Шкільний спорт як засіб соціалізації особистості (історико-педагогічний дискурс в контексті вивчення зарубіжних джерел)

Aim of the research: To implement the historical and pedagogical discourse into sport (based on the foreign sources) as one of the means of children socialization. This analysis will enable to assess the significance of sport in particular countries and further identify practical guidelines of the foreign experts that concerns socialization of the younger generation by means of sports, which will have educational and practical significance in Ukraine today.

Results of the research: It was proved that the youth sport is an essential tool for positive socialization of teenagers as individuals and all youth in general. It was determined that the first half of the XXI century marked trends of a significant impact of sports as a social institution on the development of the individuality of secondary school student. The influence of the sport can also be traced while analyzing the social consciousness and social life of the people, their main types of activities such as economy, education and culture. It is also worth mentioning that strengthening of the integration processes and the introduction of sports in the social structure of society; its intensive development as an independent institution; the impact of sport on socialization and personality development, formation of youth lifestyle.

Conclusion. The given analysis showed that as a result of sports involvement, humanity gets a number of benefits, including: personal, social, economic, environmental and ethnical benefits. It was confirmed that foreign politicians have been regarding sport as a national interest that is able to unite society under the one common national idea, to provide a peculiar ideology, to invoke the desire of people to succeed, and to reach new heights.

Kew words: scholl sport, youth, social values, mean

Постановка проблеми

Відомо, що у сучасному суспільстві спорт є одним з найпоширеніших видів дозвілля молоді. Дитячий і юнацький спорт у все більшій мірі стає інститутом первинної соціалізації особистості юного громадянина. Спорт як важливий соціальний феномен пронизує всі рівні сучасного соціуму, широко впливаючи на основні сфери життєдіяльності суспільства: на національні відносини, ділове життя, суспільне становище, формує моду, етичні цінності, спосіб життя людей. Феномен спорту володіє потужною соціалізуючою силою. Спорт, будучи складовою загальної культури людини, її здорового способу життя, часто визначає поведінку людини в навчанні, на виробництві, в побуті, у спілкуванні, сприяє вирішенню соціально-економічних, виховних та оздоровчих завдань. Зростання актуальності і значущості дитячого спорту особливо важливо, враховуючи потенційну позитивну спрямованість соціалізації через спорт для підтримання та закріплення найважливіших соціальних цінностей і установок.

Визначенню його соціального впливу на учнів України займалися багато вітчизняних фахівців, зокрема таких як: Булатова М., Вацеба О., Гуревич С., Демінський О., Круцевич Т., Морозов В., Платонов В., Цьось А., Шиян Б. та інші. Відомими є російські напрацювання вчених, які досліджували методологічні, ціннісно-гуманістичні аспекти фізичної культури: І. Биховска, В. Видрина, В. Гончаров, Е. Дюркгейм, Кірсанова В. та ін..

Проблеми співвідношення біологічного і соціального, тілесного і духовного в структурі людської життєдіяльності вивчаються в роботах В. Бальсевича, Л. Лубишевої, И. Биховскої В.И. Столярова та ін. Вагомий внесок в опрацювання даної проблематики зарубіжних соціологів спорту: Г. Ленка, К. Хайнеманна, Дж. Лоя, Г. Кеньона, Б. Макферсон, 3. Кравчика, Дж. Гуджера, X. Ніксон та ін.

Мета дослідження: здійснити історико-педагогічний дискурс(в контексті вивчення зарубіжних джерел) спорту як засобу соціалізації дітей.

У ході дослідження використовувалися наступні методи дослідження: методи теоретичного, ретроспективного аналізу, компаративістики та узагальнення даних науково - методичної літератури й офіційних документів.

шкільний спорт соціалізація

Виклад основного матеріалу

На думку сучасних російських науковців, саме у спорті найбільш яскраво проявляються такі вагомі для сучасного суспільства цінності, як рівність шансів на успіх, прагнення бути першим, перемогти не лише супротивника, але й самого себе. Спортивна діяльність, вважають фахівці, необхідна і для соціальної адаптації молоді, оскільки заняття спортом підвищують самооцінку, самоповагу, допомагають виховати віру в свої сили і можливості, а також уміння їх використовувати. Ціннісний потенціал спорту дозволяє вирішувати низку виховних завдань, створює можливості не лише для фізичного і спортивного вдосконалення, але і для морального, естетичного, інтелектуального та трудового виховання. Цей потенціал вважає Єгоричева Є. необхідно використовувати повною мірою, оскільки це найменш витратний і найбільш результативний важіль форсованого морального і фізичного оздоровлення нації. Завдяки спорту реалізується принцип сучасного життя - «розраховувати на самого себе». Це означає, що досягнення успіху залежить насамперед від особистих, індивідуальних якостей людини - честолюбства, ініціативи, працьовитості, терпіння, вольових якостей [1].

Як стверджує своєму дисертаційному дослідженні Кірсанов В. спорт для багатьох стає формою самовираження, є природним способом прояву особистості в суспільстві. У більшості видів спорту мова йде не лише про прояви фізичної сили або витривалості, а і є цілісним вираженням людської особистості або колективу. Таким чином, заняття спортом, вважає науковець, дає людині можливість отримати задоволення від прояву своїх власних сил. Як і мистецтво, спорт постійно розкриває нові людські здібності і можливості. Він є ефективним засобом зниження соціальної напруженості в суспільстві, є дієвою профілактикою асоціальної поведінки молоді [2].

В той же час, інша російська вчена Новікова І.В.характеризує, інститут спорту як культурну підсистему, що здійснює суттєвий вплив на соціалізацію особистості, яка неможлива без засвоєння соціальних норм і цінностей. Спорт як канал мобільності надає можливість для ефективної реалізації соціальних потреб людини. Успішність виконання специфічних функцій спорту утруднена процесами соціокультурних трансформацій сучасного суспільства. Це характерно і для дитячого спорту, який виступає як необхідний елемент у системі відносин, що впливають на процес ідентифікації підлітка. Доступність занять професійним і масовим спортом, особливо в період первинної соціалізації, істотно впливає на якість зв'язків, що сприяють накопиченню соціального капіталу забезпечуючи індивідам і групам можливості вертикальної і горизонтальної мобільності. Підліткові спортивні спільноти в умовах міського середовища, продукуючої проблеми інтеграції, виступають ресурсом, необхідним для утворення макро - і мікрозв'язків, що підвищують ефективність системи соціальних відносин шляхом ігрової діяльності [3].

У світі спостерігається стійка тенденція підвищення соціальної ролі шкільного спорту, про що свідчить діяльність на рівні урядів зарубіжних держав.

Важливим офіційним документом, у якому підкреслена соціальна роль спорту є прийнята у 1978 році Хартія фізичного виховання та спорту. У документі зазначено, що фізичне виховання та спорт є важливою складовою життя суспільства, декларується, що кожна особа має право на доступ до фізичного виховання та спорту, необхідних для розвитку особистості. У ній ідеться про те, що спорт і фізичне виховання сприяють збереженню й поліпшенню здоров'я, проведенню дозвілля, збагачують суспільні відносини й розвивають спортивний дух. Особлива увага приділяється співробітництву між державами, міжнародними та регіональними урядовими й неурядовими організаціями, які сприяють підтриманню миру, зміцненню взаємоповаги й дружби та створюють сприятливий клімат для розв'язання міжнародних проблем.

Цікавими є висновки, щодо соціальної ролі дитячого спорту, Європейського маніфесту «Молоді люди й спорт» (1995р.). У резолюції стверджується, що спорт у всіх формах повинен бути доступний для всіх молодих людей, не допускаючи дискримінації; має надавати рівні можливості юнакам і дівчатам, брати до уваги спеціальні вимоги до кожної вікової групи та груп зі спеціальними потребами, адже фізична активність для молодих людей є природною формою руху, базованої на елементах гри. Заняття спортом повинні бути направлені на розвиток психічних, фізичних і соціальних якостей, навчання етичних цінностей, справедливості, дисциплінованості, виховання поваги до себе і інших людей, в тому числі до груп меншості, навчання терпимості та відповідальності, виховання самоконтролю і розвиток позитивних якостей особистості та пропаганду здорового способу життя. Програми повинні відображати потреби і враховувати можливості всіх молодих людей різного віку та рівня розвитку, диференційовано підходячи до кожної з них [6].

Англійські політичні діячі, вважають, що спорт вносить значний вклад у «нову політику дня», несучи позитивні соціальні результати, такі як зниження злочинності серед молоді, зростання фізичної підготовленості та здоров'я, зниження прогулів у школі, покращення ставлення до навчання. а також надають можливість учням займати «активну громадянську позицію» [5].

У звіті уряду Англії за 2007 рік підкреслено значимість шкільного спорту у вирішення проблем соціального характеру, його вплив на зростання відвідуваності учнями шкіл та покращення якості освіти школярів, на формування навичок самооцінки, лідерських якостей та уміння працювати у команді. Зазначено, що участь у шкільному спорті сприяє побудові інклюзивного суспільства, виробленню потреби у систематичних заняттях руховою активністю після завершення школи і найважливіше зміцнює здоров'я нації [8].

Зважаючи на вище викладене, сьогодні, державні й громадські інституції Об'єднаного Королівства та ін. держав впроваджують вузько направлені програми метою яких є залучення школярів до занять спортом та їх «повернення» до навчання й розвитку позитивних суспільних якостей [10]. Яскравим прикладом є ініційовані, парламентом програми: «Позитивне майбутнє», «Дівчата у спорті»(1999), «Покоління, що рухається»(2008) філософією яких є використання фізичної активності для особистого розвитку учнів. Зазначимо, що схожі проекти єй у США: «Навчання особистій й соціальній відповідальності» [9], «Спортивна освіта» [11] й «Спорт заради миру», що базовані на схожих принципах.

Аналізуючи фізичне виховання й спорт у школі, Kazimierz Wiatr - керівник комісії науки, освіти і спорту у Польщі - стверджує, що фізичне виховання та спорт впливають як на суспільний, так і на індивідуальний розвиток, на фізичні і психічні кондиції молодого покоління, зміцнюють здоров'я суспільства та формують потребу у систематичній руховій діяльності, яка є необхідною складовою здоров'я у будь-якому віці; наголошує, що заняття спортом вчать молодих людей працювати у колективі, формують у них прагнення до досягнення мети через значні фізичні зусилля та вміння правильно організовувати власний час [4, 12].

В останні роки в сша кількість наукових праць щодо соціального значення занять спортом зростає. його вплив вивчали як окремі фахівці, так і цілі організації, аналізуючи дані й зарубіжних країн. на нашу думку, найбільшої уваги заслуговує узагальнені дані відділу культури, медіа і спорту (the department for culture, media and sport), що були опубліковані в звіті за назвою «спорт й соціальне відчуження» (research report: sport and social exclusion) [7]. у ньому групою науковців було порівняні переваги занять спортом, у тому числі й шкільним, які були встановлені чотирма спортивними організаціями різних країн, а саме в канаді - парковою й рекреаційною федерацією в онтаріо (parks and recreation federation of ontario), у новій зеландії - хілларі комісією (hillary commission), у великобританії - спорт в англії (sports england) і в сша - асоціацією місцевого самоврядування (local goverment association). переваги, які людство отримує в результаті занять спортом були узагальнені в чотири групи: особисті, соціальні, економічні, екологічні, національні (табл.1.).

Табл..1.

Переваги занять спортом