Обґрунтування форм і методів виховання толерантності у старших підлітків у позакласній роботі

Загальна характеристика форм позакласної роботи. Особливості процесу пошуку ефективних механізмів виховання дітей у дусі толерантності. Знайомство з головними формами і методами толерантного виховання учнівської молоді в процесі позакласної роботи.

Рубрика Педагогика
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 23.08.2018
Размер файла 18,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обґрунтування форм і методів виховання толерантності у старших підлітків у позакласній роботі

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими і практичними завданнями. На сучасному етапі розвитку українського суспільства виховання на ідеях толерантності набуло особливої актуальності. Здійснюються наміри по-новому подивитися на світ, подолати перепони, які роз'єднують людей, утвердити між ними стосунки на засадах гуманізму та взаєморозуміння. Тому активізується процес пошуку ефективних механізмів виховання дітей у дусі толерантності, поваги до прав і свобод інших людей незалежно від їхньої національної, соціальної приналежності, поглядів, світосприйняття, способів мислення та поведінки.

Міжнародна практика визначила толерантність в якості необхідної умови спілкування людей різних культур, етнічних і міжконфесіональних груп. Ця тенденція відображена в «Декларації принципів толерантності», яка підписана в листопаді 1995 року 185 державами - членами ЮНЕСКО, у тому числі й Україною. У документі зазначено, що «толерантність означає повагу, сприйняття і розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Толерантність - це єдність у різноманітті» [3, с.176]. Пріоритет у розвитку ідей толерантності було віддано системі освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковане вирішення даної проблеми і на які спирається автор. Аналіз наукової літератури з проблеми дослідження дає підстави стверджувати, що толерантна педагогіка має глибоке коріння у поглядах Ж.Ж. Руссо, Г. Сковороди, Л. Толстого, М. Монтессорі, К. Вентцеля, Р. Штейнера, М. Реріха, А. Швейцера, К. Ушинського, В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі (подаємо в хронології).

Дослідженню підлягали й окремі педагогічні аспекти толерантності. Зокрема, розглядалося формування ставлення вихованців до толерантності як суспільно значущої цінності (І. Бех, Б. Гершунський, О. Грива, І. Крутова, В. Лекторський, П. Степанов); виховання міжетнічної толерантності (Н. Єдигова, Ф. Малхозова, В. Тишков); формування міжособистісної толерантності учнівської молоді (Г. Скрябіна, Г. Солдатова, Г. Шеламова); розвиток толерантності в контексті педагогічної взаємодії (Ю. Тодоровцева).

Виділення раніше не вирішених частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що дослідники зосереджуються, головним чином, на обґрунтуванні загальних теоретичних основ виховання толерантності учнівської молоді. При цьому недостатньо уваги приділено пошукам форм і методів толерантного виховання учнівської молоді в процесі позакласної роботи, що негативно позначається на результатах теорії і практики розв'язання проблеми. У той же час позакласна робота має великі потенційні можливості у формуванні толерантності в учнівської молоді. Особливого значення набуває проблема виховання толерантності для підлітків старшого віку. Це сенситивний період морального дозрівання, під час якого відбувається становлення самосвідомості особистості, формується світогляд, самооцінка та уявлення про самого себе.

Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні форм і методів формування толерантності підлітків старшого віку.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих результатів. У «Педагогічному словнику» поняття «позакласна робота» трактується так: розширення і поглиблення знань, умінь і навичок, розвиток самостійності, індивідуальних здібностей і нахилів учнів, а також задоволення їхніх інтересів і забезпечення розумного відпочинку.

Особливості позакласної роботи полягають у тому, що вона створює умови для формування нових інтересів, накопичення досвіду колективного життя для більш повного розкриття та вияву особистості;

- сприяє формуванню самостійності учнів;

- має додаткові можливості виховного впливу;

- дозволяє розширити та поглибити знання учнів, закріпити набуті на уроках уміння й навички, розвинути здібності дітей, задовольнити їх різноманітні інтереси, організувати практичну, суспільно корисну діяльність і дозвілля;

- продовжує час цілеспрямованого педагогічного впливу на школярів;

- не регламентується обов'язковими програмами (програми з виховної роботи мають рекомендаційний характер), її організаційні форми, зміст, методи менш регламентовані, ніж у навчальному процесі [1].

Багатоваріантність змісту позакласної роботи потребує різноманітних форм діяльності з метою виконання завдань всебічного гармонійного розвитку особистості. При підборі форм цієї діяльності слід враховувати завдання навчально-виховної роботи школи та особливості учнів (вік, рівень розвитку тощо).

Форми позакласної роботи надзвичайно різноманітні. Найчастіше виокремлюють індивідуальну, гурткову (або групову), масову (у деяких дослідників вона називається фронтальною) форми проведення позакласної роботи.

Зауважимо, що немає спеціальних педагогічних методів, які використовувались би у процесі формування толерантності. Але відомі усім педагогам методи можуть успішно використовуватися для розвитку толерантності у випадку, якщо педагог спостерігає та коригує процес виконання індивідуальних завдань (розвиваючи толерантність до об'єктів діяльності) та групової взаємодії (толерантність до суб'єктів спілкування).

Для розвитку толерантності як якості особистості корисно створювати виховні ситуації, у процесі яких дитина стоїть перед необхідністю вирішити певну проблему.

Виховна цінність ситуацій полягає в тому, що під час їхнього обговорення учні бачать як «переплітаються» норми й вимоги толерантного ставлення до будь-яких об'єктів. Підлітки високо цінують можливість висловлювати на заняттях особисту думку, вступати в полеміку з товаришами, приводити власні докази. У суперечках народжується вміння аргументувати свою думку, відстоювати її або, навпаки, через переконливі докази змінювати своє судження [2, с. 163].

Розв'язання моральних ситуацій передбачає самостійне прийняття індивідом рішень. Це поступово стає звичкою, а згодом і потребою особистості. Оцінка власної поведінки на основі аналізу мотивів, що вплинули на рішення діяти саме таким чином, виховує здатність розмірковувати, спонукає до самоаналізу і врешті-решт підводить до самовиховання. А це є тією необхідною роботою над собою, яка закріплює виховні впливи, створює міцне підґрунтя для усвідомленої толерантної поведінки за будь-яких життєвих обставин.

Ефективним методом виховання толерантності є ділові та рольові ігри. Гра має велике значення у вихованні, навчанні й розвитку учнів як засіб психологічної підготовки до розв'язання життєвих ситуацій. Виникнення ігрового інтересу пов'язане із задоволенням від спілкування; від демонстрації своїх можливостей як гравців; з азартом від очікування непередбачених ситуацій і послідовним їх розв'язанням під час гри; необхідністю приймати рішення в складних і часто невизначених умовах; швидким з'ясуванням наслідків ухвалених рішень.

Г. Селевко [5] стверджує, що гра - вид діяльності в умовах, спрямованих на відтворення й засвоєння суспільного досвіду, у якому складається й удосконалюється поведінка.

Ігрова діяльність виконує різні функції:

- розважальну: надихнути, розбудити інтерес;

- комунікативну: освоєння діалектики спілкування;

- самореалізації під час гри;

- терапевтичну: подолання різних труднощів, що виникають в інших видах життєдіяльності;

- діагностичну: виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри;

- функцію корекції: внесення позитивних змін у структуру особистісних показників;

- міжнаціональної комунікації: засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей;

- соціалізації: включення в систему суспільних взаємин, засвоєння норм людського співіснування.

Для включення підлітків у ігрову діяльність необхідно створити відповідні умови: розставити столи (парти), озброїти необхідними атрибутами. Якщо будь-яка з ролей виявиться складною для учнів, її може виконати сам класний керівник, що в значній мірі підвищує зацікавленість вихованців.

На третьому етапі відбувається обмін думками, виступ експертів, захист учнями своїх рішень і висновків. Учитель підводить остаточні підсумки заняття: відзначає позитивні моменти й звертає увагу на помилки. При цьому зіставляється імітаційне виконання з відповідною цариною реального життя [5, с. 58- 60].

На формування в учнів умінь і навичок толерантної поведінки спрямовані й бесіди. Ось, наприклад, теми, що рекомендуються до обговорення зі старшими підлітками при формуванні толерантності: «Мистецтво спілкування», «Емоції в нашому житті. Розуміння і толерантність», «Співвідношення толерантність / закон», «Смаки, у тому числі й батьківські, не обговорюються -- до них ставляться з толерантністю», «Я виявляю толерантність і чекаю її від інших», «Толерантність і потурання» .

Висновки і перспективи подальших досліджень. На основі зазначеного вище ми дійшли таких висновків. Позакласна робота являє собою явище багатопланове і всеохоплююче, що дає підстави розглядати її як ефективний засіб виховання толерантності у старших підлітків. Найефективнішими у виховному процесі щодо формування толерантного мислення й толерантної поведінки учнів є такі форми роботи, що потребують від підлітків активності, допомагають їм спілкуватися, виявляти свою індивідуальність. Перспективним для подальших досліджень вбачаємо обґрунтування та експериментальну перевірку соціально-педагогічних умов виховання толерантності в підлітків старшого віку в процесі позакласної роботи: зорієнтованість на розвиток толерантності як якості особистості старших підлітків; створення толерантного виховного простору; реалізація виховного процесу на засадах діалогічного підходу; формування в підлітків позитивних установок стосовно себе та оточуючих людей.

виховання толерантність учнівський

Література

1.Винниченко І.А., Марієнгроф Е.М. Система позакласної роботи у загальноосвітній школі / Винниченко І.А., Марієнгроф Е.М.. - К.: Освіта, 2009. - 417 с.

2.Грива О.А. Соціально-педагогічні основи формування толерантності у дітей і молоді в умовах полікультурного середовища : монографія / О.А. Грива. - К.: Вид. ПАРАПАН, 2015. - 228 с.

3.Декларація принципів толерантності // Педагогіка толерантності. - 1999. - № 8. - C. 175-179.

4.Коджаспирова Г.М., Коджаспиров А.Ю. Педагогический словарь / Коджаспирова Г.М., Коджаспиров А.Ю.. - М.: Академия, 2000. - 176 с.

5.Селевко Г.К. Современные образовательные технологии : учеб. пособие / Г.К.Селевко. - М.: Народное образование, 2008. - 256 с.

6.Стародубцева В. Педагогіка толерантності - формування соціально адаптованої особистості / В. Стародубцева // Директор школи. - 2014. - № 7.- С. 12-13.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.