Виховання учнів гуцульської школи засобами дзвонарства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Нинішнє суспільство ставить високі вимоги до виховання підростаючого громадянина України, яке має спиратися на загальнолюдські та національні цінності, відповідати духовним та фізичним можливостям, сприяти самовихованню. На жаль, серед сучасних школярів спостерігається зріст бездуховності, антисоціальної поведінки, неповаги до моральних засад, принципів, що призводить до деградації особистості. Ці проблеми спонукають науковців до пошуку нових шляхів їх вирішення, серед яких вагомим є підвищення якості навчально-виховної роботи в загальноосвітніх закладах, зокрема такого етнокультурного регіону як Гуцульщина. Саме тому у виховній роботі з дітьми все більшого значення набуває застосування народних звичаїв, традицій, обрядів, дзвонарства зокрема.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання проблеми, засвідчив, що останнім часом активізувалися дослідження різних аспектів дзвонарства в багатьох регіонах України (С. Боньковська, О. Бузова, Т. Борисенко, Л. Вознюк (Ільчук), Г. Марчук, Р. Михайлова, Л. Московчук, Б. Працюк, М. Чепіга та ін.). Вагомий внесок у наукові студії дзвонарської культури зробив учений-кампанолог, професор Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника Б. Кіндратюк. Він на широкій джерельній базі здійснив спробу вивчення розвою дзвонарства України від найдавніших часів і донині [3], вперше в українській педагогіці розглянув проблему зміцнення духовного здоров'я школярів музикою церковних дзвонів [4].

Однак, ще недостатньо привернута увага дослідників до педагогічного потенціалу дзвонарства, не схарактеризовано його значення у навчально-виховній роботі зі школярами. Тому, метою нашої публікації є розкриття такого аспекту проблеми як виховання учнів гуцульської школи засобами дзвонарства. Відповідно до мети окреслено завдання: визначити труднощі у вихованні сучасних учнів і шляхи їх вирішення; розробити низку виховуючих ситуацій, що сприятимуть активізації в школярів інтересу до дзвонарства.

Проблеми у вихованні сучасних дітей досить різноманітні. Найчастіше на них негативно впливає соціальне оточення, великий потік інформації, комп'ютерні ігри з елементами жорстокості, доступність сумнівних інтернет-сайтів, що породжує неконтрольовану агресію і аж ніяк не сприяє моральному, духовно здоровому розвитку індивідуума. Це все актуалізує необхідність створення таких умов виховання, які б сприяли всебічному, гармонійному, естетичному становленню особистості учня, здатного боротися з внутрішніми деструкціями. На цьому наголошується в Законах України «Про освіту», «Про середню загальну освіту», «Концепції національного виховання дітей та учнівської молоді в Україні» та ін.

Виховання це усвідомлене і цілеспрямоване зрощування людини як особистості у відповідності зі специфікою цілей, соціальних груп і організацій, в яких воно здійснюється [2, с. 87]. В. Марків уважає, що виховання у широкому значенні охоплює всю суму впливів, увесь процес формування особистості і підготовку її до активної участі у виробництві, суспільному і культурному житті, не лише виховну роботу школи, дитячих і молодіжних організацій, сім'ї, громадськості, а й вплив усього укладу життя суспільства, літератури, мистецтва, кіно, радіо, телебачення, а також освіту і навчання [6, с. 10].

Зміст дзвонознавчого виховання полягає у формуванні певної системи знань, ідеалів, думок, цінностей, оволодіння якими забезпечить формування всебічно і гармонійно розвинутої духовної особистості, прилучення її до культурних, національних святинь. Тому орієнтиром сучасної гуцульської школи є залучення молодого покоління до відродження традицій, звичаїв свого народу, активної участі у розвитку рідної культури. Як стверджував О. Вишневський, «...народ тільки тоді розвине національну зрілість, коли, не втрачаючи своєї національної самозосередженості, спиратиметься на загальнолюдські духовні цінності» [1, с. 209-211]. Саме тому вважаємо, що сучасне виховання має ґрунтуватися на «Кодексі цінностей сучасного українського виховання» (за О. Вишневським), володіння якими сприятиме кращому формуванню у школярів моральних, духовних та естетичних якостей. дзвонознавчий школа духовний

Наш досвід роботи зі школярами та студентами, а також Б. Кіндратюка з Івано-Франківська як педагога-музиканта та викладача методики музичного виховання, його практика вивчення та популяризації дзвонарства серед школярів і майбутніх учителів музичного мистецтва, спілкування з педагогами навчальних закладів засвідчують зацікавленість основами дзвонознавства та бажання вивчати це мистецтво. Тому пропонуємо педагогам низку виховних ситуацій, що допоможуть ознайомити школярів зі складовими дзвонарства Гуцульщини та їхнім відображенням у мистецтві, сприятимуть збагаченню музичних вражень учнів шляхом сприймання композицій дзвонарів, розвиватимуть їхню творчу активність на уроках.

Вивченням дзвонів та всього, що з ними пов'язано, зокрема педагогічних аспектів використання засобів дзвонарства у вихованні підростаючого покоління, займається українська кампанологія (від італ. сатрапа дзвін, дзвонознавство). Школярам потрібно знати, що дзвони це важливі пам'ятки матеріальної та духовної культури, музичні інструменти, витвори художнього лиття, пам'ятки писемності та обов'язкові атрибути церковного храму. Знання різних видів мистецтв є запорукою всебічно розвиненої особистості підлітка, а вивчення дзвонарства має вагоме значення у процесі формування цієї особистості.

Варто зазначити, що в давнину дзвоніння супроводжувало людей упродовж всього життя, тому це знайшло свій відбиток у музиці, літературі, візуальних видах мистецтв, культурі тощо. Формуванню поваги до народних дзвонарських традицій і звичаїв сприяє використання на заняттях музичного мистецтва потенціалу усної народної творчості (пісні, думи, легенди, приказки, колядки, щедрівки, гаївки, коломийки тощо), а також налагодження сприймання музичних творів із звучанням дзвонів. Цікавою та пізнавальною для учнів стане розповідь про унікальний музичний інструмент карильйон (фр. carillon) набір різної величини хроматично налаштованих дзвонів (до 80 шт.), з'єднаних з клавіатурою. Єдина в Україні професійна карильйоністка Ірина Рябчун, виконавиця зразків класичної та сучасної музики, іноді проводить майстер-класи гри на цьому інструменті в одній із дитячих музичних шкіл Івано-Франківська, а також є учасником фестивалю карильйонного мистецтва, що відбувається в Гошівському монастирі Долинського району (Івано-Франківщина).

Ще однією важливою виховною ситуацією є проведення пізнавальних екскурсій на дзвіниці як визначні пам'ятки архітектури та розповідь про набори дзвонів, їхню мистецьку цінність, музичні характеристики тощо. Зустрічі із дзвонарями також сприяють розвиткові в учнів допитливості. Так, цікавлять учнів назви частин дзвона (корона, вуха, шия, плащ, ударник, язик), значення уставних дзвонінь та різних способів дзвоніння, відомості про дзвонарство Косівщини, яке вивчав знаний кампанолог Б. Кіндратюк. Високий рівень дзвонарської культури у косівчан, засвідчують збережені давні пам'ятки дзвонарства (XVIII-XIX ст.), часті пожертвування на відливання розкішно оздоблених дзвонів. Шанобливе ставлення косівчан до цих музичних інструментів підтверджує те, що під час Великої світової війни люди часто закопували дзвони, кидали їх у криниці, аби вони не дісталися ворогові.

Вихованню в учнів поваги до звичаїв і традицій Гуцульщини сприятиме розповідь про важливість використання під час Великого посту замість дзвонів дерев'яного била. У дзвіниці підвішують грубу дошку, і замість дзвонів дзвонар двома дерев'яними молотками «виклепує» по ній, сповіщаючи людей про богослужіння. Також Страсної п'ятниці у церквах виставляють Плащаницю і хлопці, обходячи з нею навколо храму, калатають за допомогою саморобних дерев'яних «калаталок», «клепачок», «бузьків» [5, 40-50]. Ще одна важлива традиція Гуцульщини під час святкування Пасхи три дні бити в дзвони. Причому дзвіниця має бути відчинена для всіх охочих пограти на цих унікальних інструментах.

Таким чином, використання засобів дзвонарства є дуже важливим фактором оновлення сучасної шкільної освіти, потужним стимулом підвищення інтересу в учнів до навчання, їх активності у навчальному процесі, це також сприятиме формуванню у підростаючого покоління високих моральних та духовних рис.

Варто також зазначити, що створення описаних виховних ситуацій потребує, в першу чергу, компетентного у галузі дзвонарства вчителя. Це передбачає проведення належної методичної роботи з педагогами в системі післядипломної освіти, розробку для них відповідних методичних рекомендацій, спонукання до безперервного самовдосконалення шляхом вивчення та узагальнення педагогічного досвіду, підбір потрібної кампанологічної інформації та її застосування в процесі підготовки та проведення виховних акцій зі школярами, що і є перспективою наших подальших наукових студій.

Література

1. Вишневський О.І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки: [посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / Омелян Вишневський. Дрогобич: Коло, 2003. 528 с.

2. Енциклопедія освіти / Академія педагогічних наук України; гол. ред. В. Кремень. Київ: Юріком, 2008. С. 10.

3. Кіндратюк Б.Д. Дзвонарська культура України: монографічне дослідження. Вид. 2-ге, виправ. і доп. / Богдан Кіндратюк; [наук. ред. Ю. Ясіновський]. Івано-Фран-ківськ: Вид-во Прикарпат. нац. ун-ту ім. В. Стефаника, 2015. 912 с. + CD.

4. Кіндратюк Б.Д. Духовне здоров'я школярів і музика дзвонів: Етнопедагогічний аспект. [наук.-метод. посіб.] / Богдан Кіндратюк. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2005. 270 с.

5. Кіндратюк Б.Д. Особливості побутування дзвонарства на Косівщині // Народна творчість та етнологія. Київ, 2014, № 3 (349). С. 40-50.

6. Марків В.М. Теорія виховання: [навч.-метод. посіб.] / Володимир Марків. Кривий Ріг: КПІ, 2015. 241 с.

Размещено на Allbest.ru