Вивчення українського дитячого пісенного фольклору у дошкільних навчальних закладах

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Вивчення українського дитячого пісенного фольклору у дошкільних навчальних закладах

Торчинська З.К.

Анотація

Упродовж віків українці піклувалися про духовний пласт підростаючого покоління, надавали перевагу вихованню дитини на кращих зразках і традиціях, на формування духовних цінностей, високої культури, моральності, прищеплювали любов до рідного слова. Увесь багаж знань предків закладений у глибинному пласті усної народної творчості. Фольклор відбирав із багатої скарбниці своєї поетичної творчості ті коштовності, краса яких була доступною розумінню дитини, щедро ділився з нею своєю мудрістю, заохочував до знань, збережених народною пам'яттю. Найціннішою в українській культурі є народна пісня - поетична сповідь, молитва, своєрідний код роду, в якому збережена вікова мудрість, краса й милозвучність рідної мови. Народна пісенна творчість яскрава, образно багата, динамічна, чітка у визначенні думки. Дітей дошкільного віку приваблюють колискові, забавлянки, утішки, ігрові, трудові пісеньки. Різні жанри народних пісень служать засобом збагачення мовлення дитини, прищеплюють любов до рідного слова, закладають основи української моральності, виховують почуття національної гідності.

У статті визначено місце української народної пісенної творчості в процесі навчання, виховання й розвитку дитини дошкільного віку, визначено її вплив на формування особистості, виховання любові до України, збереження поваги до національної культури, традицій рідного народу. Визначається необхідність вивчення цього пласту фольклору у ДНЗ.

Ключові слова: усна народна пісенна творчість, колискові, ігровий дитячий фольклор, виховання, розвиток, духовність, моральні цінності.

фольклор навчання дошкільний пісня

Annotation

Torchynska Z.

THE STUDY OF UKRAINIAN CHILDREN'S FOLKLORE SONGIN PRESCHOOL EDUCATION

For centuries Ukrainians cared about the spiritual layer of the younger generation preferred child's education in the best traditions of the samples and the formation of spiritual values, high culture, morality, instilled love to native words. The whole store of ancestors' knowledge laid in deep layers of oral folk song creativity. Folklore took from the rich treasury of its poetry those values the beauty of which were available for understanding of child, shared its wisdom with child, encouraged for acquisition of knowledge. The most valuable in the Ukrainian culture is a folk song - a poetic confession, prayer, kind of family, in which preserved the wisdom of age, beauty and sonority of native language. Folk song work is bright, rich, dynamic, accurate in determining opinion. Preschoolers like lullabies, game, work songs. Different genres of folk songs, which introduce to preschoolers, are means of enriching a child's speech, instill a love for the native words, lay the foundations of Ukrainian morality, bring a sense of national dignity.

In the article the place of Ukrainian folk song creation is determined in process of training, education and development of children of preschool age, defined its influence on the formation of personality, upbringing love to Ukraine, preserving respect for national culture and traditions of their people. The need to study this layer of folklore in pre-school programs is determined.

Key words: oral folk song creativity, lullabies, game children's folklore, education, development, moral values.

Важливим складником національної культури кожного народу є виховання підростаючого покоління на кращих зразках історичної пам'яті, народної мудрості. Протягом віків в Україні викристалізувався педагогічний досвід, відображений у фольклорі, іграх, танцях, мистецьких творах, обрядах і традиціях. Передача всіх культурно-історичних традицій пращурів завжди гарантувала вічність життя нації. Нація, за К. Ушинським, - це насамперед система різноманітних природних (біологічних, анатомічних, фізіологічних, психічних), історично обумовлених ознак тіла, душі й розуму [1, с.232]. Сьогодення вимагає від педагогів повернутися до скарбів словесної творчості українства, адже в них закладений глибинний пласт історичної правди, культури, звичаїв, традицій народу, передані настанови майбутньому поколінню. На важливість збереження та передачі історичної пам'яті вказував І. Дзюба, зазначаючи, що це є «способом вираження національної ідентичності та виявлення сенсу буття народу, це творення нації в часі та просторі» [2, с.43].

Найкращим засобом передачі знань пращурів є усна народна поетична творчість. У ній відбиваються національна психологія, свідомість народу, його історія, філософія, мораль, правові закони. Протягом століть зразки усної народної творчості набули високої художньо- естетичної якості. «Це одно з найцінніших надбань і один з предметів оправданої нашої гордості», - писав Іван Франко [3, с.55].

У науковій практиці термін фольклор застосовується в широкому значенні комплексу словесних, словесно-музичних, музично-хореграфічних, ігрових, драматичних різновидів народної творчості [4, с. 538].

Вагомим потенціалом володіє дитячий фольклор, який супроводжує дитину з перших днів життя. Коло творів, що охоплюється цим поняттям, надзвичайно широке й різноманітне

- за призначенням, тематикою, формою і способом та часом виконання. Дитячий фольклор

- це невід'ємна частина етнопедагогіки. За його допомогою протягом століть формувалися естетичні смаки дитини, закладалась морально-етична основа її особистості, розумові здібності та фізичний розвиток. Народна пісенна творчість надає мовленню особливої яскравості, чіткості у визначенні думки, характеристиці образних засобів тощо. Різні види народних пісень, з якими знайомлять дошкільнят, служать засобом збагачення мовлення дитини, прищеплюють любов до рідного слова, закладають основи української моральності, виховують почуття національної гідності. З огляду на це й визначилась тема «Вивчення українського дитячого пісенного фольклору в ДНЗ». Предметом дослідження є українська народна пісенна творчість, яка увійшла в дитячий фольклор. Мета статті: визначити вагомість різних видів пісень у всебічному розвитку дитини, показати їх вплив на формування духовної культури, мовленнєвого розвитку. Було визначено завдання:

- визначити жанри народних пісень, які доступні дітям дошкільного віку, показати їх вплив на розвиток особистості дитини, формування моральних засад;

- з'ясувати, яке навчальне, розвивальне, виховне навантаження несе український народний пісенний фольклор.

Процес формування духовності дошкільнят засобами фольклору має бути комплексним, передбачати використання різноманітних видів роботи. Одним з них має стати українська народна пісенна творчість, яка несе в собі той код українства, закладений ще з давніх часів та вишліфуваний у процесі розвитку українства. Зазначимо, що виховна роль української народної пісні поки що не стала предметом окремого дослідження, хоча про це згадувалося в роботах відомих педагогів (Г. Ващенко, В. Сухомлинський, С. Русова). Про роль народної пісні як серцевини української культури писали українські мистецтвознавці (Б. Грінченко, Д. Антонович, Ф. Колесса та ін.). Так, відомий український мистецтвознавець Ф. Колесса наголошував: «Народні пісні є органічним витвором народного духу: вони живуть і розвиваються у тісній зв'язці із духовним життям народу... Тому українські народні пісні дають невичерпні засоби до пізнання характеру й душі українського народу, його історії й культурного розвитку»[5, с. 24]. Він зазначав, що українська народна поезія пронизана гуманними ідеями, має вагомий освітній і виховний вплив на українство. На виховний потенціал народної пісні вказували відомі українські педагоги. Так, В. Сухомлинський зазначав, що тільки пісня може розкрити красу душі народу. Це могутня виховна сила, яка розкриває перед дитиною народні ідеали і сподівання. «Українська народна пісня, - говорить Сухомлинський - пробуджує яскраві уявлення про далеке минуле нашого народу...». [6, с. 189]. Видатний педагог звертає увагу на те, що саме під впливом усної народної пісенної творчості у дітей формуються такі людські якості, як тонкість, емоційність натури, здатність до переживання. На його думку, пісня породжує поетичне бачення світу. Вона ніби розкриває дітям очі на красу рідної землі, і ця краса стає ще ріднішою, і ще дорожчою. Народнопоетична творчість для дітей, як і література, тісно пов'язується з проблемами дитинства, має виразне педагогічне спрямування, відповідає особливостям сприймання дітей певного віку. Зважаючи на великий виховний потенціал української народної пісенної творчості, маємо підстави стверджувати, що саме вона може стати вагомим чинником формування особистості людини, починаючи вже з дошкільного віку.

Дитячий фольклор різноманітний, оригінальний і багатожанровий. Фольклорні твори (колискові, забавлянки, ігрові пісні, дражнилки, лічилки, небилиці, заклички, приповідки, скоромовки, казки, загадки, тощо) складалися як дорослими, так і самими дітьми. Значна частина фольклорних творів для дорослих перейшла в дитячу літературу. Крім того, діти дуже часто переробляють і переосмислюють пісні дорослих, вкладаючи в них зрозумілий для них зміст. Безпосереднє знайомство дітей з народною творчістю, спостереження за її живим побутуванням надзвичайно збагачують творчу фантазію, розвивають уяву, сприяють вихованню національної самосвідомості та патріотичних почуттів. Твори народного мистецтва вчать бачити красу рідної землі, виховують повагу до людей, формують матеріальні й духовні цінності. З раннього дитинства діти виховувалися на народних традиціях, слухали материнську пісню, яка поєднувала в собі любов і ніжність, турботу про дитину. Український народ відбирав із багатої скарбниці своєї поетичної творчості ті коштовності, краса яких була доступною розумінню дитини, ділився з нею щедро своєю мудрістю, заохочуючи до опанування знаннями, збереженими народною пам'яттю впродовж віків. І сьогодні, незважаючи на те, що сучасна дитина має твори письменників, написані спеціально для неї, продовжується процес відбору кращих зразків фольклору для дітей, з'являються окремі збірочки, що знайомлять з давньою народною творчістю: «Бджілка», «Кую, кую чобіток», «Вийди, вийди, сонечко», «Женчик, женчик невеличкий», «Ходи, соньку, в колисоньку» тощо.

Українська народна пісенна творчість чудодійно впливає на серця і почуття немовлят, малят та дітей, відкриває світ добра і справедливості, виховує любов до матері, природи, рідного краю і свого народу, вчить поважати і розуміти його обряди і народну творчість, в яких дитина проявляє своє вчення, а слова, музика і пісня спричиняють зростання її душі. Народна пісня «... як джерельна вода чистої криниці, - дає людині силу у спеку і вітер, чарує своєю щирістю, мелодійністю, дотепністю, багатством барв та відтінків. Вона входить в життя людини від першого подиху і до останнього: під час роботи і дозвілля, в полі і вдома, в будні і в свята. Вона увібрала в себе радість і смуток, запальний гумор святкового гуляння і високу патетику душі, прищеплює художній смак до високого мистецтва. Якщо фізична чи розумова праця є засіб матеріального забезпечення людини, то пісня є багатством голосу її душі. Душа співає - людина щаслива, а заспівають діти - заспіває народ»[7, с. 67].

Пісенний дитячий фольклор поділяють на такі види: колискові пісні, забавлянки, ігрові, трудові пісні, календарно-обрядова пісенність, історичні пісні. У ДНЗ вивчають усі види пісень, за винятком історичних. Хоча сучасні події вказують на те, що дошкільнята старшої групи з успіхом можуть співати історичну пісню про Кармелюка, яка пов'язана з історією нашого краю, стрілецькі пісні тощо.

До найдавніших жанрів народної пісенної творчості належать колискові пісні, позначені високим поетичним світосприйняттям і мелодійністю звучання. Вперше колискова пісня з'явилася на сторінках альманаху «Русалка Дністрова» 1837 р., і ось уже близько 150 років їх записують і друкують збирачі народної творчості та фольклористи. Їх розучування вводить дітей у світ глибоких материнських почуттів і яскравих образів, сюжети прості й зрозумілі дітям. Назва колискова пісня не є народною, - це фольклористичний термін. У народі ж існують різні назви цих пісень: співати кота, співати люлі, співати при колисці тощо. Колискові мають просту наспівну мелодію, традиційний зміст, усталену систему образів (сон, дрімота, кіт-воркіт, гулі, журавка, мальована колиска). Цей жанр української пісенної творчості приваблює дитину «тонкою евфонією, інструментуванням, аугментативами («як вишенька на вишеньці, / так дівчинка в колисочці»), кардіоцентризмом, оптимістичним настроєм, іноді м'яким гумором, за допомогою яких виражається глибина материнського почуття» [8, с.498].

Відомо, що значить для хорошого розвитку немовляти здоровий, спокійний сон. А ніжна пісня заколисує, заспокоює не лише мелодією, а й змістом, який її певною мірою визначає. У пісні висловлюються думки і почуття матері, звернені до дитини, загадування про її майбутнє, роздуми про власну долю. В народі здавна помічено, що материнська пісня над колискою має велику магічну та гіпнотичну силу: вона заспокоює, дає позитивні емоції, оберігає від хвороб, нещасть, страху. Як правило, на третій день після народження відбувалось ритуальне вкладання дитини в колиску. Найдавнішим звичаєм було прийнято першого вкладати в колиску кота (як і першого впускати в нову хату). Вважалося, що кіт може наділяти дитину спокійною вдачею, приносити солодкий сон. Кота колисали у колисці, примовляючи: «Як на кота муркота - на дитину дрімота». Потім кота випускали, а дитину клали в колиску й співали колискову.

Українським колисанкам властива сюжетна різноманітність, багатство образів. Головне завдання пісні - приспати маля, звідси й образи, що найчастіше спостерігаються: котик-воркотик, який своїм муркотінням присипляє, голуби-гулі, що є в народній творчості символом добра і чистоти, персоніфіковані Сон і Дрімота. Більшість колискових бажають дитині добра: Котику сіренький, котику біленький,

Не ходи по хаті, не буди дитяти,

Дитя буде спати, котик муркотати...

Кіт - один із найпопулярніших персонажів колискових пісень, який є водночас пухнастим другом і розбишакою, що заважає спати. Таке широке і тривке входження цього персонажа до колискової пісенності пояснюється тим, що в народних уявленнях та віруваннях кіт завжди постає захисником людини, що оберігає її від злих сил. Повчальний елемент містять пісні, де цікаво і різноманітно зображено шкідливість кота, провини якого мають подати дитині найпростіші уроки чемності. Ці колискові («Ой ти, коте, не гуди, спить дитина, не буди...», «Не кради сметанку, не буди Іванка...») мають яскраво виявлений подвійний акцепт, чітко виражений у своєрідній моралі пісень, наприклад: «Не вчися, котику, красти, а вчися робити». Ці пісні при цьому не вдаються до нудної дидактики, а через яскраві образи малюють цікаву і водночас повчальну картину, епізод, використовуючи найчастіше легку іронію, гумор, жарт, фантастику.

Колисанки зберегли найдавніші образи Богів сну та заколисування Сонка і Дрімоти. За повір'ями стародавніх українців, ці Боги приносять дітям у дар «Сонки-Дрімки» для спокійного, здорового сну. Наприклад:

Ходить Сон коло вікон,

А Дрімота коло плота.

І питає Сон Дрімоту:

Де ми будем ночувати?

Де хатина теплесенька,

Де дитина малесенька.

У цих піснях багато заспокійливого, пестливого. Під чарівні звуки колисанки немовля одержує перші враження про гармонію світу:

Ой люлі,ой люлі, налетіли гулі.

Налетіли гулі та й впали на люлі.

Стали думать і гадать, чим дитинку дарувать:

Чи сонками, чи дрімками, чи красними ягідками.

Ой ви, гулі, не гудіть. Дитиноньки не будіть,

В нас вона маленька, спатоньки раденька

Якщо колискова пісня повинна заспокоїти дитину перед сном, то забавлянки (пестушки, потішки), навпаки, розвеселити, підбадьорити, зарядити енергією, активізувати рухливість дитини. На противагу колисковим пісням, забавлянки дуже поширені і сьогодні. Вони долучають до розуміння слова рідної мови, крім того, сприяють фізичному розвиткові дитини.

Під час виконання колискової пісні малята - пасивні слухачі, а вже забавлянка, створюючи ігрову ситуацію, спонукає до дій, рухів ручками, ніжками, голівкою.

Народна педагогіка на основі сприймання дітьми забавлянок визначає їхній розвиток. Ці твори сприяють загальному й естетичному розвитку дитини. Забавлянки активізують дитину, сприяють її фізичному розвиткові завдяки численним рухам, які виконуються одночасно з пісенькою.

Наприклад, вчать маля плескати в долоні й при цьому примовляють:

- Ладусі, ладусі!

- Де були?

- В бабусі.

- Що їли?

- Кашку.

- Що пили?

- Бражку...

Забавлянки - напрочуд вдала й довільна форма спілкування дорослих з дитиною, яке викликає у маляти почуття фізичного комфорту, радість, активізує сприйняття ним різноманітних зовнішніх подразників. Українські забавлянки багатоманітні. Це ігри з пальцями, голівкою, підкидання, хитання тощо. Забавлянки є засобом пізнання дитиною світу, вони дають перші уявлення про трудові процеси («Печу, печу хлібчик», «Кую, кую чобіток»). А відома «Сорока-ворона на припічку сиділа...», відповідно до розуміння маляти, викликає зневажливе ставлення до ледаря, що води не носив, діжі не місив, хати не топив, дітей не глядів.

Колискові пісні та забавлянки - жанри фольклору, якими здавна користуються дорослі, спілкуючись з дітьми. Не одне покоління людей починало своє знайомство зі світом поезії саме через ці твори. І зараз, незважаючи на існування великої професійної літератури для дітей, ці твори не втрачають для них своєї привабливості.

Особливе місце в житті дитини займають трудові пісні. Підростаючи, діти кожен день пізнають світ, відчувають свої зв'язки з ним, передусім через працю, до варто залучати малят дуже рано. В трудових пісеньках головні герої, переважно тварини і птахи, виконують різноманітні трудові дії. «Два півники, два півники горох молотили» - пісенька гумористичного характеру передає атмосферу злагодженої колективної праці. Тут кожний має свою ділянку роботи: півники молотять, курочки до млина носять, цап меле, коза насипає, а козеня грає на скрипочці. Тема праці знаходить розвиток у пісеньці «Ой ти, коте сірий», де також наявний мотив розподілу доручень у колективній праці. Котик сірий має вимести сіни, білуватий - прибрати в хаті, рудий - топити грубку, чорний - наловити рибки. В характеристиці котиків є елемент прозивалки, а в кінцівці - потішки і лічилки: котик повинен наловити рибки «і мамці, і няньці, і бабусі старенькій, і дитинці маленькій». У загальному тоні пісні відчувається мелодія колисанки. Трудові співанки виникли давно, коли основним заняттям було ремесло і сільське господарство. У співанках зображено різні види польових робіт - оранку, жнива, вирощування маку («Маківниці»), проса («А ми просо сіяли»), гречки («Ой виорю нивку...»). Через трудові пісні дитина знайомиться з різними видами роботи, які існували або ще збереглися на нашій землі.

Під час вивчення таких пісень варто використовувати елементи інсценування. Наприклад, пісенька про працю коваля:

Хочеш знати, як коваль огонь роздуває?

- Ой, так, ой, так, так огонь роздуває.

Хочеш знати, як коваль залізо розпікає?

- Ой, так, ой, так, так залізо розпікає...

У композиції цих творів динаміку сюжету виконують запитання, які водночас вказують порядок дії:

Мої милі огірочки, Жовтий цвіт, жовтий цвіт.

Садила вас, поливала. Щонеділі вибирала,

Жовтий цвіт, жовтий цвіт

До ігрового дитячого фольклору належать лічилки, мирилки, дражнили, народні дитячі ігри,співаночки. Популярними серед дітей є ігрові пісеньки. На особливу увагу заслуговує «Подоляночка», народна дитяча ігрова пісня, яка давним-давно виникла на території рідного краю й поширена не тільки по всій Україні, але й за її межами. Використання цієї пісні, а також інформація про неї на заняттях у ДНЗ закономірно виховуватиме у дошкільнят почуття гордості за рідний край. До цієї групи можна віднести й дитячі заклички. Наприклад, загальновідомі «Сонечко, сонечко, вийди на віконечко», «Іди, іди, дощику», «Равлику-Павлику, вистав, вистав ріжки» та інші. Народні дитячі ігри, як правило, виконуються хороводом.

До найдавніших пісень належать обрядові, що зародилися ще в дохристиянській добі. Це пісні, пов'язані або з річними святами чи господарськими подіями: колядки, щедрівки, гаївки, веснянки, купальські і обрядові пісні, або пісні, пов'язані з важливими подіями в житті людини.

Особливою популярністю серед дітей користуються колядки та щедрівки, за виконання яких діти отримують подарунки. У дошкільних закладах варто вивчати такі пісні, які містять засади моральності, як-от:

Прийшли щедрувати до вашої хати.

Щедрий вечір, добрий вечір!

Тут живе господар - багатства володар.

Щедрий вечір, добрий вечір!

А його багатство - золотії руки.

Щедрий вечір, добрий вечір!

А його потіха - хорошії діти.

Щедрівки увібрали в себе національний колорит, давню українську культуру, традиції, звичаї. Використання їх на заняттях сприяє формуванню духовного надбання нашого народу, його щедрість, гостинність.

Наприклад:

Ми щедруєм і співаєм під вікном.

Щастя, долі всім бажаємо гуртом.

Хай квітують ваші ниви золоті,

Щоб життя було щасливе в майбутті.

Дитяча фольклорна творчість збагачує дидактичні можливості етнопедагогіки. Вона містить глибокий виховний потенціал, розвиває творчу уяву дитини, виробляє навички усного мовлення, дотепність, будить фантазію, гумор, природний потяг до спілкування. Нашим педагогам бажано широко використовувати народні твори, які зберегли діти та записали українські фольклористи, письменники, етнографи. Таке ненав'язливе фольклорне виховання прекрасно пов'язується із етнопедагогікою. Діти люблять народні забави, ігри, пісні, казки, легенди, загадки, тощо, а систематичне заняття виробляє пошану до народного мистецтва, збагачує пам'ять, прилучає до культурних джерел свого народу.

Отже, українська народна пісенна творчість має глибинний потенціал, що є запорукою формування духовності дошкільнят. Вона має зайняти відповідне місце у навчально-виховному процесі, який здійснюється дошкільними закладами, саме в період, коли дитина найкраще сприймає емоційно забарвлену інформацію, яку зокрема й несуть музика і пісенні образи. Це є запорукою формування національно свідомих, патріотично налаштованих поколінь, пройнятих духом українства, духом, який акумулює в собі такі риси людського характеру, як національна гордість, працьовитість, волелюбність, любов до рідної землі, шанобливе ставлення до родини, готовність на пожертвування заради рідної України.

Список використаних джерел

1. Ушинский К.Д. Человек как предмет воспитания: Опыт педагогической антропологии / К.Д. Ушинский // Избранные педагогические сочинения: в 2 т. - Т. 1. - М., 1974. - С. 229-547.

2. Дзюба І.М. Починаємо з поваги до себе / І.М. Дзюба. - К., 2002. - С. 41-42.

3. Франко І.Я. Зібрання творів: У 50 т. / І.Я. Франко. - К.,1979. - Т. 20. - 574 с.

4. Літературознавча енциклопедія: У двох томах. Т.2 / Авт.-уклад. Ю.І. Ковалів. - К., 2007. 624с.

5. Колесса Ф.М. Фольклористичні праці / Ф.М. Колесса. - К., 1970. - С. 24.

6. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори в 5-ти т К., 1977. - Т. 3. - С. 189.

7. Сявавко Є.І. Українська етнопедагогіка в її історичному розвитку / Є.І. Сявавко. - К., 1974. - С. 67-68.

8. Літературознавча енциклопедія: У двох томах. Т.1 / Авт.-уклад. Ю.І. Ковалів. - К., 2007. - 608 с.

Размещено на Allbest.ru