До питання про сутність та місце основ безпеки життєдіяльності у системі освіти учнів з порушеннями інтелектуального розвитку молодшого шкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання про сутність та місце основ безпеки життєдіяльності у системі освіти учнів з порушеннями інтелектуального розвитку молодшого шкільного віку

Світ у якому ми живемо змінюється, трансформується та еволюціонує, проте одночасно і паралельно збільшується кількість прямих та опосередкованих, явних та прихованих небезпек для всіх його мешканців.

Людство накопичило багатий досвід виходу з небезпечних ситуацій, що немає проекції на зменшення їх загальної кількості. Знання правил дії у небезпечній ситуації допомагає як у випадку, якщо ситуація знайома, так і не знайома якщо, проаналізувавши її, можливо визначити вірні способи (алгоритми) поведінки.

Однією з малозахищених ланок суспільства є діти, зокрема діти з особливими освітніми потребами, як такі що переважно виховуються у специфічних соціально-педагогічних умовах. Діти як з нормальним так і порушеним психофізичним розвитком недостатньо орієнтуються у складному і динамічному оточуючому середовищі, не вміють швидко осмислювати ситуацію та приймати адекватні рішення, а спонтанні моделі поведінки: імпульсивність та наслідування можуть бути шкідливими та відверто небезпечними. Існуючі на даний момент ризики з сторони навколишнього середовища та соціуму не можна недооцінювати. Тому актуально важливим є питання підготовки дітей до зустрічі з різними складними та потенційно небезпечними життєвими ситуаціями.

За своїм змістом ,,ОБЖ” - це відносно нова інтеграційна дисципліна, яка охоплює низку соціальних і природничих наук, що визначають: перманентність небезпеки; знання про безпечні способи життя у повсякденних і складних (кризових) умовах; уміння зберігати життєдіяльність та здоров'я під час несприятливих проявів соціального, техногенного та екологічного неблагополуччя [2, с. 34].

Питаннями безпеки життєдіяльності у загальній педагогіці займалися: А. Грабовський, Ю. Кіт, В. Кузнєцов, В. Лапін, В. Лук'янчиков, Р. Луцик, Н. Малишева, І. Міщенко, Г. Пістун, В. Пішенюк, А. Платонов, Е. Римська, В. Сапронов, Л. Стрій та ін. У спеціальній педагогіці вивченню даної проблематики (окремих складових та аспектів) присвятили свої праці: В. Бондарь, О. Вержиховська, А. Висоцька, І. Гладченко, Г. Дульнєв, І. Єременко, В. Засенко, В. Левицький, Г. Мерсіянова, С. Миронова, В. Синьов, Н. Стадненко, О. Хохліна, С. Яковлєва та ін.

Мета статті. Проблема дослідження пов'язана з необхідністю створення методики корекційно-виховної роботи щодо формування уявлень, знань, вмінь та навичок з безпеки життєдіяльності у молодших школярів з порушеннями інтелектуального розвитку з урахуванням їх психофізичних, вікових, адаптаційних можливостей та досягнень в області методичного забезпечення корекційно-розвивального навчально-виховного процесу.

Л. Стрій розглядав безпеку життєдіяльності, як специфічну форму взаємовідносин людини і навколишнього середовища. За його твердженням „безпека життєдіяльності - наука, яка вивчає проблеми безпеки перебування людини в оточуючому її середовищі під час трудової та іншої діяльності” [9, с. 4-5]. У своїх дослідженнях Л. Стрій відзначає, що: з позиції системного підходу, безпеку життєдіяльності слід розглядати як складну систему, яка з одного боку, є складовою частиною системи більш вищого порядку, а з іншого - яка сама складається з декількох підсистем [7].

В. Сапронов у своєму дослідженні присвяченому питанням безпеки життєдіяльності, зазначає, що людина сама несе загрозу і основною небезпекою є її власна діяльність. Розглядаючи зміст і сутність „безпеки життєдіяльності” стверджує, що „це складне поняття утворюється із простих: ,життєдіяльність” містить уявлення про перетворення навколишнього середовища [6, с. 19]. Під життєдіяльністю слід розуміти діяльність однієї або багатьох людей, спрямовану на досягнення позитивних наслідків. Хоч така діяльність може містити у собі численні „побічні ефекти” (техногенні катастрофи, тотальне забруднення навколишнього середовища і т. д.). У висновках В. Сапронов, наголошує, що людина і суспільство розвиваючи та узгоджуючи свою діяльність з перетворення навколишнього середовища, мають врахувати можливі небезпеки, попередити їх та завчасно забезпечити засоби захисту. Саме попередження і запобігання можливих небезпек і становить сутність поняття „безпека життєдіяльності” [7, с. 20].

І. Міщенко розглядала безпеку життєдіяльності, як двокомпонентну проблему, яка полягає: у захисті людини від руйнівних факторів та як свободу людини (звільнення) від загроз. Обидві ланки можуть протікати з різною швидкістю та колом чинників впливу та умов (політика, природа, соціальні події [4, с. 3]. На основі проведеного аналізу та узагальнення І. Міщенко робить висновок, що безпека життєдіяльності охоплює зв'язок життя і діяльність людини з навколишнім середовищем і формулює визначення, що „безпека життєдіяльності - це сукупність умов, норм та параметрів навколишнього середовища буття, норм споживання, праці і захисту, при яких відсутня небезпека для життєдіяльності людини” [5, с. 9]. Розкриваючи сутність поняття „безпека життєдіяльності” І. Міщенко вказує, що сам термін „життєдіяльність” не фігурує у словниках. У зв'язку з цим вказане поняття розглядається як таке, що складається з двох складових: життя та діяльність, які проявляють себе як взаємообумовлені, пов'язані та взаємозалежні. „Життя” діалектично розглядається, як вища форма існування матерії, яка здатна до розмноження, росту, руху, діяльності тощо. Поняття „діяльність” трактується, як специфічна форма ставлення до навколишнього світу, включаючи в себе мету, засоби, процес, результат. І. Міщенко дає визначення поняття „життєдіяльність”, як: „... регульований стан навколишнього середовища, при якому, згідно з чинним законодавством, нормами та нормативами, забезпечується комфортна і безпечна взаємодія людини з його компонентами, запобігання погіршенню екологічної ситуації, умов і охорони праці, виникненню небезпеки та дій в умовах надзвичайних ситуацій” [4, с. 9-10]. Підкреслює методологічну універсальність та світоглядний зміст безпеки життєдіяльності, який полягає більше в особистому сприйманні внутрішнього відчуття безпеки людиною, ніж політичними, економічними чи військовими сферами суспільної діяльності.

С. Дорогунцов та А. Федорищева зазначають, що загальновизнаної теорії безпеки життєдіяльності населення з урахуванням розвитку і катастроф техногенного, природного та екологічного характеру поки не існує [3].

В. Кузнєцов, В. Мухін, І. Науменко, В. Лук'янчиков, Н. Малишева, А. Мурачов, В. Попов, В. Свято, А. Фурман, Н. Янишева розробили проект Концепції освіти з напрямку „Безпека життя та діяльності людини”, який має комплексний характер. Виділили основні компоненти безпеки життєдіяльності людини: навколишнє оточення (побут, транспорт, довкілля, стосунки тощо; державна система соціального захисту (охорона праці, здоров'я, правопорядку тощо); індивідуальність (психологічний стан, вміння, право на захист тощо). Автори підкреслюють, що особистість слід спрямувати на безпечну поведінку в різних сферах життя [1].

Визначення поняття „безпека життєдіяльності” властиве для досліджень присвячених розробці методики проведення уроків з одноіменної дисципліни. О. Римська у процесі аналізу уроку „нового типу” з „ОБЖ” робить спробу дати визначення цього поняття. Вона відзначила, що предметом наукового дослідження та сутністю поняття „безпека життєдіяльності” є діяльність людей в різних умовах життя. Це конкретні дії людини в умовах суперечностей природи і суспільства, які постійно виникають. Предмет „ОБЖ” вивчає принципи і закономірності, зміни і розвиток дій людини в екстремальних ситуаціях, пов'язаних з явищами у природі і суспільстві [5, с. 8]. Навчальний предмет „ОБЖ” має ознайомити людину з прийомами збереження життя і діяльності в різних ситуаціях, а також ознайомити з функціями основ безпеки життєдіяльності: медичними, психологічними, юридичними, соціальними, виробничими, а змістом предмета „ОБЖ” є знання про діяльність людини і суспільства в різних сферах життя для самозбереження, саморозвитку, саморегуляції [6].

Безпека життєдіяльності вміщує в себе широкий зміст, тому А. Платонов відзначив, що „ОБЖ” відкриває широкі форми роботи з учнями у позакласній виховній роботі.

Безпека життєдіяльності людини формується на міжпредметному рівні за допомогою предметних компетенцій з урахуванням специфіки предметів та пізнавальних можливостей учнів початкових класів. У сучасному навчальному процесі як загальноосвітньої так і спеціальної школи безпека життєдіяльності не є окремим предметом, а входить до складу „Основ здоров'я”. На вивчення курсу відводиться 35 годин на навчальний рік (щотижня - 1 година), як для дітей з нормальним психофізичним розвитком так і для дітей з порушеннями інтелекту. Мета предмета „Основи здоров'я” як складової освітньої галузі „Здоров'я та фізична культура” передбачає формування здоров'язберігальної компетентності учнів на основі опанування знань про здоров'я та безпеку, практичних навичок здорового способу життя і безпечної поведінки, формування ціннісного ставлення до життя і здоров'я, сприяння фізичному, психічному, соціальному і духовному розвитку” [6, с. 100]. Мета шкільного курсу „Основи безпеки життєдіяльності” полягає у: формуванні в учнів необхідних складових індивідуальної захищеності людини, а саме: психологічної готовності адекватно діяти у разі наближення чи виникнення небезпек, умінь і навичок свідомого прийняття рішень; усвідомленні своїх прав та обов'язків стосовно власного здоров'я, здоров'я оточуючих, наданні домедичної допомоги; навчанні оберігати природу, бачити цілісну картину небезпек, пов'язаних з навколишнім середовищем та аналізувати їх [4, с. 90].

Таким чином, зміст ОБЖД спрямовано на підготовку дитини до осмислення її поведінки та активної участі у забезпеченні повноцінного життя в системі „Людина - життєве середовище”, тому предмет і займає місце у переліку шкільних дисциплін базового навчального плану.

Предмет „ОБЖ” має множинні міжпредметні зв'язки (читання, українська мова, розвиток мовлення, ознайомлення з навколишнім світом, малювання, ручна праця, фізкультура). На уроці це комплекс навчання не тільки безпечного життя, а й розвиток, закріплення, систематизація та корекція всього пройденого матеріалу, життєвого досвіду, моделей поведінки.

Уроки „ОБЖ” дозволять вирішувати такі супутні завдання як: розвиток мовлення, читання, письма та граматики, розвиток словникового запасу, розуміння мови, закріплення практичного боку математики, прищеплення навичок самообслуговування, розвиток культури спілкування, виховання почуття патріотизму, знайомство з українською культурою. Отримані знання необхідно закріплювати у досвіді з метою подальшого перенесення в реальне життя.

Зміст матеріалу враховує загальні та спеціальні принципи навчання: науковості, системності, доступності, повторюваності, зв'язку з життям, практичної спрямованості, уповільненості, індивідуального та диференційованого підходу. У школі (класі) для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку система запропонованих знань спрощена. Обсяг навчального матеріалу скорочений за рахунок виключення теоретичних передумов і складних правил що не відповідають зоні актуального та найближчого розвитку дітей. Разом з тим принципи науковості, систематичності і доступності отриманих знань зберігаються та функціонують не порушуючи принцип наукової достовірності. Принцип повторюваності передбачає роботу, спрямовану переважно на закріплення знань, на включення їх у структурні системи, на використання по-різному організованих повторень пройденого. Варіативні повторення дають можливість більш глибоко зрозуміти навчальний матеріал і закріпити його у пам'яті що носить багаторазовий характер. Велика увага приділяється розвитку довільної пам'яті і навчання дітей способам логічного запам'ятовування. Широко застосовується прийоми аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення.

Робота з формування в учнів початкових класів ОБЖ повинна здійснюватися у основних напрямках: на спеціально організованих заняттях та у позакласній виховній роботі. Виховна робота буде сприяти формуванню емоційного та поведінкового компоненту вихованості та посилювати ефект розвитку когнітивного. Тому складовими загальної методики роботи з формування в учнів початкових класів з порушеним інтелектом ОБЖД мають стати: спеціальні виховні заходи, бесіди, зустрічі з представниками визначених професій, сюжетно-рольові ігри, перегляд відеоматеріалів, гурткова робота, екскурсії, вікторини, конкурси, робота з батьками та корекційними педагогами.

Учні молодших класів, розпочинаючи вивчення даного предмета, мають свій, в основному - незначний, інколи неадекватний досвід з цього питання. Він набувається у повсякденних умовах життєдіяльності дитини і може бути як позитивним, так і негативним з кореляцією до визначених джерел виховного впливу (його наявності та якості, референтної групи, соціальних умов, впливу ЗМІ, виховання в сім'ї). Позитивне ставлення до навколишньої дійсності, правильне позиціонування дитини в ній - допомагає учню ефективно опанувати даний напрямок. У свою чергу, спотворені уявлення про небезпеку або їх відсутність часто ускладнюють процес формування необхідних знань, вмінь та навичок.

Щодо стихійного формування навичок то учень часто залишається позбавленим якісної інформації, а та, яку він отримує від однолітків та ЗМІ, часто є неадекватною та спотвореною. Учень в силу різних факторів (інтелектуальний недорозвиток, вік тощо) не може об'єктивно її сприймати, через це отримані відомості є мало або неякісними.

Проведений аналіз літературних джерел та педагогічної практики свідчить, що формування основ безпеки життєдіяльності виникло на педагогічному підґрунті. Історична трансформація залежала від широкого соціального контексту. На сьогодні, вивчення накопиченого педагогічного досвіду позбавляє вузькості, однобічності у підході, вимагає врахування позитивних сторін і недоліків, які були притаманні під час її формування у минулому.

У ході формування основ безпеки життєдіяльності навчально-виховний процес спрямований на набуття учнями знань, необхідних для збереження та зміцнення здоров'я де зміст складових відпрацьовується у логіці поетапного формування відповідно до вікових особливостей дітей та зон актуального і найближчого розвитку. Разом з цим, не можна не відзначити ряд суттєвих недоліків притаманних даному процесу, це: відсутність цілісної методики навчально- виховного впливу, що призводить до епізодичності та фрагментарності реалізації, однобічної теоретичності із паралельною недостатністю практичної спрямованості окремих тем, лімітованості у часі та тематиці, слабкості реалізації міжпредметних зв'язків, бідності форм проведення.

Навчальний процес у більшій мірі охоплює когнітивний компонент вихованості, частково залишаючи поза педагогічною корекційно-розвивальною сферою впливу емоційний і поведінковий компоненти. Постає питання про розробку методики роботи з формування основ безпеки життєдіяльності в дітей з порушеним інтелектом молодшого шкільного віку у спеціальних навчальних закладах на заняттях, передбачених навчальною програмою, а також під час позакласної виховної роботи.

Успішна реалізація програми з основ безпеки життєдіяльності можлива лише на засадах активної співпраці, партнерства всіх учасників навчально-виховного процесу (учнів, педагогів, сім'ї та громади, дітей, дібраних творів літератури та мистецтва та контрольованого впливу ЗМІ). Така діяльність загалом передбачає та уможливлює: особистісно орієнтоване виховання; збагачення змісту курсу емоційним, науково-достовірним і водночас доступним матеріалом; використання різноманітних методів навчання та виховного впливу; стимулювання інтелектуальних здібностей учнів, послідовну диференціацію та індивідуалізацію вивчення; роботу учнів з різними джерелами інформації, різними видами і типами ресурсних матеріалів; відпрацювання практичних дій при вивченні кожної теми; створення умов для активного діалогу між учасниками-партнерами навчально-виховного процесу (учнів, педагогів, членів сім'ї, громади) та свідомого вибору учнями способів поведінки; залучення учнів до оцінки різних видів діяльності, у тому числі й розвитку життєвих навичок; багатоваріантність форм різноманітних видів діяльності учнів.

Основними джерелами формування основ безпеки життєдіяльності в учнів молодших класів є сім'я, школа, діти та оточуючі дорослі, твори художньої літератури та мистецтва, засоби масової інформації. Вплив цих джерел не є рівнозначним, та відповідно дуже ускладнений недоліками. При цьому потрібно сказати, що головним осередком під час формування ОБЖ є саме школа.

Отже, виявлено ряд проблем, які потребують свого розв'язання як у загальноосвітніх так і спеціальних школах. Як основні можна виділити: недостатній рівень підготовки педагогів, брак методики що призводить до стихійності і суб'єктивності висвітлення, низький рівень матеріально- технічної бази.

Список використаних джерел

1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України / А. М. Алексюк. - К.: Либідь, 1998. - 554 с.

2. Безпека людини у надзвичайних ситуаціях: [навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів] / В. І. Голінько. - Донецьк: НГУ, 2004. - 161 с.

3. Дорогунцов С. Технологічний прогрес та безпека населення і виробництва / С. Дорогунцов, А. Федорищева // Вісник АН України. - 1994. - №1. - С. 51-57.

4. Міщенко І. М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі / І. М. Міщенко - Кіровоград: Просвіта, 1998. - 293 с.

5. Римская Е. Урок нового типа / Е. Римская // Основы безопасности жизни. - 1998. - №2. - С. 7-11.

6. Сапронов В. Вопросы безопасности в образовании / В. Сапронов // Основы безопасности жизни. - 1998. - №6. - С. 19-21.

7. Стрий Л. А. Безопасность жизнедеятельности: [учебное пособие] / Л. А. Стрий. - Одесса: ОИУМ, 1997. - 52 с.

Размещено на Allbest.ru