Типи та види практичних занять з англійської мови у процесі підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Типи та види практичних занять з англійської мови у процесі підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів

Світлана Гайдук, кандидат філологічних наук, доцент кафедри початкової та дошкільної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка

У статті розкрито структуру англомовної комунікативної компетентності та представлено розуміння кожного її компонента. Автор описує послідовність формування мовленнєвих навичок та умінь і на цій основі пропонує типи практичних занять з англійської мови.

Ключові слова: англомовна комунікативна компетентність, лінгвосоціокультурна компетентність, мовна та мовленнєва компетентність, навчально-стратегічна компетентність, подача нового матеріалу, тренування, практикування.

Типы и виды практических занятий по английскому языку в процессе подготовки будущих воспитателей дошкольных учебных заведений. Светлана Гайдук

В статье раскрыто структуру англоязычной коммуникативной компетентности и представлено понимание каждого ее компонента. Автор описывает последовательность формирования речевых навыков и умений и на этой основе предлагает типы практических занятий по английскому языку.

Ключевые слова: англоязычная коммуникативная компетентность, лингвосоциокультурная компетентность, языковая и речевая компетентность, учебно-стратегическая компетентность, подача нового материала, тренировка, практика.

The types and kinds of english practical classes in the process of training of future preschool teachers. Svitlana Haiduk

The article deals with the structure of the communicative competence and the analysis of its components. The author describes the sequence of the formation of speech habits and skills, suggests the types and kinds of practical classes.

Keywords: communicative competence, linguosociocultural competence, linguistic and speech competence, strategic competence, presentation of new material, practice, production.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Інтеграція України в європейський освітній та інформаційний простір, розширення міжнародної співпраці вимагає від сучасного фахівця володіння англійською мовою на принципово новому рівні. Випускник класичного університету повинен володіти англомовною комунікативною компетентністю, навчальними стратегіями, усвідомлювати можливості самореалізації засобами іноземної мови, толерантно відноситися до іншої культури. Це підтверджується нормативними документами: законом України “Про вищу освіту”, “Про мови”, Державною національною програмою “Освіта” (“Україна XXI століття”), Державною програмою “Вчитель”, Національною стратегією розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, Концепцією мовної освіти в Україні, Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти.

Реалізація перерахованих завдань здійснюється в межах практичних занять. Тому виникає необхідність розглянути сучасне практичне заняття з англійської мови з позицій нових вимог до рівня мовної підготовки студента.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Основною організаційною одиницею навчального процесу в класичному університеті є практичне заняття. Проте, як показує аналіз наукової літератури окремих досліджень щодо типів та видів практичних занять з англійської мови, їх структури у методиці викладання іноземних мов і культур немає. Більшість наукових досліджень присвячена типам і видам уроків англійської мови для загальноосвітніх шкіл та вимогам до них.

Метою статті є визначення основних типів та видів практичних занять з англійської мови у процесі підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів.

Стратегічною метою навчання англійської мови майбутніх вихователів з правом навчання англійської мови в ДНЗ є оволодіння ними англомовною комунікативною компетентністю, до складу якої входять мовні, мовленнєві, лінгвосоціокультурна та навчально-стратегічна компетентності. Основу англомовної комунікативної компетентності складають мовні компетентності, а саме фонетична, лексична та граматична, оволодіння якими забезпечує здатність до реалізації мовленнєвих компетентностей в аудіюванні, говорінні, читанні та письмі. Мовна компетентність тісно переплітається із лінгвосоціокультурною компетентністю, під якою розуміють “здатність і готовність особистості до іншомовного міжкультурного спілкування” [4, 92].

Лінгвосоціокультурна компетентність зумовлює здатність студента з одного боку, вибирати, використовувати, розуміти мовні та мовленнєві засоби спілкування з національно-культурним фоном, фразеологізми, прислів'я, власні імена, безеквівалентну лексику, реалії, формули мовленнєвого етикету, а з іншого, набувати соціокультурних, лінгвокраїнознавчих, країнознавчих та міжкультурних знань, що сприятиме досягненню власної мети у спілкуванні. Метою розвитку навчально-стратегічної компетентності є формування здатності студента та його готовності користуватися різними стратегіями запам'ятовування мовного та мовленнєвого матеріалу. Ця компетентність є складовою усіх вище перерахованих компетентностей.

Процес формування англомовної комунікативної компетентності проходить поетапно: від формування мовних компетентностей до мовленнєвих, а відтак до лінгвосоціокультурної. Звичайно, така поетапність у формуванні комунікативної компетентності є умовною, оскільки згідно комунікативно-діяльнісного підходу формування мовленнєвих навичок і розвиток умінь відбуваються через мовленнєву діяльність [4]. Іншими словами формування мовної компетентності спрямоване на її практичне застосування у процесі спілкування.

Сучасна класифікація етапів навчання іноземної мови, а отже етапів формування мовленнєвих навичок та умінь включає:

- етап подачі нового мовного явища та його пояснення (формування мовних навичок);

- етап практикування;

- етап продукування власних висловлювань [9, 31]. Етап формування мовних навичок передбачає

презентацію мовного матеріалу викладачем та усвідомлення його значення і функції студентами. Автоматизація дій студентів з мовним матеріалом проходить на етапі практикування при виконанні мовних та умовно-комунікативних вправ. Тут відбувається тренування студентів у вживанні конкретного мовного явища у ситуаціях близьких до реальних. На етапі продукування власних висловлювань студенти використовують засвоєні лексичні одиниці і граматичні структури у комунікативно спрямованих, реальних ситуаціях.

Формування мовленнєвих навичок і вмінь відбувається на практичних заняттях. Досвід роботи свідчить, що подача нового мовного матеріалу та його первинне опрацювання займають одне заняття із циклу занять відповідного тематичного блоку. Наступне практичне заняття має на меті подальше опрацювання конкретного мовного явища та удосконалення навичок його вживання на основі виконання серії вправ. Залежно від труднощів, які представляє мовне явище для студентів, викладач може планувати більше ніж одне заняття для автоматизації дій з цим явищем. Заключний блок занять присвячується розвитку умінь студентів вживати мовне явище у різних ситуаціях спілкування.

Виходячи із представленої наступності розвитку умінь можна виділити основні типи практичних занять:

- практичне заняття спрямоване на подачу мовного явища;

- практичне заняття спрямоване на тренування мовного явища;

- практичне заняття спрямоване на продукування власних висловлювань (вживання мовного явища у всіх видах мовленнєвої діяльності).

Формування мовної компетентності передбачає оволодіння студентами певною сумою мовних знань, лексичних, граматичних та фонетичних навичок і мовною усвідомленістю, тобто вмінням аналізувати свій шлях засвоєння мовного матеріалу. Тому можна говорити про основні види практичних занять з англійської мови:

- практичне заняття спрямоване на пред'явлення нового лексичного/граматичного матеріалу та первинну автоматизації дій з ним;

- практичне заняття спрямоване на вторинну автоматизацію дій з новим лексичним/ граматичним матеріалом;

- практичне заняття спрямоване на використання нового лексичного/граматичного матеріалу у говорінні, писемному мовленні, читанні та аудіюванні.

Розглянемо більш детально кожний вид практичного заняття з англійської мови.

Успішність формування лексичної компетентності залежить від а) засвоєних знань про лексичну сторону мовлення, валентність слова, його соціокультурну забарвленість, б) рівня автоматизованості, стійкості та гнучкості лексичних навичок, в) вміння студента аналізувати лексичну сторону свого мовлення [4, 216]. Проте, як зазначається у дослідженнях І.П. Задорожної, О.Є. Сиземіної, об'єм словникового запасу студентів не задовольняє потреби їх спілкування [2; 5]. Це пояснюється недостатньою кількістю часу, відведеного на автоматизацію дій студентів з новим лексичним матеріалом на заняттях з практичного курсу англійської мови, а також незнанням стратегій поповнення і запам'ятовування лексичного матеріалу та використанням студентами старого запасу слів.

Перший вид практичного заняття спрямованого на формування лексичної компетентності передбачає подачу нової лексики, її демонстрацію та тлумачення. Цей вид заняття має місце на початку модуля чи теми, роботи з новим тематичним блоком. На цьому занятті відбувається сприйняття та осмислення нових лексичних одиниць у конкретному контексті: розповіді, бесіді, ситуації тощо. У процесі розповіді викладач чітко вимовляє нові слова, пояснюючи їх значення шляхом тлумачення, зіставлення однієї лексичної одиниці з іншими, опису значення лексичної одиниці за допомогою уже відомої, демонстрації малюнків, жестів, рухів, здогадки. Важливим для узагальнення та систематизації знань, запам'ятовування лексичних одиниць є використання викладачем асоціограми, кластерної моделі, моделі семантичної карти [5], укладання лінгвосоціокультурного коментаря.

На цьому занятті відбувається фонетичне опрацювання нового лексичного матеріалу та первинна автоматизація дій студентів з лексичними одиницями на основі комплексу вправ. У методиці викладання іноземних мов і культур пропонується застосовувати вправи як некомунікативного, так і умовно-комунікативного характеру. Метою некомунікативних вправ є оволодіння лексичними знаннями, рецептивними/ репродуктивними та рецептивно-репродуктивними навичками. Основними завданнями до таких вправ є: класифікуйте, підберіть префікси і суфікси, згрупуйте слова за словотворчою ознакою, перекладіть, здогадайтеся про значення ідіом, утворіть словосполучення/слова з протилежним значенням, заповніть кросворд/таблицю, підберіть слова за дефініціями, замініть слова, запишіть слова/речення піддиктовку, виправте лексичні помилки тощо. Поряд з вправами для засвоєння форми і значення лексичних одиниць, їх сполучуваності викладач використовує умовно- комунікативні вправи, а саме вправи на підстановку, відповіді на запитання, завершення зразків, їх розширення [3, 99].

Другий вид практичного заняття спрямованого на удосконалення лексичної компетентності передбачає вторинну автоматизацію дій студентів з новим лексичним матеріалом на основі виконання вправ та частково на ситуативній основі. Тут пропонується використання умовно- комунікативних вправ типу: прочитайте/ прослухайте текст та здогадайтеся про значення слів/ідіом, перекажіть прочитаний/прослуханий текст, доповнюючи його новими лексичними одиницями, дайте відповіді на запитання, опишіть/ охарактеризуйте/складіть діалог чи монолог, використовуючи запропоновані слова.

Кількість практичних занять спрямованих на автоматизацію дій студентів з новими лексичними одиницями залежить від їх лінгвістичних особливостей, вікових особливостей студентів, їх мовної підготовки.

Третій вид практичного заняття спрямований на використання лексичного матеріалу у різних видах мовленнєвої діяльності і будується на ситуативній основі. При організації усного мовлення на практичному занятті викладач пропонує студентам конкретний предмет розмови та комунікативне завдання. Предмет розмови може бути представлений: 1) шляхом посилання на реальні життєві факти, відносини, обставини, події; 2) за допомогою зорової наочності, яка моделює зовнішній світ (картини, відеофільми, предмети, імітація дій і т. д.); 3) на основі словесного опису з опорою на досвід студентів (“Уявіть собі, що...”); 4) за допомогою слухової наочності у вигляді слухового фону якої-небудь події; 5) за допомогою тексту, який дає уявлення про предмет у звуковому чи графічному представленні [6, 218 - 219]. Саме конкретний п р ед ме т р озм ов и д оп омагає студ е нту актуалізувати засвоєний об'єм лексичних одиниць з теми і використати їх для формулювання власного повідомлення. На практичних заняттях з англійської мови студенти повинні використовувати максимальну кількість нової лексики, представляючи проекти, аналізуючи проблеми кейсів, приймаючи участь в обговоренні, дискусії, дебатах чи при підготовці письмового дискурсу. У період запровадження інформаційно-комунікаційних технологій зростає питома вага самостійної роботи студентів з новою лексикою. Тому основним джерелом поповнення словникового запасу студентів є матеріали блогів, вікіпедій, аутентичних вебсайтів.

Формування мовної компетентності передбачає також формування граматичної компетентності, оволодіння граматичними знаннями та навичками. Граматичні знання включають граматичні правила та способи дії з відповідними граматичними формами [1, 71]. Успішність формування граматичної компетентності залежить від рівня автоматизованості, гнучкості і стійкості граматичних навичок та усвідомленості студентами процесу засвоєння ними граматичних знань. Граматичний матеріал викликає у студентів труднощі, зумовлені явищами інтерференції рідної мови, його складністю, методикою його пояснення. Формування граматичної компетентності традиційно передбачає такі етапи: орієнтовно-підготовчий, стереотипно-ситуативний та варіююче-ситуативний [8, 29 - 30].

Орієнтовно-підготовчий етап подачі нового граматичного явища лежить в основі першого виду практичного заняття спрямованого на формування граматичної компетентності.

На цьому занятті відбувається ознайомлення студентів з новою граматичною структурою, первинне виконання граматичних дій за зразком та здобування граматичних знань. Граматичну структуру викладач пред'являє у конкретному контексті з метою уникнення труднощів пов'язаних з її ситуативним використанням. Для усвідомлення форми, значення та способів вживання граматичної структури у методиці викладання іноземних мов і культур пропонується використання евристичної бесіди, у ході якої викладач ставить навідні запитання і студенти формулюють правило. З метою доступного пояснення конкретної граматичної форми викладач може використати когнітивну або зображальну метафори, моделі, схеми, правила. На цьому занятті слід звертати увагу на фонетичне опрацювання структури та її відтворення. Первинна автоматизація дій студентів з новою граматичною структурою здійснюється на основі виконання вправ на впізнання, диференціацію, ідентифікацію, вибір видо-часової форми за контекстом [4, 247 - 248]. Студенти розпізнають та диференціюють нові граматичні сигнали і виконують вправи некомунікативного та умовно-комунікативного характеру. Наприклад: змініть форму слова (поставте іменники у множину), трансформуйте речення, замінюючи одну граматичну форму іншою, поставте слова у дужках у правильну граматичну форму, завершіть речення, вибравши правильний варіант тощо.

Стереотипно-ситуативний етап ознайомлення з новою граматичною структурою відповідає другому виду практичного заняття спрямованого на формування граматичної компетентності. На цьому етапі здійснюється вторинна автоматизація дій студентів з новою граматичною структурою на основі 1 ) виконання вправ на імітацію, підстановку, трансформацію, завершення зразка мовлення, відповіді на різні типи запитань, постановку запитань, 2) використання зображальної наочності (малюнків та постановки запитань до них), графічної наочності (таблиці) та 3) використання інтерактивних фоновправ, комп'ютерних вправ.

Третій вид практичного заняття спрямованого на формування граматичної компетенції має на меті використання граматичної структури у діалогічному або монологічному мовленні, при читанні або аудіюванні, у писемному мовленні. На цьому занятті домінують умовно-комунікативні та комунікативні вправи типу: використовуючи малюнок, дайте відповіді та запитання; використовуючи граматичні структури, як у зразках, складіть речення із поданих слів, вживаючи певну граматичну структуру; прочитайте/прослухайте текст з певними граматичними структурами і визначте чи правильні наведені твердження тощо.

У процесі формування фонетичної компетентності виділяють презентативний, адаптаційно-тренувальний та асиміляційно- реалізуючий етапи [7, 7]. Найбільш важливим при вивченні англійської мови як другої спеціальності є адаптаційно-тренувальний. Робота над фонетичною стороною мовлення вимагає багаторазового слухання та вправляння. Однак невелика сітка годин, відведених на вивчення англійської мови як другої спеціальності, не дозволяє виділити роботу над звуками та інтонаційними моделями в окреме заняття. Тому формування фонетичної компетентності є складовою різних видів занять. З метою формування фонетичних знань викладач формулює завдання таким чином: запишіть слова / речення / текст за транскрипцією, затранскрибуйте слова / речення / текст, визначте кількість букв і звуків у словах, охарактеризуйте голосні звуки. Оволодіння рецептивними/ репродуктивними / продуктивними слухо- вимовними навичками здійснюється на основі наступних завдань: послухайте і повторіть слова, словосполучення, повторіть за диктором скоромовку / вірш. Завдання “прослухайте вірш / діалог, затранскрибуйте і намалюйте тонограму, вивчіть вірш напам'ять / розіграйте діалог”, “прослухайте текст, розмітьте паузи, наголошені склади, тони; прочитайте текст, звертаючи увагу на інтонацію, вивчіть текст напам'ять та відтворіть його” сприяють формуванню інтонаційних навичок.

Практичне заняття з англійської мови складається з трьох частин: вступної, основної та завершальної. Вступна частина заняття охоплює організаційний момент, фонетичну та мовленнєву зарядку. Метою організаційного моменту є уведення студента в іншомовну атмосферу, ознайомлення з темою та метою заняття. Артикуляційна гімнастика, слухання та повторення звуків, віршів, скоромовок, римівок, пісень, коротких діалогів повинно сприяти формуванню фонетичної компетентності та налаштуванню мовного апарату на вивчення іноземної мови. Мовленнєва зарядка передбачає виступи студентів з короткими повідомленнями про події у світі, новинами, цікавинками із рубрики “Чи знаєте Ви, що ...?”.

Основна частина різних типів занять буде відрізнятися за змістом роботи. Так, основна частина практичного заняття першого виду може бути спрямована на:

- подачу нового лексичного чи граматичного матеріалу;

- первинну автоматизацію нового лексичного чи граматичного матеріалу;

- формування лінгвосоціокультурної компетентності при ознайомленні з новим лексичним матеріалом;

- тренування у засвоєнні нових навчальних стратегій щодо запам' ятовування слів, граматичних правил.

Основну частину другого виду практичного заняття становить практикування студентів у вживанні вивченого на попередньому занятті мовного явища, формуванні стійких та гнучких навичок, здатних до переносу. Для цього студенти виконують некомунікативні та умовно- комунікативні вправи, працюють у парах, групах, командах. Факультативним компонентом заняття може стати формування мовленнєвих компетентностей у читанні або аудіюванні.

Основна частина третього виду практичного заняття включає використання вивченого матеріалу (лексичного/граматичного) у діалогічному та монологічному мовленні або читанні та аудіюванні, при написанні текстів різних жанрів та типів. Викладач повинен вибрати конкретний функціональний тип діалогу/ монологу, дотримуватися послідовності етапів розвитку вмінь діалогічного/монологічного мовлення, використання опор, моделювання ситуацій. При роботі над писемним мовлення слід спланувати роботу щодо зняття мовних, мовленнєвих та композиційно-структурних труднощів при написанні письмових повідомлень.

Завершальна частина практичного заняття є обов'язковою і передбачає підведення підсумків заняття, оцінювання студентів та подачу домашнього завдання.

Висновки і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Грамотна організація практичного заняття з англійської мови сприяє успішному оволодінню студентами англомовною комунікативною компетентністю, навчальними стратегіями, способами самореалізації засобами англійської мови, толерантному ставленню до іншої культури. У подальшому варто звернути увагу на побудову практичних занять з англійської мови з використанням Інтернет-технологій, комп'ютерних вправ, поєднанням заняття у комп'ютерному класі та аудиторії.

Література

практичний заняття англійський вихователь

1. Вовк О.І. Формування англомовної граматичної компетенції у майбутніх учителів в умовах інтенсивного навчання: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Олена Іванівна Вовк. - К., 2008. - 344 с.

2. Задорожна І.П. Організація самостійної роботи майбутніх вчителів англійської мови з практичної мовної підготовки: монографія / Ірина Павлівна Задорожна. - Тернопіль: Вид-но ТНПУ, 2011. - 414 с.

3. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: підручник / [кол. авторів під керівн. С.Ю. Ніколаєвої]. - К.: Ленвіт, 1999. - 320 с.

4. Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика: підручник для студ. класичних, педагогічних і лінгвістичних університетів / [О.Б. Бігич, Н.Ф. Бориско, Г.Е. Борецька /за загальн. ред. С.Ю. Ніколаєвої]. - К.: Ленвіт, 2013. - 590 с.

5. Сиземина А.Е. Стратегия применения графических организаторов при обучении лексической стороне иноязычной речи [Електронний ресурс] / Александра Евгеньевна Сиземина // Вопросы современной науки и практики. - 2009. - № 6(20). - Режим доступу до журн.: http:// vemadsky. tstu.nl/pdf/ 2009/06/rus 07_2009_06.pdf

6. Сосяк М.М. Комунікативно-мовленнєва ситуація як основа формування комунікативної компетенції студентів у діалогічному мовленні / Мирослава Миколаївна Сосяк // Людинознавчі студії: Збірник наукових праць ДДПУ імені Івана Франка / [ред. кол. Т. Біленко, М. Чепіль, С. Приступа та ін.]. - Дрогобич, 2008. - Випуск 17. Педагогіка. - С. 211 - 225.

7. Хомутова А.А. Формирование фонетической компетенции на основе мультимедиа (английский язык, языковой вуз): автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.02 "Теория и методика обучения и воспитания (иностранные языки)” /А.А. Хомутова. - Тамбов, 2007. - 21 с.

8. Шатилов С.Ф. Методика обучения немецкому языку в средней школе: [учеб. пособие для студентов пед. ин-тов] / Сергей Филиппович Шатилов. - Л.: Просвещение, 1986. - 223 с.

9. Harmer J. How to Teach English / Jeremy Harmer. - Longman, 1998. - 198 p.

Размещено на Allbest.ru