Підготовка педагогів до фахової комунікативної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 37.031.1

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

Підготовка педагогів до фахової комунікативної діяльності

Надія Ашиток, доктор філософських наук, професор

Анотація

комунікативний компетентність вчитель професійний

Стаття присвячена дослідженню особливостей формування комунікативної компетентності студентів - майбутніх вчителів. Відзначено зв'язок між змістом професійної підготовки і процесом формування комунікативної компетентності у студентів. Вивчались роль і функції комунікативної компетентності в структурі професійної компетентності педагогів. Розглянуто деякі аспекти формування комунікативної компетентності в процесі підготовки. Впровадження компетентнісного підходу в процесі викладання дисциплін професійного циклу вимагає використання ефективних форм та методів навчання.

Аннотация

Надежда Ашиток, доктор философских наук, профессор Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

Подготовка педагогов к профессиональной коммуникативной деятельности

Статья посвящена исследованию особенностей формирования коммуникативной компетентности студентов - будущих учителей. Отмечена связь между содержанием профессиональной подготовки и процессом формирования коммуникативной компетентности у студентов. Изучались роль и функции коммуникативной компетентности в структуре профессиональной компетентности педагогов. Рассмотрены некоторые аспекты формирования коммуникативной компетентности в процессе подготовки. Внедрение компетентностного подхода в процессе преподавания дисциплин профессионального цикла требует использования эффективных форм и методов обучения.

Annotation

Nadiya Ashytok, Doctor of Sciences (Philosophy), Professor Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

The preparation of teachers for professional communicative activities

The article is devoted to the problem offorming the communicative competence of the students of Higher Training Establishment. The author of the article substantiates the necessity of the professional communicative competence of the future teachers as the vocational training problem. The article regards the communicative competence of specialist as one of the major ones in the system of training and improvements of professional skills of specialists. The author points to the role of communicative competence in preparation of future teachers.

Keywords: the professional preparation, a teacher, a professional competence, communicativeness, the communicative competence, the forms and methods of teaching.

Постановка проблеми. У період інтеграції вітчизняної освіти до системи світового простору змінюються вимоги до якості, ролі та змісту підготовки педагогів. Трансформації, які відбуваються в політичній, економічній та соціальній сферах, вимагають якісно нового типу вчителя з розвиненою соціальною відповідальністю, обізнаного з новітніми фаховими технологіями, здатного до професійної адаптації та мобільності. У зв'язку з цим актуальними стають дослідження професійної підготовки майбутніх педагогів, обізнаних, зокрема, й у комунікативній сфері.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Відомі численні роботи, у яких розглядається проблема комунікативної компетентності (Т Іванова, С. Козак, Т Ладиженська, М. Лісіна, С. Макаренко, Є. Мелібруда, В. Панфьоров, Л. Петровська, Н. Паніна, Р Парошина, В. Черевко). Вивченню проблемам формування професійної компетентності фахівців присвячені праці таких вітчизняних та зарубіжних вчених, як Т Аветісяна, С. Архипова, Л. Карпової, Л. Мітіної, В. Сластьоніна, Г Халаш та ін.

Компетентність як важливий показник професійного становлення вивчалась у роботах С.У Гончаренко, О.М. Дахіна, Б.Д. Ельконіна, А.К. Маркова та ін. Моделі показників професіоналізму особистості та діяльності педагога аналізувалися у працях таких дослідників, як Т. Карпова, Б. Єрофєєва, Є. Ханжин, Є. Холостова та ін. Основні принципи комунікативної підготовки майбутніх фахівців аналізувалися у працях О. Киричук, О. Коропецької, Т. Федотюк та ін. Деякі питання формування комунікативної компетентності у майбутніх педагогів вивчали Н.І. Ашиток, М.М. Галицька, З.І. Єрмакова, М.П. Оліяр та ін. [1, 63 - 67; 2; 4; 6].

Незважаючи на те, що є праці, присвячені вивченню формування фахової комунікативної компетентності, існує необхідність докладнішого розгляду процесу, спрямованого, зокрема, на розвиток цього виду компетентності у студентів ВНЗ - майбутніх педагогів.

Мета статті - дослідити процес підготовки педагогів до фахової комунікативної роботи.

Виклад основного матеріалу дослідження. Комунікативну компетентність у науковій літературі часто вважають непрофесійною і розглядають разом з інформаційною, соціальною, загальнокультурною та іншими видами [7; 8, 293 - 296]. Проте внаслідок особливої значущості комунікативної компетентності для окремих професій, до яких належить й професія “педагог”, недоцільно ставити цей різновид за межі професійних, адже цей фах відносять до професій типу “людина - людина”, а тому у педагогів ефективність професійної діяльності визначається рівнем сформованості комунікативної компетентності.

Що ж позначають дослідники терміном “комунікативна компетентність”? Переважно вони вважають її складовою професійної компетентності. На думку В.І. Нароліної, комунікативна компетентність є засобом досягнення успіхів у професійно-діловому та особистісному спілкуванні, а до її складу слід віднести знання, цінності, норми, стандарти поведінки і спілкування [5, 24]. О. І. Холостова вважає, що компетентність - це здатність реалізувати комплекс особистісних можливостей, а тому є одним з показників психологічної зрілості професіонала [10, 130]. О. Веретенникова зазначає, що комунікативна компетентність відображається в здатності фахівця урізноманітнювати процес спілкування, формулювати його завдання, розв'язувати конфлікти, умінні взаємодіяти з представниками різних культур [3, 27]. Сформована компетентність передбачає наявність досвіду Якщо педагог має необхідний для діяльності запас знань та здатний ефективно застосовувати їх у практичній діяльності, слід говорити про його професійну компетентність [9, 190 - 191].

Охарактеризувати професійне спілкування педагога можна, виходячи із загальних теоретичних положень. По-перше, його фахова робота є діяльністю суб'єкт-суб'єктного типу Основним змістом цієї роботи є спілкування. Подруге, комунікативна діяльність педагога є поліфункціональною: в процесі діяльності фахівець забезпечує реалізацію загальних і спеціальних функцій, зокрема, таких, як планування, організацію, реалізацію задуманого, контроль. По-третє, професійна педагогічна робота носить творчий характер, що підтверджується різноманітністю завдань та варіантів їх вирішення у процесі комунікативної взаємодії.

Комунікативна компетентність педагога синтезує в собі загальну культуру, її специфічні прояви у професійній діяльності, знання основ спілкування. Зокрема, психологічними вимогами до представників цієї професії є прагнення до спілкування; уміння легко вступати у контакт із людьми; стійке позитивне самопочуття при роботі з людьми; доброзичливість, витримка; уміння стримувати емоції; здатність аналізувати поведінку свою та інших осіб, розуміти наміри і настрій інших людей, здатність розумітися на взаєминах між людьми, уміння улагоджувати розбіжності між ними; здатність подумки ставити себе на місце іншої людини, уміння слухати, враховувати думку іншої людини; здатність володіти мімікою, жестами; розвита мова, здатність знаходити спільну мову з людьми; уміння переконувати людей; акуратність, пунктуальність, зібраність.

Загалом комунікативну професійну компетентність можна визначити як процес взаємодії комунікативних знань, умінь, навичок, здібностей і суб'єктних властивостей особистості, ефективність яких визначається та оцінюється за критеріями досягнення фахових цілей. Отже, підготовка майбутніх педагогів до професійного спілкування передбачає оволодіння ними базовими знаннями, уміннями, навичками з теорії та практики комунікації від теоретичних основ, законів ефективного спілкування, принципів професійної етики до практичних моделей спілкування, під час яких відбувається активізація таких особистісних якостей, як емпатія, доброзичливість, атракція, альтруїзм та ін.

Ураховуючи принцип наступності, що є базовим поняттям освіти, пропонуємо розглянути такі етапи формування професійно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців: допрофесійна підготовка (забезпечується впровадженням профільного навчання в середніх загальноосвітніх школах, підготовчими відділеннями ВНЗ); комунікативна підготовка під час викладання курсів мовного спрямування (“Ділова українська мова”, “Іноземна мова за професійним спрямуванням”), формування комунікативної компетентності у процесі засвоєння змісту загальнонаукових дисциплін; професійно-комунікативна підготовка у процесі засвоєння фахових дисциплін; отримання основ фахового комунікативного досвіту під час проходження практики; удосконалення професійно-комунікативної компетентності у процесі навчання в магістратурі.

Дійсно, формування комунікативної компетентності відбувається не лише внаслідок вивчення окремих дисциплін, а й у результаті всього процесу навчання і виховання. При цьому факторами становлення комунікативного потенціалу майбутнього фахівця є і зовнішні впливи, і внутрішня активність особистості, її прагнення до самореалізації. Значною мірою цьому сприяє система особистісно орієнтованої освіти, важливими атрибутами якої стають нові технології навчання, використання інтерактивних методів, спрямованих на стимулювання студентської творчості шляхом включення до навчального процесу ділових та рольових ігор, підготовки презентацій, самопрезентацій з подальшим обговоренням, включенням тренінгових елементів та міні-тренінгів. При викладанні основ спілкування можуть використовуватися різні види лекцій: проблемна, під час якої моделюються суперечності професійної роботи; лекція-візуалізація, що сприяє активізації мислення, оскільки навчання відбувається шляхом викладу інформації за допомогою знакових систем; лекція-консультація / лекція-прес-конференція, на якій відбувається активізація студентів шляхом уточнення і вирішення ними проблеми; лекція-провокація, у матеріал якої навмисно включено помилки; лекція, що проводиться викладачем і студентами у формі диспуту; лекція із застосуванням ігрових методів (таких, як метод “мозкової атаки”, метод конкретних ситуацій тощо) та ін. На допомогу студентам приходять мультимедійні засоби навчання, які дають можливість імітувати комунікативне середовище, створювати наближені до реальних ситуації, в яких майбутні педагоги навчаються розв'язувати комунікативні фахові завдання.

Важливою складовою комунікативної підготовки майбутнього фахівця є різного виду практики, базами яких є дитячі садочки, загальноосвітні школи та ін. На практиках студенти, які оволоділи теорією професійного спілкування, осягнули його структуру, функції, стилі, основи професійної етики, включаються в безпосередній комунікативний процес із вихованцями та професіоналами і набувають власний досвід фахової комунікативної діяльності. Уміння спілкуватися з вихованцями - комунікативна компетентність педагога - є мистецтвом, яке починає формуватися ще в процесі навчання у ВНЗ, згодом у процесі самостійного професійного спілкування з вихованцями, батьками, іншими особами з різними психологічними якостями, різного віку, рівня освіти, соціальної і професійної приналежності. Спочатку, на ранніх етапах навчання, починаючи взаємодіяти з вихованцями під час практики, майбутні педагоги часто несвідомо, за механізмом наслідування, копіюють стиль поведінки досвідчених фахівців, яких особливо поважають, на чию думку орієнтуються. З часом, накопичивши досвід професійного спілкування, майбутній фахівець починає усвідомлено використовувати різноманітні комунікативні навички, що полегшують йому спілкування з вихованцем.

Формування комунікативної компетентності майбутніх фахівців має відбуватися в умовах, які можуть позитивно вплинути на професійну підготовку педагогів, їх творчу самореалізацію, вдосконалення фахової діяльності. До цих умов належать вивчення основ комунікативної компетентності на кожному рівні професійної освіти, що сприяє осмисленню студентами її значущості для майбутньої професії; розробку моделі формування комунікативної компетентності та програмно-методичне забезпечення її практичної реалізації; використання інтерактивних методів навчання студентів при викладанні як спеціальних, так і соціально-гуманітарних дисциплін; наявність у викладачів комунікативної компетентності, включення студентів у різноманітні форми активної самостійної роботи та особистісно-орієнтованого спілкування з різними партнерами. Підвищенню ефективності формуванню комунікативної компетентності у студентів сприяють також такі умови: впровадження розробленої моделі професійної комунікативної компетентності педагога з урахуванням методологічних вимог до категорії “компетентність” та її формування; використання особистісного підходу як базової ціннісної орієнтації, що визначає стратегію взаємодії викладача і студента; координація методів і технологій формування професійної комунікативної компетентності, які відповідають вимогам майбутньої спеціальності та сучасним підходам до професійної підготовки фахівців у ВНЗ.

Професійна-комунікативна компетентність є невід'ємною частиною професійної діяльності індивіда. Сформованість цієї компетентності у фахівця свідчить про його теоретичну та практичну готовність до здійснення ефективної професійної діяльності в певній галузі, що вимагає встановлення ефективних комунікативних контактів з вихованцями та іншими особами.

Кожна людина, яка задіяна в будь-якій професійній сфері, повинна не лише володіти певними професійно-комунікативними знаннями та вміннями, а й мати досвід використання цих знань та вмінь на практиці, в тому числі й у незвичних для неї ділових ситуаціях, а також постійно підвищувати власний рівень цієї компетентності у професійній діяльності. Оскільки суспільство постійно знаходиться у стані розвитку, здобута у ВНЗ професійна підготовка з часом може не відповідати вимогам часу В таких випадках комунікативна компетентність може бути основою самоосвіти фахівця. У цьому контексті важливо, щоб під час навчання у ВНЗ майбутній педагог не лише опанував необхідні для педагогічної роботи знання, навички і вміння, здобув певний досвід, а й сформував у собі здатність до фахового вдосконалення.

Висновки

Основне завдання професійної освіти на сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства - підготовка кваліфікованого фахівця, конкурентоздатного на ринку праці, компетентного, відповідального, здатного ефективно працювати за обраним фахом на рівні світових стандартів, здатного ефективно спілкуватися з різними людьми. Комунікативна компетентність виступає і складовою, і базовою характеристикою професійної компетентності залежно від функції, яку реалізовує педагог у конкретному виді професійної діяльності. Всебічно освічений фахівець повинен бути конкурентоспроможним на сучасному ринку праці, успішно вирішувати педагогічні проблеми, спираючись на майстерність спілкування й співробітництва, тобто володіти високим рівнем професійно-комунікативної компетентності. Саме тому формування даного різновиду компетентності у ВНЗ є важливою складовою професійної підготовки педагогів.

Література

1. АшитокН. І. Комунікативна компетентність як чинник професійного становлення соціального педагога /Н. І. Ашиток //Молодь і ринок. -- №3 (86). -- 2012. -- С.63 -- 67.

2. Галицька М. М. Складові комунікативної компетентності студентів вищих навчальних закладів/ М. М. Галицька. -- Режим доступу: http:/ /oaji. net/articles/2016/2923-1456731608.pdf

3. Веретенникова А. Е. Развитие иноязычной письменной коммуникативной компетентности у студентов в соответствии с Болонским процессом / А. Е. Веретенникова // Высшее образование сегодня. -- 2008. -- №5. -- С. 26 -- 30.

4. Єрмакова З. І. Емпатія як критерій сформованості комунікативної компетентності / З. І. Єрмакова. -- Режим доступу: http://umo.edu.ua/ vipusk-1-14/jermakova-zi-empatija-jak-kriterij- sformovanosti-komunikativnoji-kompetentnosti

5. Наролина В. И. Развивающий эффект процесса формирования межкультурной коммуникативной компетентности специалиста /В.И. Наролина //Высшее образование сегодня. --

6. Оліяр М. П. Науково-теоретичні засади проблеми формування комунікативно- стратегічної компетентності майбутніх учителів початкових класів/ М. П. Оліяр. -- Режим доступу: http://int-konf.org/konf082015/ 1125-kandidat-pedagogchnih-nauk-olyar

7. Равен Дж. Компетентность в современном обществе / Дж. Равен. -- М.: Когито- Центр, 2002. -- 396 с.

8. Скалій Л. І. Поняття професійної компетенції вчителя іноземних мов у застосуванні сучасних інформаційних технологій / Л. І. Скалій // Гуманізація навчально-виховного процесу. Збірник наукових праць. -- Слов'янськ: СДПУ, 2003. -- С. 293 -- 296.

9. Смакота Л. Складові професійної компетентності майбутніхучителів початкових класів /Л. Смакота //Наукові записки КДПУ ім. В. Винниченка: Педагогічні науки. -- Кіровоград, 2005. -- Випуск 63. -- С. 189 -- 193.

10. Холостова Е. И. Технологии социальной работы /Е.И. Холостова. -- М.: ИНФРА-М, 2001. -- 400 с.