Удосконалення професіоналізму вчителя технологій в контексті компетентнісного підходу

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Удосконалення професіоналізму вчителя технологій в контексті компетентнісного підходу

Особистісно орієнтована професійна підготовка передбачає педагогічну підтримку становлення якостей особистості вчителя технологій через прояв педагогічної компетентності і професіоналізму (майстерності).

Після завершення навчання у ВНЗ учителі технологій потенційно можуть працювати із різним рівнем ефективності: на рівні, нижчому від вимог сучасних державних освітніх стандартів, на рівні сучасних стандартів, виявляючи свою професійну компетентність, і на рівні, вищому від наявних освітніх стандартів, який ще можна назвати рівнем педагогічної майстерності або професіоналізму.

Ознакою, що визначає власну сутність підготовки як професійної, є професіоналізм. Велика енциклопедія Кирила і Мефодія визначає професіоналізм як гарне володіння своєю професією [3]. Здійснене в працях І. Беха [1], Л. Божович [2] теоретико-методичне обґрунтування поняття “професіоналізму” пов'язується насамперед із системою суспільно значущих пріоритетів, мотиваційно-емоційною зарядженістю на досягнення в діяльності неординарних результатів, глибокими й широкими знаннями в галузі професійної діяльності, нестандартним володінням уміннями, необхідними для успішного виконання цієї діяльності, яскравим проявом здібностей - таких психічних властивостей, які дозволяють особистості на високому рівні продуктивності виконувати ту діяльність, у якій вона зарекомендувала себе як професіонал.

На основі виділення компонентів структури професійної майстерності в педагогічних дослідженнях професіоналізм визначається як творчий синтез якісно-своєрідних професійних знань і практичного досвіду особистості, що зумовлює вибір оптимальної стратегії і тактики діяльності та забезпечує високу ефективність її виконання [12, с. 75], як вища форма професійної спрямованості особистості вчителя, що характеризується “готовністю людини виконувати будь-яку діяльність у нових умовах, набутою на основі раніше одержаних знань і навичок” [5, с. 190].

Професіоналізм учителя у педагогічній діяльності характеризується яскраво вираженою професійно-педагогічною спрямованістю особистості, розвитком узагальнених професійних умінь (теоретико-аналітичних, прогностичних, конструктивних і організаторських), оригінальністю способів розв'язання педагогічних завдань, спрямованістю на пошук нових навчально-виховних технологій, засобів, прийомів [8, с. 133].

Професіоналізм визначається В. Слободчиковим як не лише досягнення людиною високих професійних результатів, не лише продуктивність праці, але й наявність психологічних компонентів, які забезпечують якісно новий, ефективний рівень вирішення складних професійних завдань в особливих умовах [11].

Підструктура професіоналізму (професійно значущі якості) особистості педагога складається, за О. Дубасенюк, із професійно-педагогічної компетентності (у галузі теорії і методики навчально-виховного процесу, фахових предметів), професійно-педагогічної спрямованості і педагогічних здібностей [10, с. 10]. На нашу думку, саме останні два компоненти (спрямованість і здібності) переводять професійну підготовленість із рівня компетентності на більш високий якісний рівень - рівень професіоналізму, що забезпечує нестандартність володіння професійними вміннями, високу працездатність, організованість і продуктивність педагогічної діяльності.

Отже, професіоналізм вчителя, на відміну від його компетентності, передбачає виконання професійної діяльності на більш високому рівні продуктивності, котра відрізняється, як уважають Л. Нечепоренко і К. Платонов, високими характеристиками якості, оптимальністю інтенсивності та напруженості, високою точністю і надійністю, організованістю, стабільністю, відсутністю надмірного перевантаження, конфліктів і ускладнень [6, с. 28; 9].

Результативність застосування педагогічних технологій різними вчителямитехнологій опосередковано залежить від рівня володіння педагогічною технікою, від їхньої майстерності і особистісних якостей при вирішальному значенні концептуальних, змістових і процесуальних складових, що характеризують закономірності формування професійно- педагогічної компетентності педагога. Результативність особистісно орієнтованої професійної підготовки вчителя технологій визначається також адаптованістю освітнього середовища для задоволення освітніх потреб особистості.

Ефективність використання цих педагогічних технологій залежатиме від техніки володіння прийомами взаємодії з суб'єктами професійної підготовки відповідно до особистості педагога, його професіоналізму.

Інтуїтивне осягнення розумом оптимальних шляхів діяльності у змінюваних ситуаціях ґрунтується на попередньому свідомому аналізі умов ситуації, формуванні пошукового алгоритму і критеріїв вирішення. Кількість правильних інтуїтивних розв'язань є прямо пропорційною наявним знанням і досвіду людини. Здатність людини до прийняття інтуїтивних рішень є показником професіоналізму і майстерності.

Програмування діяльності в нестереотипних умовах конкретних ситуацій здійснюється на основі саморегуляції, сформованої на рівні творчої діяльності, яка характеризується високим рівнем професіоналізму.

Розуміння майбутнім учителем того, що йому необхідно ще багато чому вчитися, визначає становлення його професійної зрілості. Сформованість предметних, базових і ключових компетентностей дає змогу йому бачити результати навчально-професійної діяльності. Сформованість самості особистості свідчитиме про достатній рівень професіоналізму вчителя.

Складові професіоналізму у складі професійно значущих компетентностей зумовлюють педагогічну майстерність учителя, яка, за словами А. Макаренка, передбачає знання особливостей педагогічного процесу, уміння його будувати та приводити до руху [4]. Стадія майстерності є наслідком удосконалення професійно-педагогічних умінь і здібностей в умовах зацікавленості, наявності натхнення та задоволення учителем професійно- педагогічною діяльністю [7; 13]. Професійно-педагогічна майстерність не може розглядатися як аналог професіоналізму, оскільки вона обмежена у розв'язку окремих завдань професійної діяльності.

Цілісна система професійно значущих якостей особистості вчителя визначається структурою його педагогічної діяльності та рівнем їхнього вияву у цій діяльності. У своєму професійному становленні вчитель може пройти кілька рівнів вияву професійно значущих якостей:

- педагогічної умілості, яка базується на достатній теоретичній і практичній підготовці, що забезпечується навчальними закладами і без якої неможливо працювати у школі;

- педагогічної майстерності - доведена до високого ступеня досконалості навчальна та виховна умілість, що відбиває особливу відшліфовуваність методів і прийомів використання психолого-педагогічної теорії на практиці, завдяки чому забезпечується висока ефективність навчально-виховного процесу;

- педагогічної творчості, яка характеризується включенням у навчально-виховну діяльність тих чи інших методичних модифікацій, раціоналізації прийомів і методів навчання та виховання;

- педагогічного новаторства - найвищого рівня професійної діяльності вчителя, який органічно включає висунення та реалізацію нових, прогресивних ідей, принципів і прийомів у процесі навчання та виховання й суттєве підвищення його якості [14].

На думку академіка І. Зязюна, педагогічну майстерність як вияв професіоналізму забезпечують єдність складових професійної компетентності та присвоєння особистістю універсальних гуманістичних цінностей [7].

Багато вчителів володіють індивідуальною майстерністю, мають свій неповторний та унікальний досвід розкриття особистісно-професійного потенціалу своїх підопічних, у якому є ряд відтворюваних надособистісних особливостей, що передаються іншим поколінням учителів як елементи педагогічної майстерності.

Використана література

компетентність педагогічний вчитель технологія

1. Бех І. Д. Образ “Я” як мета формування і розвитку особистості / І. Д. Бех // Педагогіка і психологія. - 1998. - № 2.- С. 30-41.

2. Божович Л. И. Личность и её формирование в детском возрасте. Психологическое исследование / Л. И. Божович. - М. : Просвещение, 1968. - 464 с.

3. Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия. Версия 2007 года. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.KM.ru.

4. Макаренко А. С. Методика виховної роботи / А. С. Макаренко. - К. : Рад. школа, 1990. - 336 с.

5. Манушин Э. А. Проблемы последипломного образования / Э. А. Манушин // Педагогика. - 1996. - № 1. - С. 124-125.

6. Нечепоренко Л. С. Духовність особистості - провідна умова її успішної діяльності // Зб. наук. праць ПДПУ. - Серія “Педагогічні науки”. - Вип. 5 (57). - Полтава, 2007. - С. 25-29.

7. Педагогічна майстерність / за ред. І. А. Зязюна. - К. : Вища шк., 1997. - 349 с.

8. Платонов К. К. Вопросы психологии труда / К. К. Платонов. - М. : Медгиз, 1962. - 219 с.

9. Платонов К. К. Структура и развитие личности / К. К. Платонов [отв. ред. проф. А. Д. Глоточкин]. - М. : Наука, 1986. - 256 с.

10. Професійно-педагогічна освіта : сучасні концептуальні моделі та тенденції розвитку : [монографія] / За ред. О. А. Дубасенюк. - Житомир : ЖДУ, 2006. - 322 с.

11. Слободчиков В. И. Профессиональное развитие педагога как научная проблема / В. И. Слободчиков // Инновации в образовании. - 2003. - № 5. - С. 5-12.

12. Соловієнко В. О. Психологічна концепція вдосконалення підготовки фахівця / В. О. Соловієнко // Психолого-педагогічна підготовка вчителя у вузі : матер. Всеукр. наук.-практ. конф. - Полтава, 1992. - С. 74-76.

13. Удосконалення педагогічної майстерності в умовах особистісно зорієнтованої освіти : модульний посбник / автори-упорядники П. І. Матвієнко, Н. І. Білик, В. І. Цина та ін. - Полтава : ПОІППО, 2006. - 292 с.

14. Харламов И. Ф. О педагогическом мастерстве, творчестве и новаторстве / И. Ф. Харламов // Педагогика.

Размещено на Allbest.ru