Колірна методика в навчанні: до проблеми активізації механізмів довгострокової пам’яті в студентів медичних закладів освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

КВНЗ «Житомирський медичний інститут» Житомирської обласної ради

Кафедра природничих та соціально-гуманітарних дисциплін

Колірна методика в навчанні: до проблеми активізації механізмів довгострокової пам'яті в студентів медичних закладів освіти

к. філос. н, доцент Дяченко І.М.

Анотація

У статті порушено проблему науково-практичного осмислення феномена кольору, його впливу на психофізичний, емоційний стан студентів медичних навчальних закладів. Визначається роль колірної методики в процесі активізації механізмів довгострокової пам'яті студентів медичних навчальних закладів залежно від віку. Уточнюється зміст основних складників «комфортного колірного середовища навчання».

Ключові слова: медична професійна освіта, людина, колір, колірна методика, колірний клімат, комфортний колірний клімат, комфортне колірне середовище, основні дидактичні властивості зорового сприймання кольорів.

Аннотация

В статье актуализируется проблема научно-практического осмысления феномена цвета, его влияния на психофизическое и эмоциональное состояние студентов медицинских учебных заведений. Определяется роль цветовой методики в процессе активизации механизмов долгосрочной памяти у студентов медицинских учебных заведений. Уточняется содержание основных составляющих элементов «комфортной цветовой среды обучения».

Ключевые слова: медицинское профессиональное образование, человек, цвет, цветовая методика, цветовой климат, комфортная цветовая среда обучения, основные дидактические свойства зрительного восприятия цвета.

Annotation

The article raises the problem of scientific and practical comprehension of the phenomenon of color, its influence on the psycho physical, emotional state of students of medical educational institutions. The role of color method in the process of activating the mechanisms of long-term memory of students of medical educational institutions depending on age is determined. Specifies the content of the main components of the “Comfortable Circular Learning Environment”.

Key words: medical professional education, person, color, color technique, color climate, comfortable color environment, comfortable color environment, main didactic properties of visual perception of colors.

Постановка проблеми. Актуальність проблеми психофізіологічних особливостей сприйняття студентами-медиками кольорів та їх впливу на активізацію елементів навчально-пізнавального процесу обумовлена високими вимогами медичної професії до перцептивної сфери. Підготовка медичних фахівців пов'язана із проблемою професійного розвитку здатності медичного працівника тонко, професійно бачити, чути, тактильно відчувати, розрізняти запахи тощо. У процесі підготовки медичного працівника формується широкий і специфічний спектр цих професійних навичок і вмінь: рухові, мануальні, сенсомоторні навички, перцептивні, інтелектуальні (або інструментально-розрахункові навички); медико-біологічні вміння; клінічні вміння. колір психофізичний емоційний студент

Очевидно, що за допомогою зору людина, зокрема й студент медичного навчального закладу, одержує значну частину інформації, яка необхідна для формування основних вмінь і навичок. Безумовно, велику роль у цьому процесі відіграє колір. Людина має здатність добре розрізняти кольори. Отже, загострюється проблема глибокого вивчення та практичного застосування під час підготовки навчально-методичної літератури для студентів медичних закладів потенціалу кольору, його впливу на активізацію й ефективне застосування елементів пізнавального процесу, тобто уваги, пам'яті, мислення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У світовій і вітчизняній літературі колір вивчався з різних аспектів: фізичного (І. Ньютон, М. Ломоносов, Т. Юнг, Д. Максвелл, Дж. Гілд, Ч. Райт та ін.), фізіологічно-психологічного (І.В. Гете, Г. Гельмгольц, Е. Герінг, А. Хард, Д. Хьюбел, Т. Вайзел та ін.), естетичного (Л. Миронова, М. Волков, Ж. Агостон, В. Кандінський,Ф. Марк, Й. Іттена, С. Алексеев, Г. Беда, М. Кириченко, Ю. Кирцер, В. Ковальов, В. Кузін, А. Унковський, А. Яшухін та ін.). Проблема сутності кольору, його впливу на розвиток людини в напрямі осмислення феномена гармонії традиційно актуальна.

Виклад основного матеріалу дослідження. У розвитку уявлень про колір виокремлюється період Ренесансу (XIV - XVI ст.), коли колір втрачає символічне значення і виникають практичні живописні системи кольорів. Починаючи з епохи Просвітництва (XVIII ст.), формується наукова основа осмислення кольору (І. Ньютон - природничо-наукова (фізична) основа класифікації кольорів за довжиною хвиль; І.В. Гете - психофізіологічна основа згідно із враженнями від кольорів; М. Ломоносов - трикомпонентна теорія колірного зору; куля Ф.О. Рунге - тривимірне розуміння кольору; ХІХ ст., Г. Гельмгольц - фізіологічне представлення трьох основних кольорів для оптичного змішування; Е. Герінг - чотириколірна опонентна теорія фізіологічного кольоросприйняття; В. Бецольд - спроби дати правила колірної гармонії).

Рис. 1. Поляризація емоційних оцінок щодо теплих і холодних полюсів спектра (за Л. Яньшиним) [3]

Сучасність диференціює колірні системи залежно від практичного застосування (М.Е. Шеврель, В. Оствальд, А. Манселл, Й. Іттен, Г. Цойгнер, А. Хард, Шугаєв та ін..); дослідження механізмів зору людини (І. Рок, Я. Рабкін, Б. Теплов, Д. Хьюбел і Т. Вайзел та ін..) та зв'язків кольору із психікою (В. Бехтерев, М. Люшер, І. Єрмаков, Є. Мальцева, В. Каратигін, С. Дианин, В. Кауфман, В. Анісімов, С. Ейзенштейн, А. Біне, В. Сегален, Г. Аншюц, А. Веллек, Т. Карвоський та ін.); створення теорій колориту (В. Кандінський, М. Волков, О. Зайцев, Л. Миронова та ін.).

Нас переважно цікавить пізнавально-креативний потенціал кольору, що активізує потенційне прагнення людини до краси, порядку (гармоніі), узгодженості різних елементів в єдиному, цілому утворенні, що стимулює довгострокову пам'ять і активізує інтелектуальну діяльність людини.

Дію різних кольорів на психіку людини вивчали вчені різних епох. Так, в Античну епоху поняття «хроматизм» охоплює такі аспекти: колір як психічне, безпредметне, ідеальне; фарба як фізичне, предметне, матеріальне; вплив кольору на тіло людини як фізіологічне; емоції як їх інформаційно-енергетичне співвідношення.

Й. Гете, який вперше спробував охарактеризувати чуттєво-емоційний вплив не лише окремих кольорів, але й їх різноманітних сполучень, вважав, що світло, колір і емоція є ланками одного ланцюга. Водночас він розрізняв дію кольору на організм людини (фізіологічне) і дію його на внутрішній світ (психологічне). Й. Гете зазначав, що червоний і жовтий кольори веселять, збуджують енергію людини, тоді як синій колір засмучує [1, с. 285]. Якщо окремі кольори можуть викликати різноманітні емоції як позитивні, так і негативні, то сполучення кольорів, що відповідають принципу додатковості, завжди сприймаються як гармонійні.

Е. Герінгу людство зобов'язане детальним аналізом значення для зорового сприйняття колірної пам'яті і константності кольору, дослідженнями процесів адаптації і ролі особистого досвіду в оцінюванні кольору предметів за змін освітлення. Е. Герінг доводить, що око та мозок відчувають потребу в рівновазі (гармонії), яка пов'язана з нейтральним сірим кольором. Наше око намагається відтворити стан рівноваги. Те, що відбувається всередині органів зору, викликає відповідні психічні відчуття. У нашому чуттєво-оптичному приладі гармонія є психофізичним станом рівноваги, яку шукає мозк людини, запам'ятовуючи та відтворюючи ті блоки інформації, які до цих кольорів прив'язані.Докази різної дії кольорів на осіб із різним характером наводилися В. Бехтерєвим, Е. Гейлом, Е. Беббітом. Так, стан хворих, які страждають від меланхолії, погіршувався в синіх і зелених кімнатах та значно покращувався в червоних. Зокрема, вони стверджують, що під тривалим впливом синє-зелених кольорів і холерик може стати флегматиком. Зовнішній колір або знищує, або послабшує колір внутрішній. І кольори одягу, що ми обираємо, виховують та лікують нас.

В. Бехтерев досліджував вплив колірних відчуттів на швидкість психічних процесів і з'ясував, що проміння, яке перебуває в теплій частині спектра (оранжеве, червоне), оживляє, жовтий колір помітно не впливає на психіку, зелений колір уповільнює психічні процеси, а фіолетовий гальмує їх. На підставі численних спостережень В. Бехтерев дійшов висновку, що блакитні кольори діють гальмуюче на збуджений психічний стан, рожеві - активізуючи діють у разі пригніченого стану [2] (рис. 1).

Отже, сприймаючи колір предмета, людина дістає уявлення й про інші його якості. Уявлення про зв'язок властивостей предмета з його кольором викликає в глядача певні асоціації. Поступово зв'язок між предметом і властивим йому кольором розривається, колір починає ніби жити самостійно. Утворюється своєрідна мова кольору.

У Шведському центрі кольору, створеному 1967 р., під керівництвом А. Харда було розроблено нову інтерпретацію теорії Е. Герінга «Природна кольорова система» (Natural Colour System, NCS). В основу системи було покладено сприйняття кольору, притаманне психофізіології людини і відмінне від оцінки кольору як суто фізичної величини, коли його параметри фіксуються вимірювальним обладнанням. За А. Хардом, сьогодні вже недостатньо вивчати колір лише як фізичне явище, необхідне створення об'ємної колірної мови, за допомогою якої людина могла б вільно висловлювати свої думки та бути зрозумілою іншими.

Американські вчені Д. Хьюбел і Т. Вайзел досліджували взаємодію кольору та мозку загалом і механізм зору людини зокрема. Вони довели, що з очей у мозок надходить не інформація про червоний, синій і зелений кольори, а дані про градації світлості (тобто різницю світлого і темного) та про різницю зеленого - червоного і синього - жовтого.

Сьогодні в полі зору дослідників перебуває не тільки фізична природа кольорів, їх класифікація, психологічна дія (Г. Фрилінг, К. Ауер, Г. Освальд, О. Іваницький, Ю. Поляков, лікувально-діагностична система «Мандрівник» та ін.), фізіологічний (Х. Вольфарт, Х. Плейшнер, А. Гольш, Д. Скот, А. Фер'є та ін.), емоційний (Р. Клікс, А. Холмогорова, Н. Гаранян та ін.), оздоровчий (Д. Мелла, М. Дикун та ін.) і навіть шкідливий вплив кольорів на особистість. Нас більше цікавить вплив кольору на навчально-пізнавальний та інтелектуальний процеси [4].

М. Чепига інформує, що сьогодні в літературі затвердилася позиція щодо існування трьох основних кольорів - червоного, жовтого, синього; трьох вторинних - оранжевого (червоний + жовтий), зеленого (жовтий + синій), фіолетового (червоний + синій) і третинних кольорів - жовто-оранжевого, червоно-оранжевого, червоно-фіолетового, синьо-фіолетового, синьо-зеленого, жовто-зеленого. Сучасні уявлення вчених, які досліджували кольорові процеси на клітинному рівні, підтвердили, що це дійсно так. Встановлено, що гангліозні клітини, які сприймають у центрі рецептивного поля червоний колір, на периферії поля сприймають зелений колір і навпаки. Співвідношення кольорів, які визначають різну чутливість нашої сітківки, забезпечує активізацію зорової системи, а також активізацію в мозку [5].

Усі кольори психофізично й енергетично впливають на людину, мають різну змістову характеристику: теплі (червоний, жовтий) і холодні (блакитний, синій, фіолетовий), активні (теплі), пасивні (холодні), важкі (темні) і м'які (світлі), відступаючі (холодні) і наступаючі (теплі), попереджувальні (червоний, жовтий, зелений). Г. Фрилінг, К. Ауер 1973 р. запропонували класифікацію кольорів за їхнім психологічним впливом на людину, а також довели зв'язки між кольором і психологічними характеристиками молоді [6] (табл. 1).

Усе це необхідно врахувати під час використання кольорових ліній в анкетах, виділення понять, підбору ілюстрацій для підручників, навчально-методичної літератури.

Підкреслимо, що, на нашу думку, ефективність перцептивного процесу, чуттєвого сприйняття інформації навчально-методичного посібника, підручника зумовлена використанням кольору не тільки для концентрації уваги, активізації пам'яті, переведення інформації в довгострокову пам'ять завдяки посиленню емоцій людини, а й для створення комфортного колірного середовища навчання. «Комфортне колірне середовище навчання» - це інтегральний феномен, до складу якого входять «колірний клімат», «комфортний колірний клімат», «колірний комфорт». «Колірний клімат» - певне поєднання кольорів, яке характерне для конкретного об'єкта. Поєднання кольорів базується на результатах фізичних, психо-фізіологічних досліджень природи кольору і його різноплановому впливі на людину. Колірний клімат - одна з головний умов ефективності навчально-методичної літератури, підручників для студентів медичних закладів освіти.

«Комфортний колірний клімат» - поняття, яке описує певне поєднання кольорів, які використовуються в інформаційному просторі підручника (навчально-методичних посібників), за якого всі механізми зору людини (студента) працюють в оптимальному режимі. Створює сприятливі умови для прояву фізіологічних механізмів зору; позитивно діє на емоційну, інтелектуальну, діяльнісну сфери людини, укріплюється її здоров'я. Комфортний колірний клімат відрізняється від звичайного колірного клімату вищим рівнем використання відомого людині потенціалу кольору як за змістом, так і за інтенсивністю в процесі адекватного перцептивного віддзеркалення і пізнання об'єктів світу. Головна ознака - стійке відчуття комфорту від взаємодії (роботи) студента з підручником і будь-якою навчально-методичною літературою.

«Колірний комфорт» - поняття, яке позначає сферу взаємодії людини, об'єкта (підручник, навчально-методичний посібник) із кольором. Це поняття позначає вже результат поєднання кольорів, який відображає якість перцептивного процесу, високу міру інтеграції людини і кольору об'єкта (учбового матеріалу).

Для покращення умов сприйняття зорової навчальної інформації ми рекомендуємо використовувати потужні зорові подразники так, щоб вони не маскували, а підкреслювали форму складових частин об'єкта, що вивчається, і тим самим сприяли зосередженню уваги студентів саме на навчальній інформації. Для цього треба задіяти забарвлення (колір), який є для нас і найбільш доступним, і ефективним, як виявилося в контексті проаналізованих наукових досліджень щодо впливу кольору на пам'ять, емоції та ін. людини, способом збільшення подразнюючої сили, що виділяє форму та її елементи. Колір привертає увагу студентів і в поєднанні з формою, яку він покриває, дає інформацію, що залишає помітні враження в пам'яті, як довели дослідження сучасних науковців України, Німеччини та Великобританії.

На основі теоретичних і експериментальних досліджень О. Дьомін, О. Романюк [7, с. 63-67] виявили основні дидактичні властивості зорового сприймання кольорів, які ми рекомендуємо застосовувати в підручниках (навчально-методичних посібниках), а саме: здатність зорового аналізатора до розвитку зорового сприймання інформації, підсиленої за допомогою кольорів; здатність людського ока надійно відрізняти понад 50 відтінків кожного кольору; здатність активних (теплих або стимулюючих) кольорів маскувати зорову навчальну інформацію; здатність пасивних (дезінтегруючих) кольорів викликати зайву напругу очей і, як наслідок, їх швидку втому; схильність контрастного забарвлення до спотворення зорової інформації в процесі її сприймання; здатність нейтральних кольорів сприяти спокійній роботі зорового аналізатора протягом тривалого часу; формування готовності зорового аналізатора до сприймання кольорів у поєднанні з формами, які відображають зміст зорової інформації

Таблиця 1

Карти й ілюстрації варто підбирати за правилами, що відображають закономірності сприймання кольорів зоровими аналізаторами, а саме: застосовується в основному спокійне, не пасивне і неяскраве забарвлення; кожна складова частина об'єкта має свій колір; основні деталі, що належать до однієї частини об'єкта, виділяються відтінками або світлішим забарвленням; для забарвлення частин об'єкта, що має найбільшу площу поверхні наочного матеріалу підручника (навчально-методичного посібника), підбирався нейтральний колір (зелений усіх відтінків, голубий і жовтий, відтінки яких прилеглі до зеленого); частина, деталі якої займають найменшу площу, фарбується в найактивніший колір з основних кольорів, які сприймає око людини (з відібраної для посібника гами кольорів); деталі, які є дуже малими ділянками поверхні, забарвлюють яскравими кольорами активної гами (червоний, рожевий, оранжевий і яскраві відтінки жовтого). Малі розміри поверхні, відбиваючи промінь активної гами, створюють малий пучок променевої енергії, який добре привертає до себе увагу, але його потужність настільки незначна, що не може перешкодити сприйманню сусідніх деталей, розфарбованих у нейтральні кольори; розрізи фарбуються в той колір, яким забарвлено всю поверхню розрізаної деталі. Фарбування розрізу в інший, ніж деталь, колір несе студенту неправильну зорову інформацію. Деталь і її розріз сприймається як дві різні деталі.

Під час використання таблиць як носіїв інформації враховували: найефективніші способи виділення головного об'єкта таблиці - це контрастний колір у чорній рамці, яскравий колір, чорна рамка, рамка контрастних кольорів; об'єкти таблиці краще розміщувати по горизонталі, вертикалі або діагоналі; необхідно застосовувати напівжирні шрифти; співвідношення ширини букви до висоти має бути 2 : 3, а співвідношення товщини рамки до висоти - 1 : 6 для прямої контрастності (темні літери на світлому фоні); найкраще сприймаються об'єкти, які розміщені в лівому верхньому кутку, угорі й у центрі таблиці; гірше сприймаються об'єкти, розміщені в нижній частині таблиці, особливо в правому нижньому кутку; найважливіші ділянки таблиці необхідно виділити кольорами, які привертають увагу зору, тобто яскраво-червоними, яскраво-рожевими.

Висновки

Використання кольорової методики в навчально-методичній літературі, підручниках сприяє створенню інноваційно-психологічного клімату, активізує когнітивний, емоційно-оцінковий, вчинково-креативний, спонтанно-духовний механізми довгострокової пам'яті студента, оптимізує навчальний процес та підвищує ефективность засвоєння навчального матеріалу.

Література

1. Гете И.В. Статьи и мысли об искусстве / И.В. Гете. - М. ; Л. : Издательство «Искусство», 1936. - 412 с.

2. Бехтерев В. Объективная психология / В. Бехтерев. - М.: Наука, 1991. - 475 с.

3. Яньшин П. Индивидуальные различия и характеристики цветового восприятия / П. Яньшин // Нейропсихология и психофизиология индивидуальных различий : [коллективная монография] ; ред. Е. Хомской, В. Москвина. -М.; Оренбург : ООИПКРО, 2000. - С. 76-93.

4. Дьомін О., Романюк О. Дидактичні властивості Здорового сприймання кольорів із наочних посібників / О. Дьомін, О. Романюк // Нові технології і навчання. - К., 2000. - Вип. 25. - С. 63-67.

5. Чепига М., Чепіга С. Стимуляція здоров'я та інтелекту / М. Чепіга, С. Чепіга. - К.: Знання, 2006. - 347 с.

6. Фрилинг Г., Ауэр К. Человек - цвет - пространство / Г. Фрилинг, К. Ауэр. - М. : Стройиздат, 1973. - 141 с.

Размещено на Allbest.ru