Костянтин Мандичевський: реформатор книгозбірні Чернівецького університету в період перебування у складі Румунії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наукова бібліотека Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Костянтин Мандичевський: реформатор книгозбірні Чернівецького університету в період перебування у складі Румунії

Аннотация

Статья посвящена жизненному и творческому пути выдающегося просветителя Буковины Константина Мандичевського. Рассмотрены основные достижения ученого в должности директора библиотеки Черновицкого университета, на примере изданий, хранящихся в фондах НБ ЧНУ. Автором подчеркивается значимость реформ, которые внедрялись в библиотеке.

Ключевые слова: библиотека, Черновицкий университет, топографические каталоги, книжный фонд.

Summary

The article deals with life and career of the famous Bukovinian educator Kostantyn Mandychevskyy. There are examined the main achievements of the scientist as director of the Chernivtsi University Library by the case of publications which are deposited in the funds of Scientific Library of Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University. The author underlines the importance of reforms that have been implemented in the library.

Keywords: library, Chernivtsi University, topographical catalogs, book fund.

Постановка проблеми. Об'єктивне висвітлення внеску Костянтина Мандичевського у розвитку освіти, культурного та реформація бібліотеки Чернівецького університету.

Аналіз останніх джерел чи публікацій. Дослідженням проблеми займались: Paunel E.I., Tofan G., Satco E., Acatrini V., Acatrini M., Erimescu М., Covalciuc D., які внесли значний вклад у вивчення історії діяльності Костянтина Мандичевського. Проте дана проблема потребує ще більш глибокого аналізу. Головним завданням даної статті є дослідження ролі Костянтина Мандичевського у суспільному житті Буковини.

Метою публікації є здійснення комплексного історико-наукового аналізу діяльності Костянтина Мандичевського в контексті розвитку науки та освіти другої половини XIX ст. першої половини XX ст.

Виклад основного матеріалу. Костянтин Мандичевський працював учителем, директором школи, шкільним інспектором, головним інспектором шкіл Буковини, директором бібліотеки Чернівецького університету. Народився він 24 травня 1859 року у селі Багринівка, Серетського повіту (зараз Глибоцький район, Чернівецької області), у багатодітній румунській сім'ї. Батько, Василь Мандичевський, священик, композитор, активний учасник громадського життя, яке тільки зароджувалося, а згодом -- член культурно-освітнього товариства на Буковині, писав музичні твори [1, р. 12]. Протягом усього творчого життя В. Мандичевського його спонукала дружина Вероніка Попович, представниця старого молдавського роду Белешеску. буковина мандичевський бібліотека університет

Костянтин Мандичевський навчався у Чернівецькому ліцеї (1869-1877 рр.). Продовжував освіту в університетах Чернівців та Відня, завершив навчання у 1884 році здачею іспитів з історії, географії, німецької мови та літератури. У 1884-1893 рр. працював учителем у Сучавському ліцеї, де викладав історію та німецьку мову. Молодий професор у 1885 р. видає у ліцейському щорічнику свої тези румунською мовою на тему: «Influenta geografica asupra desvoltarii culturale a vechiului orient» -- («Географічний вплив на культурний розвиток Давнього Сходу») [2, с. 33]. Слід підкреслити, що дане дослідження охоплюєлише 40 сторінок, а усі типові помилки науковців новачків у роботі абсолютно відсутні [3, р. 569].

Це зріла праця, добре підготовлена з усіх точок зору, тому складалось враження, що вона вийшла з-під пера досвідченого науковця з глибокими знаннями. Жоден аспект питання не був випущений з його поля зору. Автор доводить, що географічне розташування є вирішальним у всьому культурному розвитку конкретного регіону. Концепція науковця досить універсальна і на диво сучасна. Міфологія, мистецтво, зоологія, геологія, сільське господарство, соціологія -- ось основні складові його дисертації [3, р. 569].

Карта регіонів, якими займається автор, такі як долина Ніла, Месопотамія, Іран та Мала Азія, відкриваються так гнучко перед нами з усіма своїми деталями, що складається враження, ніби він їх знає зі своїх особистих експедицій в цих місцевостях.

З 1893 р. починається Чернівецький період роботи Костянтина Мандичевського. У період з 1893 по 1896 рр. працював у Вищій реальній православній школі м. Чернівці, пізніше був директором цієї школи у якій працював протягом 22 років.

У 1901 р. королівським декретом були названі члени вищого контрольного органу з питань освіти -- Крайової шкільної ради, в який увійшли наступні особи: урядовий консул, віце-мер міста Чернівці Едуард Реісс, директор Вищої реальної православної школи з Чернівців Костянтин Мандичевський та професор Чернівецького університету Степан Смаль-Стоцький.

Крайова шкільна рада призначалась терміном на 6 років, також призначались шкільні провінційні інспектори. Так, королівським декретом від 29 січня 1906 р. було затверджено новий склад Крайової шкільної ради: професор теологічного факультету др. Теодор Тарнавський, Георг Ха- ніскі (від православної церкви), римсько-католицький декан Жозеф Шмідт, євангеліст Жозеф Фроніус, від дидактичного корпусу Костянтин Мандичевський та в цьому ж році став членом ради Омелян Попович.

З 1918 р. був шкільним інспектором, а згодом головним інспектором освіти Буковини, яка після 1918 р. входила вже до складу Королівства Румунії.

У 1920 році при зустрічі з королем Фердинандом І висловив своє сподівання на те, «що національності Буковини матимуть, як і раніше, можливість розвитку рідною мовою» [4, с. 245].

З 15 жовтня 1922 р. професор Костянтин Мандичевський призначений директором бібліотеки Чернівецького університету. Маючи досвід роботи у бібліотеці міста Клуж, К. Мандичевський організував топографічний каталог як засіб перевірки наявності книг у фондах. До речі, створеними тоді топографічними каталогами й досі користуються як працівники бібліотеки, так і сьогоднішні читачі (рис. 1). Спільно з науковцями університету він розробив правила та інструкції з обслуговування читачів у залах, норми та порядок видачі літератури для викладацького складу та студентів. Свої особливості мали заходи з поповнення фондів бібліотеки. Так, відповідно до закону № 5089 від 27 листопада 1922 р., бібліотека університету отримувала безкоштовно по два примірники друкованої продукції всіх видавництв Румунії. Крім того, до бібліотеки надходило багато цінної літератури з-за кордону, зокрема з Франції, Італії, Німеччини, СРСР та ін. Надсилалися й видання Ліги Націй.

Директора турбувало й те, що бібліотека працювала за старим регламентом, датованим ще з часу заснування бібліотеки, 1852 р. Деякі розпорядження були старі, деякі не відповідали організації роботи університетських бібліотек. Мандичевський намагався, щоб регламент університетської бібліотеки з м. Клужа був впроваджений у практику діяльності Чернівецької університетської бібліотеки.

Під час перебування краю в складі Румунського королівства система організації бібліотечних фондів супроводжувалась умовами, в яких створювалась і працювала бібліотека. Було прийнято за основу систематично-форматно-кріпосну схему розстановки фонду відповідно до західноєвропейського типу.

Весь іноземний фонд було розподілено на 97 відділів за галузями знань. Знак кожного відділу складався з порядкових чисел [5, с. 60] Всередині відділу книги розміщувались у такому порядку: номер полиці (або шафи) позначався літерою із латинського алфавіту, поруч арабськими цифрами позначався номер книги на даній полиці (у шафі). На різних полицях книги збирались за різними номерами. Унікальність Наукової бібліотеки Чернівецького університету в тому, що вказану схему розстановки старого іноземного фонду (а це абсолютна більшість фонду зарубіжних видань, а також така ж частина фонду рідкісних і цінних книг бібліотеки) збережено дотепер. Всі 97 відділів за змістом об'єднуються в декілька основних груп: право, філософія, мовознавство, філологія, літературознавство, історія, теологія, медицина, природничі науки, технічні науки, педагогіка, архітектура і т. п.

Починаючи з 1925 р. бібліотека університету отримувала від держави на придбання книг 525 тис. леїв. Станом на 31 грудня 1924 р. наукова книгозбірня нараховувала 271695 томів та 14796 періодичних видань. До фондів бібліотеки належали 267 рукописів, з яких 25 вважалися особливо цінними. З румунських стародруків нараховувалось 24 книги, видані у період з 1693 по 1817 рр.

У 1924-1925 навчальних роках бібліотека отримала 319 томів видання Ліги Націй, 286 томів від Міністерства закордонних справ Франції, 231 том від ректорату Чернівецького університету, 377 томів у спадок від Димитрія. Ончула, 34 томи з університету в Кристиянія (Осло), 1101 одиницю періодичних видань. Для поповнення бібліотеки румунською літературою Міністерство освіти виділило у 1924 р. 150 тис. леїв з фонду заощаджених коштів. Дарувалися книги й іншими інституціями Румунії.

Костянтин Мандичевський видав два об'ємних меморандуми: в першому викладені пропозиції щодо уніфікації деяких галузей обслуговування, загальних для всіх бібліотек країни; у другому -- пропозиції щодо міжнародного співробітництва бібліотек у цивілізованих країнах. Перший був представлений на Конгресі бібліотек, який був скликаний у Бухаресті у 1924 р., другий переданий комісії Ліги Націй по інтелектуальній співпраці у 1923 р.

У 1931 р. у журналі Junimea Literara 1931 -- Anul XX. -- Nr. 14. -- P. 70-85. -- «Літературна молодь» [6], була надрукована стаття колишнього директора бібліотеки Чернівецького університету Костянтина Мандичевського «Sistemul de control la Biblioteca Universitati din Cernauti» -- «Система контролю в бібліотеці Чернівецького університету».

В статті йдеться про реформу, впроваджену у бібліотеці Костянтином Мандичевським, яка застосовувалась до всіх книг, що надходили зі сховищ. Для кожної друкованої книги, що замовлялася зі сховища, заповнювався окремий бланк, де вказувались дані про книгу та про того, хто її замовляє, а також термін повернення. Бланки вміщуються в окрему справу, де за необхідності можна їх досліджувати і пізніше.

Зі статті К. Мандичевського дізнаємось, що у 1922 р. в бібліотеці була проведена перша перевірка книжного фонду. Під час даної перевірки було виявлено велику недостачу книг. Наступна перевірка книг 1926 р. виявила ще більшу нестачу книг (0,16%). Автор робить висновок, що потрібно вести систему контролю над обігом книг. Автор робить аналіз звірки книжного фонду у бібліотеках Європи. Так у Німецькій бібліотеці у Лейпцизі за 1925-1927 рр. недостача була 641 томів (0,28%). Також недостача книг у Прусській державній бібліотеці склала 12 000 томів.

Далі у статті автор наводить приклади результатів перевірки фондів інших бібліотек Румунії. Для вирішення даної проблеми К. Мандичевським було запропоновано перш за все скласти списки загублених книг. За такими списками виявляли, де і у кого можуть бути такі книги. За результатами цієї роботи майже 40% книг знаходились.

Також важливо, пише автор, прийняти такі заходи, які б унеможливлювали втрату книг або мінімізували ці втрати. Автор робить висновок -- треба вести систему контролю за рухом книги від надходження у бібліотеку до місця зберігання. Також треба слідкувати за рухом книги з полиці до читача та назад на своє місце. Автор пропонує вести формуляр запиту, що дає можливість прослідкувати рух книги з полиці до читача та назад. Цей формуляр дає можливість відповісти у будь-який час, де знаходиться книга.

Для професорів та інших вчених університету Мандичевський пропонує свої пропозиції щодо читальної зали, де викладачі будуть мати можливість вільно користуватися книжками без права їх виносу за межі зали.

З цієї статті дізнаємось, що професорський зал бібліотеки мали право відвідувати лише викладачі університету. Також відомо, що на той момент залі знаходилось:

1. Понад 1000 томів літератури з спеціального каталогу.

2. Періодичні наукові журнали (200 штук), які ще не були зареєстровані в каталог, мали спеціальні місця на полицях.

Головне у професорському залі -- користування літературою без відміток у формулярах. Також книги, яких не було у залі, можна було замовляти заповнивши спеціальний бланк замовлення, де заносились дані про людину та номер замовлення.

Маючи на увазі, що книжковий фонд бібліотеки -- це коштовне державне майно, повинен завжди бути порядок, щоб не допустити втрати книг. Також треба було знати, хто мав право взяти книгу з полиці та хто несе відповідальність за втрату книги. Зрозуміло, що відповідальними вважалися всі -- від директора до молодого бібліотекаря. За словами автора, у новому законі про вищу освіту було записано, що всі працівники відповідають за бібліотечне майно. Проте треба розподілити цю відповідальність серед працівників бібліотеки. Кожна посадова особа відповідає за свою секцію бібліотеки. Нижчі за статусом посадові особи мали право на перевезення книг (виставки і т.д.). Також Костянтин Мандичевський пише про спеціальні перепустки для працівників бібліотеки та для читачів.

Особисті речі відвідувачі могли залишати в гардеробі. Залишаючи речі, відвідувачі отримували номер, де вказувалась кількість книг, які вони приносили з собою. Цей номер видавали не на цілий день, а тільки на першу половину дня, якщо відвідувач затримувався на цілий день, він повинен був здати цей номер і отримати інший на другу половину дня. Також за цим номером відвідувач мав можливість замовити книги. Він здавав його працівнику читальної зали, отримував бланк замовлення.

Не менш важливим було для читача знайти книгу, яка йому була потрібна. Для цього діяв топографічний та алфавітний каталоги, де читач міг знайти потрібну книгу. Був суворий контроль за бланками замовлення, де заносились дані про читача, номер місця у гардеробі та номер книги, яку читач мав з собою. Номер бланку замовлення заносився у спеціальний журнал. Журнал вівся окремо для першої половини дня, окремо для другої половини дня. Це робилось для того, щоб вівся контроль за виданими книгами та за бланками замовлення, які не були виконані, що давало можливість виконання замовлення у найкоротший час. Така система давала можливість бачити де знаходиться книга, яку шукають. Бланки замовлення передавались працівнику книгосховища для пошуку потрібної книги. Також вівся журнал таких бланків, де відмічались виконані замовлення.

У статті детально описується процедура видачі книг додому. Для цього у бібліотеці діялоспеціальне бюро. Автор описує процедуру повернення книги до бібліотеки та до книгосховища. Мандичевський вів графік роботи книгосховища, бібліотечних читальних залів, отримання книг.

Книги були поділені на групи по призначенню для читання, для затримання у залах на другий день, для передачі у книгосховища і т. д. Автор описує також процедуру ведення різних журналів та їх призначення.

Для ефективного контролю кожна група книг (було 7 груп) мала свій каталог, також була можливість порахувати книги. Ці цифри писались в окремий регістр контролю. Далі описується процедура підрахунку книг у всіх семи групах, занесення у відповідні журнали та реєстри.

У статті знаходимо відомість про весь процес роботи бібліотеки, графік робочого дня різних категорій працівників бібліотеки. Автор у кінці статті робить висновок, що заходи, які були введені у контроль над обігом книг, дали хороші результати.

У 71-літньому віці 1 жовтня 1930 р., після семи років діяльності, ерудований директор

Костянтин Мандичевський залишає цю посаду. Останнім дослідженням, яке вийшло з-під пера невтомного працівника, є щорічник «Ontemierea Bibliotecii Tari» -- («Заснування бібліотеки Країни» -- Junimea Literara -- 1931 -- Anul XX. -- Nr. 14. 1931 р. -- P. 259-282 [7]. З щорічника дізнаємось про те, що крайова бібліотека називалась в офіційній мові Буковини того часу «Biblioteca Tari» -- «Бібліотека Країни», створена 1852 р. щедрими багатими людьми з Молдови та Буковини. Бібліотека налічувала 15000 томів. Цесклало фундамент майбутньої університетської бібліотеки, створеної одночасно із заснуванням німецького університету в Чернівцях у 1875 р.

У 1932 р. інститут історії та мови Чернівецького університету обрав Костянтина Мандичев- ського своїм почесним професором за наукову діяльність, заслуги перед культурою Буковини, за участь упродовж багатьох років у роботі крайового музею.

Помер Костянтин Мандичевський 14 грудня 1933 р. у місті Чернівці.

Список літератури

1. Satco Emil. Enciclopedia Bucovinei / E. Satco. - Suceava - 2004. - P. 12.

2. Акатріні В.М. Повернути Втрачені Імена: Сім'я Мандичевських / В.М. Акатріні // Молодий Вчений. - 2015. - № 7 (22). - С. 32-36.

3. Paunel E.I. Constantin Mandicevschi (1859-1933) / E.I. Paunel // Codrul Cosminului - 1934. - VIII. - P. 568-574.

4. Акатріт В.М. Костянтин Мандичевський - видатний просвітитель Буковини / В.М. Акатріні // Буковинський журнал. - 2014. - № 3 (93). - С. 245-249.

5. Дячук Марія. Історія формування фонду чужоземної літератури Наукової бібліотеки Чернівецького університету / М. Дячук // Вісник Львівського університету. Серія книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. - Львів, 2009. - Вип. 4. - С. 57-67.

6. Mandicevshi C. Sitemul de Control La Biblioteca Universitatii din Cenauti / C. Mandicevshi // Junimea Literara. - 1931 - Anul XX. - № 14. - P. 70-85.

7. Mandicevshi C. Intimierea Bibliotecii Tarii / C. Mandicevshi // Junimea Literara. - 1931 - Anul XX. - № 14. - P. 259-282.

Додаток

Рис. 1. Топографічний каталог

Рис. 2. Портрет Костянтина Мандичевського

Размещено на Allbest.ru