Європейська модель забезпечення якості вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Європейська модель забезпечення якості вищої освіти

освіта європейський провайдер

Прагнення поліпшити якість вищої освіти лежить в основі Болонського процесу і протягом останніх 15 років підтверджено значними результатами в галузі забезпечення якості (EC/ EACEA/Eurydice, 2015, p. 87). Забезпечення якості є ключовою структурною реформою у ЄПВО, що було підкреслено у Єреванському комюніке Конференції міністрів з питань вищої освіти (Yerevan Communique, 2015).

Аналітичні звіти Європейської асоціації університетів (ЄАУ) з узагальнюючою назвою «Тенденції» певною мірою відображають напрями

реалізації освітньої політики у ЄПВО, інформуючи суспільство про стан вищої освіти і спонукаючи академічну громаду і менеджмент швидко реагувати на зміни для підвищення якості освітніх послуг. Тенденції 2015 року показують, що 87% установ реалізують політику забезпечення якості (Quality Assurance, QA), переважна більшість - на інституційному рівні (84%), а деякі лише на рівні факультету (3%); 4% закладів вищої освіти не втілюють політику забезпечення якості, але наявні деякі форми внутрішніх процесів QA. Лише 1% респондентів повідомили про відсутність в установічіткої політики чи системи внутрішнього забезпечення якості (EUA Trends, 2015; Gover, Loukkola, Sursock, 2015, p. 14).

Вищенаведені аргументи актуалізують проблему забезпечення якості вищої освіти у площині аналізу європейських ініціатив і кращих інституційних практик.

Вітчизняний контекст дослідження орієнтує на осмислення таких аспектів проблеми: стандартизація і сертифікація процесів управління якістю освіти у вищому навчальному закладі (Г. Обор - ський, В. Гогунський, О. Савельєва), зокрема застосування Європейських стандартів групи ISO 9000 для забезпечення якості освіти у ВНЗ (Р. Кубанов), адаптація систем управління якістю освітніх організацій до контекстних змін нової версії міжнародного стандарту ISO 9001:2015 (І. Станкевич, Л. Віткін, О. Глухова), оцінювання продукту за моделлю досконалості (В. Дубровін, І. Тавлуй). У працях українських дослідників проаналізовано діяльність ЄАУ щодо реалізації міжнародних проектів з розвитку Європейського простору вищої освіти (ЄПВО), підвищення якості і конкурентоспроможності університетської освіти (О. Дацко, В. Білокопитов, А. Сбруєва, Г. Хоружий, І. Чистякова).

Наукові розвідки зарубіжних дослідників проблем вищої освіти спрямовані на аналіз кращих практик забезпечення якості, до яких залучені структури і суб'єкти Болонського процесу.

Забезпечення якості стало ключовим компонентом політики вищої освіти практично в кожній країні (Blanco-Ramirez, 2014). Schindler, аналізуючи різні підходи до визначення поняттєвого поля вищої освіти, вказує на відсутність узгодженості у визначенні поняття «якості» і обґрунтовує чотири загальні концептуальні підходи до визначення поняття: якість освіти є цілеспрямованою, трансформаційною, унікальною та підзвітною (Schindler et al., 2015, p. 8). Щодо визначення категорії «індикатори якості» автор пропонує узагальнену характеристику дефініційних ознак таких груп: адміністративні індикатори; індикатори підтримки студентів; індикатори релевантності навчального змісту та компетен - цій викладачів; індикатори залучення студентів до формування навчального плану, що встановлюють підвищення рівня знань, умінь, здатностей, які, у свою чергу, відкривають перспективи працевлаштування (Schindler et al., 2015, p. 5-6).

P. Ryan розглядає акредитацію як механізм забезпечення якості вищої освіти, аналізує моделі QA та вивчає концепцію якості, акцентуючи увагу на залученні студентів до внутрішньої системи забезпечення якості (2015).

Мета статті - обґрунтувати Європейську модель забезпечення якості, яка в авторському розумінні дає уявлення про сучасний контекст освітньої політики, напрямки її реалізації провайдерами вищої освіти, унаочнює інструменти та процедури забезпечення якості у ЄПВО.

Концепція дослідження визначена з урахуванням поліфункціональності базових понять, які визначають тренди розвитку вищої освіти і площини наукових розвідок, із залученням широкої джерельної бази дослідження (документи європейських організацій, аналітичні звіти тощо). Моделювання, як провідний метод нашого дослідження, спрямований на пізнання особливостей реалізації стратегії формування європейського простору вищої освіти, в якому якість є її визначальною характеристикою, а її забезпечення - фундаментальним принципом.

Поняттєві маркери: концептуальна мова Європейської моделі забезпечення якості (ЄМЗЯ). Лінгвістичні виклики, пов'язані із створенням Європейського простору вищої освіти, уперше стали предметом дискусій на Форумі ENQA у 2006 році. Обговорення було зосереджено переважно на використанні англійської мови як «посередницької» для зрозумілої комунікації європейської спільноти.

Тематика лінгвістичного воркшопу передбачала обговорення чотирьох груп кластерів, які стосуються мови ЄПВО і Європейської концепції забезпечення якості: a. «fundamentals» (фундаментальні); b. «ethical concepts» (етичні концепти); c. «measurement» (вимірювання); d. «descriptions» (описи) (Crozier et al., 2006, p. 8-10; 19-20). Результатом жвавих дискусій стало формування ще двох кластерів, а також включення понять, які номіну - ють об'єкти, предмети, процеси тощо за визначеними тематичними площинами кластерів: методи (E: methods), процеси і процедури (F: processes and procedures).

За результатами дискурсивного аналізу автентичних документів європейських організацій і матеріалів міжнародних форумів (2007-2017 рр.) ми також виділили поняття, які доповнюють концептуальну картину дослідження Європейської моделі забезпечення якості вищої освіти.

До кластеру «quality assurance actors» (актори забезпечення якості) ми включили такі поняття: quality assurance agencies, organisations; quality assurance authority or body; independent authority, centralised government organisation, stakeholders. Кластер «models of organisation and ownership» було доповнено поняттями: board; subcommittees, secretariat, quality assurance team, а до кластеру «Quality Assurance in practice» увійшли такі поняття: tools and methods, a pre-visit stage, a site visit, a post-visit stage.

Ключові «концепти» ЄМЗЯ - забезпечення якості, культура якості, культура забезпечення якості - увиразнюють, на наш погляд, загальне (точніше загальноєвропейське) сприйняття концептуальних положень європейської освітньої політики, педагогічної науки і інституційної практики, незважаючи на наявність окремих розбіжностей в авторських тлумаченнях.

Не вдаючись до дефініційного аналізу поняття «забезпечення якості», яке, на наш погляд, маєознаки системно-моделюючого феномену, подамо тематичні площини уживання поняття у міжнародних і європейських документах.

«Забезпечення якості» (Quality Assurance, QA): систематичний огляд навчальних програм з метою забезпечення їх прийнятим стандартам освіти (UNESCO, 2010); всі відносини, об'єкти, дії та процедури, які через їх існування та використання, разом з контролем якості, забезпечують підтримку та посилюють дію відповідних академічних стандартів у рамках кожної програми (INQAAHE, 2016).

Забезпечення якості слугує різноманітним цілям, підвищує рівень навчання та викладання, вибудовує довіру між зацікавленими сторонами у всіх системах вищої освіти, гармонізаціє їх та покращує порівнянність у ЄПВО (European Students' Union, 2015).

Теоретичними засадами формування моделі визначаємо Європейську концепцію (від лат. conceptio - розуміння, система) забезпечення якості вищої освіти як сукупність основних положень європейської освітньої політики щодо забезпечення якості, а також системи менеджменту якості із залученням засобів і інструментів.

У нашому розумінні, концепція інтегрує певний масив знання про європейську вищу освіту, який постійно оновлюється, з метою визначення трендів і пояснення закономірностей її розвитку. У цьому контексті слушною є думка P. Ryan про три основні фактори, що впливають на тренди забезпечення якості у міжнародній вищій освіті. По-перше, забезпечення якості є більш конкурючим і суворим, ніж будь-коли раніше. По-друге, забезпечення якості стає регіонально визнаною політикою. По-третє, існує потреба у міжнародній рамковій системі забезпечення якості з визнанням та взаємодією між країнами (Ryan, 2015).

Ми вважаємо, що Євроінтеграційні процеси наприкінці минулого - початку XXI століття стали поштовхом не тільки для розвитку ЄПВО, але й для вироблення європейської концепції якості вищої освіти.

Основою Празького комюніке Конференції міністрів, відповідальних за сферу освіти (2001), став спільний план дій всіх зацікавлених сторін у розробці загальних критеріїв забезпечення якості вищої освіти у форматі Болонського процесу. У Берліні (2003) було створено групу Є4 для розробки узгоджених стандартів, процедур та рекомендації із забезпечення якості, яка визнана серцевинним принципом ЄПВО.

Першій варіант Стандартів і рекомендацій (European quality assurance standards and guide lines (ESG) було схвалено на конференції в Бергені у 2005 році, а нова редакція у 2015 році на Конференції міністрів, відповідальних за сферу вищої освіти, у Єревані (Standards and Guidelines, 2015). 4 березня 2008 року у Брюсселі (Бельгія) відбулося офіційне заснування Європейського реєстру забезпечення якості.

Основні положення Європейської концепції забезпечення якості можна сформулювати так: загальні і узгоджені підходи щодо формування системи забезпечення якості на основі пануючих у XXI ст. соціокультурних і освітніх парадигм, концепцій, підходів; визначені пріоритети розвитку вищої освіти у постіндустріальному суспільстві знань; розроблені стандарти і рекомендації відповідно до провідних принципів забезпечення якості в якості базових цінностей вищої освіти; структурно і організаційно оформлені інституції, що розробляють стандарти, супроводжують діяльність уповноважених органів і стейкхолдерів; визначені механізми і інструменти реалізації загальноєвропейської політики щодо забезпечення якості.

Забезпечення якості перебуває у постійній зміні, оскільки має реагувати на більш широкі результати у вищій освіті та на потреби установ та програм, на які вона спрямовується. Незважаючи на розмаїття підходів, різні національні контексти, рівні зрілості освітніх систем, у європейських країнах можна виділити деякі загальні риси. До них належать підвищений рівень уваги до інституційного (внутрішнього) забезпечення якості та створення культури якості; посилення впливу стейкхолдерів; збільшення інтересу до «міжнародного виміру» якості вищої освіти, наприклад, через залучення міжнародних рецензентів (Wachter et. al, 2015, p. 47).

Основні провайдери вищої освіти і суб'єкти забезпечення якості. Сучасна європейська регіональна освітня політика протягом 19992017 років здійснюється в рамках освітніх ініціатив провідних політичних організацій країн Європейського Союзу (Європарламенту, Ради Європи), а також групи супроводу Болонського процесу (BFUG). Основними функціями BFUG за рішенням Берлінської Конференції (2003) є розробка і реалізація програм між Конференціями очільників міністерств освіти; координація і моніторинг процесу імплементації Болонських реформ на міжнародному та національному рівнях.

Активними суб'єктами забезпечення якості є Європейська асоціація національних студентських союзів (ESIB), Європейська асоціація вищих навчальних закладів (EURASHE), Європейська асоціація із забезпечення якості вищої освіти (ENQA), членами якої є 87 національних агенцій із 39 країн.

Європейська Асоціація університетів (European University Association - EUA) (ЄАУ) представляє інтереси 835 членів - університетів і конференцій ректорів у 47 країнах Європи (Annual report 2015, 2016, p. 30); відіграє вирішальну роль у гармонізації Європейського простору вищої освіти і є платформою для обміну ідеями та передовим досвідом університетської освіти.

З часу свого створення ЄАУ бере активну участь у європейських і міжнародних дискусіях з проблем вищої освіти для вироблення узгодженої стратегії забезпечення якості вищої освіти. Зазначимо ключові принципи формування культури якості у європейських університетах: головну відповідальність за забезпечення якості покладено на університети; інституціональний менеджмент якості вимагає комплексного підходу; якість є контекстною; кінцева мета внутрішнього і зовнішнього забезпечення якості полягає у підвищенні якості і зміцнені довіри між усіма стейкхолдерами (EUA Policy Statement, 2010).

Європейська студентська спілка (ESU) - це парасолькова організація, членами якої є 45 національних спілок студентів (NUS) з 38 країн. Контекст пріоритетів діяльності організації у сфері забезпечення якості вищої освіти можна визначити так: усунення перешкод щодо вступу та завершення навчання у закладах освіти, сприяння прогресу здо - бувачів вищої освіти, упровадження студентоцен - трованого навчання, справедливе оцінювання студентів (ESU Activity report 2015, 2016).

Протягом 2006-2016 років за ініціативи ЄАУ та спільної участі «Групи Е4» (ENQA, ESU, EUA, EURASHE) проводяться Європейські форуми із забезпечення якості (у подальшому EQAF) для розширення рамок діалогу на національному і європейському рівнях у контексті мінливих змін ландшафту ЄПВО.

Європейська асоціація вищих навчальних закладів (ЄАВНЗ/EURASHE) була заснована у 1990 р. як неурядова міжнародна організація, до складу якої входять національні й професійні асоціації коледжів, політехнічних інститутів та окремі організації, пов'язані із професійною вищою освітою. Діяльність EURASHE спрямована на захист інтересів інституцій вищої професійної освіти та неперервне підвищення її значущості та якості як у країнах ЄС, так і в інших європейських державах (EURASHE, 2016).

У складі Асоціації діють п'ять робочих груп, одна з яких опікується питаннями забезпечення якості. Керуючись Європейськими стандартами і рекомендаціями (ESG, 2005, 2015), Робоча група супроводжує діяльність BFUG, яка стосується забезпечення якості та прозорості процедур між Конференціями міністрів; організовує та проводить тематичні заходи EURASHE; здійснює інформаційне забезпечення групи E4; проводить консультації стосовно офіційної політики ЄС щодо забезпечення якості, а також залучається до експертної і проектної діяльності.

Європейська асоціація забезпечення якості вищої освіти (ENQA, 2012) сприяє європейській співпраці у сфері забезпечення якості у вищій освіті та поширює інформацію про кращі національні та інституційні практики між своїми членами та зацікавленими сторонами, заохочуючи у такій спосіб до європейських цінностей щодо забезпечення якості.

У 2015 році був прийнятий Другий стратегічний план діяльності ENQA на 2016-2020 роки. Визнаючи різноманітність систем вищої освіти та підходів до забезпечення якості, ENQA визначило ключові цінності, які покладено в основу діяльності (ENQA Strategic plan, 2015): прозорість (політики, процедур та критеріїв для прийняття рішень, підготовки звітів); незалежність (пропагує операційну незалежність агенцій з якості та підтримує автономію закладів вищої освіти); співпраця (працює на основі консультацій зі своїми членами та філіями, європейськими партнерами та іншими асоціаціями); цілісність і чесність (діє справедливо, неупереджено, об'єктивно і професійно).

Європейська агенція із забезпечення якості (EQAA) є першою міжнародною агенцією, що пропонує інституційну акредитацію, акредитацію окремих навчальних програм та інших кваліфікацій. Визнаючи забезпечення якості як незамінний інструмент для постійного підвищення якості, EQAA основу увагу приділяє розвиткові і подальшому удосконаленню культури якості в університетах і інших ВНЗ, враховуючи внутрішнє і зовнішнє середовище (European Association for Quality Assurance in Higher Education, 2009).

Міжнародна мережа агенцій із забезпечення якості у вищій освіті (INQAAHE) - це всесвітня асоціація, членами якої є понад 200 організацій, які працюють у галузі теорії та практики забезпечення якості вищої освіти. Одним з основних завдань INQAAHE є розробка та підтримка стандартів професійної практики у сфері забезпечення якості.

Перший варіант документу «Керівництва з належної практики у сфері забезпечення якості» (GGP) був опублікований у 2003 році. У 2006 та 2016 роках рекомендації INQAAHE щодо належної практики були переглянуті і доповнені. Рекомендації NQAAHE (GGP 2016) розвинуті навколо чотирьох ключових позицій: 1. Зовнішня агенція із забезпечення якості (EQAA): прозорість, відповідальність та ресурси. 2. Вищі навчальні заклади та EQAA: відносини, стандарти та внутрішні огляди. 3. EQAA огляд інституцій: оцінка, рішення та апеляції. 4. Зовнішня діяльність: співпраця з іншими агенціями та транснаціональна / транскордонна освіта (INQAAHE Guidelines, 2016, p. 5-7).

Інструменти забезпечення та прозорості якості вищої освіти. У Європейській моделі ми визначили такі інструменти забезпечення якості вищої освіти: оцінювання (evaluation), акредитація (accreditation), аудит (audit), бенчмаркінг (benchmarking), екселенс (excellence).

Акредитація є процесом, за допомогою якого державний чи недержавний орган оцінює якість інституції з вищої освіти в цілому чи спеціальної освітньої програми для офіційного визнання її як такою, що відповідає певним заздалегідь визначеним мінімальним критеріям або стандартам (Vl sceanu, 2004, p. 19).

Європейський консорціум з акредитації в галузі вищої освіти (ECA) є проектною організацією, заснованою у 2003 році. Основна діяльність ECA здійснюється у таких робочих групах: взаємне визнання і спільні програми, інновації у забезпеченні якостіі акредитації, інформаційні стратегії а також у групі сертифікації.

«Кодекс зразкової практики» (2004) ECA містить 17 стандартів задля забезпечення прозорості для політиків, уряду, інших стейкхолдерів. Стандарти визначають необхідні вимоги до акредитації організацій, гарантують надійність процедури акредитації вищих навчальних закладів, слугують в якості критеріїв для зовнішнього оцінювання діяльності членів консорціуму.

У 2005 році в Дубліні ECA затвердили «Принципи ЕСА щодо обрання експертів (ECA principles for the selection of experts, 2005), які ґрунтуються на Кодексі зразкової практики Європейського консорціуму На пленарному засіданні ЕСА в Берліні 2007 року було затверджено дві групи принципів щодо проведення процедури акредитації спільних програм, які визначають порядок обміну інформацією та прозорість; склад експертної комісії; процес оціннювання, рішення про акредитацію, упровадження нових спільних програм.

Оцінювання - це загальноприйнятий процес систематичного та критичного аналізу, що веде до визначення та / або надання рекомендацій стосовно якості вищого навчального закладу або програми. Оцінювання здійснюється через внутрішні або зовнішні процедури. У Сполученому Королівстві оцінювання також називають оглядом (перевіркою) (Vl sceanu, 2004, p. 37).

Оцінювання навчальної дисципліни спрямовано на визначення його якості, як правило, у всіх освітніх програмах, де викладається дисципліна. Оцінювання програми зосереджено на діяльності в рамках навчальної програми, яка в цьому контексті визначається як навчання, що веде до отримання формального ступеня. Оцінювання установи стосується усіх видів діяльності, тобто організації, фінансування, управління, оснащення, навчання та досліджень (ENQA, 2012, p. 14).

Бенчмаркінг є поліфункціональним поняттям. На нашу думку, множинність варіантів його розгортання суб'єктами вищої освіти та забезпечення якості відображено у дефініційних ознаках поняття. Бенчмаркінг розглядають як: стандартизований спосіб збору та упорядкування операційних даних для проведення процедури порівняння відповідних показників діяльності установ або програм, як правило, з метою визначення належної практики, діагностики проблем та визначення напрямків покращення; діагностичний інструментарій, інструмент самовдосконалення (забезпечення якості), який дозволяє визначати поточну ефективність організації (програми) та способи щодо її поліпшення; відкриту та спільну оцінку послуг та процесів з метою вивчення належної практики (Vl sceanu, 2004, p. 25-26); добровільний процес самооцінки і самовдосконалення шляхом систематичного та спільного порівняння практики і продуктивності з аналогічними установами (ESMU, 2008, p. 35.). Бенчмаркінг вважається дорогим і вимогливим інструментом, тому його варто використовувати тільки для стратегічно важливих питань (Sels & Hooge, 2012, p. 41).

До проекту з дослідження бенчмаркінгу, яке фінансувалося ЕС (EU-funded benchmarking project), було залучено 41 європейський університет, які було поділено на 4 групи, враховуючи особливості управління, організації навчання протягом життя, зміни у навчальних програмах, співробітництво інституцій з підприємствами. Результатом проекту стало методичне керівництво Європейського центру зі стратегічного менеджменту університетів (ESMU) під назвою «Бенчмаркінг європейської вищої освіти» (ESMU, 2010).

Не ставлячи за мету проводити ґрунтовний контекстуальний аналіз поняття «досконалість» (excellence), пошлемося на думку і висновки фахівців, які також вважають це поняття багатовимірним. Досконалість може бути ідентифікованою на рівні установи, факультету, кафедри або персоналу; може бути застосованою у контексті безлічі різних функцій ВНЗ. Це відноситься до управління та надання послуг, результатів навчання і дослідження. Абсолютно ясно, що досконалість є очікуванням і метою (Brusoni, 2014, p. 14).

Досконалість може бути відчутною реальністю, постійним рухом або просто горизонтом. Іншими словами, досконалість може бути певною комбінацією входів і виходів (навіть виміряних у кількостях), культури використання вхідних даних та циклічного прогресу для досягнення кращих результатів (ethos) або списку очікуваних цілей (досягнутих чи не досягнутих) (Wachter, 2015).

Інституційна програма оцінки якості (Institutional Evaluation Programme, IEP) є незалежною програмою ЄАУ, яка спрямована на підтримку і подальший розвиток установ, їх стратегічне управління та формування внутрішньої культури якості.

З часу створення програми (у 1994 році) близько 400 видів оцінок були проведені в 45 країнах Європи й усьому світі, що робить методику IEP однією з кращих і найбільш широко використовуваних серед сучасних міжнародних програм оцінки на рівні європейської освіти в університетах (IEP, 2015).

Подамо тут контекст Інституційної програми оцінки якості. Комплексні оцінки IEP враховують конкретні цілі і профіль закладу освіти, акцентуючи на всеосяжності процесу самооцінки та інституційної самопізнання. Поліпшено-орієнтований підхід, який активно підтримує установа у виконанні своєї місії, незалежно від урядів або інших державних органів, не є орієнтованим у бік акредитації або рейтингу. Європейський фокус означає врахування поточних подій в галузі вищої освіти, такі, як прийняття Стандартів і рекомендації щодо забезпечення якості у ЄПВО, спільну діяльність з міжнародними експертними групами. Наявність інституційної оцінки має стратегічне значення для установи. Не - комерційна основа процесу оцінювання, реєстраційний внесок тільки покриває витрати на проведення процедури.

До інструментів прозорості стандартів забезпечення якості ми відносимо Європейську рамку кваліфікацій (EQF), яка гармонізована із національними рамками кваліфікацій; результати навчання здобувачів вищої освіти (LO); Європейську кредитно-трансферну накопичувальну систему (ECTS).

EQF розроблено як мета-структуру, що покликана сприяти зв'язкам між національними кваліфікаційними рамками і веде до прозорості присудження кваліфікацій та наукових ступенів (The EQF for LLL, 2011).

ECTS було започатковано у 1989 році в рамках програми Еразмус як спосіб переведення кредитів, отриманих студентами у ВНЗ за кордоном, у кредити, необхідні для здобуття академічного ступеню у національному навчальному закладі.

Поступово ECTS розширила своє цільове призначення. У сучасній системі вищої освіти ECTS визначає навчальне навантаження та досягнуті результати опанування освітньої програми; є інструментом для накопичення кредитів; допомагає у розробці, описі програм, дозволяє інтегрувати різні типи навчання у перспективі безперервного навчання, а також полегшує академічну мобільність студентів і процедури визнання кваліфікації та періодів навчання.

Поняття «європейська модель забезпечення якості» (ЄМЗЯ), уведене до освітнього і наукового дискурсу у XXI столітті, засвідчує сучасну філософію освіти й задає нову теоретико-методо - логічну перспективу дослідження проблеми якості вищої освіти. Європейська модель забезпечення якості вищої освіти відбиває всі характеристики, властиві, ознаки, а також надає інформацію про процес управління якістю на наддержавному, національному та інституціональних рівнях вищої освіти із залученням провайдерів і стейхолдерів.

У нашому дослідженні модель - це описовий аналог європейської системи процесу і прогнозованого результату (формування культури якості), що у формалізованих функціях відтворює процедури, інструменти прозорості для внутрішнього та зовнішнього забезпечення якості вищої освіти у ЄПВО.

Размещено на Allbest.ru