Концептуальна модель підготовки майбутнього тренера-викладача з веслування академічного до професійної діяльності у вищих навчальних закладах побудована нами відповідно до сучасних соціально-економічних вимог підготовки фахівця вищого навчального закладу, нових вимог щодо модернізації та оновлення змісту професійної підготовки студентів, особи - стісно-зорієнтованого підходу до навчання майбутнього тренера-викладача. Оскільки сам процес підготовки студентів не може бути безпосередньо предметом теоретичного вивчення, то, уявивши його як ідеальну модель, маємо можливість переносити виявлені відносини на ізоморфні зв'язки в реальному об'єкті й отримувати нові знання про сам об'єкт. Отже, моделювання в ґносеологічному плані виконує такі функції: теоретичну - як специфічний образ дійсності (її моделі), практичну - як знаряддя наукового експерименту та формувальну - як прообраз майбутнього стану об'єкта.

Моделювання як загальнонауковий метод наукового дослідження широко застосовують у педагогічній науці. Моделюванню відводять важливе місце поряд з такими методами пізнання, як спостереження та експеримент. Саме моделювання вивело педагогічні дослідження на рівень зага - льнонаукової методології. Наукове обґрунтування цього методу відображено в працях В.Г. Афанасьєва, І.Б. Новика, В.О. Штоффа та ін. [2; 5; 7]. Питання моделювання в педагогічних дослідженнях висвітлено в наукових доробках С.І. Архангельського, Н.В. Кузьміної та ін. [1]. Цей метод є ін-

© Скрипова О.О., Димов К.В., Димов А.В., 2017 тегративним, він дає змогу об'єднати емпіричне й теоретичне в педагогічному дослідженні, тобто поєднувати під час вивчення педагогічного об'єкта експеримент із побудовою логічних конструкцій і наукових абстракцій. Моделювання створює можливість більш глибокого проникнення в сутність об'єкта дослідження. Г.В. Суходольський [6] пропонує таке визначення поняття моделювання: це процес створення ієрархії моделей, у якій деяка реально існуюча система моделюється в різних аспектах і різними засобами [4]. Особливостями моделювання як методу є: цілісність вивчення процесу, тому можливо побачити не тільки елементи, а й зв'язки між ними, а також можливість вивчення процесу до його здійснення. Позитивною є можливість виявити негативні наслідки й ліквідувати або послабити їх до реального прояву.

У процесі розробки моделі ми виходили з того, що головна мета підготовки майбутнього тренера-викладача з веслування академічного до професійної діяльності у вищих навчальних закладах полягає в поетапному формуванні в нього готовності до професійної діяльності з урахуванням особистісного підходу до навчання студентів завдяки створенню відповідних організаційно-педагогічних умов.

Метою статті є розкриття основних компонентів концептуальної структурно-функціональної моделі підготовки майбутнього тренера-викла - дача з веслування академічного до професійної діяльності.

Під системою підготовки майбутніх тренерів-викладачів розуміємо сукупність елементів, внутрішні зв'язки яких сильніше зовнішніх. Іншими словами, система, в самому широкому сенсі, - це замкнута об'єктивна єдність пов'язаних один з одним елементів, упорядкованих за певним законом або принципом. Основою впорядкування системи є, як правило, мета її функціонування. Пропонована нами система підготовки розміщується та функціонує в цілком певному зовнішньому освітньому просторі. Взаємодія системи з освітнім простором здійснюється через вхід і вихід системи. Під входом розуміємо точку (або область) впливу на систему ззовні; під виходом - точку (або область) дії системи, спрямованої поза межі системи [3].

Модель професійної підготовки майбутніх тренерів-викладачів розуміємо як відкриту динамічну інтеґраційну систему, що передбачає врахування змісту, завдань, принципів, методів, функцій, технологій професійної підготовки на основі сучасних вимог галузі фізичної культури та спорту до фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр" і “спеціаліст”. Спираючись на положення визначеної моделі, концептуальну ідею про формування професійних умінь як методологічну основу практичної підготовки студентів, які детермінуються системою професійних умінь і враховують особливості професійної діяльності фахівця, було розроблено та змістовно охарактеризовано педагогічну технологію підготовки майбутніх тренерів-викладачів до професійної діяльності.

Вирішенню головного завдання дослідження та досягненню його мети передувала розробка моделі професійної підготовки зазначеної категорії фахівців з урахуванням таких теоретичних положень: метою фахової підготовки є набуття студентами професійних умінь щодо виконання відповідних видів трудової діяльності на високому професійному рівні, що ґрунтуються на системі знань про сутність, види, функції професійної діяльності та вдосконалюються разом з ними; професійні вміння є необхідною складовою успішної самореалізації людини, отже, в свою чергу, процес формування професійних умінь сприяє розвитку професійно-особистісних якостей та творчих здібностей фахівця; ефективність підготовки сучасного спеціаліста забезпечується формуванням професійних умінь, що відповідають загальнопрофесійним, соціально-психологічним, спеціально-професійним завданням фахової підготовки [10; 12]. У нашому дослідженні модель має свої складові, які залежать від мети дослідження й дають можливість простежити будь-яку грань характеристики об'єкта дослідження.

У запропонованій нами моделі підготовки як способу бачення об'єкта дослідження притаманні декілька переваг: “згорнутість” наукового знання, морфологічна та структурно-функціональна “співвіднесеність" об'єкта й моделі, потенційна евристичність моделі в інтерпретації емпіричних фактів, наочність.

На сучасному етапі розвитку наукового знання загалом можна говорити про такі критерії, що визначають ефективність, евристичність і практичність методологічного апарату й побудованих на його основі моделі. До них належать:

- зв'язність (концептуальна єдність) усіх рівнів методологічного знання - від філософсько-світоглядного до операціонально-технологічного;

- передбачувана сила моделі (горизонт передбачуваності);

- можливість утілення методологічних постулатів у практику діагностичної, навчальної, аналітичної та розвивальної діяльності, що підтверджує в результаті ймовірнісний прогноз (практичність моделі);

- мінімізація сил, засобів, використовуваних ресурсів викладача та студента, що дає змогу водночас досягти гарних результатів (ресурсоміст - кість моделі);

- ступінь використання пропонованої моделі й технології науковцями та практиками, в тому числі в суміжних галузях науки (поширеність моделі та методології в практиці).

Ґрунтуючись на цих міркуваннях, ми пропонуємо власну концептуальну структурно-функціональну модель підготовки майбутніх тренерів - викладачів з веслування академічного до професійної діяльності, яка повністю відповідає зазначеним критеріям.

Зауважимо, що модель має всі ознаки системи. На концептуальній моделі це показано за допомогою пролонгованого результату підготовки. Будь-яка складна система завжди складається з підсистем. Підсистеми можна виокремлювати, якщо кожна з них має: мету функціонування, підпорядковану спільній меті функціонування всієї системи; комплекс елементів, що становлять систему; свою систему управління, що входить у загальну систему.

У цьому сенсі терміни “система”, “підсистема”, “елемент” мають відносний характер. Певна система може являти собою підсистему в системі більш високого рівня. І, навпаки, ця ж система може охоплювати системи більш низького рівня.

тренер викладач веслування академічне

Поділ системи на підсистеми може бути різним залежно від принципів, прийнятих за основу [9; 11]. Обґрунтування системи підготовки майбутнього тренера-викладача до професійної діяльності у вищих навчальних закладах, що базується на принципах, зазначених раніше, теоретичний аналіз і власний досвід уможливили визначення її структурних компонентів. Компонентами підготовки визначено чотири підсистеми, а саме: організаційно-технологічна, діагностично-коригувальна, процесуально-змістова та результативно-рефлексивна.

Коротко охарактеризуємо ці підсистеми.

Першою підсистемою в запропонованій системі є організаційно - технологічна. Організаційний бік підсистеми - це сукупність засобів і методів, що визначає вибір мети та критеріїв функціонування (поведінки) системи на основі сформульованої мети існування (життя) системи. Технологічний бік підсистеми є набором правил, що визначають послідовність операцій і процесів підготовки, під час яких створюється результат із певними параметрами та якістю. Технологічна підсистема вимагає суворого виконання зазначених правил на всіх етапах процесу підготовки майбутніх тренерів-викладачів. Управління в технологічній підсистемі полягає в ретельній розробці технології, надалі - в її вдосконаленні в міру необхідності та уважному контролі за якістю підготовки фахівців упродовж усього терміна навчання. Об'єднуючи ці дві підсистеми в одну, можемо стверджувати, що організаційно-технологічна підсистема визначається метою та завданнями підготовки майбутніх тренерів-викладачів з веслування академічного до професійної діяльності.

Метою є формування готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності. До завдань зараховано: підготовка висококваліфікованих тре - нерів-викладачів, готових до успішної професійної діяльності в закладах спортивного профілю; надання студентам ґрунтовних професійних компе - тенцій, що формуються під час фахової підготовки та узагальнюють ком - петентнісний підхід: компетенції, що торкаються особистості майбутнього фахівця як суб'єкта діяльності та спілкування; компетенції соціальної взаємодії особистості й соціальної сфери; компетенції власне професійної діяльності. До завдань підготовки ми також зарахували: формування вмінь і навичок студентів щодо здійснення майбутньої професійної діяльності; розвиток творчого потенціалу особистості студента; забезпечення позитивної мотивації та спрямованості інтересів, потреб і діяльності студентів; пошук ефективних методів навчання, що сприятимуть формуванню професійної компетентності, що об'єднує професіоналізм, творчі здібності, високий інтелект майбутніх тренерів-викладачів. Способи, форми та шляхи розвитку професійної компетентності студентів розглядаємо, з одного боку, як самоосвітню діяльність щодо самовдосконалення, а з іншого - як діяльність освітньої системи ВНЗ, що створює можливості для адекватного розвитку особистості з урахуванням її здібностей та потреб.

Другою є діагностично-коригувальна підсистема, що визначається рівнем сформованості цілісної системи професійних знань, умінь і практичних навичок з майбутньої професійної діяльності. Основною метою цієї підсистеми є з'ясування знань та вмінь із циклу професійно-орієнтованих дисциплін, спроможність написати курсову роботу.

Науковці розрізняють діагностику як загальний підхід і діагностування як процес (складову) практичної педагогічної діяльності. На нашу думку, діагностика - це прояснення всіх обставин течії дидактичного процесу, достеменне визначення його результатів. Без діагностики неможливе ефективне керівництво навчальним процесом, досягнення оптимальних для наявних умов результатів. Варто також розрізняти діагностування на - вченості студента, тобто наслідків, досягнутих результатів і научуваності. Навченість розглядають як досягнутий на момент діагностування рівень (ступінь) реалізації окресленої мети. Діагностику не можна розглядати як традиційну перевірку знань, умінь і навичок студента. Перевірка лише констатує результати, не пояснюючи їх походження. У нашому розумінні діагностування - це співвіднесення результатів зі шляхами, способами їх досягнення, вияв тенденцій, динаміки формування продуктів навчання. Отже, діагностування рівня стану сформованості цілісної системи професійних знань, умінь і практичних навичок з майбутньої професійної діяльності повинно охоплювати контроль, перевірку, оцінювання, накопичення статистичних даних, їх аналіз, вияв динаміки, тенденцій і закономірностей та прогнозування подальшого розвитку.

Коригування розглядають як цілеспрямований педагогічний вплив із метою усунення, виправлення наявних помилок і попередження аналогічних [8; 11]. Зазначимо, що термін “корекція" найбільш уживаний у психології та корекційній педагогіці, проте не є доречним у педагогічних дослідженнях.

Об'єднуючи ці дві підсистеми в одну, діагностично-коригувальну, ми можемо передбачити, що буде з'ясовано рівень знань і вмінь щодо планування засобів, методів та форм проведення тренувальних занять; розробки програм спортивних свят, турнірів, олімпіад, показових виступів спортсменів; використання різних засобів навчання й розвитку, в тому числі тренажерів, комп'ютерів, аудіовізуальної техніки для реалізації обраного методу проведення теоретичних і практичних занять з фізичної культури та професійного спорту; володіння образним, емоційним мовленням. Діяльність майбутніх фахівців у цьому випадку зорганізується через систему спеціальних завдань, що передбачають визначення студентами невідповідності між індивідуальними особливостями й вимогами діяльності, побудову на цій основі індивідуалізованої моделі професійної діяльності, яка містить сукупність професійних знань, умінь, що відображають адекватний самовияв особистості майбутнього фахівця на основі раціоналізованих механізмів регуляції особистості в діяльності.

На етапі реалізації цієї підсистеми професійної підготовки майбутніх фахівців діагностується наявний рівень знань, умінь і навичок майбутнього тренера-викладача, рівень сформованості світоглядних, моральних і соціальних якостей, інтересів, мотивів, нахилів, попередньої підготовленості студентів до оволодіння професією, рівень здоров'я, фізичних і психічних кондицій у майбутнього фахівця. На цьому етапі аналізують моделі підготовки майбутніх фахівців для галузі фізичної культури та спорту, вибудовується модель майбутнього тренера-викладача. Навчально-пізнавальна діяльність студентів відповідно до поставленої мети зорганізується через традиційні форми навчання: лекції, семінарські й практичні заняття, що передбачають колективну, колективно розподілену й спільно розподілену діяльність майбутніх фахівців.

Основною метою третьої, процесуально-змістової підсистеми реалізації моделі професійної підготовки майбутніх тренерів-викладачів з веслування академічного у вищих навчальних закладах, є набуття студентами індивідуального досвіду формування системи спеціальних умінь, спрямованих на професійну актуалізацію власних індивідуальних особливостей.

Процесуальний бік зазначеної підсистеми відображає етапи, форми, методи й засоби формування готовності майбутніх фахівців з фізичної культури та спорту до професійної діяльності. Це визначається формами та методами професійної підготовки майбутніх фахівців у вищих навчальних закладах. До форм належать: лекції, практичні заняття, самостійна та індивідуальна робота, виробнича практика. До методів зараховано: ділові ігри, дискусії, студентські олімпіади, пошук інформації в Інтернеті, підготовку власної презентації, використання електронних підручників і електронної пошти, комп'ютерну діагностику. До засобів належать: навчальні посібники, робочі навчальні програми, тестові завдання, комп'ютерний і мультимедійний супровід.

Змістовий бік підсистеми розкриває зміст формування готовності майбутніх тренерів-викладачів з веслування академічного у вищих навчальних закладах до професійної діяльності. Так, під час проходження практики студенти аналізують конкретні професійні ситуації, оволодівають новими знаннями; знаходять на сайтах Інтернету необхідну інформацію, рефлексивно її аналізують, співвідносячи з варіантами сформованих особис - тісних уявлень у галузі фізичної культури та спорту; визначають перспективну мету й завдання тощо. Намагання студентів спрямовані на використання апробованих раніше способів дій і подолання непродуктивних навичок професійної діяльності, а навчально-пізнавальна діяльність зорганізується як спільно-індивідуальна.

Об'єднання зазначених сторін підсистеми дає можливість чітко сформулювати завдання процесуально-змістової підсистеми, а саме: забезпечення системи знань, умінь і навичок із навчальних дисциплін: “Організація масової фізичної культури та спорту”, “Маркетинг і менеджмент у спорті”, “Фізкультурно-спортивні споруди та логістика спортивних заходів”, “Професійна майстерність тренера-викладача”, “Історія фізичної культури, олімпійського та професійного спорту”. Зауважимо, що для професійної підготовки майбутніх фахівців у вищих навчальних закладах характерна поліфункціональність, що виражається у взаємозалежності й взаємозумовленості її освітньої, виховної, розвивальної, координуючої й інтегруючої функцій. Їх виокремлення умовне, оскільки межі між навчанням, вихованням і розвитком особистості майбутнього тренера-викладача, а також інтеграційними й координаційними процесами в підготовці фахівця відносні.

Остання підсистема результативно-рефлексивна, що визначається сформованістю професійно значущих якостей особистості для здійснення майбутньої професійної діяльності.

Результативний бік підсистеми визначається структурними компонентами готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності: мотиваційним, когнітивним, діяльнісним, особистісним; критеріями та показниками сформованості готовності майбутніх тренерів-викладачів з веслування академічного до професійної діяльності та рівнями (низький, середній, достатній і високий). Результатом є позитивна динаміка рівнів сформованості готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності.

Оцінювальний бік підсистеми передбачав аналіз ефективності змісту, форм, засобів і методів формування готовності майбутніх тренерів-викла - дачів з веслування академічного до професійної діяльності та надання рекомендацій щодо підвищення ефективності цього процесу.

Можливість поєднання двох боків підсистеми в єдину - результативно-рефлексивну - забезпечує фахівцям осмислення минулого та передбачення майбутнього, дає змогу поглянути на себе з боку, проаналізувати свої думки, почуття, дії, а за необхідності та отриманими результатами скорегувати свої знання та уявлення, ціннісні орієнтації, діяльність і взаємодію з іншими суб'єктами. Здатність майбутнього тренера-викладача з веслування академічного до результативно-рефлексивних дій багато в чому визначає успішність його професійних дій у нових умовах. Прикінцевим результатом реалізації всіх структурних компонентів моделі підготовки буде готовність майбутніх тренерів-викладачів до професійної діяльності. Пролонгований результат підготовки можна відстежити завдяки саморозвитку, самовихованню, самовдосконалення й самореалізації.

Висновки. Ми теоретично обґрунтували та розробили концептуальну модель професійної підготовки майбутніх тренерів-викладачів з веслування академічного, спрямовану на підготовку професійної, компетентної, творчо розвиненої особистості, що зорієнтована на професійну діяльність у галузі фізичної культури та спорту, а виокремлені та описані структурні компоненти системи підготовки дають можливість використовувати її в інших напрямах підготовки фахівців.

Подальшу розробку проблеми вбачаємо у визначенні перспектив пролонгованого результату підготовки майбутніх фахівців.

Список використаної літератури

1. Архангельский С.И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы / С.И. Архангельский. - Москва: Высшая школа, 1980. - 368 с.

2. Афанасьев В.Г. О системном подходе в социальном познании / В.Г. Афанасьев // Вопросы философии. - 1973. - № 6. - С.98-111.

3. Карпюк Р.П. Професійна підготовка майбутніх фахівців з адаптивного фізичного виховання: теорія та методика: монографія / Р.П. Карпюк. - Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008. - 504 с.

4. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті // Освіта. - 2002. - № 26. - С.2-4.

5. Новик И.Б. Вопросы стиля мышления в естествознании / И.Б. Новик. - Москва: Политиздат, 1975. - 144 с.

6. Суходольский Г.В. Структурно-алгоритмический анализ и синтез деятельности / Г.В. Суходольский. - Ленинград: Изд-во Ленинград. ун-та, 1976. - 176 с.

7. Штофф В.А. Моделирование и философия / В.А. Штофф. - Москва: Наука, 1966. - 302 с.

8. Czerwinswki J. O potrebie zmian w tresciach I strukturze kszta Icenia oras doskonalenia kadr trenerskointruktorskich / J. Czerwinswki // Trening. - 2001. - № 3. - S.163-171.

9. Kiess E. Erfolgskonzept Personal Training: Selbstandigkeit, Marketing, Trainingsplanung / E. Kiess. - Duеsseldorf: VDM-Verl.miller, 2003. - 350 s.

10. Tolley H. How to Succeed at an Assessment Centre / H. Tolley, R. Wood. - London: Kogan Page Ltd., 2005 - 192 р.

11. Vroeijenstijn A.I. Towards A Quality Model for Higher Education / A.I. Vroeijenstijn // INQAAHE-2001 Conference on Quality, Standards and Recognition. - March 2001. - S.34-67.

12. Zukowski R. Ksztalcenie i doskonalenie zawodowe instruktorow I trenerow: Stan aktualny - perspektywy roswi^zan / R. Zukowski // Trening. - 2001. - № 1. - S. 19-25.

Размещено на Allbest.ru