Розвиток християнського світогляду дошкільників засобами пастирської діяльності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сливка Б.С.

У статті висвітлено питання формування християнського світогляду в дітей дошкільного віку та результати аналізу проблеми в контексті основних понять філософії освіти (світогляд, світобачення, світорозуміння тощо). Виявлено особливості становлення християнського світогляду дошкільників в Україні: суттєві зміни світоглядної позиції українців на початку ХХІ століття; надзвичайно швидке поширення високих інформаційних технологій та суттєве зростання їх ролі в житті людей; значне зростання інтенсивності життя, що призводить до обмеженого спілкування батьків з дітьми дошкільного віку; поляризація батьків за майновим станом; невизначеність політичної ситуації та тривога за майбутнє, що підсвідомо передається від батьків до дошкільнят на чуттєвому рівні; особлива роль релігії в житті українців, що дозволяє опертись на християнські традиції та протистояти негативним зовнішнім впливам; позитивна роль відродження ідеалів і національної гідності, вільний розвиток християнської педагогіки; особлива роль у формуванні християнського світогляду пастиря-священика тощо.

Ключові слова: світогляд, християнський світогляд, світоглядні позиції, дошкільники, християнська педагогіка, пастирська діяльність, цінності.

християнський світогляд дошкільний освіта

В статье освещены вопросы формирования христианского мировоззрения у детей дошкольного возраста и результаты анализа проблемы в контексте основных понятий философии образования (мировиденье, миропонимание, мировоззрение и т.д.). Выявлены особенности становления христианского мировоззрения дошкольников в Украине: существенные изменения мировоззренческой позиции в начале XXI века; чрезвычайно быстрое распространение высоких информационных технологий и существенный рост их роли в жизни людей; значительный рост интенсивности жизни приводит к ограниченному общению родителей с детьми дошкольного возраста; поляризация родителей по имущественному положению; неопределенность политической ситуации и тревога за будущее, подсознательно передающаяся от родителей к дошкольникам на чувственном уровне; особая роль религии в жизни украинского народа, позволяющая опереться на христианские традиции и противостоять негативным внешним воздействиям; положительная роль возрождения идеалов и национального достоинства; свободное развитие христианской педагогики; особая роль в формировании христианского мировоззрения пастыря- священника и др.

Ключевые слова: мировоззрение, христианское мировоззрение, мировоззренческие позиции, дошкольники, христианская педагогика, пастырская деятельность, ценности

The formation of preschoolers' Christian worldview and challenges analysis in the context of the basic concepts of philosophy of education is investigated. The formation features of the Christian worldview of preschool children in Ukraine are found. The first one is significant changes in the ideological position of Ukraine in the XXIst century connected with social changes and the emergence of the nation. The second one is extremely rapid spread of high information technologies and the significant growth of their role in people's lives, which makes a variety of available information sources for children. The third one is a significant increase in the intensity of life, resulting in parents' limited communication with preschool children. The fourth one is parents' polarization property, which adversely affects the developing world of the child. The fifth one is the uncertain political situation and the concern for the future, insecurity that is unconsciously transmitted from parents to preschoolers on the sensory level. The sixth one is а special role of religion in the Ukrainians' lives, which permits to rely on Christian traditions and resists negative external influences. The seventh one is a positive role of the revival of the ideals and national dignity, which promotes the true values of Christian morality (Love, Mercy, Selfless help, etc.). The eights one is a free development of Christian pedagogy that makes up the theoretical position of Christian education experience in integrating pedagogy and theology. The next one is a substantial increase of the preschool teacher's role under the present conditions. The following is a special role of the pastor in the formation of the Christian worldview.

Keywords: ideology, the Christian worldview, preschool, Christian education, pastoral activities, values.

Виховання дитини дошкільного віку головним чином припадає на сім'ю та родину. Але ця виховна діяльність потребує природного коригування, для того щоб дошкільника скерувати в русло добра, в онтологію життя. Найбільше користі в цьому принесе священик у своїй позабогослужбовій діяльності як провідник Божого промислу, який вказує дорогу в незнайомій місцевості. Саме допомога держави в ранньому духовному вихованні є актуальною і полягає в підготовці керівників, ватажків, навіть соціальних педагогів для скерування певної організованої зацікавленої групи людей у справі формування в дошкільнятах онтологічних засад життєдіяльності. Такими соціальними педагогами є і священики, які іменуються пастирями: їхню діяльність досліджує наука пастирологія, скерована на духовне відродження українського суспільства.

Початок ХХІ століття ознаменувався зміною світоглядної позиції людей, трансформацією цінностей, руйнацією моделі врівноваженого світу: настала епоха «глобалізаційних змін, високих інформаційних технологій, надзвичайної інтенсивності життя, плинності суспільних пріоритетів, надмірного матеріального розшарування населення, невизначеності життєвих перспектив. Світобачення - це внутрішній погляд дитини на природу, культуру, людей, саму себе, життя, його сенс, устрій. По суті, йдеться про цілісне уявлення зростаючої особистості про життя в різних його вимірах, формах, аспектах. Неадаптовану до віку, перекручену, негативно емоційно забарвлену інформацію відповідного змісту дитині транслюють ЗМІ, радіо, телебачення» [9, с. 15]. Світогляд постає основою свідомості, способом усвідомлення дошкільником дійсності, його позицією як єдністю ціннісних ставлень до природи, рукотворного світу, людей, себе. Він визначає буденну, міфологічну, наукову або релігійну орієнтацію зростаючої особистості; зумовлює характер її діяльності, впливає на норми поведінки, прагнення, смаки та інтереси.

Важливість формування духовного потенціалу в дітей дошкільного віку обґрунтована тим, що, як зазначають науковці, дитина народжується з інстинктним бажанням зрозуміти саму себе і світ довкола себе. Чи не найскладнішим напрямком у педагогічній роботі з дошкільнятами є саме духовний розвиток. На практиці формування духовного потенціалу особистості дошкільника часто вже тенденційно зводиться до залучення малюків до релігійних традицій, але головне завдання - створити умови для нагромадження дошкільниками першого позитивного загальнолюдського духовного досвіду через активне залучення їх до різних видів діяльності.

У низці педагогічних досліджень розглядалися питання формування світогляду (Г. Ващенко, Л. Виготський, Л. Божович, С. Гончаренко, В. Ільченко, І. Кальний, В. Кузьменко, Е. Лефеврі, В. Лавріненко, Г. Лоїк, М. Люзняк, М. Солдатенко М. Савчин), зокрема дошкільників (О. Сокуренко, С. Гром О. Кононко, В. Луценко, С. Нечай, З. Плохій, Л. Якименко) та ін. Водночас проблема розвитку християнського світогляду дошкільників не була предметом спеціального дослідження в галузі педагогічних наук.

Метою статті є виявлення особливостей формування християнського світогляду дошкільників засобами пастирської діяльності в Україні.

Потреба розроблення богословського виміру методики пастирської роботи з дітьми дошкільного віку посилюється у зв'язку з тим, що пастирська діяльність більше зосереджена на дорослих людях. Діти до семирічного віку залишаються поки що поза деякою увагою пастирів. Реалії сьогодення диктують необхідність формування умінь дошкільників керуватися Божими заповідями в житті, навчитися повсюдно й постійно чинити добро, пізнавати таємниці походження світу, людини, її буття, починати готуватися до небесного життя, адже образ Бога має до Бога й прямувати. Щоб зуміти правильно скористатися наданою Господом волею дитини, потрібні мудрі поради пастиря у формі виховання й навчання, методичних порад для правил поведінки в повсякденному житті з позицій Священного Писання.

Релігія завжди відігравала й надалі відіграватиме істотну роль у життєдіяльності українців, духовність яких має складатися з тих споконвічних цінностей моралі і повсякденного життя, «які є єдиними як для Євангелія, так i для Конституції сучасної держави. З огляду на це, одним із головних завдань сучасної педагогічної науки є утвердження фундаментальних цінностей, вироблених людством упродовж усієї історії свого існування. І треба не просто утвердити, але й поставити їх у центр уваги сучасної освіти, тому що майбутнє нашої батьківщини залежить від духовного потенціалу молоді, від її доброти, чесності, справедливості, працьовитості, від її здатності й прагнення до безкорисливої турботи про ближніх i беззастережної любові до своєї вітчизни» [6, с. 215].

З першого погляду, «наука й віра є поняттями несумісними, оскільки наука опирається на факти, а віра передбачає повне довір'я до Творця, яке не має достовірного наукового обґрунтування. Але такого роду конфлікт існує лише з першого погляду, бо наука покликана лише дослідити творіння у всій його повноті, і тим самим показати нам, наскільки мало ми знаємо» [5, с. 330]. Релігія як складова духовної культури має виконувати визначальну роль у формуванні світогляду та житті людини. З давніх часів на теренах нашої Батьківщини такою релігією було і є християнство, в основі якого лежить віра в єдиного Господа-Творця.

Аналізуючи історико-теоретичні підходи до змісту християнської педагогіки, варто мати на увазі, що «практичним змістом дидактичних орієнтирів християнської педагогіки є здатність: самоскорегуватися: оберігати свою душу; віднайти життєвий сенс: жити за свободою вибору; самоосмислитися: дотримуватися Божих заповідей; облагородитись: виокремити шляхи до вселюбові через молитву-розмову з Богом» [8, с. 8].

Методологічною основою пастирології є педагогіка, насамперед дошкільна педагогіка й пастирська педагогіка. Навчання дошкільника скеровано передусім на пізнання навколишнього світу, простих природних явищ, відчуття свого місця у природному середовищі. Правильно налагоджений педагогічний процес дошкільного навчання сприятиме майбутньому навчанню в початковій школі

Пастирологія (пастирське богослів'я) - це сукупність частини розділів наукових дисциплін, богослів'я, присвячених розкриттю вчення Церкви про призначення пресвітера й єпископа у їх позабогослужбовій діяльності на всіх етапах розвитку людства. Дошкільна пастирологія раннього духовного виховання дитини до семирічного віку пов'язана з використанням канонічних методів та церковної годеґетики.

Основними детермінантами (визначниками) пастирської роботи з дітьми дошкільного віку є антропологія пастирства, пастирська психологія, пастирська педагогіка, дошкільна освіта, дошкільне виховання, сімейно-родинна освіта, сімейно-родинне виховання, церковний спів, координаторська діяльність пресвітера, історія Української Православної Церкви, державна зацікавленість та ін. (ставлення до природи, рослин, тварин, дітей, дорослих та ін.). Пастирологія вбирає в себе окремі розділи морального богослов'я, догматичного богослов'я, літургійного богослов'я, гомілетики, канонічного права, аскетики та ін. У сукупності цей матеріал обґрунтовується світською наукою педагогікою і методикою. Для позабогослужбової діяльності зміст стає систематизованим викладом з урахуванням психологічних особливостей вірян.

Дитячу навчально-пізнавальну інженерію визначають вікова періодизація, індивідуальні особливості, рання соціалізація, піклування про дошкільне дитинство, духовний потенціал, розв'язання проблем дошкільної пастирської педагогіки. Початком дитячого пізнання є родинна християнська культура як різновид дошкільної культури, що складається з духовного народження, духовного вдавання до Бога, ментального надихання, родинної етики, християнського етикету, екологічної етики, працелюбності.

Основними формами методики пастирського богослов'я з дошкільниками є хрещення, богослужіння, літургійне проповідування, християнський етикет, стверджувальне богослов'я та паломництво. Факультативною формою є волонтерська діяльність пастиря.

На нашу думку, провідну роль тут займає християнський світогляд, який закладається в дитині з наймолодших років.

З точки зору філософії, наявність світогляду передбачає уявлення людиною буття як цілісності та усвідомлення тих законів, яким підлягає це буття в загальному та в окремих проявах. У світогляді доцільно відрізняти головне (уявлення про буття як ціле, про природу і сенс цього буття, про його основні рушійні сили і закони) та похідне, часткове (стосується окремих частин буття або окремих його явищ).

Формування цілісного світогляду можливе лише з урахуванням психологічних особливостей процесу пізнання. На основі взаємозв'язку філософських, психологічних і педагогічних факторів пізнавального процесу проблему світоглядної спрямованості доцільно розглядати в інтегративному аспекті [4]. Так, Г. Ващенко, аналізуючи погляди Гербарта та ідею виховного навчання, наголошує, що основою психічного життя людини є уявлення, а все інше - лише наслідок відношень між уявленнями. Бідність уявлень, породжена незнанням, призводить і до одноманітної вдачі. І навпаки, високовартісні знання призводять до високовартісної, моральної вдачі. Велике значення надається й узгодженості, систематичності знань: безсистемність знання призводить до безсистемності й суперечностей у вдачі та поведінці.

Головне в людині, на думку Г. Ващенка, - не знання самі по собі, навіть не їх ґрунтовність і систематичність, а характер і добра воля. Але засобом послідовного і наполегливого втілення високої мети людини є знання. Воля немислима без розуму, без нього вона губить свій суто людський характер. Автор підкреслює надзвичайну роль фантазії у творчості людини: там, де людина творить нове, вона неодмінно послуговується фантазією. Разом із тим тип фантазії може бути не однаковим у різних народів. Українцям, наприклад, притаманна близька до стародавніх греків гармонійність, поміркованість, пластичність, міцний зв'язок з дійсністю з одночасним пануванням над нею. У творчості українців спостерігається різноманітність, багатогранність і риса, яку Г. Ващенко називає світлістю. Характерною є і близькість до природи, єднання з нею [1].

Принцип життєвості пов'язаний з тим, що школа завжди відстає від життя, бо її завдання - передавати досвід попередніх поколінь, причому з цього досвіду береться випробуване й зафіксоване, тому, буває, і застаріле. Відсталість школи за спокійного й повільного розвитку політичних і культурних подій малопомітна, але за значних соціальних змін школа стає відірваною від життя.

Таким чином, інтегруючу роль у формуванні особистості, зокрема дошкільника, відіграє світогляд. Науковці аналізують низку з ним споріднених понять, стислий аналіз яких викладено нижче [3, с. 6-9].

Світосприйняття - це пасивне споглядання людиною світу на феноменальному рівні у формі емоційно забарвлених відчуттів, сприйнять, уявлень; недолік світосприйняття криється в його суб'єктивності.

Світорозуміння є більш активною формою освоєння світу, оперує категоріями визначеності, зумовленості й цілісності. Складаючи емоційно-ціннісне й інтелектуальне ставлення людини до світу, світосприйняття і світорозуміння є передумовою його світогляду.

Світогляд - це система поглядів людини на світ з метою визначити своє ставлення до нього, знайти своє місце в ньому, усвідомити сенс і мету життя.

Формування світогляду складають взаємопов'язані компоненти, кожен з яких випливає з попереднього. Насамперед це потреби особистості, а усвідомлені потреби формують інтерес. Наступним етапом розвитку є знання, викликані інтересом. Знання в єдності з цінностями призводять до ідеї. Оскільки ідея є підставою формування ідеалу, то важливо відрізнити ідеал від ідолів, які формуються на основі помилкових знань чи фальшивих цінностей. Завершальною складовою світогляду є установка на готовність до дії.

Викладене вище та результати комплексного аналізу проблеми дозволили виявити такі особливості формування християнського світогляду дошкільників в Україні:

- суттєві зміни світоглядної позиції українців на початку ХХІ століття, пов'язані з суспільними змінами та становленням нації;

- надзвичайно швидке поширення високих інформаційних технологій та суттєве зростання їх ролі в житті людей, що робить для дітей легкодоступними найрізноманітніші джерела інформації;

- значне зростання інтенсивності життя, що призводить до обмеженого спілкування батьків з дітьми дошкільного віку;

- поляризація батьків за майновим станом, що негативно впливає на розвиток світогляду малюка;

- невизначеність політичної ситуації та тривога за майбутнє, невпевненість у завтрашньому дні, що підсвідомо передається від батьків до дошкільнят на чуттєвому рівні;

- особлива роль релігії в житті українців, яка дозволяє опертись на християнські традиції та протистояти негативним зовнішнім впливам;

- позитивна роль відродження ідеалів і національної гідності, що сприяє розвитку істинних цінностей християнської моралі (Любові, Милосердя, безкорисливої допомоги ближнім тощо);

- вільний розвиток християнської педагогіки, що дозволяє виробляти теоретичні позиції християнського виховання в інтеграції досвіду педагогіки та теології;

- суттєве зростання в сучасних умовах ролі педагога-дошкільника;

- особлива роль у формуванні християнського світогляду пастиря-священика.

Акцентуючи на ролі педагога в формуванні та розвитку християнського світогляду дошкільників, необхідно пам'ятати, що особливу роль у цьому процесі відіграє пастир-священик, під загальним духовним керівництвом якого здійснюється вплив первинної інформації на формування духовно-душевних властивостей дитини. Пастир, по суті, супроводжує в навколишньому світі через зацікавлених у вихованні осіб діяльність поза службою.

До подальших напрямів дослідження відносимо аналіз історичного досвіду та можливостей пастирської діяльності у формуванні світогляду дошкільників.

Література:

1. Ващенко Г. Виховний ідеал / Григорій Ващенко. - Полтава : Ред. газ. «Полтавський вісник», 1994. - 191 с .

2. Гудінг Д. Світогляд: для чого ми живемо і яке наше місце у світі / Д. Гудінг ; Д. Леннокс ; за ред. М. А. Жукалюка. - К. : УБТ, 2003. - 416 с.

3. Кальной И. И. Философия для аспирантов : учебник / И. И. Кальной, Ю. А. Сандулов ; под ред. И. И. Кального. 3-е изд., стер. - СПб. : Издательство «Лань», 2003. - 512 с.

4. Кміт Я. Світоглядна спрямованість інтелекту молодої людини у науковій спадщині Григорія Ващенка / Я. Кміт, І. Козловська, Я. Собко // Філософські пошуки. - 1997. - Вип. 3. - С. 147-157.

5. Козловський Ю. М. Едукаційна інтегрологія : монографія / Ю. М. Козловський, І. М. Козловська. - Львів : Сполом, 2015. - 360 с.

6. Скотний В. Філософія освіти: екзистенція ірраціонального в раціональному / Валерій Григорович Скотний. - Дрогобич : Вимір, 2004. - 348 с.

7. Сливка Б. Особа дошкільника у пастирології: філософія пізнання // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки : Соціальна філософія та філософія історії. - 2014. - № 18. - С. 98-104.

8. Стефанюк С. К. Християнська педагогіка : плекання кращих людських чеснот. Вип. 2 / С. К. Стефанюк, Р. М. Голянчук ; за заг. ред. С. К. Стефанюк. - Х. : Кроссроуд, 2010. - 68 с.

9. Формуємо у старших дошкільників цілісне світобачення : навчально-методичний посібник / [Кононко О. Л., Луценко В. О., Нечай С. П., Плохій З. П., Сидельникова О. Д., Старченко В. А., Терещенко О. П., Шелестова Л. В., Якименко Л. Ю.]. - К. : «Імекс-ЛТД», 2013. - 260 с.

Размещено на Allbest.ru