Особливості управління та вступної кампанії в університетах Угорщини в 60-ті рр. ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 378.4.091(439)»1960»=161.2(045)

Особливості управління та вступної кампанії в університетах Угорщини в 60-ті рр. ХХ ст.

Кобаль Василь Іванович,

кандидат педагогічних наук, доцент,

Мукачівський державний університет, м Мукачево

У статті зроблено аналіз особливостей управління вищими навчальними закладами в Угорщині в 60-ті роки ХХ ст. у взаємозв'язку з суспільно-політичним життям. Зазначено, що влада Угорщини після загострення суспільно-політичної ситуації в країнах Європи зробила перші кроки щодо децентралізації управління вищою освітою та вищими навчальними закладами, розширення автономії вузів та врахування думки студентів, хоча ідеологічна складова ще зберігалася. Окрему увагу надано висвітленню питань вступу до вузів, особливостей визначення кількості місць для вступу, проведення вступних екзаменів, пільгових категорій вступників тощо.

Ключові слова: університет, ректор, директор, факультет, кафедра, децентралізація, вступник, «умовний прийом».

В статье сделан анализ особенностей управления высшими учебными заведениями в Венгрии в 60-е годы ХХ в. во взаимосвязи с общественно-политической жизнью. Отмечено, что власти Венгрии после обострения общественно-политической ситуации в странах Европы сделали первые шаги по децентрализации управления высшим образованием и высшими учебными заведениями, расширение автономии вузов и учета мнения студентов, хотя идеологическая составляющая еще сохранялась. Отдельное внимание уделено освещению вопросов вступления в вузы, особенностей определения количества мест для поступления, проведения вступительных экзаменов, льготных категорий абитуриентов и тому подобное.

Ключевые слова: университет, ректор, директор, факультет, кафедра, децентрализация, поступающий, «условный прием».

The objective of the present article lies in revealing the peculiarities of university management and the admission campaign in the 60's of the twentieth century in Hungary, taking into account the peculiarities of the socio-political situation in the country. The author notes that the features of the management of higher education institutions in Hungary in the 60's of the twentieth century in general had common features to other European countries, but the aggravation of the socio-political situation in the mid-1960s contributed to the beginning of reforms in the system of higher education management and higher education institutions, namely, on decentralization in the management of higher education institutions, the provision of greater autonomous rights to universities, and taking into account the student's thoughts that we have in Ukraine, unfortunately, started only in 2014. But the authorities retained control over the ideological preparation of young socialist state. Analysis of the peculiarities of the procedure for admission to universities and other types of higher education institutions made it possible to draw conclusions about the close connection between the process of determining the number of places for training with production and employers, since it (number) was determined by the National Planning Bureau; an apprentice who has graduated from the school for more than 2 years and / or worked for the application submitted to the employer, who also provides contact with the labor market and provides certain guarantees for future employment. This aspect is also relevantfor our country, because the lack of close communication with employers, the lack ofpromising statistics on the needs of different specialists, leads to the problem of unemployment, the impossibility of employment in the profession, etc. Also to the so-called «conditional reception” deserves attention, which is relevant for the specialties for which there is a great competition. Also the use of such a procedure will in some way contribute to improving the quality of the training of specialists, since such entrants have a high level of motivation to study, a conscious choice offuture specialty, which is an important factor in successful and high-quality education.

Key words: university, rector, director, faculty, department, decentralization, entrant, «conditional reception».

Постановка проблеми. В сучасних умовах реформування системи вищої освіти та управління нею, євроінтеграції та глобалізації, актуалізації питань забезпечення якості вищої освіти, глибоке та всебічне вивчення історичного досвіду розвитку системи вищої, університетської освіти країн Євросоюзу, зокрема, Угорщини, є особливо актуальним, оскільки Угорщина досягла значних успіхів на шляху становлення та реформування університетської освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню питань історії європейських університетів, особливостей управління ними, проведення вступу присвячені праці Дж.П. Брітітті і Ж.Верже, X. Де Ріддер-Сімоенс, Л.Сегі, І. Шінковіча, О.М.Зуєвої, Е.А.Мішиної, Р.Л. Брахам (Rando1ph L. БгаЬат), А.Геноз (Нетж Аигаї), З.Галаз (Ha1asz 7оЙап) та ін. Дослідження відповідно до зазначеної теми у статті в Україні не проводилося.

Мета статті: розкрити особливості управління університетами та вступної кампанії у період 60-их років ХХ ст. в Угорщині, враховуючи особливості суспільно-політичної ситуації в країні.

Результати дослідження. Кожен університет та інститут у статусі університету в Угорщині в зазначений період очолював ректор (канцлер або президент). Коледжі та педагогічні навчальні заклади очолював директор (igazgat6) [1]. Ректори та керівники здійснювали керівництво та контроль за діяльністю установ, а їх інструкції та накази були обов'язковими для всіх адміністративних працівників, викладачів та студентів. Відповідно до принципу «єдиноначальства», що застосовувався в управлінні будь-яким соціалістичним підприємством або установою, ректори та директори несли персональну відповідальність за виконання державних та партійних директив. Ректору та директору допомагали заступники ректора (rektorhelyettesek) та заступники директора (igazgatohelyettesek), а також ради університетів коледжів, інститутів тощо (egyetemi, foiskolai, intezeti, stb. tanacs). Інститути, у складі яких працювала лише одна школа (факультет), очолював декан (dekan). До 1962 року було зроблено виключення для медичних університетів, які включали лише одну школу (факультет), у Дебрецені та Печі, які відповідно до урядового указу № 65/1957 (X.24.) очолювали ректори [2]. навчальний студент суспільний політичний

Традиційно в університеті були декілька шкіл (факультетів), кожен з яких очолював декан, якому допомагали заступник або асистент (помічник) декана (dekanhelyettesek) та рада факультету (kari tanacs). Деканат (dekani hivatal) відповідав за прийом, реєстрацію студентів, управління академічними групами та ведення журналів, успішність та надання стипендій, а також за організацію харчування та проживання в гуртожитку.

Кожна школа (факультет) поділялася на кафедри (сга^^ tanzekek), які були основними структурними одиницями, що відповідали за викладання, дослідження та науковий процес. Завідувач кафедри (tanszekvezetok) відповідав за виконання програм кафедри, навчального плану та професійного й ідеологічного розвитку членів кафедри. Як і у всіх угорських урядових організаціях, керівництво вищою освітою здійснювалося занадто централізовано. З урахуванням світових студентських заворушень, які охопили у 60-ті роки ХХ ст. студентство тодішніх соціалістичних країн (Польща, Чехословаччина), уряд Угорщини прийняв деякі невеликі, але суттєві заходи, щоб зменшити жорсткість та централізацію в управлінні. Відповідно до плану дій, викладеного К. Полінським, заступником міністра культури, на загальнонаціональній конференції керівників університетів та коледжів, яка відбулася 17 вересня 1968 р. у Будапешті, Міністерство культури надалі обмежувало свої функції лише визначенням основних принципів освітньої політики і відмовляється від видання в подальшому детальних і всебічних директив, як це було в минулому.

Однак, Міністерство залишало за собою право визначати зміст навчального плану підготовки фахівців (особливо ідеологічної підготовки), рівень базової та спеціальної підготовки, максимальну кількість лекцій на тиждень для викладача та вимоги до екзаменів. Передбачалось також, що у межах загальної структури управління університетами та коледжами, керівні органи (ректори, декани, ради) будуть мати можливість більш вільно та гнучко визначати форми і методи навчання, контролю, враховуючи думки студентства. У цьому новому процесі прийняття рішень у вищих навчальних закладах також важлива роль відводилась членам «Комуністичного союзу молоді» та партійних організацій вищих навчальних закладів, що повинно було забезпечити відповідність певній партійній лінії стосовно питань освіти та студентства в цілому. Опублікування змісту реформ у вищій школі було заплановано на 2 січня 1969 року, а університети та коледжі повинні були внести зміни у свої Статути до 30 червня 1969 року. Реформи повинні були вступити в силу 1 вересня 1969 року [3].

Отже, уже в 60-ті рр. ХХ ст. влада Угорщини, враховуючи суспільно-політичну ситуацію, почала звертати увагу на питання децентралізації в управлінні вищими навчальними закладами, надання більших автономних прав вузам та врахування думки студентства. Хоча при цьому і зберігалася ідеологічна складова, але у порівнянні з Україною, демократичні процеси та реформування в системі вищої освіти почались набагато раніше.

Окремої уваги потребують питання щодо особливостей прийому студентів на навчання, проведення конкурсного відбору.

Вищі навчальні заклади приймали вступників у межах кількості місць, визначених Національним плановим бюро, відповідно до економічних та культурних потреб країни. Теоретично, приймаючи заяви на прийом, враховувалися наступні чотири чинники: вміння, талант, успішність та вихованість. Але досить часто виникали конфлікти щодо об'єктивності визначення цих чинників при вступі.

Вступники, які бажали взяти участь у конкурсі на навчання за денною формою, повинні були бути не старше 35 років, мати необхідну освіту (у тому числі свідоцтво про закінчення загальноосвітньої школи або його еквівалент) та задовільний стан здоров'я. Вікове обмеження не діяло для вступників на вечірні або заочні форми навчання, курси, які щонайменше 1,5 року працювали на виробництві або в сільськогосподарському кооперативі. Військова служба прирівнювалась до роботи на виробництві. Вищі технічні школи та технікуми допускали до конкурсних відборів вступників, які мали кваліфікацію за певною спеціальністю та сертифікати кваліфікованих робітників ^za^na^s bizonyitvany) [4]. Студенти з іноземними дипломами про середню та вищу освіти допускалися до участі у конкурсі лише після визнання (легалізація, нострифікація) (honositas) своїх дипломів.

Заяви на вступ до університету повинні були подаватися в середню школу заявника, якщо він був учнем або закінчив її впродовж 2 років та не працює; в іншому випадку заяви подавалися на ім'я роботодавця. Школа або роботодавець пересилали заяву разом з результатами навчання та рекомендацією. До заяви додавалися свідоцтво про середню освіту або її еквівалент, медична довідка, видана впродовж 30 днів, а у випадку подачі заяви на денну форму навчання - характеристика зі школи. Державні службовці та члени Збройних Сил додатково повинні були подавати погодження (рекомендацію) Міністра внутрішніх справ або оборони, відповідно. Заявник, який виконав усі вимоги, отримував підтвердження в письмовій формі та консультацію в екзаменаційній комісії не пізніше, ніж за 8 днів до початку екзаменів.

Вступні екзамени складалися з письмової, усної та, в деяких випадках, практичної частин. Програма вступних випробувань повинна була відповідати рівню програми загальноосвітньої школи, а перелік предметів та їх змістова характеристика, як правило, публікувалися в довідниках, виданих Міністерством культури. Наприклад, загальні вимоги до вступного іспиту, запропонованого в 1967 році за предметом та областю спеціалізації, наведені в Інформації про угорські вищі навчальні заклади (1967), видане Міністерством культури Угорщини, де в окремому розділі «Предмети і вимоги до вступних іспитів» подано загальні вимоги та вимоги до підготовки з окремих предметів, зокрема, угорська мова та література, сучасна мова та література, вивчення національних мов, латинська мова, психологія, історія, політична економіка, математика, фізика, технічні знання і вміння, хімія, біологія, географія, знання у сфері сільського господарства, рисунок, фізичне виховання, спів і музика [5, с. 173-198].

Звільненню від вступних екзаменів підлягали: перші 10 переможців Національного конкурсу учнів середніх шкіл (Orszagos Kozepiskolai Tanulmanyi Verseny), Конкурсу знавців математичних наук ім. Кюршака Йозефа (Kurschcak Jozsef matematikai verseny) та Конкурсу юних фізиків ім. Еотвоша Лоранда (Eotvos Lorand fizikai verseny) [6].

Також звільнялися від вступних екзаменів переможці (перше та друге місця) телевізійної програми «Хто кращий ерудит?» (Ki miben tudos?). Скористатися однією з цих пільг можна було лише при умові, якщо заявник - переможець конкурсу або телепередачі - закінчив школу не більше, ніж 3 роки до дати вступу або виграв конкурс не більше, ніж 3 роки до цієї дати.

Вступні екзамени на денну форму навчання, як правило, проводилися в червні та липні, а для тих, хто вступав на вечірню форму та курси заочного навчання - з жовтня по січень. Письмові екзамени тривали як правило 2 години для кожного предмету; усні - приблизно півгодини.

Для своєчасного опрацювання заяв про прийом та оцінки, вивчення даних заявника школа чи інший заклад або установа повинні були кожен рік повинні були подавати заявку на певну (необхідну) кількість екзаменаційних комісій (vizsgabizottsagok), головною функцією яких була оцінка успішності та досягнень; і одну приймальну комісію (felveteli bizottsag), завдання якої - прийняття остаточного рішення, оцінюючи ті ж компоненти у комплексі з іншими результатами.

Рівень підготовки вступника оцінювався за бальною системою від «0» до «5». «0» балів означало відмову у продовженні іспитів та у вступі в цілому. До складу підсумкової оцінки також входили оцінки, отримані в середній школі, бали, отримані при складанні екзаменів для отримання свідоцтва про середню освіту. При цьому визначалося чітке співвідношення між ними. Зарахування проходило за рейтингом, який вибудовувався за сумою всіх балів. Поза конкурсом зараховувалися діти «мучеників робітничого руху» та власників «Угорського ордену свободи» (Magyar Szabadsag Erdemrend), ордену «Робітничо-селянська влада» (Munkas-Paraszt hatalomert). Пільги при вступі також надавалися дітям селян і робітників та колишнім членам збройних сил, які звільнилися з лав збройних сил не більше, ніж 2 роки до вступу, та вступникам, які працювали не менше 1 року на виробництві. Вступник, який не був зарахований, міг звернутися до голови установи та, якщо йому знову відмовлено, звернутися до Міністра, у підпорядкуванні якого знаходився університет.

Деякі вищі навчальні заклади використовували так званий «умовний прийом (умовний запис або попередній запис)» (felteteles felvetel or elofelvetel) для абітурієнтів, які отримали прохідні бали, але яких не можна було прийняти через заповнення всієї ліцензії. Такий «умовний прийом» давав право вступникам приймати участь у конкурсі наступного року при умові, якщо вони будуть тимчасово працювати на виробництві, та при цьому, вони вступали до університету вже із записом 2-річного трудового стажу роботи. Це є одним із позитивних прикладів мотивації з боку держави молодих людей до трудової діяльності, залучення їх до практичної, майбутньої фахової підготовки впродовж року, до корисної, цілеспрямованої життєдіяльності як для себе, так і для держави, суспільства. Умовно зараховані студенти повинні були відвідувати також короткі навчальні курси, організовані під егідою вечірніх факультетів або заочних курсів вищих навчальних закладів. Після цього вступник приймався на перший курс університету, звільняючись від другого вступного екзамену.

Для того, щоб допомогти студентам краще підготуватися до вступних випробувань, багато вищих навчальних закладів, у співпраці з відділами освіти народних рад, організовували спеціальні вечірні підготовчі курси. Ті, хто бажав вивчати більше одного предмету, починали навчатися в грудні та оплачували 450 форинтів, тоді як ті, хто бажав вивчати лише один предмет, починали навчатися в березні та оплачували 230 форинтів.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Отже, особливості управління вищими навчальними закладами в Угорщині в 60-ті роки ХХ ст. в цілому мали спільні риси з іншими європейськими країнами, але загострення суспільно-політичної ситуації в середині 60-их років сприяло початку реформ в системі управління вищою освітою та вищими навчальними закладами, а саме, щодо децентралізації в управлінні вищими навчальними закладами, надання більших автономних прав вузам та врахування думки студентства, що у нас в Україні, на жаль, розпочалось лише з 2014 року.

Аналіз особливостей процедури вступу до університетів та інших типів вищих навчальних закладів дав нам можливість зробити висновки про тісний зв'язок процесу визначення кількості місць для навчання з виробництвом, роботодавцями, адже вона (кількість) визначалася Національним плановим бюро; вступник, який закінчив школу більше, ніж 2 роки та/або працював заяву подавав роботодавцю, що також забезпечує зв'язок з ринком праці та дає певні гарантії щодо майбутнього працевлаштування. Цей аспект також є актуальним для нашої країни, адже відсутність тісного зв'язку з роботодавцями, відсутність перспективних статистичних даних щодо потреби у різних фахівцях, призводить до проблеми безробіття, неможливості працевлаштування за фахом тощо.

Заслуговує також на увагу так званий «умовний прийом», що є актуальним для спеціальностей, на які є великий конкурс. Також використання такої процедури певним чином сприятиме підвищенню якості підготовки фахівців, адже у таких вступників високий рівень мотивації до навчання, свідомий вибір майбутньої спеціальності, що є важливим чинником успішного та якісного навчання. Цікавим для подальшого дослідження, на нашу думку, буде вивчення особливостей функціонування після Другої світової війни основних п'яти класичних університетів Угорщини.

Список використаних джерел

1. Список вищих навчальних закладів, що діють під юрисдикцією різних міністерств // Додаток до Указу № 22 від 1962 р. Президентської Ради Народної Республіки про установи вищої освіти. - Magyar Many, № 70, September 16, 1962. - Р. 573-577.

2. Указ № 65/1957 (X.24.) - Magyar Koziony, № 114, October 24, 1957. - Р. 748.

3. Nepi Szabadsag (Народна Свобода), Budapest, September 18, 1968; Magyar Nemzet (Угорська Нація), Budapest, October 23, 1968; Magyar Hirlap (Журнал Угорських новин), Budapest, October 30, 1968.

4. Decree № 3/1963. (V.19.) MM of the Minister of Culture Concerning Admissions to Institutions of Higher Learning). - Magyar nearly, № 34, May 19, 1963. -P. 227-230; Decree №. 3/1968. (V.26.) MM of the Minister of Culture Concerning Admissions to the Institutions of Higher Learning. - Magyar Koziony, № 44, May 26, 1968. - Р. 481-486.

5. Інформація про угорські вищі навчальні заклади (Tajekoztato a magyar felsooktatasi intezmenyekrol) (1967) / ред. Д Зігмонд. // Міністерство культури Угорщини. - Будапешт, 1967. - 210 с.

6. Указ № 3/1964. (VI.28.) Міністра культури Угорщини // Угорський бюлетень (Magyar Kozlony). - № 41. - 28 червня. - 1964. - С. 274-275.

Размещено на Allbest.ru