Поняттєво-категорийний апарат педагогічної термінології

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 37.013.3:930.2

Поняттєво-категорійний апарат педагогічної термінології

Розман Ірина Іллівна,

кандидат педагогічних наук, доцент,

Мукачівський державний університет, м. Мукачево

У статті розглядається комплекс ключових теоретичних концепцій історико-біографічних досліджень педагогічної термінології: «біографія», «біографіка», «біографістика», «біобібліографія», «персоналістика». Наголошується на їх відмінностях, правильного та доречного використання, з'ясовується їх семантика. Закцентовано увагу на відмінності у використанні даної термінології. Розглядається термін «біографістика» як особлива історична дисципліна, що вивчає досвід і теоретичні проблеми біографічних досліджень, розробляє методичні принципи підготовки різних типів біографічних видань, формує біографічні інформаційні ресурси. Підкреслюється необхідність диференціації вживання термінів «біографістика» і «біографіка».

Ключові слова: персоналістика, біографістика, біобібліографія, сучасна педагогічна термінологія, дослідження, ресурси інформації.

В статье рассматривается комплекс ключевых теоретических концепций историко-биографических исследований педагогической терминологии: «биография», «биографика», «биографистика», «биобиблиография», «персоналистики». Отмечается их различие, правильное и уместное использование, выясняется их семантика. Акцентировано внимание на различия в использовании данной терминологии. Рассматривается термин «биографистика» как особая историческая дисциплина, изучающая опыт и теоретические проблемы биографических исследований, разрабатывает методические принципы подготовки различных типов биографических изданий, формирует биографические информационные ресурсы. Подчеркивается необходимость дифференциации употребление терминов «биографистика» и «биографика».

Ключевые слова: персоналистики, биографистика, биобиблиография, современные педагогическая терминология, исследования, ресурсы информации.

The article deals with the complex of key theoretical concepts of historical and biographical research, including «biography», «biography», «biographies», «biobibliography», «personalistics». It is emphasized on their differences, correct and appropriate use, their semantics is also clarified. The emphasis is placed on the differences in the use of this terminology. The term «biography» is considered as a special historical discipline that studies the experience and theoretical problems of biographical research, develops methodological principles for the preparation of various types of biographical editions, forms biographical information resources. Emphasizes the need to distinguish between «biographystics» and «biography». The creation of modern electronic databases and biographical information banks, which creates the favorable conditions for the analysis and systematization of biographical materials under a diverse system such as chronological, landscape, social, political, ethnic, educational, professional directions. equipped with the latest means of navigation, practically, for the first time creates favorable conditions for the analysis and systematization of biographical materials under a diverse system, such as chronological, landscape, social, political, ethnic, educational, professional directions. Formation of any sphere of scientific knowledge is connected with the development of the conceptual-categorical apparatus, which, on the one hand, indicates a certain process of research, and on the other - on the subject being investigated.The achievements of biography help to develop and analyze humanities, such as historical, literary, pedagogical, philosophical, and also include the study of historical facts from the biographies of prominent scholars and specialists. Consequently, biography is directly linked to various disciplines that are related to humanitarian cycles: history, pedagogy, book science, culturology. Like every science, biography, pedagogical historiography, personalistics have their own specific functions, with the help of which information on their purpose for historical and pedagogical research is established.

Key words: personalistics, biography, biobibliography, modern pedagogical terminology, research, information resources.

Постановка проблеми. Дослідження комплексу ключових теоретичних понять, які використовуються в історико-біографічних вченнях педагогіки. «Біографія», «біографіка», «біографістика», «персоналістика» - терміни, запозичені з інших наук. Враховуючи соцюкультурні чинники, зумовлені низкою наукових змін, виникає цілий ряд похідних від даних термінів, наприклад: словосполучення «біографічний словник» - «біобібліографічний словник» (або довідник), «біографічна інформація», «біографічні відомості», «біографічні дані», латинське «personalia» та українські терміни - «персоналія», «персональні дані», «ресурси біографічної інформації», смислове наповнення яких на практиці виявляється доволі різним [1, с.22]. Виникає потреба з'ясувати роль педагогічної термінології в системі гуманітарних наук, класифікувати і визначити джерелознавчий комплекс досліджень даної тематики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розробці теоретичних основ вивчення поняттєво-категорійного апарату педагогічної біографістики присвячені роботи відомих науковців 0. В. Сухомлинської, В.І. Попика, А.Л. Валевського, Ю.М. Лотмана, 1. Ф. Петровської, С.М. Ляшко, Т.В. Добко, В.С. Чишко, О. Яценко, І.В. Стражнікової. В руслі наукового дискурсу вони визначають інструментарій і методичні підходи до наукових інтерпретацій поглядів та ідей відомих педагогів різних історичних періодів. Існує цілий ряд визначення понять, нововведень, змін лексичного значення поняттєво-категорійного апарату. Це означає спробу змінити підхід до системи навчання з метою конкретизації та удосконалення існуючого підходу до характеристики діяльності вчених та науковців. Дані нововведення не претендують отримати «титул» абсолютно чогось нового, але обов'язково мають бути кращими та досконалішими. Інноваційний процес, в основі якого є відкриття в галузі педагогіки, повинен бути зреалізованим. Про це свідчать досвід відомих вітчизняних педагогів - В.О. Сухомлинського, С.Т. Шацького, С.Ф. Русової, вчителів- новаторів В.Ф. Шаталова, Ф. Аліскевича, І.П. Волкова. педагогічний термінологія семантика

Мета статті: теоретично обґрунтувати доцільність використання термінів «біографія», «біографіка», «біографістика», «біобібліографія», «персоналістика» в історико-біографічних дослідженнях.

Результати дослідження. Сьогодення характеризується неусталеністю термінологій, розпливчастістю понятійного апарату, яке нерідко вносить плутанину в розуміння об'єкта й предмета біографічних досліджень, ускладнюється визначенням видового, жанрового різноманіття біографічних праць і публікацій у наукових студіях. Сучасна історико-педагогічна наука має потужний матеріал щодо життя та діяльності видатних вчених-педагогів, освітян, активних дописувачів у педагогічні наукові джерела. Цьому слугують свідчення чисельного літературно-довідкового наукового матеріалу, тим самим супроводжується розвиток бібліографії, персоналістики, біографістики.

Моніторинг даних лексичних одиниць дає змогу вивчити методологічні засади, джерельний комплекс та технології дослідження педагогічних персоналій України. Серед науковців виникають термінологічні дискусії щодо узгодження деяких термінів. Так, існує визначення поняття «біографістика»: «наукова дисципліна, яка вивчає теорію, методологію, методику, історіографію, практику та термінологічний апарат історико- біографічних досліджень, джерелознавчі проблеми біографій та різноманітні види біографічної продукції» [3].

Сучасний етап розвитку світової історико-теоретичної думки, що характеризується акцентом на гуманізацію всіх сфер суспільного життя, визначив особливий інтерес до історії особи. Розвиток історичної науки призвів до того, що центр тяжіння у вивченні перенесено з окремих груп на індивідуума, з оточуючого людини середовища на особистість у конкретній історичній дійсності.

У зв'язку з цим виникли нові дисципліни, і, водночас, нові терміни. Процес диференціації знань, виокремлення біобібліографії як напрями педагогічних досліджень, має на увазі проблеми, вирішення яких неможливо без врахування і використання досягнень в гуманітарних дисциплінах. Рівень розвитку науки в кінці XX ст. безпосередньо зв'язаний з використанням комплексного підходу (містить одну з передумов сучасного розуміння екзістенції).

Період інтенсивного пошуку наукового інструментарію щодо коректного підходу у визначенні поняттєво-категорійного апарату педагогічних досліджень активно відбувається з кінця ХХ століття. Мова не йде про установлення жорстких правил у вживанні того чи іншого терміну, так як це «лише призвело б до спрощення розуміння багатоманітності проблем наукових біографічних студій, літературно-біографічної творчості, формування друкованих та електронних інформаційних ресурсів» [2, с. 124]. Задача полягає в тому, щоб максимально чітко визначити значення даного поняття, можливі існуючі відтінки між ними, контекст його вживання, контент інформаційного ресурсу. Однак, такий підхід не допускає довільного використання «необачного послуговування в наукових працях запозиченими з публіцистики прийомами використання різних термінів як синонімів» [2, с. 124].

Базове поняття, що відкриває весь термінологічний ряд у біографічних дослідженнях - «біографія». Як об'ємне узагальнення даного терміна, науковці почали вживати поняття «біографіка». Одна з найвідоміших у вітчизняній науці періоду незалежності праць, присвячених філософському осмисленню біографії як літературного жанру та особливому типові історичного дослідження, мала назву «Засади біографіки» [2]. Її автор, О.Л.Валевський, і в інших студіях визначав біографіку як окрему дисципліну гуманітарного циклу [3]. На противагу йому В.С.Чишко співвідніс зміст терміну «біографіка» лише з літературною біографічною творчістю та мистецтвом.

Як зазначають науковці «розробка сучасної теорії біографії - біографістики (теоретико-історичного знання у біографічному жанрі)» [1,5] базується на принципі цілісного сприйняття людини, пов'язаної з великим комплексом проблем: філософських, соціологічних, історичних психологічних, етичних, педагогічних та ін. В даному випадку співіснують інтереси багатьох дисциплін і тому область всебічного дослідження принципів та методів побудови біографії розглядається як міждисциплінарна. Біограф входить в сферу історії індивідуального життя, реконструює реалії, які не піддаються точній і однозначній інтерпретації, виступаючи як компетентний історик, соціолог, психолог.

М. Лотман вважає, що «далеко не кожна людина, що реально живе в даному суспільстві, має право на біографію. Кожен тип культури виробляє свої моделі «людей без біографії» і людей з біографіями» [6]. Біографічна традиція має справу з особливого роду індивідуальністю, яку визнає історія; її принципи і методи залежать від особи персонажа (політика, письменника, артиста, ученого).

Термін поступово вийшов за межі коректного наукового вжитку, по суті дублюючи «біографію» й «біографіку», що, безумовно, замість досягнення однозначності внесло нову відчутну плутанину в понятійний апарат. С. Ляшко у здійсненому нею огляді термінології довідкової біографістики змушена була лише констатувати вживання в Україні термінів «біографіка» та «біографістика» як синоніми. Тоді вона запропонувала поняття «історичної біографістики» [8], що, на наш погляд, тавтологічно, оскільки біографістика сама по собі - спеціальна історична дисципліна. Подальші спроби дискусій із цього питання поки що не внесли ясності в розуміння трактування понять «біографіка» й «біографістика» у системі української гуманітарної науки.

Дуже тісно з «біографікою» та, особливо, із «біографістикою», як науковою дисципліною, пов'язана «біобібліографія» - термін, що окреслює особливий вид бібліографії, котрий, за визначенням О. Яценка, охоплює персональні покажчики, предметом яких є життя й діяльність окремої особи, біобібліографічні словники та довідники, що містять матеріал про групи осіб (спеціальні словники, особливо присвячені вченим, письменникам) [2, с. 130].

Термінологічний ряд довідкового (словниково-біографічного) напряму біографістики, який прийнято ще називати «довідковою біографічною справою», пов'язаний із критеріями відбору імен до певних видів видань, структурою біографічної статті (головне ім'я, друге ім'я, псевдоніми та криптоніми; крайні дати життя; дефініція; життєпис; пристатейна бібліографія). Проблеми термінології довідкової біографістики найбільш систематично розглянуто у працях С. Ляшко [8].

Педагогічний персоналізм вважається достатньо новим, інноваційним напрямом у педагогічній науці, хоча про нього вже біло відомо набагато раніше. Сучасна світова педагогіка переживає етап суперечливих думок з приводу її методологічних основ. «Філософія плюралізму (лат. pluralis - множинний) є основою концепцій персоналізму, прагматизму, екзистенціалізму, неотомізму, сцієнтизму, натуралізму та інших течій у педагогіці. Персоналізм (лат. persona - особистість, особа) визнає за особистістю первинність творчої реальності, тоді як світ, що оточує цю особистість, є виявом творчої активності Бога» [4].

Змінні процеси, які відбуваються у гуманітарній сфері з кінця ХХ століття, слугують стимулюванню потужного процесу відновлення із небуття безліч імен більш і менш відомих педагогів, наукових і громадсько-педагогічних діячів, які зробили реальний внесок у розвиток української педагогічної думки та національної освіти України.

Досліджуючи історію педагогіки у сучасному освітньо- науковому ракурсі, необхідно зазначити, що важко перебільшити її значення. Сучасні вчені історико-педагогічної науки (Л. Березівська, Л. Ваховський, О. Сухомлинська), виявляють глибоку зацікавленість науково-педагогічної аудиторії з метою кращого розуміння історичного розвитку кінця ХХ початку ХХІ століть.

Академік О. Сухомлинська серед історико-педагогічних досліджень виокремлює творчу біографію педагога, вводячи термін «персоналія». Таке тлумачення знаходимо також і в інших науковців та дослідників даного питання (Н. Гупан, Н. Дічек). Так, Н. Гупан поняття «педагогічна персоналія» тлумачить як «окремий предмет історико-педагогічного дослідження, в основі якого представлена творча біографія педагога у взаємозв'язках з конкретними суспільно-політичними умовами його життя та діяльності, зіставлена з розвитком педагогічної думки» [3, с.18]. На переконання Н. Дічек, дослідження персоналій «є логічною складовою загальноісторичного процесу осмислення минулого» [3, с.17]. Завдяки науковому обґрунтуванню О. Сухомлинської і Н. Гупана, термін «педагогічна персоналія» активно використовується у дослідженнях багатьох вчених (О. Дяченко, О. Палійчук, О. Пастушенко, К. Тимошенко та інші).

Порівнюючи погляди багатьох учених на вживання поняттєво-категорійного апарату педагогічних термінів, помічаємо, що існує цілий ряд термінів, які особливу увагу звертають на повне біографічне дослідження особистості, враховуючи весь життєвий та творчий шлях особистості, або увага звертається на кульмінаційні етапи, епізоди, напрями діяльності у житті особи.

Аналізуючи фактологічний матеріал, вчені виокремили (наукові, науково-дослідницькі, науково-популярні, художні) складники, які за побудовою та практичним призначенням прийнято ділити «на основні (історико-біографічний нарис, історико - біографічна монографія), довідково-допоміжні (біогра-фічні статті для словників, енциклопедій, довідників, покажчиків; некрологи, біографічні коментарі, анотовані покажчики імен до наукових праць, біобібліографія) та суміжні (просопографічні й генеалогічні)» [3, с. 16].

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, з наведених визначень можна окреслити суть даної дефініції. Як бачимо, існують багато варіантів пояснення тих чи інших термінів. Спираючись на подане тлумачення, виокремлюємо з них найголовніше: понятійно-категорійний апарат педагогічної термінології - це вчення про зміни у педагогічній думці, акцентоване на конкретизацію лексичного визначення термінів. Таке положення має об'єктивно-обумовлений характер, однак слід враховувати і суб'єктивно-наукові обставини. Таким чином, понятійно-категорійний апарат сприяє глибшому вивченню життєвої спадщини наукових діячів та педагогів. Водночас, він допомагає систематизувати багатий фактографічний матеріал, представляє оригінальні теоретичні положення і спонукає до осмислення творчої доробки знаних особистостей, які внесли вагомий вклад у розвиток національної освіти.

Список використаних джерел

1. Валевский А. Л. Основания биографики./ А. Л. Валевский. - К., 1993. - 111 с.

2. Гупан Н. М. Історіографія розвитку історико-педагогічної науки в Україні / Н. М. Гупан. - К. : Нац. пед. ун-т ім. М. Драгоманова, 2000. - 222 с.

3. Дічек Н. Біографічний метод як інструмент дослідження вітчизняної історії педагогіки / Н. Дічек // Шлях освіти. - № 4. - 2001. - С

15-19.

4. Методологічне підґрунтя педагогіки вищої школи [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:// pidruchniki.com

5. Попик В.І. Методологія. Історіографія. Джерелознавство. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://dspace.nbuv.gov.ua

6. Стражникова И.В. Вопросы персоналистического направления исследований в истории педагогики западного региона Украины [Электронный ресурс] / И.В. Стражникова. - Режим доступу: http://www. apriori-journal.ru/seria1. С. 9.

7. Сухомлинська О. В. Концептуальні засади розвитку історико-педагогічногої науки в Україні / О. В. Сухомлинська // Історико- педагогічний процес: нові підходи до загальних проблем. - К. : А. П. Н., 2003. - 68 с. - С. 16-25.

8. Ясь О.В. [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2003. - 688 с.: - Режим доступу: http://www.history.org.ua/

Размещено на Allbest.ru