Науково-методологічні засади процесу підвищення кваліфікації вчителів

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОЦЕСУ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ

Галина Федюк

Г. Федюк

Науково-методологічні засади підвищення кваліфікації вчителів

У статті розглянуті й охарактеризовані основні методологічні підходи, принципи і вимоги до процесу підвищення кваліфікації педагогічних працівників. На переконання автора, під час виділення, обґрунтування й упровадження інноваційних методів і технологій підвищення професійно-педагогічної кваліфікації педагогічних працівників доцільно виходити з ключових положень нової гуманістичної парадигми освіти, комплексу сучасних методологічних підходів і відповідних їм дидактичних закономірностей і принципів педагогічної освіти та специфічних принципів, які конкретизують процес післядипломного навчання та підвищення кваліфікації вчителів. Виділення методологічних підходів і принципів із позицій цілісного дослідження педагогічного об'єкта забезпечить ефективність системи підвищення кваліфікації щодо неперервної підготовки вчителя до творчої педагогічної діяльності. При цьому охопити більшість аспектів досліджуваної системи дають змогу положеннями системного, діяльнісного, особистісно орієнтованого, аксіологічного, технологічного, компетентнісного та рефлексивного підходів до організації та здійснення процесу підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Науково-методологічні засади процесу підвищення кваліфікації педагогічних працівників передбачають єдність низки специфічних принципів: динамічності; усвідомленої перспективи; різнобічності; паритетності; непеперервності; оперативності, гнучкості, мобільності; творчої спрямованості; випереджального навчання. Їх взаємна компліментарність і взаємодоповнення сприяють багатовимірності й інтегрованості дослідження та вдосконалення процесу підвищення кваліфікації педагогів, що гарантує його ефективність і дає змогу досягнути необхідного результату зростання рівня педагогічної майстерності українських учителів.

Ключові слова: учитель, підвищення кваліфікації, методологічні підходи, специфічні принципи і вимоги підвищення кваліфікації.

H. Fediuk

Scientific and methodological principles of teachers' advanced training

The article describes the basic methodological approaches, principles and requirements for the process of professional development of pedagogical workers. According to the author, during the selection, justification and introduction of innovative methods and technologies for improving the professional and pedagogical skills of teaching staff it is advisable to rely on the key provisions of the new humanistic paradigm of education, the complex of modern methodological approaches and the corresponding didactic patterns and principles of pedagogical education and the specific principles of the process of postgraduate education and teachers' advanced training. The distinguinshing of methodological approaches and principles from the standpoint of a holistic study of a pedagogical object will ensure the effectiveness of the system of advanced training regarding the teacher's continuous training for creative pedagogical activity. The system, activity-oriented, person-oriented, axiological, technological, competence and reflexive approaches to the organization and implementation of the process of professional development of teaching staff allow us to cover the majority of the aspects of the studied system. The scientific and methodological principles of the process of professional development of pedagogical workers are based on the unity of a number of specific principles; that is dynamism; perceived prospect; versatility; parity; continuity; efficiency, flexibility, mobility; creative orientation; and advanced training. Their mutual complementarity contributes to the multidimensionality and integration of the research and improvement of the process of teachers' professional development, guarantees its effectiveness and enables to achieve the necessary result the growth of the level of pedagogical skills of Ukrainian teachers.

Key words: teacher, advanced training, methodological approaches, specific principles and requirements for skill improvement.

На початку ХХІ ст. в усьому світі суттєво зросла увага до рівня компетентності персоналу, в тому числі підвищення кваліфікації та післядипломної освіти фахівців. Для цього є дві основні причини: по-перше, інформація, знання, а також їх постійне оновлення є вирішальним фактором суспільного розвитку; по-друге, вимоги конкурентоспроможності та працевлаштування є потужним стимулом для перепідготовки та післядипломного навчання кадрів. Модернізація системи освіти, яка відбувається в Україні, призвела до суттєвих змін у її структурі, стандартах, організації, методиці навчання, що актуалізує оновлення процесу підвищення кваліфікації та системи післядипломної освіти педагогічних працівників, зокрема вчителів як складової неперервної педагогічної освіти.

Підвищення кваліфікації вид додаткової професійної освіти, оновлення та поглиблення отриманих раніше професійних знань, удосконалення ділових якостей працівників, задоволення їхніх освітніх потреб, пов'язаних із професійно-педагогічною діяльністю. Курси підвищення кваліфікації виконують три взаємозв'язані функції: компенсаторну ліквідація прогалин у базовій освіті; адаптивну оперативна підготовка до змін у професійному і суспільному житті; розвивальну забезпечення загальнокультурного розвитку, збагачення науковими знаннями, задоволення багатогранних пізнавальних інтересів і духовних потреб особистості. У різні періоди суспільного розвитку висуваються різні цілі підвищення кваліфікації фахівців, уточняється його зміст, повсякчас удосконалюються форми й інтенсифікуються методи. При цьому істотних змін зазнають методологічні підходи і принципи, на яких базується цей процес.

У діяльності педагогічного працівника підвищення кваліфікації це цілеспрямована діяльність учителів з оволодіння новими педагогічними ідеями, концепціями і технологіями, які сприяють ефективному здійсненню педагогічного процесу, що має на меті неперервне вдосконалення наукової (за галузями знань відповідно до спеціальності вчителя), педагогічної та методичної підготовки вчителів [7, с. 422]. Передбачається вивчення, осмислення, творче опрацювання та впровадження у практику освіти продуктивних інновацій, актуалізація власних можливостей і перехід до практико-перетворювальної навчально-виховної та методичної діяльності. Головною метою підвищення педагогічної кваліфікації є оптимізація навчального процесу, професійне зростання та постійне самовдосконалення педагогічних кадрів: розвиток педагогічної майстерності та особистісної культури, оновлення теоретичних і практичних знань відповідно до сучасних вимог до рівня кваліфікації, опанування інноваційних методів і технологій вирішення педагогічних завдань, становлення професійно-педагогічної позиції працівників освіти. Водночас підвищення кваліфікації педагогічних кадрів складова загальної системи неперервної освіти особистості, що забезпечує приведення у відповідність її фахової та посадово-функціональної компетентності з потребами і вимогами суспільства на сучасному етапі соціально-економічного розвитку українського суспільства й інтегративних процесів у всесвітньому освітньому просторі [2, с. 674].

Методологічним підґрунтям проблеми підвищення кваліфікації педагогічних працівників є праці В. Андрущенка, Л. Анциферової, Н. Брюханової, О. Дубасенюк, С. Гончаренка, Н. Журавської, І. Зязюна, В. Краєвського, В. Кременя, Н. Кузьміної, Ю. Кулюткіна, А. Маркової, Л. Мітіної, В. Олійника, О. Пєхоти, Н. Протасової, С. Сисоєвої, М. Скаткіна, В. Сластьоніна, М. Сметанського, В. Чайки, В. Шахова та ін. Концептуальні засади практичної діяльності системи підвищення кваліфікації в Україні розробляли українські вчені В. Бондар, Г. Єльникова, І. Жерносек, В. Маслов, В. Олійник, В. Пуцов та ін. На їхню думку, якість педагогічної діяльності має важливе значення для розвитку всієї системи освіти. Нині затребуваний вчитель, особистісний і професійний потенціал якого відповідає рівню складності поставлених суспільством завдань. Нові вимоги вимагають дієвої системи післядипломної педагогічної освіти і підвищення кваліфікації педагогів, адже європейського рівня освіти не досягти без їхньої якісної неперервної підготовки і самовдосконалення. Однак, незважаючи на значну кількість публікацій щодо розвитку педагогічної майстерності вчителя, досі актуальним є завдання підняття ефективності процесу підвищення кваліфікації та безперервного самостійного вдосконалення працівників освіти. Це потребує обґрунтування теоретичних засад і концептуальних підходів до розвитку педагогічної майстерності вчителів у процесі підвищення кваліфікації та навчально-методичної роботи.

Мета статті полягає у виявленні дидактичних основ і методологічних засад, які визначають зміст і структуру вдосконалення процесу підвищення кваліфікації, орієнтованого на розвиток педагогічної компетентності вчителя-практика відповідно до сучасних тенденцій педагогічної науки і практики.

Модернізація системи післядипломної педагогічної освіти, на слушну думку В. Олійника, має ґрунтуватися на переході від традиційної до інноваційної стратегії організації підвищення кваліфікації вчителів [4]. Під час виділення, обґрунтування й упровадження інноваційних методів і технологій підвищення професійно-педагогічної кваліфікації педагогічних працівників ми виходимо з ключових положень нової гуманістичної парадигми освіти, комплексу сучасних методологічних підходів і відповідних їм дидактичних закономірностей і принципів педагогічної освіти та специфічних, які конкретизують процес післядипломного навчання та підвищення кваліфікації вчителів. Механізм визначення підходів, принципів і підготовки відповідних організаційно-педагогічних вимог до процесу підвищення кваліфікації працівників освіти передбачає: вибір теоретико-методологічної стратегії, врахування можливостей освітнього простору; налагодження системи неперервної професійно-педагогічної освіти; урахування функціональних особливостей професійно-творчої діяльності й особистості педагогічного працівника.

У сучасній педагогічній науці поряд із уже традиційними підходами утверджуються нові методологічні підходи різних рівнів, які, на погляд науковців, краще узгоджуються з освітніми реаліями [5, с. 41]. Стосовно підготовки вчителя нині розглядають: адаптаційний, акмеологічний, аксіологічний, андрагогічний, герменевтичний, гуманістичний, діяльнісний, інтегративний, компетентнісний, контекстний, культурологічний, особистісно орієнтований, праксеологічний, рефлексивний, синергетичний, системний, технологічний підходи [9, с. 85]. Крім цих, щодо педагогічних досліджень провідні науковці наголошують також на: антропологічному, діяльнісному, етнопедагогічному, особистісно-творчому, полісуб'єктному та цілісному підходах [6, с. 92-98]. Відповідно проблему підвищення професійно-педагогічної кваліфікації фахівців нині розв'язують із позицій акмеологічного, аксіологічного, антропологічного, інноваційного, інтегративного, інформологічного, компетентнісного, особистісно-діяльнісного, полісуб'єктного, праксеологічного, програмно-цільового, професійнодіяльнісного, професійно-особистісного, ресурсного, рефлексивного, середовищного, синергетичного, системного, технологічного, феноменологічного та багатьох інших підходів, кожен із яких висуває якісно інші засоби наукового пізнання, що мають суттєві позитивні сторони. Однак жоден із них на сучасному етапі повністю не вирішує проблеми післядипломної освіти та самовдосконалення педагогів, що пояснюється, передусім, багатоаспектністю та динамічністю системи підвищення кваліфікації вчителів та її складових [10, с. 30].

Детальний аналіз психолого-педагогічної літератури і досвід освітньої діяльності є підставою для виділення методологічних підходів і принципів із позицій цілісного дослідження педагогічного об'єкта, що, на наш погляд, забезпечить ефективність системи підвищення кваліфікації щодо неперервної підготовки вчителя до творчої педагогічної діяльності. При цьому ми керуємося положеннями системного, діяльнісного, особистісно орієнтованого, аксіологічного, технологічного, компетентнісного та рефлексивного підходів до організації та здійснення процесу підвищення кваліфікації педагогічних працівників, які дозволяють охопити більшість аспектів досліджуваної системи, спрямованої, передусім, на саморозвиток особистісних якостей, компетентності та педагогічної майстерності вчителя. Розглянемо їх вимоги.

Системний підхід спонукає розглядати підвищення кваліфікації як цілісну систему, оптимальність якої залежить від єдності цілей, завдань, змісту, форм і методів роботи з педагогами щодо підвищення їхнього рівня. Актуальність діяльнісного підходу визначається, на наш погляд, тим, що зростання професійної кваліфікації педагога може бути забезпечене шляхом розвитку особистості в конкретній професійнопедагогічної діяльності. Особистісно орієнтований підхід спонукає покласти в основу освітнього процесу повагу до особистості, довіру до неї, концентрацію уваги на задоволенні її професійних потреб, створення для неї ситуації успіху. Основною вимогою аксіологічного підходу до процесу підвищення кваліфікації педагогів є врахування сформованості їхніх особистісно-педагогічних цінностей, які регламентують діяльність і виступають як пізнавально-дієва система [10, с. 32-33].

Використання положень технологічного підходу передбачає науково обґрунтоване проектування процесу підвищення кваліфікації, його планомірне та послідовне втілення на практиці з варіюванням форм, засобів і методів залежно від рівня підготовленості педагогів і відстеженням отриманих результатів. Компетентнісний підхід, на думку дослідників, дає змогу підсилити практичну складову підвищення кваліфікації, підкреслює роль досвіду, здатності реалізовувати знання й уміння, акцентує увагу на реальних результатах освіти [8, с. 71]. Рефлексивний підхід необхідний для професійного самовдосконалення майбутнього педагога, оскільки рефлексія у структурі педагогічного мислення зумовлена потребою самоаналізу для розгортання творчого процесу підвищення кваліфікації на підставі осмислення власної діяльності [1, с. 16].

Зміст кожного методологічного підходу конкретизується низкою дидактичних принципів, які розкриваються в комплексі правил і умов їх реалізації та є обов'язковими для ефективної організації освітнього процесу. Ця обов'язковість дотримання правил і умов відображає суть вимог, які висуваються до підвищення кваліфікації. Тому, безперечно, доцільно доповнити принципи правилами, обов'язковими для їх урахування та реалізації. Традиційно в основу процесу підвищення кваліфікації закладені такі загальнодидактичні принципи:

науковість визначає націленість на досягнення відповідності всієї системи підвищення кваліфікації сучасним науковим досягненням в усіх галузях;

зв 'язок із життям означає повне і точне врахування суспільного замовлення, нагальних проблем, актуальних і близьких конкретному педагогічному колективу;

комплексний характер відображає єдність і взаємозв'язок усіх сторін і напрямів підвищення кваліфікації педагогів (дидактика, теорія виховання, психологія та фізіологія, методика, педагогічна етика тощо);

послідовність, наступність і масовість передбачає систематичне узгоджене охоплення всіх педагогів різними формами підвищення кваліфікації;

єдність теорії та практики виділення головного, істотного в підвищенні кваліфікації педагогів, взаємозв'язок психолого-педагогічної теорії та практичної діяльності педагогів.

У підготовці та підвищенні кваліфікації педагога важливо враховувати принципи педагогічної освіти: відповідність навчання потребам особистості, суспільства, держави; пріоритетність загальнолюдських цінностей; цілісність у формуванні особистості педагога; фундаменталізація професійної освіти, гуманістична спрямованість, демократизація, випереджувальний характер, неперервність, ступеневість, варіативність, інноваційність, відкритість, інформатизація навчання; урахування досягнень вітчизняної та світової науки, культури, освітньої практики.

Особливості певної освітньої системи у психолого-педагогічних дослідженнях і освітній практиці конкретизуються низкою специфічних принципів. Тому, на нашу думку, доцільно запропонувати принципи, які відображають особливості та напрями підвищення кваліфікації вчителів, його основні ознаки і вимоги. До таких специфічних принципів відносимо:

динамічності, який передбачає можливість і потребу зміни і доповнення змісту навчальних програм;

усвідомленої перспективи, що вимагає глибокого розуміння та усвідомлення як слухачами, так і викладачами курсів системи близьких, середніх і віддалених перспектив безперервного навчання та саморозвитку;

різнобічності, який передбачає високий ступінь зацікавленості слухачів і компетентності викладачів курсів щодо різноманітних аспектів психолого-педагогічного розвитку і методичного консультування;

паритетності, заснованого на суб'єкт-суб'єктній взаємодії викладачів і слухачів на всіх етапах навчання [3].

Крім того, вважаємо, що ключова вимога підвищення ефективності професійної кваліфікації здійснення професійної підготовки на основі принципу неперервності. При цьому професійну підготовку кадрів розглядають як постійне, безперервне одержання, застосування та вдосконалення професійних знань, умінь, навичок, які відповідають схильностям і здібностям індивіда, на основі цілеспрямованого поетапного чергування, взаємопроникнення, взаємозбагачення навчання, власної професійної діяльності, а також самоосвіти і самовдосконалення.

Принцип оперативності, гнучкості, мобільності підвищення кваліфікації вимагає підвищення швидкості та зростання обсягу сприймання й опрацювання освітньої інформації, врахування індивідуальних особливостей педагогів, доцільного поєднання групових та індивідуальних форм роботи, а також самоосвіти. Принцип творчої спрямованості спонукає до надання процесу підвищення кваліфікації креативності, творчого характеру, створення в кожному закладі цілісної системи методичної роботи на засадах здорової конкуренції.

Актуальним є також принцип випереджального навчання, який актуалізує прогностичний характер підвищення професійної кваліфікації кожним працівником освіти, розвиток і вдосконалення всієї освітньої роботи відповідно до новітніх досягнень у педагогічній науці. На практиці це передбачає проектування та реалізацію таких технологій роботи зі слухачами, які дозволяють здійснювати випереджальну стратегію їхньої підготовки.

Отже, методологічні засади процесу підвищення кваліфікації педагогічних працівників передбачають, на нашу думку, єдність запропонованих методологічних підходів, принципів і вимог як науковотеоретичного підґрунтя цього процесу. Підвищення кваліфікації вчителів доцільно здійснювати на основі гуманістичної парадигми освіти, сучасних методологічних підходів, сукупності загальнодидактичних закономірностей і принципів, а також низки специфічних принципів: динамічності; усвідомленої перспективи; різнобічності; паритетності; непеперервності; оперативності, гнучкості, мобільності; творчої спрямованості; випереджального навчання. Їх взаємна компліментарність і взаємодоповнення сприяють багатовимірності й інтегрованості дослідження та вдосконалення процесу підвищення кваліфікації педагогів, що гарантує його ефективність і дає змогу досягнути необхідного результату зростання рівня педагогічної майстерності українських учителів.

До подальших напрямів дослідження теорії та методики самовдосконалення та саморозвитку вчителів відносимо: оновлення змісту і завдань системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників із метою вдосконалення їхнього освітнього рівня внаслідок поглиблення, розширення й оновлення професійно орієнтованих і психологопедагогічних знань і вмінь; створення структурно-функціональної моделі й обґрунтування організаційно-педагогічних умов розвитку педагогічної майстерності вчителів різних предметів у процесі неперервного професійного самовдосконалення, що забезпечить формування вмінь використовувати новітні освітні й інформаційно-комунікативні технології, розвиток методологічної та професійної компетентності, поглиблення соціально-гуманітарної та психологопедагогічної підготовки.

Література

освіта кваліфікація вчитель

1. Акімова, О. В. Теоретико-методичні засади формування творчого мислення майбутнього вчителя в умовах університетської освіти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / О. В. Акімова. -- Тернопіль, 2010. -- 41 с.

2. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; гол. ред. В. Г. Кремень. -- К.

: Юрінком Інтер, 2008. -- 1040 с.

3. Исаев, И. Ф. Профессионально-педагогическая культура преподавателя : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / И. Ф. Исаев. -- 2-е изд., стер. -- М. : Академия, 2004. -- 208 с.

4. Олійник, В. В. Концептуальні підходи до розвитку наукових і науковопедагогічних кадрів / Віктор Васильович Олійник // Інноваційність у науці і освіті. -- К. : Богданова А. М., 2013. -- С. 133-140.

5. Отич, О. М. Методологічні принципи наукового дослідження / О. М. Отич // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. Серія : Педагогічні науки : збірник. -- Чернігів, 2010. -- Вип. 76. -- С. 41-43.

6. Педагогика : учеб. пособ. для студ. выс. пед. учеб. завед. / [В. А. Сластенин, И. Ф. Исаев, А. И. Мищенко, E. H. Шиянов]; под ред. В. А. Сластенина. -- М. : Академия, 2002. -- 576 с.

7. Педагогическая энциклопедия / Гл. ред. И. А. Каиров, Ф. Н. Петров [и др.]; в 4-х т. -- М. : Советская энциклопедия, 1966. -- Т. 3. -- 880 с.

8. Степанченко, Н. І. Професійна підготовка майбутніх учителів фізичного виховання у вищих навчальних закладах / Наталія Іванівна Степанченко. -- Львів : ЛА «Піраміда», 2016. -- 652 с.

9. Шарко, В. Д. Теоретичні засади методичної підготовки вчителя фізики в умовах неперервної освіти : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.02 / Шарко Валентина Дмитрівна. -- К., 2006. -- 542 с.

10. Юревич, С. Н. Научное обеспечение процесса повышения квалификации педагогов / С. Н. Юревич // Научное обеспечение системы повышения квалификации кадров : науч.-теор. журн. -- Челябинск : ЧИЇ 11 ІКРО. -- 2009. -- Вып. 2. -- С. 29-33.

References (transliterated and translated)

1. Akimova, O. V. Teoretyko-metodychni zasady formuvannia tvorchoho myslennia maibutnoho vchytelia v umovakh universytetskoi osvity : avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia d-ra ped. nauk : spets. 13.00.04 «Teoriia i metodyka profesiinoi osvity» (Theoretical and methodical principles of formation of future teacher's creative thinking in the conditions of university education : Author's abstract of thesis for obtaining scientific degree of Dr. of Pedagogy : specialty 13.00.04 «Theory and Methods of Professional Education»). Ternopil, 2010, 41 p.

2. Entsyklopediya osvity (Encyclopedia of Education). Ed. V. H. Kremen. Kyiv, 2008, 1040 p.

3. Isaev, I. F. Professional'no-pedagogicheskaia kul'tura prepodavatelia : ucheb. posobie dlia stud. vyssh. ucheb. zavedeniy (Professional-pedagogical culture of the teacher : Tutorial for higher school students). Moscow, 2004, 208 p.

4. Oliynyk, V. V. Kontseptualni pidkhody do rozvytku naukovykh i naukovopedahohichnykh kadriv (Conceptual approaches to the development of scientific staff and scientific and pedagogical staff). In: Innovatsiinist u nautsi i osviti. (In-novation in science and education). Kuiv, 2013. P. 133-140.

5. Otych, O. M. Metodolohichni pryntsypy naukovoho doslidzhennia (Methodological principles of scientific research). In: Visnyk Chernihivskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu. Seriia : Pedahohichni nauky : zbirnyk. (Bulletin of Chernihiv State Pedagogical University. Series: Pedagogical sciences). Chernihiv, 2010. Vip. 76. P. 41-43.

6. Slastenin, V. A., Isaev, I. F., Mishchenko, A. I., Shiyanov, E. G. Pedagogika : ucheb. posob. dlia stud. vys. ped. ucheb. zaved. (Pedagogy : Tutorial for gigher school students) / Ed. by V. A. Slastenin. Moscow, 2002, 576 p.

7. Pedagogicheskaia entsiklopediya (Pedagogical Encyclopedia). / Eds. I. A. Kairov, F. N. Petrov [et. al.]; in 4 volumes. Moscow, 1966. Vil. 3, 880 p.

8. Stepanchenko, N. I. Profesiina pidhotovka maibutnikh uchyteliv fizychnoho vykhovannia u vyshchykh navchalnykh zakladakh (Professional training of future teachers of physical education at higher educational institutions). Lviv, 2016, 652 p.

9. Sharko, V. D. Teoretychni zasady metodychnoi pidhotovky vchytelia fizyky v umovakh neperervnoi osvity : dys. ... d-ra ped. nauk (Theoretical principles of me-thodical training of a teacher of physics in conditions of continuous education : thesis ... Dr. of Pedagogy : 13.00.02). Kyiv, 2006, 542 p.

10. Yurevich, S. N. Nauchnoe obespechenie protsessa povysheniya kvalifikatsii pedagogov (Scientific support of the process of teachers' professional development). In: Nauchnoe obespechenie sistemy povysheniya kvalifikatsii kadrov : nauch.teor. zhurn (Scientific Support of the System for Improving the Staff Qualification : Journal). Cheliabinsk, 2O09. Issue 2. P. 29-33.

Размещено на Allbest.ru