Будь-яке педагогічне явище або процес підлягає не лише опису й поясненню, але й вимагає прогнозування. Ефективність прогностичної функції педагогіки тим вище, чим більше вона спирається на закони, закономірності та тенденції. Знаючи основні закономірності та тенденції розвитку педагогічних явищ і процесів, їх можна передбачити, проектувати і коригувати. Виявлені закономірності, сформульовані на їх основі принципи і правила стають також вихідними положеннями для організації практичної діяльності. Дослідження складного й імовірнісного процесу формування готовності вчителів початкової школи в системі неперервної педагогічної освіти до роботи з обдарованими учнями потребує виявлення закономірностей і принципів, які дозволяють пояснити його сутність та забезпечують його цілісність.

Аналіз досліджень і публікацій

Проблема закономірностей, тенденцій і принципів у педагогіці дотепер залишається однією з найбільш складних, незважаючи на підвищений інтерес науковців до неї впродовж тривалого часу. Уявлення про загальнопедагогічні закони, закономірності й принципи навчання сформувалося завдяки ґрунтовним дослідженням видатних вчених Ю. Бабанського, Ш. Ганеліна, В. Гершунського, С. Гончаренка, М. Данілова, В. Загвязінського, В. Краєвського, В. Кушніра, І. Лернера, М. Скаткіна та ін. Вітчизняні вчені С. Вітвицька, В. Галузинський, М. Євтух та ін. визначають закономірності та принципи навчально-виховного процесу у вищій школі. Закономірності й принципи функціонування та розвитку системи післядипломної педагогічної освіти розкриті в дослідженнях В. Бондаря, О. Киричука, С. Крисюка, А. Кузьмінського, В. Олійника, Н. Протасової та ін. Проблема закономірностей і принципів навчання обдарованих учнів початкової школи була предметом дослідження українських і зарубіжних учених - Т. Івченко, О. Коваленко, О. Логінової, О. Толстопятової, А. Хуторського та ін. Проте відкритою залишається проблема закономірностей і принципів формування готовності вчителів початкової школи в системі неперервної педагогічної освіти до роботи з обдарованими учнями.

Мета статті - обґрунтувати закономірності й принципи формування готовності вчителів початкової школи в системі неперервної педагогічної освіти до роботи з обдарованими учнями.

Категорія “закономірності" тлумачиться як відносно стійкі й регулярні взаємозв'язки між явищами й об'єктами реальності, що виявляються в процесах зміни та розвитку. У закономірностях закладено вказівку на загальний напрям і конкретні педагогічні орієнтири розробки принципів.

У нашому дослідженні під закономірностями формування готовності вчителів початкової школи в системі неперервної педагогічної освіти до роботи з обдарованими учнями ми будемо розуміти об'єктивні, загальні, необхідні, стійкі зв'язки цього процесу з його зовнішніми та внутрішніми чинниками. До зовнішніх чинників ми відносимо педагогічні й соціальні чинники, які є зовнішніми у відношенні до процесу формування готовності вчителів початкової школи до роботи з обдарованими учнями в системі неперервної педагогічної освіти та впливають на його спрямованість і характер (детермінантні закономірності). До внутрішніх чинників ми відносимо зв'язки і залежності між окремими компонентами та найбільш суттєві особливості всередині процесу формування готовності вчителів початкової школи до роботи з обдарованими учнями в системі неперервної педагогічної освіти (атрибутивні й продуктивні закономірності). З урахуванням цих положень нами було визначено єдину систему закономірностей і принципів формування готовності вчителів початкової школи до роботи з обдарованими учнями в системі неперервної педагогічної освіти. Схарактеризуємо їх.

обдарований учень неперервна педагогічна освіта

Згідно з першою детермінантною закономірністю, існує об'єктивний і стійкий вплив державних і громадських інститутів, динамічних соціально - економічних потреб на розвиток освітнього (загального та професійного) потенціалу особистості. Розвиток особистості можна представити як неперервний процес дискретних змін у її структурі, породжених впливами зовнішнього середовища та внутрішніми протиріччями, які зокрема виникають як відповідь на виклики суспільства [3].О. Сухомлинська підкреслює, що розвиток особистості як поява в неї якісних змін, новоутворень, нових механізмів та нових структур відбувається за соціокультурної підтримки цих процесів суспільними інституціями, сім'єю, школою, громадськими організаціями, церквою. Виняткове місце в цьому процесі належить освіті - спеціально організованій суспільством системі умов і закладів, де людина розвивається й розгортає різноманітну діяльність [5, с.15].

Напрям професійного розвитку багато в чому залежить від тих внутрішніх ресурсів (потенцій), якими володіє людина. Потенціал особистості можна розглядати через біологічну, соціальну або інтелектуальну складову, до того ж кожна наступна складова поглинає за своїм змістом всі попередні, тобто інтелектуальний потенціал є більш загальним у відношенні до соціального й біологічного.

Другою детермінантною закономірністю є вплив економічних потреб суспільства, соціальної диференціації й темпів розвитку науки, освіти та технологій на зміст, методи і форми формування готовності вчителів початкової школи в системі неперервної педагогічної освіти до роботи з обдарованими учнями. Відповідно до мінливих запитів населення і перспективних завдань розвитку українського суспільства і економіки стає пріоритетним формування гнучкої системи неперервної професійної освіти, що розвиває людський потенціал. Дослідження, проведені О. Антоновою, Ю. Клименюк, свідчать, що більшість вчителів не готові враховувати у своїй діяльності обдарування кожної дитини. Результатом неготовності вчителів розгледіти в дитині обдарування і допомогти реалізувати їх у практичній діяльності є неспроможність особистості правильно обрати життєвий шлях, що врешті-решт негативно позначається на науковому та інтелектуальному потенціалі держави загалом, на рівні її економічного та соціального розвитку. Адже обдарований учень починається з обдарованого вчителя (інтелект загострюється інтелектом, характер виховується характером, особистість формується особистістю) [1, с.337]. Отже, формування готовності вчителів початкової школи до роботи з обдарованими учнями неможливе без поширення в системі неперервної педагогічної освіти методів, технологій, форм організації підготовки, характерних для професійної діяльності вчителів з обдарованими дітьми.

Формування готовності вчителів початкової школи до роботи з обдарованими учнями в системі неперервної педагогічної освіти пов'язане з інноваційною культурою вчителів, що володіють крім професіоналізму і компетентності ще такими рисами, як постійна орієнтація на навчання, саморозвиток, легкість у сприйнятті змін і подоланні інертності. При цьому найважливішою складовою системи неперервного підвищення кваліфікації вчителів початкової школи до роботи з обдарованими учнями є інноваційні освітні програми й технології. Реалізація інноваційних педагогічних і інформаційних технологій, інтерактивних методів навчання уможливлює зміну ролі вчителя в напрямі проактивності, дозволяє зробити його ініціатором самостійної творчої роботи з обдарованими учнями.

Обґрунтування першої атрибутивної закономірності щодо обумовленості ефективності процесу формування готовності вчителів початкової школи до роботи з обдарованими учнями наступністю неперервної педагогічної підготовки детерміноване концептуальною ідеєю переходу до нової освітньої парадигми неперервної освіти і стратегією становлення нової моделі вітчизняної освіти у зв'язку з викликами цивілізації й формуванням нових освітніх потреб людини.

В. Кремень зазначає, що ми є свідками входження людства в нову сучасність, в епоху оновлення світу, в якому невпинно розширюються взаємозв'язки і взаємозалежність індивідів, держав, націй, інтенсивно формується планетарний інформаційний простір, трансконтинентальний ринок капіталів, товарів, робочої сили, активізується техногенний вплив на природне середовище, ускладнюються етнічні й міжконфесійні зв'язки та відносини. Визначальними стали інтелект та освіта, які перетворюють сучасне суспільство на суспільство знань [2].

Відповідно, освіта, що сформувалася в умовах індустріального суспільства як “освіта на все життя”, суперечить реаліям постіндустріального суспільства і вимагає модернізації щодо “освіти впродовж усього життя”. Модернізація освіти спрямована “не тільки на оновлення змісту, форм і методів освітньої діяльності, а й торкається самого розуміння сучасної освіти як неперервної, спрямованої на формування творчої особистості глобального інформаційного суспільства хХі століття, здатної до саморозвитку та навчання впродовж життя" [4, с.75].

Загальносвітова тенденція переходу від дискретно-ступеневих форм освіти до цілісної системи неперервної освіти обумовлює актуальність проблеми наступності як прояву систематичності й послідовності здійснення узгодженості багаторівневих освітніх програм і як умови структурування системи неперервної освіти. Тому ця закономірність втілюється в принципі наступності, який обґрунтовано нами в окремій науковій публікації [8].

Друга атрибутивна закономірність полягає в обумовленості ефективності процесу формування готовності вчителів початкової школи до роботи з обдарованими учнями рівнем професійно - особистісного розвитку вчителів як суб'єктів професійної діяльності.

У сучасних дослідженнях підкреслюється, що з метою подолання кризи освітньої парадигми, яка найбільш повно відчувається в освіті дорослих, необхідно переглянути роль зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку людини як суб'єкта (В. Бєляков, А. Брушлинський, В. Сєріков, Г. Сухобська, В. Петровський та ін.).

Проблема, здебільшого, полягає в тому, що сформований тип мислення, поведінки та діяльності суб'єкта значною мірою залишається на позиції, яку психологи називають “позицією зовнішнього контролю”, філософи і педагоги - “недостатньо суб'єктною”, практики - “виконавською" (М. Хайдеггер, С. Рубінштейн, Є. Бондаревська, О. Бодальов, І. Ісаєв, Є. Ільєнков та ін.). Ці характеристики підкреслюють у відносинах людини з навколишнім світом завищену значущість зовнішніх факторів і незначну роль внутрішніх. У зв'язку з цим відповідальність суб'єкта за самого себе (прийняття життєво важливих рішень і контроль за їх виконанням) перекладається в зовнішнє середовище.

Виходячи з того, що в сучасних педагогічних дослідженнях навчання розглядається як механізм цілеспрямованого педагогічного управління процесом суб'єктного перетворення студентів, загальним принципом педагогічного управління має стати перехід зі споглядальної та виконавської позиції на позицію активного суб'єкта діяльності [6, с.23]. Це стає можливим за умови реалізації принципу суб'єктності, за якого становлення суб'єктності педагогів являє собою процес і результат зростання їхньої самоорганізації, самоствердження і самореалізації в процесі неперервної педагогічної освіти, а “навчальний процес розглядається як засіб і умова суб'єктного перетворення його учасників у єдиному просторі взаємодії" [там само]. Принцип суб'єктності як методологічний принцип формування готовності вчителів початкової школи до роботи з обдарованими учнями обґрунтовано нами в окремій науковій публікації [7].

Продуктивна закономірність: обумовленість ефективності процесу формування готовності вчителів початкової школи до роботи з обдарованими учнями в системі неперервної педагогічної освіти відповідністю конструювання змісту означеної роботи згідно принципів розробки змісту освіти.

Зміст освіти є проблемним полем філософії освіти. Філософські концепції освіти, що співіснують, конкурують і змінюють одна одну, базуються на певних когнітивних патернах освіти. Когнітивні патерни - це моделі пізнання дійсності і у більш широкому значені моделі знання і мислення, певний набір правил і критеріїв.

В освітньому закладі зміст освіти - це зміст діяльності суб'єктів освітнього процесу, він конкретизується в навчальному плані освітньої установи. Зміст кожної дисципліни навчального плану конкретизується в освітніх програмах, кожна освітня програма змістовно знаходить своє відображення в підручниках і навчальних посібниках. Є кілька способів конструювання і структурування змісту освіти, які на практиці визначають способи розробки освітньої програми (Ч. Куписевич, В. Оконь): лінійна побудова навчального матеріалу, концентричний, спіралевидний, модульний.

Під час конструювання змісту освітніх програм необхідно враховувати, що розвиток сучасної освіти вимагає від вчителя зміни своєї позиції, осмислення й розуміння нових ролей і функцій професійно - педагогічної діяльності, оволодіння професійними компетенціями.

Друга продуктивна закономірність визначена нами як обумовленість ефективності процесу формування готовності вчителів початкової школи до роботи з обдарованими учнями спрямованістю до неперервного професійного й особистісного самовдосконалення та саморозвитку. Ця закономірність логічно завершує ряд основних закономірностей формування готовності вчителів початкової школи до роботи з обдарованими учнями в системі неперервної педагогічної освіти, оскільки, по-перше, суспільний розвиток на сучасному етапі характеризується надзвичайно складними процесами, що актуалізує проблему формування готовності до неперервної освіти і самоосвіти; по-друге, однією із цілей будь-якого навчання є створення умов для подальшого загального і професійного саморозвитку і самовдосконалення, по-третє, самовдосконалення є сполучною ланкою всіх підсистем, що забезпечує неперервність освіти.

Висновки