Професійно-орієнтований характер трудового виховання у процесі навчально-пізнавальної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Професійно-орієнтований характер трудового виховання у процесі навчально-пізнавальної діяльності

Кільдерова Л.В.

Одним із пріоритетних напрямів навчально-пізнавальної діяльності є надання реальних можливостей та забезпечення умов щодо реалізації трудової підготовки учнів та отримання ними стійкого позитивного відношення до праці. Зумовлюється це тим, що для школярів у процесі трудового навчання мають створюватися сприятливі умови для виявлення, формування та розвитку їх індивідуальних здібностей що, в свою чергу, буде впливати на вибір трудового завдання, виконання трудових операцій з цікавістю та прогнозованою зосередженістю на досягнення високих результатів. У такому разі старанність, акуратність, наполегливість у праці будуть вже закладені на підсвідомому рівні та реалізовуватимуться у майбутній професійній діяльності. Ці риси особистості, направлені на професійну підготовку, забезпечують можливість гідного працевлаштування у сфері матеріального виробництва та будь-якої галузі трудової діяльності. Трудове виховання та розвиток індивідуальних особливостей школярів зумовлені необхідністю їх становлення з метою підготовки учнів до активної участі у професійній та повсякденній праці в сучасних умовах економічного розвитку суспільства [3].

Основним завданням трудового виховання є формування глибоко мотивованого, зацікавленого відношення до праці та формування відповідних якостей особистості, таких як уміння працювати в колективі, почуття самостійності та відповідальності, самоствердження; інтелектуальний та фізичний розвиток учнів за допомогою засобів трудового навчання. Також створення умов для початкової професійної підготовки та виробничої праці, що дозволить учням стати на правильний шлях обрання професії. У такому разі подальша доля випускників шкіл, що матимуть усвідомлене ставлення до вибору певного виду діяльності, буде більш успішною. Учням буде набагато простіше обирати навчальний заклад та напрям підготовки, а у майбутньому, будучи фахівцями високого гатунку, витримати конкуренцію на ринку праці. Підсиленням цьому стають добре розвинені інтелектуальні можливості учнів, стресостійкість у подоланні труднощів, фізична витривалість, що допомагає становленню професійних навичок та кваліфікаційних вмінь [3].

Психологія трудового виховання у навчально-пізнавальній діяльності акцентує увагу на розвитку особливостей пам'яті та мислення школярів, що призводить до успішного засвоєння, формування та накопичення техніко-технологічних знань що, в свою чергу, має позитивний вплив на усвідомлене застосування вмінь та навичок і правильний темпо-ритм, швидкість у роботі.

Особистість з високим інтелектуальним та фізичним розвитком, як фахівець належного рівня, що відрізняється відповідальним ставленням до праці, особливо цінний для суспільства. Саме тут чітко проглядається важлива роль трудового виховання, що забезпечує розвиток індивідуальних особливостей людини до трудової діяльності та реалізації своїх можливостей та здібностей у ній задля власної та суспільної користі. А найбільш повно завдання трудового виховання виконує суспільно-корисна праця, максимально відкрита для трудової підготовки. Вона забезпечує ті умови, де можна набути високого рівня зростання майже в справжніх трудових відносинах, у діловій грі, де в командній роботі кожен відповідає за власний об'єм роботи та загальний результат в цілому [1; 6].

Правильно створені умови трудового виховання у процесі навчально-пізнавальної діяльності можуть забезпечити учню засвоєння трудових умінь та навичок і закладення правильного ставлення до майбутньої професійної діяльності у відповідності до його психофізіологічних можливостей.

Так формується загальнокультурний рівень особистості, її соціалізація, розвиваються здібності та формуються навики щодо вирішення соціально-побутових, морально-етичних питань, можливостей проведення дозвілля [1].

Оточуюче середовище, де зростає дитина, має вагоме значення у розвитку можливостей особистості у подальшому кар'єрному зростанні, на ранніх етапах воно компенсує умови свідомого вибору майбутнього виду професійної діяльності через пасивне надання прикладів у реальному житті. Дитина спостерігає за рідними, друзями і знайомими старших членів родини, і на підсвідомому рівні робить висновки щодо вагомості та престижності певної праці, що характеризується зусиллями робітника у виконанні його роботи, ступенем прикладення інтелектуальних, моральних, духовних і фізичних сил професіонала та аналізує матеріальну винагороду за виконання певного виду діяльності. Тут також є питання, що можуть викликати сумніви щодо обрання визначеного напрямку, виду діяльності через перенесення власного відношення до особистості людини як до працівника, представника певної професії через перенесення його специфічних рис характеру на образ професіонала. Також протиріччя полягає у тому, що іноді дитина бачить, як за невелику заробітну плату фахівець майже цілодобово працює, а у інших випадках, працівник у рази менше трудиться, а матеріальні винагороди отримує дуже високі. Тоді постає питання “де бути?”, а не “ким бути?” і “яким бути?”. Тому що фахівець може реалізуватися у професійній праці, розвиватися, зростати, підійматися кар'єрними сходинками тільки тоді, коли він втілює власні професійні знання, вміння та навички, розвивається і зростає і як професіонал, і як особистість. Тоді відповідь на запитання де цей фахівець прикладає свої зусилля вирішується за результатами його діяльності, власних напрацювань у роботі та рівня надбання його духовних цінностей і матеріальних ресурсів [5; 6].

Отже, середовище, де зростає дитина має, по можливості, забезпечити її повноцінну життєдіяльність та не обмежувати її розвиток, що дозволить у майбутньому, після закінчення школи, обрати правильний напрямок подальшого навчання, отримання професії, опанування певного виду діяльності та бути конкурентоспроможним фахівцем на ринку праці у цікавих для нього галузях економіки.

Виходячи з вищезазначеного, трудове виховання в сім'ї та школі, що нерозривно пов'язані між собою, має сприяти вирішенню таких важливих завдань як:

формування інтелектуальних вмінь у праці, зацікавлене ставлення до праці;

цілеспрямований розвиток трудових навиків з урахуванням віку учнів щодо їх формування;

усвідомлене ставлення до виконання трудових дій і технологічних операцій;

навчання самостійності та розвиток навиків побутового самообслуговування та допомоги старшим та меншим у родині, відповідальність у виконанні сімейних доручень;

розвиток можливостей для прояву власної ініціативи учня у виконанні завдань;

становлення особистості учня у процесі професійної орієнтації з опорою на загальнотрудові вміння та навички;

створення умов початкової професійної підготовки через імітацію виробничих умов засобами гри;

створення умов для перших професійних проб на конкретному робочому місці;

визначення базових підприємств з можливістю їх відвідування, організації професіографічних екскурсій з метою профорієнтації та демонстрації конкретних видів діяльності;

ознайомлення учнів із переліком професійно-технічних, спеціальних та вищих навчальних закладів;

соціалізація учнів;

- розробка структури пропедевтичної, початкової професійної підготовки учнів старшої школи.

Сьогодні держава та сучасна наука орієнтують школу на доступність, варіативність, індивідуалізацію освітніх послуг, що можуть максимально забезпечити розвиток особистості школяра, його інтересів, нахилів та здібностей. Такі напрямки діяльності загальноосвітньої школи є пріоритетними та мають велике значення в організації освітнього середовища для максимального інтелектуального розвитку учнів. Школа завжди була і залишається не тільки стабільним джерелом, але й соціально захищеним майданчиком для отримання власного досвіду школярів [4; 5].

Трудове виховання в освітньому середовищі - поняття багаторівневе, воно включає в себе умови та учасників соціального замовлення, таких як держава, регіон, батьки, суспільні організації; реалізується за рахунок ресурсного забезпечення конкретних шкіл в якості державної установи, де враховується контингент учнів, наявність потрібних висококваліфікованих кадрів, матеріально-технічне та навчально-методичне оснащення, фінансове забезпечення. Також важливим є рівень організації власне освітнього середовища, де акцентується увага на таких поняттях, як стратегія, зміст навчання та виховання, що є в основі навчально-пізнавальної діяльності та виховної роботи; застосування освітніх технологій та аналіз їх результативності з урахуванням пізнавальних можливостей дітей.

В умовах соціально-економічних змін в нашому суспільстві, гостро постає питання про необхідність підвищення рівня професіоналізму майбутнього фахівця, у тому числі й у виробничій діяльності. Інформаційно-технологічне переоснащення виробничих потужностей з урахуванням економічної доцільності встановлює ряд вимог і, перш за все, це професійна мобільність кваліфікації майбутнього працівника [6].

У сучасній психології та педагогіці трудового виховання розроблена цілісна система, що сприяє попередній професійній підготовці особистості з розвиненими психофізіологічними якостями та здібностями, що дозволяє засвоїти мобільні, тобто здатні до переносу у різні виробничі ситуації, вміння та навички [2].

Особлива увага у процесі професійної підготовки учнів приділяється особливостям психічної діяльності людини, яка характеризується, перш за все, своєю суб'єктивністю і неповторністю.

Сучасна психолого-педагогічна наука не надає готових установок та рецептів, а навпаки, націлює на підбір інструментарію та логічних понять щодо предмету праці у процесі навчально-пізнавальній діяльності.

Тому, оволодіння педагогами механізмами формування знань, вмінь та навичок є ключовим в системі трудового виховання та розвиваючого навчання.

У нестабільні політичні та економічні часи суспільства емоційна сторона повинна бути пов'язана з раціональною, тільки тоді будуть позитивні результати підготовки молоді до самостійного життя та праці. Адже основним завданням школи є підготовка дитини до життя та майбутньої професійної діяльності. Все це є актуальним, виходячи із потреб соціально- економічного життя суспільства.

У центрі уваги трудового виховання знаходиться також вирішення задач диференційованого підходу до учнів у процесі трудового навчання та врахування їх типологічних особливостей, які складають основу для формування майбутніх професійних навиків.

Знання та розуміння індивідуальних особливостей учнів дозволяє знаходити нові, найбільш раціональні шляхи педагогічного впливу, підсилення ролі трудового виховання. Трудове навчання в системі трудового виховання, як важливий та соціально значущий предмет, направлений на соціально-трудову адаптацію учнів у процесі залучення до суспільнокорисної праці. Це також передбачає вдосконалення організації навчального процесу, наукове обґрунтування змісту навчання, рівня його методичного забезпечення [4; 5].

Головним напрямком профорієнтаційної роботи в загальноосвітній школі є виховання в учнів інтересів, розвиток нахилів та здібностей до тих видів праці, що можуть бути рекомендовані у відповідності до їх потенційних можливостей, психофізіологічних особливостей, реалізація та розвиток яких може забезпечити успішну професійну діяльність у майбутньому [3; 6].

Вирішення вищезазначених завдань ускладнюється своєрідністю самого процесу трудової діяльності, її особливої специфіки у навчально-виховному процесі.

Загальний інтелектуальний розвиток школярів, їх інтересів та готовність до виконання трудових операцій виявляється у трудовому процесі, в мислительній діяльності та закріплюється набуттям техніко-технологічних знань, вмінь та навичок.

Отже, у вирішенні проблеми визначення організаційних форм та психолого- педагогічних умов, що забезпечують формування ефективної підготовки учнів до життя та праці у контексті якісної професійної діяльності, є правильно організований процес трудового виховання у навчально-пізнавальній діяльності учнів.

Використана література

трудовий виховання професійний самовизначення

1. Бех І.Д. Модель професіонала у контексті сучасної соціокультурної ситуації / І.Д. Бех // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. - - № 3. - С. 57-62.

2. Лозова В.І. Теоретичні основи виховання і навчання: навчальний посібник / В.І. Лозва, Г.В. Троцко // Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - 2-е вид, випр. і доп. - Харків: “ОВС”, - 400 с.

3. Основи професіографії: навчальний посібник / С.Я. Карпіловська, Р.Й. Мелинан, В.В. Синявський, Б.О. Федоришин. - К.: МАУП, 1997. - 146 с.

4. Педагогика: учебное пособие для студентов педагогических институтов и педагогических колледжей / под ред. П.И. Пидкасистого. - М.: Педагогическое общество России, 1998. - 640 с.

5. Педагогічне управління професійним самовизначенням учнівської молоді: метод, посібник / за ред. М.П. Тименка. - К.: Інститут проблем виховання АПН України, 1999. - 153 с.

6. Підготовка до професійного навчання і праці (психолого-педагогічні основи: навч.-мет. пос. / за ред. Г.О. Балла, П.С. Перепелиці, В.В. Рибалки. - К.: Наукова думка, 2000. - 188 с.

Размещено на Allbest.ru