Розвиток мовлення молодших школярів на основі тексту

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА ОСНОВІ ТЕКСТУ

Третяк Н.В.

На сучасному етапі реформування змісту мовної освіти в Україні особливого значення набуває проблема опанування школярами рідної мови як найважливішого засобу спілкування, впливу й пізнання, підвищення загального рівня мовленнєвої культури. Саме тому формування духовно багатої, соціально активної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися мовними засобами різних рівнів в усіх видах і сферах мовленнєвої діяльності є одним із пріоритетних завдань загальноосвітньої школи. Вважаємо, що успішній реалізації цієї мети сприятиме ознайомлення молодших школярів зі стилістичним багатством української мови як засобом усвідомлення закономірностей функціонування мовних одиниць у текстах різних типів і стилів, практичне засвоєння її виражально-зображувальних засобів.

Незважаючи на підвищення інтересу вчених до питань навчання стилістики в загальноосвітній школі, до цього часу не існує ґрунтовної наукової праці, де б визначалися психолінгвістичні особливості формування і розвитку стилістично диференційованого мовлення учнів на основі тексту. Отож, об'єктом дослідження є процес мовленнєвої діяльності учнів на уроках української мови в початкових класах. У статті пропонується методика збагачення словникового запасу молодших школярів стилістично диференційованою лексикою на основі текстів різних жанрів.

Відійшовши від традиційного вивчення одиниць мови за принципом лінійного опису рівнів мовної системи, починаючи від фонетики й закінчуючи синтаксисом, учені перебудували курс навчання мови, поєднавши системно-описовий і комунікативно-діяльнісний підходи. У результаті робота з розвитку мовлення набула більшої практичної спрямованості. В основу її було покладено елементарні теоретичні відомості про закономірності функціонування найвищої одиниці мови та мовлення - тексту. Ідея текстового підходу знайшла відображення у працях Т.О. Ладиженської, М.С. Вашуленка, Н.Я. Грипас, В.Я. Мельничайка, Д.М. Кравчука, М.Я. Плющ, О.І. Смовської та ін.

Завдяки методичному засвоєнню основних положень теорії мовленнєвої діяльності, лінгвістики й стилістики тексту у 80-х роках ученими було досягнуто значних успіхів у розробці системи розвитку мовлення школярів: зроблено спробу по-новому підійти до визначення завдань і змісту роботи з розвитку зв'язного мовлення; окреслюється коло умінь і навичок, необхідних учням для побудови власних зв'язних висловлювань; розробляються ефективні види вправ, спрямовані на формування мовленнєвих умінь і навичок.

Ідея текстового підходу в роботі зі зв'язного мовлення набула подальшого розвитку в дослідженнях вчених-методистів. Зокрема, В.Я. Мельничайко обстоює думку, що «...текст забезпечує більш ефективне засвоєння мовних явищ, наочно показуючи особливості їх функціонування у мовному потоці...», тому робота над текстом має велике значення для розвитку мовлення школярів [7, с. 4]. Учений робить спробу створити систему роботи над текстом. З цією метою він розробляє методичні засади опанування відомостей про текст у 1-3-х класах, а також учнями середньої ланки. Спостерігаючи за текстами різних типів і стилів, учні засвоюють такі текстологічні відомості, як семантика тексту, структурна організація, засоби зв'язку, функціонування мовних засобів. Заслуговують на увагу й методичні рекомендації вченого щодо навчання школярів продукувати власні зв'язні висловлювання за законами побудови текстів.

Розробляючи систему розвитку писемного зв'язного мовлення учнів 1-3-х класів, Д.М. Кравчук акцентує увагу на тому, що молодші школярі мають одержати елементарні уявлення про типи й стилі тексту, їх усну й писемну форми існування. Учений розробляє методичні засади навчання в початкових класах складати письмові перекази й твори. Важливою для нашого дослідження є думка вченого, що робота над створенням усних і письмових висловлювань багато в чому подібна, бо в характеристиках обох форм мовлення є спільне. Однак обидві форми мають і певні відмінності. Тому робота над усним висловлюванням чи письмовим твором у кожному конкретному випадку організовується по-різному [4, с. 12-13].

Досягнення в галузі лінгвістики 80-х років були пов'язані також із поглибленням функціонально-стилістичного підходу в з'ясуванні закономірностей функціонування засобів мови у текстах різних стилів. Вони зумовили істотні зміни в методиці формування вмінь зв'язного викладу думок в усній і письмовій формах. На цьому етапі розвитку методичної науки вчені визначають завдання й зміст роботи з стилістики в середній школі, шляхи й методи функціонально-стилістичної роботи, коло стилістичних умінь і навичок, якими повинні оволодіти школярі, принципи добору вправ зі стилістики, їх зміст і види, методику застосування. У методичних посібниках подаються практичні рекомендації стосовно організації стилістичної роботи під час вивченні всіх рівнів мовної системи.

Так, М.І. Пентилюк визначає лінгводидактичні основи вивчення стилістики у 4-9-х класах, а також основні напрями стилістичної роботи. До найважливіших стилістичних умінь, які необхідно формувати шляхом ознайомлення учнів з екстралінгвістичними та лінгвістичними факторами кожного стилю, дослідниця відносить такі: виявляти стилістично забарвлені й стилістично марковані мовні одиниці; добирати лексичні й граматичні синоніми, визначати їх стилістичну функцію й доцільно вживати в текстах різних стилів; аналізувати текст певного стилю; конструювати стилістично диференційовані тексти; удосконалювати стиль написаного. Цінною є думка вченого про те, що предметом аналізу мають бути усні й письмові стилістично диференційовані тексти [8, с. 50].

Граматико-стилістичний аналіз допомагає учням з'ясувати задум тексту, тему, зміст, структуру, мовне оформлення, мотиви використання мовних одиниць. Він розвиває в них звичку уважно створювати власний текст, свідомо використовуючи в ньому ті чи інші одиниці для вираження думки. Найчастіше цей прийом застосовуємо під час засвоєння молодшими школярами відомостей про частини мови, їх лексико-граматичні ознаки. Спостерігаючи за темою, метою тексту, функціонуванням виучуваних частин мови в художніх та наукових зв'язних висловлюваннях, виявляючи закономірності використання мовних одиниць залежно від завдань мовлення, учні усвідомлюють стилістичну роль цих одиниць у текстах.

Наведемо приклад такого завдання.

Прочитайте вірш П. Капельгородського»Та це ж весна». Визначте його тему й мету. Скажіть, за допомогою яких слів змальовано прихід весни.

Та це ж весна, бо тане сніг,

Дивись, струмок з гори побіг.

Шумить вода, ламає все,

Весна іде, тепло несе.

Шумить, гуде веселий гай І гомонить: «Вставай, вставай!»

Розтане сніг, зима мине,

Земля кругом цвісти почне.

Щоб молодші школярі навчилися аналізувати тексти різних типів і стилів, учням пропонувалася узагальнювальна схема, яка з часом буде опорою для самостійного аналізу текстів та добору мовних засобів. Наводимо зразок такої схеми-розбору:

1. Визначте тему тексту.

2. З'ясуйте його мету.

3. Кому може адресуватися таке висловлювання?

4. У якій ситуації використовується?

5. Які мовні засоби використав автор тексту для досягнення своєї мети?

6. З якою інтонацією (яким тоном) треба проказувати текст?

Аналіз з елементами порівняння включає зіставлення (виявлення спільних ознак) і протиставлення (з'ясування відмінностей). В експериментально-дослідному навчанні він застосовувався на етапі первинного ознайомлення з текстом як комунікативною одиницею, його типами (опис, розповідь, міркування) та стилями (художній, науковий, діловий). Ефективність його безперечна й під час засвоєння окремих лексико-граматичних відомостей (наприклад, з'ясування ролі синонімів, антонімів у текстах, ролі суфіксів у межах однієї частини мови, формування поняття предметності на прикладах іменників, що означають опредмечені якості, дії).

Особливу роль відіграє порівняння в підготовчій роботі до написання творів та під час їх аналізу, коли учні мають можливість порівняти кращі і гірші варіанти, виявити недоліки, спробувати їх усунути. Проілюструємо застосування порівняння під час розвитку уявлень про художні і наукові тексти. Зауважимо, що основною умовою при доборі дидактичного матеріалу для порівняння (яке проводиться у формі бесіди) є використання текстів на одну й ту саму тему, але з різними завданнями мовлення. Наприклад:

1. Прочитайте обидва тексти. Визначте тему першого. Яка тема другого тексту? Яка мета кожного тексту?

2. На сонячній галявині поряд із кремезним дубом-татом притулився невеличкий молодий дубочок. Кожного ранку, простягаючи зелені, ще тонесенькі гілочки до сонця, радісно зустрічає він перші ласкаві промені. А коли налетить вітрюган, нахиляється безпорадно дубочок до тата, простягає віти, шукаючи захисту, благаючи про порятунок. І зашумить старий, грізно захитає кроною: «Іди геть, злий вітриську! Не чіпай моє малятко!» Так і підростає дубочок - у теплі, затишку й любові.

3. Дуб - це могутнє дерево заввишки 20-40 метрів. Гілки його дуже міцні. Стовбур товстий, з темно-сірою потрісканою корою. Живе це дерево 500-1000 років. На Україні дуби ростуть скрізь. Подекуди вони утворюють діброви. На відміну від інших порід, вони розвиваються дуже повільно. За рік молодий дубок підростає лише на півметра, а його стовбур стає товщим на 1-2 сантиметри (За А. Охріменко).

4. Знайдіть у художньому тексті слова, які допомагають авторові передати ніжне ставлення до маленького дубка. З якою інтонацією їх треба промовляти? Чи видно ставлення автора до того, про що говориться в науковому тексті?

Прочитайте текст. Скажіть, до якого мовлення - усного чи писемного - він належить. Чому ви так думаєте?

Барвінок малий - трав'яниста вічнозелена рослина. Росте барвінок у листяних лісах. Цвіте у травні. Поширений у багатьох областях України. Препарати цієї рослини знаходять застосування у медицині.

Барвінок

Недавно ще гула метелиця, іще лежить в низинах сніг,

А вже барвінку листя стелеться зеленим килимом до ніг.

Воно під снігом і під кригою всю зиму зелень берегло

І перше стрінуло з відлигою весняне сонце і тепло.

Із перемогою і славою весна з'являється на світ.

І квітне радістю яскравою барвінковий зірчастий цвіт.

Наталя Забіла.

Останні десятиліття відзначаються розвитком лінгвістики тексту. Опубліковано численні монографії і статті, написано посібники, проведено конференції і симпозіуми, присвячені лінгвістиці тексту. Німецький лінгвіст Гі Хартманн, який багато працював в області теорії тексту, в своїй роботі (Техі as linguistic object) писав, що в теперішній час (1971 р.) існує лінгвістика орієнтована на вивчення тексту. Предмет дослідження цієї області лінгвістики відкриває нові перспективи для лінгвістичних досліджень.

Предметом розгляду лінгвістики тексту є зв'язний текст як мовна та мовленнєва одиниця особливого рівня, його побудова.

Інтерес до вивчення тексту зумовлено прагненням пояснити мову як глобальне явище з точки зору сучасного мовознавства, як засіб комунікації, глибше вивчити зв'язок мови з різними сторонами людської діяльності, які реалізуються через текст.

Слово «текст» латинського походження (tехtus) і в мові-продуценті позначало «тканину, сплетіння, з'єднання». Термін «текст» зберіг первісне значення і позначає завершене мовне утворення. Це послідовність мовленнєвих одиниць, висловлювань, абзаців, розділів і т. д.

Саме поняття тексту не зовсім чітко окреслене в сучасній науці. Під нього можна підвести найрізноманітніші висловлювання, часто не сумірні ні обсягом, ні побудовою, ні способом викладу - від лозунгу чи прислів'я до монографії чи багатотомної епопеї. З одного боку - це будь-яке висловлювання, що складається з одного чи кількох речень, з іншого - таке мовне утворення, як повість, епопея. На цій підставі іноді висловлюється сумнів, чи слід вважати текст мовною одиницею. Термін текст застосовується для позначення не тільки цілісного висловлювання, але й відносно закінченого за змістом уривка. Уживається це слово і в інших, нетермінологічних значеннях, наприклад, «текст вправи», «текст до кадрів фільму» тощо, що створює певні незручності в розумінні [10, с. 3].

Що ж таке текст? У даний час у лінгвістиці текст характеризується з різних позицій. Серед різних визначень тексту виділяються такі: текст визначають як максимальну одиницю мови найвищого рівня мовної системи; як продукт мовлення; як одиницю, що виражає судження; як цілісне і зв'язне повідомлення, складене для передачі та збереження інформації; як сума, сукупність чи множина фраз; як структурна і смислова єдність [3, с. 8].

Л. Лосева визначає текст як «повідомлення у письмовій формі, що характеризується смисловою і структурного завершеністю і певним ставленням автора до повідомлення» [6, с. 17].

У Н. Кутіної «Текст - це серединний елемент схеми комунікативного акту, яку спрощено можна уявити у вигляді трьохелементної структури: автор - текст - читач [5, с. 9].

У професора І. Ковалика текст трактується як «писемний чи усний потік, що являє собою послідовність звукових, графемних елементів у синтаксичних структурах (реченнях), які виражають комплекс пов'язаних між собою суджень [3, с. 7].

Будь-який текст поєднує план змісту і план вираження. План змісту тексту - це його смисл. План вираження - мовне оформлення.

Російський дослідник тексту М. Бахтін висунув положення про безперервний рух текстів у широкому просторі культури: «Нема ні першого, ні останнього слова, і нема меж для діалогічного контексту». «Текст живе, лише стикаючись з іншими текстами». «Лише в точці такого контакту текстів спалахує світло, що світить назад і вперед» [1, с. 360].

И. Гальперін вважає, що текст може бути лише письмовий. Це підкреслюється у визначеннях: «Текст - це витвір мовного процесу, що визначається завершеністю, об'єктивований у вигляді письмового документа, літературно оброблений у відповідності з типом цього документа, витвір, який складається із заголовка і ряду особливих одиниць (надфразних єдностей), об'єднаних різними типами лексичного, граматичного, стилістичного зв'язку, і має певну цілеспрямованість та прагматичну установку» [2, с. 27].

У 2-му класі реалізується робота над будовою тексту.

Працюючи над текстом, учні мають засвоїти, що у тексті є початок (зачин), основна частина та кінцівка. Зачин привертає увагу читача або слухача до змісту тексту, зацікавлює тим, як далі розгортатимуться події. Події, про які розповідається в тексті, подано в його основній частині. І завершується текст кінцівкою, яка є його підсумком.

З 2-го класу учні вчаться в процесі аналізу визначати тему висловлювання (про що говориться в тексті?), з'ясовувати, яка його мета: про щось повідомити чи розказати, описати предмет чи висловити думку про щось.

Наприклад, учням пропонується таке завдання:

1. Прочитайте вірші.

Подивися: у дворі В чорних шапках снігурі,

Ще й червоні фартушки Одягли собі пташки.

Значить сніг і холоди наближаються з сюди.

Снігурами через те Їх тепер ви і звете

Г. Демченко

Ви чули - в снігової королеви

Улюблені пташата - снігурі.

Що прикрашають віти на деревах

І сяють, ніби справжні ліхтарі.

Сніжинки у танок їх закликають

І лагідно всміхаються згори

І злі морози птахів не лякають,

Холодної зимової пори.

Хоробрі і відважні ці хлоп'ята

Від снігу їхня назва - снігурі.

Тому і не бояться зимуати,

Ще й служать в королеви при дворі

С. Шевченко

2. Описати снігура, ввести цей опис в чарівну казку, розповідь чи ситуацію.

Описи можуть бути такими.

Снігур

Настала зима, засипала землю сріблястим снігом. Тоді ж і пернаті вісники зими прилетіли. Посідали на засніжених деревах - і ті одразу погарнішали. Скрізь - намети снігові, а на деревах - рум'яні, червоні яблука пломеніють. Звісно, ніякі це не яблука, а красені снігурі. Вони носяться по деревах, збиваючи з гілок срібний пил. Снігурі видзьобують насіння з ягід, а злітаючи в сад чи парк і побачивши годівницю з кормом, їдять і стиха перегукуються. Так і здається, що вони дякують людині за смачну їжу. Нерозлучний снігур із снігом. Тож недарма кажуть, що снігурі зиму на своїх крилах приносять.

Снігур

З першим подихом зими, з першим снігом прилетіли до міста лісові мешканці снігурі. То ж недивно, що коли вранці я виглянула у вікно, то побачила на засніженій гілочці червоногруду пташку. Та це ж снігур! Він прилетів, щоб поласувати горобиною. Та й пригнали його сюди люті морози, які залишили його в лісі без поживи. Він поки почуває себе гостем і поводиться несміливо. Сторожко озирається навкруги... Але однаково снігурі виділяються. І сіро-чорною голівкою, і пухнастим пір'ячком, червоненькою грудкою. На своїх тоненьких ніжках вони весело перестрибують з гілочки на гілочку.

Проминуть довгі холодні зимові дні, і снігурі знову повернуться до своєї домівки. А я згадуватиму про нього, коли поглядатиму на горобину.

Учням можемо прочитати лише частину тексту, а далі учні продовжують розповідь, даючи відповіді на запитання.

- Як поводить себе пташка?

- Що їсть?

- Який у неї вигляд?

- Чи подобається і чому?

- Чим вражає?

Від теми, мети, характеру викладу залежить конструювання різних типів мовлення - розповідь чи опис, з якими ознайомлюються учні.

Учні 2-их класів отримують початкові поняття про текст, заголовок (до тексту можна дібрати заголовок), будову тексту (у тексті є початок (зачин), основна частина та кінцівка), абзац (кожна частина тексту починається з абзацу), розповіді та описи як основні види текстів.

Отже, ефективність процесу формування мовленнєвих умінь і навичок молодших школярів підвищується за умови застосування в початкових класах функціонально-стилістичного й комунікативно-діяльнісного підходів у навчанні мови; формування мовленнєвих умінь і навичок молодших школярів здійснюється в процесі сприймання, розуміння й продукування текстів усної й писемної форм, що сприяє оволодінню обома формами як специфічними видами мовленнєвої діяльності; процес формування комунікативної компетенції молодших школярів ґрунтується на елементарних знаннях про ознаки усної й писемної форм мовлення та їх стилістичних різновидів.

мовленнєвий урок український мова

Список використаних джерел

1. Бахтин М. Эстетика словесного творчества / М. Бахтин. - М.: Просвещение, 1979. - 365 с.

2. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования / И.Р. Гальперин. - М.: Наука, 1981.-138 с.

3. Ковалик І. Методика лінгвістичного аналізу тексту / І. Ковалик, Л. Мацько, М. Плющ. - К.: Вища школа, 1984. -120 с.

4. Кравчук Д.М. Писемне мовлення учнів 1-3 класів: Посібник для вчителів / Д.М. Кравчук. - К: Рад. шк., 1985. - 136 с.

5. Кутина Н. Структурно-смысловой анализ художественного текста / Н. Кутина. - Свердловск, 1980. - 96 с.

6. Лосева Л.М. Как строится текст: пособ. для учителей / Л.М. Лосева ; [под ред. Г.Я. Солга- ника]. - М.: Просвещение, 1980. - 96 с.

7. Мельничайко В.Я. Лінгвістика тексту в шкільному курсі української мови / В.Я. Мельни- чайко: Посібник для вчителя. - К.: Рад. шк., 1986. - 168 с.

8. Пентилюк М.І. Робота з стилістики в 4-6 класах / М.І. Пентилюк: Посібник для учителів. - К.: Рад. школа, 1984. - 136 с.

9. Тураева З.Я. Лингвистика текста: (Текст: структура и семантика): [учеб. пособ.] / З.Я. Тураева. - М.: Просвещение. 1986. - 126, [1] с.

10. Янко Н.О. Психолінгвістичні чинники формування стилістичних умінь в учнів початкових класів [Електронний ресурс] / Н.О. Янко. - 2013. -Режим доступу до ресурсу: http://scaspee. com/6/post/2013/01/9.html.

Размещено на Allbest.ru