Соціально-економічна детермінованість розвитку вищої педагогічної освіти Великої Британії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-економічна детермінованість розвитку вищої педагогічної освіти Великої Британії

Чичук Антоніна Петрівна -

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри

дошкільної освіти Черкаського національного університету

імені Богдана Хмельницького

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми

Кілька століть вищу освіту Великої Британії репрезентували університети в Оксфорді та Кембриджі, засновані для навчання еліти. Навчання у місті Оксфорд почалося ще у 1096 році, що робить Оксфордський університет найстарішим університетом англомовного світу.

Кембриджський університет у 2009 році відзначив свою 800-ту річницю, ушанувавши пам'ять об'єднання науковців, які вперше зібралися у Кембриджі у 1209 році. Слід зазначити і такі університети: три шотландські - університет Св. Андрія, університет Глазго та Абердинський - були засновані папською буллою у 15-му сторіччі, а четвертий, Единбурзький, був створений за королівською грамотою у 1583 році [1].

Мета статті. Розглянути проблеми підготовки педагогічних кадрів, зокрема початкової школи, та їхній вплив на економіку Великої Британії на різних етапах соціально- економічного розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження

У ХІХ столітті у Великій Британії відбулося прискорення темпів розвитку освіти, що обумовлено комплексом економічних, соціальних і культурних факторів, зокрема: розвитком промисловості, яка вимагала працівників високої кваліфікації; підвищення рівня добробуту населення, яке б мало можливість платити за навчання дітей; розвитком наук про суспільство і людину, що сформувало базу для створення педагогічної освіти [2].

У зв'язку із зазначеним, під тиском суспільних вимог, створених промисловою революцією і, відповідно, новими потребами країни, в країні інтенсивно розвивається вища освіта, яка у Великій Британії була представлена заснованими в цей період такими навчальними закладами для підготовки значної кількості висококваліфікованих фахівців: були даровані королівські грамоти Коледжу Св. Давида, Лампетерському коледжу (який згодом увійшов до Уельського університету), Даремському університету, Королівському коледжу Лондонського університету та Університетському коледжу Лондонського університету. Крім того, пізніше у цьому ж сторіччі були засновані медичні, природничі та інженерні коледжі в головних промислових містах Англії; деякі з них згодом об'єдналися, ставши так званими «червоноцегляними» університетами - Бірмінгемським, Брістольським, Лідським, Ліверпульським, Манчестерським і Шеффілдським [1 ].

Як випливає із наведеного вище, система освіти Великої Британії розвивалася в зазначений період паралельно економіки країни, потреби якої необхідно було задовольняти.

У другій половині ХІХ століття у змісті освіти відбулися зміни: скоротився час на вивчення класичних мов, у навчальному плані з'явилося природознавство, посилилися вимоги до викладання математики, рідної мови та сучасних європейських мов. В освіту, навіть до змісту початкової школи були введені предмети практичного спрямування, наприклад, комерційна справа [2].

Отже, в ХІХ столітті у Великій Британії створюються передумови до здійснення НТР, тіснішим стає взаємозв'язок наукового і технічного прогресу. Система освіти цієї країни розвивається паралельно економіки з метою задоволення її потреб. Технічний прогрес стає сильним стимулом розвитку науки, освіти.

Взагалі, кожний етап розвитку системи освіти має свою специфіку, яка обумовлена особливостями соціально-економічного і культурного розвитку країни. Якщо в період кінця ХІХ століття - 40-х років ХХ століття система підвищення кваліфікації вчителів компенсувала недоліки базової педагогічної освіти, то в період 1950-1970-х років відбувається адаптація вчителів відповідно до психолого-педагогічних наук, які розвиваються. Адже на всіх етапах розвитку системи освіти існувало протиріччя між соціально- економічними вимогами до школи і рівнем кваліфікації педагогічних кадрів, їхніми можливостями [3].

Станом на кінець Другої світової війни у Сполученому Королівстві було дев'ять університетів і ряд університетських коледжів; багато студентів цих коледжів отримати ступені Лондонського університету.

Упродовж 1950-1960-х років, оперативно реагуючи на попит з боку зростаючого населення і потреби економіки, технологічність якої постійно збільшувалася, британський уряд почав розширення галузі вищої освіти [1].

Вища освіта країни була елітарною та охоплювала дуже малий відсоток молоді. Однак після Другої світової війни кількість університетів подвоїлася.

Майже століття система вищої освіти у Великобританії мала бінарну структуру, яка характеризується тим, що поряд з університетським сектором існують численні спеціалізовані заклади, в яких навчається значна частина молоді [4].

У період після другої світової війни у Великій Британії відбулося швидке демографічне зростання населення, відбувалося будівництво нових шкіл.

Відповідно до зазначених змін виникла потреба у підготовці додаткової кількості вчителів, зокрема, початкової школи, на зміст і характер якої значний вплив мали соціально- економічні й політичні перетворення у Великій Британії (гостра економічна криза з другої половини 60-х років ХХ століття у Великій Британії, яка характеризується погіршенням економічного стану в країні, катастрофічним зростанням безробіття, посилення класової боротьби, рухом за повноцінну освіту дітей із народу, боротьбою за демократизацію освіти, скороченням державних коштів на освіту, недостатньою увагою до школи й рівня підготовки вчителів). Все це та науково-технічна революція вимусили уряд посилити увагу до проблем освіти як однієї з найважливіших сфер зміцненням свого ідеологічного впливу й прийняти засоби, спрямовані на підвищення рівня загальноосвітньої підготовки школярів: збільшення терміна обов'язкового навчання до 16 років; розширення охоплення навчаючих, особливо в мережі дошкільних установ та старшокласників [3; 5].

Отже, даний період характеризується розвитком освітньої політики, конфронтацією між урядом і місцевими органами освіти та вчителями.

В середині 70-х років ХХ століття почався новий етап розвитку НТР, пов'язаний з електронною автоматизацією матеріального виробництва, науково-технічної творчості - інформаційної революції. Отже, в зазначений період інтенсивно розвивається НТР - інформаційна та мікропроцесорна революція, у зв'язку з чим стоїть завдання підвищення ролі розумової праці, комп'ютерної грамотності населення. На нашу думку, для розв'язання поставлених завдань в першу чергу потрібно підвищувати рівень підготовки вчителів, а отже й учнів, починаючи з початкової ланки, їхню науково-технічну творчість, щоб людина могла обслуговувати створені нею автоматизовані виробництва [6].

Але у 70-ті роки ХХ століття у зв'язку з економічною кризою педагогічні відділення університетів характеризувалися незначною кількістю випускників, адже, за даними К. Зискіна, міністерство освіти значно зменшило фінансування системи підготовки вчителів, в тому числі і початкової школи; навчальні заклади скоротили кількість студентів. Проте, університети, які мали додаткові джерела фінансування, скоротили прийом на педагогічні відділення значно менше, ніж педагогічні коледжі [2].

У зв'язку із зростанням безробіття, викликаним економічною кризою, знизилась популярність ступеня бакалавра освіти, бо випускники, які одержали таку ступінь, могли влаштуватися лише в школі. Тому студенти віддавали перевагу одержанню звичайного університетського ступеня, який давав більше можливостей для працевлаштування [7]. Викладачі ж, у зв'язку із зменшенням кількості студентів, разом із науковими співробітниками займалися виконанням науково-дослідної роботи: розробляли національно значимі науково-дослідні проекти, присвячені проблемам педагогічної освіти, практичного спрямування, у співробітництві із шкільними вчителями.

Наприклад, упродовж чотирьох років, починаючи з 1976 року в Ноттінгемському, Ексетерському та Лестерському університетах відбувалося впровадження в практику педагогічної освіти нового змісту й методик [2].

У 70-х роках основним типом середньої школи у Великій Британії стала масова об'єднана школа, основним завданням якої була загальна освіта учнів, що відповідала потребам науково-технічного прогресу та соціально- економічним умовам життя суспільства [2].

Стратегічною лінією уряду Великої Британії у 80-ті роки ХХ століття постало завдання спрямувати й зміцнити права вчителя на максимально наближені до потреб школи й дитини. Основним засобом забезпечення цих прав стають механізми ринкової економіки у зв'язку з переходом у 80-х роках від жорсткого адміністративного розподілу ресурсів до ринкових механізмів фінансування. Загальний напрям політики консервативного уряду, очолюваним М. Тетчер, означено, на переконання Ю. Стрункіної, словами: «ринок», «економічна ефективність», «приватизація», «скорочення державного бюджету», у зв'язку з чим державні розходи на освіту були суттєво скорочені [3].

У сфері освіти названі реформи цього періоду сприяли процесам приватизації й маркетизації, а також появі ідеології «нового менеджеризма» з його вірою в «ділові» управлінські методи. Дж. Уітті стверджує, що ці зміни були створені переконанням, що підходи приватного сектора більш ефективні, ніж ті, що склалися традиційно в державному секторі.

У 80-ті роки ХХ століття до системи професійної підготовки були внесені значні зміни, але вони не розв'язали проблему забезпечення країни висококваліфікованими кадрами, бо якість навчання у початковій і середній школі була низька [9]. У зв'язку з цим уряд підняв питання про підвищення стандартів і якості освіти в початковій і середній школі; у 1987 р. було введено «Національний навчальний план». Навіть держсекретар країни заявив, що уряд не може залишити освітню систему, де вчителі вирішують, що повинні вивчати учні, не узгодивши це питання з цілями держави [10]. Тому й був прийнятий закон «Про реформу освіти» у 1988 році, згідно з яким уряд одержав право визначати вимоги до змісту освіти. Були визначені стадії (KS) від 5 до 16 років, обов'язкові предмети. Основним його завданням було підвищення рівня освіти для розвитку економіки країни [11].

У Білій Книзі «Кращі школи» 1985 року зазначалося, що зміст початкової і середньої освіти має бути пов'язаним із життям і враховувати здібності учнів [12].

У цей період сформувався напрям, згідно з яким освіта трактується як поняття, одним із аспектів якого є освіта як соціокультурний інститут, який сприяє економічному, соціальному, культурному функціонуванню й удосконалення суспільства, виражений у системі, що включає освітні заклади, органи управління ними, освітні стандарти, які забезпечують їхнє функціонування й розвиток [13].

Одним з основних прав громадян, реалізація якого забезпечує економічний, соціальний, духовний прогрес суспільства і розвиток особистості, є право на освіту, що сприяє ефективному вкладу творчих здібностей людини в розвиток людства [14].

У 80-90-х роках ХХ століття в результаті науково-технічного прогресу, який сприяв появі нових інформаційно-комунікативних технологій, знання стали більш значущим фактором економічного розвитку суспільства, ніж капітал і ще більш значущим, ніж фізична робота. В цей період інтелектуальні професії набувають більшої популярності, стають більш масовими. Державою визнана освіта пріоритетним напрямом її політики [14; 15; 16].

З 1983 до 1991 рр. відбувається комерціалізація педагогічної освіти, в цьому вже починає проявлятися перетин глобалізації та європейської традиції, що виражається у Великобританії як приватизація вищих навчальних закладів.

У соціальному сенсі роль вищої освіти змінилася від суто елітарного інституту, націленого на виробництво національних еліт, до масового інституту, послуги якого потенційно можуть бути затребувані усіма членами суспільства. З точки зору управління освіта пройшла шлях від повного державного регулювання та фінансування до спробу введення ринку в його управління і надання ВНЗ більшої самостійності і свободи вибору. Ця зміна принципів була пов'язана з ідеями «роздержавлення» економіки і освіти. Згодом ці ідеї були модернізовані, однак уявлення про збереження пріоритету ринку в управлінні освітою, а також вимоги його економічної ефективності збереглися.

Таким чином, у другій половині XX століття підготовка педагогічних кадрів у Великобританії стала державною проблемою [5; 17; 18].

Британський уряд постійно розширював галузі вищої освіти, адже зростав попит з боку населення, чисельність якого зростала і підвищувалися потреби економіки, адже її технологічність постійно збільшувалась. Так, починаючи з 1956 року, створювалися нові коледжі, яким у 1996 році був наданий статус університету; у такий спосіб університетами стали Астонськнй, Батський, Бредфордський, Брунельськнй коледжі, Сіті-коледж, котедж Лафборо, Солфордський та Саррейський коледжі, а Інститут науки і техніки Уельського університету у 1988 році перетворився на складову частину того, що зараз ми знаємо як Кардіффський університет: За ці два десятиріччя ще 13 британських освітніх закладів, у тому числі Гулльський та Лестерський університетські коледжі, набули статусу університетів, і, крім того, було створено сім нових університетів: університет Іст Англія, Ессекський, Кентський, Ланкастерський, Сассекський, Уорікський та Йоркський [1].

На основі аналізу наукових літературних джерел можна висновити, що у 80-90-ті роки права вчителя спрямовувались до потреб школи й дитини, що забезпечувалось механізмами ринкової економіки у зв'язку з переходом від адміністративного розподілу ресурсів до ринкових механізмів фінансування, зокрема, впроваджувалися механізми конкуренції за фінансування; ставилось питання про підвищення стандартів та якості освіти; введено «Національний навчальний план»; уряд одержав право на визначення вимог до змісту освіти з метою підвищення рівня освіти для розвитку економіки освіти та врахування здібностей учнів. Освіта визначена як соціокультурний інститут, який сприяє економічному, соціальному, культурному функціонуванню та вдосконаленню суспільства. Освіта визнана державою пріоритетним напрямом її політики; підготовка кадрів стала державною проблемою, відбувається значне розширення університетської освіти.

Значні зміни в освіту внесла розвиваюча система неперервної освіти, стосовно якої Премьєр-міністр Великої Британії сказав, що в економіці, де домінують інформація і знання, освіта - ключ до всього, й не лише в школі і університеті, але й на все життя. Тому вся система освіти й розвитку потенціалу людей має бути змінена [14].

Британська вища школа завжди відрізнялася різноманітністю програм і типів навчальних закладів, що обумовлено своєрідністю її історичного розвитку, децентралізованою системою управління, широкою автономією ВНЗ, впливом риночної економіки [14].

Останнім часом з'являється значна кількість законодавчих актів, спрямованих на створення різних видів освітніх установ; адаптацію навчальних програм і оновлення змісту з тим, щоб враховувати економічні й соціальні зміни, породжені глобалізацією, міграцією; модернізацію приміщень і обладнання освітніх установ [14].

Сьогодні ефективність системи освіти розглядається британськими політиками як один з найважливіших показників загального розвитку країни, включаючи й економічний та соціально-культурний потенціал [3]. У наш час, як зазначає Т. Кучай, головним завданням вищої освіти є необхідність відповідати запитам часу йти назустріч людству, впливати на формування політики і світогляду, пропонувати гуманістичні напрями подальшого розвитку суспільства, екологічно виховувати населення планети.

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

підготовка педагогічний кваліфікація

Проведено аналіз наукових літературних джерел з метою дослідження проблеми підготовки освітянських кадрів, в тому числі і початкової школи, та їх вплив на економіку Великої Британії в період соціально- економічного розвитку країни. Визначено, що соціально-культурні (швидкий демографічний ріст населення, скорочення мережі середніх навчальних закладів), політичні (соціально- політична криза, перехід до демократичної моделі управління) та економічні (криза в економіці, зростання безробіття) фактори вплинули на зміни в розвитку системи підготовки та підвищення кваліфікації вчителів у Великій Британії.

Тенденції науково-технічного прогресу й ринкової економіки викликали розвиток системи освіти, яка найбільш екстенсивно розвивалася в період підйому економіки (1950- ті - 1970-ті роки).

У 70-80-ті роки спостерігається тенденція переходу від елітарної освіти до масової. Виникає необхідність в учителях, в тому числі і початкової школи, які будуть навчати рівноправних дітей демократичного суспільства. В цей період відбувається розширення університетської і не університетської освіти. Педагогічні коледжі одержали статус вищих навчальних закладів. У 80-ті роки спостерігається тенденція переходу до демократичної моделі управління. Кризові явища в економіці і ріст безробіття сприяли в 60-80-ті роки скороченню державних коштів на освіту і орієнтації на пошук інших джерел фінансування.

У 70-90-х роках провідним напрямом політики урядів в галузі освіти стає економічний імператив.

У ХХІ столітті держава орієнтує систему освіти, яка є ключем до інформації і знань, що домінують в економіці, на розв'язання завдань соціально-економічного розвитку.

Велика Британія не шкодує асигнувань на перебудову системи навчання, на наукову роботу в галузі педагогіки, на вдосконалення методичної системи освіти, зокрема на її випереджувальний характер.

Підготовка та вдосконалення педагогічної майстерності вчителів розглядається у Великій Британії як фактор соціально-економічного й культурно-освітнього розвитку країни. Зокрема, підготовка й підвищення кваліфікації вчителів, у тому числі і початкової школи, детермінується рівнем розвитку економіки країн.

Список джерел

1. Баскервіль Стів. Система вищої освіти у Великій Британії та міжнародні університетські зв'язки. Довідник для університетів світу / Стів Баскервіль, Фіона Маклеод, Ніколас Сондерс/ Міжнародне управління з питань європейської політики в інтересах вищої освіти Сполученого Королівства. - Серія досліджень /9. - Липень, 2011. - Українське видання. - Здійснено за сприяння та фінансової підтримки Британської Ради в Україні. - 52 с.

2. Зискин К. Е. Профессиональнопедагогическая подготовка учителей средней школы на педагогических отделениях университетов Великобритании во второй половине ХХ в.: дис.... канд. пед. наук: 13.00.01 / Константин Евгеньевич Зискин. - Москва, 2002. - 157 с.

3. Гаргай Виктор Богданович. Розвитие системы повышения квалификации учителей в Великобритании (конец ХІХ - конец ХХ вв.). - Дис.... доктора пед. наук. - Новосибирск. - 2006. 379 с.

4. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В. Г. Кременя; авт.. кол.: М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, В. Д. Шинкарук, В. В. Грубінко, І. І. Бабин. - К.: Освіта, 2004. - 384 с.

5. Стрункина Юлия Владимировна Профессиональная подготовка педагогических кадров во второй половине ХХ века: на материалах Великобритании и России: дисс.... канд. пед. наук: 13.00.01. - Ставрополь, 2012. - 169 с.

6. Біда О. А. Проблеми розвивального навчання у підготовці студентів до здійснення природознавчої освіти в початковій школі // Початкова школа. -2002. - №10. - С. 45-47.

7. Alexander R.J., Craft M., Lynch J. Change in teacher education, Context and provision since Robbins. - Guildford: Holt, Rinehart & Winston, 1984. - 357 p.

8. Sammond, N. Children in History: A. Personal Review of the Past Decade's Priblished Research / N. Sammond // The Jounral of Psychohistory. - 1983. №11. - P. 46-88.

9. Higher Education Output in Engineering: International Comparisons // Employment Gaz. - L. 1987 - Vol.95. - №12 - P.603-610.

10. A Better Way, http://www.reform.co.uk

11. The Education Reform Act - London, 1998. www.legislation.hmso.gov.uk/acts/acts1998.htm

12. Пуховська Л. П. Професійна підготовка вчителів у Західній Європі:спільність і розбіжності // Л. П. Пуховська. - К.: Вища школа, 1997. - 180 с.

13. Ситаров В. А. Дидактика. - М.: Academia, 2002. - 365 c.

14. Шмакова Александра Павловна. Опыт развития правовых отношений в образовательной системе Великобритании на рубеже ХХ-ХХІ вв.: 13.00.01: Дис.... канд. пед. наук. - Омск, 2006. - 214 с.

15. Кучай О. Особливості підготовки майбутніх учителів початкових класів засобами мультимедійних технологій / О. В. Кучай // Вісник Черкаського університету. - Серія: Педагогічні науки. Випуск № 34(247). - 2012. - С. 137-140.

16. Кучай О. Використання мультимедійних технологій у підготовці вчителів початкових класів: навчальний посібник. - Черкаси: видавець Чабаненко Ю. А., 2015. - 52 с.

17. Кучай Т. П. Підготовка майбутніх учителів в університетах Великої Британії до екологічного виховання учнів: монографія / за ред. д. пед. н., проф., дійсного члена НАПН України Н. Г. Ничкало. - Черкаси: ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2010. - 216 с.

18. Кучай Т. П. Стратегии развития высшей школы Великобритании // Вектор науки Тольятинского Государственного университета.- 2010. - №2 (12). - С. 193-195.

19. Кучай Т. П. Система професійної підготовки вчителів початкових класів до морально-етичного виховання учнів в університетах Японії: монографія / за ред. Н. Г. Ничкало. - Черкаси: видавець Чабаненко Ю. А., - 2014. - 584 с.

Размещено на Allbest.ru