Німецька школа напередодні Реформації та спроби її реформування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Німецька школа напередодні Реформації та спроби її реформування

Пріоритетним напрямом діяльності німецьких реформаторів починаючи з 20-х років XVI ст. стало реформування шкільної освіти. Теоретичними розробками освітянських питань на лютеранських землях займався відомий реформатор і гуманіст Філіп Меланхтон (1497-1560). Його реформаційна діяльність у сфері освіти неодноразово потрапляла у фокус спеціальних досліджень, однак деякі її аспекти ще не отримали належного висвітлення в історіографії. У даному випадку мова йдеться про створення Ф. Меланхтоном шкіл із поділом на класи та обґрунтування цієї системи.

Освітянська діяльність Ф. Меланхтона завжди користувалася стійким інтересом дослідників. Особливо це стосується західної історіографії, де в останні роки вийшли з друку кілька ґрунтовних робіт, присвячених педагогічній та релігійній діяльності Меланхтона. Загальний аналіз шкільної освіти та внеску Ф. Меланхтона в реформування шкіл здійснили Н. Куропка [1], Т. Циглер [2], Х. Волерс - хайм [3], Р. Грюн [4]. Однак, попри значну кількість робіт, присвячених діяльності Ф. Ме - ланхтона, система поділу на класи не отримала ґрунтовного висвітлення і пояснення в сучасній історіографії.

Мета дослідження полягає у з'ясуванні особливостей функціонування німецьких шкіл напередодні Реформації та їх реорганізації, яка була пов'язана із впровадженням системи класів.

Німецькі дореформаційні школи, як і їх аналоги в інших західноєвропейських країнах, були дуже схожі за формою та змістом завдяки своїй орієнтації на християнські цінності латинського світу. Існуючі з каролінгських часів школи (єпископські, монастирські «Dom - und Klosterschulen») були, як і в інших західноєвропейських країнах, під церковною юрисдикцією та керувалися клерикальною учбовою програмою [5, 89-114]. Ці школи поділялися на внутрішні школи (scholae interiores), що готували хлопчаків до кар'єри кліриків (pueri oblati) [6, 27], і зовнішні школи (scholae exteriores) - для навчання юнаків (pueri seculares) із шляхетних родин, які не прагнули духовної кар'єри [6, 29]. Серед відомих шкіл цього типу можна назвати школи при монастирях святої Афри в Мейсені і святого Томаса в Лейпцизі [3, 85]. Дещо осібно стояли церковні школи (Pfarrschulen), що виникли у XII ст. для підготовки церковних служок. Обов'язки вчителя у Pfarrschulen були покладені на священика [2, 24].

Активний розвиток шкіл розпочинається у XIII ст. унаслідок зростання міст та розвитку товарно-грошових відносин. Особливо результативно процес створення нових шкіл відбувався в економічно активних регіонах Німеччини і, насамперед, у ганзейських містах [7, 157-160]. Нові школи, так звані Stadt oder Ratschulen, частково перебували у підпорядкуванні не церковних інституцій, а міської влади, що мала турбуватися про приміщення та матеріальне забезпечення навчального процесу. І хоч для відкриття подібної школи все ж необхідно було заручитися дозволом місцевого духовенства, а іноді архієпископа або ж самого Папи, проте це явище знаменувало початок ліквідації церковної монополії на шкільну освіту [8, 127]. Оскільки навчання у школі вели винятково латиною, то ці школи отримали назву латинських. Окрім латинської граматики і комплексу теологічних дисциплін викладали арифметику. Однак, як зазначає Т.Н. Таценко, викладання арифметики нерідко обмежувалося лише вираховуванням церковних свят [8, 128]. Проте латинські школи, охоплюючи предмети тривіума, давали можливість випускнику бути зарахованим до університету [9, 9].

Паралельно із латинськими і на противагу їм, з'являються німецькомовні школи (deutschen Schulen), їх іще називали «приватними школами» (Privatschule) [10, 95], або школами письма та рахунку (Schreibschulen und Rechnenschulen) [2, 35]. Головним завданням цих шкіл, як видно із назви, було навчити рахунку та письму. Створені для забезпечення корпоративних інтересів окремих цехів, а тому з обмеженою, професійно орієнтованою програмою, ці школи не надавали доступу до університетів [9, 10]. Їх створювали без дозволу міської влади і кліру Ця обставина нерідко приводила до суперечок, особливо із релігійною владою. Щоб підкреслити незаконність виникнення подібних шкіл, у джерелах їх часто називають Bei-, Winkel - oder Klippschulen (Школа при, школа в кутку або початкова школа - П.М.) [2, 35]. У подібних школах влада намагалася обмежувати максимальну кількість учнів, а також нерідко зобов'язувала після певного віку переходити в офіційну школу. Наприклад, у Брауншвейгу, за постановою міськрату 1478 р., яка регулювала діяльність приватних шкіл, заборонялося брати більше 10 учнів, а по досягненню семирічного віку юнаки повинні були перейти до цйєпШЛє Schule [11, 21]. Попри обмеженість програми і певну незаконність, німецькі школи здійснили якщо і не переворот у справі освіти, то суттєво поліпшили її становище [10, 95]. Багато дослідників констатують високий рівень освіченості у німецьких містах, іноді навіть поголовну [8, 130; 10, 95].

Ми коротко торкнемося деяких особливостей розвитку шкільної освіти у Саксонії, оскільки саме із цим курфюршеством найбільше пов'язані педагогічні практики Філіпа Меланхтона як у сфері вищої, так і шкільної освіти.

Німецький дослідник Г. Бйоме у роботі, присвяченій німецькому гуманізму та школам, стверджував, що в той час, коли в багатьох землях Німеччини спостерігалися тільки рудименти шкільної освіти, у більш-менш великих містах Саксонського князівства на початку XV ст. діяла іноді не одна, а навіть кілька шкіл [12, 77-82].

Дисонансом звучить твердження Е.К. Хельмрайха, який зазначав, що на 718 саксонських єпархій припадала лише 71 школа [13, 29]. Тобто, єпархії були забезпечені лише на десять відсотків. Проте слід розуміти, що підрахована ним кількість шкіл відображає лише школи, якими опікувалася церква. Кількість шкіл інших типів підпорядкування, включаючи «незаконні» школи, на порядок перевищувала подану статистику. Нажаль, встановити більш менш точну кількість цих шкіл неможливо, у зв'язку із тим, що вони в силу специфіки заснування часто просто не фіксувалися у офіційних документах. Як свідчить у своєму дослідженні Ноткер Хаммерштайн, у XV ст. навіть у невеликих містечках із кількістю від 400 до 1000 жителів засновували школи [9, 10].

Динамічні перетворення у шкільництві особливо активізувалися внаслідок Реформації, яка заявила про себе особливо резонансно в культурно-освітянській царині. Як зазначає В.О. Дятлов, «Реформація сама по собі була одним із наймогутніших в історії людства просвітницьких рухів, основу якого складали масові видання релігійно-публіцистичних і літературних творів, Біблії, яка стала доступною для більшості населення країни…» [14, 213].

Однак на початку Реформації школи не встигали за викликом часу. Значна їх частина тяжіла до традиційних консервативних середньовічних форм у межах клерикальних і міських муніципальних корпорацій. Існуючі застиглі схоластичні освітянські форми, брак кваліфікованих викладацько-педагогічних кадрів, хронічна нестача коштів перетворили школу на малоефективну і не здатну в потрібному обсязі сприяти справі Реформації й забезпечити кваліфікованими державними і церковними службовцями нове буржуазне суспільство.

Члени магістратів, гуманістична еліта та реформатори розглядали різні шляхи перетворення школи в дієвий заклад підготовки майбутніх фахівців. Реформаційний табір бачив цей шлях як у реалізації гасла ad fbntеs - поверненні до античної філософії і патристичної літератури [15, 34], так і у впровадженні нових наукових знань та методики. Щодо тактики реалізації цієї концепції, то вона, судячи із документів, полягала у створенні узгодженої освітньої системи, яка б органічно пов'язувала набуті знання та забезпечувала поступальний рух у вивченні від елементарного до складного. Ідея не нова і теоретично сама по собі зрозуміла для середньовічної школи, особливо якщо ця школа готувала учнів для вступу в університет. Однак Меланхтон спробував наповнити її новим змістом, перетворити школу в систему, яка б дійсно максимально ефективно забезпечувала поступальний рух у всіх типах шкіл. Такою школою, на думку Меланхтона, була школа з поділом на класи [16, 3-6].

Варто підкреслити, що хоч Меланхтона вважають першим, хто розробив для Німеччини нові плани для шкіл із поділом на класи, однак він не був новатором у загальноєвропейському масштабі. Можна перерахувати низку шкіл у різних країнах, де існував поділ на класи. Німецький учений Фрідріх Ханн зазначає, що подібна практика існувала в Західній Європі ще у XV ст., і класів могло бути навіть більше, ніж три [17, 30].

Останні дослідження нідерландських учених доводять, що школи із поділом на класи існували і в XIV ст. Щоправда у економічно успішних Нідерландах, де активний розвиток промисловості та торгівлі вимагав освічених людей і суттєво іншого типу школи. Вана Енгена у праці щодо шкіл у Нідерландах XIV ст. відзначає, що у Девентері та Зволлє існували школи, які складалися із дев'яти класів. Щоправда, у цій школі класи рахувалися з кінця - найстарші юнаки були у другому та першому класах [18, 144]. Випускники перших двох класів були добре підготовленими абітурієнтами з адаптованим до університетського рівнем знань, який дозволяв вступати на артистичний факультет [18, 144]. Третій клас завершувався комплексом дисциплін, що закріплювали фундаментальні знання із граматики та логіки - рівень, доступний більшості місцевих шкіл [18, 144].

Практику поділу школи на класи знаходимо й у школі Девентера. Вона, як можна зробити висновок, за своїм рівнем була вищою за існуючі в інших містах латинські школи, бо мала, окрім шести звичайних класів, з октави (octava - вісім) до терції (tertia - три), ще два вищі класи, secunda (другий) та prima (перший) [19, 207]. Ті, хто успішно закінчив два вищі класи, могли, після певної підготовки, вступити до університету на бакалавра вільних мистецтв. Звідси і бажання найбільш яскравих учнів і школярів з інших міст, закінчити другий і перший класи [19, 208].

Іншим показовим прикладом була школа св. Павла в Англії, заснована у 1508 р. відомим гуманістом Джоном Колетом (1466-1519) [20, 291-292]. У цій школі, за різними джерелами, було 8 чи 9 класів. У кожному класі разом зі старостою (one principall chylde) навчалося по 17 учнів [20, 319]. Невизначеність у кількості класів є і досі невирішеною дослідницькою проблемою. Як зазначає Л.В. Софронова, плутанина в кількості класів пояснюється непевними даними сучасників. Еразм Роттердамський, який професійно цікавився шкільною проблематикою і особисто відвідував школу, що саме по собі дає підстави довіряти його свідченням, говорить про дев'ять класів. З іншого боку, відомо, що кардинал Уолсі в 1528 р. заснував граматичну школу в Іпсвічі, де кількість класів «за прикладом школи св. Павла» дорівнювала восьми. Л.В. Софронова припускає, що на початку 20-х років XVI ст. кількість класів у школі була скорочена до восьми при збереженні загальної кількості учнів, або ж, що більш вірогідно, Уолсі не враховував групу підготовчого класу початкової освіти, яких називали катехуменами.

Отже, поділ на класи, як було з'ясовано, на початку XVI ст. став достатньо звичним явищем, що, звичайно, було відомо Меланхтону Тоді виникає питання: чому Меланхтон, знаючи про європейські школи на вісім класів, створює шкільний план на школу із трьома класами? Можна частково погодитися із твердженням Г.-А. Штемпеля, що поділ на три класи хоч і не був ідеальним, але виявився найоптимальнішим та найефективнішим в умовах складної економічної і політичної ситуації у Саксонії і таким, який дав результат у близькій перспективі [21, 20]. Власне, Г.-А. Штемпель підкреслює, що трикласна форма гарантувала навчання, яке за короткий термін закрило б проблему освічених кадрів у сфері державного управління і церковної служби.

Однак не варто спрощувати меланхтонівську школу, зводячи її значення до елементарної, оскільки це не був звичний поділ на класи за віком і з чітко фіксованим річним циклом навчання. Меланхтон у жодному документі не говорить про те, що поділ мав відбуватися за віковими характеристиками, або ж про те, що тривалість перебування в одному класі обмежується фіксованими часовими рамками, тобто, звичним для сучасної школи роком. Ми також не маємо даних, чи існував якийсь затверджений термін навчання в одному класі. Дослідники сходяться на думці, що перебування у одному класі передбачало триваліший термін, аніж один рік [22, 67]. І цей висновок цілком корелюється з мелан - хтонівською ідеєю кваліфікаційного прогресу, коли перехід учня від одного класу до іншого здійснювався лише після засвоєння предметів, призначених для нижчого класу. Саме тому в класах могли перебувати діти різного віку.

Отже, дореформаційні школи Німеччини не могли в нових умовах задовольняти суспільні запити пов'язані із інтенсифікацією суспільно-економічних відносин. Реформація ще більше загострила питання оновлення існуючих навчальних закладів, які б у короткостроковій перспективі могли забезпечити підготовку освічених кадрів для усіх сфер суспільного життя. Впоратися із таким завданням, на думку Меланхтона, могла реформована школа із поділом на класи, яка б забезпечувала всебічне виховання й освіту школярів у дусі нової лютеранської теології. І хоч Меланхтон не був першим, хто запровадив систему класів, однак особливістю його системи була не фіксована в часі програма, а принцип кваліфікаційного прогресу і ґрунтовного засвоєння знань.

Список використаної літератури

освіта гуманіст меланхтон школа

1. Kuropka N. Philipp Melanchton: Wissenschaft und Gesellschaft. Ein Gelehrter im Dienst der Kirche (15251532) / N. Kuporka. - Tubingen: Mohr Siebeck, 2002. - 324 s.

2. Ziegler T. Geschichte der Padagogik / Theobald Ziegler. - Munchen: Beck, 2014. - 432 s.

3. Wollersheim H. - W. Philipp Melanchthons Einfuh auf das sachsische Schulwesen / Heinz-Werner Wollersheim // Werk und Rezeption Philipp Melanchthons in Universitat und Schule bis 18. Jahrhundert. - Leipzig: Evangelische Verlag, 1999. - S. 83-97.

4. Gruhn R. Philipp Melanchthon 2010. Humanist - Reformator - Aufklarer. Philipp Melanchthon zum 450 Todesjahr / R. Gruhn. - Kempten: Volkshochschule, 2010. - 20 s.

5. Patzold S. Mannerkonvente der Diozasen Bremen und Verden als Orte der Bildungsvermittlung im Spatmittelalter. Eine Bestand0saufnahme / S. Patzold // Kloster und Bildung im Mittelalter. - Gottingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 2006. - S. 89-114.

6. Konrad F.-M. Geschichte der Schule: von der Antike bis zur Gegenwart / F.-M. Konrad. - Munchen: C.H. Beck, 2007. - 128 s.

7. Wriedt K. Schulen und burgerliches Bildungswesen in Norddeutschland im Spatmittelalter / K. Wriedt 8 8 Studien zum stadtischen Bildungswesen des spaten Mittelalters und der fruhen Neuzeit. - Gottingen: B. Moller, 1983. - S. 157-160.

8. Таценко Т.Н. Реформация и начальное образование в немецких городах XVI века / Т.Н. Таценко // Городская культура. Средневековье и начало нового времени. - Л.: Наука, 1986. - С. 127-151.

9. Hammerstein N. Bildung und Wissenschaft vom 15. bis zum 17. Jahrhundert. Enzyklopadie deutscher Geschichte. Bd. 64. / N. Hammerstein - Frankfurt am Main: Oldenbourg, 2003. - 170 s.

10. Kaemmel H. Geschichte des deutschen Schulwesens im Ubergange vom Mittelalter zur Neuzeit / H. Kaemmel. - Leipzig: Humblot, 1882. - 444 s.

11. Rude A. Die bedeutendsten evangelischen Schulordnungen des 16. Jahrhunderts nach ihrem padagogischen Gehalte / A. Rude. - Langensalza: H. Beyer, 1893. - 60 s.

12. Bohme G. Bildungsgeschichte des europaischen Humanismus / Gunther Bohme. - Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 1984. - 361 s.

13. Helmreich E. Religionsunterricht in Deutschland. Von den Klosterschulen bis heute / E. Helmreich. - Hamburg: Furche Verlag, 1966. - 422 s.

14. Дятлов В.О. Реформи і Реформація у Німеччині (XV-XVI століття) / В.О. Дятлов. - Чернігів: Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, 2010. - 307 c.

15. Scheible H. Melanchthon. Eine Biographie. Studienreform und Rektorat / Heinz Scheible. - Munchen: C.H. Beck, 1997. - 294 s.

16. Melanchthon P. Lehrplan fur die Schule der Stadt Eisleben (1525) / Philipp Melanchthon // Hartfelder K. Melanchthoniana Paedagogica. Eine Erganzung zu den Werken Melanchthons im Corpus Reformatorum / Karl Hartfelder. - Leipzig: B.G. Teubner, 1892. - S. 1-6.

17. Hahn F. Die evangelische Unterweisung in den Schulen des 16. Jahrhunderts. Padagogische Forschungen 3 / F. Hahn. - Heidelberg: Quelle und Meyer, 1957. - 136 s.

18. Van Engen J. Sisters and Brothers of the Common Life: The Devotio Moderna and the World of the Later Middle Ages / J. Van Engen. - Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 2013. - 433 p.

19. Post R.R. The Modern Devotion. Confrontation with Reformation and Humanism / R.R. Post. - Leiden: Brill, 1968. - 701 p.

20. Софронова Л.В. Джон Колет. Опыт реставрации образа христианского мыслителя ренессансной эпохи / Л.В. Софронова. - Нижний Новгород: НГПУ, 2009. - 447 c.

21. Stempel H.-A. Melanchthons padagogisches Wirken / H.-A. Stempel. - Bielefeld: Luther-Verlag, 1979. - 224 p.

22. Groll R. Philipp Melanchthon als Erzieher / R. Groll // Philipp Melanchthon 1497-1560. Gedenkschrift zum 400. Todestag des Reformators, 19. April 1560/1960. - Bretten: Melanchthonverein, 1960. - S. 67-70.

Размещено на Allbest.ru