Становлення системи цінностей сімейного життя в учнівської молоді загальноосвітніх навчальних закладів: теоретико-методичні аспекти

Аннотация

Георгадзе Татьяна. Становление системы ценностей семейной жизни у молодёжи общеобразовательных учебных заведений: теоретико-методические аспекты.

Resume

Heorhadze Tetiana. Formation of the system of values of family life in youth of general educational institutions: theoretical and methodological aspects.

Як свідчать дані таблиці, в Україні кількість шлюбів удвічі-утричі перевищує кількість розлучень. Так, у 2016 р. було зареєстровано 229 453 шлюби й 129 997 розлучень.

Європейська статистика наводить приблизно таке ж співвідношення. Для нашого дослідження освіти в статевому вихованні молоді, формування нового сім'янина), Л. Долинської (соціально-психологічна підготовка молоді до родинного життя) [2].

Формулювання цілей статті. Метою статті є розкриття сутності поняття «цінності сімейного життя» для учнів основної школи загальноосвітніх навчальних закладів, аналіз становлення життєвих цінностей у процесі зростання й самопроектування особистості.

Виклад основного матеріалу дослідження

Інститут сім'ї в Україні переживає складні часи, пов'язані як з економічними, соціально-політичними, так і духовно-культурними трансформаціями сучасного суспільства.

Україна з її родинними традиціями, утвердженими століттями, покликана відстоювати інтереси традиційної сім'ї, загальнолюдські та моральні цінності.

Відповідно до Сімейного кодексу України, сім'я - це первинний і основний осередок суспільства. Резолюцією II Всеукраїнського форуму сім'ї визначено, що сім'я - це шлюб чоловіка й жінки, сповнений любов'ю та радістю, спрямований на народження й виховання дітей [9]. Крім того, це одна з найважливіших загальнолюдських цінностей, унікальний соціальний інститут, який віддзеркалює всі суспільні трансформації, тенденції та явища, часто не завжди позитивні. Наголосимо, що нині сучасна сім'я переживає кризу (падіння престижу шлюбу та сім'ї, збільшення кількості розлучень, неповних, складних сімей, зниження рівня народжуваності, негативні явища у сфері подружніх і батьківсько-дитячих взаємин тощо).

На підтвердження наших думок наведемо статистичні дані, оприлюднені на офіційному сайті Державної служби статистики України (див. табл. 1) [3].

Ми відібрали найвищий і найнижчий показники кількості шлюбів і розлучень і територію, на якій ми проживаємо - Запорізьку область. З огляду на дані таблиці, ми доходимо висновку, що найбільша кількість розлучень припадає на Київську область (4,0), найменша - на Закарпатську (2,3). Запорізька область має достатньо високий показник - 3,7. Найміцніші сім'ї - у Західній Україні, де традиції, звичаї і релігія суттєво зберігають своє значення. Отже, у 2016 році, за офіційною статистикою, зі 100% укладених шлюбів розпались 66,64% сімей. Ця цифра вражає, саме тому проблема підготовки учнів основної школи до створення майбутнього подружжя, зокрема виховання в них цінностей сімейного життя, наразі видається надзвичайно актуальною. Це зумовлено орієнтацією сучасної педагогічної теорії і практики на гуманізацію виховного процесу в освітніх закладах і в сім'ї, необхідністю виконання державних програм (Державної цільової соціальної програми підтримки сім'ї, Національної стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року тощо), недостатньою розробленістю проблеми в сучасній українській педагогіці.

Реалії життя свідчать, що ще задовго до офіційного одруження в особистості формуються певні уявлення про шлюб, погляди на способи внутрішньосімейних взаємин, розподіл сімейних ролей тощо. З цього приводу Л. Єрьоміна зазначає, що «...створення майбутньої родини традиційно ґрунтується на одній з двох моделей: перша спирається на досвід батьківської сім'ї, друга передбачає створення майбутньої сім'ї лише на основі власних поглядів і принципів» [4, с. 158]. Однак, незважаючи на це, у майбутньому часто виникають психологічне несу місництво подружжя й внутрішньосімейні конфлікти, що призводять до руйнування шлюбів і появи неповних сімей. сімейний школа учень

Попри це, сім'я все-таки зберігає провідну роль у формуванні духовно-моральних цінностей у дітей, у їхньому вихованні й розвитку. Соціальний інститут сім'ї є головною умовою збереження й підтримки традицій, культурної наступності в історії народу [12]. Добробут і . Такий стан актуалізує важливість здоров'я сім'ї розглядається і як неодмінна умова національної безпеки держави формування у дітей і учнівської молоді усвідомленого ставлення не тільки до майбутнього шлюбу, а й до способів його зміцнення й збереження. Перспективним у цьому контексті є формування у школярів цінностей сімейного життя.

Учені класифікують цінності з різних наукових позицій. Багато авторів намагається вибудовувати свої класифікації з урахуванням того факту, що ті або інші цінності, з певних причин, перебувають на верхніх щаблях ієрархії [1, с. 24].

Спостерігається також спроба об'єднати цінності в групи на тих чи інших підставах, тобто створити їх деяку зовнішню класифікацію.

Цінності класифікуються за походженням (вроджені й набуті); за спрямованістю (позитивні й негативні); за загальним характером (специфічні й тематичні); за змістом (естетичні, екологічні, гуманістичні, моральні тощо); за діапазоном поширення (індивідуальні, групові й універсальні); соціальною роллю (ізольовані, конфліктні, інтегрувальні й такі, що самоорганізовуються). Найбільш поширеною є класифікація цінностей за такою градацією [2]:

- за змістом діяльності, у якій реалізуються або містяться цінності, останні кваліфікують як виробничі, побутові, професійні тощо;

- за широтою змісту виділяють індивідуальні, групові (класові, етнічні, конфесіональні та ін.) і загальнолюдські цінності;

- за сферами суспільного життя розрізняють матеріально-економічні, соціально-політичні й духовні цінності. Так, до цінностей матеріального життя належать природні ресурси, знаряддя праці. До соціальних - суспільні інститути, необхідні людині, родина, етнос, Батьківщина. Цінності духовного життя - це знання, норми, ідеали, віра тощо;

- за значущістю для людини й людства загалом усі цінності поділяють на вищі та нижчі. Зазвичай, вони ототожнюються з абсолютними й відносними цінностями, зумовленими тривалістю їх існування.

Отже, цінності родинного життя належать до соціальних цінностей нарівні з суспільними інститутами, необхідними людині, етносом і Батьківщиною.

Сім'я - це духовний і соціальний простір, у якому народжуються й ростуть діти, у якому дружно живуть різні покоління, розуміючи одне одного й допомагаючи одне одному [9]. Дорослі піклуються про дітей, а діти, коли дорослішають, починають відповідати за своїх, уже літніх, батьків, стареньких бабусь і дідусів. Кожна родина має свої традиції, які роблять її унікальною. Усі сім'ї різні і, можливо, далекі від ідеалу, але в кожній з них здійснюється диво родинного життя. Невипадково в народі кажуть: «Добро по світу не рікою тече, а сім'єю живе». Перелік основних родинних цінностей, безумовно, для кожної сім'ї буде особливим, але серед них обов'язково будуть працьовитість, чесність, вірність, совість, кохання.

З 2012 р. наша країна відзначає 8 липня як День родини. Відповідний Указ Президента України «Про відзначення в Україні деяких пам'ятних дат і професійних свят» був підписаний 30 грудня 2011 року [9]. Ухвалюючи рішення про створення сім'ї, потрібно розуміти, що сімейне життя - це щоденна спільна праця, спрямована на створення й підтримання економічного забезпечення родини, сімейних традицій, сімейних стосунків. Ранні шлюби часто розпадаються, оскільки рішення щодо шлюбу ухвалювалось без урахування тих труднощів, з якими обов'язково стикається молода сім'я. З одного боку, сім'я вимагає від нас певних зусиль, а з іншого - міцна родина - це запорука нашого успіху в кар'єрі, бізнесі, навчанні, творчості. Сім'я - це місце, у яке можна повернутись, коли щось не вийшло, де вас вислухають, підтримають, допоможуть.

У контексті порушеної нами проблеми необхідно звернути увагу й на такий момент, як «примушення до сім'ї» з боку держави. Це може розглядатись як порушення прав і свобод людини, насамперед права на життя, на свободу думки та слова, на вільне висловлювання своїх поглядів і переконань, права вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію. Але слід пам'ятати, що, по-перше, усі ці права мають обмеження, зокрема з метою захисту національної безпеки, громадського порядку та економічної безпеки держави, захисту життя та здоров'я, моралі, прав і свобод інших людей. По-друге, йдеться про заборону в ім'я збереження традиційних сімейних цінностей і суспільних норм моралі. Потрібно знову навчати людей, що життя здорової дорослої людини в сім'ї є нормою, що додержання системи традиційних сімейних цінностей є передумовою щасливого й успішного життя. Не варто нав'язувати ідеали, але потрібно спонукати кожну людину переглянути власні уподобання й критично оцінити власну поведінку. Важливо пам'ятати, що кожному праву відповідає обов'язок, а свобода починається з відповідальності, а не з анархії, зокрема й анархії слова. Перед Україною, як і перед усім сучасним світом, має постати питання про зміну державної політики в царині охорони сім'ї. Необхідно розповідати й показувати в інформаційному просторі суспільну й особисту користь від створення, існування й збереження здорової та міцної родини. А все те, що нівелює роль і цінність сім'ї, - обмежити або й заборонити.

Згідно зі статтею 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство й батьківство охороняються державою [9]. Тож саме час державі ставати до роботи - захистити сім'ю. Необхідно усвідомити засадничу роль родини в житті суспільства, а також усвідомити кризу, яку наразі переживає інститут сім'ї, і знайти волю побороти цю кризу, зокрема й удаючись до непопулярних заходів.

На нашу думку, для ефективного розв'язання сімейних проблем у кожній родині є свої правила, певний порядок і структура стосунків. Взаємини між членами сім'ї досягають високого духовного рівня тільки тоді, коли всі розуміють почуття, прагнення та інтереси іншого,

поділяють спільні сімейні цінності, серед яких важливе місце належить доброчесності. Л. Москальова з приводу необхідності формування цінності доброчесності як родинної цінності зауважує: «Суттєве значення для виникнення дружби між дітьми має близькість стосунків між їхніми сім'ями, адже це створює умови для збільшення контактів, унаслідок чого виникає симпатія» [7, с. 20].

Важливим питанням для сучасної української молоді залишається підготовка й готовність до подружнього життя. У кожного з нас своє розуміння того, якою має бути щаслива родина. Чогось нас навчили батьки, щось ми зрозуміли самі. Але перед тим, як створювати власну сім'ю, потрібно запитати себе: «Чи готовий/готова я до сімейного життя? Яким я його уявляю? Чи добре я знаю людину, з якою хочу взяти шлюб? Яка вона насправді? Чого вона чекає від сімейного життя: того, чого і я, чи ні?». Коли молоде покоління зможе відповісти на ці запитання, то зрозуміє, готове воно чи ні до сімейного життя. У педагогіці виділяють певні рівні готовності молоді до сімейного життя. Про фізичну готовність до сімейного життя свідчить завершення фізичного розвитку людини й перехід до шлюбного віку. Соціальна та економічна готовність передбачає завершення освіти, здобуття професії, початок самостійної трудової діяльності. Завдяки цьому з'являється можливість забезпечувати себе і свою майбутню сім'ю матеріально. Соціальна готовність до шлюбу передбачає усвідомлення своєї відповідальності за власну родину [6, с. 91]. Про психологічну готовність до сімейного життя свідчить те, що ви знаєте, навіщо берете шлюб, чого чекаєте від сім'ї, які сімейні стосунки хочете побудувати, які обов'язки готові виконувати. Психологічна готовність до шлюбу пов'язана з тим, що ми здатні здійснювати вибір майбутнього чоловіка або дружини за багатьма критеріями, серед яких обов'язково є моральні й духовні якості, спільність поглядів і життєвих цілей, психологічна сумісність.

Родина й родинні цінності - основа людського існування. У сім'ї формуються головні якості людини, її соціальність і духовність. Для міцної родини характерна висока культура сімейного життя. Є певні рівні готовності молоді до сімейного життя: фізичний, соціальний, економічний, психологічний. До сімейного життя потрібно готуватись, розуміючи його особливості, труднощі та ступінь власної відповідальності за ухвалені рішення. У процесі формування особистості відбувається одночасно й процес засвоєння загальноприйнятих моральних норм і правил поведінки. Це дуже важливо, оскільки моральна самосвідомість дає змогу людині оцінювати власні й чужі вчинки, регулює стосунки між людьми. МоральниИ розвиток - це рівень засвоєння уявлень про моральні норми, сформованість моральних почуттів і поведінки [5].

Одним з основних завдань сучасної школи є формування у дітей загальнолюдських духовних цінностей та орієнтирів. На нашу думку, процес формування цінностей сімейного життя залежить від рівня морального розвитку молодої особистості. Сучасна школа має всі можливості для формування моральних цінностей і морального розвитку особистості, що відіграють важливу роль у процесі самовиховання характеру. Самовиховання характеру - це свідома діяльність, спрямована на формування позитивних рис власного характеру. Воно передбачає розуміння особливостей чинників, від яких залежить характер людини. Самовиховання характеру відбувається поетапно протягом усього життя. Психологи виділяють такі ознаки самовиховання характеру [9]:

1) адекватна самооцінка рис характеру, вимогливість до себе, незадоволеність собою, прагнення поліпшити свій характер, розвивати його позитивні риси;

2) уміння самостійно формулювати для себе мету - удосконалення власного характеру;

3) наявність життєвих і моральних цінностей, що позитивно впливають на розвиток характеру;

4) наявність покрокового плану роботи, спрямованого на поліпшення відповідних рис свого характеру для досягнення мети;

5) систематична й результативна робота з самовиховання.

Для вдосконалення характеру необхідні також такі життєві навички, як уміння ухвалювати власні рішення, критично мислити, ефективно спілкуватись, адекватно здійснювати самооцінку, чинити опір тиску, долати емоції та стрес, співчувати людям, радіти їхнім успіхам, керувати своїм життям. Моральний розвиток - це необхідний компонент розвитку особистості. Моральна людина - це така людина, для якої норми й правила є її власними внутрішніми переконаннями [2]. Моральна людина не механічно їх виконує, це є її внутрішнім станом; учиняючи згідно з моральними нормами, така людина отримує задоволення. Моральні цінності мають велике значення для самовиховання характеру. Кожна людина в процесі життя визначає для себе життєві цінності. Саме життєві цінності формують фундамент особистості людини, оскільки це те, що людина вважає найголовнішим у своєму житті. Це переконання, ідеї, принципи, орієнтири, тобто ті цінності, що наповнюють наше життя сенсом, формують наш характер, визначають нашу долю. Отже, розв'язання проблеми формування цінностей сімейного життя в сучасної української молоді повинно спиратись на взаємодію держави, загальноосвітніх навчальних закладів і сім'ї, у якій ця дитина народилась.

Висновки

Межі зростання окреслює сама людина, яка проектує власну особистість; сюжет власного життя людина створює, керуючись тими смислами, що вона вкладає в цінності свого життя. Рівень особистого досвіду збагачується смислами зчитаними, прочитаними з соціально-культурного середовища; на рівні особистісного досвіду людина самостійно створює смисли за допомогою різних дискурсивних практик. Переважно на засвоєних, прочитаних, зчитаних смислах з соціально- культурного середовища базуються життєві цінності «здоров'я» та «любов». Смислопороджувальні інтерпретації виникають у процесі тлумачення таких цінностей, як «забезпечене життя», «пізнання», «розвиток», «розваги», «творчість». Тенденція щодо орієнтації сучасної молоді на суб'єктивне теперішнє виявляється в породженні смислів стосовно таких життєвих цінностей, як «розвиток», «розваги», «творчість», «життєва мудрість». Найбільш складними для осіб юнацького віку в плані насичення власними смислами є життєві цінності «свобода» та «сімейне життя». Проведений аналіз підтвердив факт зменшення впливу метанаративів на осмислення цінностей життя особами юнацького віку.

Кожна людина в процесі життя визначає для себе життєві цінності. Саме життєві цінності формують фундамент особистості людини, оскільки це те, що людина вважає найголовнішим у своєму житті. Це переконання, ідеї, принципи, орієнтири, тобто ті цінності, що наповнюють наше життя сенсом, формують наш характер, визначають нашу долю.

Одним з основних завдань сучасної школи є формування у дітей загальнолюдських духовних цінностей і орієнтирів. Визначним фактором створення цінностей сімейного життя є самовдосконалення особистої душі. Завдання школи - допомогти дитині в процесі вдосконалення її власного характеру, для чого необхідні такі життєві навички, як уміння ухвалювати власні рішення, критично мислити, ефективно спілкуватись, адекватно здійснювати самооцінку, чинити опір тиску, долати емоції та стрес, співчувати людям, радіти їхнім успіхам, керувати своїм життям.

Дитина, вихована в нормальних родинних умовах, не уявляє своє майбутнє життя поза сім'єю, «вирощує» в собі духовну потребу в ній. Шляхом практичного засвоєння таких чеснот, як любов до батьків, родинна злагода, почуття кревного зв'язку, згуртованість усіх членів родини, духовний потяг до рідного дому, до рідної культури та мови, вона виробляє прагнення та природний потяг до створення в майбутньому власної сім'ї за зразком тієї, з якої вийшла сама.

Список використаних джерел