Сучасне обличчя навчальних музеїв вищої школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасне обличчя навчальних музеїв вищої школи

Світлана Муравська

Навчання завжди було однією з головним завдань всіх музеїв. Дослідження цієї аксіоматичної місії музеями, які функціонують у структурі закладів вищої освіти (далі - ЗВО), висвітлювалося у доробках української і російської наукової думки і переважно стосувалося таких аспектів діяльності конкретних музеїв; мова йде передусім про напрацювання І. Мєдвєдєвої, Л. Гайди, Л. Шляхтіної, М. Гнєдовського. Європейська історіографія вивчення наукової проблеми в особі М. Лоуренсо, Е. Сімпсона, С. Клерка, Н. Меррімана продовжує цю тенденцію, хоча є більш широкою і паралельно представляє важливі синтетичні напрацювання. Однак окреслення, яким чином це завдання реалізовується в сучасних умовах, оперте на сучасний український емпіричний ґрунт*, досі не ставало об'єктом наукового дослідження.

Метою статті є перевірити, якою мірою існуючі теоретичні знання про навчальну функцію музеїв ЗВО Західної України відповідають реальному стану речей та на окреслити нюанси реалізації вказаної місії.

У ХХІ ст. у міру розвитку музейної педагогіки як навчальної дисциплін та науки щоразу більше звертається увага на місію музеїв організовувати навчання упродовж життя. І якщо у випадку державних та комунальних музеїв це завдання окреслюється у дуже широкому сенсі, то для у-музеїв освітня функція часто сприймається більш конкретно - маються на увазі процеси викладання і навчання, яке забезпечують науково-педагогічні працівники, притому частина з них тільки під час навчальних занять має відношення до музею; навчальні аудиторії, обладнані стаціонарною експозицію для показу; колекції, які зберігаються у приміщеннях, обладнаних під фондосховища або пристосованих боксах; навчальні програми, які базуються на наявних колекціях і завданням викладачів є допомогти студентам таким чином впоратися з складними аспектами навчальної програми [16, р. 137].

Обслуговування навчального процесу у ЗВО - це місія, яку традиційно пов'язували із університетами. Не відкидаючи важливості дослідницької роботи, зазвичай ефективність вищої школи оцінювали за кінцевим продуктом - кваліфікованим працівником, якого потрібно було передусім навчити. Оскільки кількість людей, які відвідували музеї ЗВО з навчальною метою завжди була більшою порівняно із дослідницькою, пріоритетна навчальна місія останніх не піддавалася сумніву.

Навчальні колекцій зазвичай мають прості організаційні критерії, які роблять їх більше зрозумілими для студентів. Наприклад, у геологічному музеї Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича експозиційний матеріал представлений за хронологічною послідовністю тем, які вивчають студенти під час прослуховування дисциплін «геологія» та «інженерна геологія». Схожий принцип організації експозиції і в зоологічному музеї Ужгородського національного університету.

Використання колекцій у навчальному процесі традиційно є результатом наполегливості та особистих контактів між співробітниками музею та кафедрами і факультетами університетів [16, р. 143]. Адже тривалість занять і перерв обумовлюють зрозумілу необхідність розміщення навчальних музеїв у корпусі, де перебувають студенти. Фактично всі у-музеї та колекції ЗВО розміщені за таким принципом доступності. Виняток становить зоологічна колекція геолого-географічного музею Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, яку в 1986 р. у зв'язку із розширенням ЗВО перенесли з головного корпусу в інше приміщення, відірване від університетського кампусу. Фактична ізоляція музею від студентського середовища обумовила виділення базової колекції, яка використовується у викладанні і знаходиться в корпусі розташування біологічного факультету. Коли потрібне більш детальне вивчення певної теми, тоді вже студенти приходять безпосередньо у музей [7]. Проте такий стан речей не стосується геологічної збірки, який активно використовується студентами - близько 2500 «проходить» через музей за півроку [11]. Натомість фонди зоологічного музею Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка своєрідно поділені на навчальні, наукові та експозиційні - для використання під час екскурсій [9].

За підрахунками автора дослідження, які базуються на оцінці кураторів збірок та статистичних даних про їх відвідування та використання, тільки третина музеїв та колекцій ЗВО Західної України основним напрямком своєї роботи визначають забезпечення навчального процесу, таким чином спростовуючи стереотип про винятково навчальну місію музеїв ЗВО. До цього переліку належать як музеї, які мають багатолітню історію свого існування і знаходяться в окремих, спеціально для цього відведених приміщеннях, так і невеличкі колекції, які розміщуються в аудиторіях під опікою викладачів відповідної кафедри. Окрему категорію становлять гербарії та колекції, які належать до фонду національного надбання.

До категорії навчальних серед музеїв ЗВО передусім варто віднести збірки природничого профілю. Музеї університетів використовують для читання навчальних курсів зі всіх базових зоологічних дисциплін; представлені тварини, знайомство з якими можливе лише у таких закладах та зоопарках або які на сьогодні вже зникли з дикої природи. Подібних можливостей для вивчення перелічених теоретичних та прикладних дисциплін не дає відвідувачеві у нашій країні жоден інший заклад чи установа [14, с. 412]. Зважаючи на багатство фондів, часто ресурси природничих музеїв використовуються як навчальна база не тільки студентами конкретного ЗВО, але й інших вищих шкіл міста [8].

Зазвичай навчальний ефект колекцій полягає в зоровому огляді експонатів, тактильний контакт часто забороняється з метою зберегти предмети від знищення, особливо, якщо вони цінні не тільки з наукової, але й дослідницької точки зору і важливі як ілюстрація історії науки. У цьому контексті нетиповою виглядає позиція викладача Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. С. Дем'янчука: «Я як науковець в душі розумію, що колекція повинна працювати, ... зацікавлювати людей. ...Чим відрізняється мій музей від решти - я дозволяю своїм студентам все спробувати на дотик ...» [6]. Можливість подібних дій обумовлена тим фактом, що викладач є власником колекції і може нею розпоряджатися на власний розсуд, проте варто констатувати, що таких елементів атрактивності часто бракує іншим музеям ЗВО. Педагогічним надбанням-новаторством є вироблення Р. Шикулою власної методики оформлення експозиційних коробок для демонстрування їх майбутнім учителям у галузі природознавства. Авторська модель укладання експозиційних коробок базується на такій схемі: коробка - фотографія - об'єкт. Витворення нової моделі представлення експонатів обумовлено прагненням власника колекції зробити так, щоб студенти не тільки побачили чи спробували на дотик експонат, але й відразу могли зрозуміти середовище його існування [15^с. 315].

Останніми роками, у зв'язку поступовою екологізацією вищої освіти в Україні ЗВО переформатовують навчальний процес. У рамках цієї тенденції викладання курс «Екологія» часто стає обов'язковим. Наприклад, ця дисципліна на всіх факультетах Ужгородського національного університету викладається із залученням ресурсів зоологічного музею [13, с. 3].

На відміну від зоологічних, геологічні колекції ЗВО є фактично єдиною можливістю для студентів та місцевої громади ознайомитися із різноманіттям геологічної будови Землі. Окремі з таких музеїв є насправді унікальними, хоча і не занесені до Переліку об'єктів національного надбання. Наприклад, мінералогічний музей Львівського національного університету ім. І. Франка налічує понад 14000 зразків мінералів з геологічних утворень України, а також держав Європи, Азії, Америки, Африки, Австралії. У свою чергу палеонтологічний музей згаданого університету є одним із найдавніших у Європі, в якому представлені унікальні зібрання палеонтологічних зразків з різних куточків світу [2, с. 27]. Геологічний музей Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу за багатством та різноманітністю, експонатів є теж одним з найкращих не тільки в Україні, але й у Європі [11].

Адміністрація ЗВО по-різному популяризує академічну спадщину. Більшість з них розміщують відомості про свої багатства у вільному доступі, натомість інші вважають, що зайва відкритість може привабити потенційних грабіжників [3]. Зазвичай, доступ до експозиційного матеріалу мають музейні працівники, а також викладачі профільних дисциплін, які організовують практичні заняття. Вони узгоджують із персоналом музею графік використання колекцій. Навантаження музею залежить від навчальних планів, що обумовлює тижні активного напливу студентів та періоди відносної тиші.

Музеї ЗВО - традиційно хороший майданчик для апробації професійних навичок, місце, де є можливість організувати навчальну практику - як для студентів-істориків, так і майбутніх музейних працівників, однак в такій іпостасі музеї західноукраїнських ЗВО фігурують рідко. Як поодинокий приклад - діяльність музею етнографії Волині та Полісся Східноукраїнського національного університету ім. Лесі Українки, фонди якого активно використовуються при вивченні історичних та музеєзнавчих дисциплін; тут студенти отримують перші навики музейної роботи [1, с. 103]. Ресурси місцевого музею залучаються під час навчання та практики студентів-істориків і в Національному університеті «Острозька академія» та Закарпатському угорському інституті ім. Ф. ІІ Ракоці [4-5].

Окремі музеї можна назвати демонстраційно-навчальними. Наприклад, при Музеї дитячої творчості Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка функціонує студентське конструкторське бюро, асортимент якого нараховує більше 300 найменувань. Колекція є результатом студентських робіт, підготовлених в рамках проходження педагогічних дисциплін в схемі вищої школи, викладач дещо ускладнює техніку, оскільки роботу виконують майбутні вчителі. У результаті зазвичай один найкращий об'єкт, який представляє певну техніку залишається, відбувається постійне оновлення навчальної лабораторії за змістом [10]. Аналогічний за специфікою діяльності є і музей технічної та прикладної творчості цього ж ЗВО, тільки тут збірка, сформована руками студентів та викладачів, представляє експонати, які відтворюють історичні, технічні світові досягнення в різних галузях науки. Обидва музеї - це швидше навчальні майданчики, творчі майстерні, і утворені збірки за суттю не є музеями, оскільки виготовлені експонати постійно оновлюються і мають цінність як демонстраційний матеріал тільки упродовж певного часу до виготовлення більш ідеального зразка.

Таким чином, незважаючи на існуючий стереотип, тільки третина збірок закладів вищої освіти на теренах Західної України визначають забезпечення навчального процесу своїм головним завданням. Ця сентенція головним чином стосується музеїв природничого профілю, які продовжують, як і 150 років тому, бути наочною ілюстрацією теоретичних знань. Навчальна цінність експонатів, які знаходяться в таких музеях, підсилюється їхньою рідкістю у світі природи, тому низка збірок мають статус об'єктів національного значення.

Список використаних джерел

навчальний музей вищий освіта

1. Дмитренко А.А. Чибирак С.В. Музей етнографї Волині та Полісся при Волинському національному університет імені Лесі Українки // Університетські музеї: європейський досвід та українська практика: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (6-7 жовтня 2011 р., м. Київ). Ніжин: «Ферокол», 2012. С. 103.

2. Матковський О., Лещух Р., М. Павлунь. Геологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка: минуле й сьогодення (до 350-річчя заснування Львівського університету) // Геолог України». № 4 (32), жовтень. С. 25-30.

3. Музей, що остерігається реклами. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/1139809.html/ (дата звернення: 01.09.2017).

4. Особистий архів автора. - Інтерв'ю з директором музею історії Національного університету «Острозька академія» А. Хеленюк від 24.01. 2014 р.

5. Особистий архів автора. - Інтерв'ю із викладачем історії та етнографії Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Kesz Barnabas від 12.03. 2014 р.

6. Особистий архів автора. - Інтерв'ю із доцентом кафедри біології МЕГУ ім. С. Дем'янчука Р. Шикулою від 23 січня 2014 р.

7. Особистий архів автора. - Інтерв'ю із завідувачем геолого-географічного музею ЧНУ ім.. Ю. Федьковича О. Гарматюк від 30.01. 2014 р.

8. Особистий архів автора. - Інтерв'ю із завідувачем Зоологічного музею ЛНУ ім. І. Франка І. Шидловським від 30.09. 2013 р.

9. Особистий архів автора. - Інтерв'ю із завідувачем кафедри зоології ТПНУ ім. В. Гнатюка В. Квашею від 28.01. 2014 р.

10. Особистий архів автора. - Інтерв'ю із куратором Музею дитячої творчості ТНПУ ім. В. Гнатюка. О. Писарчук від 28.01. 2014 р.

11. Особистий архів автора. - Інтервю зі зберігачем фондів геолого-географічного музею ЧНУ ім. Ю. Федьковича І. Цапок від 30.01. 2014 р.

12. Путівник по геологічному музею Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу /Укл. І. Іванчук. Івано-Франківськ, 2011. 12 с.

13. Тваринний світ зоогеографічних областей суходолу в залах зоомузею Ужгородського національного університету: навчально-методичний посібник для студентів / Матловіч Рене, Бокотей О., Крон А., Луговой О. С. 3.

14. Шидловський І.В. Роль і статус вузівських природничих музеїв у суспільстві // Університетські музеї: європейський досвід та українська практика: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (6-7 жовтня 2011 р., м. Київ). Ніжин: «Ферокол», 2012. С. 411-412.

15. Шикула Р. Використання засобів природничого музею в Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем'янчука // Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. 2016. С. 313-318.

16. Lourenco M. Between two worlds: the distinct nature and contemporary significance of university museums and collections in Europe:PhD thesis / Marta C. Lourenco. - Conservatoire National des Arts et Metiers, Paris, 2005. URL: http://webpages.fc.ul.pt/~mclourenco/ chaptersMCL2005.pdf (дата звернення 10.11.2017).

Размещено на Allbest.ru