різних аспектах, на сучасному етапі виокремилось два основних підходи до потрактування феномену. Прибічники першого підходу розглядають професійну компетентність як систему знань умінь і навичок, в якій не враховується мотиваційна сфера та сфера потреб особистості (В. Введенський, С. Молчанова, Н. Ничкало, М. Холодная). Представники іншого підходу аналізують професійну компетентність з точки зору залучення людини до загального світу цінностей, в якому особистість реалізує себе як фахівець, професіонал (І. Бахов, Б. Борщансь-ка, С. Вишнякова, Ю. Гіппенрейтер, В. Жеребкіна, М. Дуранова, Н. Матяш, О. Савченко, С. Скворцова). Контекст нашого дослідження дозволяє розглядати якість підготовки фахівця як важливий індикатор ефективного формування професійної компетентності.

Н. Ничкало у словнику з професійної освіти професійна компетентність пояснюється як сукупність знань, умінь, необхідних для ефективної професійної діяльності, уміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати інформацію (Гончаренко, Ничкало, 2000, с. 78). У свою чергу І. Зязюн (2004) зазначає, що зміст професійної компетентності - це знання предмета, методики його викладання, педагогіки і психології (с. 32).

Професійна компетентність трактується як «коло питань, в яких суб'єкт володіє знаннями, досвідом, сукупність яких відображає соціально - професійний статус і професійну кваліфікацію, а також особистісні, індивідуальні особливості, які забезпечують можливість реалізації певної професійної діяльності у працях С. Молчанова (1998, с. 85). З позицій теорії управління навчальним процесом, наукової організації навчального процесу, а також педагогічної акмеології професійна компетентність результат особливого типу організації предметно-специфічних знань та інтенсивної практики і навчання у відповідній предметній спеціалізації (Cordis, 2016, p. 256-257). В. Введенський (2003) вважав, що професійна компетентність» - це сукупність знань, вмінь, що визначають: результативність праці, обсяг навичок виконання завдань професійної діяльності, комплекс знань і професійно значущих якостей особистості, напрям професіоналізації, єдність теоретичної і практичної готовності до праці.

У наукових статтях багатьох дослідників поняття «професійна компетентність» пов'язується зі здатністю. Б. Борщанська, Ю. Гіппенрейтер, М. Дуранов та Н. Матяш вказують на те, що «професійна компетентність» - комплекс професійно значущих якостей та властивостей особистості, до яких належать здатність до рефлексії та співробітництва, емпатія, комунікативність, гнучкість, ціннісні орієнтири і які забезпечують здатність до самореалізації в процесі професійної діяльності. Як здатність людини, наукову категорію «професійна компетентність» характеризує і Р. Гільмієва (Во-лосенко, 2012). В основу цієї здатності покладено досвід та знання людини, вміння ефективно розв'язувати задачі, які відносяться до сфери її професійної діяльності. А. Маркова (1992) професійною компетентністю вважає поєднання здатності (особистісні якості) та готовності (знання, вміння) до професійної діяльності.

Інші дослідники фахову компетентністю роз'яснюють через призму готовності та спроможності. О. Савченко (2010) вважає, що професійна компетентність - це готовність до виконання фахово-спрямованої діяльності та спроможність суб'єкта діяльності до виконання повсякденних фахових обов'язків. В. Лозовецька (2008) під професійною компетентністю розуміє сформованість уміння міркувати й оцінювати професійні ситуації і проблеми; творчий характер мислення, прояви ініціативи у виконанні виробничих завдань; усвідомлення розуміння особистої відповідальності за результати праці.

С. Вишнякова (1999) підкреслює, що сутнісна відмінність «професійної компетентності» від терміну «кваліфікація» криється у тому, що поряд із суто професійними знаннями і уміннями, які характеризують кваліфікацію, професійна компетентність передбачає такі особистісні якості, як ініціативність, комунікативні здібності, вміння вчитися, логічно мислити, видобувати й переробляти інформацію (с. 139-131).

Професійна компетентність педагога С. Скворцовою (2009) визначається як «…властивість особистості, що виявляється в здатності до педагогічної діяльності; єдність теоретичної й практичної готовності педагога до здійснення педагогічної діяльності; спроможність результативно діяти, ефективно розв'язувати стандартні та проблемні ситуації, що виникають у педагогічній діяльності» (c. 93-94)

Підсумовуючи вищенаведене, варто зазначити, що професійна компетентність відноситься до професії і характеризується ступенем підготовленості спеціаліста до професійної діяльності. У загальному значенні українські вчені професійну компетентність тлумачать як сукупність знань й умінь, необхідних для ефективної професійної діяльності: вміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати інформацію. Складові компетентності в більшості випадків розглядаються через аналіз професійно значущих властивостей і якостей спеціаліста, котрі забезпечують ефективне виконання поставлених перед ними завдань (Бахов, 2009, с. 57).

Окрім того, охарактеризувавши професійну компетентність, учені дійшли висновку, що професійна компетентність є сукупністю ключової, базової і спеціальної компетентностей (Маковецька, 2005, с. 1). Під ключовими вони розуміють компетентності, необхідні для будь-якої професійної діяльності. Базові компетентності, на думку науковців, відображають специфіку певної професійної діяльності. Спеціальні компетентності, як зазначають учені, відображають специфіку конкретної предметної або надпредметної галузі професійної діяльності. Спеціальні компетентності розглядаються як реалізація ключових і базових компетентностей (Савченко, 2010, с. 18-19). Формування та розвиток професійної компетентності - це активний процес, що триває протягом трудового життя людини; розгортається послідовно у відповідності з професійним становленням особистості, на кожному етапі професійного розвитку фахівця набуваючи нових форм. У своєму формуванні проходить ряд етапів: професійна адаптація, професійна ідентифікація, професійна індивідуалізація та професійна персоніфікація (Докторович, 2010).

У проекті «Стратегії для оцінки дослідницького навчання в галузі науки» (SAILS - Strategies for Assessment of Inquiry Learning in Science), який фінансувався Європейською комісією в рамках досліджень організованих європейською громадською організацією «CORDIS» (Community Research and Development Information Service - Співтовариство досліджень та розвитку інформаційної служби) професійна компетентність визначена як комплексне утворення блоків професійної підготовки, які забезпечують освітні запити, які базуються на знаннях (когнітивна складова), науковій грамотності та науковому мисленні. Формування необхідних навичок та компетентностей

може визначатись та оцінюватись шляхом використанням різних методів, наприклад: методом «клас - діалогу» (classroom dialogue), спостереження за діяльністю педагога, презентації, експертної оцінки професійної діяльності, самооцінки, письмові або мультимедійні роботи студентів і використання кваліфікаційних вимог, сформульованих у Європейській кваліфікаційній рамці (Holmes, 2017).

За визначенням відомої в Європі «Освітньої агенції» (Training Agency): «компетенція це опис того що особа, яка працює у певній професійній сфері, повинна бути здатною зробити. Це характеристика дії, поведінки, результату, який особа повинна бути спроможною продемонструвати» (Walters, 1979, p. 5).

Як зазначає один із європейських досліників Л. Мітчелл (1989), для оцінки компетентності як спроможності продемонструвати відповідну стандартам професійну підготовку, важливо саме процес демонстрації взяти до уваги, оскільки лише в процесі професійної діяльності можна визначити її сформованість чи відсутність.

Функціональний аналіз засвідчив, що у європейській традицій розуміння поняття «професійна компетентність склалось три загальних підходи до тлумачення:

• відповідно до першого підходу (розробники підходу експерти «Освітньої агенції») професійна компетентність розглядається з погляду дій як демонстрація спроможності виконати професійні завдання (Манфільд, 1989);

• у відповідності до другого підходу (представником є М. Волтерс) професійна компетентність розглядається діяльність особи у соціальному контексті, розглядаючи продуктивність праці як прийняття певної ролі, яке виникає в результаті взаємодії між роботодавцем та працівником (Волтерс, 1979, с. 5);

* відповідно до третього підходу професійну компетентність досліджується в контексті продуктивності праці індивіда з точки зору його відношення до реального більш широкого питання - «життя»; підхід акцентується на якостях особистості (Холмс, 2017).

Тож «професійна компетентність» за дослідженням Л. Холмса (2017) пов'язана не тільки з виконанням певних дій, які необхідні для організаційної складової професії, але й компілюється за рахунок сформованості комплексу особистісних, соціальних і технічних факторів в динамічному контексті професійної діяльності. Крім того, професійна компетентність тісно пов'язана з особистим стилем. Тобто, у процесі своєї професійної діяльності людина завжди буде проявляти свої особистісні характеристики, які пов'язані з особистим досвідом в минулому, який проявлятиметься і в майбутньому та який впливатиме на вироблення свого індивідуального стилю діяльності, і яка виявлятиметься та ідентифікуватиметься своєю унікальною професійною компетентністю (Холмс, 2017).

Порівняння українського та європейського підходів до визначення «професійної компетентності». Дефініція «професійної компетентності» в українському та європейському освітніх просторах розглядається з позиції різних підходів: особистісно-діяльнісного (процесуального), системно-структурного, знаннєвого (когнітивного) та інших проте існує відмінність у загальній концепції розуміння означеного феномену, яку можна побачити у порівняльній таблиці.

професійний компетентність педагогічний

Визначення професійної компетентності

Отже, як свідчать представлені у таблиці 1 дані, в розумінні поняття «професійна компетентність» українськими науковцями увага акцентується на особистісних якостях, тоді як європейські акцентують увагу на діяльнісно-функціональному аспекті феномену, тобто як на спроможність ефективного виконання / демонстрування професійної дії у заданих умовах.

Проведений аналіз засвідчив, що не зважаючи на відносно однакову для вітчизняної та європейської науки інтерпретацію феномену «професійної компетентності», відмінність простежується як у підходах, так і в самому тлумаченні, а відтак такі аспекти спричиняють дискусії щодо автентичності та відповідності понять серед українських дослідників. Актуальність визначення відмінностей у тлумаченнях того чи іншого педагогічного феномену лежить також і в площині інтеграції вітчизняної професійної освіти у європейський освітній простір. На окрему увагу заслуговує педагогічна освіта в європейському вимірі, як один із засобів трансформації вищої освіти України до європейських та міжнародних стандартів професійної освіти в цілому. Однак багатоаспектність та багатокомпонентна структура феномену вищої педагогічної освіти потребує не менш ґрунтовного аналізу феномену «професійна педагогічна компетентність» та «професійна компетентність педагога», що становить перспективи подальших аналітичних наукових розвідок у даному напрямі.

Література

професійний компетентність педагогічний

1. Бахов І.С. Проблема формування професійно-комунікативної компетентності майбутніх перекладачів. Педагогічні науки. 2009. №47. С. 56-60.

2. Введенский В.Н. Моделирование профессиональной компетентности педагога. Педагогика. 2003. №10. С. 51-55.

3. Волосенко А. Формування професійної компетеності як важливий чинник творчої самореалізації майбутнього вчителя. Проблеми підготовки сучасного вчителя. 2012. №6. Ч. 1. С. 140-150.

4. Докторович М.О. Професійна компетентність соціального педагога. Вісник Глухівського ДПУ. 2010. Вип. 15. С. 64-69.

5. Енциклопедія освіти / голов. ред. В.Г. Кремень. КиївЮрінком Інтер, 2008. 1040 с.

6. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В. Овчарук. - Київ: «К.І.С.», 2004. 112 с.

7. Кубенко І. М. Що таке компетентність і як її розуміють в освіті. Теорія та методика управління освітою (Додаток до електронного журналу). 2010. №1. URL: http://tme.umo.edu.ua/docs/Dod/1…/kubenko. pdf (дата звернення: 09.08.2017).

8. Лозовецька В. Т Професійна компетентність. Енциклопедія освіти. Київ: Юрінком Інтер, 2008. С. 180.

9. Маковецька Н.В. Підвищення професійної компетентності як умова професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів. URL: www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc…/Makov.pdf (дата звернення: 07.09.2017).

10. Маркова А.К. Психологические проблемы повышения квалификации. Педагогика. 1992. №9-10. С. 65-67.

11. Молчанов С.Г. Теоретическая и практическая аттестация педагогических руководящих работников образовательного учреждения. Челябинск: Челяб. гос. ун-т, 1998. 255 с.

12. Овчарук О.В. Компетентність як ключ до оновлення змісту освіти. URL: http://ru.osvita.ua/school/ method/381/ (дата звернення: 06.10.2017).

13. Педагогічна майстерність: підручник / І. А. Зязюн, та ін. Київ: Вища школа, 2004. 286 с.

14. Професійна освіта: словник: навч. посіб. / С.У. Гончаренко та ін. Київ: Вища школа, 2000. - 380 с.

15. Профессиональная компетентность как результат педагогического образования: материалы IV международной научно-практической конференции кафедры педагогики и андрогогики «Постдипломное образование: проблемы, опыт и перспективы». С.-Петербург, 2004. С. 17-19.

16. Профессиональное образование. Ключевые понятия, термины, актуальная лексика / под. ред. С.М. Вишняковой. Москва: НМЦСПО, 1999. 538 с.

17. Пуховська Л.П. Тенденції в розвитку професійної підготовки вчителів у країнах Західної Європи (кінець ХХ ст.) Педагогіка і психологія професійної освіти. 1998. №5. С. 253-261.

18. Равен Дж. Компетентность в современном обществе: выявление, развитие и реализации. Москва: Коги-то-Центр, 2002. 256 с.

19. Радионова Н.Ф. Профессиональная компетентность как результат педагогического образования: материалы IV Всеукраинской конференции «Последипломное образование: проблемы, опыт и перспективы», Санкт-Петербург, 2004. С. 17-19.

20. Савченко О.П. Компетентнісний підхід у сучасній вищій школі. Педагогічна наука: історія, теорія, практика, тенденції розвитку. 2010. №3. URL: http://intellect-invest.org.ua/pedagog_editions_ emagazine_pedagogical_science_vypuski_n3_2010_st_16/ (дата звернення 12.10.2017).

21. Скворцова С.О. Професійна компетентність вчителя: зміст поняття. Наука і освіта. 2009. №4. С. 93-94.

Размещено на Allbest.ru