Трансформація конструктивного історико-педагогічного досвіду в умовах реформування сучасних початкових шкіл сільської місцевості

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Реформаторські процеси українського суспільства характеризуються складними перетвореннями в усіх сферах його діяльності і викликані необхідністю оновлення соціуму та розбудови України, радикальних соціальних, економічних і політичних реформ.

Одним із пріоритетних напрямів реформування освіти є оптимізація мережі загальноосвітніх навчальних закладів сільської місцевості, в тому числі і шкіл першого ступеня, оскільки в переважній більшості вони є малочисельними, що потребує значних витрат для забезпечення їх ефективної діяльності. Інтерес науковців і педагогів-практиків до теоретико-практичних аспектів реформування й модернізації сучасної початкової школи сільської місцевості зумовлений її варіативним характером, специфікою різноманітних типів, впливом на розвиток освітніх закладів соціальної інфраструктури, сільськогосподарського виробництва, соціального партнерства тощо.

Для обґрунтування теоретичних основ функціонування та розвитку початкової школи сільської місцевості важливе значення мають наукові напрацювання вітчизняних учених, де саме й розглядаються історико-педагогічні аспекти (Ю. Багно, Г. Іванюк, Я. Мандрик, Г. Щука та ін.), удосконалення навчально-виховного процесу в сільській школі (О. Біда, О. Коберник, 3. Онишків, Н. Присяжнюк, О. Савченко та ін.), функціонування різних типів сільських початкових шкіл (В. Кузь, Н. Манжелій та ін.). У ракурсі досліджуваної проблеми значну цінність становлять праці науковців, присвячені аналізу авторських педагогічних систем (М. Антонець, Г. Іванюк, А. Кокерілль, О. Сухомлинська та ін.), трансформаційних суспільних та освітніх процесів (В. Андрущенко, А. Бойко, А. Василюк, Ю. Шайгородський, Д. Харгрівс та ін.), що дозволяє сприймати їх як чинник, що зумовлює освітні реформи.

Мета статті - спроба узагальнення новаторського внеску, конструктивного історико-педагогічного досвіду та персоніфікованих ідей С. Шацького, А. Макаренка, В. Сухомлинського, О. Захаренка у педагогічну й соціокультурну практику в умовах реформування сучасних початкових шкіл сільської місцевості.

Процес інтеграції України в світовий культурний простір викликає необхідність здійснення змін в освітній сфері. Адже «... освіта у XXI столітті - це далеко не лише надання знань і виховання особистості. Освіта в добу глобалізації та високих технологій - це фактор соціальної стабільності, економічного добробуту країни, її конкурентоспроможності та національної безпеки. Тому освіту не можна й надалі стереотипно відносити до сфери відомчої чи галузевої політики, а варто підходити до неї як до загальнонаціональної, стратегічно важливої проблеми» [3, с. 14-15].

Закономірно, що у період трансформації поступ розвитку суспільства значною мірою залежить саме від ефективного функціонування освіти. «Освіта може бути реформована завдяки досягненню й використанню досвіду трансформаційних процесів, яким сама підлягає... Неминучість трансформаційних процесів, пов'язаних із життям і діяльністю людини, становить чинник, який зумовлює освітні реформи. Основа трансформації освітньої системи випливає з потреби певної «рівноваги» між усіма сферами, охопленими її процесами» [2, с. 19-20].

У «Новому тлумачному словнику української мови» термін «трансформація» трактується як «зміна, перетворення виду, форми, істотних властивостей і т. ін. чого-небудь» [4, с. 561]. «З точки зору філософії, - переконує В. Андрущенко, - освіта (і виховання) є трансформацією «духу епохи» в структуру свідомості, світогляду, духовного світу, культури і загального єства особистості» [1, с. 19].

Категорію «трансформація» науковці відносять до одного із зовнішніх чинників освітніх реформ: «Школа, будучи одним із основних сегментів освіти, є закоренілою на минулому та власних традиціях і тому надзвичайно повільно, навіть із певним опором, піддається або підлягає трансформаційним процесам, які значно активніше відбиваються в багатьох інших галузях життя», - зазначає А. Василюк [2, с. 19].

Поняття «трансформація» як теоретичний інструмент доцільно застосовувати й тоді, - резюмує Ю. Шайгородський, - коли характер та спрямування процесу соціальних змін ще не набувають достатньої визначеності, коли суспільство перебуває «на переломі», у стані переходу від одного суспільно-політичного устрою до іншого» [6, с. 51]. При розгляді сутності поняття «трансформація» у контексті історико-педагогічних досліджень Д. Харгрівс називає трансформацію «великим словом», що означає «глибокі грунтовні зміни, зумовлені радикальними, а не частковими інноваціями» [7, с. 27].

Соціально зорієнтований характер освітніх реформ визначив ключові напрями розбудови національної системи освіти та її орієнтацію на задоволення потреб народу України, дотримання національно-культурних та національно-освітніх прав і запитів усіх громадян, пошук шляхів модернізації сільської школи в умовах ринкових відносин. Відтак, у контексті дослідження важливою є трансформація конструктивного історико-педагогічного досвіду та персоніфікованих ідей в умовах реформування сучасних початкових шкіл сільської місцевості. При цьому аналіз цілісного досвіду педагогічних систем С. Шацького, А. Макаренка, В. Сухомлинського, О. Захаренка дозволить збагатити практику новими ідеями і на цій основі, виокремивши діалектичну єдність загального (спільного) та особливого, типового й часткового (окремого), обґрунтувати прогностичну модель початкової школи сільської місцевості, яка б відповідала конкретним умовам досліджуваного об'єкту і, водночас, відображала перспективне соціальне замовлення суспільства.

Зауважимо, спектр педагогічних пошуків С. Шацького був спрямований на виявлення особливостей дитячого віку, їхніх потреб, інтересів, визначення видів діяльності як складових змісту життя дитячого колективу. Як відомо, вченим було створено об'єднання «Сетлемент», пізніше - Першу дослідну станцію Наркомосу як цілісні виховні системи-комплекси, внаслідок педагогічної діяльності у яких виникла і сформувалася система поглядів на школу як центр виховної роботи в районі її діяльності.

Життя дитячого колективу Першої дослідної станції «Бадьоре життя» було сповнене трудовою діяльністю, самоуправлінням, святами, виставами, імпровізаціями, грою, духом колективізму. Загальну мету - всебічний розвиток особистості нової людини - вчений обґрунтовував через найближчі цілі школи: життєвість виховання, проблему обліку, аналізу, організації, економії сил, доцільності витрачання і продуктивності прояву сил, зв'язок виховання з соціумом, при цьому проблему середовища у формуванні особистості педагог відносив до першочергових.

Для Першої дослідної станції характерними були тісні зв'язки та взаємодія з оточуючим довкіллям. Така діяльність забезпечувала досягнення значних педагогічних результатів, єдність теорії й практики, тому не втратила актуальності і для сьогодення, зокрема, для оновлення життєдіяльності сучасних початкових шкіл сільської місцевості як культурно-освітніх центрів села.

Практичне втілення ідеї всебічного гармонійного розвитку дітей яскраво вирізьблюється у педагогічній системі А. Макаренка, який обґрунтував принципи, зміст і методику організації цілісного виховного процесу, розробив теоретичну концепцію, з якої в подальшому виріс досвід його виховних закладів.

Суттєвим для нас є той факт, що міцність внутрішніх зв'язків у виховній системі А. Макаренка підтримувалася вдало віднайденою структурною одиницею, яка об'єднувала в собі виховну взаємодію, - різновіковим колективом. Педагог обґрунтовував доцільність створення різновікових дитячих колективів, де б поєднувалися інтереси всіх сфер життя і діяльності вихованців. Колектив створювався навколо ядра - попередніх вихованців, які були згуртованими, переконаними носіями системи педагога, його кращих традицій.

У різновікових загонах забезпечувалася тісна взаємодія дітей різного віку, наступність, взаємодопомога, взаємоконтроль, створювалися умови для прояву дружніх стосунків. Молодші відчували психологічний захист з боку старших. А. Макаренко переконливо довів, що успішному руху вперед основного технологічного елементу виховної системи - різновікового колективу - будуть сприяти правильно вибрані мета, чітка організація спільної діяльності, розвиток ініціативи та самодіяльності його членів, формування громадської думки, уміле керівництво вихователів.

Співставлення педагогічної технології А. Макаренка з моделлю початкової школи сільської місцевості дає нам можливість виділити спільні особливості життєдіяльності цих різновікових колективів: безперервність процесу виховання, постійне нагромадження традицій, реалізація соціального досвіду старших і молодших, формування організаційних навичок, спілкування, досвід колективістських стосунків, розвиток взаємин відповідальної залежності.

Орієнтиром у моделюванні розвитку сучасної початкової сільської школи може бути розроблена свого часу В. Сухомлинським цільова концепція виховання - чітка система діяльності, засобів, яка виводить учнів на систему відносин, що формують обов'язок, совість, відповідальність, людяність. Основні положення виховної системи педагога полягають у моделюванні таких педагогічних ситуацій, які реалізовують умови для прояву добра щодо оточуючих (виховання добротою).

Досвід створення та діяльності «Школи радості» В. Сухомлинського є прикладом впливу середовища на розвиток дитини, взаємодії між школярами, вчителями, родинами учнів і соціальним оточенням, відкритості школи, що на сьогодні віддзеркалює глобальну світову тенденцію виховного простору. педагогічний загальноосвітній сільський макаренко

Головна, на наш погляд, ідея В. Сухомлинського полягає в тому, що весь процес шкільного життя повинен протікати в тісній єдності з життям села, тими соціальними й культурними процесами, що складають основу сільського соціуму. На думку педагога, сільська школа, яка здебільшого і сьогодні залишається єдиним осередком культури на селі, повинна виконувати функцію культурно-освітнього розвитку учнів, батьків, жителів села, тому що «вона задає тон всьому інтелектуальному і духовному життю села» [5, с. 419].

Педагог-гуманіст, досліджуючи проблему впливу середовища (просторового, родинного, соціального), на практиці довів, що школа, як соціальний інститут, відкрита виховна система, може ефективно функціонувати за умови тісної співпраці з соціальним довкіллям. Школа В. Сухомлинського, розвиваючи різноманітні форми взаємодії та співпраці з середовищем, стала освітньо-культурним виховним центром села. Ми глибоко переконані, що гуманізм його педагогіки, концепція педагогічного оптимізму органічно вплітаються в сучасний освітній процес, а вагомі педагогічні знахідки педагога, присвячені проблемам сільської школи, потребують глибокого аналізу й осмислення в нових умовах сьогодення.

Суттєві здобутки у контексті порушеної проблеми має модель Сахнівської середньої школи в педагогічній спадщині О. Захаренка, яка поєднує п'ять основних центрів: освітній, центр здоров'я, культурно-виховний, навчально-виховний, центр трудового навчання й виховання. Заслуга педагога полягає в тому, що він об'єднав для шкільної справи вчителів, батьків, громадськість, переконав керівників, що «школа майбутнього» потрібна селу сьогодні для того, щоб із нинішніх учнів виросли всебічно розвинені особистості з високим розумінням соціальної ролі в демократичному суспільстві. Педагог-новатор у своїй авторській школі продовжив ідею самореалізації особистості школяра, досліджену й розроблену В. Сухомлинським. Її парадигма глибоко демократична та гуманістична за своєю суттю, у центрі уваги якої освічена людина, що розвиває свої здібності в школі й у родині.

Особливу зацікавленість викликають основні параметри технології «школи-самореалізації»: 1) зміна домінанти парадигми з соціально орієнтованої на гуманістично орієнтовану, в якій особистість є самоцінністю; головна мета виховної діяльності - розвиток особистості при невпинному зростанні згодом її соціальних функцій - громадянських, сімейних, виробничих; 2) виховання у педагогічно керованій діяльності та спілкуванні; 3) формування в школяра вміння входити в колектив, виходити з нього, перебувати в стані одинокості; 4) провідна роль учителя в освітньому процесі, партнерство.

На наш погляд, технологія «Школи самореалізації особистості», розроблена й апробована на практиці сільської школи В. Сухомлинським, творчо продовжена педагогом новатором О. Захаренком, слугує джерельною базою для розбудови нової національної школи, у тому числі й сільської початкової. Основні ідеї школи самореалізації (надання школі перетворюючої ролі до самореалізації особистості школяра, педагогізація та втілення в життя національно-регіональної традиції, «зрушити з місця» традиційну школу в напрямку «Школи самореалізації особистості») втілені в практику діяльності сільської школи над Россю.

Таким чином, дослідження педагогічних систем С. Шацького, А. Макаренка, В. Сухомлинського, О. Захаренка, системний аналіз цілісного досвіду створених ними навчально-виховних закладів, виокремлення загального і особливого, провідних компонентів, їх взаємозв'язків та основних показників ефективності, а також вивчення соціально-економічних, демографічних особливостей сіл, у яких знаходяться сучасні початкові школи сільської місцевості, специфіки їх функціонування як компонентів соціальної інфраструктури села є джерельною базою та орієнтиром в оновленні досліджуваного типу шкіл.

Життєдіяльність охарактеризованих нами та перевірених часом авторських шкіл у педагогічній спадщині С. Шацького, А. Макаренка, В. Сухомлинського, О. Захаренка становить осердя прогностичної моделі розвитку сучасного освітнього закладу в сільській місцевості. Викладене у статті не вичерпує всього обсягу матеріалу з окресленої проблеми.

Перспективним, на нашу думку, є подальше дослідження конструктивного історико-педагогічного національного та зарубіжного освітнього досвіду, творчого осмислення й використання прогресивних персоніфікованих ідей у сучасних умовах початкових шкіл сільської місцевості.

Література

1. Андрущенко В.П. Філософія як теорія і методологія розвитку освіти / В.П. Андрущенко // Філософія освіти XXI століття. Проблеми. Перспективи. Збірник наукових праць. Випуск 3. - К.: Знання України, 2000. - С. 1723.

2. Василюк А.В. Реформи шкільної освіти в Польщі: Історія та сучасність: Монографія / А.В. Василюк. - Ніжин: Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2007. - 340 с.

3. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (Факти, роздуми, перспективи) / В.Г. Кремень. - К.: Грамота, 2003. - 216 с.

4. Новий тлумачний словник української мови у 4 томах / уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. - К.: Аконіт, 1999. - Т. 4. - 941 с.

5. Сухомлинський В.О. Особлива місія / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори. В 5-ти томах. Т.5. - К.: Рад. школа, 1977. - С. 418-422.

6. Шайгородський Ю. Поняття «трансформація» як інструмент аналізу соціальних змін / Ю. Шайгородський // Український науковий журнал «Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації». - 2010. - № 4. - С. 51-53.

7. Hargreaves D.H. Personalising learning: Next steps in working laterally / D.H. Hargreaves - London: Specialist school Trust, 2004. - 128 p.

Размещено на Allbest.ru