Тенденції щодо збереження і зміцнення здоров’я особистості у сучасному соціумі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 37.011.3 - 051:613

Асланов Галандар Асдан огли, аспірант кафедри теорії та методики професійноїосвіти

Міжрегіональної академії управління персоналом, м. Київ

Тенденції щодо збереження і зміцнення здоров'я особистості у сучасному соціумі

У статі проаналізовано змістовно-організаційні аспекти формування здоров'язбережувальної компетентності як важливої складової професійної готовності майбутнього фахівця. Розкрито поліфункціональний характер поняття “здоров'язбережувальна компетентність, схарактеризовані її складові та напрями формування. Здоров 'язбережувальна компетентність розглядається як інтегральна, динамічна риса особистості, що проявляється в здатності організувати й регулювати оздоровчу діяльність.

Ключові слова: здоров 'я, здоров 'язбережувальна компетентність, система професійної підготовки, процес формування здоров'язбережувальної компетентності, збереження, особистість, соціум.

Літ. 17.

Асланов Галандар Аслан оглы, аспирант кафедры теории и методики профессионального образования

Межрегиональной академии управления персоналом, г. Киев

ТЕНДЕНЦИИ ПО СОХРАНЕНИЮ И УКРЕПЛЕНИЮ ЗДОРОВЬЯ ЛИЧНОСТИ В СОВРЕМЕННОМ СОЦИУМЕ

В статье проанализированы содержательно-организационные аспекты формирования здоровьесберегающей компетентности как важной составляющей профессиональной готовности будущего специалиста. Раскрыто полифункциональный характер понятия ``здоровьесберегающая компетентность, охарактеризованы ее составляющие и направления формирования. Здоровьесберегающая компетентность рассматривается как интегральная, динамическая черта личности, которая проявляется в способности организовать и регулировать оздоровительную деятельность.

Ключевые слова: здоровье, здоровьесберегающая компетентность, система профессиональной подготовки, процесс формирования здоровьесберегающей компетентности, хранение, личность, социум.

Aslanov Halandar Asdan ohly, Post-graduate student at the Department of Theory and Methodology of

Professional Education Interregional Academy of Personnel Management, Kyiv

TRENDS OF CONSERVATION AND STRENGTHENING OF PERSON'S HEALTH IN MODERN SOCIETY

The article analyzes the content and organizational aspects of health-protecting competence as also as critical component of professional readiness offuture specialist. It reveals the multifunctional nature of the concept of “health- protecting competence. Author determines its composition and direction of formation. Health-protecting competence is seen as integral, dynamic personality trait that manifests itself in the ability to organize and regulate recreational activities.

Keywords: health, health-protecting competence, training system, the formation health-protecting competence, storage, identity, society.

Постановка проблеми. В умовах перетворення сучасного суспільства загострюються проблеми різного характеру: політичного, економічного, соціального, екологічного, духовного й інші. Одна з головних проблем сучасного суспільства - це проблема здоров'я.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Сучасні дослідження проблем, що стосуються здоров'язбереження, свідчать про відсутність єдиного підходу науковців.

Аналіз фахових студій засвідчує, що філософсько-соціальний напрям детально відображено в працях О. Антонової, А. Бойко, Д. Венедиктова, Н. Гундарева, Ю. Лисицина та інших. [1; 7]. Валеологічний напрям розробляють Г Апанасенко, І. Брехман, Т. Бойченко, Є. Булич, М. Гончаренко, В. Горащук, Л. Плахтій, С. Страшко, Л. Сущенко та інші [2; 4; 5; 10]. Незважаючи на різновекторність підходів, науковці одностайні в тому, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства проблема збереження й зміцнення здоров'я особистості набуває особливої значущості у зв'язку із різким погіршенням стану здоров'я молоді. Дослідження І. Анохіна, Н. Башавець, Д. Вороніна, Г Мешко, В. Омеляненко, В. Сергієнко, Н. Тамарської та інших [1; 7; 15], дозволяють виділити компетентність здоров'язбереження як важливу складову ключових компетентностей майбутнього педагога. В їх роботах закладено основи для розуміння здоров'язбережувальної компетентності як інтегральної якості особистості, яка впливає як на професійну, так і на особистісну складові життєдіяльності людини.

Мета дослідження. Прослідити основні тенденції щодо збереження і зміцнення здоров'я особистості в умовах сучасного соціуму.

Виклад основного матеріалу. Науковцями доведено, що однією із ключових компетентностей людини, які мають бути обов'язково сформованими в кожної особистості для її повноцінної життєдіяльності й життєтворчості, є здоров'язбережувальна компетентність. Вона розглядається як основа буття людини, де основним є усвідомлення важливості здоров'я, здорового способу життя. Т. Шаповалова визначає її як інтегральну якість особистості, що складається із сукупності знань про людину, її здоров'я, здоровий спосіб життя, потреби в засвоєнні способів збереження власного здоров'я, орієнтованих на самопізнання, самовиховання, самореалізацію [16].

Нам імпонує визначення Н. Поліщук, яка зазначає: “здоров'язбережувальна компетентність” - інтегральна якість особистості, яка проявляється у її загальній здатності до здоров'язбережувальної діяльності, що ґрунтується на інтеграції знань, умінь, навичок, ціннісних ставлень особистості, спрямованих на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров'я - свого та оточення. Структура здоров'язбережувальної компетентності передбачає наявність ціннісно- мотиваційного, змістового, діяльнісного, особистісного, рефлексивного компонентів [13].

У лексикографічних виданнях лексема “здоров'я” тлумачиться як стан саморегуляції організму та його динамічної взаємодії із середовищем, сукупність відносно врівноважених психосоматичних станів, що забезпечують можливість оптимального функціонування людини в різних сферах життя. Здоров'я - це не тільки відсутність захворювань, а й здатність організму швидко й своєчасно пристосовуватися до змінюваного соціально-психологічного та природного оточення, виконання специфічних функцій, властивих людині. Без високого рівня культури здоров'я людини суспільство не може прогресивно розвиватися у всіх його напрямах.

На думку В. Горащука, стан здоров'я людей, який постійно погіршується на цьому етапі, і недостатньо ефективне медичне забезпечення обумовлене низкою причин. По-перше, досягнення лікувальної медицини полягає, головним чином, у лікуванні хвороб, але лікування хвороб приносить здоров'я далеко не завжди. В організмі людини нерідко залишається слід не тільки від перенесеного захворювання, але й від самого лікування. По-друге, сучасні теоретико-методологічні основи сутності феномена здоров'я припускають розгляд його не тільки на клітинному, органному, але й у психічному й духовному аспектах, на аксіологічному й культурологічному рівнях. По- третє, комплекс життєвих умов людини складний, він містить умови праці й побуту, клімато- географічні особливості місцевості, у якій вона проживає, фізіологічні можливості організму, звичаї, звички й т.ін., що, безумовно, впливає на здоров'я людини [9].

Одним з основних завдань сучасного суспільства є завдання забезпечення здоров'я людини в умовах світу, що змінюється й ускладнюється. Цього можна досягти за умови навчання людей устигати адаптувати свою життєдіяльність відповідно до тих змін, які вони самі й вносять у цей світ. Вирішення цієї проблеми повинно виходити, насамперед, з внутрішньої зміни самої людини, її культури. На тлі загальної грамотності, високого рівня загальної культури люди просто не знають, як формувати, зберігати й зміцнювати своє здоров'я, а якщо й знають, то не завжди дотримуються правил здорового способу життя, що є наслідком низького рівня культури здоров' я людини. Така ситуація зумовила розроблення низки концепцій, а також виокремлення підходів до збереження й зміцнення здоров'я. На думку Н. Василенко, важливим аспектом концепції формування здорового способу життя з методологічної точки зору є те, що молодь потрібно спонукати до дослідження її особистих позицій і переконань, до з'ясування цінностей і аналізу різних кроків в процесі прийняття того чи іншого рішення [6].

У центрі уваги має бути виховання відповідальності та досягнення розуміння учнями, як правильно обрати свій життєвий шлях. Зміна пріоритетів у світовій політиці підтверджується міжнародним документом “Політика досягнення здоров'я для всіх в XXI столітті”, у якому зазначено, що всі держави-члени Євробюро ВООЗ, у тому числі Україна, повинні здійснювати політику формування здорового способу життя населення, особливо молоді. Україна не стоїть осторонь зазначених процесів.

Здоров'я, за визначенням ВООЗ, - це стан повного фізичного, душевного (духовного) та соціального добробуту, а не лише відсутність хвороби чи фізичних вад. Тому здоров'я розглядається не лише як ресурс, а як мета життя. За Національною програмою “Діти України” визначено чотири аспекти здоров'я: фізичне, психічне, духовне, соціальне.

Поняття “здоров'я” нерозривно пов'язане з поняттям “здоровий спосіб життя” як сценарій життєдіяльності, спрямованої на збереження та поліпшення здоров'я людей [8].

Результатом сформованості здорового способу життя є культура здоров'я як інтегративна якість особистості і показник вихованості, що забезпечує певний рівень знань, умінь і навичок формування, відтворення та зміцнення здоров' я, і характеризується високим рівнем культури поведінки щодо власного здоров'я та здоров'я оточення.

На стан здоров'я населення негативно впливають чинники навколишнього середовища, і в першу чергу, несприятлива екологічна ситуація, низька якість питної води та продуктів харчування; соціальні детермінанти - низький рівень доходів більшості населення, відсутність умов для здорового способу життя. Система охорони здоров'я у своїй діяльності передусім спрямована на лікування пацієнтів, а не профілактику захворювань та їх раннє виявлення, що призводить до хронізації хвороб, зростання первинної інвалідизації та запобіжної смертності.

На сьогодні в Україні діє низка загальнодержавних та державних цільових програм і розробляється за дорученнями уряду концепції 7 програм в охороні здоров'я, які скеровані на вирішення вузьких проблем, пов'язаних як класами хвороб, так із окремими нозологічними формами захворювань. Значна кількість програм призводить до розпорошення ресурсів охорони здоров'я, при цьому більшість з них не фінансується в повному обсязі. Велика кількість програм не дозволяє проводити дієвий моніторинг їх виконання та оцінювати їх ефективність.

У науковій літературі виокремлено й низку підходів до збереження й зміцнення здоров'я. Один із них можна назвати валеологічним з огляду на його етимологію. Він ґрунтується на засадах валеології - (лат. valeo - здраствувати, бути здоровим, грец. logos - навчання, наука) науки про формування, збереження й зміцнення здоров'я людини у всіх його аспектах: духовному, психічному й фізичному [2]. Як зазначає один з представників валеологічного підходу В. Горащук, валеологія зосереджує свої зусилля не на усуненні хвороб (цим займається медицина), а на їхнє запобігання, забезпечуючи всі можливі умови, щоб попередити їхнє виникнення. Вона має переважно прикладний характер, даючи практичні рекомендації людині з підтримки здоров'я на всіх рівнях: духовному, психічному, фізичному і як результат - соціальному. Основним призначенням валеології є виховання здорового, повноцінного суб'єкта життя [9].

Важливим підходом до збереження й зміцнення здоров'я є особистісно-діяльнісний підхід. Цей підхід є складним інтегрованим поняттям, що містить особистісно орієнтований і діяльнісний підходи. Сучасне розуміння особистісного (або особистісно-центрованого) підходу визначили в 60-ті роки ХХ ст. представники напряму гуманістичної психології (А. Маслоу, Р. Мей, К. Роджерс, В. Франкль), які твердили, що повноцінне виховання можливе лише в тому випадку, коли школа служитиме лабораторією для відкриття унікального “Я” кожної людини. Діяльнісний підхід ґрунтується на визнанні діяльності основою, засобом і вирішальною умовою розвитку особистості. Він сформувався в психології як засіб пізнання особистості та особливостей її взаємодії з навколишнім середовищем, тому вважаємо за доцільне розкрити психологічний аспект зазначеної проблеми.

Відтак, О. Леонтьєв розробив теорію діяльності, підґрунтям якої є принцип єдності діяльності та свідомості. У контексті зазначеного принципу діяльність розглядається: як умова виникнення, чинник формування й об'єкт застосування свідомості; як форма активності свідомості; як регулятор поведінки і дій людини [12].

Досліджуючи порушену проблему, Д. Ельконін визначив такі види діяльності: безпосередньо- емоційне спілкування, предметно-маніпулятивна діяльність, рольова гра, навчальна діяльність, інтимно-особистісне спілкування, навчально- професійна діяльність [17].

У контексті нашого дослідження, з огляду на особистісний компонент, студент усвідомлює себе здоровою особистістю, створює образ “Я” - здоровий. Відповідно до діяльнісного компонента у студентів формується здатність до вибору такої моделі поведінки, яка сприяє здоровому способу життя і є складовою здоров'язбережувальної компетентності. Цей процес відбувається через реалізацію комплексу різних видів діяльності та організаційно-методичних заходів.

Основним завданням підготовки педагогічних кадрів до здійснення формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя є забезпечення безперервності у формуванні культури здоров'я особистості як невід'ємної складової її професійної компетентності та адаптації до гуманістичної спрямованості навчально-виховного процесу.

Наступний підхід визначаємо як технологічний з огляду на широке розповсюдження здоров'язберігаючих технологій. Здоров'язберігаюча технологія - це побудова послідовності факторів, що попереджують руйнування здоров'я при одночасному створенні системи сприятливих для здоров'я умов. здоров'язбережувальний фахівець професійний

Поняття “здоров'язберігаючі технології” об'єднує в собі всі напрями діяльності вищого навчального закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров'я.

Під здоров'язберігаючими технологіями вчені пропонують розуміти: сприятливі умови навчання дитини у школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання); оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм); повноцінний та раціонально організований руховий режим.

Слід зазначити, що впровадження здоров'язберігаючих освітніх технологій пов'язано з використанням медичних (медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних здоров'язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності.

Варто зазначити, здоров'язберігаючі технології дозволяють: сформувати соціальну зрілість випускника; забезпечити можливість учням реалізувати свій потенціал; зберегти й підтримати фізіологічне здоров'я людини.

Аналіз класифікацій існуючих здоров'язберігаючих технологій дає можливість виокремити такі види: захисно-профілактичні: спрямовані на захист дітей від несприятливих для здоров'я впливів (санітарно - гігієнічні вимоги, чистота, щеплення, ін.); компенсаторно-нейтралізуючі: використовуються для нейтралізації будь-якого негативного впливу (фізкульт-хвилинки, вітамінізація харчового раціону та ін.); стимулюючі технології: дозволяють активізувати власні ресурси дитячого організму (загартовування, фізичні навантаження); інформаційно-навчальні: покликані забезпечити рівень грамотності в питаннях здоров'я.

На основі аналізу наукової літератури з проблеми дослідження ми виділили найбільш ефективні методологічні підходи в підготовці сучасних фахівців до здоров'язбережувальної діяльності: нормоцентричний підхід розуміє здоров'я як сукупність середньостатистичних норм сприйняття, мислення емоційного реагування та поведінки в поєднанні з нормальними показниками соматичного стану індивіда; Феноменологічний підхід трактує проблеми здоров'я та хвороби як фундаментальні аспекти індивідуального буття. Ці погляди базуються на глибинному розумінні та емпатії; Холістичний підхід. Здоров'я розуміється як цілісність, яка набувається індивідом у процесі його становлення; Відповідно до крос культурного підходу, здоров'я - це соціокультурна змінна, його характеристики відносні та обумовлені специфічними соціальними умовами, особливостями національного менталітету; На думку прихильників дискурсивного підходу, здоров' я треба досліджувати як продукт означеного дискурсу, який має власну внутрішню логіку конструювання; Інтегративний підхід свідчить про те, що будь-які пояснювальні принципи, моделі та концептуальні схеми є адекватними способами дослідження здоров'я на різних рівнях людського буття. Прихильники цієї моделі намагаються з'єднати, тобто інтегрувати ці моделі, схеми, ураховуючи їх межі на єдиній концептуальній основі; Соціологічний підхід до здоров'я трактується через хворобу, тобто з негативного боку. “Здорове суспільство” - це таке суспільство, яке має мінімальний рівень “соціальних хвороб”.

Найбільш продуктивними методологічними підходами в підготовці сучасних фахівців до здоров'язбережувальної діяльності визначено системний, аксіологічний, андрагогічний, акмеологічний, валеологічний, особистісно орієнтований, діяльнісний, компетентнісний.

На основі аналізу досліджень сучасних науковців Т. Бойченко, Н. Башавець, О. Вакуленка, Л. Ващенко, С. Верблі, Н. Зимовець, Н. Левинець, О. Леонтьєвої, Н.Урум [3; 10; 11; 14], виявлено, що в практиці вищих навчальних закладів використовують, як правило, комплекс підходів. Це дозволяє сформувати в майбутніх фахівців готовність до розвитку здоров'язбережувальної компетентності, яка ґрунтується на визнанні здоров'я однією з базових цінностей людини та суспільства, що охоплює систему мотивів здоров'язбережувальної діяльності, цінностей та особистісних якостей, знань й умінь фахівця, які дозволяють йому мобілізуватися на цю діяльність і виконувати її на необхідному рівні.

Висновки. Таким чином, аналіз сучасних тенденцій щодо збереження і зміцнення здоров'я особистості у сучасному соціумі, дає підстави стверджувати, що сьогодення сучасної підготовки сучасних фахівців незаперечно визнають як формування ціннісного ставлення особистості до здоров'я, так і власне збереження і зміцнення здоров'я особистості у сучасному соціумі.

Література

1. Антонова О. Є. ПоліщукНМ. Здоров 'язберігаюча компетентність особистості як наукова проблема (аналіз поняття) // Вища освіта у медсестринстві: проблеми і перспективи: зб. статей всеукраїнської науково-практичної конференції. -- 10 -- 11 листопада 2011. -- Житомир: Полісся, 2011. -- С. 27 -- 31.

2. Апанасенко Г.П. Валеологія як наука / Г.П. Апанасенко, Л.А. Попова // Валеологія. -- 1996. -- № 1. -- С. 4 -- 9.

3. Башавець Н.А. Історія розвитку проблеми здоров'язбереження молоді // Народна освіта: Електронне наукове фахове видання. -- Вип. №3 (9). -- 2009. [Електронный ресурс]. -- Режим доступу: http://www.narodnaosvita.kiev.ua/vup у sku/9/statti/bashavec.htm .

4. Брехман И.И. Валеология -- наука о здоровье. -- [изд. 2-е, доп., перераб.] /И.И. Брехман. --М.: Физкультура и спорт, 1990. -- 208 с.

5. Булич Е.Г. Теоретические основы валеологии / Е.Г. Булич, И.В. Муравов. -- К.: ІЗМН, 1997. -- 224 с.

6. Василенко Н. Проблема здорового способу життя в освіті європейських країн/ Н. Василенко //Шлях освіти. -- 2000. -- № 1. -- С. 19 -- 22.

7. Венедиктов Д.Д. Социально-философские проблемы здравохранения / Д.Д. Венедиктов // Вопросы философии. -- 1980. -- № 4.

8. Воронін ДЄ. Здоров 'язберігаюча компетентність студента в соціально-педагогічному аспекті / Д.Є. Воронін //Педагогіка, психологія та медико- біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. -- 2006. -- № 2. -- С. 25 -- 28.

9. Горащук В.П. Курс лекцій з валеології: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. -- Луганськ, 2008. -- 161 с. -- С. 5.

10. 10.Зимівець Н.В. Соціально-педагогічні технології формування відповідального ставлення до здоров'я в учнівської молоді: Автореф. дис.. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спеціальність -- 13.00.05 -- соціальна педагогіка. -- Луганськ, 2008. -- 21 с.

11. Левінець Н. Впровадження здоров 'язберігаючих технологій як актуальний напрям сучасної дошкільної освіти [Електронний ресурс] / Н. Левінець // Вісник інституту розвитку дитини. Зб. наук. праць. -- Серія: Філософія. Педагогіка. Психологія. -- Вип. 16. -- К., 2011. -- Режим доступу:http://archive.nbuv.gov. ua/portal/ soc_gum/VIrd/2011_16/Pdf/18.pdf

12. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / Алексей Николаевич Леонтьев. -- 2-е изд. -- М.: 1977. -- 304 с.

13. Поліщук Н.М. Підготовка вчителя в системі післядипломної педагогічної освіти до розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спеціальність -- 13.00.04 -- теорія і методика професійної освіти /Поліщук Наталія Миколахївна. -- К., 2013. --19 с.

14. Урум Н.С. Підготовка майбутніх учителів до забезпечення здорового способу життя молодших школярів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спеціальність -- 13.00.04 -- теорія і методика професійної освіти / Урум Наталія Степанівна. -- К., 2008. -- 19 с.

15. Тамарская Н.В. Управление учебно воспитательным процессом в классе (здоровьесберегающий аспект): Учебно-методическое пособие для учителя / Н.В. Тамарская, С.В. Русакова, М.Б. Гагина. -- Калининград: Изд-во КГУ, 2002. -- 31 с.

16. Шаповалова Т.Г. Здоров'язбережувальний компетентнісний підхід до навчально-виховного процесу в ПНЗ/Т.Г. Шаповалова// зб. наук. праць ІІВсеукр.наук.-практ. конференції/ [за заг. ред. акад. ПрокзтенкаІ.Ф.]. --Харш.'ХНПУімГС. Сковороди, 2012. -- С. 327 -- 331.

17. 17.Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды/Давид Борисович Эльконин. -- М., 1989. -- 380 с.

Стаття надійшла до редакції 31.03.2016

Размещено на Allbest.ru