Методологічні підходи виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

здобувач О.В. Бортнікова

Анотація

У статті розкривається сутність та висвітлюються особливості застосування методологічних підходів виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтва. Враховуючи специфіку та особливості такої вікової і соціально-професійної групи молоді як студенти училищ культури і мистецтва дібрано та обґрунтовано відповідні підходи виховання, а саме: акмеологічний, аксіологічний, антропологічний, культурологічний, особистісно-діяльнісний, синергетичний, системний, ситуаційний і цивілізаційний.

Ключові слова: методологічні підходи виховання, адаптивний стиль лідерства, студенти училищ культури і мистецтва, акмеологічний підхід, аксіологічний підхід, антропологічний підхід, культурологічний підхід, особистісно-діяльнісний підхід, синергетичний підхід, системний підхід, ситуаційний підхід, цивілізаційний підхід.

Аннотация

В статье раскрывается сущность и освещаются особенности применения методологических подходов воспитания адаптивного стиля лидерства студентов училищ культуры и искусства. Учитывая специфику и особенности такой возрастной и социально-профессиональной группы молодежи как студенты училищ культуры и искусства подобраны и обоснованы соответствующие подходы воспитания, а именно: акмеологический, аксиологический, антропологический, культурологический, личностно-деятельностный, синергетический, системный, ситуационный и цивилизационный.

Ключевые слова: методологические подходы воспитания, адаптивный стиль лидерства, студенты училищ культуры и искусства, акмеологический подход, аксиологический подход, антропологический подход, культурологический подход, личностно-деятельностный подход, синергетический подход, системный подход, ситуационный подход, цивилизационный подход.

Abstract

The article reveals the essence and highlights the peculiarities of the application of methodological approaches to the upbringing of the adaptive leadership style of students in the schools of culture and art. Taking into account the specifics and peculiarities of such an age and socio-professional group of young people as the students of the colleges of culture and art, appropriate approaches to upbringing have been selected and substantiated: namely, acmeological, axiological, anthropological, culturological, personality-activity, synergetic, systemic, situational and civilizational.

Keywords: methodological approaches of upbringing, adaptive leadership style, students of art and culture schools, acmeological approach, axiological approach, anthropological approach, culturological approach, personality-activity approach, synergetic approach, system approach, situational approach, civilizational approach.

Актуальність. В умовах сьогодення Україна інтегрується у європейський і світовий культурний простір. У цивілізованій Європі панують високі політичні, економічні, правові стандарти, функціонує високотехнологічне виробництво, існує високий рівень матеріального забезпечення і добробуту громадян, динамічно розвивається мистецтво і культура. Оскільки Україна взяла курс на входження до співтовариства передових, цивілізованих народів Старого континенту, то це вимагає забезпечення перебудови багатьох сфер життя. Насамперед, йдеться про збереження нашої національної і культурної ідентичності в умовах глобалізації та світової інтеграції. Для цього суспільству потрібні фахівці в галузі культури і мистецтва з розвиненим адаптивним лідерським стилем, здатні згуртовувати художні і мистецькі колективи, фокусувати їх творчу енергію і спрямовувати у русло культурного і духовного збагачення українського народу. Під адаптивним лідерським стилем ми розуміємо не тільки здатність до домінування та вивищення суб'єкта серед собі подібних за ознакою організаторських можливостей, а й уміння адекватно ситуації застосовувати найефективніший стиль побудови взаємовідносин з групою, стимулювати, кооперувати і координувати зусилля її членів.

Потреба виховання у студентів лідерського стилю є особливо актуальною в умовах кризи моральних цінностей, прагматизації міжособистісних відносин, девальвації високих ідеалів добра, краси, істини справедливості, чесності і порядності, самовідданого служіння людям і Батьківщині. Таке виховання має здійснювати на сучасній, науково обґрунтованій методологічній базі основу якої складають методологічні підходи. Виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв слід здійснювати на адекватно дібраних методологічних підходах, що відображають специфіку підготовки фахівців у галузі.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Розвиток лідерського потенціалу особистості був предметом дослідження багатьох учених, як зарубіжних так і національних: А.Адлера, К.Агрігіса, Е.Богардуса, Е. Берна, Р. Бояциса, А. Вендова, В.Врума, Н. Бєлякової, В. Гончарова, Е.Ейнарсена, О. Євтіхова, М. Кетс де Вріса, Р.Кеттела, Т.Кучмарскі, С. Кучмарскі, В. Каширіна, Е. Лук'янчикова, Е. Маккі, О. Маковського, А.Маслоу, О. Романовського, О. Скрипнікова, та інших. В останні роки, з'явився цілий ряд дисертаційних досліджень дотичних до нашої теми: таких авторів як: Д. Алфімов, О. Василькова, О.Косенчук, Ю. Кращенко, О.Маковський, Н. Мараховська, В.Мороз, А.Семенов, Р.Сопівник, Г.Тітова, В. Ягоднікова та ін.

Мета дослідження полягає у доборі та обґрунтуванні сучасних підходів, адекватних професійним вимога виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтва.

Методи. У процесі нашого дослідження були використані: аналіз, синтез наукової літератури присвяченої методології у галузі педагогіки, виховання, розвитку лідерського потенціалу особистості; індукція, дедукція, традукція для побудови умовиводів щодо підходів виховання адаптивного стилю лідерства, узагальнення матеріалів, що проливають світло на проблеми реалізації методологічних підходів у вихованні адаптивного стилю лідерства.

Результати. Під методологією розуміють базові засади дослідження, систему теоретичних знань, що відображає зв'язок досліджуваного феномену зі способами отримання інформації про нього. Інколи, методологією визначають як вчення про метод. Методологія має філософський, загальнонауковий та конкретно-науковий рівні. Філософський рівень - це філософські системи, у координатах яких розглядаються досліджувані явища. Загальнонауковий рівень - це матеріалістична діалектика, та теорія пізнання (епістемологія), яка стосується усіх наук. Конкретно науковий рівень методології, у нашому контексті, - це педагогічні теорії, підходи, принципи та методи науково-педагогічного пізнання, дослідження, вивчення предметів і явищ педагогічної реальності. Коли йдеться про таке поняття як підхід, то мають на увазі шляхи пізнання оточуючої дійсності. Знаходимо й інші визначення досліджуваного поняття: думка, погляд, з позиції якої розглядається об'єкт; напрям у науці, дослідженнях; сукупність єдино спрямованих за змістом принципів і методів, які не виходять за рамки підходу [1]. Нас цікавитимуть підходи до виховання. У педагогічній науці підхід трактують як тактичні прийоми (І.Волощук) [2, с. 51], напрями пізнання (С.Харченко) [3, с.5], сукупність прийомів, методів, форм, засобів впливу на вихованця (О.Сидорнеко) [4, с. 40]; спосіб вивчення досліджуваного педагогічного явища (І.Бех) [5, с. 256]. Директор інституту проблем виховання НАПН України І.Бех, підкреслює, що поняття «підхід» об'єднує найбільш загальні положення, систему приписів, правил (принципів) на основі яких відбувається виховання особистості [6, с. 554]. Під підходами ми будемо розуміти точку зору, певний погляд, сукупність теорій, принципів і методів за допомогою яких здійснюється виховний вплив на студента училища культури і мистецтв.

Існує безліч підходів виховання особистості майбутнього фахівця у галузі культури і мистецтв. Але нас у більшій мірі цікавитимуть ті зі них, що відображають специфіку майбутньої професії та стосуються реалізації лідерського потенціалу особистості студента училища культури і мистецтв Найперший і найважливіший такий підхід, який інтегрує сукупність елементів у єдине ціле з тісним функціональним зв'язком є системний підхід. Його розробкою займались різні учені (П. Анохін, А. Арсеньєв І. Бех, О. Глузман, Ф. Корольов Б. Ломов, Б. Лихачов, Л. Новикова, С. Садовський, Г. Серіков, С.Харченко, Ю. Шабанова, Е. Юдін та інші). В Українському педагогічному словнику підкреслюється, що системний підхід - це напрям у спеціальній методології науки, завданням якого є конструювання складних за організацією об'єктів як систем. Система виховання адаптивного стилю лідерства студентів у училищах культури і мистецтва має включає різні структурні елементи що пов'язані функціональною єдністю. Елементами такої системи є усі компоненти виховного процесу (мета та зміст навчання і виховання студентів; методологічні підходи; форми, методи, прийоми і засоби виховання студентів училищ; педагогічні умови виховання студентів училищ культури і мистецтв; конкретний результат - молодший спеціаліст у галузі культури і мистецтва із високим і середнім рівнем розвитку адаптивного стилю лідерства; суб'єкти виховання (педагоги, наставники, органи студентського самоврядування; діагностичний інструментарій та механізми контролю і корекції результату щодо вихованості адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтва). Використання інтегрованого потенціалу поєднаних однією метою та функціями елементів системи з високою долею ймовірності забезпечить належний ефект досягнення виховних завдань. Реалізувати цей підхід у вихованні адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтва можна за допомогою методу моделювання коли створюється графічний двійник методичної системи виховання відповідного психологічного утворення. Це дозволяє врахувати усі елементи виховного процесу, забезпечити їх функціональну єдність. виховання адаптивний лідерство студент

Близьким до системного підходу є синергетичний підхід у вихованні адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв. Синергетика (від гр. synergos - спільно діючий) є сучасною теорією спільної дії (Г. Хакен, І. Пригожин, С. Курдюмов, І.Лутай) [7, с. 46] й акцентує увагу на узгодженій взаємодії частин при утворенні структури як єдиного цілого. Синергетичний підхід інтегрує два начала: те, що організовує і те що розмиває контури організації. Важливою особливістю синергетичного підходу є нелінійність розвитку системи виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв, тому розвиток особистості це непряма залежність від педагогічних впливів, а можливість, яка може бути реалізованою в одному з цілого спектру варіантів. Виховна система розглядається як самоорганізуюча система що докорінно відрізняється від раціональної, технократичної закритої системи, у якій процес є керованим. Синергетичний підхід у вихованні досліджуваного нами психологічного утворення відбувається у системах відкритого типу, де має місце постійний обмін енергією чи інформацією коли система самостійно організовується, автономно розвивається [8, с. 812-813]. При такій відкритій синергетичній системі можливі різні варіанти розвитку. У цьому зв'язку важливими будуть семінари з підвищення педагогічної майстерності, де має місце обмін досвідом педагогів, керівників художніх колективі, кураторів студентських груп, викладачів предметників училища, батьків студентів, у тому числі з використанням інформаційного середовища, комп'ютерних технологій, кіберпростору та інше. У рамках синергетичного підходу, коли йдеться про міжособистісну взаємодію передбачається спільний уплив на процес виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ, при якому єдність зусиль потужніша за вплив кожного окремо взятого елемента.

Ситуаційний підхід дозволить нам розглядати досліджуваний феномен на міждисциплінарному рівні, використовуючи інструментарій менеджменту, як науки про управління. Авторами ситуаційної теорії є Г.Персон, Р.Стогділл, Т.Хілтон. П.Хартлі, Ф.Фідлер, Р.Блейк і Дж.Моутон. Даний підхід базується на припущенні, що стиль лідера залежить від ситуації, у яку потрапляє група чи індивід. Індивід висувається на роль неофіційного керівника завдяки наявності якостей найбільш затребуваних у конкретній ситуації, що дозволяє ефективно вирішувати значимі для групи завдання. У 1928 році Г.Персон [9, с. 50-54] зазначив, що кожна ситуація визначає ті особливі якості, які необхідні лідеру для ефективних дій у нових умовах і якості індивіда (здатність до оперування стилями), які в певній ситуації можуть бути визначені як найбільш відповідні для завоювання домінуючих позицій, є продуктом досвіду (навчання і виховання людини в попередніх ситуаціях) [10, с.23-24]. З огляду на це змістом виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв має бути передача студентам знань про існуючі стилі лідерства: авторитарний, демократичний, відсторонений (К.Левін); стиль зорієнтований на виконання завдання, стиль зорієнтований на побудову відносин (Ф.Фідлер); управління в стилі «страх перед бідністю», управління в стилі «заміського клубу», управління в стилі «влада - підпорядкування»; стиль «менеджмент завдань»; стиль «групове управління» (Р.Блейк і Дж. Моутон); параноїдальний, демонстративний, компульсивний, депресивний і шизоїдний стилі (Д.Ольшанський); управління в стилі командира, агресора, ухилянта, догоджальника, актора, реалізатора (Д.Белл) та ніші.

Акмеологічний підхід (походить від грецького «akme» - вища ступінь, квітуча сила, найкраща пора, зрілість). Термін «акмеологія» уведений до наукового обігу 1928 року Н. Рибніковим [11]. Чільними представниками науки, які розробляли впровадження цього підходу у педагогіку і виховання стали К. Абульханова, А.Бодальов, В.Бранський І.Зязюн, В.Деркач, Н.Кузьміна, Л.Лаптєв, С.Пожарський та інші). Акмеологічний підхід у вихованні адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв важливий у контексті нашого дослідження з огляду на те що ним ставиться акцент на досягненні вихованцем на кожному із етапів його розвитку найвищої точки, «квітучої пори», коли особистість максимально розкривається, реалізує свій потенціал та отримує необхідну їй інформацію, інтериоризує загальнолюдські, національні та професійні цінності, засвоює уміння і навички застосування різних стилів управління і лідерства. З огляду на це, оволодіння студентом знаннями про стилі лідерства, здатність ними оперувати та застосовувати адекватно до ситуації що склалась можна вважати певним «акме» у розвитку майбутнього фахівця у галузі культури і мистецтва. Крім того, такий фахівець, щоб не тільки бути керівником художнього колективу, а і його лідером, має досконало оволодіти предметною областю за спеціальністю і спеціалізаціями («Народні інструменти», «Оркестрові духові та ударні інструменти», «Спів», «Хорове диригування», «Теорія музики», «Музичне мистецтво естради (інструменталісти)», «Народне пісенне мистецтво» та інші) на теоретичному і практичному рівнях бути готовим до професійної діяльності, відзначатись сформованими патріотичними якостями, ціннісним світоглядом, високим рівнем освіченості і культури.

Аксіологічний підхід (від грец. а^іа - цінність) розробниками якого є К.Абульханова- Славська, І.Бех, Л.Божович, Ю.Бойчук, О.Вишневський, М. Рокіч, С.Рубінштейн, В.Франкл, Г.Шевченко, Е.Шпранглер [12]. У рамках означеного підходу цінності розглядаються як значущі для людини предмети і явища дійсності, як надання переваги певним життєвим смислам, смислові універсали вистраждані людством вибіркове ставлення до дійсності [13]. Поняття «аксіологія» було введено до обігу французьким філософом П.Лапі (1902 р.) і позначало галузь філософії, яка досліджує ціннісну проблематику. Саме ж поняття «цінність» використовувалось ще Аристотелем, проте в обіг було введено у 60-х рр. XX століття німецькими філософами В.Віндельбандом та Г.Ріккертом [14, с. 151]. У контексті нашого дослідження виховання адаптивного стилю лідерства розглядається як процес у ході якого студент училища добровільно обирає цінності, що пов'язані із провідним становищем у групі, відносинами домінування-підлеглості, відповідальної залежності (А.Макаренко) лідерством та лідерськими стилями, засвоює їх, переводить у внутрішній світ, робить особистим надбанням. Інтериоризовані цінності стають якостями особистості вихованця, а від так виявляються у соціально спрямованій поведінці, його діяльності з позиції лідера, здатності застосовувати відповідно до ситуації найоптимальніший стиль впливу на членів колективу. У зміст методики виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтва закладається науково обґрунтована система цінностей, що пов'язана з лідерством і культурним розвитком українського суспільства.

Антропологічний підхід (І. Аносов, Б. Бім-Бад, О. Огурцов, А. Фірсова, М. Швед) у контексті нашого дослідження спрямовує увагу суб'єктів виховної роботи на обумовленість становлення особистості особливостями природи людини, як індивіда, що належить до класу ссавців, виду «Homo sapiens» що має основні потреби в їжі, одязі, безпеці, визнанні і повазі (А.Маслоу). З огляду на це теорія і методика виховання розглядається як інтегральна наука, що при формуванні особистості спирається на дані психології, фізіології, генетики, антропології, історії, етики, естетики та інших наук про людину і її діяльність. Відомо, що сам К.Ушинський фундаментальну працю свого життя присвячену педагогіці назвав «Людина як предмет виховання, або досвід педагогічної антропології» [15].

Антропологічний підхід базується на таких принципах: сталість, інваріантість фундаментальних родових якостей людини як істоти біологічної, соціальної і розумової (духовної), що споконвічно володіє волею; універсальність людини, єдності людського роду і незалежно від етнічних, расових, соціальних, географічних і інших відмінностей, рівноправності всіх людей; невід'ємності природних прав людини, їх пріоритету стосовно принципів устрою, законів і діяльності держави. Важливо підкреслити, що антропологічний підхід вимагає не обмежуватися вивченням впливу соціального середовища чи розумної, раціональної мотивації, виявляти й ірраціональні, інстинктивні, біологічні й інші мотиви поведінки людей, обумовлені людською природою [16].

Важливим індикатором антропологічного підходу у вихованні адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв є їх творча діяльність, а точніше її результат - культура, яка виявляється не тільки у набутих професійних знаннях, знаннях в галузі лідерології, а й креативності у доборі способів впливу на послідовників, плодах творчої діяльності. Так, А. Кравченко зауважує, що за допомогою «системи переконань і цінностей, які виражені через відповідну мову, пісні, танці, звичаї, традиції, манери поведінки, упорядковується життєвий досвід, регулюється взаємодія спілкування» [17, с. 32]. Усі культурні надбання людини завдячують своєю появою вихованню. Лідер за своєю суттю є висококультурною людиною, має індекси у сфері обраної діяльності вищі середньостатистичних (В.Паретто). З огляду на це, засвоєння і відтворення студентом культурних надбань людства й українців мають бути вищі середньостатистичного рівня, бо лідер - це особистість яка протистоїть масі за ознакою творчості (Г.Лебон).

Близьким до антропологічного підходу є культурологічний підхід (В.Аніщенко,М. Бастун, І.Бех, Ю. Бойчук, Р. Гришкова, І. Колмогорова, О. Падалка, Г.Шевченко та інші). Культурологічний підхід враховує, що студент училища культури і мистецтв формується як особистість у культуровідповідному середовищі, проявляє свою здатність до культурного саморозвитку і самовизначення, розвиває власну індивідуальність у системі координат визначених культурних цінностей [18]. Культурологічний підхід у вихованні адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв спрямовує зусилля виховних впливів на засвоєння студентом професійної та управлінської культури, лідерських навичок і звичок поведінки, умінь застосування адекватних стилів лідерського впливу на послідовників (членів художніх колективів). За допомогою культурологічного підходу для студентів училищ культури і мистецтв створюється культуро-розвивальне середовище, у якому людина виступає повноправним суб'єктом культури, Відповідно до цього підходу саме культура розглядається як всезагальний чинник і духовно-практична основа розвитку особистості. Культурологічний підхід у контексті виховання потребує створення адекватного виховного простору, однією з форм якого має бути особистісно-розвивальне середовище, яке І. Бехом тарктуається як особливий науково організований соціум, який відрізняється від звичайного середовища вищими за змістом та інтенсивністю характеристиками спільної діяльності та спілкування, емоційно й інтелектуально насиченою атмосферою співпраці й творення [5, с.616-617].

Цивілізаційний підхід (від лат. civilis - громадський, державний). У радянський період панував так званий формаційний підхід, який випливав з марксистського вчення про класову сутність держави основою якої є еконмічні, виробничі відносини. У незалежній Укранїні на зміну формаційному прийшов новий цивілізаційний підхід (А.Тойнбі, О.Шпенглер, Дж. Сорос). Його основою стало поняття «цивілізація», що трактується як територіальне утворення, до якого входять держави, країни як частини цілого. У вихованні адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтва будемо притримуватись цивілізаційного підходу при якому розвиток людини залежить не тільки від екномічних факторів, способів виробництва, рівня розвитку продуктивних сил, а й способу життя спільноти, релігії, культурних особливо- тей європейської цивілізації [19;20, с. 9].

Особистісно-діяльнісний підхід (І. Бех, Л. Виготський, І. Зимня, О. Лєонтєв Н. Олєксєєв, А. Петровський, К. Платонов, В. Серіков, І. Якиманська та ніші). Застосуванням цього підходу у вихованні адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв забезпечується врахування інтересів, потреб студента його вподобань індивідуально- психологічних особливостей і на цій основі забезпечується його залучення до різних видів соціально-корисної діяльності, як активності спрямованої на перетворення людиною самої себе та оточуючого світу. Цей підхід відкриває широкі можливості для самовиховання на основі рефлексії. Коли студент училища порівнює себе із «Я-ідеальним» - зразком лідерської поведінки, високої майстерності у підборі стилів взаємодії з оточенням та спрямовує свою активність на самозміну у бік ідеалу та зміну оточуючого світу [5, с.154-156]. Роль наставника у процесі становлення адаптивного стилю лідерства майбутнього фахівця у галузі культури і мистецтва зводиться до педагогічного супроводу на паритетних із студентом засадах.

Висновки і перспективи

Отже, науковий підхід до виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв об'єднує найбільш загальні положення, систему приписів, правил (принципів), які враховують особливості студентів училищ культури і мистецтва, як специфічної соціально-професійної групи у галузі. Серед підходів нами виділено, обґрунтовано і показано способи реалізації у вихованні адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтва такі: системний (включає різні структурні елементи, що пов'язані функціональною єдністю у роботі спрямованій на виховання адаптивного стилю лідерства студентів училищ культури і мистецтв; синергетичний (виховна система розглядається як соціальна система відкритого типу, де має місце постійний обмін енергією чи інформацією, коли система самостійно організовується, автономно розвивається); ситуативний (базується на припущенні, що стиль лідера залежить від ситуації, у яку потрапляє група чи індивід); акмеологічний (ставить акцент на досягненні вихованцем на кожному із етапів його розвитку найвищої точки, «квітучої пори»); аксіологічний (коли студент училища добровільно обирає цінності, що пов'язані із провідним становищем у групі, відносинами домінування-підлеглості, відповідальної залежності, лідерством та лідерськими стилями, засвоює їх, переводить у внутрішній план, робить особистим надбання); антропологічний (особистість студента розглядається з урахуванням родовидових ознак, виховання адаптивного стилю студента базується на даних різних наук про людину); культурологічний (спрямовує зусилля виховних впливів на засвоєння студентом професійної та управлінської культури, лідерських навичок і звичок поведінки, умінь застосування адекватних стилів лідерського впливу на послідовників - членів художніх колективів); цивілізаційний (при якому розвиток людини залежить не тільки від економічних факторів, способів виробництва, рівня розвитку продуктивних сил, а й способу життя спільноти, релігії, культури); особистісно-діяльнісний (цей підхід відкриває широкі можливості для самовиховання на основі рефлексії, коли студент училища порівнює себе із «Я-ідеальним» - зразком лідерської поведінки, високої майстерності у підборі стилів взаємодії з оточенням та спрямовує свою активність на самозміну у бік ідеалу та зміну оточуючого світу.

Список використаних джерел

1. Підхід. Вікісловник. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Підхід

2. Волощук І. С. Основи наукових досліджень. Педагогіка: експериментальне видання / Іван Степанович Волощук. - К., 2006. - 107 с.

3. Системний підхід у сучасних педагогічних дослідженнях Україні: монографія / за ред. С.Я.Харченка; Держ. заклад. «Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка». - Старобільск: Вид- во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2016. - 488

4. Сидоренко О.Л. Модернізація системи виховання українського студентства / О.Л. Сидоренко // Мультиверсум. Філос. альманах: Зб. наук. пр. / Ін-т філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України. - X., 2001. - Вип. 19. - С. 31-37.

5. Бех I. Д. Вибрані наукові праці. Виховання особистості. Том 1. - Чернівці: Букрек, 2015 - 840 с.

6. Бех І.Д. Вибрані наукові праці. Виховання особистості / І.Д.Бех. - Т. 2. - Чернівці : Букрек. - 2015. - 640 с.

7. Загвязинский В.И., Атаханов Р. Методология и методы психолого-педагогического исследования: Учеб. пособие для студ. высш. Учеб. заведений. - 2-е изд., стер / В.И. Загвязинский, Р. Атаханов. - М.: Издательский центр «Академия», 2005. - 208 с.

8. Енциклопедія освіти / НАПН України / головний ред. В. Г. Кремень. - К. : Юрінком Ін- тер, 2008. - 1040 с.

9. Сопівник Р.В. Виховання лідерських якостей студентів аграрних вищих навчальних закладів : [монографія] / Р.В.Сопівник. - К.:«ЦП «Компринт», 2012. - 500 с.

10. Евтихов О. В. Стратегии и приемы лидерства : теория и практика / Евтихов О. В. - СПб. : Речь, 2007. - 238 с.

11. Зазикин В. Г. Краткий акмеологический словарь [Электронный ресурс] / Зазикин В. Г. Режим доступу : http://vocabularv.ru/dictionary/870/word/akmeologiia

12. Сопівник Р.В. Ціннісні орієнтири екзистенціалізму в контексті виховання особистості. // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Збірних наукових праць. - 2015 - . Вип. 2 (65). - С. 164-173.

13. Духовно-культурні цінності студентської молоді: монографія / Т.Л.Антоненко, М.В.Безугла. - Київ: Інститут обдарованої дитини НАПН України, 2017. - 254 с.

14. Лузан П.Г., Сопівник І.В., Виговська С.В. Методологія та організація науково- педагогічних досліджень : підручник. - К.: ЦП «Компринт», 2016. - 491 с.

15. Ушинський К.Д. Человек как предмет воспитания (опыт педагогической антропологии) // Собр. соч.: В 11 т. - М., 1950. - Т. 2. - С. 483.

16. Антропологічний метод. Управління людським ресурсом. - [Електронний ресурс]. - Режм доступу: http://pidruchniki.com/16520205/menedzhment/antropologichniv metod

17. Кравченко А. И. Введение в социологию : Учебное пособие. / Кравченко А. И. - М. : Новая школа, 1995. - 144 с.

18. Бастун М. Культурологічний підхід в освіті як засіб соціалізації особистості майбутнього педагога / М. Бастун // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка Психологія. Педагогіка. Соціальна робота. - 2012. - Вип. 6. - С. 61-64.

19. Шафер Д.П. Культурная личность: монография / Д.Пол Шафер; [пер с англ..яз. творческого коллектива НИИ духоного развития человека ВНУ им. В.даля: М.В.Безуглая, Е.В.БессмертнаяА.Л. Кудинова и др..; под.. ред. Г.П.Шевченко]. - К.: Изд-во «Педагогічна думка», 2017- 76 с.

20. Шинкарук В. Д. Теорія та історія соціального виховання в зарубіжних країнах (для студентів напряму підготовки «Соціальна педагогіка») / В. Д. Шинкарук, Р. В. Сопівник, І. В. Сопівник - К.:ЦП «Компринт», 2015. - 236 с.

21. Шинкарук Л.В. Конструювання кластеру особистісних якостей бізнес лідера: зарубіжний і національний досвід / Л. В. Шинкарук // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України / Серія «Педагогіка. Психологія. Філософія». - К.: Міленіум, 2016. - Вип.239. - С. 286-292.

Размещено на Allbest.ru