Інтеграційна складова художньо-мистецької підготовки учителя початкової школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНТЕГРАЦІЙНА СКЛАДОВА ХУДОЖНЬО-МИСТЕЦЬКОЇ ПІДГОТОВКИ УЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Тетяна Білан, кандидат філософських наук, доцент кафедри культурології та мистецької освіти Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

У статті констатовано, що при підготовці учителя початкової школи береться до уваги інтеграція музичних, образотворчих та мистецько-синтетичних знань. Зазначено, що основою інтеграційного підходу художньо-мистецької підготовки учителя початкової школи є оволодіння методикою інтерпретації творів мистецтва, практичної художньо-творчої діяльності. Інтеграційна складова підготовки учителя початкової школи включає формування в студентів комплексу ключових, інтеграційних естетичних і предметних мистецьких компетентностей.

Татьяна Билан, кандидат философских наук, доцент кафедры культурологии и художественного образования Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ИНТЕГРАЦИОННАЯ СОСТАВЛЯЮЩАЯ ХУДОЖЕСТВЕННО-ТВОРЧЕСКОЙ ПОДГОТОВКИ УЧИТЕЛЯ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ

В статье констатируется, что при подготовке учителя начальной школы в счет берется интеграция музыкальных, изобразительных и художественно-синтетических знаний. Отмечено, что основой интеграционного подхода художественно-творческой подготовки учителя начальной школы является овладение методикой интерпретации произведений искусства, практической художественнотворческой деятельности. Интеграционная составляющая подготовки учителя начальной школы включает формирование у студентов комплекса ключевых, интеграционных эстетических и предметных художественных компетенций.

Tatyana Bilan, Ph.D. (Philosophy), Associate Professor of the Cultural Studies and Art Education Department Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE INTEGRATIONAL COMPONENT OF THE ARTISTIC-MUSICAL PREPARATION OF THE PRIMARY SCHOOL TEACHER

The article presents an overview of the methodological basis of the implementation of integrational approach to art and artistic training of primary school teachers and stresses that the artistic and aesthetic competencies as individual characteristics of a primary school teacher are built on the set of related procedures, combinations of interests, motivations, attitudes, and knowledge all of which reflect the integrated learning outcomes in the field of art as well as formed the personal qualities. The article emphasizes that art, combining the emotional perception with the intellectual, makes a person capable of clearly perceiving the world and themselves, helps to create a concept of aesthetic originality of social life, its aesthetic excellence and promotes an understanding of the aesthetic ideal. The preparation of a primary school teacher takes into account the integration of musical, visual and artistic-synthetic knowledge. It is noted that the basis of the integrational approach to the artistic training of the elementary school teacher is mastering the method of interpretation of works of art, artistic and creative activity. The integrational component of the training ofprimary school teacher includes the formation of the complex core, an integration of aesthetic and artistic subject competencies, thereby providing the capacity of artistic and creative self-realization of primary school teachers. The aspects of the analysis of the problem of integration of knowledge in the context of artistic perception are also highlighted, in particular, it is noted that moral outlook orientation in artistic perception is of particular importance.

Постановка проблеми. Зміст освіти залучення майбутніх учителів початкової школи актуалізує проблему психолого- до мистецького досвіду, а мистецтво, як відомо, педагогічного осмислення процесу розвиває здібність людей до натхнення, розширює

можливості людського пізнання, розкриває силу та плідність духовного збагачення особистості. В сьогоденні важливим аспектом у становленні громадянського суспільства є активізація творчого потенціалу особистості майбутнього учителя, утвердження нових ідеалів, розвиток художнього сприйняття та становлення ціннісних орієнтацій крізь призму мистецтва. В умовах реформування освіти, коли важливим чинником є значимість національної особистості, актуальною постає проблема цілеспрямованого збагачення художніх вражень особистості майбутнього вчителя початкової школи шляхом сприйняття найкращих творів мистецтва.

Предметом дослідження є культурологічне, психолого-педагогічне та філософське обґрунтування інтеграційної складової художньо- мистецької підготовки учителя початкової школи, а саме береться до уваги інтеграція музичних, образотворчих та мистецько-синтетичних знань. Основою інтеграційного підходу художньо- мистецької підготовки учителя початкової школи є оволодіння методикою інтерпретації творів мистецтва, практичної художньо-творчої діяльності. Інтеграційна складова підготовки учителя початкової школи включає формування в студентів комплексу ключових, інтеграційних естетичних і предметних мистецьких компетентностей, що тим самим забезпечує здатність до художньо-творчої самореалізації майбутнього учителя початкової школи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Чимало вчених розкривають проблему інтеграції знань у контексті підготовки учителя початкової школи крізь призму трактування художнього образу, мови мистецтва, змісту і форми Л. Масол [1], І. Козловська [3], Я. Кміт [3], О. Поліщук [2],

О. Рудницька [4]. Так, Л. Масол зазначає, що “в просторі третього тисячоліття на основі взаємодії мистецтв і синтезуючого типу мислення докорінного оновлення зазнає сфера художньої культури людства. Тому освіта має спрямовуватися на розвиток творчого потенціалу особистості, самостійного критичного мислення, ціннісних орієнтацій, формування спектра життєвих компетентностей, адекватних соціокультурним реаліям” [1, 4].

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою загальної мистецької освіти є процес сприймання та інтерпретація творів мистецтва, виховання ціннісного ставлення до дійсності та мистецтва, розвиток художньої свідомості і компетентності, здатності до самореалізації, потреба в духовному самовдосконаленні. Метою наукової розвідки є аналіз тих аспектів художньо-мистецького знання, що розкривають складові інтеграції знань у контексті підготовки учителя початкової школи.

Виклад основного матеріалу. Інтегрування у сучасній освіті трактується не лише як дієвий засіб структурування змісту і систематизації навчального матеріалу в органічних зв'язках, а й як інноваційна педагогічна технологія. У філософських словниках інтеграція тлумачиться як сторона процесу розвитку, котра пов'язана із об'єднанням у ціле різнорідних частин і елементів. Технологічні аспекти інтеграції, тобто його організаційно-процесуальне забезпечення, залежать від типу та ступеня інтеграції елементів змісту. Додавання одного-двох чи більше структурних елементів, їх різноманітні поєднання, групування неминуче призводять до переструктурування традиційного змісту та технологій викладання окремих дисциплін і утворення нового цілого.

Процеси інтеграції можуть виникати в рамках систем, які вже склалися. У цьому випадку ці процеси зумовлюють підвищення рівня цілісності й організованості цих систем. Дидактична інтеграція здатна не просто змінювати якісні параметри змісту як цілого, а й стимулювати появу нового знання, яке не завжди забезпечується відокремленим засвоєнням цих елементів (відбувається своєрідний перехід кількості в якість). Це відбувається завдяки інтегративним технологіям - кількісному збільшенню та якісному збагаченню порівнянь, аналогій, стимулювання міжсенсорних асоціацій, розширення діапазону художньо-естетичних узагальнень. Наслідком інтеграційних процесів стає збільшення обсягів та інтенсивності взаємозв'язків і взаємодії між елементами.

Важливим у розкритті проблематики даної розвідки є наголошення на тому, що в сьогоденні значно актуалізувалися інтегративні тенденції в освіті, “у багатьох зарубіжних країнах у початкових класах водночас із монопредметними діють комплексні програми з мистецтва, широко застосовуються різноманітні міждисциплінарні курси з естетичним компонентом” [1,6]. Поняття інтеграції визначається О. Рудницькою як “взаємопроникнення мистецтв, вироблення, спосіб поліхудожнього пізнання мистецьких явищ” [4, 130], “інтеграція знань у галузі мистецької освіти представляється як послідовність етапів опанування художньої мови і набуття досвіду її сприйняття” [4, 121]. Так, наприклад, зміст курсу “Історія театру”, що включена в перелік дисциплін підготовки учителя початкових класів, виявляє спробу відобразити тенденцію сучасної гуманітарної науки інтегрувати знання мистецьке, філософське, історичне в культурологічне, що дозволяє розуміти та описувати конкретні феномени культури. Варто наголосити, що театру як виду мистецтва властива висока “чутливість” до всього, що відбувається навколо: до історичних зрушень, до актуальних подій сьогодення чи минулого, про це свідчить зміст філософської герменевтики Ґ. Гадамера, що визначає за мету пошук екзистенційного розуміння та іманентного значення у сталій “інакшості” будь-якого тексту: художнього та історичного. У змісті дисципліни “Історія театру” окреслюється своєрідний абрис театрального мистецтва регіонів світу; висвітлюються найвизначніші явища історії театру; формуються вміння і бажання брати участь у діалозі театрального мистецтва. Навчальна дисципліна передбачає інтегроване вивчення історії театру як синтетичного виду мистецтва та поетапне засвоєння особливостей театрального мистецтва кожної окремо взятої культурно-історичної епохи з метою з'ясування її національної самобутності при безпосередньому порівнянні; розкриває розвиток та еволюцію театрального мистецтва як художньої картини світу. Предметом і об'єктом аналізу є феномен театрального мистецтва як об'єкт культурознавства та предмет дослідження історії театру: широке коло проблем, пов'язаних з “убудованістю” функціонування театру як специфічної соціокультурної системи в соціум (театр в системі суспільства, художньої культури, суб'єкти театральної діяльності). Театр, як вид мистецтва, завжди є невід'ємною частиною духовного самотворення нації, адже саме в ній узагальнюється досвід національних надбань, втілюються моральні якості народу та його духовні ідеали, саме тому мистецтво слова (художня творчість) спрямоване на виявлення сутності спільноти, на розв'язання проблеми забезпечення внутрішніх культуротворчих можливостей.

Інтегративний підхід на основі формування синтетичних образів під час сприймання дає можливість у процесі художньо-творчої діяльності зробити установку на духовний, моральний підтекст завдяки чуттєвим художнім образам як частини цілого. Такий підхід принесе у кожну діяльність творче начало і допоможе сформувати чуттєве ставлення до світу як основи духовноморального сенсу життя. Будучи усвідомленими, естетичні почуття людини перетворюються у стале світовідношення, і тому мистецтво не тільки допомагає пізнавати світ, але й формує переконання та світогляд людей, їх свідомість та самосвідомість, пробуджує джерела духовності та виховує діяльне прагнення до утвердження прекрасного у суспільному та власному житті. Однією з найважливіших граней мистецтва є процес функціонування мистецького твору в суспільстві, апелюючи до людських почуттів, мистецтво формує можливості цілісного світосприйняття. Художню творчість варто розглядати крізь призму розуміння літератури як особливої нетеоретичної форми філософування, в якій провідною постає проблема людського буття, і саме художній світогляд є своєрідною формою емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього буття, що “фокусує смисложиттєві установки та орієнтири людини, виражені у творах мистецтва” [2, 57].

Твір мистецтва не тільки відображення світогляду і втілення ідей митця - це витвір, який створило суспільство протягом свого історичного розвитку. На концептуально-методологічних засадах психологів проводилися педагогічні дослідження проблеми художнього сприйняття, зокрема варто наголосити, що вчені виділили такі етапи засвоєння творів мистецтва: первісне сприйняття, яке пов'язане з відтворенням у свідомості, уяві художніх образів; активне духовне переживання, що здійснюється у єдності з самовираженням; наукове осягнення художньої дійсності; повторне і, разом з тим, нове, на більш глибокому рівні сприйняття і розуміння образів, засвоєння твору. На художнє сприйняття впливає: природа твору мистецтва (до якого виду мистецтва він належить); природа реципієнта (характер, освіта, звичка, настрій, інтерес до твору мистецтва); супровідні обставини (умови) [5]. Відомо, що один і той самий художній твір не може створювати однакову художню свідомість, не стає умовою появи абсолютно ідентичних почуттів, сприймань, смаків, відношень. І тому сприйняття полягає в особливості життєвого досвіду кожного, моральних переконань, рівня естетичного смаку і потреб, і зокрема від особистих психологічних якостей.

Особлива активізація свідомості засобами мистецтва зумовлюється тим, що витвір мистецтва (музичного, театрального) відтворює дійсність, оцінює зображуване, прагнучи виявити його сутність. Така передача цінності буття не тільки збагачує реципієнта життєвим досвідом, але й спонукає його до ціннісного переживання, яке становить важливу складову світоглядної позиції. Сприйняття творів мистецтва детермінує здатність до співпереживання, сприяє формуванню певної компетенції про мистецтво; формує здатність розуміти зміст та форму художніх творів; сприяє порівнянню художніх суджень про сприйняття явищ дійсності та

розуміння інших видів мистецтва. Особистісна спрямованість художньо-мистецького знання “переробляє” педагогіку мистецтва на світоглядну сферу навчання, адже сприйняття світу завдяки художньо-мистецькій інтерпретації дозволяє вести мову про ціннісну екзистенцію особистості.

Мистецтво - синкретичне в своїй основі, воно здавна виявляло дві протилежні тенденції: з одного боку - до диференціації, з іншого - до інтеграції. Художньо-естетичним фактором єднання, наприклад, в прадавніх обрядових іграх був ритм: його можна простежити в музиці, літературі, орнаментах, танці. Творча глибина мистецьких творів криється “у здатності осмислювати людський досвід на такому рівні, на якому він одночасно виявляється і як універсальна загальність, і як неповторна індивідуальність, завдяки чому стає можливим залучити до світу художньої реальності кожну людину” [4, 58]. Звідси спостерігаємо, що художньо-мистецьке знання несе в собі віковічні традиції національної культури, відображає характерологічні ознаки етносу, і, одночасно, не замикається тільки в національному просторі. Художньо-творча діяльність завжди була і буде невід'ємною частиною духовного самотворення нації, бо саме в ній узагальнюється досвід всієї національної культури, втілюються своєрідні стійкі риси психології народу, його моральні якості та духовні ідеали. Кожен вид мистецтва, з одного боку, спрямований на максимальне виявлення, посилення специфічних і неповторних художньо- мовних особливостей, з іншого - всі вони намагаються враховувати і використовувати досвід інших мистецтв, щоб розширити власні межі і можливості. У межах функціонування мистецтва в різноманітності його видів усі названі закони плідно реалізуються. Аксіологічна функція інтегративного курсу здатна поєднати ціннісні орієнтації різних наук. Аксіологічно перспективними можуть стати навіть поєднання курсів різноциклового характеру, наприклад, іноземної мови і технічних дисциплін, мистецьких і технічних дисциплін. Саме така інтеграція ціннісних підходів сприяє подоланню негативних наслідків технократизації професійної освіти [3, 20]. Сценічне мистецтво висловлюється як в просторі, так і в часі, і театр зв'язаний ще з безліччю видів мистецтва - архітектурою, живописом, скульптурою, музикою, піснею, танцем, а однією з особливостей театрального мистецтва є характер його чуттєвого сприйняття. Характерною особливістю театрального мистецтва є його неповторність у часі: кожен спектакль існує тільки в момент його відтворення. Якщо виконавське мистецтво з розвитком техніки аудіозапису одержало можливість фіксації й подальшого багаторазового відтворення, ідентичного первісному, то адекватний відеозапис театрального спектаклю в принципі неможливий: дія нерідко розгортається одномоментно в різних частинах сцени, що надає об'єму дії, що відбувається, й формує гаму тонів і півтонів сценічної атмосфери. При великих планах зйомки, нюанси загального сценічного життя залишаються за кадром; загальні ж плани занадто дрібні й не можуть передати всіх деталей. Щоб повноцінно насолоджуватися скарбами культури, треба знати мистецьку мову. Театральне мистецтво є особливим суспільним механізмом залучення людей до певного способу життя, воно є складовим елементом життя людини, до того ж елементом “наскрізним”, тобто таким, що пронизує всі його сфери, і тому спілкування з ним прискорює адаптацію особи до нових соціально-економічних, культурних умов. Театр змінювався протягом століть, але залишився невід'ємною частиною в житті людей, без якої наше життя просто неможливо собі уявити. Реальний процес створення і функціонування театрального мистецтва здійснюється у специфічній сфері культури, що визначається як художня культура суспільства. Ця обставина багатоаспектно актуалізує проблему творчості, передбачає появу глибоких узагальнень досвіду практичного розвитку творчості в усіх сферах соціальної дійсності. Однією з особливостей театрального мистецтва є характер його чуттєвого сприйняття. Особлива активізація свідомості засобами мистецтва зумовлюється тим, що витвір театрального мистецтва відтворює дійсність, оцінює зображуване, прагнучи виявити його сутність. Така передача цінності буття не тільки збагачує реципієнта життєвим досвідом, але й спонукає його до ціннісного переживання, яке становить важливу складову світоглядної позиції.

Мистецтво та інтеграція - явища одного ряду, а синтетична природа мистецького образу апріорі передбачає інтегративний підхід до його опрацювання. Мистецькі дисципліни здатні якнайкраще і найповніше втілити ідею інтеграції. Відомо, що дидактична інтегрологія, успішно вивчаючи закономірності інтеграції знань, виокремлює навіть своєрідні закони, за якими реалізується даний процес - корелятивності (здатність елементів інтеграції до узгодженої взаємодії); імперативності (поява якісно нових властивостей у результаті інтеграції); доповнювальності (народження диференціації внаслідок інтеграції). Проблеми творчості, як складного та загадкового феномену, завжди привертали до себе пильну увагу дослідників усіх галузей наукової діяльності. Але якщо раніше вважалося, що творчість (як об'єкт дослідження) є прерогативою тільки психології, естетики, мистецтвознавства, то в останній час зростає увага до проблеми творчості саме педагогічної та філософської думки. В сучасних умовах ця проблема стає однією з основних проблем педагогічних досліджень і до неї, як до своєрідного теоретичного контрапункту, тяжіє усе розмаїття питань педагогічної науки.

Об'єктом психолого-педагогічного інтересу художня творча діяльність є тому, що вона має надзвичайне значення та сенс для життя людей як вираження суспільного досвіду життя. Силою уявлення художник перетворює у свій власний життєвий досвід багатство досвіду соціального і вже у перетвореному вигляді втілює в твір мистецтва. Вираження особистого світовідчуття та світогляду художника, його самовираження є необхідною, але всього лише умовою, формою, засобом висвітлення суспільного досвіду життя. У мистецтві пізнання та знання - це наслідок усвідомлення особливої реальності - відтвореного у художньому зображенні та пережитого в уявленні соціального досвіду життя. Неодмінною умовою методології художнього знання є вияв глибинного зв'язку між культурою і освітою, педагогікою та психологією, культурологією та іншими суміжними науковими знаннями. У мистецтві пізнання та знання - це наслідок усвідомлення особливої, естетичної реальності - відтвореного у художньому зображенні та пережитого в уявленні соціального досвіду життя. Пріоритетною має стати діалогова стратегія педагогічної взаємодії, забарвлена позитивними емоційно-естетичними переживаннями, захопленням художньою діяльністю, домінуванням відчуття успіху, насолоди від бодай мінімальної самостійної участі на шляху до пізнання мистецтва.

Висновки. Художньо-мистецьке знання, культура в цілому - це контекст, у якому відбувається становлення особистості, а освіта, виховання є своєрідним витвором культури, її важливою сферою. Освіта, тим самим, виконує фундаментальну функцію - вводить особистість до світу культури на різних етапах її життя. Освіта є своєрідним шляхом оволодіння художньо- мистецьким знанням, зміст освіти - це не самі по собі знання, вміння, навички, а спрямованість їх на формування культури особистості. Враховуючи нові соціокультурні реалії, світова педагогічна думка шукає відповідних шляхів розвитку освіти, і тут бачимо тісний зв'язок з культурним процесом, з формуванням художньо-мистецьких знань, і все більшої актуальності набирає освіта в полікультурному просторі. Формування художньо-мистецького знання отримує важливе значення у процесі становлення нових освітніх парадигм, адже з'єднує воєдино світоглядні засади і ціннісні орієнтири людського буття. Все це дозволяє здійснити духовно-світоглядну інтеграцію у змісті художньо-мистецьких знань, що здійснюється на основі спільного для всіх видів мистецтв тематизму, пов'язаного з відображенням у мистецтві різних аспектів життя та естетико- мистецтвознавчу інтеграцію, що здійснюється на основі введення споріднених для різних видів мистецтв понять і категорій (естетичних, художньо-мистецьких, жанрових, стильових) у тематично-методологічне поле реалізації інтеграції знань у підготовці учителя початкової школи.

ЛІТЕРАТУРА

1. Масол Л.М. Методика навчання мистецтва у початковій школі: Посібник для вчителів /Л.М. Масол, В. Гайдамака, Е.В. Бєлкіна. - Х.: Веста: Видавництво "Ранок”, 2006. - 256 с.

2. Поліщук О.П. Художнє мислення: естетико- культурологічний дискурс / О.В. Поліщук / Монографія. - К.: Видавець ПАРАПАН, 2007. - 208 с.

3. Проблеми інтеграції у сучасній професійній освіті: методологія, теорія, практика /Козловська, Я. Кміт /Монографія. - Львів: Сполом, 2004. - 244 с.

4. Рудницька О.П. Педагогіка: загальна та мистецька /О.П. Рудницька /навч посіб. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2005. - 360 с.

5. Oliver B. Defining Art Appreciation // http:// www.findarticles. com.

REFERENCES

1. Masol, L.M., Haidamaka, O.V & Bielkina, E.V (2006). Metodyka navchannia mystetstva u pochatkovii shkoli: Posibnyk dlia vchyteliv [Methodology for teaching arts at elementary school: a teacher's guide]. Kharkiv: Vesta: Publishing house “Ranok”, 256p. [in Ukrainian].

2. Polishchuk, O.P. (2007). Khudozhnie myslennia: estetyko-kulturolohichnyi dyskurs [Artistic thinking: aesthetic-culturological discourse]. Kyiv: Vydavets PARAPAN, 208p. [in Ukrainian].

3. Kozlovska, I. & Kmit, Ya. (2004). Problemy intehratsii u suchasnii profesiinii osviti: metodolohiia, teoriia, praktyka [Problems of integration in modern vocational education: methodology, theory, practice]. Lviv: Spolom, 244p. [in Ukrainian].

4. Rudnytska, O.P. (2005). Pedahohika: zahalna ta mystetska [Pedagogy: general and artistic]. Navch posib. Ternopil: Educational book - Bogdan, 360p. [in Ukrainian].

5. Oliver, B. Defining Art Appreciation, available at httv://www.findarticles.com. [in English].