Розвиток змісту гуманітарної освіти: аналіз поняття

Размещено на http://www.allbest.ru/

розвиток змісту гуманітарної освіти: аналіз поняття

Актуальність досліджуваної проблеми визначається суперечністю між значимістю гуманітарного знання, гуманітарної освіти у суспільному розвитку, житті громадян, конкретної людини та історико-культурною обумовленістю оцінювання її місця і ролі у суспільних, в тому числі, освітніх процесах. Мета дослідження полягала у розкритті сутності поняття розвитку змісту гуманітарної освіти, і передбачала уточнення понять “гуманітарні знання”, “гуманітарна освіта”, “зміст гуманітарної освіти” та визначення змістових елементів системноструктурного аналізу поняття динаміки змісту гуманітарної освіти.

гуманітарний освіта знання динаміка

Актуальность исследуемой проблемы определяется противоречием между значимостью гуманитарного знания, гуманитарного образования в общественном развитии, жизни граждан, конкретного человека и историкокультурной обусловленностью оценки ее места и роли в общественных, в том числе, образовательных процессах. Цель исследования заключалась в раскрытии сущности понятия развитие содержания гуманитарного образования, и предусматривала уточнения понятий "гуманитарные знания", "гуманитарное образование", "содержание гуманитарного образования" и определения содержательных элементов системно-структурного анализа понятия динамики содержания гуманитарного образования.

Ключевые слова: гуманитарное знание, гуманитарное образование, содержание гуманитарного образования, анализ развития содержания образования.

The relevance of the investigated problem is defined by contradictions between importance of the humanities, liberal education in social development, the lives of citizens, the individual, historical and cultural conditionality of evaluation of its place and role in a society, including educational processes. The aim of the study is to elucidate the essence of the concept of liberal education content and to provide clarification of the concepts of "humanitarian knowledge", "liberal education", "content of liberal education", to determine the semantic elements of the system-structural analysis of the dynamics of the concept of liberal education content. Analysis of definitions relating to the concept of liberal education content development has made possible the development of theoretical models of analysis of a complex concept, which is the system-structural. Prospects for further research is to implement partial analysis of the content of the concept of liberal education in schools of Transcarpathia of Czechoslovak Republic period (1919-1939 years) on a given model. Synthesis of certain provisions allows to realize the goal of liberal education as shaping the worldview of the younger generation, which plays an important role in the overall development of personality, its intellectual, ethical, moral and ideological education.

Key words: human knowledge, humanities, liberal education content, analysis of the curriculum.

Перед сучасною освітою постав новий виклик, пов'язаний із переосмисленням ролі і значення гуманітарної складової підготовки фахівців у вищих освітніх закладах. Педагогічна громадськість стурбована відміною наказу Міністерства освіти і науки України № 642, про викладання ряду гуманітарних предметів як нормативних дисциплін, вивчення яких пропонується студентами всіх спеціальностей. На сторінках Інтернет - видань ця новина активно обговорюється, вона має як прихильників так і супротивників. Не вникаючи у деталі дискусії, зауважимо, що важливість гуманітарного знання ставиться під сумнів не вперше і історія розвитку суспільств має немало прикладів цьому.

Варто зауважити, що освіта України прийняла курс на гуманізацію та гуманітаризацію з початком державотворення в умовах незалежності. Більше 20-ти років розвитку гуманітарної освіти дозволили визначити як перелік гуманітарних дисциплін, які пропонувались для вивчення в школі, так і тих, які вивчались у вищих школах. Окрім того, вища освіта пропонувала здобувати дедалі більше гуманітарних спеціальностей: психологи, політологи, соціологи, соціальні працівники і педагоги та ін.

Реформи, які розпочинаються сьогодні, пов'язані із орієнацією суспільства на європейські цінності. Це означає, що гуманізація та демократизація і надалі виступають базовими принципами розвитку вітчизняної освіти, але їх реалізація здійснюватиметься з урахуванням, крім іншого, індивідуальних потреб (запитів) учнів (студентів), доцільності, утилітаризму. Отже йдеться не про переоцінку місця і ролі гуманітарного знання в системі загальноосвітніх, або професійноорієнтованих знаннь а про інші підходи до його засвоєння, оновлення змісту дисциплін гуманітарного циклу з орієнтацією на конкретні запити (як освітніх закладів, так і конкретних споживачів освітнього продукту).

Дуже важливим є взаємозв'язок між ставленням суспільства до гуманітарних знань та темпами демократизації самого суспільства, його прогресивним розвитком. Ця закономірність було не один раз проілюстрована історичним поступом розвитку європейських суспільств. Закарпаття, яке входило до складу Чехословаччини в 1919-1939 р.р., також переживало добу піднесення. Адже саме цей період, за оцінками багатьох науковців, став дуже важливим етапом як в утвердженні демократичних цінностей, так і в утвердженні національної самобутності жителів краю.

Велику роль у цих процесах відіграла шкільна гуманітарна освіта, зміст якої був спрямований на забезпечення розвитку особистісного потенціалу кожного учня, його здібностей, інтересів, запитів, потреб і відповідних їм мотивів; виховання рис громадянина, трудівника, християнина.

Оскільки поняття гуманітарної освіти є центральним у дослідженні проблеми розвитку його змісту, то перед нами постало завдання аналізу як поняття гуманітарної освіти так і поняття динаміки її змісту.

Проблеми гуманітарного знання у філософському, психолого-педагогічному контексті аналізуються у працях В.Андрущенка, Г.Балла, І.Беха, С.Гончаренка, І.Зязюна, А. Кузьмінського, П.Матвієнка.

Проблеми гуманізації та гуманітаризації освітнього процесу знайшли своє відображення в науковому доробку багатьох вчених, зокрема Ю.К.Бабанського, Г.О.Балла, І.Д. Беха, РА.Бєланова, В.М.Галузинського, С.У.Гончаренка, М.Б.Євтуха, І.А.Зязюна, В.ГКременя, Б.Т.Ліхачова, М.Д.Нікандрова, Ю.В.Пелеха, О.М.Пєхоти, В.В.Рибалка, М.Х.Розова, М.І.Романенка, О.Г.Романовського, В.А.Семиченка.

Актуальність досліджуваної проблеми визначається суперечністю між значимістю гуманітарного знання, гуманітарної освіти (як організованої системи засвоєння гуманітарних знань прийдешніми поколіннями) у суспільному розвитку, житті громадян, конкретної людини та історико- культурною обумовленістю оцінювання її місця і ролі у суспільних, в тому числі, освітніх процесах.

Мета дослідження полягала у розкритті сутності поняття розвитку змісту гуманітарної освіти. Метою обумовлені завдання: 1) уточнити сутність понять “гуманітарні знання”, “гуманітарна освіта”, “зміст гуманітарної освіти”; 2) визначити складові аналізу поняття динаміки змісту гуманітарної освіти.

Насамперед, слід відмітити велику кількість досліджень, в яких розглядаються окремі аспекти проблеми гуманітарної освіти. Дослідники по-різному оцінюють співвідношення понять гуманізм - гуманітаризм: від повного ототожнення до принципових відмінностей.

С.У Гончаренко дотримується позиції, що гуманізація та гуманітаризація - це два незалежних методологічних принципи, які знаходяться у взаємодії між собою, але мають власні цілі й завдання [4, с.6].

В.П.Андрущенко зауважує, що “гуманітаризм, гуманітарне мислення, гуманітарна наука - усі ці поняття пов'язані з поняттям гуманізму як один із напрямів реалізації гуманітарного світогляду і гуманітарної діяльності, через засвоєння, розвиток, використання гуманітарного знання як засобу освіти, виховання людини, розвиток специфічного комплексу гуманітарної науки як засобу освіти, виховання людини” [1, с.9].

Як відмічає член-кореспондент НАН України В.Пазинок, термін “гуманізм” з часів італійського Відродження “почав вживатися у двох основних значеннях: як визначення літературно-художнього напряму, що переслідує мету утвердження нового образу людини, високоморальної й освіченої особистості, і як філософсько-гуманітарне вчення, що в теоретично-світоглядний та етичний спосіб об'єднує всі теорії і вчення, які ґрунтуються на розумінні людини як визначальної мети і вищої цінності. У цьому, другому, аспекті ствердження гуманізму почало здійснюватися гуманітарними науками, науками про людину” [13]. Розкриваючи діалектичний зв'язок між поняттями гуманізм і гуманітаризм, вчений відмічає, що “для засновників класичної філософії, яка була і залишається еталоном культури мислення, нерозривність освіти та гуманізму була незаперечною насамперед щодо змісту і спрямованості світської освіти” [там само]. Таке розуміння гуманізму мало принциповий характер саме для визначення специфіки гуманітарних наук, мета яких полягає у формуванні моральної особистості, сприянні “олюдненню” суспільного життя. До гуманітарних наук “належать насамперед ті, які безпосередньо з'ясовують особливості людини та її життя - це філософська антропологія у широкому її розумінні. Гуманітарним наукам і навчальним дисциплінам властиве суб'єктивування предмета свого дослідження, вони побудовані на базі культуро центристських програм, в яких домінуючою є антропоцентристська парадигма [там само].

Науковці звертають увагу на те, що тлумачення поняття “гуманітаризація” визначається у відношенні до наук, що стосуються вивчення культури та історії народів і різняться від наук про природу” [15].

Оскільки сутність гуманітарного знання полягає у зверненні до внутрішнього світу людини, її розуму, почуттів, ціннісної сфери, то гуманітарна освіта є процес гуманоцен- тричного та культуроцентричного навчання і виховання [7].

Отже, будучи спорідненим за походженням, поняття “гуманізм”, “гуманітаризм” дещо відмінні за функціями, призначенням. Гуманітаризація є основним засобом гуманізації освіти, в свою чергу, гуманізація особистості не може здійснюватися без гуманітаризації освіти.

Аналіз джерельної бази дослідження дозволяє констатувати, що гуманізація - основоположна засада розвитку освіти: у одних випадках розглядається в якості одного з принципів освіти, у інших - виступає методологічним напрямом розбудови освітньої галузі. “Гуманістичне”, будучи основоположним розглядається в єдності із поняттями “цінності”, “світогляд”, “засади”, “напрям” (як сукупність поглядів, принципів: природовідповідності, врахування вікових та індивідуальних відмінностей, врахування запитів та інтересів дитини тощо). В якості методологічного напряму (втіленому у “парадигмальному підході”, “гуманістичне” має безпосереднє відношення як до природничо-наукової, так і до суспільнознавчої та гуманітарної освітніх галузей. “Гуманітарне”, будучи спорідненим, але похідним у відношенні до гуманістичного розкривається через поняття “знання”, “навчання”, “освіта”, “зміст”, “процес” (в тому числі, “діяльність”, “допомога”, “супровід”) тощо.

Підкреслюючи специфіку гуманітарного знання, дослідники протиставляють його природничо-науковому, технократичному. Цінності, що розвиваються у процесі засвоєння гуманітарних знань формують таке ставлення до оточення, яке докорінно відрізняється від “технократичного та сайєнтистського” [7]. Сучасний етап розвитку суспільства визначається як "... епоха гуманітарної освіти і соціально-гуманітарних знань, на відміну від ХХ ст., яке було століттям фізики і технократії” [14]. Власне, гуманітаризація освіти, як відображення в освітньому процесі гуманістичних тенденцій розвитку якраз і дає змогу протистояти особливостям “сучасного техногенного розвитку людства” [9], адаптуватися до сучасного глобалізованого світу” [2].

Визначаючи мету гуманітарної освіти, дослідники звертають увагу на аспекти гіманітарного знання, які пов'язані із:

- духовною культурою, в якій особистість “відтворює себе у своїй людській цінності, в повноті своїх внутрішніх переживань, роздумів і мрій, пізнає суспільство на різних етапах його історії” [2];

- орієнтуванням у “просторі культури”, засвоєнням ціннісного підходу до світу”, .формуванням моральної, естетичної, ціннісної свідомості особистості” як носія культури [7];

- цінностями культури, що складають ядро світогляду особистості, є невід'ємною складовою переконань і сприяють вирішенню завдань: 1) виживання людства в цілому; 2) задоволення потреб в освіті окремої людини з метою найповнішої реалізації її здібностей та власної життєвої мети [там само];

- розумінням людиною свого місця в суспільстві, свого життєвого призначення [14, с.185];

- формуванням культури мислення, творчих здібностей, формуванням у особистості моральної, правової свідомості, культури, почуття відповідальності за результати своєї діяльності [там само, с.186].

Узагальнення визначених положень дозволяє усвідомити мету гуманітарної освіти як “формування світогляду підростаючого покоління, що відіграє велику роль в загальному розвитку особистості, в її розумовому, етичному, моральному та світоглядному вихованні” [5, с.77].

Реалізація визначеної мети (призначення) гуманітарної освіти передбачає розробку проблеми її змісту. Слід зауважити, що варто розрізняти поняття “зміст гуманітарної освіти” і “гуманітаризація змісту освіти”.

Так як зміст освіти - “це система наукових знань про природу, суспільство, людське мислення, практичних вмінь і навичок та способів діяльності, досвіду творчої діяльності, світоглядних моральних, естетичних ідей та відповідної поведінки, якими повинен оволодіти учень у процесі навчання” [5, с.137]; “система наукових знань, практичних умінь і навичок, засвоєння й набуття яких закладає основи для розвитку та формування особистості” [3, с.266]; “обумовлені цілями та потребами суспільства вимоги до системи знань, умінь та навичок, світогляду та громадських і професійних якостей учнів, що формуються у процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій та культури” [10, с.74]; “сукупність систематизованих знань, умінь і навичок, поглядів і переконань, а також певний рівень розвитку пізнавальних сил і практичної підготовки, що досягається в результаті навчально-виховної роботи; він (тобто, зміст освіти - виділено нами) зорієнтований головним чином на знання як відображення духовного багатства людства, накопиченого протягом історичного розвитку [8], то зміст гуманітарної освіти - це систем знань у галузі соціально-гуманітарних наук (філософії, історії, філології, права, економіки, мистецтвознавства) та пов'язаних з ними практичних умінь і навичок [5, с.77].

Щодо гуманітаризації змісту освіти, то йдеться про “олюднення” змісту всіх освітніх галузей, всієї системи організації шкільного життя. Це положення дуже чітко прописане у Концепції гуманітаризації шкільної освіти, розробленій АПН України (С.УГончаренко, Ю.І.Мальований). Зокрема тут зазначено, що: “Відродження духовності у шкільній освіті є тією першоосновою, на якій можлива її наступна розбудова. Шлях до цього лежить через гуманітаризацію. Остання передбачає спрямування освітнього процесу на формування передусім духовного світу особистості, утвердження духовних цінностей як першооснови у визначенні мети і змісту освіти, олюднення знання, формування цілісної гармонійної картини світу з повноцінним відображенням у ній світу культури, світу людини. Сьогодні знання, не осяяні моральністю, духовністю, що не пройшли крізь призму гуманістичних цінностей, можуть принести непоправну шкоду людству” [4 , с.30].

Дослідники визначають головні ознаки гуманітаризації змісту освіти: фундаментальність - забезпечення глибоких і міцних знань; розвиток особистісних якостей учня - здібностей, інтересів, мислення, мовлення, естетичного смаку, збагачення знань, умінь і навичок ціннісним смислом; діалогічність - взаємодія, партнерські стосунки між учасниками освітнього процесу, що вимагає свідомої й активної пізнавальної діяльності; інтегративність - формування цілісного уявлення про оточуючий світ; екзистенціальність - розвиток інтуїції, творчої уяви, емоцій, почуттів [11].

Гуманітаризація змісту шкільної освіти передбачає формування в дітей понять про здоровий спосіб життя, свої фізичні можливості, здатність до саморегуляції поведінки, оволодіння засобами відтворення працездатності та ін. Українську мову, наприклад, рекомендується вивчати так, щоб діти вільно володіли нею, відчували через мову свою ментальність, свої витоки; засвоєння іноземних мов - це, передусім опанування умінь та навичок спілкування. Дедалі більше прихильників має позиція, що “сучасна школа має бути багатомовною” [12].

В сучасній школі українська національна культура, а також культура інших етносів розглядається в якості джерела гуманітаризації змісту шкільної освіти. Виняткове значення у загальнокультурному розвитку дитини відіграє мистецтво. Воно постає як засіб передачі морального досвіду людства, джерело дитячої творчості і засіб спілкування [там само].

Гуманітаризацію освіти варто розуміти не тільки як поширення та збільшення кількості гуманітарних наук, а як систематичне формування людяного ставлення до оточуючих, навколишнього світу та самого себе. Через це у вихованні гуманістичного духу відіграють величезну роль мова, історія, природничі науки та фізика, психологія, фольклор, мистецтво, фізкультура [15].

Варто відмітити, що науковці не одностайні у визначенні дисциплін, через які реалізується зміст гуманітарної освіти.

Гуманітарні науки відрізняють від соціальних і природничих наук і включають до них такі предмети як мова, література, музика, філософія, виконавські види мистецтва, релігія й образотворче мистецтво.

Інші суміжні дисципліни, що іноді зараховують до гуманітарних наук: археологія, краєзнавство, культурологія й історія, хоч вони частіше розцінюються як соціальні науки [7]. Г. Васянович вважає, що особливе навантаження в цій галузі належить предметам філософії, історії, українській мові, історії культури й культурології, політології і соціології, психології і педагогіці, етиці й естетиці, правознавству [2]. Узагальнення філософських поглядів на сутність гуманітарного пізнання дало підстави П.М.Грицаєнку до гуманітарних наук відносити: психологію, історію, літературознавство, лінгвістику [6]. Л.В.Перевалова до гуманітарних наук відносить українську і іноземні мови, літературу, історію, ... філософію, соціологію, політологію, правознавство [14, с.186].

Аналізуючи різні підходи до поділу предметів шкільної програми, що відносять до гуманітарних наук, припускаємо, що в одному випадку дослідники використовують ознаку природничо-наукові та інші. В іншому випадку йдеться про поділ: природничо-наукові та суспільно-гуманітарні. В окремих випадках виокремлюються гуманітарні дисципліни. Оскільки для нас принципове значення має з'ясування того, які предмети шкільної програми входять до складу гуманітарних, то вважаємо що чіткість у розділенні гуманітарних і суспільних наук можна здійснити, використовуючи співвідношення понять “людина-знання”. Якщо “знання” забезпечує оволодіння засобами мислення, мовлення. самовираження, то його слід віднести до гуманітарного. Якщо “знання” забезпечує розуміння світу через проникнення в суть філософських, історичних, суспільних, політичних фактів, явищ, то його слід віднести до суспільного. Згідно такого підходу шкільні предмети розподіляться наступним чином: до гуманітарних - мова, література, мистецтво, ручна праця, музика, хореографія, фізкультура, психологія, валеологія; до суспільних - філософія, історія, соціологія, політологія, археологія, краєзнавство.

Виокремлення предметів, що складають ядро гуманітарної освіти уможливить здійснення аналізу поняття “розвиток змісту гуманітарної освіти”.

Узагальнення та систематизація досвіду у цій сфері наукової діяльності уможливили розробку системно-структурного аналізу до розкриття сутності складних понять. Системно-структурний аналіз здійснюється у двох напрямах, які умовно називаємо двома вимірами: поперечний (або, вертикальний) і поздовжній (або, горизонтальний) зрізи.

Поперечний пов'язаний із:

1. визначенням сутнісних ознак суспільного устрою, що виступають історико-культурним тлом, на якому здійснювались перетворення досліджуваних явищ (в нашому конкретному випадку йдеться про розвиток змісту гуманітарної освіти в конкретний історичний період);

2. проведенням аналізу загального стану розвитку шкільництва і освіти у конкретний історичний період розвитку суспільства (йдеться як про стан розвитку філософської думки, психологічної та педагогічної теорії і практики, так і про загальний стан розвитку шкільної справи, освітньої практики);

3. визначенням вкладу конкретних історичних постатей, науковців і освітян, громадських діячів та вчительської інтелігенції в організації та розбудові освіти в досліджуваний період тощо.

Поздовжній зріз передбачає:

1. аналіз розвитку змісту освіти за роками навчання (в яких навчальних закладах, які дисципліни вивчалися, в якому обсязі, терміни навчання);

2. аналіз змісту освіти крізь призму проектування, структурування, планування навчання (як здійснювалося змістове наповнення уроків, тематичний аналіз змісту, принципи добору навчального матеріалу, особливості розробки навчальних планів і програм, що рекомендувались для використання освітній практиці досліджуваного періоду);

3. аналіз змісту освіти через визначення типового і особливого (специфічного) у організації освітнього процесу (використовувані форми і методи роботи, засоби навчання, зокрема підручники, допоміжна література тощо).

Застосування системно-структурного підходу до аналізу поняття розвитку змісту шкільної гуманітарної освіти в Підкарпатській Русі (1919-1939) дозволить:

1. з'ясувати основні тенденції розвитку, виокремити ключові етапи;

2. виявити вагомі і значимі фактори, що впливали на розвиток освіти;

3. встановити причинно-наслідкові зв'язки у системі “лю- дина-освіта-суспільство”;

4. визначити цінні надбання, ідеї, використання яких у сучасній школі збагатить педагогічну практику позитивним і корисними досвідом;

5. розробити рекомендації, пропозиції щодо ефективності використання надбань минулого у сучасній освітній практиці.

Отже аналіз дефініцій, що відносяться до поняття розвиток змісту гуманітарної освіти уможливив:

- розрізнення понять гуманістичний та гуманітарний;

- уточнення переліку предметів, які слід віднести до гуманітарних;

- розробку теоретичної моделі аналізу складного поняття, яким є системно-структурний.

Перспективи подальших розвідок полягають у здійсненні по елементного аналізу поняття розвитку змісту гуманітарної освіти в школах Закарпаття доби Чехословацької республіки (1919-1939 р.р.) за визначеною моделлю.

Література та джерела

1. Андрущенко В.П. Гуманізм і гуманітаризм: спільне і специфічне /В.Андрущенко, М.Михальченко // Вища освіта. - 2005. - №4. - С.5-12

2. Васянович Г Гуманітарна освіта майбутнього вчителя: проблема якості /Григорій Васянович. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <>. - Загол. з екр. - Мова укр.

3. Волкова Н. П. Педагогіка: навч. посіб. 3-тє вид., стер. / Н.П.Волкова. - К.: Академвидав, 2009. - С. 266.

4. Гончаренко С.У Педагогічна суть гуманітаризації шкільної освіти / С.У.Гончаренко, Ю.Шальований // Рідна школа. -1994. - №10. - С.30-33

5. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник/ Семен Гончаренко - К.: Либідь, 1997. - 976 с

6. Грицаєнко П.М. Гуманітарне пізнання: сутність та особливість поняття / П.М.Грицаєнко //Вісник київського національного університету імені Тараса Шевченка: Філософія. Політологія. - 2007. - №84-86. - С.121-124. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <Мїр:// papers.univ.kiev.ua/filosofija_politologija/articles/Humanitarian_17240.pdf>. - Загол. з екр. - Мова укр.

7. Гуманізація змісту та спрямованості освіти - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://ua.textreferat.com/referat-12834-7.html>.Загол. з екр. - Мова укр.

8. Гуманізація та гуманітаризація змісту освіти. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.zippo.net.ua/index.php7page_ И=240>. - Загол. з екр. - Мова укр.

9. Євсович РВ. Гуманізація та гуманітаризація вищої освіти і Україні: історичний аспект //Духовність особистості: методологія, теорія і практика /РВ.Євсович. - 2012. - №5 (52). - С.79-87. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.irbis-nbuv.gov.ua/.../ cgiirbis_64.exe>. - Загол. з екр. - Мова укр.

10. Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. - К.: „Педагогічна преса”. - № 7-8-9, березень 2013. - С. 74.

11. Корсакова О. Зміст сучасної шкільної освіти: дидактичний аспект/ О.Корсакова, С. Трубачова. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://ru.osvita.ua/school/theory/787/>. - Загол. з екр. - Мова укр.

12. Основні принципи реформування змісту сучасної шкільної освіти [Електронний ресурс] - Режим доступу: <http://pidruchniki. ws/10611207/pedagogika/>. - Загол. з екр. - Мова укр.

13. Пазенок В.С. Гуманістичний принцип сучасної філософії освіти/Віктор Сергійович Пазинок //Філософія освіти. 2005. - №1. - С.52-73

14. Перевалова Л.В. Роль і значення гуманітарної освіти у підготовці фахівців нового покоління/ Л.В.Перевалова //Сучасні тенденції у процесі формування еліти: проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти - С.182-188. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.kpi.kharkov.ua/archive/Наукова_періодика/elits/2010/27_2>. - Загол. з екр. - Мова укр.

15. Скляр П.П. “Гуманізація” та “гуманітаризація”: поняття, співвідношення та шляхи впровадження в освіту / П.П.Скляр, Т.О. Уманська. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://novyn.kpi.ua/2007-1/08_Sklyar.pdf>. - Загол. з екр. - Мова укр.

Размещено на Allbest.ru