Формування громадянської компетентності вчителів та учнів у контексті розбудови нової школи на Закарпатті на початку 20-х років ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування громадянської компетентності вчителів та учнів у контексті розбудови нової школи на Закарпатті на початку 20-х років ХХ століття

Актуальність дослідження пов'язана із завданнями, що постали перед сучасною школою в контексті виховання свідомого громадянина в умовах трансформаційних процесів, які відбуваються в українському суспільстві. З метою формування громадянської компетентності, високих моральних якостей учителів та учнів, упровадження української мови як державної в усіх сферах життя суспільства відповідно до вимог Закону України «Про освіту» важливим для сьогодення є аналіз наукової спадщини вітчизняних педагогів, зокрема культурно-освітніх діячів Закарпаття, де у 20-х роках ХХ ст. відбувався процес не лише суспільно-політичних зрушень, спричинених змінами у державному підпорядкуванні, а й відродження історичних та культурних традицій краю. У навчально-виховний процес упроваджувалася система громадянських цінностей, формувалися демократичні основи української національної школи всупереч регіональним особливостям (відсутність літературної мови у навчальному процесі, нестача кваліфікованих учителів, шкільних приміщень, полікультурність краю).

Аналіз наукових досліджень і публікацій. Концептуальні засади формування громадянськості як провідної риси особистості, гуманістичну спрямованість виховання в історико-педагогічному ракурсі досліджують І. Бех, І. Іванюк, П. Кононенко, В. Кремень, О. Овчарук, С. Рябова, Г Тараненко, О. Сухомлинська, К. Чорна та ін.

Питання становлення та розвитку освіти на Закарпатті у різні часи були предметом наукових розвідок А. А. Бондара, М. Вегеша, В. Гомонная, Д. Данилюка, А. Ігната, М. Кляп, М. Кухти, І. Ліхтея, М. Макари, О. Машталера, О. Мишанича, О. Мудри, І. Небесника, А. Росула, М. Талапканича, В. Туряниці, П. Федаки, П. Ференца, В. Химинця, О. Хичія та інших науковців. Окремо варто відзначити праці О. Бенци, Г Розлуцької, Л. Ходанич, Я. Яців, пов'язані із формуванням громадянської компетентності на Закарпатті. Мета статті - проаналізувати деякі положення наукових праць відомих педагогів Закарпаття початку 20-х років ХХ століття з метою формування громадянської компетентності педагогів та учнів, а також їх актуальність у сучасній українській школі.

Виклад основного матеріалу. У період трансформаційних процесів розвитку українського суспільства формування громадянської компетентності вчителів та учнів набуває важливого значення в контексті реалізації національної освітньої політики. Забезпечення цілісності й наступності системи освіти, виховання патріотизму, поваги до культурних цінностей українського народу, його історико-культурного надбання і традицій, формування громадянської культури та культури демократії є сьогодні основними засадами державної політики у сфері освіти [13, с. 1].

Динамічні перетворення в політичному, економічному та соціально-культурному житті вимагають від сучасної молоді бути патріотами та цінувати досягнення національної культури рівною мірою з надбаннями світової скарбниці.

На сучасному етапі головною вимогою суспільства до сфери освіти є всебічний розвиток особистості як найвищої цінності, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, здатних до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь збагачення інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу народу задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.

Розглядаючи компетентність як «динамічну комбінацію знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначають здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність, у процесі навчання та виховання», значна роль відводиться формуванню культурної, громадянської та соціальної компетентностей, що пов'язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя з усвідомленням рівних прав і можливостей [13, с. 1].

Сьогодні «перед незалежною Україною постала історичної ваги проблема - творчо відродити українське національне виховання й, водночас, піднести його на сучасний рівень наукового і культурного розвитку», тому «закономірним є те, що в наш час значно зріс інтерес педагогів до виховного потенціалу попередніх століть, їх виховних традицій» [26, с. 8]. Тому в контексті розбудови нової української школи надзвичайно актуальними стають питання громадянського виховання підростаючого покоління в баченні педагогів Закарпаття початку 20-х років XX століття, періоду входження краю до складу Чехословацької Республіки - Ф. Агія, В. Бірчака, Й. Бокшая, А. Волошина, К. Коханого, М. Крайника, І. Крайника, О. Маркуша, І. Панькевича, В. Пачовського, Марійки Підгірянки, П. Федора, С. Черкасенка та ін.

Відповідно до Сен-Жерменської мирної угоди у вересні 1919 року територія Закарпаття увійшла до складу Чехословаччини під назвою Подкарпатська Русь. Це дало можливість якісно новому демократичному розвитку освіти і культури всіх національностей, які проживали на території краю. Разом із тим, питання, які довелося вирішувати чехословацькому уряду та місцевій владі на ниві освіти, були пов'язані із нестачею вчителів, шкільних приміщень, підручників, відсутністю літературної мови, яку можна було б використовувати у навчальному процесі [15]. Окрім того, понад 70% населення краю не вміли читати і писати. Тому Міністерство шкільництва і народної освіти Чехословацької Республіки та Крайовий шкільний реферат в Ужгороді на початку 20-х років почали докорінно реформувати систему освіти в краї, впроваджуючи основні досягнення європейської педагогіки, гуманістичних цінностей у навчально-виховний процес освітніх закладів краю.

У таких умовах місцевим органам управління, інтелігенції, яка складалася переважно з учителів, доводилося вирішувати не лише питання, які торкалися модернізації системи освіти, науково-методичного наповнення змісту навчально-виховного процесу, а й виховувати громадянина, патріота свого краю, держави.

У перші роки становлення Чехословацької Республіки перед освітою були покладені завдання в контексті виховання громадянина, відданого державі та суспільству. Для забезпечення визначеної мети уряд видавав численні розпорядження, які спрямовували учительство краю через навчання виховувати в учнів моральні принципи, засновані на загальнолюдських чеснотах: доброти, толерантності, солідарності, патріотизму тощо [25].

Варто наголосити, що в цей час неабияку роль у розвитку, поширенні провідних педагогічних ідей, формуванні національної свідомості, виховних цінностей, виробленні культурно-освітнього стереотипу, впровадженні демократичності й гуманізації освітньо-виховного процесу, утвердженні рідної мови на Закарпатті починає відігравати педагогічна преса, засновниками якої були як державні органи, так і громадські організації. Серед редакторів освітянських видань варто виокремити таких досвідчених учителів, науковців, як В. Анталовський («Народная школа»), С. Бочек («Учитель»), І. Васко («Наша школа»), М. Василенко («Народная школа»), А. Волошин («Учительський голос»), А. Ворон («Учительський голос»), К. Коханий («Зоря»), А. Кутлан («Народная школа»), О. Маркуш («Учительський голос»), І. Панькевич («Учитель», «Подкарпатська Русь»), Й. Пешина («Учитель»), О. Полянський («Учительський голос»), Ю. Ревай («Учитель»), В. Свереняк («Учительський голос»), П. Федор («Народная школа»), С. Фенцик («Карпатский свет»), А. Штефан («Подкарпатська Русь», «Учительський голос»), В. Шпеник («Народная школа»), П. Яцко («Подкар - патська Русь») та ін. [6, с. 39].

Про роль, яку надавали педагоги краю створенню та змістовому наповненню нової школи, можемо зробити висновок зі змісту науково-методичних публікацій, зокрема журналу «Учитель», який видавав Шкільний відділ цивільної управи Підкарпатської Русі, за 1920 та 1921 роки: А. Алиськевич - «Значіня матерньоі мовы для школы» [1], «Типы школъ. Якоі школы намъ треба?» [2]; С. Бочек - «Еще про ходженя до школы» [3]; М. Гулянич - «Нисколько словъ о нашихъ школах» [12]; И. Кузма - «Про ходженя до школы» [16], «Научні вакаційні курсы для учителівь» [17], «Організація учительства Подкарпатскоі Руси» [19]; І. Панькевич - «Деякі уваги зъ приводу вакаційньїхь научныхъ курсовь для учителівь народныхъ школь» [20], «Задачи учительства и школы на Подкарпатской Руси. Колька словъ сь приводу учительского конґреса» [21], «Службовый обіть учительства» [27].

У досліджуваний період значний вплив на впровадження демократичних цінностей у навчальному середовищі мало Педагогічне товариство Підкарпатської Русі та журнал «Подкарпатська Русь», який із 1925 року став друкованим органом організації. На його сторінках публікувалися науково-методичні матеріали, розроблялися напрямки, присвячені «вопросами зреформовання школы, и в той роботі будемеся руководити інтересами народа и поглядами модерноі педагогики» [10, с. 2]. Серед публікацій вказаного видання можемо відзначити розробки таких педагогів, як С. Бочек «О стані горожаньских школ на Подк. Руси школы» [4], А. Волошин «Наша задача» [10], М. Качанюк «Школа та материалистичный светогляд» [14], «Студыйна дорога учителів горожаньских школ до Чехіі» [29], «О реформі образования учительства» [18], «Реформа средных школ» [24].

Один із провідників українського національного відродження і державотворення, видатний культурно - освітній діяч краю, педагог, директор Учительської семінарії Августин Волошин у вступній статті «Наша задача» до журналу «Подкарпатська Русь» зазначав: «…Пед. т-во, не політизуєме, поговориме о наших культурних потребах… просто стоїме ми на основі повної свободи научовання, як головного принципу демократичного устройства суспільства» [10].

Основне ж завдання школи автор вбачав у служінні інтересам народу, потребам гармонійного розвитку дитини, вихованні гідного громадянина. Із цього приводу зауважував, що для того, щоб майбутнє показало ознаки воскресіння народу в усіх напрямках суспільного життя, треба піднести справу виховання та реформувати школу. Потрібно впровадити в школі всі переваги модерної педагогіки «котра от несвідомоі, примусовоі роботы школы веде к симовольной, обдуманой, свідомой роботі», пізнати потреби народу, історію та культуру рідного краю, і, перш за все, виявити задатки, здібності дитини, її природні схильності, щоб пристосувати роботу школи на задоволення інтересів і запитів дітей [10].

У цьому ж періодичному виданні була подана стаття відомого педагога М. Качанюка «Школа та матеріялистичньїй свитогляд», в якій він підтримує необхідність організації навчально-виховного процесу в школах на демократичних цінностях: «Безперечно, школа є чисто соціальна інституція и тесно злучена з тым народом, з тою соціальною верствою, для котрой служить. Ровночасно из соцшльными змінами мусить и змінитися школа. Коли сучасна епоха йде за гаслом демократизму, то и школа не только що мусить бути заложена на демократичних основах, но и в том напрями виховувати нове поколися. Выхованя є таким самым соціальним проблемом, як політика, релігия и т.д., але треба и умити єго розв'язати» [14].

Такої ж позиції дотримувався і відомий педагог, директор Ужгородської гімназії Андрій Алиськевич, який у праці «Якої школи нам треба?» говорив, що нова школа найперше буде національно-державною, тобто виховуватиме добрих чесних патріотів, які любитимуть всім серцем свій народ, свою землю не лише словом, але й справами, розуміти «душу народу», його стремління. Навчальний заклад має бути доступним для всіх соціальних груп, із рівними умовами для вихованців, що забезпечить реалізацію їхніх здібностей, таланту, всебічного розвитку, сприятиме самопізнанню й самореалізації кожного молодого громадянина. Школа так повинна зорганізувати навчальний та виховний процес, щоб підготувати «самостійних, енергійних, здорових, до практичного життя придатних, чесних, благородних, національно свідомих, ідейних громадян Підкарпатської Русі» [2, с. 1-4].

Отже, ідеї гуманізму, в основі яких лежить дити - ноцентризм з акцентом на особистісно орієнтований підхід до виховної роботи, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей, закладалися в основу нової школи на Підкарпатській Русі, школи, яка мала, крім іншого, бути в авангарді суспільних змін, готовою працювати на забезпечення інтересів та вимог суспільства.

Актуальними в контексті сьогодення є твердження педагога, громадського та культурно-освітнього діяча тих часів І. Панькевича, який зазначав, що учителі «мусять бути сильні въ будові своеі власноі школы съ котороі мае выйти новый народъ, нова любляча свой народъ интелигенція: священство, урядники, лыкар^к Найважливішою ж основою народної школи, на думку педагога, повинна бути рідна мова, бо лише рідною мовою можна нести просвітницькі ідеї та охороняти народ від денаціоналізації. У свою чергу, «школа є найважливішою інституцією народу, тому народ повинен з великою увагою слідкувати за справами школи» [21].

Тому можемо погодитися із дослідницею цього періоду О. Бенцою, що «провідні педагоги краю А. Алиськевич, В. Бірчак, А. Волошин, О. Маркуш, І. Крайник, М. Крайник, К. Коханий, І. Панькевич, А. Пачовський та інші спрямували свої зусилля на розробку концептуальних основ національного виховання, розвиток теоретичних і практичних засад громадянського виховання підростаючого покоління та дорослої частини населення Підкарпатської Русі. Оскільки громадянські цінності, об'єднані поняттям «демократія», були спільними для більшості європейських народів, то це дозволяє стверджувати: виховуючи громадян Чехословацької Республіки, українська прогресивна інтелігенція мала на меті виховати майбутнього громадянина Української незалежної держави» [5, с. 49].

Значну роль у формуванні нової школи почали відігравати форуми вчителів, які із 1920 року систематично скликалися громадськими товариствами та органами управління освітою для обговорення питань про стан і подальший розвиток народної освіти й педагогічної науки. Уже перший педагогічний з'їзд Підкарпатської Русі, який проходив в Ужгороді 16-17 квітня 1920 року за участі референта освіти П. Пешека та відомих освітян краю, чітко окреслив проблеми галузі та можливі шляхи реформування складових системи освіти. Цьому були присвячені виголошені на форумі доповіді та прийняті резолюції: «Про выкладову мову на наших школахъ» (М. Полянський), «Про типы школы, або якоі школы намъ треба» (А. Алиськевич), «Удержавлення школъ» (І. Мигалко), «Потреба нових школьныхъ учебниковъ» (М. Гайний), «Про захорони на Подкарпатской Руси» (пані Макаріюсова), «Про підготовку вчителів» (А. Воло-шин) [22, с. 3-15].

Ще більш значимими у формуванні теоретичних та практичних принципів системи демократичної освіти, вироблення консолідованої позиції педагогів на проблемні питання функціонування освітянської галузі на території Підкарпатської Русі у зазначений період відігравали учительські з'їзди Педагогічного товариства Підкарпатської Русі.

У той період організації вдалося об'єднати у своїх лавах значну частину педагогів та керівників освітніх установ краю, серед яких - «професор торгової школи в Севлюші Ф. Агій, директор державної гімназії в Ужгороді А. Алиськевич, директор народної школи в Дубриничах А. Банов, професори гімназії в Ужгороді Др. В. Бірчак та о. Е. Бокшай, інспектор горожанських шкіл С. Бочек, директор учительської семінарії в Ужгороді о. А. Волошин, учитель горожанської торгової школи в Мукачеві А. Ворон, директор народної школи в Берегові І. Гриць, директор гімназії в Берегові М. Григашій, шкільний інспектор у Хусті М. Гуля-нич, директор народної школи в Порошкові А. Доб-ровський, професор торгової академії в Ужгороді А. Іванчов, професор торгової школи в Мукачеві Др. М. Качанюк, греко-католицький парох у Гунько - вицях о. І. Кондратович, директор школи в Ракові І. Крайник, греко-католицький парох у Верецьках о. В. Ларь, шкільний інспектор у Тячеві А. Маркуш, професор гімназії в Ужгороді д-р І. Панькевич, директор горожанської школи в Порошкові Е. Паржизек, директор школи в Хусті А. Полянський, шкільний інспектор в Ужгороді Ю. Ревай, професор учительської семінарії в Мукачеві М. Торбич, директор торгової академії в Ужгороді А. Штефан, директор школи в Перечині П. Яцко» [30, с. 1; 31, с. 92].

Так, виступаючи на другому форумі організації, А. Волошин проголосив пріоритетним напрямом роботи товариства «служити інтересам виховання нашої карпаторуської дитини… не виховуєме вже лиш односторонньо для духа свободи, не говориме соціалістичнім вихованню, но о соціальнім, о дер - жавногорожанськім, о вихованню признання прав других, а разом і повинностей наших, о вихованню способности до праці для родини, для народу і для людства. І сесю свою принципіальну повинність ісповняє наша модерна школа новими совершенні - шими засобами». Тому педагогам потрібно докласти зусиль для побудови «руської школи», «школи модерної» як цілісної системи, «витвір соціальний, котрий і має працювати в дусі громадянства для громадянства» [7].

Необхідно зазначити, що педагоги краю бачили процеси виховання підростаючого покоління у нерозривному зв'язку із життєдіяльністю суспільства, історією народу, його мовою, культурою, традиціями, наповненими національним змістом. «Наше П. т-во основалося для того, щоби поширювало знанє виховання і знанє рідного краю, зв'язовало родину із школою, підпоровало школу, витворювало учебники книги лектури, указовало на потребу основання нових школ. Днешня епоха і від школи вимагає більше і інтенсивнішої роботи. Круг виховання не скриваєся лиш за мурами школи, але має поширитися працею дальших чинників, помічників учителя» [8, с. 43].

Провідні педагоги краю усвідомлювали, що для реалізації ідей нової школи основні зусилля необхідно спрямувати на якісно нову підготовку освітян, забезпечити зростання авторитету вчителя в суспільстві, підвищувати кваліфікацію педагогічних кадрів на основі якісного оновлення методології, змісту і новітніх технологій. «Єсли также хочеме подняти уровень народної щколы, тогда первый раз маєме поднести общественный стан и образованность учителя, т. є. придати большої уваги, большої чести учительскому занятію, платню приспособити к сему культурно-просвітному званію учителя. Все то тісно связано з образованностью учителя» [11, с. 34].

Шкільний відділ для вчителів організовував відповідні стажування з навчальної та виховної роботи, залучаючи знаних у краї педагогів. Примірний план такого заходу показує, наскільки важливим було формування саме громадянської компетентності в контексті вимог часу: Б. Борецький «Громадянське виховання в народних школах», В. Фотул «Завдання розуму та мови», П. Петрецький «Наука про рідний край», Ю. Гуснай «Чинна школа», А. Камінський «Вивчення фізичного виховання у школах», «Вивчення народної пісні на три голоси», І. Гриць «Ознайомлення з письмовим діленням». Показові батьківські збори провів В. Юричков. Цікавим є той факт, що готувалися не лише доповідачі, а й опоненти, що давало можливість повніше проаналізувати проблемні питання [23].

Висновки. Можемо констатувати, що культурно - освітні діячі Закарпаття початку 20-х років XX століття, розбудовуючи демократичні основи нової школи, виховуючи молодь на ідеалах народної культури, історії, насамперед вибудовували ціннісні орієнтири української нації і, за твердженням одного з героїв Карпатської України П. Стерчо, «якби не так поставлене шкільництво, Закарпаття не могло б було дійти до своїх Славних Березневих днів 1939 р. Закарпаття не могло б було дати з себе невмирущих борців за волю України» [28, с. 29].

Список використаної літератури

педагог громадянський школа виховання

1. Алиськевич А. Значіня матерньоі мовы для школы / А. Алиськевич // Учитель. -1920. - Рочник I. - Число 3. - 10 марта (сухій). - С. 1-6.

2. Бочекъ С. Еще про ходженя до школы / С. Бочекь // Учитель. - 1921. - Рочник II. - Число 1. - С. 7-13.

3. Бенца О.І. Громадянське виховання учнівської молоді в спадщині діячів освіти Закарпаття (1919-1939 рр.): [монографія] / О.І. Бенца. - Дрогобич: Коло, 2004. - 232 с.

4. Ваколя З.М. Питання морального виховання дітей та молоді на сторінках педагогічної преси Закарпаття (1919-1939 рр.): дис…. канд. пед. наук: 13.00.01 / З.М. Ваколя; Ужгородський нац. у-т. - Ужгород, 2016. - 214 с.

5. Волошин А. Бесіда голови Педагогічного Товариства на II загальному з'їзді / А. Волошин // Педагогічні твори. - Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2007. - С. 34-37.

6. Волошин А. Бесіда на III загальному з'їзді Педагогічного Товариства Підкарпатської Русі / А. Волошин // Педагогічні твори. - Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2007. - С. 42-44.

7. Волошин А. Наша задача / А. Волошин // Подкарпатска Русь. - 1925. - Рочник II. - Ч. 1. - С. 1-2.

8. Волошин А. Педагогична Академія / А. Волошин // Педагогічні твори. - Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2007. - С. 32-34. Гуляничъ М. Нисколько словъ о нашихъ шко - лахъ / М. Гуляничъ // Учитель. -1920. - Рочник I. - Число 10. - С. 3-5.

9. Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/ laws/show/2145-19. - С. 1-5.

10. Качанюк М. Школа та материалистичный светогляд / М. Качанюк // Подкарпатська Русь. - 1925. - №7. - 15 сентября. - С. 115-117.

11. Клима В. Школьное діло и просвініе на Подкарпатской Руси [Текст] / В. Клима. - Ужгород, 1936. - С. 102-105.

12. Кузма И. Про ходженя до школы / И. Кузма // Учитель. - 1920. - Рочник I. - Число 10. - С. 1-3.

13. Научні вакаційні курсы для учител'Ьвъ // Учитель. - 1920. - Рочник I. - Число 4. - С. 7.

14. О реформі образования учительства // Под - карпатска Русь. - 1925. - Рочник II. - Ч. 2. - С. 17-20.

15. Організація учительства Подкарпатскоі Руси // Учитель. - 1920. - Рочник I. - Число 8. - С. 14-15.

16. Панькевичъ И. Деякі уваги зъ приводу вака - цшныхъ научныхъ курсовъ для учител^ъ народныхъ школъ / И. Панькевичъ // Учитель. - 1920. - Рочник I. - Число 8. - С. 6-8.

17. Панькевичъ И. Задачи учительства и школы на Подкарпатской Руси. Колька словъ съ приводу учительского конґреса / И. Панькевичъ // Учитель. - 1920. - Рочник I. - Число 4. - 10 апріля (цвітня). - С. 5-7.

18. Панькевичі И. Першій учительській кошресъ на Подкарпатской Руси / И. Панькевичъ // Учитель. - 1920. - Рочник I. - Число 5, 6. - 10 мая (травня). - С. 1-17.

19. Ревай Ю. Педаґоґичні кружки / Ю. Ревай // Учитель. - 1928. - Рочник IX. - Число 2-3. - С. 69-93.

20. Розпорядженє з дня 22 октобра ч. 25.846. Учебні основы для руських народных школ Подк. Руси // Урядовый вістник. - 1923. - Ч. 7-8. - С. 196-247.

21. Руденко Ю.Д. Основи сучасного українського виховання / Ю.Д. Руденко. - К.: Вид-во ім. О. Теліги, 2003. - 328 с.

22. Службовый обіть учительства // Учитель. - 1920. - Рочник I. - Число 7. - С. 9.

23. Шикітка Г.М. Освітньо-просвітницька діяльність крайових педагогічних товариств Закарпаття (1919-1944 рр.): дис…. канд. пед. наук: 13.00.01 / Г.М. Шикітка; Ужгородський нац. у-т. - Ужгород, 2016. - 236 с.

Размещено на Allbest.ru