Застосування фітнес-технологій на заняттях з фізичного виховання: сутність і зміст базових понять

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 796.894:378

Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія»

ЗАСТОСУВАННЯ ФІТНЕС-ТЕХНОЛОГШ НА ЗАНЯТТЯХ З ФІЗИЧНОГО ФИХОВАННЯ: СУТНІСТЬ І ЗМІСТ БАЗОВИХ ПОНЯТЬ

Постановка проблеми. На сьогодні проблема застосування фітнес-технологій на заняттях із фізичного виховання студентів для системи фізичного виховання вищих педагогічних навчальних закладів досить актуальна. Ще ніколи проблема якості навчально- виховного процесу з фізичного виховання студентів у ВНЗ не мала такого вагомого ідеологічного, соціального, економічного та технічного значення, як нині. Необхідність розгляду цієї проблеми зумовлена об'єктивними чинниками: по-перше, від якості навчально-виховного процесу з фізичного виховання (професійної компетентності та майстерності викладацького складу) залежить гармонійний розвиток особистості студента; по-друге, якість освіти студентів у ВНЗ набуває усе більшого значення для забезпечення конкурентоспроможності та здатності випускників виконувати професійні обов'язки за призначенням в умовах сучасних суспільно-економічних і політичних трансформацій, входження України до європейського освітнього простору, а також реформування системи вищої педагогічної освіти відповідно до європейських стандартів. Євроінтеграційні процеси традиційно супроводжуються створенням не тільки загальноосвітнього та наукового простору, а й розробкою єдиних критеріїв і стандартів, відповідного понятійного апарату в системі фізичного виховання та спорту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти застосування фітнес-технологій на заняттях із фізичного виховання студентів були предметом аналізу в працях вітчизняних і зарубіжних дослідників у галузі педагогіки, теорії і методики фізичного виховання та спорту. Аналіз цих робіт засвідчив різні підходи до тлумачення базових понять дослідження і переконує, що ефективним напрямом підвищення рівня фізичного розвитку студентів може стати створення та впровадження у систему фізичного виховання вищих педагогічних навчальних закладів різноманітних фітнес-програм оздоровчого, кондиційного та спортивного напрямів, як найбільш універсального виду фізичних навантажень [1, 2, 5, 6, 8, 9]. З огляду на це з'ясуємо сутність і зміст понять «фітнес», «оздоровчий фітнес», «фітнес-технологія».

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні поняття «фітнес-технологія», уточненні понять «фітнес», «оздоровчий фітнес».

Результати дослідження. Глобалізація, інтеграція та інформатизація суспільства, соціально-економічні зміни в Україні, європеїзація науки й освіти спричиняють появу нових модернових термінів і понять. Фітнес у фізичному вихованні студентів набуває усе більшого значення, стає популярним видом оздоровлення. Це поняття має досить різноманітне тлумачення і застосування, що спричиняє термінологічні та методичні розходження в поглядах сучасних науковців [11].

Фітнес у цілому можна означити як систему фізичних вправ фізкультурно-оздоровчої спрямованості, узгодженої з індивідуальним станом психофізичної сфери людини, її мотиваційної визначеності та особистою зацікавленістю. У вітчизняній та зарубіжній практиці фізичного виховання умовно виділяють три основних види фітнесу: 1 - загальний фітнес, 2 - фізичний (оздоровчий) фітнес, 3 - спортивно-орієнтовний фітнес [5, 6, 7].

Загальний фітнес або увідний, використовується на навчальному етапі занять і являє собою оптимальну якість життєдіяльності, що включає необхідний рівень фізичної працездатності, достатню суспільну активність і психічну стабільність. Заняття загальним фітнесом характеризуються виконанням вправ із низькою інтенсивністю, плавними, обмеженими за амплітудою, напругою рухами з метою загального фізичного та рухового розвитку, корекції статури, реалізації потреби у руховій діяльності. Фізичний фітнес являє собою досягнення оптимального фізичного стану в результаті виконання фітнес- програм із використанням спеціально організованих форм рухової активності вибіркової спрямованості. Спортивно-орієнтовний фітнес є найбільш високим ступенем рухової активності та направлений на розвиток фізичних здібностей і фізичних якостей для вирішення спортивних завдань.

Для розуміння поняття «фітнес» доцільно використовувати ознаку пріоритетного завдання, яке вирішується під час занять фізичними вправами. Вона застосовується у сучасному визначенні видів фізичного виховання. Основними завданнями цього процесу є забезпечення базового та професіонального рівня фізичної дієздатності, відпочинок і відновлення функціонального стану організму, досягнення максимального результату, зміцнення та збереження здоров'я. Тому до змісту поняття «фітнес» входять багатофакторні компоненти інтересів особистості, а саме: планування життєвої кар'єри, особиста гігієна, фізичне тренування, раціональне харчування, профілактика захворювань, соціальна активність, психоемоційна регуляція, в тому числі боротьба зі стресами та шкідливими звичками, фактори здорового способу життя [5].

Завдяки розвитку фітнесу з'явився один із найбільш популярних термінів у фізичній культурі - фітнес-технології, який зустрічається досить часто в наукових дослідженнях, навчальних програмах і методичних рекомендаціях. Фітнес-технології є результатом пошуку ефективних шляхів забезпечення сприятливої для студентів форми фізичної активності. Фітнес-технології розуміємо як самостійне соціальне явище, що полягає у регулярному використанні доступних видів рухової активності та доступного об'єму фізичного навантаження під час навчальних занять із фізичного виховання студентів із метою збереження та зміцнення здоров'я, покращення фізичної працездатності.

Поняття «технологія» у педагогіку, теорію і методику фізичного виховання, спорту й здоров'я людини прийшло з виробництва та визначається як сукупність різноманітних елементів, прийомів, операцій, дій, процесів, що є майстерністю людини. У науковій літературі технологія, як термін походить (від грецького techne - мистецтво, майстерність та logos - вчення) і розглядається як система способів, прийомів, кроків, послідовність виконання яких забезпечує вирішення поставлених завдань. Вона включає парадигмальні основи спеціальних знань і практичного досвіду реалізації інноваційних форм рухової активності з використанням сучасних засобів забезпечення та контролю. Поняття «фітнес-технологія» об'єднує процес застосування засобів фізичного виховання в оздоровчих цілях і наукову дисципліну, яка розробляє та вдосконалює основи методики побудови навчальних занять із фізичного виховання студентів. Фітнес-технології - це молода сфера академічних досліджень [3, 4].

На думку В.І. Григор'єва, фітнес-технології - це сукупність науково-обгрунтованих способів і методичних прийомів, націлених на підвищення ефективності оздоровчого процесу, задоволення індивідуальних потреб учасників занять у руховій активності, формування позитивних емоцій, позитивного ставлення до здорового способу життя та соціальної успішності [5]. фітнес технологія професійний компетентність

За даними Т.В Василістової, фітнес-технології - це педагогічний процес, що включає зміст, засоби та методи сучасних різновидів фізкультурно-оздоровчих напрямків і систем фізичних вправ (аеробіка, бодіфітнес, гімнастика, йога, каланетика, степ, стретчинг, шейпінг та інші) для забезпечення досягнення фізичної досконалості усіма верствами населення, підвищення та підтримки розумової та фізичної працездатності у повсякденній навчальній і трудовій діяльності, формування фізичної і спортивної культури [2].

Як стверджує Е.Г. Сайкіна, фітнес-технології - це сукупність наукових способів, шляхів, прийомів, сформованих в певний алгоритм дій, що реалізовується певним чином в інтересах підвищення ефективності оздоровчого процесу, забезпечує гарантоване досягнення результату, на основі вільного, усвідомленого і мотивованого вибору зайняття фізичними вправами з використанням інноваційних засобів, методів, організаційних форм занять, сучасного інвентаря та устаткування. Широке поширення фітнесу стало відображенням як змінюючих потреб сучасного суспільства в руховій активності, його прагнення до здоров'я і благополуччя, так і вимог суспільства до рівня розвитку фізичних і психологічних якостей людини [10].

О.К. Кібальник під фітнес-технологію розуміє системне поняття, що є синтезом сучасних науково обґрунтованих фізкультурно-оздоровчих засобів, що застосовуються у фітнесі та новітніх психолого-педагогічних підходах до побудови та проведення занять із урахуванням статевих і вікових особливостей учнів та їхніх мотиваційних пріоритетів [8].

Основним завданням фітнес-технологій є досягнення їхньої ефективності та комплексності оздоровчої спрямованості, тобто покращення стану здоров'я та рівня фізичної підготовленості студентів. Фітнес-технології підвищують якість проведення навчальних занять із фізичного виховання, задовольняють потреби студентів у зміцненні здоров'я, формуванні позитивного й активного ставлення до здорового способу життя, відповідності сучасному стилю життя, сприяють фізичному розвитку і фізичній підготовленості студентів.

Різні підходи до розуміння базових понять, які використовуються у дослідженні проблеми застосування фітнес- технологій на заняттях із фізичного виховання студентів у вищих педагогічних навчальних закладах, обумовили потребу в уточненні сутності окремих з них, а саме: «фітнес» - це напрямок масової, спортивної й оздоровчої фізичної культури, який спрямований на покращання загального стану студентів, їхню тренованість і здатність опиратись негативним впливам зовнішнього середовища шляхом виконання простих і комплексних вправ у музичному супроводі чи у визначеному такті, що допомагає коригувати масу і форму тіла та дозволяє закріплювати отримані результати; «оздоровчий фітнес» - це ступінь збалансованості фізичного, психічного та соціального станів, що мають у своєму розпорядженні необхідні резерви для забезпечення поточної життєдіяльності без фізичної і психічної напруги в стані гармонії з навколишнім середовищем; «фітнес-технологія» - це раціональний спосіб цілеспрямованої взаємодії учасників педагогічного процесу, в основу якого покладено різновиди рухової діяльності, що спрямовані на отримання максимально можливого оздоровчого ефекту, реалізацію потреби студентів у здоров'ї й дбайливому ставленні до нього через свідоме регулювання фізичної активності.

Висновки

Отже фітнес-технології є системою конструктивного впливу на організм студентів засобами спеціально підібраних і дозованих, переважно гімнастичних вправ, тренажерних пристроїв, які забезпечують вирішення важливих оздоровчих завдань. Вони дозволяють відобразити біологічні (рухова активність, фізичний стан, фізична підготовленість), психічні (мотиви, інтереси), соціальні (здоровий спосіб життя) потреби студентів до занять із фізичного виховання. У цьому розумінні фітнес-технології є багатовекторним поняттям, оскільки охоплюють терміни, що характеризують оздоровчу фізичну культуру (масовий спорт, кондиційне тренування, рекреація).

Перспективи подальших досліджень у даному напрямку вбачаємо в ретроспективному аналізі вивчення проблеми застосування фітнес-технологій на заняттях із фізичного виховання в Україні та за кордоном.

Список використаних джерел

1. Булатова М. М. Сучасні фізкультурно-оздоровчі технології у фізичному вихованні / М .М. Булатова, Ю. О. Усачов // Теорія і методика фізичного виховання. - К. : Олімпійська література, 2008. - Т. 2. - С. 320-354.

2. Василистова Т. В. Проектирование фитнес-технологий в физическом воспитании студенток вуза, проживающих в условиях северных регионов : автореф. дис. на соискание ученой степени к. пед. н. - спец. 13.00.04 «Теория и методика физического воспитания, спортивной тренировки, оздоровительной и адаптивной физической культуры» / Т. В. Василистова. - Москва, 2011.- 25 с.

3. Войнаровський А. М. Педагогічне керівництво розвитком студентського спорту в вищих навчальних закладах України / А. М. Войнаровський. - Східноєвроп. нац. ун-т Лесі Українки. - Луцьк: Волиньполіграф, 2013. - 297 с.

4. Гладощук О. Г. Педагогічні умови вдосконалення культури зміцнення здоров'я студентів в системі фізичного виховання у вищому навчальному закладі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.02 «Теорія і методика навчання»/ Г. Гладощук. - К., 2008. - 20 с.

5. Григорьев В. И. Фитнес-культура студентов : теория и практика / В. И. Григорьев, Д Н. Давиденко, С. В. Малинина. - СПб. : Изд-во СПбГУЭФ, 2010. - 228 с.

6. Давыдов В. Ю. Новые фитнес-системы (новые направления, методики, оборудование и инвентарь) / В. Ю. Давыдов, А. И. Шамардин, Г. О. Краснова. - Волгоград : ВРАФК, 2001. - 140 с.

7. Євтух М. Б. Технологія інноваційної педагогічної освіти / М. Євтух, А. Нісімчук; Ін-т пед. технологій. - Луцьк : Твердиня, 2011. - 453 с.

8. Кібальнік О. Я. Застосування фітнес-технології для підвищення рухової активності та фізичної підготовленості підлітків : автореф. дис. на здобуття наукового ступеню канд. наук з фіз. вих. і спорту : спец. 24.00.02 «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення» / О. Я. Кібальнік - К., 2008. - 20 с.

9. Круцевич Т. Ю. Проблеми організації рекреаційно-оздоровчих занять в структурі дозвіллєвої діяльності студентської молоді / Т. Ю. Круцевич, О. В. Андрєєва, О. Л. Благій // Гуманіт. вісн. ДВНЗ «Переяслав- Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»: наук.- теор. зб. - Переяслав-Хмельницький : ПП «СКД», 2012. - С. 178-180.

10. Сайкина Е. Г. Семантические аспекты отдельных понятий в области фитнеса / Е. Г. Сайкина, Г. Н. Пономарев // Теория и практика физической культуры : науч.-теор. журнал. - 2011. - С. 6-10.

11. Синиця С. В. Ритмічна гімнастика : навчальний посібник для проведення практичних занять / С. В. Синиця, В. В. Бондаренко, І. Мдівнішвілі. - Полтава : ПДПУ, 2004. - 91 с.

Анотація

У статті проаналізовано основні базові поняття з проблеми дослідження: "фітнес ", "оздоровчий фітнес ", "фітнес-технологія ", встановлено спільне й відмінне, взаємозв'язок між ними. Розкрито основні складові застосування фітнес-технологій на заняттях із фізичного виховання студентів. Встановлено, що проектування процесу застосування фітнес-технологій на заняттях із фізичного виховання студентів у системі фізичного виховання пов 'язане з їх змістом, професійною компетентністю викладачів, індивідуалізацією освіти, навчально-тренувальною діяльністю студентів, інформаційним середовищем.