Використання критичного мислення при вивченні історії у вищій школі: питання теорії і практики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання критичного мислення при вивченні історії у вищій школі: питання теорії і практики

Сучасні трансформації, які відбуваються як в Україні, так і у всьому світі, ставлять перед вищою освітою завдання пошуку альтернативних форм, методів і засобів навчання в новому інформаційному суспільстві. Стратегічним напрямом реформування змісту освіти в Україні стало забезпечення умов для формування творчої, активної, усебічно розвинутої особистості. У зв'язку з цим перед сучасною освітою постає ряд проблем. По-перше, забезпечити високу функціональність фахівця в умовах швидкої зміни ринку праці. По-друге, віднайти оптимальне співвідношення між забезпеченням студентів необхідним обсягом наукової інформації та формуванням спеціаліста, який повинен не тільки ефективно виконувати свої професійні функції, але спроможний до постійної самоосвіти у власній практичній діяльності впродовж усього життя. По-третє, розвиток у студента вміння критичного осмислення здобутої інформації.

Проблема якості освіти також безпосередньо пов'язана з питаннями не тільки змісту, але й методик освіти. Відтак заслуговують на увагу механізми та новітні технології, які допомагають готувати висококваліфікованих і конкурентоспроможних правників.

В цьому контексті освітньої реформи усе більше уваги до себе привертає критичне мислення. Це наукове мислення, суть якого полягає в ухваленні ретельно обміркованих та незалежних рішень. Головним чином йому притаманні такі властивості, як усвідомленість та самовдосконалення.

На думку вітчизняних учених А. Тягло та Т. Воропай [1], наведене обґрунтування значущості критичного мислення як актуальної освітньої проблеми пояснюється фундаментальною трансформацією самого способу життя світового співтовариства на початку XXI століття. Кожен прийом, стратегія в критичному мисленні має на меті розкрити творчий потенціал учнів.

Проблема впровадження та розвитку критичного мислення знаходиться у полі зору багатьох закордонних дослідників сучасності, зокрема Дж. Д'юї, Р. Поль [2; 3].

Проблему формування критичного мислення у контексті реформування змісту освіти і впровадження нових освітніх технологій у вітчизняних навчальних закладах досліджують такі вчені, як І. Зязюн [4], О. Пометун [5], С. Терно [6; 7], С. Тимоха [8], А. Семенова [9] та ін. Двоє з останніх дослідників вивчали залучення принципів критичного мислення в навчання окремих спеціалістів, як-то студентів-аграріїв та студентів-юристів. Такі дослідники, як О. Пометун та С. Терно присвятили свої праці теоретичному та практичному обґрунтуванню залучення методів критичного мислення при вивченні історії в школах.

Метою цієї статті з'ясувати особливості розвитку та застосування критичного мислення у вищій школі у процесі вивчення історичних дисциплін. Основним завданням у поданій статті є на основі наукової літератури з'ясувати теоретичні складові та практичні особливості застосування критичного мислення в історії.

Ідея розвитку критичного мислення зародилася у США на початку ХХ ст. Американська спільнота однією з перших почала перетворюватись на інформаційне суспільство, яке характеризується змінами, що прискорюються.

Як зазначає один з провідних ідеологів критичного мислення в США Р. Поль, в недалекому майбутньому головним капіталом стане не сама інформація, а її ефективне опрацювання. Отже здібність обробляти інформацію буде підвищуватися в ціні, відповідно й навички критичного мислення стануть запорукою успіху на ринку праці. Сучасний світ, стверджує вчений, потребує постійного вдосконалення навичок мислення. Це головна причина, чому слід навчати критичного мислення. Безперечно, впровадження навчання, орієнтованого на розвиток критичного мислення, є нагальною методичною проблемою сучасної вітчизняної освіти. ХХІ ст. стає часом, коли саме розумові здібності окремих людей, а не природні ресурси, капітал і технології, визначатимуть вирішальну роль у суспільстві [3].

На думку Дж. Дюї, здатність мислити проблемно та аналітично забезпечує науково-технічнийі суспільний прогрес та є запорукою демократії, а освіта відіграє в його розвитку першорядну роль [2].

Основне призначення критичного мислення - це розв'язання проблемних завдань, а головним результатом критичного мислення є власне судження. Висунення гіпотез, думок є однією з головних навичок в критичному мисленні, оскільки наявність проблеми передбачає формулювання припущень щодо її розв'язання. Психологічно критичне мислення полягає у прагненні до творчого пошуку, жадобі до знань. Так, С.О. Тер - но розробив теорію розвитку критичного мислення у процесі навчання [7].

Вже згадуваний Р. Поль вказує на те, що небагато сучасних студентів розуміють, що означає осмислити зміст предмету аналітично, та мало хто використовує критичне мислення як інструмент для здобуття знань. Як зазначає дослідник, студенти користуються переважно знанням «нижчого порядку», які базуються на асоціаціях та механічному запам'ятовуванні. Приміром, студенти думають про заняття історією як про такі, де вони чують дати, імена та події, де вони намагаються запам'ятати їх, щоб розповісти на іспитах. Висновки, які вони можуть зробити на основі своїх компетентностей, майже повністю дублюють висновки, які вони отримали під час навчання. Студенти не застосовують мислення, а просто використовують отримані алгоритми дій. Рідко процес навчання спонукає їх до питань «чому?», «навіщо?», «як це вже стосується того, що як знав досі?».

Р. Поль стверджує, щоб удосконалити чиєсь мислення, щоб розвинути інтелектуальні здібності та дисципліну мислення, потрібно розвинути інтелектуальні цінності. Іншими словами, справжня освіта покращує способи мислення. Дійсно, належним чином зрозуміла та пропущена крізь себе освіта передбачає самостійну мисленнєву дію і участь у формуванні власного характеру. За допомогою цього можливо сприяти виникненню власних думок і перетворенню загальноприйнятих громадянських цінностей у власні особисті цінності. Це обовязкові етапи виховання громадянина-патріота, що є одним з важливих завдань історії.

Вітчизняні вчені стверджують, що осмислене ставлення людини до навколишнього життя, рівень усвідомлення його цінності, розуміння причин, наслідків і сутності того, що відбувається навколо, варто розглядати як критичність - індивідуальну особливість розумової діяльності людини. Окрім того, критичне мислення - явище багатовекторне та разнобічне, бо в ньому відображаються морально-етичні уявлення, власний оцінний досвід, ціннісні орієнтири, знання людини, способи розумових і практичних дій [6]. Таким чином, історія перетворюється на ту сферу, опановуючи яку, завдяки критичному мисленню, людина стає моральною особистістю, справжнім патріотом власної держави.

Переводячи використання критичного мислення в практичну площину, головною умовою для його розвитку стає створення проблемних ситуацій під час навчання. Суперечлива ситуація є пусковим механізмом критичного розмірковування. На цьому етапі важливою є вірна постановка питань. Адже правильно поставлене питання - це вже половина відповіді. При вивченні курсу історії в нагоді стають історичні документи. На одному з семінарів курсу історії України автор статті використовувала текст «Руської правди» (правового документу XI ст.), до якого студентам треба було поставити якнайбільше питань. Після того всі запитання, які до того записувались на дошці, були типологізовані студентами за формою на закриті, відкриті та відкриті проблемні. В результаті такого виду роботи спільно були вироблені проблемні дискусійні питання, на які студенти шукали відповідь, заздалегідь розподілившись на групи.

Ще одним важливим вмінням, яке студент опановує завдяки самостійному критичному осмисленню, є можливість відділити факт від авторської думки. Для напрацювання такого вміння авторкою на вже вищезгаданих семінарах було запропоновано студентам проаналізувати «Висновок ІІІ Відділення про поширення словянофільства» від 1847 р. Опрацьовуючи документ, студенти відповідали на такі питання: хто міг бути автором документу, чи має значення, коли був складений документ, які факти можна виділити з тексту та які власні висновки можна зробити на їх основі, яка основна ідея тексту та з якою метою він був написаний, чому ви так вважаєте. Студентам також було запропоновано, працюючи в парах, навести один факт та одну власну авторську думку по темі заняття.

Вагомою складової критичного розуму є аналітичне осмислення отриманої інформації, рефлексія. Для цього О. Пометун пропонує залучати в обіг графічні форми організації матеріалу. Одним з прийомів для використання як на лекціях, так і на семінарах з історії можуть стати «бортові журнали». Студенти записують у зошиті відповіді на запитання «Що мені було відомо з цієї теми?», а після ознайомлення з новим матеріалом - на питання «Що нового я дізнався?» [5]. Ці записи слід оформлювати в таблицю. Спільний аналіз та обговорення таких таблиць ефективно робити в середині заняття, після викладення однієї зі змістовних частин лекції. Це дає підвести проміжний підсумок, виявити незрозуміле, переоцінити матеріал іще раз та сформувати власне ставлення до теми.

Серед інших методів, на які вказує О. Пометун, на заняттях з історії у вищій школі буде доречно використати асоціації, мозковий штурм, історичні есе.

Отже на сьогодні рівень розвитку критичного мислення в теорії та на практиці доводить його актуальність та затребува - ність в освіті. Сучасна методика навчання історії у вищій школі повинна спиратись на положення теорії розвитку критичного мислення, а саме: створювати проблемні ситуації у процесі навчання, знайомити майбутніх фахівців із принципами, стратегіями та процедурами критичного мислення, організовувати роботу в групах у процесі розв'язування проблемних питань, надавати право на помилку та на власну думку. За таких умов студенти, як майбутні фахівці, отримають відповідні компетентності, як-то уміння працювати з іншими на результат, уміння спостерігати, аналізувати та висувати гіпотези, уміння навчатись впродовж усього життя тощо.

Література та джерела

1. Тягло А.В. Критическое мышление: проблема мирового образования XXI века / А.В. Тягло, Т.С. Воропай // Постметодика. - 2001. - №3 (35). - С. 19-26.

2. Д'юї Дж. Демократія і освіта / Джон Д'юї. - Львів: Літопис, 2003. - 289 с.

3. Поль Р.У. Критическое мышление: Что необходимо каждому для выживания в быстро меняющемся мире [Электронный ресурс] / Р.У. Поль. - Рогерт Парк, штат Калифорния: Сономанский государственный университет. - 1990. - Режим доступа: http:// www.evolkov.net /critic. think /Paul. R/Paul.R. Critical. thinking.04. html - Дата обращения: 15.11.2017.

4. Зязюн І. А. Освітні парадигми та педагогічні технології у вимірах філософії освіти / І. А. Зязюн // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського. Серія: Педагогічні науки. - 2010. - Вип. 1.28. - С. 21-27.

5. Пометун О. Методика розвитку критичного мислення на уроках історії / О. Пометун // Історія і суспільствознавство в школах України: теорія та методика навчання. - 2012. - №2. - С. 56-70.

6. Терно С.О. Історична освіта сьогодні: виклики і відповіді / С.О. Терно // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: Філософія. Філософські перипетії. - Харків, 2012. - Вип. 45. - С. 121-127.

7. Терно С.О. Теорія розвитку критичного мислення (на прикладі навчання історії) [посібник для вчителя] / С.О. Терно. - Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2011. - 105 с.

8. Тимоха С. Теоретичні основи розвитку критичного мислення студентів / С. Тимоха // Гуманізація навчально-виховного процесу. - Слов'янськ, 2001. - Випуск LV, частина ІІ. - С. 52-57.

9. Семенова А.В. Вивчення Статутів Великого князівства Литовського у процесі професійної підготовки як засіб формування критичного мислення у майбутніх правознавців / А.В. Семенова // Актуальні проблеми держави і права. - 2009. - Вип. 49. - С. 88-92.

Размещено на Allbest.ru