Компетентнісний підхід в агроінженерній освіті: теоретико-методологічні позиції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Компетентнісний підхід в агроінженерній освіті: теоретико-методологічні позиції

Кошук О.Б.

Анотації

У статті аналізуються основні ідеї компетентнісно-орієнтованої підготовки фахівців вищою професійною школою, висвітлюється суть компетентнісного підходу в професійній освіті, конкретизується визначення поняття "професійна компетентність інженера аграрного виробництва", досліджуваний феномен характеризується як конструкт п'яти взаємозумовлених і взаємозалежних компонентів (мотиваційно-ціннісного, когнітивного, діяльнісного, особистісно-рефлексивного й емоційно-вольового). компетентнісний інженер професійний

Ключові слова: компетентнісний підхід, компетентнісно-орієнтована підготовка, професійна компетентність, компоненти, інженер аграрного виробництва, інженерно-технічна діяльність.

В статье анализируются основные идеи компетентностно-ориентированной подготовки специалистов высшей профессиональной школой, освещается суть компетентностного подхода в профессиональном образовании, конкретизируется определение понятия "профессиональная компетентность инженера аграрного производства", исследуемый феномен характеризуется как конструкт пяти взаимообусловленных и взаимосвязанных компонентов (мотивационно-ценностного, когнитивного, деятельностного, личностно-рефлексивного и эмоционально-волевого).

Ключевые слова: компетентностный подход, компетентностно-ориентированная подготовка, профессиональная компетентность, компоненты, инженер аграрного производства, инженерно-техническая деятельность.

Koshuk А.В. COMPETENCY APPROACH IN AGROENGINEERING EDUCATION: THEORETICAL AND METHODOLOGICAL POSITIONS

In article the main ideas of the competent focused training of specialists by the higher vocational school are analyzed, the essence of competence-based approach in professional education is lit, definition of the concept "professional competence of the engineer of agrarian production" is concretized, the studied phenomenon as a construct of five interdependent and interconnected components is characterized (motivational and valuable, cognitive, activity, personal and reflexive and emotional and strong-willed).

Key words: competence-based approach competent focused preparation, professional competence, components, engineer ofagrarianproduction, technical activity.

Постановка проблеми. Становлення інженера дедалі більше залежить від формування професійно значущих якостей у поєднанні з оволодінням студентом науковими фаховими знаннями, уміннями, навичками та здатностями, необхідними для творчого виконання майбутніх професійних обов'язків. Ознаки якісної освіти показують, що донедавна панівна ідеологічна настанова, яка розглядала вищу освіту як засіб включення підготовленого спеціаліста до національної економіки, уже не має ніяких перспектив. На зміну усталеній формі оволодіння студентом певним набором знань, умінь і навичок приходить парадигма перетворення вищої освіти. Учені стверджують (і ми з ними погоджуємося), що пошук шляхів удосконалення навчально-виховного процесу, їх поширення, практичне використання та збереження в середовищі, яке швидко змінюється, є головною вимогою щодо забезпечення держави висококваліфікованими фахівцями. Тому модернізація професійної підготовки інженерів аграрного виробництва на засадах компетентнісної концепції є однією з найбільш важливих проблем вищої аграрної освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Слід зазначити, що потреба глибинної трансформації, реформування, модернізації системи інженерної освіти, зокрема аграрної, на засадах компетентнісних ідей нині перестала бути дискусійною, стала самоочевидною. Концептуальні засади підготовки сучасних інженерних кадрів обґрунтовано в працях І. Бендери, О. Дьоміна, А. Журавського, О. Коваленко, М. Лазарева, П. Лузана, В. Манька, С. Моторної, В. Шило, Ю. Нагірного, В. Олексенко, О. Романовського, А. Слободянюка, І. Хом'юк, П. Стефаненко, А. Чучаліна, П. Яковишина та ін. Теорією компетентнісно-орієнтованого підходу до навчання займалися такі вчені: С. Амеліна, Н. Бібік, В. Безпалько, Е. Зеєр, І. Зимня, І. Зязюн, Н. Кузьміна, А. Маркова, Л. Мітіна, О. Овчарук, В. Луговий, Л. Пуховська, М. Розов, О. Савченко, Г. Терещук, А. Хуторський, В. Шапкін. Однак неодностайні позиції вчених щодо положень компетентнісно-орієнтованої підготовки фахівців вищою школою, визначення сутнісних характеристик, структури феномена професійної компетентності інженера-аграрника переконують, що ці наукові аспекти ще потребують серйозних досліджень.

Постановка завдання. Мета статті - на основі аналізу основних положень компетентнісно-орієнтованої підготовки визначити суть і структуру професійної компетентності інженерів аграрного виробництва як інтегративної властивості особистості.

Виклад основного матеріалу дослідження. Потреба глибинної трансформації, реформування, модернізації системи вищої освіти, зокрема аграрної, нині перестала бути дискусійною, стала самоочевидною. Ознаки якісної освіти показують, що донедавна панівна ідеологічна настанова, яка розглядала вищу освіту як засіб включення підготовленого спеціаліста до національної економіки, вже не має ніяких перспектив. Пошук шляхів удосконалення навчально-виховного процесу, їх поширення, практичне використання та збереження в середовищі, яке швидко змінюється, є головною вимогою щодо забезпечення держави висококваліфікованими фахівцями. На нашу думку, А. Семенова справедливо зазначає [9, с. 103 - 104], що цей процес пояснюється ознаками "революції в освіті", зокрема:

- підвищенням вимог до фахівця; при цьому найважливішими властивостями, яких набуває освіта, стає гнучкість, здатність до переналагодження; це стосується як освітньої системи, так і її продукту - фахівця;

- переходом від засвоєння знань до формування якостей, необхідних для творчої діяльності й постійного опанування нової інформації. Основним орієнтиром освіти стає формування творчо мислячої особистості, яка здатна саморозвиватися;

- стратегічними завданнями реформування вищої освіти в Україні є трансформація кількісних показників освітніх послуг у якісні.

Тому далі зосередимо увагу на проблемі, що стосується концептуальних засад діяльності вищої школи та має методологічний характер. Ідеться про проблему теоретичного обґрунтування шляхів, механізмів, умов підготовки інженерів аграрного виробництва на засадах методології компетентнісного підходу.

Донедавна ситуація обґрунтування положень компетентнісного підходу вченими була досить різноманітною, багатовекторною та вкрай суб'єктивною. Попри відсутність термінологічної єдності щодо сутності понять цієї науково-педагогічної методології, учені визнають, що компетентнісний підхід - це поступова переорієнтація домінуючої освітньої парадигми з переважною трансляцією знань, формуванням навичок на створення умов для оволодіння комплексом компетентностей, що означають потенціал, здатності випускника до виживання й стійкої життєдіяльності в умовах сучасного багатофакторного соціально-політичного, ринково-економічного, інформаційно й комунікаційно насиченого простору.

Таким чином, услід за В. Луговим [4], О. Овчарук [6], А. Семеновою [9], поняття "компетентнісний підхід" розуміємо як спрямованість педагогічного процесу на формування компетентностей (ключових, предметних, загальнопрофесійних, спеціально-професійних) особистості, результатом чого є сформована загальна компетентність людини (сукупність ключових компетентностей - інтегрованих здатностей особистості, які "... дозволяють здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культурно доцільні види діяльності, ефективно розв'язуючи відповідні проблеми, що відповідають багатоманітним сферам життя та сприяють досягненню успіху" [9, с. 105]).

У цьому разі маємо на увазі, що філософія наявного донедавна в освіті кваліфікаційно-орієнтованого підходу передбачала (як підмітив відомий філософ-психолог, представник Франкфуртської соціологічної школи Е. Фромм [11]) життєдіяльність за моделлю "тебе живуть": за цієї освітньої методології програма підготовки фахівця пов'язується, насамперед, з об'єктами (предметами) праці й не вказує на здібності, готовності, особистісні якості, необхідні для життєдіяльності людини. Натомість вектор компетентнісного підходу орієнтує на інший тип життєдіяльності - "я живу" [2]: компетентнісно-орієнтована освіта спрямована на комплексне засвоєння знань і способів практичної діяльності, що забезпечує успішне функціонування людини у важливих галузях життєдіяльності як у її власних інтересах, так і в інтересах суспільства в цілому.

Узагальнюючи цей важливий аспект, зазначимо, що компетентнісний підхід у професійній освіті дозволяє змістити домінанту з об'єкта (предмета) праці на підготовку особистості до розв'язання соціально-професійних ситуацій; орієнтувати вектор професійної освіти з відтворення, репродукування знань на здатності застосування цілісних, інтегрованих знань; реалізувати стратегію мобільності, гнучкості випускників у працевлаштуванні, розширення можливостей їх самореалізації й саморозвитку; орієнтувати майбутню діяльність фахівців на безкінечне різноманіття професійних і життєвих ситуацій; зреалізувати міждисциплінарно інтегровані вимоги до освітніх результатів.

Що стосується другого питання, то для нашого дослідження цікавим є висновок Н. Брюханової [1] про співвідношення між поняттями "компетенція" й "компетентність":

- якщо використовується одне з двох понять, то воно уособлює результат підготовки; тут можна сказати про синонімічність термінів;

- використання обох термінів також може характеризувати результат підготовки, тільки "компетентність" - загальної, а "компетенція" - часткової; тоді до складу компетентності входять компетенції;

- до складу компетентності можуть входити інші компетентності;

- "компетентність" використовується в освіті тільки як результат, а "компетенція" - як результат, процес чи наперед задана вимога, норма.

Є також зарубіжні тлумачення цих понять (американське, британське та західноєвропейське), але щоб визначитися з тлумаченням терміна "компетентність" у сучасній вітчизняній педагогічній теорії й практиці, звернемося до висвітлення третього поставленого питання розв'язання проблеми запровадження компетентнісного підходу у вищій освіті.

Нагадаємо, що постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1341 затверджено Національну рамку кваліфікації (далі - НРК) [5], яка є першим практичним кроком до реалізації компетентнісної концепції. Зазначимо, що створення НРК ("кваліфікаційної конституції нації" [8]), сумісної з європейськими метарамками кваліфікацій, є великим реформаторським кроком у напрямі підвищення якості вітчизняних кваліфікацій, їх конкурентоспроможності.

У цьому важливому державному документі визначені характеристики (дескриптори чи описи) кваліфікаційних рівнів, які маємо використовувати в освітній практиці. Нас цікавлять кваліфікаційні рівні, які можуть здобути студенти агроінженерних спеціальностей. Нагадаємо, що на початок 2016 р. в Україні діє лише один закон, що містить норми НРК - це Закон України "Про вищу освіту". Аналіз дескрипторів НРК свідчить, що освітня й професійна кваліфікація, наприклад, майбутнього інженера-механіка (галузь знань 1001 "Техніка та енергетика аграрного виробництва", напрям підготовки 6.100102 "Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва") за своїми характеристиками (базовими компетентностями) мають відповідати шостому кваліфікаційному рівню НРК.

Важливо відмітити, що зміст цієї інтегрованої компетентності має бути засадничим концептом розроблення професійного стандарту й на його основі - галузевого стандарту вищої освіти з конкретної спеціальності. Звернемося безпосередньо до об'єкта нашого дослідження - професійної компетентності майбутнього інженера агропромислового виробництва. Насамперед укажемо, що більшість учених установлюють значення терміна "професійна компетентність" в діяльнісному контексті.

Аналіз результатів досліджень щодо сутнісних характеристик професійної компетентності свідчить, що ученими це поняття визначається по-різному: як сукупність професійних властивостей; як інтеграція здібностей реалізовувати професійно-посадові функції на певному рівні; як готовність до здійснення професійної діяльності; як стійка здатність до діяльності зі знанням справи тощо.

Для уточнення поняття "професійна компетентність" визначимося з найближчою родовою ознакою. Найчастіше в дефініціях цього поняття учені вказують на такі найближчі родові ознаки, як інтегральна (варіанти - "інтегративна", "інтеграційна", "інтегрована", "інтегрувальна") якість особистості; складна властивість особистості; якісне особистісне утворення; характеристика особистості; стійка здатність; готовність тощо. У словнику української мови слово "інтегральний" тлумачиться як "нерозривно зв'язаний, суцільний, єдиний" [9, с. 35].

Пам'ятаючи про основні правила визначення понять (визначення повинне мати в собі повний зміст поняття, що визначається, тобто всі його суттєві ознаки; тільки ці ознаки, взяті в сукупності, єдності, утворюють ясність і прозорість поняття тощо), виокремимо основні суттєві ознаки професійної компетентності.

По-перше, особа, що володіє професійною компетентністю, має кваліфіковано виконувати професійну діяльність. Природно, положення щодо виконання професійної діяльності є видовою ознакою, яка не викликає сумніву. Але слово "кваліфіковано" застерігає, що говорити про рівень сформованості професійної компетентності можна лише тоді, коли особі присвоєно кваліфікацію (офіційний результат оцінювання й визнання, який отримано, коли вповноважений компетентний орган установив, що особа досягла компетентностей (результатів навчання (підкреслено мною - О. К.)) за заданими стандартами [5]).

По-друге, у дефініцію досліджуваного поняття варто ввести ознаку, яка має пояснити, чому ця психологічна властивість особистості є інтегративною, які частини "об'єднуються в єдине ціле". У цьому аспекті доцільно навести структуру компетентності, яку пропонує І. Зимня [2, с. 8]: "а) знання змісту компетентності (когнітивний аспект); б) уміння, досвід прояву компетентності в різноманітних стандартних і нестандартних ситуаціях (поведінковий аспект); в) ціннісне ставлення до змісту, процесу та результату актуалізації компетентності (ціннісно-смисловий аспект); г) емоційно-вольова регуляція процесу й результату прояву компетентності (регулятивний аспект); ґ) готовність до актуалізації прояву компетентності в різноманітних ситуаціях вирішення соціальних і професійних завдань (мотиваційний аспект)".

Наведена структура корелює з підходами вітчизняних учених до структурування феномена, коли виокремлюють такі компоненти: когнітивний; діяльнісний (операційно-технологічний); мотиваційно-ціннісний; рефлексивно-оціночний. Тому наступною ознакою є "збалансоване поєднання комплексу знань, умінь, потреб і мотивів самовдосконалення, морально-етичних цінностей і особистісно-професійних якостей".

По-третє, професійна компетентність має виявлятися не лише в діяльності, детермінувати її успішне виконання, а й забезпечувати стійку життєдіяльність людини в соціумі, в умовах сучасного багатофакторного соціально-політичного, ринково-економічного, інформаційно й комунікаційно насиченого простору. Тому вважаємо за потрібне віднести ознаку "ефективно розв'язувати соціально-виробничі ситуації" до основних суттєвих ознак досліджуваного поняття.

По-четверте, професійна компетентність як властивість, цілісна якість особистості має виявлятися не лише в професійній діяльності, а й у вчинках людини. Ідеться про те, що фахівця готують не тільки для участі у виробництві, а насамперед для того, щоб сформувати ціннісні орієнтації (етичні, громадянські, екологічні, естетичні тощо). У такому разі під учинком розуміємо свідому дію, яку оцінюють як акт морального самовизначення, у якій людина стверджує себе як особистість стосовно іншої людини, себе самої, групи, спільноти, природи загалом.

Таким чином, професійна компетентність - це інтегративна властивість особистості, що виявляється в діяльності, поведінці та вчинках людини й зумовлює готовність і здатність фахівця кваліфіковано виконувати свої професійні функції, ефективно розв'язувати соціально-виробничі ситуації за рахунок збалансованого поєднання комплексу знань, умінь, потреб і мотивів самовдосконалення, морально-етичних цінностей і необхідних особистісно-професійних якостей.

На основі аналізу змістових аспектів професійну компетентність інженера аграрного виробництва розглядаємо як єдність п'яти взаємозумовлених і взаємозалежних компонентів: мотиваційно-ціннісного, когнітивного, діяльнісного, особистісно-рефлексивного й емоційно-вольового.

Так, мотиваційно-ціннісний компонент передбачає сформованість ціннісних орієнтацій випускника на оволодіння агроінженерною справою, морально-етичних вартостей життєдіяльності в сільському соціумі, позитивних мотивів, прагнень до інноваційної інженерно-технічної діяльності, стійких потреб розвитку власного творчого потенціалу, технічних інтересів; ґрунтуючись на мотивації досягнень, цей складник професійної компетентності виконує функцію стимулювання професійного й особистісного розвитку майбутнього інженера-аграрника.

Когнітивний компонент включає теоретичні (декларативні) і технологічні (процедурні) знання (фундаментальні, прикладні, методологічні), що передбачає добір відповідних прийомів розв'язання соціально-інженерно-технічних проблем, сформованість знань для організації особистої інженерно-технічної діяльності та застосування інтелектуального потенціалу для проектування технологічних процесів і систем, планування робіт, організації виробничих процесів і управління ними.

Діяльнісний компонент являє собою взаємопов'язаний комплекс умінь і навичок, що забезпечують якісну реалізацію професійних функцій інженера аграрного виробництва (дослідницької, проектувальної, організаційної, управлінської, технологічної, контрольної, прогностичної, технічної). Серед професійних умінь інженера аграрного виробництва виділяють загальноінженерні предметні, що характерні для інженерної діяльності будь-якої спеціальності й забезпечують успішне виконання наукових досліджень і практичних інженерних розроблень; соціальні професійні, які забезпечують плідну роботу і взаємодію між членами колективу.

Особистісно-рефлексивний компонент включає сукупність громадянських рис (світогляд, громадянська активність і цілеспрямованість, національна самосвідомість, патріотизм, працелюбність тощо), морально-етичних якостей (чесність і порядність, скромність, високий рівень культури, сумлінність, доброта, принциповість тощо); професійних якостей інженера (міцне фізичне здоров'я, інтерес до техніки, технічна кмітливість, творче ставлення до роботи, точний окомір, швидка реакція, технічне мислення, аналітичний розум).

Емоційно-вольовий компонент включає здатність розуміти власний емоційний стан під час роботи з технічним устаткуванням; цілеспрямованість дій у професійному середовищі; володіння собою в ситуаціях невизначеності, технічних несправностей; наполегливість у досягненні поставлених цілей; упевненість у виборі раціональних способів інженерно-технічної діяльності; наполегливість у саморозвитку, самовдосконаленні; прояв вольових зусиль у розв'язанні науково-технічних проблем; прагнення до подолання труднощів; позитивний емоційний настрій, пов'язаний з успішністю професійної діяльності; наполегливість у подоланні труднощів; старанність, вдумливість, прагнення до самовдосконалення, самокритичність.

Висновки з проведеного дослідження

Отже, компетентнісно-орієнтована підготовка інженерів аграрного виробництва - це така організація навчально-виховного процесу, за якої пріоритетною, основною метою є формування особистості фахівця, здатного ефективно реалізовувати в професійній діяльності свій творчий потенціал, умотивованого й підготовленого до інженерно-технічної діяльності в сільському господарстві, до самореалізації та саморозвитку. Орієнтиром такого методологічного підходу є професійна компетентність інженера аграрного виробництва - інтегративна властивість особистості, що виявляється в інженерно-технічній діяльності, поведінці та вчинках людини й зумовлює готовність і здатність фахівця кваліфіковано виконувати функції інженера аграрного виробництва за рахунок збалансованого поєднання комплексу знань, умінь, потреб і мотивів самовдосконалення, морально-етичних цінностей і необхідних особистісно-професій- них якостей (міцне фізичне здоров'я, інтерес до техніки, технічна кмітливість, творче ставлення до роботи, точний окомір, швидка реакція, технічне мислення, аналітичний розум, оригінальність мислення, здатність до концентрації уваги, організаторські здібності, наполегливість і цілеспрямованість, екологічна культура, відповідальність).

Оскільки професійна компетентність є конструктом п'яти взаємозумовлених і взаємозалежних компонентів (мотиваційно-ціннісного, когнітивного, діяльнісного, особистісно-рефлексивного й емоційно-вольового), то подальші наукові розвідки присвятимо розробленню докладної методики їх цілеспрямованого формування.

Література

1. Брюханова Н. Основи педагогічного проектування в інженерно-педагогічній освіті : [монографія] / Н. Брюханова. - Харків: НТМТ, 2010. - 438 с.

2. Гурье Л. Интегративные основы инновационного образовательного процесса в высшей профессиональной школе: [монография] / Л. Гурье, А. Кирсанов, В. Кондратьев, И. Ярмакеев; под редакцией В. Кондратьева. - М. : ВИНИТИ, 2006. - 288 с.

3. Зимняя И. Компетенция и компетентность в контексте компетентностного подхода в образовании / И. Зимняя // Иностранные языки в школе. - 2012. - №6. - С.2- 10.

4. Луговий В. Це кваліфікаційна конституція нації /Луговий // Освіта. Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик. - 2012. - № 1 - 2 (5488 - 5489). - 12-13.

5. Національна рамка кваліфікацій. Додаток до

постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1341 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ 1341-2011-%D0%BF.

6. Овчарук О. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти / О. Овчарук II Стратегія реформування освіти в Україні: рекомендації з освітньої політи- ки.-К.: "К.І.С.", 2004. -С.13- 37.

7. Семенова А. Парадигмальне моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів: [монографія] / А. Семенова. - Одеса: Юридична література, 2009. - 504 с.

8. Словник української мови: у 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. Білодіда. - Т. 4 . - К. : Наукова думка, 1973. - 840 с.

Фромм Э. Здоровое общество / Э. Фромм. - М. : АКТ, Астрель, 2011. - 448 с.

Размещено на Allbest.ru