Композиція сучасного уроку за умов компетентнісного підходу до навчання у школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 372.8:811

композиція сучасного уроку за умов компетентнісного підходу до навчання у школі

У статті розкрито умови переорієнтації уроку української мови з домінуючої освітньої парадигми, що передбачає трансляцію знань та формування вмінь на володіння комплексом життєвих компетентностей як здатності учня до стійкої життєдіяльності, адаптації, реалізації у швидкозмінюваному світі.

Ключові слова: урок української мови, початкова школа, застосування компетентнісного підходу.

В статье раскрыты условия переориентации урока украинского языка с доминирующей образовательной парадигмы, которая предусматривает трансляцию знаний и формирование умений на овладение комплексом жизненных компетентностей как способности ученика к стойкой жизнедеятельности, адаптации, реализации в быстро изменяющемся мире.

Ключевые слова: урок украинского языка, начальная школа, применение компетентнисного подхода.

Features Of A Ukrainian Language Lesson In Primary School In Light Of A Competency Approach. The article develops the conditions of reorientation of Ukrainian language lessons from the dominant educational paradigm that involves translating knowledge and skills formation, to acquire and possess a complex of life competencies as the ability of a student to sustainable vital functioning and adaptation in the rapidly changing world.

Key words: Ukrainian language lessons, primary school, application of a competency approach.

Мета: розкрити умови переорієнтації уроку української мови з домінуючої освітньої парадигми, що передбачає трансляцію знань та формування вмінь, на володіння комплексом життєвих компетентностей як здатності учня до стійкої життєдіяльності, адаптації, реалізації у швидкозмінюваному світі.

Постановка проблеми в загальному вигляді

Класно-урочна система, теоретичне обґрунтування якої вперше було зроблено Я.-А. Коменським, існує більш ніж триста років, що засвідчує величезні можливості такої форми організації навчальної роботи, як урок, змінюватися відповідно до потреб навчально- виховного процесу, адаптуватися до вимог часу Натомість і вік поважний у цієї дидактичної форми, що дає підстави сумніватися в її можливостях відповідати швидко змінюваним потребам часу. Відтак актуальним є питання: яким повинен бути сучасний урок, щоб відповідати викликам сьогодення.

Потреба модернізації, оновлення основної форми навчання, центром якої має бути увага до розвитку особистості кожного учня, породила інноваційні процеси, що спостерігаємо останніми роками у вітчизняних школах. У їхній основі - масове прагнення вчительства до впровадження у шкільну практику таких форм організації навчання, які не є правилом, традицією чи звичаєм. Головне, що спонукає до обрання нетрадиційної форми навчання, - потреба активізувати учнів, домогтися включення їх у роботу на всіх етапах діяльності, змусити школярів працею здобувати знання всі сорок п'ять хвилин уроку. Відповідно й вимоги до план-конспекту уроку, що є незмінними більш як півстоліття, не повинні бути догматичними, орієнтуючи на детальний опис діяльності вчителя, а мають орієнтувати на задоволення потреб і суспільства, і вчителя, і учнів.

Виклики сьогодення й активні, творчі відповіді вчителів на них засвідчують необхідність уведення в педагогіку такого поняття, як "композиція уроку".

Зазвичай, цей термін використовують у літературі, живописі, архітектурі, музиці, тобто дисциплінах, що розкривають процес реалізації творчих задумів митців. У словниках його значення висвітлюють за допомогою таких ключових слів, як складання, зв'язування, з'єднання, створення, і характеризує воно закінчений творчий процес або його результат, особливості побудови.

Композиція передбачає автора-твор- ця, його цілеспрямовану творчу діяльність, яка здійснюється за допомогою певних засобів відповідно до систематизованої теорії, що допомагає реалізувати ідею, задум, зміст і втілити в об'єктивовану структуру До процесу композиційної побудови автор залучає широкий спектр своїх знань та досвід застосування різноманітних технік і технологій. Композиція може існувати окремо від автора, що передбачає необхідність її письмової фіксації.

Композиція як процес або результат творчого процесу виступає стабільним цілим, завдяки чому може бути відтворена через будь-які проміжки часу, але завжди розрахована на певні умови та функцію виконання.

Узагальнюючи інформацію словників-довідників з різних галузей мистецтва щодо трактування поняття композиція, звернули увагу на те, що воно адекватно описує й характеризує процес і форму такого виду творчої педагогічної діяльності, як урок. Відтак уважаємо за правомірне процес і результат побудови уроку як найвищої форми вияву педагогічної творчості педагога- майстра називати композицією.

Аналіз досліджень і публікацій

Світові процеси модернізації освіти вимагають переорієнтовувати традиційні моделі навчання із змістових та процесуальних на результативні. Причому не доповнювати чи вдосконалювати традиційну педагогічну практику, а кардинально її змінювати. На основі аналізу даних про результативність й ефективність освіти в різних країнах експертами запропонований компетентнісний підхід до визначення змісту освіти.

Як зазначав Г Селевко, компетентніший підхід означає поступову переорієнтацію домінуючої освітньої парадигми з переважаючою трансляцією знань, формуванням навичок на створення умов для оволодіння комплексом компетенцій, які означають потенціал, здатність випускника до виживання і стійкої життєдіяльності за умов сучасного багато- чинникового соціально-політичного, ринково-економічного, інформаційно й комунікаційно насиченого простору [5, 138].

На думку Д. Іванова, компетентнісний підхід орієнтує на формування цілісного особистісного досвіду та ціннісно-смислової оцінки в процесі навчання, зосереджує увагу на результатах освіти, якими виступає не сума засвоєної інформації, а здібність людини діяти в різних проблемних ситуаціях [2].

Отже, компетентніший підхід - це така організація процесу навчання, за якої результати освіти набувають значущості й поза системою освіти, на відміну від традиційної освіти, за умов якої її результати не мають значення для суспільства й держави загалом.

За Ю. Мальованим, компетентніший підхід - це спрямування змісту навчання на формування певних компетентностей, що розглядають як здатність особистості успішно діяти у відповідних життєвих та навчальних ситуаціях і нести відповідальність за такі дії [4, 3].

У компетентнішому підході ключовими є поняття "компетентність", "компетенція". Сьогодні існує багато наукової літератури, присвяченої ґрунтовному їх аналізу Термін "компетенція" розглядають переважно як сукупність знань, навичок, умінь, здобутих під час засвоєння змісту навчання, а "компетентність" у педагогічних джерелах застосовують для позначення здатності особистості до виконання будь-якої діяльності на основі життєвого досвіду й набутих знань, навичок та вмінь Науковці хоча й по-різному трактують термін "компетентність", однак одностайні в тому, що це багатовимірне утворення, яке надає можливість установлення зв'язку між знаннями й реаліями життя, виявляє здатність особистості до застосування отриманих знань, умінь у розв'язанні проблеми або соціальної ситуації. Слід зазначити, що акцент у визначенні компетентності робиться не на обізнаності чи поінформованості, а на досвідченості [1].

В Україні за матеріалами обговорення проекту ПРООН "Освітня політика та освіта "рівний-рівному" на засіданні експертної групи Міністерства освіти і науки України, Академії педагогічних наук було зроблено висновок [3], що компетентніший підхід - це орієнтир для розвитку національної системи освіти. Життя вимагає, щоб навчання надавало можливості для формування досвіду розв'язання проблем і нестандартних завдань, досвіду спілкування та взаємодії, емоційно-ціннісного ставлення до оточуючого світу та себе самого. Збагачення змісту освіти, забезпечення зв'язку з життям, використання особисто важливої інформації, залучення емоційної сфери учня, організація навчальної діяльності не тільки на рівні відтворення знань, умінь і навичок, а й на творчому мають сприяти формуванню загальної компетентності особистості.

Такі інновації викликали тривалу ґрунтовну дискусію щодо особливостей організації процесу навчання та його змістового наповнення.

На думку відомого українського психолога І. Беха, методична реалізація компетентнісного підходу пов'язана з використанням таких педагогічних засобів, які своєчасно забезпечували б в освітньому процесі створення відповідних ситуацій, де відбувався б синтез набутих навчальних знань й умінь та способів практичної діяльності. За зауваженням академіка, синтез пізнавального та перетворювального досвіду, що охоплює основні форми людської діяльності, відбувається як упродовж здійснення індивідуальної навчальної діяльності, так і під час взаємодії з педагогом і ровесниками, що є необхідною умовою удосконалення видів спілкування з оточенням [1].

Відтак ідеї компетентнісного підходу тісно пов'язані з особистісно орієнтованим і діяльнісним підходами до навчання, що передбачає індивідуально-орієнтовану роботу педагога, спрямовану на розвиток особистості в діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Про переорієнтування змісту освіти з урахуванням вимог компетентнісної стратегії навчання йдеться в Державному стандарті початкової загальної освіти (2011 р.), де під поняттям "компетентнісний підхід" розглядають спрямованість освітнього процесу на формування ключових і предметних компетентностей особистості. Відтак знання, уміння, навички, ставлення, що є компонентами предметної компетентності, повинні своєю сукупністю закласти підґрунтя для формування ключових компетентностей особистості.

Зважаючи на предметну специфіку уроків української мови, що передбачають формування національно-мовної особистості, вважаю, що змістове наповнення їх повинно забезпечити становлення й розвиток таких життєвих компетентностей, як уміння вчитися, загальнокультурна, громадянська, соціальна, здоров'язбережувальна і навіть інформаційно-комунікаційна та підприємницька.

Такі особливості кінцевих результатів процесу навчання вимагають специфічних умов їх формування з урахуванням особливостей життєдіяльності молодшого школяра.

В Україні та інших державах упродовж десятиліття активно здійснювалися пошуки таких умов, і вже склалася певна практика застосування компетентнішого підходу у шкільній освіті. Його теоретичне обґрунтування та експериментальне впровадження представлено в низці педагогічних досліджень.

Однак дуже гострою залишається проблема реального застосування компетентнісного підходу, визначення процесуальних та організаційних основ його впровадження.

Найперше, що потребує чіткої конкретизації, - це мета уроку, яка є системо- утворювальним компонентом методичної системи.

У філософський літературі вказується на регулятивну функцію мети: "Мета - ... характеризує передбачення в мисленні результату діяльності й шляху його реалізації за допомогою певних засобів" [6, 763], тобто мета - це уявлення не лише про кінцевий результат дій, а й про шлях і способи його досягнення.

Мета визначає зміст навчання. Інтерпретуючи теорію змісту загальної освіти ( І. Лернер) відповідно до потреб початкової освіти, можна стверджувати, що ціллю навчання молодших школярів є формування підґрунтя для подальшого розвитку особистісного світогляду дитини через засвоєння нею системи певних знань, досвіду творчої діяльності й емоційно-ціннісного ставлення до дійсності. Відтак зміст освіти повинен відображати об'єктивний (інформаційний) і суб'єктивний (діяльнісний) аспекти світогляду.

У зв'язку з розвитком мовознавчої науки встановився комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення мови, який на рівні мети передбачає забезпечення розвитку мовленнєвих умінь і навичок на основі засвоєння елементарних знань про мову як засобу спілкування у процесі взаємопов'язаного й цілеспрямованого вдосконалення чотирьох видів мовленнєвої діяльності учнів - аудіювання, читання, говоріння й письма. Відтак визначаючи ієрархію цілей уроку, першочергово потрібно висвітлювати цілі, що характеризують провідний компонент навчання. Наступні групи цілей повинні характеризувати: а) основні знання й уміння; б) допоміжні знання й уміння як необхідну умову засвоєння основних; в) світоглядні й виховні, оскільки на основі знань і вмінь формується певний світогляд, ставлення до суспільних цінностей; г) формування якостей особистості (комунікативних, інтелектуальних, культурних тощо), які забезпечать їй повноцінне функціонування в суспільстві.

Регулятивна функція мети відбивається в завданнях. Кожне з них передбачає конкретний кінцевий результат, вагомий за своїм значенням для досягнення мети, тобто розв'язання кожного із завдань є умовою виконання загальної мети. Отже, мета і завдання за своєю сутністю є парадигмою обґрунтування змісту навчання.

Зважаючи на такі методологічні орієнтири для цілевизначення, кожен структурний компонент уроку повинен бути цілеорієнтованим і передбачати діяльність учителя й відповідну діяльність учня, що складається із формування, закріплення, удосконалення певних способів діяльності, засвоєння яких має життєво важливе значення для молодшого школяра. Змоделювати, тобто теоретично передбачити таку роботу радимо вчителю за допомогою таблиці.

На уроках мови, що моделюють практичні, життєві ситуації, актуальні для молодших школярів. Це важливий засіб формування досвіду застосування мовно-мовленнєвих та соціокультурних знань у різних стандартних і нестандартних ситуаціях, який надалі буде перенесений за межі навчального закладу - у повсякденне життя дитини.

Проблемні завдання й ситуації повинні ґрунтуватися на протиріччі, що складається з необхідності реалізувати існуючу потребу школяра як мотивацію до діяльності, з одного боку, й недо-

Висновоки з дослідження та перспективи подальших розвідок у даному напрямі

Реалізація компетентнісно- го підходу на уроках української мови в початковій школі передбачає створення таких умов навчання, за яких кожен учень може максимально реалізувати свої знання, особистісні і творчі здібності. До таких умов відносимо:

• створення проблемних завдань для набуття й актуалізації життєвого досвіду;

• формування навичок швидкого пошуку інформації для вирішення актуальних життєвих проблем;

Модель компетентнісно орієнтованого уроку